Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 950/3703/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Порушення законів та звичаїв війни.
Надіслано для оприлюднення: 18.11.2024. Зареєстровано: 18.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/950/81/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023200000000233

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 950/3703/23
		Провадження № 1-кп/950/81/24
		ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		В И Р О К 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		18 листопада 2024 року                                                        м. Лебедин
		Лебединський районний суд Сумської області у складі:
		головуючого судді - ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Лебедині кримінальне провадження № 22023200000000233 за обвинуваченням
		ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Башкирської АРСР, громадянин рф; проживає: АДРЕСА_1 , військовослужбовець 2 гаубічної артилерійської батареї, ВЧ НОМЕР_1 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України,
		ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець рф, Республіка Тива, громадянин рф; проживає: АДРЕСА_2 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України,
		ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець рф, Московська область, м. Красногорськ, громадянин рф; проживає: АДРЕСА_3 , військовослужбовець 2 гаубічної артилерійської батареї, ВЧ НОМЕР_1 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України,
		ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець рф, Свердловська область, с. Волківське, громадянин рф; проживає: АДРЕСА_4 , військовослужбовець 2 гаубічної артилерійської батареї, ВЧ НОМЕР_1 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України,
		учасники кримінального провадження:
		прокурори - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
		потерпілий - ОСОБА_12 ,
		захисники - ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,
		в с т а н о в и в:
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2, ч. ч. 1-3 ст. 6 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 (ратифікована Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про ратифікацію Женевських конвенцій від 12.08.1949 про захист жертв війни» від 03.07.1954, у подальшому підтверджена зобов`язаннями за міжнародними договорами, укладеними Українською PCP до проголошення незалежності України, згідно зі ст. 6 Закону України «Про правонаступництво України») норми цієї Конвенції застосовуються зокрема й до всіх випадків часткової або цілковитої окупації, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
		Відповідно до ст. 4 Конвенції особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
		Норми ст. 33 Конвенції забороняють пограбування осіб, які перебувають під захистом та вчинення репресалій стосовно них, та їхнього майна.
		Після оголошення 24.02.2022 президентом РФ про початок «спеціальної військової операції», військовослужбовці ЗС РФ представлені військовою частиною № НОМЕР_1 перетнули російсько-український кордон на території Сумської області та розпочали рух територією області, вступаючи у збройне протистояння з військовослужбовцями Збройних Сил України.
		Одночасно з веденням бойових дій на території області, військовослужбовці ЗС РФ з метою забезпечення можливості безперешкодного пересування територією Сумської області здійснювали блокування чи тимчасове захоплення населених пунктів, облаштування на автомобільних шляхах області блокпостів для здійснення заходів щодо контролю доступу осіб на обумовлену ділянку території.
		07.03.2022 військовослужбовці ЗС РФ, у тому числі військової частини № НОМЕР_1 у складі якої знаходився ОСОБА_3 , увійшли на територію АДРЕСА_5 , узявши із вказаної дати під контроль населений пункт.
		10.03.2022 військовослужбовці ЗС РФ відступили з території АДРЕСА_5 , понісши втрати.
		Таким чином з 07.03.2022 по 10.03.2022 АДРЕСА_5 , разом із місцевим цивільним населенням перебували під тимчасовою окупацією РФ.
		У невстановлений в ході досудового розслідування час, однак не пізніше 08.00 години 07.03.2022, під час перебування на території тимчасово окупованого с. Ворожба, яке було повністю підконтрольним військовослужбовцям ЗС РФ, у ОСОБА_3 , який усвідомлював обставини існування міжнародного збройного конфлікту на території України та приймав у ньому безпосередню участь, виник злочинний умисел збагатитися за рахунок проживаючих на тимчасово окупованій території цивільних осіб, який він вирішив втілити спільно із підлеглими йому військовослужбовцями військової частини № НОМЕР_1 ЗС РФ, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також іншими невстановленими під час досудового розслідування військовослужбовцями указаної військової частини.
		Так, 07.03.2022 близько 08.00 ОСОБА_3 , діючи з корисливим мотивом та метою, за попередньою змовою з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , будучи озброєними вогнепальною автоматичною зброєю, розпочали реалізацію спільного злочинного умислу на пограбування цивільних осіб та відкрито, шляхом розрізання невстановленим в ході досудового розслідування предметом металевого паркану, проникли на територію домоволодіння ОСОБА_17 , розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , де у той час перебували цивільні особи: громадяни України ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , її мати ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та син - ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , кожен з яких, відповідно до ч. 1 ст. 4 Конвенції від 12.08.1949, є особою, що перебуває під її захистом, як такий, що в будь-який момент та за будь-яких обставин опинився, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами якої він не є, та репресалії стосовно яких, та їхнього майна, відповідно до ст. 33 зазначеної Конвенції, забороняються.
		Після чого, ОСОБА_3 , побачивши власницю вказаного домоволодіння, діючи з метою обмеження її руху та унеможливлення чинити супротив, застосував до потерпілої ОСОБА_17 фізичну силу, схопивши її лівою рукою за куртку та, смикнувши, розвернув напівбоком і притиснув до стіни житлового будинку, розташованого на території указаного домоволодіння.
		Продовжуючи утримувати у такий спосіб потерпілу ОСОБА_17 , ОСОБА_3 також притиснув до її спини наявну при ньому вогнепальну автоматичну зброю, висловивши при цьому погрозу фізичної розправи у разі вчинення нею супротиву.
		Тим самим ОСОБА_3 надав можливість іншим військовослужбовцям ЗС РФ ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які разом із ним проникли на територію зазначеного вище домоволодіння, безперешкодно та відкрито заволодівати та нівечити приватне майно.
		У цей час військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_4 , побачивши на подвір`ї зазначеного домоволодіння автомобіль «AUDI А4» (номерний знак НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 ), який належав ОСОБА_19 , діючи безпричинно, бажаючи завдати шкоди майну цивільних осіб, з використанням наявної при ньому вогнепальної автоматичної зброї, здійснив розбиття передніх бокових стекол з обох сторін, а також постріли по кузову автомобіля.
		Одразу після цього військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_4 , за допомогою згаданої вогнепальної автоматичної зброї також здійснив постріли по кузову іншого автомобіля «ВАЗ 21070» (номерний знак НОМЕР_4 , кузов № НОМЕР_5 ), який стояв поруч з вказаним автомобілем «AUDI А4» і належав ОСОБА_19 .
		Далі, військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_4 діючи з корисливим мотивом та метою, шляхом пошкодження навісного замка дверей, проник у приміщення гаражу, також розташованого на території указаного домоволодіння, звідки, в присутності потерпілої, відкрито заволодів майном.
		В цей же час, військовослужбовці ЗС РФ ОСОБА_5 , спільно із ОСОБА_6 , шляхом пошкодження навісного замка дверей, проникли у приміщення житлового будинку потерпілої ОСОБА_17 , звідки в присутності останньої, відкрито заволоділи майном.
		У свою чергу ОСОБА_3 наказав потерпілій ОСОБА_17 покинути домоволодіння у зв`язку із подальшим розміщенням у ньому штабу військовослужбовців ЗС РФ. Побоюючись фізичної розправи, ОСОБА_17 разом із матір`ю ОСОБА_18 , яка у період вчинення злочину переховувалася у льоху домоволодіння, покинули власне домогосподарство.
