Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/4101/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 13.11.2024. Зареєстровано: 18.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2024.
Дата набрання законної сили: 13.11.2024
Номер судового провадження: К/990/19319/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 листопада 2024 року 
		м. Київ
		справа № 200/4101/23
		провадження № К/990/19319/24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Смоковича М. І.,
		суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.
		розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу 
		за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року, ухваленого у складі головуючого судді Духневича О. С., та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2024 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого судді - Геращенка І. В., суддів: Блохіна А. А., Гайдара А. В.
		І. Суть спору
		1. У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), в якому просить:
		1.1. визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) у розмірі 100 000 гривень, у зв`язку з безпосередньою участю у бойових діях та забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у період з 26 вересня 2022 року по 08 січня 2023 року, в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;
		1.2. зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену додаткову грошову винагороду, передбаченої Постановою № 168 у розмірі 100 000 гривень у зв`язку з безпосередньою участю у бойових діях та забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії.
		2. На обґрунтування заявлених позовних вимог вказує, що він набув право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн відповідно до Постанови № 168 у зв`язку з безпосередньою участю у бойових діях або забезпечуванні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, оскільки фактично виконував бойові завдання на підставі бойових розпоряджень (наказів), перебуваючи у службовому відрядженні.
		Стверджує, що наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - Адміністрація Держприкордонслужби) від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» (далі - Наказ від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ) не є тим нормативним актом, на підставі якого можна позбавити (обмежити) право на додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168.
		Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168 неправомірною, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
		ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
		3. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджено ID-карткою № НОМЕР_4 , та проходить військову службу в НОМЕР_1 прикордонному загоні (Військова частинам НОМЕР_2 ).
		4. 15 червня 2023 року представником позивача до Військової частини НОМЕР_2  та Військової частини НОМЕР_3 направлено адвокатські запити із проханням надати інформацію щодо підстав і причин не нарахування та невиплати щомісячної доплати у вигляді додаткової винагороди, передбаченою Постановою № 168, військовослужбовцю ОСОБА_1 , за його безпосередню участь у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у період з 26 вересня 2022 року по 08 січня 2023 року, а також надати відповідні підтверджуючі документи, що стали умовою для ненарахування та невиплати вищевказаної додаткової винагороди.
		5. 20 червня 2023 року Військовою частиною НОМЕР_2 надано відповідь на адвокатський запит від 15 червня 2023 року, в якій повідомлено, що ОСОБА_1 перебував у службовому та оперативному підпорядкуванні начальника НОМЕР_5 прикордонного загону в період з 26 вересня 2022 року по 08 січня 2023 року на підставі розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16 вересня 2022 року № (гриф)/25-2075-Е, про що свідчить довідка про відрядження військовослужбовця від 20 червня 2023 року № 12/1313. Повідомлено, що підвищена додаткова винагорода з вересня 2022 року по січень 2023 року, тобто у період коли позивач перебував у відрядженні на ділянці ІНФОРМАЦІЯ_1 , не нараховувалась та не виплачувалась, оскільки начальником НОМЕР_5 прикордонного загону не надано інформації (довідки) про дні безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених наказом № 392-АГ, за формою, наведеною у додатку до цього наказу. У зв`язку із неотриманням довідок та з метою реалізації вимог Постанови № 168, а також наказу № 392-АГ НОМЕР_1 прикордонним загоном на адресу начальника НОМЕР_5 прикордонного загону направлено лист з клопотанням про надання наявної інформації про безпосередню участь у бойових або заходах передбачених наказом № 392-АГ за встановленою формою. 29 листопада 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ) листом за № 22-4820-22-вих. «Про надання інформації», повідомив НОМЕР_1 прикордонний загін про те, що НОМЕР_5 прикордонний загін не вбачає підстав надання довідок для виплати підвищеної до 100 000 гривень додаткової винагороди підрозділам (військовослужбовцям) Військової частини НОМЕР_2 , за час їх перебування і виконання обов`язків на ділянці НОМЕР_5 прикордонного загону, оскільки вказані підрозділи (військовослужбовці) в межах Чернігівської і Сумської областей, не виконують бойові завдання на лінії бойового зіткнення.
