Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 990/317/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо оскарження актів чи діянь ВРУ, Президента, ВРП, ВККС, рішень чи діянь органів, що обирають, звільняють, оцінюють ВРП, рішень чи діянь суб’єктів призначення КСУ та Дорадчої групи експертів у процесі відбору на посаду судді КСУ, з них:; Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють, оцінюють членів Вищої ради правосуддя, з них:; щодо питань обрання (призначення), звільнення членів Вищої ради правосуддя.
Надіслано для оприлюднення: 11.11.2024. Зареєстровано: 18.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.11.2024.

Номер судового провадження: П/990/317/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		06 листопада 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа №990/317/23
		адміністративне провадження № П/990/317/23 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Єресько Л.О.,
		суддів: Мельник-Томенко Ж.М.,  Соколова В.М.,  Білак М.В.,  Радишевської О.Р., 
		за участі:
		секретаря судового засідання - Лабунської П.Ю., 
		представника позивача - адвокатки Степаненко Ю.М., 
		представника Вищої ради правосуддя - Ізвєкова К.В.,
		розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Степаненко Ю.М., до Вищої ради правосуддя про стягнення коштів,
		 
		УСТАНОВИВ:
		І. Зміст позовних вимог та предмет спору 
		1. У листопаді 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокатка Степаненко Ю.М., звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції (далі - Суд) з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП), у якому просив:
		1.1. стягнути з ВРП на користь позивача суму невиплаченої винагороди у розмірі 817238,05 грн;
		1.2. стягнути з ВРП на користь позивача суму витрат на правову допомогу.
		2. Позовні вимоги мотивовано тим, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 990/99/22 наказ в.о. Голови ВРП Саліхова     В.В. від 09.05.2022 № 106-к «Про припинення нарахувань та виплат ОСОБА_1 » визнаний протиправним та скасований. У цій постанові Великою Палатою Верховного Суду констатовано, що право на отримання діючим членом ВРП винагороди є гарантією його незалежності та невід`ємною складовою його статусу, а відсторонення позивача від посади члена ВРП та зупинення його повноважень в жодному разі не свідчать про позбавлення його статусу члена ВРП. Отож, за висновком Великої Палати Верховного Суду, позбавлення діючого члена ВРП винагороди у зв`язку з його відстороненням від посади та зупиненням його повноважень до моменту звільнення його з посади у порядку, встановленому Законом № 1635-IX, порушує його право на належну оплату праці та гарантії його незалежності через зниження рівня його матеріального забезпечення.
		2.1. Отже, право позивача отримувати винагороду члена ВРП з 07.05.2022 поновлено, а у ВРП виник обов`язок нарахувати йому та виплатити цю винагороду. Однак 08.09.2022 позивача звільнено з ВРП та видано йому трудову книжку з відповідним записом, проте винагорода за період з 07.05.2022 по 08.09.2022 при звільненні виплачена йому не була. 
		2.2. У зв`язку з наведеним позивач на підставі частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) просить Суд стягнути належну йому винагороду члена ВРП у вищевказаному розмірі. Визначаючи розмір цієї винагороди, позивач виходив із середнього заробітку за два останні календарні місяці, що передували місяцю, у якому було припинено нарахування позивачу винагороди члена ВРП, відповідно до довідки від 19.05.2022 № 12, виданої позивачу секретаріатом ВРП, розрахованого за правилами абзацу 3 пункту 2, абзацу 5 пункту 4, абзацу 2 пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1995 № 100.
		ІІ. Позиція інших учасників справи щодо позовної заяви 
		3. Із доводами позовної заяви не погодилася ВРП та подала письмовий відзив, за змістом якого просила відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 у повному обсязі. 
		3.1. На обґрунтування письмового відзиву уповноважений представник ВРП указує, що наказ в.о. Голови ВРП Саліхова     В.В. від 09.05.2022 № 106-к «Про припинення нарахувань та виплат ОСОБА_1 » був винесений у зв`язку з відстороненням члена ВРП ОСОБА_1 від посади та зупиненням його повноважень рішенням Етичної ради від 07.05.2022 № 6, виходячи з тієї логіки, що винагорода платиться за здійснення повноважень члена ВРП. На переконання ВРП, відсторонення від роботи має здійснюватися без збереження заробітної плати, оскільки внаслідок відсторонення позивача від посади члена ВРП та зупинення його повноважень на підставі рішення Етичної ради, позивачем не можуть виконуватися його посадові обов`язки, тому підстави для виплати винагороди відсутні.