		У подальшому згадані військовослужбовці ЗС РФ ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також інші невстановлені у ході досудового розслідування військовослужбовці ЗС РФ військової частини № НОМЕР_1 ЗС РФ, знаходилися на території домоволодіння та у будинку потерпілих у період з 07.03.2022 по 10.03.2022, використовуючи його зокрема й для проживання та продовжуючи розкрадання і пошкодження приватного майна.
		Повернувшись 10.03.2022 до власного домоволодіння, після відступу ЗС РФ з території АДРЕСА_5 , потерпіла ОСОБА_17 виявила зниклими майно та цінності: 
		1. з приміщення гаража: бензопили марки GSH 51-МТН 510, пристрою для вимірювання лако-фарбового покриття автомобілів марки «Prodig Tech», машини заточувальної марки МЗ-900, перфоратора марки ELTOS модель ПЗ- 1050, мотокоси марки EFCO STARK 25, болгарки марки EG 9-125;
		2. з житлового будинку та літньої кухні: блендеру марки VIMAR модель VBS-4792, годинника марки HUAWEI WATCH GT 2 PRO, годинника марки SAMSUNG FIT2, електрогриля (мультимейкера) марки GOTZE & JENSEN модель SM531X, кавоварки марки СЕСОТЕС, колонки марки JBL CHARGE 4, колонки марки GEMBIRD, материнської плати марки ASUS моделі M4N68T, машинки побутової кухонної універсальної марки МРІЯ-2М, мобільного телефону марки ХІАОМІ REDMI 4 PRO, мобільного телефону Х1АОМІ MI А1, ноутбука марки PACKARD BELL модель P5WSO, обігрівача марки ST-HT0472, планшету марки LENOVO ТАВ 2 А7, принтеру марки HP LASER JET M1 30A, пульсоксиметра марки GAMMA OXY, телевізору марки LG модель 32LS560T, системного блоку GRAND з жорстким диском HDD 500 Gb і відеокартою ATI RADEON R4670 1 GB, мобільного телефону FLY, дорожнього чемодану, трьох дорожніх валіз, постільної білизни, рушників, скатертин, одягу, шкіряної барсетки з наявними у ній грошовими коштами у сумі 700 доларів США, що еквівалентно 20478,43 грн. щодо встановленого Національним Банком України курсу гривні станом на 07.03.2022.
		Також потерпіла виявила пошкодженими автомобілі марки «AUDI A4» (номерний знак НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 ) та марки «ВАЗ 21070» (номерний знак НОМЕР_4 , кузов № НОМЕР_5 ), дві відеокамери спостереження марки ALHUA модель DH-HAC-HFW 1200RP, аналоговий відео реєстратор марки ALHUA модель DH-XVR5104C-X1.
		Згідно висновку судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/119-23/8796-ТВ від 31.07.2023 загальна вартість, станом на 07.03.2022, викраденого і пошкодженого майна: бензопили марки GSH 51-МТН 510 (ідентифікована експертом як бензопила марки «Оlео-Мас», модель GSH 51), пристрою для вимірювання лако-фарбового покриття автомобілів марки «Prodig Tech», машини заточувальної (верстату для заточування) марки «МТЗ Белорус», модель МЗ-900, перфоратора марки ELTOS модель ПЗ-1050, болгарки (кутової шліфувальної машини) марки «Forte», модель EG 9-125, блендеру марки «VIMAR», модель VBS-4792, годинника (смарт- годинника) марки «HUAWEI» лінійка WATCH GT 2 PRO, модель VID-B19, годинника (фітнес-браслета) марки «SAMSUNG» FIT2, модель SM-R220, електрогриля (мультимейкера) марки «GOTZE & JENSEN», модель SM531X, кавоварки марки «СЕСОТЕС», колонки марки «JBL» CHARGE 4, мобільного телефону марки ХІАОМІ REDMI 4 PRO, обігрівача марки «Sutum», модель ST- НТ0472, принтеру (багатофункціонального пристрою) марки «HP» LASER JET PRO MFP 130A, пульсоксиметра марки «GAMMA OXY», двох відеокамер спостереження марки «ALHUA», модель DH-HAC-HFW 1200RP (ідентифікованого експертом як HD-CVI камера відеоспостереження марки «Dahua Technology», модель HAC-HFW1200RP (3.6 mm), аналогового відеореєстратора марки «ALHUA» модель DH-XVR5104C-X1 (ідентифікованого експертом як HD-CVI марки «Dahua Technology», модель DH-XVR5104C-X1, складає 37725,00 грн.
		Згідно висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи № СЕ-19/119-23/8798-АВ від 01.08.2023 вартість матеріального збитку, завданого власнику легкового автомобіля марки «ВАЗ-21070», державний номер НОМЕР_4 , 2006 року випуску, червоного кольору, номер шасі (кузова, рами) ідентифікаційний номер: НОМЕР_5 , кузов НОМЕР_6 , об`єм двигуна 1451 см 3, з урахуванням зносу, станом на 07.03.2022, складає 21627,00 грн.
		Згідно висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи № СЕ-19/119-23/8799-АВ від 04.08.2023 вартість матеріального збитку, завданого власнику легкового автомобіля марки «AUDI A4», сірого кольору, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_3 , об`єм двигуна 1968 см 3, вид палива - D, з урахуванням зносу, станом на 07.03.2022, складає 42987,28 грн.
		Таким чином, заволодіваючи за попередньою змовою між собою та у вказаний вище спосіб майном та валютними цінностями, а також завдаючи пошкодження транспортним засобам та іншому майну, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також інші невстановлені під час досудового розслідування військовослужбовці військової частини № НОМЕР_1 ЗС РФ розуміли, що цивільні особи, перебувають під захистом міжнародного гуманітарного права і не приймають участі у збройному конфлікті, а майно та цінності не можуть використовуватися для ведення бойових дій і їх вилучення та пошкодження не виправдане військовою необхідністю.
		За встановлених обставин суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України як інше порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
		Крім того, у невстановлений в ході досудового розслідування час, однак не пізніше 08.00 години 07.03.2022, під час перебування на території тимчасово окупованого с. Ворожба, яке було повністю підконтрольним військовослужбовцям ЗС РФ, у ОСОБА_4 , який усвідомлював обставини існування міжнародного збройного конфлікту на території України та приймав у ньому безпосередню участь, виник злочинний умисел збагатитися за рахунок проживаючих на тимчасово окупованій території цивільних осіб, який він вирішив втілити спільно з військовослужбовцями військової частини № НОМЕР_1 ЗС РФ, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також іншими невстановленими під час досудового розслідування військовослужбовцями указаної військової частини.
		Так, 07.03.2022 близько 08.00 ОСОБА_4 , діючи з корисливим мотивом та метою, за попередньою змовою з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , будучи озброєними вогнепальною автоматичною зброєю, розпочали реалізацію спільного злочинного умислу на пограбування цивільних осіб та відкрито, шляхом розрізання невстановленим в ході досудового розслідування предметом металевого паркану, проникли на територію домоволодіння ОСОБА_17 , розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , де у той час перебували цивільні особи: громадяни України ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , її мати ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та син - ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , кожен з яких, відповідно до ч. 1 ст. 4 Конвенції від 12.08.1949, є особою, що перебуває під її захистом, як такий, що в будь-який момент та за будь-яких обставин опинився, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами якої він не є, та репресалії стосовно яких, та їхнього майна, відповідно до ст. 33 зазначеної Конвенції, забороняються.