		6. Листом від 19 червня 2023 року № 22/5240-23вих. ІНФОРМАЦІЯ_1 на запит адвоката від 15 червня 2023 року повідомив, що на підставі бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.09.2022 № (гриф)/25-2075-Е, позивача направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до бойових розпоряджень начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19 вересня 2022 року № 276/гриф (скасоване), від 25 вересня 2022 року № 1348/гриф (скасоване) та від 25 жовтня 2022 року № 1697/гриф, молодший сержант ОСОБА_1 у складі НОМЕР_6 відділення прикордонної служби НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) приступив до виконання завдань в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_5 прикордонного загону. Згідно з бойовим розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06 січня 2023 року № 81/гриф молодший сержант ОСОБА_1 у складі НОМЕР_6 відділення прикордонної служби НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) завершив виконання завдань в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_5 прикордонного загону. Також повідомлено, що відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23 липня 2018 року № 854/32306 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату. Оскільки позивач перебуває на фінансовому забезпеченні в НОМЕР_1 прикордонному загоні (Військова частина НОМЕР_2 ), повідомити причини невиплати молодшому сержанту ОСОБА_1 додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» немає можливості.
		7. Відповідно до довідки щодо відрядження військовослужбовця від 16 серпня 2023 року № 12/1947, що видана Військовою частиною НОМЕР_2 , молодший сержант ОСОБА_1 з 15 листопада 2022 року по 19 листопада 2022 року перебував у відпустці відповідно до вхідної телеграми НОМЕР_7 прикордонного загону від 11 листопада 2022 року № 12/1616.
		8. На підставі розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16 вересня 2022 року № (гриф)/25-2075-Е молодшого сержанта ОСОБА_1 передислоковано на ділянку НОМЕР_5 прикордонного загону, військовослужбовець з 09 жовтня 2022 року по 08 січня 2023 року перебував у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні начальника НОМЕР_5 прикордонного загону.
		9. 08 січня 2023 року позивач прибув з службового відрядження до НОМЕР_1 прикордонного загону і приступив до виконання обов`язків, відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 09 січня 2023 року № 7-ВВ.
		10. Відповідно до архівної відомості про грошове забезпечення у спірний період позивач, зокрема, отримував додаткову винагороду передбачену Постановою № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у вересні - 30 000,00 грн., жовтні - 30 000,00 грн., листопаді - 30 000,00 грн., грудні - 55 000,00 грн., січні - 0,00 грн.
		ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
		11. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року залучено до участі у справі співвідповідачем - Військову частину НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
		12. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2024 року, в позові відмовлено.
		13. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у спірний період позивач перебував у відрядженні у ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому саме ця військова частина мала надати документи, які підтверджують участь позивача в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів. Водночас на запит вказана військова частина повідомила, що підрозділи не виконували бойові завдання на лінії бойового зіткнення. 
		Враховуючи, що додаткова винагорода в розмірі до 100 000,00 грн виплачується за безпосередню участь військовослужбовця в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, а не будь-яких завдань в умовах режиму воєнного часу, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування позивачу додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн за вказаний період.
		Крім того, суд першої інстанції зазначив, що накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» (далі - наказ № 628/0/81-22-АГ) є нормативними актами, які підлягали державній реєстрації в Міністерстві юстиції України у встановленому порядку. Враховуючи, що зазначені накази не є регуляторними актами у значенні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11 вересня 2003 року № 1160-IV (далі - Закон № 1160-IV), тому суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені акти не можуть застосовуватися до спірних правовідносин.
		Разом з цим суд першої інстанції, вказавши на приписи статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-XII (далі - Закон № 1932-XII), дійшов висновку, що до спірних правовідносин має застосовуватися Інструкція про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 березня 2016 року № 188 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 31 березня 2016 року за № 488/28618 (далі - Інструкція № 188).
		14.  Зазначена позиція підтримана Першим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
		IV. Провадження в суді касаційної інстанції 
		15. Представник позивача - адвокат Мандрик В. В. подав касаційну скаргу на вказані судові рішення з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої, підпунктів «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. 
		16. Так, автор скарги вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 2-1 Постанови № 168, пункту 3 розділу IV Інструкції № 188, в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин Держприкордонслужби у зв`язку із застосуванням положень зазначеної Інструкції для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 2-1 Постанови № 168, а саме визначення вичерпного переліку документів, обов`язкових для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди. 
