Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/653/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; погашення податкового боргу, з них; застосування адміністративного арешту коштів та/або майна.
Надіслано для оприлюднення: 12.11.2024. Зареєстровано: 18.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2024.
Дата набрання законної сили: 12.11.2024
Номер судового провадження: К/990/36409/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 листопада 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 380/653/20
		адміністративне провадження № К/990/36409/24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Ханової Р. Ф., 
		cуддів - Бившевої Л.І., Хохуляка В. В., 
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління     ДПС у Львівській області         
		на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року (суддя - Желік О.М.)         
		та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року (колегія у складі суддів: Довга О.І., Глушко І.В., Запотічний І.І.)
		у справі № 380/653/20
		за позовом Головного управління ДПС у Львівській області     
		до Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія»     
		про накладення арешту на кошти,-
		 
		УСТАНОВИВ:
		28 грудня 2019 року Головне управління ДПС у Львівській області (далі - податковий орган, позивач у справі) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» (далі - Товариство, відповідач у справі), в якому просило накласти арешт на кошти відповідача, що знаходяться у банках.
		Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року позов залишено без розгляду у зв`язку із пропуском строків звернення з позовом до суду.
		Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року скасовано, а справу направлено для продовження її розгляду до суду першої інстанції.
		Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року, оскільки вказана постанова оскарженню не підлягає.
		Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2022 року прийнято справу до провадження для продовження розгляду.
		Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року у задоволенні клопотання Підприємства про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2023 року, позов задоволено.
		Постановою Верховного Суду від 13 вересня 2023 року скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 березня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2023 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року позов Головного управління ДПС у Львівській області до Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» про накладення арешту на кошти та інші цінності у банківських установах залишено без розгляду.
		Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року позов Головного управління ДПС у Львівській області до Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» про накладення арешту на кошти та інші цінності у банківських установах залишено без розгляду.
		Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Головним управлінням ДПС у Львівській області жодних заходів щодо погашення податкового боргу вжито не було. З урахуванням викладеного суди вказали, що тримісячний строк звернення до адміністративного суду в межах даної справи розпочався з моменту складення останнього акту опису майна 27 лютого 2019 року, та сплив, відповідно, 26 травня 2019 року.
		Як наслідок суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що позивач, звернувшись до суду 22 січня 2020 року із позовною заявою від 27 грудня 2019 року, пропустив встановлений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до адміністративного суду.
		Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року у справі №380/653/20, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Обґрунтовуючи касаційну скаргу податковий орган звернув увагу на те, що необхідними підставами для застосування для Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» арешту коштів є виключно наявність у відповідача податкового боргу в сумі, що зазначалась у позовній заяві, та відсутність у відповідача майна, яке може бути використане для його погашення та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу.
		Щодо позиції Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі №280/5400/19, відповідно до якої за загальним правилом строк звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень становить три місяці з дня виникнення підстав, що дають йому право на пред`явлення до суду визначених законом позовних вимог і така підстава виникає станом на дату складання акту про відсутність майна, податковий орган звернув увагу на те, що у даному випадку з позовом контролюючий орган звернувся 27 грудня 2019 року, тоді як вищевикладена зміна практики щодо застосування строків давності у подібній категорії справ відбулася у червні 2022 року.
		Ухвалою від 21 жовтня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував справу з суду першої та апеляційної інстанції.
		05 листопада 2024 року справа №380/653/20 надійшла на адресу Верховного Суду. 
		Відзив на касаційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
		Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Шахта «Надія» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій (код ЄДРПОУ 00178175), основний вид господарської діяльності відповідно до КВЕД: 05.10 Добування кам`яного вугілля.
		Відповідно до довідки про наявність заборгованості з податків і зборів (обов`язкових платежів), що контролюються Головним управлінням ДПС у Львівській області від 28 листопада 2019 року №2993/9/10.1-12 станом на 20 листопада 2019 року за відповідачем обліковувався податковий борг в сумі 144  850  095,17 грн.
