Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/811/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 08.11.2024. Зареєстровано: 18.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2024.
Дата набрання законної сили: 08.11.2024
Номер судового провадження: К/990/31349/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 листопада 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 420/811/23
		адміністративне провадження № К/990/31349/23  
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Соколова В.М.,
		суддів: Загороднюка А.Г.,  Єресько Л.О., 
		розглянувши в порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 420/811/23
		за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
		за касаційною скаргою Мандрика Владислава Володимировича , який діє в інтересах ОСОБА_1  на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року (суддя - Скупінська О.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від                     07 вересня 2023 року (головуючий суддя - Косцова І.П.., судді: Осіпов Ю.В., Скрипченко В.О.),
		УСТАНОВИВ: 
		І. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
		ОСОБА_1 (позивач, скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся в суд із позовом до військової частини НОМЕР_1 (відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), у якому просив:
		- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022               № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (Постанова КМУ № 168) у розмірі до 100 000 грн, за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпечені заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 10.03.2022 по 30.04.2022 року (спірний період) пропорційно дням участі у таких діях або заходах;
		- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ № 168 у розмірі до 100 000 грн, за спірний період пропорційно дням участі у бойових діях або заходах. 
		Позовні вимоги обґрунтовані бездіяльністю відповідача, який не здійснив нарахування та виплату позивачу підвищеної винагороди у спірний період за безпосередню участь у бойових діях, право на яку передбачено пунктом 1 Постанови КМУ № 168.
		ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
		Згідно з наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ДПСУ від 01.03.2022 № 82-ОС   ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу, призначено інспектором прикордонної служби                       2 категорії - черговим відділення управління відділу «Південний» з 01.03.2022. 
		Наказом від 11.03.2022 № 55-ВВ ОСОБА_1 відряджено в складі зведеного загону № НОМЕР_3 у підпорядкування командира ІНФОРМАЦІЯ_1 з 10.03.2022. Підстава: бойове розпорядження                № 17ДСК та посвідчення про відрядження.
		Наказом від 24.05.2022 № 126-ВВ   ОСОБА_1 повернуто з відрядження з 23.05.2022.
		Згідно з довідкою про нараховане та виплачене грошове забезпечення, позивачу нараховані виплати: березень 2022 - 24 193,55 грн; квітень 2022 - 5 806,45 грн; травень 2022 - 30 000,00 грн; червень 2022 - 30 000,00 грн; липень 2022 - 30 000,00 грн; серпень 2022 - 30 000,00 грн; вересень 2022 - 30 000,00 грн; жовтень 2022 - 30 000,00 грн; листопад 2022 - 30 000,00 грн; грудень 2022 - 60 000,00 грн.
		За травень і червень також нараховано по 51 333,33 та 51 935,48 грн.
		На запит адвоката   НОМЕР_2 прикордонний загін (в/ч НОМЕР_1 ) повідомив, що винагорода 100 000 грн за березень та квітень 2022 року не виплачувалась, оскільки ОСОБА_1 не виконував завдань відповідно до наказу АДПСУ № 164-АГ. Довідка про безпосередню участь у заходах не була видана через відсутність повного переліку документів.
		Позивач вважає, що НОМЕР_2 прикордонний загін (в/ч НОМЕР_1 ) допустив бездіяльність щодо ненарахування додаткової винагороди, тому звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
		ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що позивач не надав достатніх документів, що підтверджують його безпосередню участь у бойових діях чи заходах з національної безпеки, що є обов`язковою умовою для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн.
		Цей суд зазначив, що позивачем не доведено наявності визначених у наказі від 31.03.2022 року № 164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168» (далі - наказ № 164-АГ) доказів, які б підтверджували його безпосередню участь у бойових діях, або те, що він забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у спірному періоді.
		Суд першої інстанції узагальнив, що відсутність документів, які підтверджують таку участь, не залежала від волі відповідача (позивач не звертався з відповідним рапортом) і тому не було протиправної бездіяльності з його боку. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що немає підстав зобов`язувати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду передбачену постановою КМУ № 168.