		Стверджує, що підстави виплати додаткової винагороди регулює лише Постанова № 168, тоді як накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ не можуть визначати додаткових умов для виплати цієї винагороди.
		17. Верховний Суд ухвалою від 05 червня 2024 року відкрив касаційне провадження за скаргою представника позивача - адвоката ОСОБА_2 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2024 року з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
		V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
		18. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		19. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		20. Частинами першою - третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
		Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
		До складу грошового забезпечення входять:
		посадовий оклад, оклад за військовим званням;
		щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
		одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
		21. Згідно з абзацами першим, другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
		Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
		22. За змістом частини першої статті 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03 квітня 2003 року № 661-IV (далі - Закон № 661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; .
		23. За пунктом 1 Положення про Адміністрацію Держприкордонслужби, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 533 (далі - Положення № 533), Адміністрація Держприкордонслужби є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.
		24. Відповідно до пункту 5 Положення № 533 Адміністрація Держприкордонслужби з метою організації своєї діяльності: 3) організовує планово-фінансову роботу в апараті Адміністрації Держприкордонслужби, органах Держприкордонслужби, на підприємствах, в установах, що належать до сфери її управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку в установленому законодавством порядку; 4) забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів; 5) контролює діяльність органів Держприкордонслужби, підприємств, установ, що належать до сфери її управління.
		25. Частиною першою статті 14 Закону № 661-IV визначено, що до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.
		26. Згідно зі статтею 16 Закону № 661-IV умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.
		27. Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України зобов`язаний невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України. 
		28. Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України доручено забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
		29. На виконання вказаних Указів Кабінет Міністрів України видав Постанову № 168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.
		30. Так, відповідно до пункту 1 Постанови № 168, (в редакції, зі змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року № 271, від 22 березня 2022 року № 350, від 01 квітня 2022 року № 400), установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
		Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
		Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
		у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії;
		захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
		загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
		31. Кабінет Міністрів України постановою від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» (яка набрала чинності 19 липня 2022 року та, за пунктом 2 цієї постанови, та застосовується з 24 лютого 2022 року) затвердив низку змін до Постанови № 168, зокрема у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінив словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; крім того, Постанова № 168 доповнена пунктом 2-1 такого змісту: «Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.».
		32. На підставі цього пункту Адміністрація Держприкордонслужби видала Наказ від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, який був уведений в дію з 01 серпня 2022 року.
		33. Відповідно до пункту 2 Наказу від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ заходами, передбаченими абзацом другим пункту 1 цього наказу, визначається виконання у відповідні дні військовослужбовцем: 1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України; 2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійна розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами; 3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з і виявлення та огневого ураження повітряних цілей; 4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; 5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником; 6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження; 7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому » числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; 8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які: виконують завдання у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням 3 противником.
		34. У пункті 4 Наказу від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ встановлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах: 1) бойового наказу (бойового розпорядження); 2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад; 3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
		35. Згідно з пунктом 5 Наказу від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього Наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 Наказу).
		36. Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця. У довідках, передбачених цих пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзаци другий, третій пункту 5 Наказу).
		37. Відповідно до пункту 10 Наказу від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу та підготовку проєкту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 цього наказу, в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій.
		Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.
		38. Відповідно до пункту 11 Наказу від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України (абзац перший пункту 11 Наказу).
		Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу (абзац другий пункту 11 Наказу).
		39. Згідно з пунктом 12 наказу № 392-/0/81-22-АГ виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).
		До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов`язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу.
		40. З 01 грудня 2022 року був уведений в дію наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ, яким був дещо змінений перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 Постанови № 168, але залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.
		VI. Позиція Верховного Суду
		41. Аналіз наведених правових норм свідчить, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану, яка встановлена Постановою № 168, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовців, виплата якої, з одного боку, має регулярний щомісячний характер, а, з іншого, - обмежена строком дії воєнного стану в Україні.
		42. При цьому, правова природа такої виплати невід`ємно пов`язана із особливим характером служби, зі здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають із статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни.
		43. В умовах збройної агресії рф проти України важливим залишається питання належного соціального захисту військовослужбовців, які беруть участь у захисті державного суверенітету України. У військово-соціальній сфері матеріальне забезпечення є аналогом системи гарантій у системі соціального захисту населення і включає професійні винагороди та премії тим військовослужбовцям, які виконують обов`язок із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. 