		Станом на час виникнення заборгованості таку складали наступні суми: податок на прибуток в сумі 2027113,84 гривень; податок на додану вартість в сумі 140  038  109,80 гривень; рентна плата за користування надрами в сумі 1  275  629,52 гривень; рентна плата за спеціальне використання води в сумі 10  650,14 гривень; податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 10  839,38 гривень; екологічний податок, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин в сумі в сумі 235  809,47 гривень; надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах в сумі 23  707,28 гривень; екологічний податок, який справляється за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення в сумі 19  946,80 гривень; інші надходження (надходження коштів контроль за справлянням яких закріплено за податковим органом) в сумі 1  208  288,94 гривень.
		Відповідачу виставлено податкову вимогу від 21 березня 2017 року №5689-17.
		З метою встановлення наявності майна у відповідача контролюючим органом описано майно на загальну суму 43  933  660,76 гривень:
		- від 11 квітня 2012 року згідно з актом опису №2 на суму 13  532  466,85 гривень,
		- від 11 квітня 2012 року згідно з актом опису №3 на суму 4  030  611,58 гривень,
		- від 11 квітня 2012 року згідно з актом опису №4 на суму 14  738  358,71 гривень,
		- від 17 листопада 2015 року згідно з актом опису №7 на суму 3  067  390,00 гривень,
		- від 27 лютого 2019 року згідно з актом опису №9 на суму 8  564  833,62 гривень.
		Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на наявність у відповідача податкового боргу в розмірі 150538576,20 гривень та відсутність майна для погашення податкового боргу, а також вчинення органом державної податкової служби всіх, передбачених Податковим органом України заходів, спрямованих на погашення податкового боргу в період з 15 листопада 2012 року до 16 січня 2020 року.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		Абзацом другим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.
		Як було встановлено судами попередніх інстанцій та не спростовано скаржником жодними іншим законом строк на звернення податкового органу до суду з такими позовними вимогами не встановлено, а отже висновок судів про необхідність застосування загальних строків адміністративного судочинства є законним та обґрунтованим.
		За приписами частини третьої       статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України,    якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
		Позивач звернувся до суду з посиланням на підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, відповідно до якого контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
		За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропуск відповідного строку на звернення до суду через байдужість до своїх прав або небажання скористатися цим правом не є поважною причиною пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення звернення до суду з адміністративним позовом.
		При цьому, суди попередніх інстанцій  правильно зауважили, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
		Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05).
		Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України», заява №23436/03).
		Відповідно до Рішення Європейського Суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польші» («Kreuz v. Poland»), «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами.
		При розгляді справи суди попередніх інстанцій встановили, що Головним управлінням ДПС у Львівській області жодних заходів щодо погашення податкового боргу вжито не було. 
		Відтак, тримісячний строк звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти відповідача, що знаходяться у банках в межах цієї справи розпочався з моменту складення останнього акту опису майна, тобто 27 лютого 2019 року, та сплив, відповідно, 26 травня 2019  року.
		Враховуючи, що податковий орган звернувся до суду з позовом у цій справі у грудні 2019 року за загальними правилами, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Головним управлінням ДПС у Львівській області пропущений установлений Кодексом адміністративного судочинства України тримісячний строк звернення з цим позовом до суду, і як наслідок, з урахуванням положень статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у суду першої інстанції були наявні підстави для залишення позову без розгляду.
		Крім того, Суд звертає увагу на можливості звернення до суду з заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, в порядку визначеному статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України, яким податковий орган на даний час не скористався та може скористатися приписами цієї статті у будь-який момент за умови наявності податкового боргу та доведеності вжитих ним заходів щодо стягнення цього боргу.
		Враховуючи той факт, що податковий орган не довів поважності причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, отже у суду першої інстанції були наявні підстави для залишення адміністративного позову без розгляду відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України. Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
		 
		Суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
		 
		Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Львівській області залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року  справі № 380/653/20 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                           Р. Ф. Ханова 
		          
		Судді:                                                                                                     Л.І. Бившева
		 
		                                                                                                              В. В. Хохуляк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...