		У свою чергу, військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_4 , побачивши на подвір`ї зазначеного домоволодіння автомобіль «AUDI А4» (номерний знак НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 ), який належав ОСОБА_19 , діючи безпричинно, бажаючи завдати шкоди майну цивільних осіб, з використанням наявної при ньому вогнепальної автоматичної зброї, здійснив розбиття передніх бокових стекол з обох сторін, а також постріли по кузову автомобіля.
		Одразу після цього військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_4 , за допомогою згаданої вогнепальної автоматичної зброї також здійснив постріли по кузову іншого автомобіля «ВАЗ 21070» (номерний знак НОМЕР_4 , кузов № НОМЕР_5 ), який стояв поруч з вказаним автомобілем «AUDI А4» і належав ОСОБА_19 .
		Далі, військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_4 діючи з корисливим мотивом та метою, шляхом пошкодження навісного замка дверей, проник у приміщення гаражу, також розташованого на території вказаного домоволодіння, звідки, в присутності потерпілої, відкрито заволодів майном.
		При цьому ОСОБА_3 наказав потерпілій ОСОБА_17 покинути домоволодіння у зв`язку із подальшим розміщенням у ньому штабу військовослужбовців ЗС РФ. Побоюючись фізичної розправи, ОСОБА_17 разом із матір`ю ОСОБА_18 , яка у період вчинення злочину переховувалася у льоху домоволодіння, покинули власне домогосподарство.
		У подальшому згадані військовослужбовці ЗС РФ ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також інші невстановлені у ході досудового розслідування військовослужбовці ЗС РФ військової частини № НОМЕР_1 ЗС РФ, знаходилися на території домоволодіння та у будинку потерпілих у період з 07.03.2022 по 10.03.2022, використовуючи його зокрема й для проживання та продовжуючи розкрадання і пошкодження приватного майна. Повернувшись 10.03.2022 до власного домоволодіння, після відступу ЗС РФ з території АДРЕСА_5 , потерпіла ОСОБА_17 виявила пошкодженим та зниклим майно та цінності, які були зазначені вище, на загальну суму 122817,71 грн. 
		За встановлених обставин суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України як інше порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
		Також, у невстановлений в ході досудового розслідування час, однак не пізніше 08.00 години 07.03.2022, під час перебування на території тимчасово окупованого с. Ворожба, яке було повністю підконтрольним військовослужбовцям ЗС РФ, у ОСОБА_5 , який усвідомлював обставини існування міжнародного збройного конфлікту на території України та приймав у ньому безпосередню участь, виник злочинний умисел збагатитися за рахунок проживаючих на тимчасово окупованій території цивільних осіб, який він вирішив втілити спільно з військовослужбовцями військової частини № НОМЕР_1 ЗС РФ, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також іншими невстановленими під час досудового розслідування військовослужбовцями указаної військової частини.
		Так, 07.03.2022 близько 08.00, ОСОБА_5 , діючи з корисливим мотивом та метою, за попередньою змовою з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , будучи озброєними вогнепальною автоматичною зброєю, розпочали реалізацію спільного злочинного умислу на пограбування цивільних осіб та відкрито, шляхом розрізання невстановленим в ході досудового розслідування предметом металевого паркану, проникли на територію домоволодіння ОСОБА_17 , розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , де у той час перебували цивільні особи: громадяни України ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , її мати ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та син - ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , кожен з яких, відповідно до ч. 1 ст. 4 Конвенції від 12.08.1949, є особою, що перебуває під її захистом, як такий, що в будь-який момент та за будь-яких обставин опинився, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами якої він не є, та репресалії стосовно яких, та їхнього майна, відповідно до ст. 33 зазначеної Конвенції, забороняються.
		В той час як військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_4 , вчиняв дії, спрямовані на пошкодження майна ОСОБА_19 , а саме автомобілів «AUDI А4» (номерний знак НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 ), та «ВАЗ НОМЕР_7 » (номерний знак НОМЕР_4 , кузов № НОМЕР_5 ), ОСОБА_5 спільно із ОСОБА_6 , шляхом пошкодження навісного замка дверей, проникли у приміщення житлового будинку потерпілої ОСОБА_17 , звідки у присутності останньої, відкрито заволоділи майном.
		При цьому ОСОБА_3 наказав потерпілій ОСОБА_17 покинути домоволодіння у зв`язку із подальшим розміщенням у ньому штабу військовослужбовців ЗС РФ. Побоюючись фізичної розправи, ОСОБА_17 разом із матір`ю ОСОБА_18 , яка у період вчинення злочину переховувалася у льоху домоволодіння, покинули власне домогосподарство.
		У подальшому згадані військовослужбовці ЗС РФ ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також інші невстановлені у ході досудового розслідування військовослужбовці ЗС РФ військової частини № НОМЕР_1 ЗС РФ, знаходилися на території домоволодіння та у будинку потерпілих у період з 07.03.2022 по 10.03.2022, використовуючи його зокрема й для проживання та продовжуючи розкрадання і пошкодження приватного майна. Повернувшись 10.03.2022 до власного домоволодіння, після відступу ЗС РФ з території АДРЕСА_5 , потерпіла ОСОБА_17 виявила пошкодженим та зниклим майно та цінності, які були зазначені вище, на загальну суму 122817,71 грн. 
		За встановлених обставин суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України як інше порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
		Крім того, у невстановлений в ході досудового розслідування час, однак не пізніше 08.00 години 07.03.2022, під час перебування на території тимчасово окупованого с. Ворожба, яке було повністю підконтрольним військовослужбовцям ЗС РФ, у ОСОБА_6 , який усвідомлював обставини існування міжнародного збройного конфлікту на території України та приймав у ньому безпосередню участь, виник злочинний умисел збагатитися за рахунок проживаючих на тимчасово окупованій території цивільних осіб, який він вирішив втілити спільно з військовослужбовцями військової частини № НОМЕР_1 ЗС РФ, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також іншими невстановленими під час досудового розслідування військовослужбовцями указаної військової частини.
		Так, 07.03.2022 близько 08.00, ОСОБА_6 діючи з корисливим мотивом та метою, за попередньою змовою з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , будучи озброєними вогнепальною автоматичною зброєю, розпочали реалізацію спільного злочинного умислу на пограбування цивільних осіб та відкрито, шляхом розрізання невстановленим в ході досудового розслідування предметом металевого паркану, проникли на територію домоволодіння ОСОБА_17 , розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , де у той час перебували цивільні особи: громадяни України ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , її мати ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та син - ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , кожен з яких, відповідно до ч. 1 ст. 4 Конвенції від 12.08.1949, є особою, що перебуває під її захистом, як такий, що в будь-який момент та за будь-яких обставин опинився, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами якої він не є, та репресалії стосовно яких, та їхнього майна, відповідно до ст. 33 зазначеної Конвенції, забороняються.
		В той час як військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_4 вчиняв дії, спрямовані на пошкодження майна ОСОБА_19 , а саме автомобілів «AUDI А4» (номерний знак НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 ), та «ВАЗ НОМЕР_7 » (номерний знак НОМЕР_4 , кузов № НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 спільно із ОСОБА_5 , шляхом пошкодження навісного замка дверей, проникли у приміщення житлового будинку потерпілої ОСОБА_17 , звідки у присутності останньої, відкрито заволоділи майном.