		44. Безумовно, система матеріального забезпечення військовослужбовців виконує стимулювальну функцію, що, крім патріотизму, є потужною мотивацією і адекватною відповіддю держави, яка піклується про військовослужбовців під час дії воєнного стану.
		45. Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
		46. Таким чином, Україна зобов`язана вживати всіх можливих заходів для мотивації військовослужбовців та забезпечення соціальної підтримки членів їхніх сімей.
		47. Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їхньої службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
		48. Спірні правовідносини, які склались у цій справі, виникли у зв`язку з невиплатою збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди військовослужбовцю, який проходить службу у Військовій частині НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України, та якого відрядили до Військової частини НОМЕР_3 для забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, передбачену пунктом 1 Постанови № 168.
		49. Питання матеріального та морального стимулювання військовослужбовців Збройних Сил України під час дії воєнного стану врегульовано Постановою № 168, якою на період дії воєнного стану запроваджено виплату додаткової винагороди військовослужбовцям.
		50. При цьому, виплата відрядженому військовослужбовцю Збройних Сил України додаткової винагороди в розмірі до 100 000 гривень на місяць, передбаченої Постановою № 168, здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження військовою частиною (установою), до якої відряджений військовослужбовець, безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах та повідомлення нею про це у встановленому порядку військової частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовця.
		51. Верховний Суд у постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 520/690/23 констатував, що текстуальний виклад пункту 1 Постанови № 168 має широкий зміст, що за певних умов могло б спричиняти неоднакове її розуміння та застосування, наслідком чого може бути необґрунтована невиплата військовослужбовцю додаткової винагороди або, навпаки, виплата за відсутності для цього підстав".
		52. У справі, що розглядається, спірним є питання застосування пункту 1 Постанови № 168 у зіставленні з іншими підзаконними актами, які стосуються виплати винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, в аспекті порядку (умов, підстав) виплати додаткової винагороди під час дії воєнного стану.
		Під «іншими» підзаконними актами в контексті обставин цієї справи маємо на увазі згадувану Інструкцію № 188, а також накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ і від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ. Останні, як зазначено вище, видані для реалізації приписів пункту 2-1 Постанови № 168 і були покликані регламентувати порядок та умови виплати додаткової винагороди, яка встановлена цією Постановою (пункт 1), зокрема у збільшеному розмірі до 100000,00 грн, і обумовлена участю військовослужбовця у бойових діях або здійсненням заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
		Варто зауважити, що питання, які окреслив автор касаційної скарги у цій справі, уже почасти були предметом розгляду Верховного Суду у справі № 200/193/23, за наслідками якого цей суд ухвалив постанову від 21 грудня 2023 року.
		53. У цій постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23 Верховний Суд, з-поміж іншого, вказав, що Інструкція № 188 видана на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських», що передбачала виплату військовослужбовцям винагороди в порядку і розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів, за час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду.
		Отже, як зазначив Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23, Інструкція № 188 визначала порядок та розміри виплати конкретно тієї винагороди, яка була встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18, а відтак судами першої та апеляційної інстанцій помилково застосовано її положень при визначенні порядку та умов виплати додаткової винагороди, встановленої на період дії воєнного стану Постановою № 168, яка також не передбачала можливості такого застосування.
		Щодо застосовності наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ і від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ до правовідносин, пов`язаних з виплатою додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, то позиція Верховного Суду з цього приводу, яка висловлена у постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23, зводиться до того, що документування (фіксація) у спірний період органами Держприкордонслужби безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях і заходах та фактична виплата їм додаткової винагороди до 100  000,00 гривень відповідно до приписів наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ і від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ унеможливлює застосування іншого механізму реалізації постанови Кабінету Міністрів України № 168 до правовідносин, що вже відбулися.
		За відсутності цих відомчих нормативно-правових актів не здійснювався би облік особового складу, який мав право на збільшену додаткову винагороду, що призвело б до невиплати цієї частини грошового забезпечення військовослужбовцям.
		Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про те, що застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої Постановою № 168, у спірний період підлягають накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ і від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ. Протилежний висновок поставив би питання необхідності повернення вже виплачених на підставі цих наказів сум додаткової винагороди.