		3.2. У цьому зв`язку ВРП звертає увагу Суду на те, що з моменту відсторонення ОСОБА_1 від роботи, повноваження члена ВРП ним не виконувалися, авторозподіл матеріалів на нього не здійснювався, вхідна пошта не розписувалася, в табелі обліку робочого часу проставлені відмітки про відсутність працівника з підстав відсторонення, яке є наслідком прийняття Етичною радою рішення, а тому підстави для виплати винагороди у ВРП відсутні.
		3.3. Враховуючи, що одночасне існування двох документів (рішення Етичної ради від 07.05.2022 № 6 та наказ в.о. Голови Вищої ради правосуддя ОСОБА_1. від 02.05.2022 № 142-в «Про відпустку ОСОБА_1 »), які б регулювали облік робочого часу працівника в один і той самий день, призводило до правової невизначеності і неможливості правильного обліку робочого часу, то наказом в.о. Голови ВРП Саліхова В.В. від 09.05.2022 № 106-к «Про припинення нарахувань та виплат   ОСОБА_1 » скасовано і наказ в.о. Голови ВРП ОСОБА_1 від 02.05.2022 № 142-в «Про відпустку ОСОБА_1 ». ВРП уважає, що не може працівник, будучи відстороненим від посади, одночасно перебувати у відпустці.
		3.4. Ураховуючи, що З`їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ не ухвалив рішення про звільнення члена ВРП ОСОБА_1 з посади на підставі рішення Етичної ради від 07.05.2022 № 6, то ВРП звертає увагу Суду на те, що відповідно до пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» від 14.07.2021 №1635-ІХ такий член ВРП уважається звільненим з посади відповідно до закону.
		3.5. Відповідач стверджує, що внаслідок наведеного, наказом в.о. Голови ВРП Саліхова В.В. від 22.08.2022 № 232-к «Про виплату грошової компенсації   ОСОБА_1 » з позивачем проведено остаточний фінансовий розрахунок, а листом секретаріату ВРП від 22.08.2022 № 4595/0/9-22 позивачу надіслано до відома копію цього наказу та повідомлено про необхідність прибути до управління з питань персоналу секретаріату ВРП для отримання трудової книжки.
		3.6. Крім того, уповноважений представник ВРП зауважував, що у разі прийняття судом рішення на користь позивача, у ВРП у 2024 році не буде можливості виконати його, оскільки такі видатки у поточному році не планувалися і у Законі України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» бюджетні призначення на виконання таких рішень суду не передбачені, цим законом за кодом економічної класифікації видатків 2800 «Інші поточні видатки» передбачені бюджетні призначення в сумі 75700 грн, пропозиції ВРП щодо збільшення обсягу поточних видатків на 2024 рік при формуванні бюджету на наступний рік Міністерством фінансів України не враховані. Таким чином, у випадку подання стягувачем до Державної казначейської служби України документів про безспірне списання коштів та відсутності на рахунку боржника необхідної суми, рахунки ВРП будуть заблоковані.
		4. У відповіді на відзив ВРП позивач, від імені якого діє адвокатка Степаненко     Ю.М., наполягає на тому, що відповідач хибно трактує норми Закону України «Про Вищу раду правосуддя», що регулюють виплату винагороди члену ВРП, уважаючи, що ця винагорода платиться лише виключно «за здійснення повноважень» членом ВРП і відсторонення від посади означає припинення виплати винагороди. Така логіка, на переконання сторони позивача, не має нічого спільного з юридичною, адже якщо їй слідувати, то з 21.02.2022 і до січня 2023 року жоден з членів ВРП не повинен був отримувати винагороду, оскільки не здійснював своїх повноважень через неповноважність самої ВРП, але цього не сталося.
		ІІІ. Рух справи у суді першої інстанції
		5. Ухвалою Суду від 29.11.2023 відкрито провадження за цим позовом в адміністративній справі № 990/317/23, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін колегією у складі п`яти суддів, відповідно до статті 266 КАС України. 
		5.1. Ухвалою Суду від 17.04.2024 у справі № 990/317/23 у задоволенні клопотання Вищої ради правосуддя про залишення без руху та без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено.
		5.2. Ухвалою Суду від 17.04.2024 у справі № 990/317/23 визнані поважними причини пропуску строку звернення із цим позовом, у задоволенні клопотання ВРП про залишення цього позову без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду відмовлено. 
		ІV. Фактичні обставини справи, установлені Судом
		6. Рішенням З`їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ від 14.03.2019 ОСОБА_1 обрано членом ВРП.
		7. Наказом ВРП від 26.04.2019 № 177-к ОСОБА_1 зараховано до штату ВРП.
		8. 05.08.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» від 14.07.2021 № 1635-IX (далі - Закон № 1635), яким, серед іншого, запроваджено оцінювання відповідності критеріям професійної етики та доброчесності чинних членів ВРП. Таку процедуру оцінювання виявив бажання пройти ОСОБА_1 .
