Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 823/1437/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; акцизного податку, крім акцизного податку із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції).
Надіслано для оприлюднення: 11.11.2024. Зареєстровано: 18.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.11.2024.
Дата набрання законної сили: 08.11.2024
Номер судового провадження: К/9901/10061/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 листопада 2024 року 
		м. Київ
		справа № 823/1437/17
		адміністративне провадження № К/9901/10061/19 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
		суддів -Юрченко В.П., Хохуляка В.В.
		розглянувши в порядку письмового провадження
		касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 
		на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.11.2018 (суддя: Руденко А.В.)
		та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019 (судді: Файдюк В.В., Мєзєнцевв Є.І., Чаку Є.В.)
		у справі № 823/1437/17
		за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 
		до Головного управління ДФС у Черкаській області
		про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
		В С Т А Н О В И В:
		У вересні 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Черкаській області, податковий орган,), в якому просила визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.09.2017:
		1) № 0001234057, яким за порушення частини 1 статті 9 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 17000 грн.;
		2) № 0001244057, яким за порушення частини 1 статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 17000 грн.;
		3) № 0001254057, яким за порушення постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251 «Про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів» застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 17000 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що до неї безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції згідно з оскаржуваними рішеннями, оскільки висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, а спірні рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства України.
		Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 (т. 1 а.с. 73-75), залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 (т. 1 а.с. 94-98), позовні вимоги задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення.
		Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що висновками акту перевірки та матеріалами справи не доведено зберігання позивачем належної їй алкогольної продукції немаркованої акцизними марками для подальшої її реалізації, а відтак, у складі вчиненого позивачем правопорушення відсутня така складова як вина.
		Постановою Верховного Суду від 15.05.2018 (т. 1 а.с. 122-128) постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 скасовано, а справу № 823/1437/17 направлено на новий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.
		Скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій, Верховний Суд виходив з того, що судами попередніх інстанцій установлений факт зберігання за місцем здійснення господарської діяльності позивача прозорої рідини з характерним запахом спирту в пластиковій тарі без марок акцизного податку, ці обставини також підтверджені свідченнями продавця магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_2 , наданими в суді першої інстанції. При цьому, матеріали справи містять результати аналізу горілок від 23.08.2017, акт прийому-передачі водно-спиртової суміші для проведення дослідження рідини, пояснення позивача, надані в.о. начальника головного управління Державної фіскальної служби, про передачу рідини для встановлення вимог ДСТУ, проте зазначеним документам оцінка судами попередніх інстанцій не надана. Не встановлено факту того, чи є вилучена у позивача сумнівна рідина фальсифікованим алкогольним напоєм.
		Верховний Суд також зазначив, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про недотримання податковим органом порядку відібрання у позивача тари із рідиною, зокрема, що така дія здійснювалась без опечатування, опломбування та без складання відповідного акту зняття матеріальних цінностей, при цьому суди застосували положення наказу Державної податкової адміністрації України від 21.08.2009 № 453 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів позапланових перевірок окремих видів діяльності суб`єктів господарювання», який не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, не є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, та не підлягає застосуванню, як джерело права відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017), статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній після 15.12.2017).
		Крім зазначено касаційний суд також зазначив, що судами першої та апеляційної інстанцій не здійснено аналізу норм Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №   1251, за порушення якого відповідачем податковим повідомленням-рішенням №   0001254057 застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції, не встановлено чи є позивач суб`єктом відповідальності за порушення норм цього Положення, яка саме норма даного нормативно-правового акту покладена податковим органом в основу правопорушення.
		За результатами нового розгляду справи, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20.11.2018 (т. 1 а.с. 177-180), залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019 (т. 1 а.с. 203-208), у задоволені позову відмовлено.
		Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що згідно з результатом аналізу горілок від 23.08.2017, проведеного ТОВ «Національна горілчана компанія», міцність (вміст спирту) рідини, вилученої у ФОП ОСОБА_1 , при нормі 37,5-56,% склала 37,92%, відтак, відповідно до ДСТУ 4256:2003 «Горілки і горілки особливі. Технічні умови» вилучена рідина є горілкою. 
		Разом з тим, зі змісту результатів аналізу горілок від 23.08.2018 вбачається, що масова концентрація альдегідів в перерахунку на суміш спиртів в безводному спирті при нормі не більше 4,0 мг/дм3 складає 5,35 мг/дм3, з огляду на що вилучена у позивача горілка не відповідає вимогам ДСТУ 4256:2003 «Горілки і горілки особливі. Технічні умови» за вказаним показником і згідно абз. 17 ст. 1 Закону № 481/95-ВР є фальсифікованим алкогольним напоєм.