		Отже, Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23 зазначив, що передбачений пунктами 4 і 5 наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ (пунктами 3 і 7 наказу від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ) перелік документів, що в сукупності підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах (у тому числі довідка (список), складена керівником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії, про безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі), майже повністю дублює відповідний перелік документів, визначений пунктом 3 розділу IV Інструкції № 188, тому застосування судами в цій частині Інструкції № 188 замість наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ не призвело до неправильного вирішення справи.
		Таким чином, Верховний Суд висловив позицію, за якою Інструкція № 188 не може застосовуватися до правовідносин, які стосуються додаткової винагороди, виплата якої встановлена Постановою № 168 і пов`язана з дією воєнного стану; водночас накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ і від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ, оскільки встановлюють порядок і умови виплат, які передбачені Постановою № 168, можуть застосовуватися до правовідносин, які виникають у зв`язку із застосуванням/реалізацією приписів пункту 1 цієї Постанови.
		54. Враховуючи, що Верховний Суд уже висловив позицію щодо застосовності до аналогічних правовідносин приписів наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ і від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ, а не Інструкції № 188, про що мовилося вище, колегія суддів у вимірі спірних правовідносин теж дотримуватиметься цього підходу.
		55. Водночас варто висловити також деякі зауваги з приводу видання згаданих наказів Адміністрації Держприкордонслужби.
		56. Так, Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову № 168 через декілька днів після повномасштабного збройного вторгнення росії (24 лютого 2022 року) й зробив це, як зазначено у преамбулі, на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію». Цією Постановою Уряд встановив додаткову винагороду на період дії воєнного стану низці категорій військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, зокрема передбачив збільшену винагороду (до 100 000,00 грн) тим із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
		57. Відомо також, що редакція пункту 1 Постанови № 168 зазнавала непоодиноких змін, зупинятися на всіх деталях і послідовності яких у контексті цієї справи немає необхідності, окрім як застосування окремих приписів пункту 1 Постанови № 168, які стосуються умов виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн.
		58. Як уже зазначалось вище, за приписами пункту 2-1 Постанови № 168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією Постановою, визначають керівники відповідних міністерств та державних органів.
		59. Зважаючи на те, за яких умов та з якою метою Уряд ухвалив Постанову № 168, нормативні приписи цього акту, які окреслюють підстави для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі, сформульовані таким чином, що їх реалізація значною мірою впирається в потребу уяснення, а за тим і пояснення конкретних фактологічних умов (обставин), за яких військовослужбовець набуває право отримати додаткову винагороду на підставі пункту 1 Постанови № 168 у «збільшеному» розмірі.
		60. З огляду на те, що до відсічі збройної агресії росії проти України задіяні різні види Збройних Сил України, роди військ (сил) Збройних Сил України, а також військових формувань правоохоронних органів (як-от Держприкордонслужби), які виконують різні за змістом завдання (з огляду на їхнє призначення ці завдання можуть здійснюватися за неоднакових умов, хоч і з єдиною метою: боронити державу від намірів агресора), тож, властиво, мають [завдання] свою специфіку, можемо виснувати, що належна реалізація приписів пункту 1 Постанови № 168 спонукала Уряд до «делегування» відповідним відомствам і керівникам державних органів унормувати умови і підстави виплати «своїм» категорія військовослужбовців додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.
		61. Відомо, що Постанова № 793 набрала чинність 19 липня 2022 року. У період часу, який позивач окреслив у своїх позовних вимогах як такий, протягом якого його право на додаткову винагороду було порушене, порядок і умови виплати додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 Постанови № 168, визначали згадувані накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ.
		62. Варто зауважити, що з набранням чинності Постановою № 793 Адміністрація Держприкордонслужби опинилася у «неординарній» ситуації, за якої військовослужбовці названого відомства несуть службу й виконують завдання, за які Постановою № 168 передбачено виплату додаткової винагороди у «збільшеному» розмірі (до 100 000,00 грн), тоді як реалізація цього права обумовлена - названим актом - необхідністю нормативного визначення умов і підстав, які б дозволяли уніфікувати розуміння «безпосередньої участі у бойових діях або заходах » - для кожного виду/роду військ (сил) Збройних Сил України, інших військових формувань (які діють в рамках закону), - за виконання яких в умовах воєнного стану передбачена виплата додаткової винагороди (пункт 1 Постанови № 168), а також способу (правил) підтвердження участі (залученості) до них [бойових дій, заходів] задля того, щоб цю винагороду отримати.