		П`ятий апеляційний адміністративний суд 07 вересня 2023 року залишив без змін рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року.
		IV. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. 
		Позиція інших учасників справи
		Не погодившись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, представник позивача подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Одеського  окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від               07 вересня 2023 року повністю та прийняти нове рішення, яким його позов задовольнити.
		Як на підставу оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій позивач послався на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) та зазначив про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах, а саме:
		1) пункту 1 Постанови КМУ № 168 та в цілому Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (далі - Перелік), у контексті правовідносин між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин щодо позбавлення права на додаткову винагороду, передбачену пунктом 1 Постанови КМУ №168;
		2) пункту 2-1 Постанови КМУ № 168 та в цілому Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.03.2016 № 188 (далі - Інструкція № 188), у контексті правовідносин між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин щодо застосуванням положень зазначеної Інструкції для визначення права на додаткову винагороду, а саме: визначення документів для нарахування збільшеної винагороди, необхідність рапорту військовослужбовця для підготовки цих документів командуванням, а також порядок їх обміну між військовими частинами при відрядженнях.
		3) пункту 2-1 Постанови КМУ № 168 та в цілому наказу Адміністрації Держприкордонслужби від від 31.03.2022 № 164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168», у контексті правовідносин між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин щодо застосування положень зазначеного наказу для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди, згідно з пунктом 2-1 Постанови              № 168.
		Окрім цього, скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що судами попередніх інстанцій не вжито визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів (документів, в тому числі довідки про участь у бойових діях), що підтверджують факт його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а безпідставно встановлено для нього недосяжні стандарти доказування.
		Верховний Суд ухвалою від 28 вересня 2023 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. 
		Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
		Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
		Ухвалою від 07 листопада 2024 року Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		V. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами першої чи апеляційної інстанції.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні чи постанові суду або були відхилені ним; вирішувати питання про достовірність доказів; надавати перевагу одним доказам над іншими; збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти їх (частина друга статті 341 КАС України).
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).
		Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги відповідача та виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України,  виходить із такого.
		У справі, що розглядається, ОСОБА_3 , військовослужбовць Держприкордонслужби,  просить виплатити йому збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену пунктом 1 Постанови КМУ № 168, у розмірі до 100 000 гривень за фактичну участь у бойових діях та заходах з національної безпеки та оборони перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів з 10.03.2022 по 30.04.2022 року  (у період відрядження). 
		Згідно з частиною першою статті 6 та частиною першою статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 3 квітня 2003 року №661-IV, Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якого входять військовослужбовці та працівники. За статтею 16 цього Закону, умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників визначаються законодавством.
		Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, до грошового забезпечення військовослужбовців входять посадовий оклад, оклад за званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення (надбавки, премії тощо). Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Воно повинно покривати потреби ЗСУ та інших військових формувань. Порядок його виплат встановлюють Міністр оборони України та керівники відповідних органів.
		На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, згідно зі змінами, внесеними Постановою КМ № 400 від 01.04.2022).
		У пункті 1 цієї постанови Уряд установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби та іншим виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби). Тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
		Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №  793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - Постанова №793) до Постанови № 168 були внесені зміни, Зокрема, у пункті 1 абзаці першому слова «додаткова винагорода в розмірі                  30 000,00 грн щомісячно» замінено словами «додаткова винагорода в розмірі до 30 000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць». Також постанову доповнено пунктом 2-1 такого змісту:                    « 2-1.  Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».
		В іншій частині зміст пункту 1 Постанови № 168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України на час виникнення спірних правовідносин (з 10.03.2022 по 30.04.2022) не змінювався.
		Ключовими в цій справі є питання наявності підстав для виплати ОСОБА_1 , як військовослужбовцю Держприкордонслужби, збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови КМУ № 168 у спірний період з 10.03.2022 по 30.04.2022.