		9. Згідно з наказом ВРП від 02.05.2022 № 142-в ОСОБА_1 мав відбути у відпустку без збереження заробітної плати за сімейними обставинами тривалістю 3 календарні дні з 11 по 13 травня 2022 року.
		10. Рішенням Етичної ради від 07.05.2022 № 6 «Про невідповідність діючого члена ВРП ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена ВРП» ухвалено:
		- діючого члена ВРП ОСОБА_1 визнано таким, що не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена ВРП;
		- внесено до з`їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, що обрав члена ВРП ОСОБА_1 , рекомендацію про звільнення члена ВРП ОСОБА_1 з підстав, визначених пунктами 3-5 частини першої статті 24 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»;
		- вирішено, що з дня внесення Етичною радою зазначеного рішення член ВРП  ОСОБА_1  відсторонюється від посади, а його повноваження зупиняються до ухвалення рішення органом, що обрав цього члена ВРП.
		11. Наказом ВРП від 09.05.2022 № 10-к на підставі рішення Етичної ради від 07.05.2022 № 6, у зв`язку з відстороненням члена ВРП ОСОБА_1 від посади та зупиненням його повноважень Етичною радою, керуючись статтями 9-1, 21 та 22 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 1 Закону України «Про оплату праці», статтею 94 Кодексу законів про працю України, пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя»:
		- припинено з 07.05.2022 нарахування та виплату винагороди члена ВРП  ОСОБА_1  до ухвалення рішення органом, що його обрав членом ВРП;
		- наказано секретаріату ВРП забезпечити належне табелювання члена ВРП ОСОБА_1 у порядку, передбаченому наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики»;
		- скасовано наказ в.о. Голови ВРП ОСОБА_1 від 02.05.2022 № 142-в «Про відпустку ОСОБА_1 ».
		12. З`їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ 19.08.2022 розглянуто питання про задоволення рекомендації та звільнення члена ВРП ОСОБА_1 з посади та питання про відхилення рекомендації Етичної ради про звільнення члена ВРП ОСОБА_1 з посади. За результатами таємного голосування ні одне з рішень не набрало достатньої кількості голосів, тобто рішення прийнято не було.
		13. Наказом в.о. Голови ВРП Саліхова В.В. від 22.08.2022 № 232-к «Про виплату грошової компенсації ОСОБА_1 » на підставі рішення Етичної ради від 07.05.2022 № 6, керуючись пунктом 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» від 14.07.2021 №1635-ІХ наказано:
		- фінансово-економічному управлінню секретаріату ВРП ( ОСОБА_3 ) виплатити ОСОБА_1 , члену ВРП, відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки», грошову компенсацію за 1 робочий день невикористаної щорічної відпустки, пропорційно до відпрацьованого часу, за період роботи з 29.04.2022 по 22.08.2022;
		- управлінню з питань персоналу секретаріату ВРП ( ОСОБА_4 ) припинити з 22.08.2022 табелювання члена ВРП ОСОБА_1 .
		14. У трудовій книжці позивача 22.08.2022 зроблено запис № 40 такого змісту: «Вважається звільненим з посади члена Вищої ради правосуддя відповідно до пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» від 14.07.2021 № 1635-ІХ. Підстава внесення запису: Рішення Етичної ради від 07.05.2022 № 6, наказ від 22.08.2022 № 232-к». 
		15. Листом секретаріату ВРП від 22.08.2022 № 4595/0/9-22 позивачу електронною поштою надіслано до відома копію наказу в.о. Голови ВРП Саліхова В. від 22.08.2022 № 232-к «Про виплату грошової компенсації ОСОБА_1 » та повідомлено про необхідність прибути до управління з питань персоналу секретаріату ВРП для отримання трудової книжки. Отримання цього листа електронною поштою позивачем не заперечується.   
		16. Згідно з відомостями особової картки ОСОБА_5 отримав трудову книжку 08.09.2022. 
		17. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №990/99/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково:
		- рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.10.2022 в частині, якою відмовлено у визнанні протиправним та скасуванні наказу в.о. Голови ВРП Саліхова В.В. від 09.05.2022 № 106-к «Про припинення нарахувань та виплат ОСОБА_1 » скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено;
		- визнано протиправним та скасовано наказ в.о. Голови Вищої ради правосуддя Саліхова В.В. від 09.05.2022 № 106-к «Про припинення нарахувань та виплат   ОСОБА_1 »;
		- в іншій частині, якою відмовлено у визнанні нечинним і скасуванні рішення Етичної ради від 07.05.2022 № 6 «Про невідповідність діючого члена ВРП ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена ВРП», рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.10.2022 залишене без змін.