		Суди також зазначили, що при проведенні перевірки встановлено, що горілка, вилучена у позивача, зберігалась у пластиковій тарі об`ємом 5 л, з огляду на що позивачем порушені вимоги абз. 13 ч. 1 ст. 11 Закону № 481/95-ВР.
		Більш того, суди попередніх інстанцій зазначили про обов`язок щодо маркування алкогольних напоїв з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць передбачений пунктом 226.6 статті 226 Податкового кодексу України, тоді як на вилученій у позивача горілці марки акцизного податку були відсутні, що свідчить про те, що позивач зберігала горілку, яка не була маркована марками акцизного податку.
		Крім зазначеного суди також вказали, що Положення № 1251 розповсюджується на виробників та імпортерів алкогольних напоїв. Проте, позивач не є виробником чи імпортером алкогольних напоїв, тому Положення № 1251 на неї не розповсюджується. Разом з цим, актом перевірки від 22.08.2017 № 58/23-00-40-043/2187712340 встановлено відсутність марок акцизного податку встановленого зразка на тарі об`ємом 5 л, у якій зберігалась горілка, а у податковому повідомленні-рішенні від 07.09.2017 № 0001254057 вказано підставу застосування штрафу - абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», що  свідчить про те, що штраф у сумі 17000 грн. застосований саме за відсутність марок акцизного збору, тобто виявлене порушення, а тому зазначення відповідачем у податковому повідомленні-рішенні порушення Положення № 1251 не є підставою для його скасування.
		Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції позивач звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою (т. 1 а.с. 215-218), в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
		В доводах касаційної скарги скаржник, посилається на порушення судами попередніх інстанцій норми матеріального та процесуального права, а також на порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору. 
		В касаційній  скарзі скаржник також акцентує увагу на тому, що Верховний Суд, направляючи дану справі на новий розгляд у постанові від 15.05.2018 вказав, що: «при цьому, матеріали справи містять результати аналізу горілок від 23.08.2017, акт прийому-передачі водно-спиртової суміші для проведення дослідження рідини, пояснення позивача, надані в.о. начальника головного управління Державної фіскальної служби, про передачу рідини для встановлення вимог ДСТУ, проте зазначеним документам оцінка судами попередніх інстанцій не надана. Не встановлено факту того, чи є вилучена у позивача сумнівна рідина фальсифікованим алкогольним напоєм». Тоді як в ході повторного розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції нічого не змінилося, не проводилося додаткове дослідження рідини, оскільки такий документ як «Результати аналізу горілок» від 23.08.2017 вже був попередньо предметом розгляду судових інстанцій усіх рівнів, і зокрема, Верховний Суд зобов`язав суд першої інстанції не надавати оцінку документу під назвою «Результати аналізу горілок» від 2308.2017, а безпосередньо встановити факт чи є вилучена у позивача сумнівна рідина фальсифікованим алкогольним напоєм, що було проігноровано судом першої інстанції.
		Додає, що позивачем при новому розгляді справи зазначалось, що для встановлення факту, чим є вилучена сумнівна рідина необхідним є проведення судово-хімічної експертизи, однак судом першої інстанції була проігнорована така мотивація, а відтак така експертиза не була призначена судом з власної ініціативи.
		Скаржник також зазначає, що твердження апеляційного суду про те, що позивач зберігав саме з метою реалізації фальсифікований алкогольний напій нічим не підтверджено, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували вказаний факт реалізації чи намір його реалізації.
		На думку скаржника, твердження суду апеляційної інстанції щодо мотивації позивача відносно того, чим є вилучена рідина та критичне ставлення до нього у зв`язку з можливим проведенням експертизи на замовлення позивача не витримує критики, оскільки податковою службою було виявлено три фляжки рідини, які були вилучені, з огляду на що позивач фізично не міг замовити та подати до суду висновок експертизи.
		Позивач додає, що вилучена рідина в трьох фляжках, у відповідності до ст. 98 КАС України є речовим доказом, які згідно з ст. 97 КАС України повинні бути належним чином зафіксовані, описані, сфотографовані та опечатані, що не було зроблено відповідачем. Тоді як в ході розгляду справи представник відповідача не зміг підтвердити наявність в ДФС вилученої у позивача рідини в кількості 10-х літрів і саме тієї рідини.
		Заперечення або відзив на касаційну скаргу від податкового органу до Суду не надходили, що не є перешкодою для розгляду касаційної скарги по суті.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 12.12.1997, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 19).
		Відповідно до ліцензії від 04.05.2017 НОМЕР_2 позивач здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 18).
		16.08.2017 посадовими особами відповідача проведена фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань додержання суб`єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами за місцем здійснення господарської діяльності в АДРЕСА_1 в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», за результатами якої 22.08.2017 складено акт № 58/23-00-40-043/2187711340 (т. 1 а.с. 38-41).