		Суди обох інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для виплати ОСОБА_1 збільшеної грошової винагороди у зв`язку з тим, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів прямої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.
		Суди звернули увагу, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався з відповідним рапортом у встановленому порядку за отриманням довідки про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони із наданням відповідних документів.
		Крім того констатували, що в матеріалах справи відсутня копія довідки про безпосередню участь у бойових діях ОСОБА_1 .
		Реалізація приписів постанови КМУ № 168 вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах. Це було необхідно, оскільки Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, не врегульовувала цих питань.
		Протягом періоду, за який позивач просить стягнути підвищену додаткову винагороду (з 10.03.2022 по 30.04.2022) діяв наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 31.03.2022                    № 164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - Наказ № 164-АГ), який застосовується з 24.02.2022.
		Пунктом 1 Наказу № 164 -АГ визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби виплачується додаткова винагорода (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірі 30 000 гривень. Тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів -розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
		Відповідно до пункту 2 Наказу №164 -АГ під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» слід розуміти виконання військовослужбовцем:
		- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій; 
		- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; 
		- бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; 
		- завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районах ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; 
		- бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
		- бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
		- виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
		- здійснення заходів з виводу сил та засобів з-під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
		- виконання польотів, пов`язаних з евакуацією військовослужбовців, цивільного населення, озброєння та інших матеріальних засобів з районів бойових дій;
		- виконання бойових завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).
		Пунктом 3 Наказу № 164 передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі одного з таких документів:
		- бойового наказу (бойового розпорядження);
		- журналу бойових дій або інших відповідних документів;
		- рапорту начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях.
		Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі.
		Пунктом 4 Наказу № 164-АГ визначено, що начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляють органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах (додаток 2).
		Пунктом 5 цього наказу визначено, що виплату додаткової винагороди здійснюють на підставі наказу начальника (командира) Держприкордонслужби з обов`язковим зазначенням підстав для його видання.
		У подальшому з 1 серпня 2022 року набув чинності Наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168», в якому змінено перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 Постанови № 168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у таких бойових діях або заходах.
		Верховний Суд зазначає, що питання можливості отримання військовослужбовцями збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, неодноразово досліджувалося судом. Практика Верховного Суду свідчить, що виплата додаткової винагороди у розмірі до 100 ?000 гривень обумовлена участю у бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення, та підтвердженням цих обставин відповідними документами.
		За позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 06 серпня 2024 року справа №360/290/23 встановлена постановою КМУ №168 додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби, що виплачується їм на період дії воєнного стану та підлягає збільшенню до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
		Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 року у справі № 200/193/23 розглядав питання застосовності наказів № 392-АГ та № 628-АГ та Інструкції №188 у контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, передбаченої Постановою КМУ № 168. У цій постанові Верховний Суд підтвердив застосування цих наказів у період їх застосування (№392-АГ з 01.08.2022 та №628-АГ - 01.12.2022) та  дійшов висновку, що Накази № 392/0/81-22-АГ від 30.07.2022 та № 628/0/81-22-АГ від 09.12.2022 є єдиним механізмом реалізації Постанови КМУ № 168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби. Також Суд зазначив, що без цих наказів облік та виплата винагороди не здійснювалися б, що могло б призвести до повернення вже виплачених коштів. У зазначеній постанові Суд вказав на помилкове застосування положень Інструкції               № 188 для визначення виплат за Постановою КМУ № 168 на період воєнного стану, оскільки ця інструкція регулювала виплати за участь у заходах з національної безпеки та оборони, відповідно до Постанови КМУ від 20.01.2016 № 18. 
		Ураховуючи згадану вище позицію щодо застосування наказів № 392-АГ і № 628-АГ до правовідносин, які, подібно до спірних, що виникли у зв`язку з (не)виплатою військовослужбовцям Держприкордонслужби додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у справі, що розглядається, варто також дотримуватися послідовності та застосовності наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 31 березня 2022 року № 164-АГ до спірних правовідносин. Водночас необхідно врахувати визначені цим наказом деякі відмінності.