		V. Оцінка доводів учасників справи та висновки Верховного Суду
		18. Суд, вивчивши доводи позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх належними і допустимими доказами, виходить із такого.
		19. Повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначаються Законом України «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 № 1798-VIII (далі - Закон № 1798).
		20. ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів (частина перша статті 1 Закону № 1798).
		21. Статтею 21 Закону № 1798 передбачені гарантії діяльності членів ВРП. Зокрема, у частинах другій та четвертій цієї статті зазначено, що розмір винагороди члена ВРП встановлюється у розмірі посадового окладу судді Верховного Суду. Член ВРП у своїй діяльності є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. 
		22. Цей спір виник у зв`язку з припиненням виплати ОСОБА_1 винагороди члена ВРП на підставі наказу ВРП від 09.05.2022 № 10-к, прийнятого у зв`язку з рішенням Етичної ради від 07.05.2022 № 6 «Про невідповідність діючого члена ВРП ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена ВРП», яким позивача відсторонено від посади та зупинено його повноваження.
		23. Суд ураховує, що рішення Етичної ради від 07.05.2022 № 6 та наказ ВРП від 09.05.2022 № 10-к були оскаржені ОСОБА_1 до Верховного Суду як суду першої інстанції у межах адміністративної справи № 990/99/22.
		24. За наслідками розгляду справи № 990/99/22 рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.10.2022 у задоволені позову відмовлено в повному обсязі.
		24.1. За результатами апеляційного перегляду постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 990/99/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково:
		- рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.10.2022 в частині, якою відмовлено у визнанні протиправним та скасуванні наказу в.о. Голови ВРП Саліхова В.В. від 09.05.2022 № 106-к «Про припинення нарахувань та виплат ОСОБА_1 » скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено;
		- визнано протиправним та скасовано наказ в.о. Голови Вищої ради правосуддя Саліхова В.В. від 09.05.2022 № 106-к «Про припинення нарахувань та виплат   ОСОБА_1 »;
		- в іншій частині, якою відмовлено у визнанні нечинним і скасуванні рішення Етичної ради від 07.05.2022 № 6 «Про невідповідність діючого члена ВРП ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена ВРП», рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.10.2022 залишене без змін.
		24.2. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 про визнання нечинним і скасування рішення Етичної ради від 07.05.2022 № 6 «Про невідповідність діючого члена ВРП ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена ВРП» Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що повноваження членів Етичної ради в частині надання оцінки діючому члену ВРП на відповідність критерію професійної етики та доброчесності є дискреційними та належать до їх виключної компетенції, а тому жоден інший суб`єкт чи орган, у тому числі й суд, не може здійснювати втручання у здійснення Етичною радою своєї компетенції, зокрема компетенції під час здійснення оцінювання відповідності діючого члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності. При цьому Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав стверджувати, що висновки Етичної ради у ситуації позивача є помилковими або ж недоведеними, а оскаржуване рішення прийняте Етичною радою у спосіб, на підставі та в межах повноважень, що визначені Конституцією та законами України, а також з дотриманням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
		24.3. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині  відмови у визнанні протиправним та скасуванні наказу в.о. Голови ВРП Саліхова В.В. від 09.05.2022 №106-к «Про припинення нарахувань та виплат ОСОБА_1 » та постановляючи в цій частині нове рішення про задоволення позову, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що право на отримання діючим членом ВРП винагороди за приписами статті 21 Закону № 1798 є гарантією його незалежності та невід`ємною складовою його статусу.
		24.4. На підставі системного аналізу положень чинного Закону № 1798 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що чинним законодавством не передбачено жодних підстав для припинення нарахування та виплати винагороди діючому члену ВРП.
		24.5. У цьому зв`язку Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з дня внесення Етичною радою оскаржуваного рішення до З`їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ ОСОБА_1 лише відсторонено від посади та зупинено його повноваження в порядку, встановленому пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 1635. При цьому відсторонення позивача від посади члена ВРП та зупинення його повноважень в жодному разі не свідчать про позбавлення його статусу члена ВРП.
		24.6. Відсторонення позивача від посади за результатами прийняття оскаржуваного рішення Етичної ради (до моменту його звільнення з посади в установленому законом порядку), за висновком Великої Палати, не впливає на факт поширення на нього всіх вимог та обмежень, що встановлені законодавством до членів ВРП (частина шоста статті 6 Закону № 1798), у тому числі вимог щодо несумісності. Таким чином, позивач як член ВРП, будучи відстороненим від посади (до моменту його звільнення з посади в установленому законом порядку), позбавлений можливості обіймати будь-яку іншу оплачувану посаду, отримувати іншу винагороду, крім винагороди члена ВРП (за винятком здійснення викладацької, наукової чи творчої діяльності та отримання винагороди за неї), а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради юридичної особи, що має на меті одержання прибутку.