		При цьому ОСОБА_3 наказав потерпілій ОСОБА_17 покинути домоволодіння у зв`язку із подальшим розміщенням у ньому штабу військовослужбовців ЗС РФ. Побоюючись фізичної розправи, ОСОБА_17 разом із матір`ю ОСОБА_18 , яка у період вчинення злочину переховувалася у льоху домоволодіння, покинули власне домогосподарство.
		У подальшому згадані військовослужбовці ЗС РФ ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також інші невстановлені у ході досудового розслідування військовослужбовці ЗС РФ військової частини № НОМЕР_1 ЗС РФ, знаходилися на території домоволодіння та у будинку потерпілих у період з 07.03.2022 по 10.03.2022, використовуючи його зокрема й для проживання та продовжуючи розкрадання і пошкодження приватного майна. Повернувшись 10.03.2022 до власного домоволодіння, після відступу ЗС РФ з території АДРЕСА_5 , потерпіла ОСОБА_17 виявила пошкодженим та зниклим майно та цінності, які були зазначені вище, на загальну суму 122817,71 грн. 
		За встановлених обставин суд кваліфікує дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України як інше порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
		Судовий розгляд даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинувачених (in absentia) за правилами спеціального судового провадження.
		При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 374 КПК України суд повинен окремо обґрунтувати, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.
		Зокрема, ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 03.11.2023 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 213-215).
		Також, ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 03.11.2023 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 216-218).
		Крім того, ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 03.11.2023 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 219-221).
		Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 03.11.2023 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 219-221).
		На виконання вимог ч. 6 ст. 297-4 КПК України відомості про постановлення слідчим суддею ухвал про здійснення спеціального досудового розслідування щодо ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , були опубліковані на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора (т. 1 а.с. 225-230) та в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр» (т. 1 а.с. 231-234).
		Постановами слідчого від 23.10.2023 обвинувачені були оголошені в розшук (т. 1 а.с. 235-250).
		Згідно з ч. 3 ст. 323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
		За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.
		Відповідно до абз. 8 ч. 3 ст. 323 КПК України повістки про виклик обвинуваченого у разі здійснення спеціального судового провадження надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику. Інформація про такі документи та повістки про виклик обвинуваченого обов`язково публікуються у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 цього Кодексу та на офіційному веб-сайті суду. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
		Відповідно до ч. 2 ст. 297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 111-1, 111-2, 112, 113, 114, 114-1, 114-2, 115, 116, 118, частиною другою статті 121, частиною другою статті 127, частинами другою і третьою статті 146, статтями 146-1, 147, частинами другою - п`ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258-6, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 408, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.
		ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України. 
		Після надходження обвинувального акту до суду, ухвалою від 14.12.2023 призначено підготовче судове засідання у даній справі. З урахуванням того, що досудове слідство було проведено за правилами спеціального досудового розслідування, як на стадії підготовчого провадження так і на стадії судового розгляду кримінального провадження повістки про виклик обвинувачених публікувались у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті суду відповідно до вимог ч. 3 ст. 323 КПК України (т. 1 а.с. 275, 276-277; т. 2 а.с. 25, 26, 27, 248, 249, 250; т. 3 а.с. 250, 251; т. 4 а.с. 1, 27, 28, 30).
		Відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України з моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
		Крім того, як на стадії досудового розслідування так і в ході судового розгляду, обвинувачені були забезпечені захисниками, які в тому числі в ході судового розгляду здійснювали захист обвинувачених за дорученнями Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Сумській області (в ході судового розгляду адвоката ОСОБА_14 призначено захисником ОСОБА_4 за дорученням Східного міжрегіонального центру з надання правничої допомоги від 07.11.2024).
		Ухвалою від 25.01.2024 судом задоволено клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.
		Таким чином вимоги процесуального закону були дотримані як на стадії досудового розслідування так і судом, повістки про виклик обвинувачених були завчасно опубліковані та така інформація була доступною.
		За наведених обставин суд вважає, що в межах даного кримінального провадження обвинуваченим було в достатній мірі забезпечено гарантії: бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя; брати особисту участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинувачення та дослідженні інших доказів.
		В ході судового розгляду допит обвинувачених судом не проводився з огляду на положення ч. 4 ст. 349 КПК України.
		Захисник ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , адвокат ОСОБА_14 , в ході судового розгляду здійснював активні дії щодо захисту обвинувачених, а саме приймав участь у дослідженні доказів, ставив питання про визнання окремих доказів недопустимими, приймав участь у допиті свідків та потерпілих, виступав у судових дебатах. Зокрема, адвокат ОСОБА_14 заперечував вину своїх підзахисних у вчиненні даного кримінального правопорушення, вважав, що така не доведена стороною обвинувачення зібраними доказами. Вказував на те, що у обвинувальному акті чітко зазначені дії усіх обвинувачених, однак незрозуміло яким чином це було встановлено.
		Указував на те, що протоколи впізнання, за якими потерпіла упізнала обвинувачених, були складені формально. В тому числі викликає сумнів можливість упізнати ОСОБА_4 , який є особою азіатської зовнішності, зі спливом тривалого проміжку часу серед інших схожих осіб. Крім того, при впізнанні, на його думку, протокол було виготовлено наперед, а на камеру прочитано його зміст та вказано потерпілій на конкретну особу обвинуваченого. Також додав, що він не мав змоги поспілкуватися з обвинуваченим, з`ясувати його позицію, можливо отримати від нього докази, які б спростували пред`явлене обвинувачення. 
		Захисник ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_15 , в ході судового розгляду здійснював активні дії щодо захисту обвинуваченого, а саме приймав участь у дослідженні доказів, допиті свідків та потерпілих, виступав у судових дебатах.
		Підтримав позицію адвоката ОСОБА_14 , просив виправдати свого підзахисного з огляду на недоведеність його вини. Вказав на те, що обвинувачений ОСОБА_6 взагалі не знає в чому його обвинувачують, він об`єктивно не міг з ним поспілкуватися та з`ясувати по-перше його позицію у справі, а по-друге навіть не відомо чи згоден він на призначеного йому захисника та чи не бажає він залучити іншого. В межах справи було досліджено виключно докази сторони обвинувачення, позиція захисту, з огляду на відсутність обвинуваченого, з`ясована не була. 
		Захисник ОСОБА_3 , адвокат ОСОБА_13 , в ході судового розгляду здійснювала активні дії щодо захисту обвинуваченого, приймала участь у дослідженні доказів, допиті свідків та потерпілих, виступала у судових дебатах.
		Зокрема указувала на те, що стороною обвинувачення не було доведено причетності ОСОБА_3 до учинення даного кримінального правопорушення. Жоден свідок або потерпілий не вказав безпосередньо на ОСОБА_3 Його право на захист та справедливий судовий розгляд було порушено, його позиція не відома суду. Просила поставитись критично до наданих прокурором протоколів впізнання, оскільки такі документи викликають сумніви.
		Суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.28, ч. 1 ст. 438 КК України, а саме порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а саме ст. 33 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, оскільки така підтверджується сукупністю зібраних та досліджених в ході розгляду справи доказів:
		- витягом із Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13.03.2022 відповідно до якого внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 438 КК України за № 1202220059000058, відповідно до якого у період з 07.03.2022 по 10.03.2022 війська рф, порушуючи закони та звичаї війни на території с. Ворожба, Лебединської ТГ, Сумського району, Сумської області пошкодили приміщення дитячого садка та школи, знищили приміщення, документи, розстріляли автомобілі місцевих жителів, танками заїжджали у двори тощо (т. 2 а.с. 72);
		- витягом із Єдиного реєстру досудових розслідувань від 18.04.2023 відповідно до якого внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 438 КК України за № 42023200000000073 за фактом заволодіння військовослужбовцями рф у період з 07.03.2022 по 10.03.2022 майном із домогосподарства ОСОБА_17 (т. 2 а.с. 83);
		- постановою прокурора Сумської обласної прокуратури ОСОБА_20 від 21.04.2023 про об`єднання матеріалів досудових розслідувань, відповідно до якої кримінальні провадження № 42023200000000073 та № 1202220059000058 об`єднані в одне за номером № 1202220059000058 (т. 2 а.с. 87);
		- постановою прокурора Сумської обласної прокуратури ОСОБА_20 від 22.11.2023 про виділення матеріалів досудового розслідування, відповідно до якої із кримінального провадження № 1202220059000058 виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за вчинення ними у період з 07.03.2022 по 10.03.2022 пограбування домогосподарства ОСОБА_17 та пошкодження транспортних засобів. Присвоєно номер кримінального провадження № 22023200000000233 (т. 2 а.с. 49-50);
		- заявами ОСОБА_17 від 08.04.2022 та ОСОБА_12 від 05.07.2023 (т. 2 а.с. 90, 99);
		- протоколом огляду місця події від 08.04.2022 з фототаблицею до нього, дослідженому в судовому засіданні. Так, слідчим було оглянуто господарство по АДРЕСА_5 . В ході огляду виявлено проріз металу у паркані домогосподарства, лист металу відігнутий та пом`ятий. У дворі виявлено два автомобілі - Ауді та ВАЗ 2107 на яких наявні пошкодження у виді отворів на дверцятах. У дворі також виявлено гільзи від стрілецької зброї. Оглядом будинку зафіксована обстановка, відповідно до якої у кімнатах безлад, речі розкидані. У шухляді столу, у кімнаті № 9, виявлено три аркуші формату А4 - відомість особового складу 2 гаубичної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 зі списком військовослужбовців рф (49 осіб) (т. 2 а.с. 162-180);
		- оригіналом відомості особового складу 2 гаубичної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 (документ складено російською мовою). Серед решти військовослужбовців указаної військової частини указана відомість містить прізвища ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (рядки 7, 10, 11, 13), а також їх особисті підписи (т. 2 а.с. 181-183).
		За дорученням прокурора, головним управлінням Служби безпеки України у м. Києві та Київській області установлено особу ОСОБА_3 : серію та номер паспорту, місце реєстрації, номер мобільного телефону ( НОМЕР_8 ), адреси соціальних мереж, адресу електронної пошти, проведено візуальну ідентифікацію (лист від 20.04.2023 № 51/3/2-2081) (т. 2 а.с. 189-190).
		Також, на виконання доручення прокурора головним управлінням Служби безпеки України у м. Києві та Київській області установлено особу ОСОБА_6 : серію та номер паспорту, місце реєстрації, номер мобільного телефону ( НОМЕР_9 ), адреси соціальних мереж, адресу електронної пошти, проведено візуальну ідентифікацію (лист від 02.05.2023 № 51/3/2-2251) (т. 2 а.с. 191-193).
		Крім того, головним управлінням Служби безпеки України у м. Києві та Київській області установлено особи: ОСОБА_4 : серію та номер паспорту, місце реєстрації, номер мобільного телефону ( НОМЕР_10 , ймовірний), адреси соціальних мереж, проведено візуальну ідентифікацію, а також ОСОБА_5 місце реєстрації, номер мобільного телефону ( НОМЕР_11 ), адреси соціальних мереж, адресу електронної пошти, проведено візуальну ідентифікацію (лист від 25.07.2023 № 51/3/2-3203) (т. 2 а.с. 206-207).
		Також, Головним управлінням розвідки МОУ (ВЧ НОМЕР_12 ) надано інформацію (лист від 27.07.2023 № 222/10Д/5187) про те, що станом на початок березня 2022 в районі с. Ворожба дислокувалися підрозділи пункту управління 1 танкового полку (в/ч НОМЕР_1 ) 2 мсд 1 ТА Західного ВО зс рф. До складу 1 танкового полку 2 мсд 1 ТА Західного ВО зс рф станом на лютий 2022 року входили: ОСОБА_4 , рядовий, номер мобільного телефону НОМЕР_10 (з фотокарткою) та ОСОБА_5 , рядовий, номер мобільного телефону НОМЕР_11 (з фотокарткою). Надано відомості про реєстрацію вежею стільникового зв`язку номеру телефону ОСОБА_5 22.03.2022 в районі смт. Краснопілля, Сумської області. Також надано копію військового квитка ОСОБА_5 НОМЕР_13 від 20.10.2021 із відміткою про призов на військову службу 11.10.2021. Вказані особи в полон не потрапляли, інформація про їх загибель відсутня (т. 2 а.с. 196-199);
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.06.2023 з відеозаписом до нього. Згідно із дослідженим протоколом, потерпіла ОСОБА_17 в ході проведення впізнання, упізнала за наданими їй фотознімками (фото № 1 на якому зображений ОСОБА_3 ) військовослужбовця, який 07.03.2022 проник разом із трьома іншими військовослужбовцями російської федерації на територію домогосподарства в АДРЕСА_6 , та який погрожував їй зброєю, схопив її за одяг та притиснув до стіни житлового будинку, наказав їй іти у сарай, залишити місце проживання у зв`язку з розміщенням штабу, під час чого інші три військовослужбовця російської федерації здійснювали розграбування майна, пошкодження автомобілів та іншого майна на території домоволодіння. В ході судового розгляду досліджено відеозапис, яким зафіксовано події, викладені у протоколі (т. 2 а.с. 208-213);
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.07.2023 з відеозаписом до нього. Згідно із дослідженим протоколом, потерпіла ОСОБА_17 в ході проведення впізнання, упізнала за наданими їй фотознімками (фото № 6 на якому зображений ОСОБА_4 ) військовослужбовця, який 07.03.2022 разом із ОСОБА_21 та іншими двома військовослужбовцями проник на територію її домоволодіння в АДРЕСА_6 , та який здійснив розграбування майна з приміщень гаражу та сараю, а також пошкодив автомобілі Ауді та ВАЗ, розбив прикладом автомата скло вікон в автомобілі Ауді та розстріляв з автомата автомобілі Ауді та ВАЗ. В ході судового розгляду досліджено відеозапис, яким зафіксовано події, викладені у протоколі (т. 2 а.с. 224-229);
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.08.2023 з відеозаписом до нього. Згідно із дослідженим протоколом, потерпіла ОСОБА_17 в ході проведення впізнання, упізнала за наданими їй фотознімками (фото № 3 на якому зображений ОСОБА_5 ) військовослужбовця, який 07.03.2022 разом із військовослужбовцями рф ОСОБА_3 , ОСОБА_22 та ще одним військовослужбовцем рф проник на територію її домоволодіння в АДРЕСА_6 , та який здійснив розграбування майна з приміщення літньої кухні та житлового будинку. В ході судового розгляду досліджено відеозапис, яким зафіксовано події, викладені у протоколі (т. 2 а.с. 230-235);
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.08.2023 з відеозаписом до нього. Згідно із дослідженим протоколом, потерпіла ОСОБА_17 в ході проведення впізнання, упізнала за наданими їй фотознімками (фото № 2 на якому зображений ОСОБА_6 ) військовослужбовця, який 07.03.2022 разом із військовослужбовцями рф ОСОБА_3 , ОСОБА_22 та ОСОБА_5 проник на територію її домоволодіння в АДРЕСА_6 , та який здійснив розграбування майна з території домоволодіння, а саме з приміщення літньої кухні та житлового будинку. В ході судового розгляду досліджено відеозапис, яким зафіксовано події, викладені у протоколі (т. 2 а.с. 236-241);
		Захисник обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , адвокат ОСОБА_14 вважав протоколи впізнання недопустимими доказами. Зокрема стверджував, що протоколи від 28.07.2023 та 28.08.2023 були складені до початку указаної слідчої дії, а фотографії обвинувачених формально пред`явлені потерпілій. Указував на те, що у протоколі від 28.08.2023 щодо впізнання ОСОБА_5 , не збігається час на відео та час у протоколі, слідчий читає уже складений протокол.