		З огляду на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 21.12.2023 у справі               № 200/193/23, від 26.06.2024 у справі № 200/216/23, від 31.07.2024 у справі № 200/625/23, від 05.08.2024 у справі № 200/4100/23, від 28.08.2024 у справі № 200/1310/23, від 04.09.2024 у справі № 280/2228/23, від 30.09.2024 у справах № 200/232/23 та № 200/440/23 та багатьох інших, саме документальне підтвердження участі позивача як військовослужбовця у бойових діях (заходах) слугує для відповідача підставою для виплати додаткової винагороди відповідно до пункту                 1 Постанови № 168.
		У цій справі суди попередніх інстанцій встановили лише те, що позивач з березня 2022 року був відряджений в склад зведеного загону № 2 в оперативне підпорядкування командира ІНФОРМАЦІЯ_1 та зрештою повернувся (23.05.2022) із службового відрядження та приступив до виконання службових обов`язків згідно з наказом від 24.05.2022 № 126-ВВ.
		З довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення за лютий-грудень 2022 року встановлено, що позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду з розрахунку 30 000 грн: 03.2022 - 24 193,55 грн, 04.2022 - 5 806,45 грн, 05-11.2022 - по 30 000 грн щомісяця, 12.2022 - 60 000 грн; з розрахунку 70 000 грн: 05.2022 - 51 333,33 грн, 06.2022 - 51 935,48 грн.
		На запит адвоката НОМЕР_2 прикордонний загін надав відповідь, що ОСОБА_1 додаткова винагорода у 100 000 грн за березень та квітень 2022 року не виплачувалась, оскільки він не виконував завдань, які підпадають під п.2 наказу №164-АГ. Також повідомлено, що довідка про участь сержанта ОСОБА_1 у заходах оборони України не відпрацьовувалась через ненадання ним повного переліку документів, передбаченого п.4 Порядку, затвердженого постановою КМУ            №413 від 20.08.2014. Документи, що підтверджують участь, є службовими і адвокату не надаються.
		У постанові від 05.06.2024 у справі № 200/660/23 Верховний Суд зауважив, що суди попередніх інстанцій, встановивши відсутність документів про участь позивача у бойових діях, не з`ясували, які завдання і де він виконував під час перебування у відрядженні в НОМЕР_4 прикордонному загоні (в/ч НОМЕР_5 ). Якщо позивач не виконував завдань, що дають право на додаткову винагороду, важливо встановити, які саме завдання він виконував і де проходив службу. Ці обставини є ключовими для правильного вирішення спору і не можуть бути проігноровані (подібно у постанові Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 520/690/23).
		Ураховуючи такий підхід, суди попередніх інстанцій не вирішили головного питання: які завдання виконував ОСОБА_1 у службовому відряджені в складі зведеного загону № НОМЕР_3  в оперативному підпорядкуванні командира ІНФОРМАЦІЯ_1 в спірний з 10.03. по 30.04.2022 і на чому це ґрунтується. Якщо позивач перебував у відрядженні та не виконував завдань, що передбачають додаткову винагороду, незрозуміло, які саме завдання він виконував або де проходив службу. 
		Колегія суддів підкреслює важливість цих обставин для правильного вирішення справи, але суди попередніх інстанцій не приділили їм належної уваги.
		Поза увагою судів залишилися головні питання, відповіді на які лежать в основі правильного вирішення спору у цій справі, а саме:
		- до якого саме підрозділу був відряджений позивач та у якому підрозділі перебував на обліку особового складу протягом спірного періоду (10.03.2022 по 30.04.2022);
		- які саме завдання на підставі яких бойових наказів (розпоряджень) та за якою посадою виконував позивач у цьому періоді;
		- чи свідчать виконувані позивачем завдання про «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії» у розумінні пункту 2 наказу № 164-АГ;
		- чи складалися підрозділом, до якого був відряджений позивач у вказаному періоді, документи, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або заходах військовослужбовця, відповідно до пунктів 3, 5 Наказу № 164-АГ;
		- якими документами підтверджуються викладені обставини.