		24.7. Велика Палата Верховного Суду наголосила, що відсторонення діючого члена ВРП від посади за результатом проведення Етичною радою його одноразового оцінювання не є заходом дисциплінарного стягнення стосовно нього, не свідчить про вчинення ним будь-якого порушення та не завжди може мати наслідком звільнення члена ВРП з посади. Таким чином, позбавлення діючого члена ВРП винагороди у зв`язку з його відстороненням від посади та зупиненням його повноважень до моменту звільнення його з посади у порядку, встановленому Законом № 1635-IX, порушує його право на належну оплату праці та гарантії його незалежності через зниження рівня його матеріального забезпечення.
		24.8. На підставі наведеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ОСОБА_1 як член ВРП наділений правом на отримання відповідної винагороди до моменту його звільнення з відповідної посади у порядку, встановленому чинним законодавством. Сам факт ухвалення Етичною радою стосовно ОСОБА_1 оскаржуваного рішення за результатами здійснення одноразового оцінювання не позбавляє його статусу члена ВРП, складовою частиною якого є, зокрема, право на отримання винагороди, а має наслідком (з дня його внесення до З`їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ) лише відсторонення позивача від посади та зупинення його повноважень.
		24.9. Оцінюючи оскаржуваний наказ в.о. Голови ВРП Саліхова В.В. від 09.05.2022 №106-к «Про припинення нарахувань та виплат ОСОБА_1 » в частині скасування наказу в.о. Голови ВРП ОСОБА_1 від 02.05.2022 № 142-в «Про відпустку   ОСОБА_1 », Велика Палата Верховного Суду у справі №990/99/22 врахувала, що цей наказ прийнятий у зв`язку з відстороненням позивача від посади та зупиненням його повноважень.
		24.10. У зв`язку з цим Велика Палата Верховного Суду зауважила, що відсторонення особи від посади має наслідком її тимчасове увільнення від виконання трудових обов`язків / тимчасове зупинення її повноважень. Однак наведене в жодному разі не свідчить про втрату / можливість обмеження права особи на відпустку. У випадку виконання особою передбачених законодавством умов, від яких залежить можливість отримання нею відпустки (наприклад, фактично відпрацьований час роботи протягом робочого року, за який надається відпустка, час навчання тощо), вона не може бути позбавлена права на відпустку у зв`язку з її відстороненням від посади / зупиненням її повноважень. Таким чином, факти відсторонення позивача від посади та зупинення його повноважень, за оцінкою Великої Палати Верховного Суду, не є умовами, які обмежують / позбавляють його права на відпустку, а відтак, не є передбаченими законом підставами для скасування наказу в.о. Голови ВРП ОСОБА_1. від 02.05.2022 № 142-в «Про відпустку ОСОБА_1 ».
		24.11. Підсумовуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскаржуваний наказ в.о. Голови ВРП Саліхова В.В. від 09.05.2022 № 106-к «Про припинення нарахувань та виплат ОСОБА_1 » є протиправним та підлягає скасуванню у повному обсязі.
		25. Отже, правова оцінка наказу в.о. Голови ВРП Саліхова В.В. від 09.05.2022 № 106-к «Про припинення нарахувань та виплат ОСОБА_1 », а також наявності у позивача права на отримання винагороди члена ВРП за час відсторонення від посади надана Великою Палатою Верховного Суду у межах справи № 990/99/22. 
		26. За правилами частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		27. У цій справі [№ 990/317/23] позивач просить стягнути з ВРП на його користь суму невиплаченої винагороди члену ВРП за час відсторонення від посади у розмірі 817238,05 грн на тій підставі, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 990/99/22 наказ в.о. Голови ВРП Саліхова В.В. від 09.05.2022 № 106-к «Про припинення нарахувань та виплат ОСОБА_1 » визнаний протиправним та скасований.
		28. У постанові від 12.10.2023 у справі № 990/156/23 Велика Палата Верховного Суду у схожих правовідносинах визначилася, що спір про виплату винагороди члену ВРП є предметом судового контролю Верховного Суду як суду першої інстанції, оскільки від того, що позивач вимагає сплатити йому на підставі закону заборговану суму винагороди члена ВРП, не змінюється ані правове становище ВРП, ані його повноваження, обсяг владних функцій, ані правова природа взаємин, які склалися й існують між позивачем та відповідачем стосовно права на винагороду члена ВРП, яка за статтею 21 Закону № 1798 є не стільки платнею за виконання обов`язків члена ВРП, скільки гарантією діяльності останнього.