		63. Іншими словами, Адміністрація Держприкордонслужби, з уваги на приписи пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» (у редакції, яка діяла протягом спірного періоду), а також пункту 2-1 Постанови № 168 зіткнулася з обставинами, які вимагали ухвалити рішення, яке б витікало із завдань та повноважень цього органу та заразом відповідало меті встановлення на час дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу (згідно з пунктом 1 Постанови № 168).
		64. Цим рішенням (у широкому сенсі) стали згадувані накази від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ, у яких виписані ті умови і порядок, які покликані були сприяти практичній реалізації приписів пункту 1 Постанови № 168, аби, з одного боку, ті військовослужбовці, які залучені до виконання бойових завдань/заходів, отримали додаткову винагороду, що теж є однією з умов бойової і мобілізаційної готовності Держприкордонслужби, а з іншого - забезпечити ефективне і цільове використання бюджетних коштів.
		65. З цієї позиції видання зазначених наказів, на думку колегії суддів, не можна вважати (сприймати) як вияв свавілля чи як неправомірний спосіб обмежити (позбавити) отримання додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, як то трактує представник позивача. Знову ж таки, накази, про які йде мова, видані для того, щоб реалізувати приписи пункту 1 Постанови № 168, адже виплата додаткової винагороди в розмірі до 100 000,00 грн передбачена за участь у бойових діях або здійсненні заходів, які, аби військовослужбовець був належно і заслужено винагороджений, повинні мати документальне оформлення. Відповідно приписи, які містять згадувані накази Адміністрації Держприкордонслужби, проектовані передовсім на органи (військові частини) і їхніх посадових осіб, на яких покладається таким чином обов`язок вести облік військовослужбовців, документувати факти їхньої залученості до бойових дій та/або заходів, за які встановлена додаткова винагорода у розмірі до 100000,00 грн, а також надсилати ці документи за належністю з метою виплати військовослужбовцям заслуженої винагороди.
		66. Інакше кажучи, приписи наказів Адміністрації Держприкордонслужби не встановлюють додаткових зобов`язань чи правил поведінки для тих військовослужбовців, які мають (набули) право на додаткову винагороду у розмірі до 100 000,00 грн, передбачену пунктом 1 Постанови № 168, яке право виникає у них з настанням відповідних обставин (ситуацій, умов), які, в значенні згадуваних присів Постанови № 168, є підставою для виплати цієї винагороди. Тому уніфікація розуміння (змістовного наповнення) цих «обставин» не покладає на військовослужбовців - у відносинах, що виникають у зв`язку з виконанням наказів командирів (начальників), надто в умовах воєнного стану - додаткових обов`язків (вимог) як умови для отримання додаткової винагороди. Приписи згадуваних наказів Адміністрації Держприкордонслужби, якщо зважити також на підстави і мету їх видання, виконують радше забезпечувальну роль (функцію) щодо норм, які встановлюють право на додаткову винагороду (у цьому контексті мовиться про пункт 1 Постанови № 168), або, іншими словами, є похідними від останніх.
		67. Важливо розуміти, що виплата цієї винагороди є тим благом, право на яке у військовослужбовця виникає у зв`язку з участю у бойових діях/заходах, але яке [право] не передбачає (не залежить) від (не)бажання цього військовослужбовця (не)брати цю участь. Тут не йдеться про соціальні та/або економічні права військовослужбовців, а чи права і свободи, гарантовані Конституцією України. Цей дискурс стосується військової служби і в цьому зв`язку колегія суддів виходить з того, що у відносинах, основаних на принципі єдиноначальності, підлеглий [військовослужбовець] зобов`язаний беззастережно виконувати накази командира (начальника), крім випадків віддання очевидно злочинного наказу, а не самостійно вирішувати які бойові завдання і на якому напрямку виконувати.
		68. Тож з уваги на наведене колегія суддів вважає, що регламентація умов і порядку виплати додаткової винагороди (про необхідність якої [регламентації] зазначено в пункті 2-1 Постанови № 168) з боку Адміністрації Держприкордонслужби шляхом видання наказів від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ не може інтерпретуватися як спосіб позбавлення чи обмеження права військовослужбовців Держприкордонслужби на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн. З тих самих міркувань колегія суддів, вторуючи позицію Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23, вважає правомірним застосування зазначених наказів Адміністрації Держприкордонслужби до правовідносин, які пов`язані з виплатою додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн військовослужбовцям Держприкордонслужби, зокрема у період з 26 вересня 2022 року по 30 листопада 2022 року.