		Держава не може відмовити особі у виплатах, якщо існують чинні законодавчі норми, які передбачають такі виплати, а особа відповідає умовам, що висуваються цими нормами для проведення таких виплат. Для цього суди мають перевірити чи існують норми, які передбачають виплату, а також чи є особа відповідною до тих умов, щодо яких проводяться виплати.
		Не відповівши на означені вище питання суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про невідповідність позивача умовам виплати додаткової винагороди за пунктом                1 Постанови №168.
		При цьому необхідно врахувати позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.03.2024 у справі № 560/3159/23, за змістом якої Суд дійшов висновку, що порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі позивача у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність права у позивача на таку винагороду.
		Обов`язок оформлення документів, визначених пунктами 3, 4, 5, 10 наказу № 164-АГ, які є підставою для нарахування і виплати коштів, покладено на начальників регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби (командирів військових частин), які ведуть (вели) бойові дії, та до яких були відряджені військовослужбовці.
		Тому безпідставним є посилання суду першої інстанції на те, що позивач не надав доказів та не навів конкретних періодів часу його безпосередньої участі у бойових діях чи в забезпеченні таких заходів, оскільки такі документи оформлюються командиром підрозділу, а не самим позивачем.
		Тож, з`ясувавши до якого органу (підрозділу) Держприкордонслужби та в оперативне підпорядкування якого командира був відряджений позивач, судам доцільно було б вирішити питання про можливість залучення до участі у справі цей орган (підрозділ), як такий який мав обов`язок оформлення документів, визначених пунктами 3, 4, 5, 10 наказу № 164-АГ, оскільки тільки цей орган (підрозділ) може надати достовірну відповідь на питання чи створювали такі документи стосовно позивача, якщо так, то кому (до якого органу (підрозділу) направлялися відповідні відомості, а якщо не направлялися, то яка була тому причина.
		Це має значення у контексті надання оцінки предмету цього позову - бездіяльності відповідача, у якому позивач на час відрядження залишався на фінансовому забезпеченні, та обрання ефективного способу захисту прав позивача, у випадку встановлення судом їх порушення, виходячи з того, який із вищевказаних органів допустив дійсну бездіяльність, якщо така буде встановлена судом.
		Таким чином, суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті, не звернули увагу на вказані обставини, не встановили, не перевірили їх та не надали належної правової оцінки, обмежились формальним підходом до розгляду справи.
		Суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та не врахували усталену практику, викладену Верховним Судом у справах, подібних цій.
		У постанові від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а Верховний Суд наголошував, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
		Недотримання судом принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час збирання та дослідження зібраних у справі доказів унеможливлює встановлення фактичних обставин для правильного її вирішення, оскільки очевидно, що у цій справі сторона позивача зіштовхнулася з труднощами в отриманні та наданні доказів суду, позаяк у відповідь на адвокатські запити військові частини посилаються на неможливість надання окремих наказів (розпоряджень) через наявність на них грифу обмеження доступу, а із наданих відповідачем наказів взагалі незрозуміло куди саме направлявся у відрядження позивач у спірному періоді (з 10.03.2022 по 30.04.2022).
		Своєю чергою, відповідно до приписів частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
		Отже наведені вище допущені судами попередніх інстанцій процесуальні порушення унеможливлюють розгляд та оцінку Верховним Судом наведених в касаційній скарзі доводів по суті спору.
		Згідно із частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).
		Ураховуючи приписи статті 353 КАС України, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
		Суду першої інстанції під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування в цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
		VI. Висновки щодо розподілу судових витрат
		З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Мандрика Владислава Володимировича , який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
		Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року скасувати, справу                   № 420/811/23 направити на новий судовий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
		Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		 
		СуддіВ.М. Соколов А.Г. Загороднюк   Л.О. Єресько

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...