		29. За розрахунками позивача, сума невиплаченої винагороди члену ВРП за час відсторонення від посади, заявлена ним до стягнення у цій справі, обрахована за період з 07.07.2022 (початок дії наказу в.о. Голови ВРП Саліхова В.В. від 09.05.2022 № 106-к) по 08.09.2022 (день отримання позивачем трудової книжки) у розмірі середнього заробітку, обчисленого за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати № 100.
		30. Так, позивач указує, що згідно з довідкою від 19.05.2022 № 12, виданої  ОСОБА_1 , за останні два календарні місяці перед припиненням нарахування винагороди, останньому нараховано за березень 2022 року - 197422,75 грн, за квітень - 197422,75 грн. Отже розрахунок середнього заробітку такий: (197422,75 х 2) : 43 (кількість робочих днів за березень та квітень 2022 року) = 9182,45 грн ( середній розмір винагороди за один день).
		31. Отож, за обрахунками позивача, розмір суми винагороди, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за період з 07.05.2022 по 08.09.2022, слід розраховувати таким чином: 9182,45 грн ( середній розмір винагороди за один день) х 89 (кількість робочих днів у вказаному періоді) = 817238,05 грн.
		32. Оцінюючи розрахунок позивача, Суд виходить з того, що відповідно до пункту 1 Порядку № 100 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей Порядок застосовується у випадках: а) надання працівникам усіх видів відпусток, передбачених законодавством (крім відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами), або виплати їм компенсації за невикористані відпустки; б) підпункт «б» пункту 1 виключено на підставі Постанови КМУ № 1213 від 09.12.2020; в) виконання працівниками державних і громадських обов`язків у робочий час; г) переведення працівників на іншу легшу нижчеоплачувану роботу за станом здоров`я; д) переведення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, на іншу легшу роботу; е) надання жінкам додаткових перерв для годування дитини; є) виплати вихідної допомоги; ж) службових відряджень (крім службових відряджень державних службовців); з) вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду; и) направлення працівників на обстеження до медичних закладів; і) звільнення працівників-донорів від роботи; ї) залучення працівників до виконання військових обов`язків; й) тимчасового переведення працівника у разі виробничої потреби на іншу нижчеоплачувану роботу; л) інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
		33. Нарахування (обчислення) заробітної плати (винагороди) за період відсторонення працівника від виконання обов`язків за посадою не передбачено серед випадків, до яких застосовується Порядок № 100.
		34. З покликанням на пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», яким роз`яснено, якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 01.04.2020 у справі № 761/12073/18 підкреслив, що у разі незаконного відсторонення працівника від роботи, він має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а не частини невиплаченої заробітної плати.
		35. Предметом цієї справи [№ 990/317/23] є стягнення частини невиплаченої винагороди члена ВРП.
		36. У ситуації позивача не мало місце незаконне відсторонення працівника з ініціативи роботодавця. ОСОБА_1 відсторонений від посади рішенням Етичної ради від 07.05.2022 № 6 «Про невідповідність діючого члена ВРП ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена ВРП», законність якого перевірена Верховним Судом у межах справи № 990/99/22.
		37. За мотивацією, наведеною Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.02.2023 у справі № 990/99/22, відсторонення ОСОБА_1 було законним (відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Етичної ради від 07.05.2022 № 6), однак за ним зберігалася посада та заробітна плата (визнано протиправним та скасовано наказ в.о. Голови ВРП Саліхова В.В. від 09.05.2022 №106-к «Про припинення нарахувань та виплат ОСОБА_1 » з тих мотивів, що чинним законодавством не передбачено жодних підстав для припинення нарахування та виплати винагороди діючому члену ВРП). 
		38. З матеріалів справи випливає, що наказ в.о. Голови ВРП Саліхова В.В. від 09.05.2022 № 106-к «Про припинення нарахувань та виплат ОСОБА_1 » діяв у період з 07.05.2022 по 22.08.2022.
		39. Як установлено Судом, наказом в.о. Голови ВРП Саліхова В.В. від 22.08.2022 №232-к «Про виплату грошової компенсації ОСОБА_1 » на підставі рішення Етичної ради від 07.05.2022 № 6 та пункту 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» від 14.07.2021 №1635-ІХ, серед іншого, припинено з 22.08.2022 табелювання члена ВРП ОСОБА_1 .
		40. У трудовій книжці позивача 22.08.2022 зроблено запис № 40 такого змісту: «Вважається звільненим з посади члена Вищої ради правосуддя відповідно до пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» від 14.07.2021 № 1635-ІХ. Підстава внесення запису: Рішення Етичної ради від 07.05.2022 № 6, наказ від 22.08.2022 № 232-к». 