		Суд зазначає, що на відеозаписі до протоколу від 28.07.2023 час дійсно не збігається із зазначеним у протоколі. Однак на відео слідчий, дивлячись на мобільний телефон вголос говорить «14 год. 02 хв. 28.07.2023 року…». По закінченню слідчої дії слідчий вголос указує час - «14 год. 10 хв.». Зазначений час відображено у протоколі.
		Аналогічним чином у протоколі від 28.08.2023 час не збігається із зазначеним у протоколі. На відео також зафіксовано, як слідчий, дивлячись на мобільний телефон, вголос говорить «17 год. 50 хв. 28.08.2023 року…». По закінченню слідчої дії слідчий вголос указує час - «18 год. 00 хв.». Зазначений час відображено у протоколі.
		Захист не пояснив яким чином зазначена розбіжність у часі може впливати на допустимість указаного доказу, оскільки предметом проведеної слідчої дії є можливість потерпілої впізнати осіб - військовослужбовців рф, які 07.03.2022 проникли до її господарства, пошкодивши та заволодівши її майном.
		Також, доводи сторони захисту стосувалися того, що слідчий уже читав надрукований протокол, а відомості про техніку, за допомогою якої його було виготовлено (надруковано) безпосередньо за місцем вчинення слідчої дії у протоколі не зазначено.
		Суд не може прийняти такі твердження як обґрунтовані з огляду на наступне. На кожному із досліджених відеозаписів, доданих до протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, слідчий щоразу тримав в руках аркуші паперу. Із відеозапису видно, що частково слідчий роз`яснюючи зміст процесуальної дії, обставини кримінального правопорушення, вказуючи його номер і таке інше, періодично читає.
		Однак, указане може бути пов`язане із необхідністю відтворити певний обсяг інформації, який неможливо/недоцільно тримати у пам`яті, а саме номери кримінального провадження, прізвища дійових осіб, дати певних подій, адреси, назви та моделі обладнання тощо. Тобто з метою оперативного оформлення слідчої дії та відповідного протоколу, слідчий може використовувати заздалегідь підготовлену довідку або чернетку протоколу.
		Нерідко правоохоронні органи використовують заздалегідь підготовлені бланки відповідних протоколів, як наприклад протокол огляду місяця події від 08.04.2022, складений слідчим в межах даного кримінального провадження.
		Зазначене не є порушенням норм КПК щодо часу складання протоколу, оскільки відсутні підстави вважати, що сам протокол уже виготовлений, підписаний учасниками, до нього додані відповідні додатки до початку слідчої дії.
		Також не виключено, що слідчий міг читати інформацію про дане кримінальне провадження з попереднього протоколу, оскільки вперше впізнання з потерпілою було проведено у червні 2023 року, а інші протоколи складені пізніше. 
		Крім того, на відео до протоколу від 28.07.2023 та від 28.08.2023 видно ноутбук та принтер за допомогою яких, очевидно, слідчий склав та роздрукував протокол відповідної слідчої дії.
		Відповідно до ч. 2, п. 3 ч. 3 ст. 104 КПК України у випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі.
		Протокол складається з вступної частини, яка повинна містити відомості про характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання.
		Таким чином у протоколі мають бути зазначені технічні засоби, якими фіксується слідча дія, а не увесь перелік оргтехніки, який використовується в тому числі для виготовлення самого протоколу.
		За таких обставин суд зазначає, що пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками в даному випадку відповідало вимогам ст. ст. 223, 228 КПК України, а протоколи складено з дотриманням вимог ст. ст. 104, 231 КПК України, тому такі докази є належними, допустимими та достовірними. 
		- протоколом слідчого експерименту від 16.06.2023 з відеозаписом до нього, дослідженому в судовому засіданні. В ході проведеного слідчого експерименту потерпіла ОСОБА_17 детально показала на місцевості та розповіла обставини, які мали місце 07.03.2022 на території її домогосподарства за участю військовослужбовців рф. В ході судового розгляду досліджено відеозапис, яким зафіксовано події, викладені у протоколі (т. 3 а.с. 1-18).