		Під час перевірки виявлено факт зберігання прозорої рідини з характерним запахом спирту в пластиковій тарі об`ємом 5 літрів, кількістю 3 шт., немаркованої, без марок акцизного податку встановленого зразка та супровідних документів, чим порушено частина 1 статті 9, пункти 1, 4 статті 11 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», абзац 8 пункту 5 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251. 
		До акту перевірки додані письмові пояснення ФОП ОСОБА_1 , згідно з якими 16.08.2017 в ході фактичної перевірки встановлено зберігання прозорої рідини з характерним запахом спирту в пластиковій тарі об`ємом 5 л кожна, в кількості 3 шт. по 5 л, яка призначалась для передачі знайомим на весілля.
		На підставі акта контролюючим органом згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та абзацу 15 частини 2 статті 17 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон №481/95-ВР) прийнято податкові повідомлення-рішення:
		- № 0001234057 від 07.09.2018, яким за порушення частини 1 статті 9 Закону №481/95-ВР застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 17000 грн.
		- № 0001244057 від 07.09.2018, яким за порушення частини 1 статті 11 Закону №481/95-ВР застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 17000 грн.
		- № 0001254057 від 07.09.2018, яким за порушення Положення №1251 застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 17000 грн.
		Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
		Спірні відносини, що склались між сторонами регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) та Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР, у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин).
		Згідно абз. 7, 17 ст. 1 Закону № 481/95-ВР алкогольними напоями є продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД; фальсифікацією алкогольних напоїв є умисне, з корисливою метою виготовлення алкогольних напоїв та тютюнових виробів з порушенням технології чи з неправомірним використанням знака для товарів і послуг, чи копіюванням форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а так само прямим відтворенням товару іншого підприємця з самовільним використанням його імені.
		Пунктами 226.6-226.7 ст. 226 ПК України визначено, що маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об`ємних одиниць не здійснюється. Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, місяць і рік випуску марки.
		Згідно п/п. 14.1.107 п. 14.1 ст. 14 ПК України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
		Відповідно до п/п.14.1.109 п. 14.1 ст. 14 ПК України маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку. 
		Частиною 1 ст. 9 Закону № 481/95-ВР передбачено, що спирт етиловий, коньячний і плодовий, спирт етиловий ректифікований виноградний, спирт етиловий ректифікований плодовий, дистилят виноградний спиртовий, спирт-сирець плодовий, алкогольні напої та тютюнові вироби повинні відповідати вимогам затверджених і зареєстрованих у встановленому законодавством порядку нормативних документів, які діють в Україні.
		Відповідно до ст. 11 вказаного Закону, маркування алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, які реалізуються в Україні, здійснюється таким чином:
		на лицьовій стороні етикетки кожної пляшки або самої пляшки (іншого посуду) алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, які реалізуються через торговельну мережу, в доступній для споживача формі згідно з чинним законодавством про мови вказуються:    загальна та власна назви виробу; найменування виробника (у разі зміни найменування виробника у зв`язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв`язку з перетворенням   акціонерного   товариства   в   інше господарське товариство виробник має право зазначати на етикетці своє попереднє найменування протягом 18 місяців з дня зміни його найменування у зв`язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв`язку з перетворенням акціонерного   товариства в інше господарське товариство); знак для товарів і послуг; географічна назва місця виготовлення виробу, якщо найменування виробника не відображає місця розташування суб`єкта господарювання; вміст спирту (% об.); місткість посуду; вміст цукру (якщо це регламентується нормативними документами); позначення нормативного документа (для продукції вітчизняного виробництва, призначеної для реалізації на території України).
		Штриховий код повинен бути нанесений на видиму сторону етикетки, або контретикетки, або пляшки (іншого посуду).
		На видимій стороні етикетки, або контретикетки, або корка, або пляшки (іншого посуду) виробу повинні бути зазначені дата виготовлення виробу, код суб`єкта господарювання та номер ліцензії на виробництво.
		Абзацом. 13 ч. 1 ст. 11 Закону № 481/95-ВР визначено, що розлив алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, здійснюється виключно у передбачену діючими стандартами скляну тару, бляшанки із харчового алюмінію, а також у сувенірні пляшки та художньо оформлений посуд із скла чи глазурованої кераміки. Розлив алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, з вмістом спирту етилового понад 8,5% об`ємних одиниць здійснюється виключно у тару (посуд) місткістю 0,05 л, 0,1 л, 0,18 л, 0,2 л, 0,25 л, 0,275 л, 0,33 л, 0,35 л, 0,37 л, 0,375 л, 0,4 л, 0,45 л, 0,5 л, 0,61 л, 0,7 л, 0,75 л, 1,0 л і більше.