		41. Отже припинення трудових відносин з ОСОБА_1 будо оформлено наказом в.о. Голови ВРП Саліхова В.В. від 22.08.2022 № 232-к.
		42. Правомірність цього оскаржувалася позивачем у справі № 990/135/22, за результатом розгляду якої ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.01.2024, залишеної без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2024, позов ОСОБА_1 у вказаній справі залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України у зв`язку із пропуском строку звернення до суду із таким позовом, встановленим частиною п`ятою статті 122 КАС України.
		43. За таких умов позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення невиплаченої винагороди члена ВРП за період дії наказу в.о. Голови ВРП Саліхова В.В. від 09.05.2022 № 106-к «Про припинення нарахувань та виплат ОСОБА_1 » [з 07.05.2022 по 22.08.2022] за винятком трьох днів відпустки без збереження заробітної плати [з 11.05.2022 по 13.05.2022] на підставі наказу в.о. Голови ВРП ОСОБА_1 від 02.05.2022 № 142-в, оцінка скасуванню якого також надана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.02.2023 у справі № 990/99/22, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		44. Водночас Суд не погоджується із доводами сторони позивача про те, що така винагорода має бути виплачена позивачу по 08.09.2022 (день отримання ним трудової книжки) з огляду на таке.
		45. 10.06.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» від 05.02.2021 № 1217-IX, яким внесено зміни до КЗпП України, зокрема: 
		45.1. у статті 47: у назві слова «і видати йому трудову книжку» виключено, а частину першу викладено в такій редакції: «Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника»;
		45.2. у частині першій статті 233 слова «з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки» замінено словами «з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення»;
		45.3. статті 235 у частині третій слова «в трудовій книжці» виключено, у частині п`ятій слова «трудової книжки» замінено словами «копії наказу (розпорядження) про звільнення».
		46. Тож частина п`ята статті 235 КЗпП України, яка до редакції Закону від 05.02.2021 № 1217-IX встановлювала, що «у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу», з 10.06.2021 викладена в такій редакції: «у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу».
		47. Судом встановлено, що, у зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 на роботі у день оформлення припинення з ним трудових відносин, листом секретаріату ВРП від 22.08.2022 №4595/0/9-22 позивачу електронною поштою надіслано до відома копію наказу в.о. Голови ВРП Саліхова В. від 22.08.2022 № 232-к «Про виплату грошової компенсації ОСОБА_1 » та повідомлено про необхідність прибути до управління з питань персоналу секретаріату ВРП для отримання трудової книжки. Позивачем підтверджується отримання цього листа електронною поштою 23.08.2022.
		48. За наведених обставин, Суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення недоплаченої винагороди члену ВРП за період з 23.08.2022 по 08.09.2022. 
		49. Суд також не погоджується з доводами сторони позивача про те, що означена частина невиплаченої винагороди повинна обраховуватися із розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу з наведених вище мотивів та вважає правильним наданий ВРП, на пропозицію Суду, розрахунок винагороди за цим позовом ОСОБА_1 , яка була б нарахована йому у разі, якщо б не було припинено її нарахування скасованим Великою Палатою Верховного Суду наказом від 09.05.2022 № 106-к, що за період його дії складає 658986,07 грн без вирахування податків і зборів (т.2, а.с. 6).
		50. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №9901/407/19 вказано, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.
		51. Отже позов підлягає частковому задоволенню.
		VI. Висновки щодо судових витрат
		52. Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		53. Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
		54. Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		55. Позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
		56. У прохальній частині позову міститься клопотання про стягнення з ВРП на користь позивача суми витрат на правову допомогу.
		57. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		58. Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		58.1. Для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		58.2. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		58.3. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		59. Згідно з частиною дев`ятою статті 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		60. Аналіз положень процесуального законодавства, якими врегульовано питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
		61. Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
		62. Згідно з ордером на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1495854, виданим адвокатським об`єднанням «Фомін і партнери» 22.11.2023 на підставі договору про надання правової допомоги від 20.06.2022 № 04/06/22, таку допомогу позивачу надавала адвокатка Степаненко Ю.М.
		63. На обґрунтування заявленого представником позивача у позовній заяві клопотання про стягнення з ВРП на користь позивача витрат на правову допомогу вказано, що станом на дату звернення до суду із цим позовом позивачем понесені витрати на таку допомогу у сумі 113000 грн.
		64. При цьому в матеріалах справи відсутні як договір про надання правової допомоги, так і детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, як того вимагають приписи частини четвертої статті 134 КАС України.