		- висновком експерта від 02.08.2023 № СЕ-19/119-23/7165-БЛ, складеного за результатами балістичної експертизи, відповідно до якого вісім гільз 5,45 проміжних патронів, вилучені 08.04.2023 в ході огляду місця події в Сумському районі, Лебединська територіальна громада, АДРЕСА_6 , є частинами бойових припасів до нарізної вогнепальної стрілецької зброї 5,45 мм автоматів Калашникова (АК-74, АКС 74 , АКС-74У), 5,45 мм ручних кулеметів Калашникова (РПК-74, РПКС-74) та іншої зброї калібру 5,45 х 39 мм. Надані гільзи могли бути стріляні в 5,45 автоматі Калашникова (АК-74, АКС 74, АКС-74У), 5,45 мм ручному кулеметі Калашникова (РПК-74, РПКС-74) чи іншій зброї зі схожими слідоутворюючими властивостями (т. 3 а.с. 36-40);
		- висновком експертів від 28.08.2023 № КСЕ-19/119-23/7238, складеного за результатами комплексної судової балістичної експертизи, відповідно до якого на досліджуваному автомобілі (ВАЗ 2107) виявлено одне вхідне (№ 5) та п`ять вихідних (№ 1, 2, 3, 4 та 6) вогнепальних пошкоджень. Пошкодження № 1, 2 та 3 утворені в результаті дії снаряду, спрямованої справа наліво відносно кузова автомобіля, встановити калібр та траєкторію польоту якого не видається можливим у зв`язку з малою інформативністю пошкоджень та зміною первісного стану зовнішньої поверхні елементів автомобіля Пошкодження № 4 утворене в результаті дії снаряду, спрямованої зліва направо та спереду назад відносно кузова автомобіля, встановити калібр якого не видається можливим у зв`язку з малою інформативністю пошкодження та зміною первісного стану зовнішньої поверхні елементу автомобіля. Пошкодження № 5 та № 6 утворені в результаті здійснення одного пострілу кулею калібру 5,45 мм або близьким до нього, спрямованого зліва направо й спереду назад відносно автомобіля та згори донизу відносно поверхні ґрунту (т. 3 а.с. 45-55);
		- висновком експертів від 28.08.2023 № КСЕ-19/119-23/7239, складеного за результатами комплексної судової балістичної експертизи, відповідно до якого на досліджуваному автомобілі (Audi) виявлено три вхідні (№ 1, 5, 6) та три вихідні (№ 2, 3 та 4) вогнепальні пошкодження. Пошкодження № 1 утворене в результаті дії кулі калібру 5,45 мм або близьким до нього, спрямованої зліва направо й спереду назад відносно автомобіля та згори донизу відносно поверхні ґрунту. Пошкодження № 6, 2, 3 утворені в результаті дії кулі калібру 5,45 мм або близьким до нього, спрямованої справа наліво й ззаду наперед відносно автомобіля та згори донизу відносно поверхні ґрунту. Пошкодження № 4 та 5 утворені в результаті дії снаряду, встановити калібр якого не видається можливим у зв`язку з малою інформативністю пошкоджень, спрямованої справа наліво й ззаду наперед відносно автомобіля та згори донизу відносно поверхні ґрунту (т. 3 а.с. 58-68);
		- висновком експерта від 01.08.2023 № СЕ-19/119-23/8798-АВ, складеного за результатами транспортно-товарознавчої експертизи, відповідно до якого ринкова вартість легкового автомобіля марки ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_4 2006 року випуску, червоного кольору, номер шасі (кузова, рами) ідентифікаційний номер: НОМЕР_5 , кузов НОМЕР_6 , повна маса 1460, маса без навантаження 1110, об`єм двигуна 1451 см3, вид палива - S, ГБО ЗНГ-1, станом на 07.03.2022 складає 48866 грн. Вартість матеріального збитку, завданого власнику легкового автомобіля марки ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_4 2006 року випуску, червоного кольору, номер шасі (кузова, рами) ідентифікаційний номер: НОМЕР_5 , кузов НОМЕР_6 , повна маса 1460, маса без навантаження 1110, об`єм двигуна 1451 см3, з урахуванням зносу, станом на 07.03.2022 може складати 21627 грн. (т. 3 а.с. 76-88);
		- висновком експерта від 04.08.2023 № СЕ-19/119-23/8799-АВ, складеного за результатами транспортно-товарознавчої експертизи, відповідно до якого ринкова вартість легкового автомобіля марки Audi A4, сірого кольору, 2008 року виготовлення, д.н.з. НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_3 , об`єм двигуна 1968 см3, вид палива D, станом на 07.03.2022 складає 200980 грн. Вартість матеріального збитку, завданого власнику легкового автомобіля марки Audi A4, сірого кольору, 2008 року виготовлення, д.н.з. НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_3 , об`єм двигуна 1968 см3, вид палива D, з урахуванням зносу, станом на 07.03.2022 може складати 42987,28 грн. (т. 3 а.с. 93-104);
		- висновком експерта від 31.07.2023 № СЕ-19/119-23/8796-ТВ, складеного за результатами судової товарознавчої експертизи, відповідно до якого визначено ринкову вартість, станом на 07.03.2023, майна та речей, які були викрадені з домогосподарства ОСОБА_17 , а саме бензопили марки GSH 51-МТН 510 (ідентифікована експертом як бензопила марки «Оlео-Мас», модель GSH 51), пристрою для вимірювання лако-фарбового покриття автомобілів марки «Prodig Tech», машини заточувальної (верстату для заточування) марки «МТЗ Белорус», модель МЗ-900, перфоратора марки ELTOS модель ПЗ-1050, болгарки (кутової шліфувальної машини) марки «Forte», модель EG 9-125, блендеру марки «VIMAR», модель VBS-4792, годинника (смарт- годинника) марки «HUAWEI» лінійка WATCH GT 2 PRO, модель VID-B19, годинника (фітнес-браслета) марки «SAMSUNG» FIT2, модель SM-R220, електрогриля (мультимейкера) марки «GOTZE & JENSEN», модель SM531X, кавоварки марки «СЕСОТЕС», колонки марки «JBL» CHARGE 4, мобільного телефону марки ХІАОМІ REDMI 4 PRO, обігрівача марки «Sutum», модель ST- НТ0472, принтеру (багатофункціонального пристрою) марки «HP» LASER JET PRO MFP 130A, пульсоксиметра марки «GAMMA OXY», двох відеокамер спостереження марки «ALHUA», модель DH-HAC-HFW 1200RP (ідентифікованого експертом як HD-CVI камера відеоспостереження марки «Dahua Technology», модель HAC-HFW1200RP (3.6 mm), аналогового відеореєстратора марки «ALHUA» модель DH-XVR5104C-X1 (ідентифікованого експертом як HD-CVI марки «Dahua Technology», модель DH-XVR5104C-X1 (т. 3 а.с. 111-134);
		- листом ВЧ НОМЕР_12 від 30.10.2023 № 222/10Д/7331 відповідно до якого 22.03.2022 в районі Краснопілля, Сумської області вишкою стільникового зв`язку було зафіксовано номер телефону НОМЕР_11 , що міг належати рядовому ОСОБА_5 , номер розрахунку 2 гаубичної артилерійської батареї гаубичного артилерійського дівізіону 1 танкового полку (т. 3 а.с. 182);
		- протоколом огляду від 10.11.2023 з додатками, відповідно до якого оглянуто електронну інформацію про дзвінки, текстові повідомлення (вхідні та вихідні), дзвінки під час яких з`єднання не відбувалось (нульові дзвінки), із списком контактних телефонів контрагентів з деталізацією місця знаходження вказаного терміналу, міжнародного ідентифікатора мобільного терміналу - ІМЕІ, абонента НОМЕР_11 , яким користується ОСОБА_5 (т. 3 а.с. 183-202).
		Крім того, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_17 повідомила суду, що 07.03.2022 зранку на території села почалася стрільба. Дома були вона, її мати та син. Вона хотіла, щоб усі спустилися у підвал, оскільки було страшно. Її мати послухалась і пішла. Син не хотів спускатися, дивився з двору на дорогу, ніхто нічого не розумів тоді. Вона умовила сина сховатися. Коли зайшла у двір, почула гучні звуки, це був чи стук чи постріли. Не встигла вона дійти до хвіртки, як побачила, що її паркан хтось розрізав, один чоловік через цей отвір заліз у двір, відкрив хвіртку, впустивши ще трьох осіб. Це були російські військові, троє з них не слов`янської зовнішності. Вони були одягнуті в однаковий світло піщаний одяг, у них була зброя. Один із чоловіків повернув її до стіни, до її спини притулив автомат. У дворі стояли два автомобілі, ВАЗ та Ауді. Один із чоловіків скинув накидку з Ауді, вдарив прикладом у лобове скло, стріляв по машинах, коли спрацювала сигналізація. Двоє військових пішли у кухню, один у сарай. Бачила, як вони збивали замки із дверей сараю, звідти винесли бензопилу, електрокосу тощо. ОСОБА_23 це відбувалось у той час, коли один із військовослужбовців тримав її біля стіни, інші троє ходили по двору та набирали різні речі, їжу в пакетах, одяг, інструменти. ОСОБА_24 як вони нишпорили у кухні, щось били, один вийшов з будинку, у нього на руці були чоловічі речі, які він виніс з її дому. Біля двору вона бачила велику військову машину, туди військові складали речі, які вони виносили з дому. Далі чоловік, який її тримав, наказав їй сховатися, вона спустилась у погріб до мами. Мама сиділа глибше у погребі, а вона стояла на сходинках. В цей час вона чула, як у її дворі ходили військовослужбовці, вони обшукували приміщення. Також вона чула, що хтось із них звертався до іншого військовослужбовця називаючи його « ОСОБА_25 » чи якось так, вона запам`ятала бо схоже на слово «ондатра». Коли вона стояла у підвалі, двері відчинив чоловік, який її тримав біля стіни, сказав, що вони відпустили її сина, наказав йти звідси, бо тут буде штаб. Вона забрала маму і вони пішли по слідах сина, які вели через город до сусідів - ОСОБА_26 . Повернулися додому вони 10 березня, у будинку були сліди присутності військових. Усюди були прилаштовані місця для ночівлі, на підлозі розкиданий одяг, інші речі, які використовувались для сну. Скільки всього в її будинку було осіб вона сказати не може, бачила 9 стаканів. З будинку зникло багато речей, окрім тих, що вона повідомила, в тому числі її жіночий одяг.