		Державні стандарти щодо технології виготовлення алкогольної продукції (горілки і горілки особливої) встановлені ДСТУ 4256:2003 «Горілки та горілки особливі. Технічні умови».
		Цей стандарт поширюється на горілки і горілки особливі, які являють собою спиртні напої міцністю від 37,5% до 56 %, отримані спеціальним обробленням абсорбентом водно-спиртового розчину з додаванням інгредієнтів або без них, з наступним фільтруванням, призначені для реалізації, як на внутрішньому ринку, так і для експорту.
		Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
		Відповідно до абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 11 цього Закону, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.
		В контексті наведеного суди встановили, що під час перевірки найманим працівником ФОП ОСОБА_1 добровільно надано на дослідження зразки прозорої рідини з характерним запахом спирту в пластиковій тарі об`ємом 5 літрів, кількістю 3 шт., немаркованої, без марок акцизного податку на предмет встановлення її відповідності алкогольним напоям згідно вимог ДСТУ.
		Згідно з актом прийому-передачі водно-спиртової суміші від 23.08.2017 (т. 1 а.с. 60) ГУ ДФС у Черкаській області передало 5 літрів рідини прозорого кольору з характерним запахом спирту, вилученої у ФОП ОСОБА_1 товариству з обмеженою відповідальністю «Національна горілчана компанія» для проведення дослідження та надання об`єктивного і обґрунтованого висновку відповідності лабораторних показників вимогам ДСТУ №4256:2003.
		За результатами аналізу горілки від 23.08.2017 (т. 1 а.с. 45), проведеного ТОВ «Національна горілчана компанія» встановлено, що міцність (вміст спирту), % (за об`ємом) прозорої рідини становить 37,92 % при нормі 37,5 - 56,0 %.
		Відтак, відповідно до ДСТУ 4256:2003 «Горілки і горілки особливі. Технічні умови» вилучена рідина є горілкою.
		Крім іншого суди вірно встановили, що також підтверджуються матеріалами справи, що зі змісту результатів аналізу горілок від 23.08.2017 вбачається, що масова концентрація альдегідів в перерахунку на суміш спиртів в безводному спирті при нормі не більше 4,0 мг/дм3 складає 5,35 мг/дм3. 
		Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків, що вилучена у позивача горілка не відповідає вимогам ДСТУ 4256:2003 «Горілки і горілки особливі. Технічні умови» за вказаним показником, у відповідності до абз. 17 ст. 1 Закону №481/95-ВР, є фальсифікованим алкогольним напоєм 
		При цьому, вилучена у позивача горілка зберігалась у пластиковій тарі об`ємом 5 л, що свідчить про порушення позивачем вимог абз. 13 ч. 1 ст. 11 Закону № 481/95-ВР. Тоді як марки акцизного податку, у вилученій у позивача горілці, були відсутні, що свідчить про зберігання позивачем горілку без маркування марками акцизного податку, чим порушено вимоги ст. 226 ПК України.
		При цьому, посилання позивача у касаційній скарзі на те, що в ході повторного розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції нічого не змінилося, не проводилося додаткове дослідження рідини, а відтак не виконано вимог Верховного Суду, про які було зазначено у постанові від 15.05.2018 у даній справі, то колегія суддів зауважує, що суд касаційної інстанції направляючи справу на новий розгляд мав на увазі не повторне дослідження рідини, а те, що при первинному розгляді справи суди попередніх інстанцій не надали оцінку наявним в матеріалах справи доказам, а саме: результатам аналізу горілок від 23.08.2017, акту прийому-передачі водно-спиртової суміші для проведення дослідження рідини, поясненням позивача, наданим в.о. начальника головного управління Державної фіскальної служби про передачу рідини для встановлення вимог ДСТУ, а також звернута увагу на те, що судами попередніх інстанцій не встановлено факту того, чи є вилучена у позивача сумнівна рідина фальсифікованим алкогольним напоєм, що було зроблено судами попередніх інстанцій при новому розгляді справи, чим спростовуються доводи позивача про невиконання вимог постанови Верховного Суду. 
		Щодо посилання скаржника на те, що вилучення пластикової тари з рідиною відбулося податковим органом без дотримання встановленого законом поряду, а саме: без опечатування, опломбування та без складання відповідного акту зняття матеріальних цінностей, то Суд вважає вказані доводи безпідставними, оскільки такі доводи не були підставою звернення до суду першої інстанції з позовною заявою.
		Отже, доводи касаційної скарги, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди попередніх інстанції допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України.
		Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення. 
		Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019 у справі №   823/1437/17 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий суддя                                                                                  І.А. Васильєва
		Cудді                                                                                                              В.П. Юрченко
		                                                                                                              В.В. Хохуляк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...