		65. На підтвердження понесення позивачем витрат у вказаному розмірі до матеріалів справи додано меморіальний ордер від 19.03.2023 (т.1, а.с. 43) та платіжну інструкцію від 19.03.2023 (т.1, а.с. 44), за змістом яких ОСОБА_1 (платник) перерахував на рахунок ФОП Фоміна І.Ю. (отримувач) 113000 грн з призначенням платежу «плата за надання правових послуг».
		66. Оцінюючи пов`язаність указаних витрат із розглядом цієї справи, Суд враховує, що означені витрати понесені позивачем у березні 2023 року, хоча із цим позовом позивач звернувся до Суду у листопаді 2023 року, при цьому судовим розглядом встановлено, що до моменту звернення до Суду із цим позовом позивач був ініціатором ще як мінімум двох судових проваджень № 990/99/22 та № 990/135/22. 
		67. Із змісту наявної в матеріалах справи копії постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 990/99/22 слідує, що правову допомогу у вказаній справі ОСОБА_1 надавали адвокати Степаненко     Ю.М. та Фомін     І.Ю. і в межах означеної справи витрати на правничу допомогу ними не заявлялися та, відповідно, Судом не розподілялися.
		68. У справі № 990/135/22 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/116301269) у Верховному Суді, як суді першої інстанції, правову допомогу ОСОБА_1 надавала адвокатка Степаненко Ю.М. і в межах означеної справи витрати на правничу допомогу також не заявлялися та, відповідно, Судом не розподілялися.
		69. Крім того, адвокаткою Степаненко     Ю.М. до додаткових пояснень від 15.04.2023 (вх. № П/990/317/23-Д11) до копії запиту на адресу ВРП від 03.05.2023 щодо розгляду питання про можливість укладення мирової угоди у справі № 990/135/22 додано копію ордеру серії АА № 1274792 від 08.05.2023 (т. 1, а.с. 161 зворот), виданого Фоміним І.Ю. , як адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально, на надання правничої допомоги ОСОБА_1 у Вищій ради правосуддя на підставі договору про надання правничої допомоги від 25.05.2022 № 2/05-22.
		70. З наведеного слідує, що ОСОБА_1 у межах ініційованих ним судових проваджень, а також з метою представництва його інтересів у ВРП, уклав угоди про надання правової допомоги як з адвокатом Фоміним     І.Ю., який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, так і з адвокатським об`єднанням «Фомін і партнери».
		71. Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
		72. Частинами першою-третьою статті 15 цього ж Закону визначено, що адвокатське об`єднання є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту. Державна реєстрація адвокатського об`єднання здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Адвокатське об`єднання має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням.
		73. Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» стороною договору про надання правничої допомоги є адвокатське об`єднання. Від імені адвокатського об`єднання договір про надання правничої допомоги підписується учасником адвокатського об`єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об`єднання. Адвокатське об`єднання може залучати до виконання укладених об`єднанням договорів про надання правничої допомоги інших адвокатів на договірних засадах. 
		74. У наданих суду меморіальному ордері від 19.03.2023 (т. 1, а.с. 43) та платіжній інструкції від 19.03.2023 (т. 1, а.с. 44) у графі «призначення платежу» вказано «плата за надання правових послуг» без прив`язки до будь-якого договору про надання правової допомоги або номеру справи, у межах якої надавалася така правова допомога, а «отримувачем» визначено ФОП Фоміна І.Ю. , хоча стороною договору про надання правової допомоги від 20.06.2022 № 04/06/22, зазначеного в ордері на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1495854, є адвокатське об`єднання «Фомін і партнери».
		75. Зважаючи на викладене, Суд не встановив зв`язку витрат на правову допомогу у розмірі 113000 грн, понесених на підставі меморіального ордера від 19.03.2023 та платіжної інструкції від 19.03.2023, із розглядом цієї справи.
		76. На підставі наведеного, у задоволенні вимоги про стягненні на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу належить відмовити.
		Керуючись статтями 2, 22, 241-243, 246, 250, 255, 262, 266, 295 КАС України, Суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		1. Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Степаненко Юлія Миколаївна, задовольнити частково. 
		2. Стягнути з Вищої ради правосуддя (04050, м. Київ, вул. Студентська, 12а, код ЄДРПОУ 00013698) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) частину невиплаченої винагороди члена Вищої ради правосуддя у розмірі 658986,07 грн (шістсот п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят шість гривень 07 копійок).
		3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
		4. У задоволенні вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу відмовити.
		5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
		6. Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		 
		Рішення складене та підписане 11.11.2024. 
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		Л.О. Єресько,
		Ж.М. Мельник-Томенко, 
		В.М. Соколов ,
		М.В. Білак,
		О.Р. Радишевська,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...