		69. Повертаючись до обставин цієї справи, суди попередніх інстанцій констатували, що участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, відповідно і кількість днів участі у таких діях та заходах - не підтверджена належними доказами.
		70. З аргументації судів попередніх інстанцій можна зрозуміти, що «належність» доказів зіставлялася з приписами Інструкції № 188 (а саме: пунктів 2, 3, 4, 6 розділу IV), а не наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ, які, з погляду цих судів, не могли застосовуватися до правовідносин, які вони [накази] були покликані регламентувати.
		71. З огляду на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23, а також на наведені вище мотиви з цього приводу, колегія суддів вважає, що подібне правозастосування було хибне, що таким чином вплинуло й на висновки, яких ці суди дійшли за наслідками оцінювання обставин справи, а головно доказів, якими сторони їх підтверджували.
		72. Тобто оцінювання доказів, які стосувалися наявності підстав для виплати додаткової винагороди, відбулося через призму приписів нормативного акту, який до цих правовідносин не може застосовуватися. Водночас саме документальне підтвердження участі позивача як військовослужбовця у бойових діях (заходах) слугує для відповідача підставою для виплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168. Оскільки протягом спірного в цій справі періоду умови і підстави для реалізації приписів зазначеного пункту визначали накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ, то саме ці накази мали бути застосовані за описаної в цій справі ситуації під час оцінювання того, чи мав позивач право на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн у спірний період.
		73. Варто зауважити, що виплата додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000,00 грн обумовлена участю у бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення / здійснення (пункт 1 Постанови № 168). З цієї позиції повнота судового розгляду передбачала б з`ясування (у сукупності): чи пов`язувалася виплата позивачеві як військовослужбовцю Держприкордонслужби додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн з перебуванням на території Чернігівської області, а конкретно - на ділянці державного кордону з росією, відповідальність за охорону якої було покладено на Військову частину НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), куди був відряджений позивач; що розуміється під територією «можливих бойових» дій й у чому відмінність цього «статусу» території від умовно «мирної» території України (в умовах збройної агресії росії) або від території, де ведуться (велися) бойові дії, в контексті перебування там підрозділів (загонів) прикордонної служби в умовах воєнного стану; які завдання (накази, розпорядження) виконував позивач як військовослужбовець у складі Військової частини НОМЕР_3 протягом спірного періоду, зокрема чи охоплюються (могли охоплюватися) вони (тобто їхній зміст) тими умовами (обставинами), які визначені у наказах Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ, за яких командування військової частини, куди був відряджений військовослужбовець, мало б видати довідки встановленої форми для нарахування додаткової винагороди у збільшеному розмірі; чи були випадки нарахування/виплати (за спірний період) додаткової винагороди у збільшеному розмірі іншим прикордонникам, які в той самий період, що й позивач, були у складі Військової частини НОМЕР_3 й несли військову службу на тій самій території (ділянці), що й він [позивач]; якщо так, то чим це було продиктовано; зрештою чи документи, які надало командування військової частини, куди був відряджений позивач, діяло правомірно, коли не направило відповідачу довідок, зокрема щодо позивача, про виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі (до 100 000,00 грн) за спірний період.
		74. Наведене в сукупності свідчить про передчасність висновку судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в позові у цій справі, адже судами не досліджено усіх обставин цієї справи.
		75. Враховуючи приписи статті 242 КАС України, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.
		76. Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.
		77. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
		78. Своєю чергою, суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів.
		79. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
		80. Судам під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права.
		ІV. Судові витрати
		81. Оскільки справа повертається на новий судовий розгляд, питання про розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України не вирішується.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		 
		п о с т а н о в и в :
		 
		1.          Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича задовольнити частково.
		2.          Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2024 року скасувати, а справу № 200/4101/23 направити на новий судовий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. 
		 
		Головуючий                                                                                          М. І. Смокович 
		Судді                                                                                                     В. Е. Мацедонська
		                                                                                                                         О. Р. Радишевська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...