		Свідок ОСОБА_27 суду повідомила, що зранку 07.03.2022 по вулицям села почала їздити військова техніка. Вони сховалися у підвал. Почули постріли, чули як хтось наче упав. Її чоловік вийшов із підвалу, побачив, що лежить людина. Та людина вхопилася і побігла у бік їхнього городу, потім знову упала. Почули крики «допоможіть». То виявився ОСОБА_28 , їх сусід. У нього було тяжке поранення. Коли він був при тямі, розповів, що до них у двір зайшли три чеченця і руський, який сказав тікати. Вони намагалися викликати бригаду швидкої допомоги з Лебедина , однак там повідомили, що не можуть приїхати через окупацію села. Вона намагалась надавати ОСОБА_30 допомогу самостійно, однак його травми були занадто тяжкі і він помер.
		Свідок ОСОБА_31 суду пояснив, що він є старостою села Ворожба. 06.03.2022 розпочався рух військової техніки зс рф в сторону села. Він в той час був за межами Ворожби, рахував техніку, передавав цю інформацію в ОСОБА_29 . 07.03.2022 до Ворожби заїхало близько 20 одиниць військової техніки. Вийшли з села російські військові 10 березня, за цей час у селі було 450-500 одиниць військової техніки. За час перебування у селі російські військові завдали багато шкоди, стріляли з автоматичної зброї по будинкам місцевих жителів, пограбували магазин «Зупинка», займали усі вільні будівлі. Знає, що було вбито ОСОБА_32 . Безпосередньо у будинку ОСОБА_33 він не був, один раз спілкувався з нею, вона сама повідомила, що у неї пограбували будинок.
		Свідок ОСОБА_34 повідомила суду, що 07.03.2022 десь о 8 або 9 годині вона почула гул техніки по трасі. Через годину до них прийшла ОСОБА_35 з матір`ю, обоє перелякані, розповіли що до них у будинок зайшли озброєні солдати рф, відкривали гаражі, стріляли. Перед їх приходом вона чула постріли з боку їх будинку. Міньковська з матір`ю були у них ніч і на другий день. Вони разом ховалися у підвалі. Російські військові ходили і просили хліб та цигарки. Коли вийшли з підвалу, вона побачила на своєму городі «Град». Вирішили йти з дому, вона пішла до одних сусідів, а ОСОБА_36 пішла до ОСОБА_39 де і дізналася про смерть ОСОБА_37 .
		Потерпілий ОСОБА_12 суду пояснив, що до початку війни, 22.02.2022 вони разом з матір`ю та братом були у Первомайську, Миколаївської області на батьківщині його дружини. Брат і мати повернулись до с. Ворожба, 07.03.2022 були там, він приїхав пізніше. Знає, що в селі були військові, які зайшли у їх двір, пошкодили паркан, винесли речі, пошкодили автомобілі. Мати чула, що одного із них звали « ОСОБА_25 » чи якось так. Його особисті речі також зникли з будинку, в тому числі електроінструмент, мобільний телефон. Очевидцем подій, які мали місце в їхньому домогосподарстві, він безпосередньо не був, знає про них з розповіді матері.
		Оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши письмові докази та показання свідків і потерпілих з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, забезпечивши належну процедуру спеціального судового провадження, дослідивши усі наявні докази, суд зазначає наступне.
		Так, відповідальність за ч. 1 ст. 438 КК України настає за учинення діянь: «жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням», «вигнання цивільного населення для примусових робіт», «розграбування національних цінностей на окупованій території», «застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом», «інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України», а також «віддання наказу про вчинення таких дій».
		Дії обвинувачених кваліфіковано як інше порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вчинене за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України).
		Даний вид злочину за національним законодавством відноситься до кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку тобто воєнних злочинів які по своїй суті становлять порушення міжнародного гуманітарного права.
		Воєнні злочини - це: (1) певна категорія діянь, заборонених міжнародним гуманітарним правом (діяння, що лежать в основі злочину); (2) які відбуваються в контексті збройного конфлікту, який є міжнародним або неміжнародним за своїм характером (контекстуальний елемент).
		Наявність збройного конфлікту та зв`язок між конфліктом і діянням, що лежить в основі злочину, є спільними складовими для кожного воєнного злочину: цей аспект відрізняє воєнні злочини від звичайних (загальнокримінальних) правопорушень.
		Відповідно до ст. 8 Закону України «Про міжнародні договори України» згода України на обов`язковість для неї міжнародного договору може надаватися шляхом підписання, ратифікації, затвердження, прийняття договору, приєднання до договору.
		Статтею 9 Закону передбачено, що ратифікація міжнародних договорів України здійснюється шляхом прийняття закону про ратифікацію, невід`ємною частиною якого є текст міжнародного договору. Ратифікації підлягають міжнародні договори України: а) політичні (про дружбу, взаємну допомогу і співробітництво, нейтралітет), територіальні і такі, що стосуються державних кордонів, розмежування виключної (морської) економічної зони і континентального шельфу України, мирні; б) що стосуються прав, свобод та обов`язків людини і громадянина; в) загальноекономічні (про економічне та науково-технічне співробітництво), з загальних фінансових питань, з питань надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України; г) про участь України у міждержавних союзах та інших міждержавних об`єднаннях (організаціях), системах колективної безпеки; ґ) про військову допомогу та направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав чи допуску підрозділів збройних сил іноземних держав на територію України, умови тимчасового перебування в Україні іноземних військових формувань; д) що стосуються питань передачі історичних та культурних цінностей Українського народу, а також об`єктів права державної власності України; е) виконання яких зумовлює зміну законів України або прийняття нових законів України; є) інші міжнародні договори, ратифікація яких передбачена міжнародним договором або законом України.
		При цьому, відповідно до ст. 6 Закону України «Про правонаступництво України» Україна підтверджує свої зобов`язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України.
		Указом Президії Верховної Ради УРСР від 03.07.1954 ратифіковано чотири Женевські конвенції про захист жертв війни від 12.08.1949. 
		Відповідно до ст. 1 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни (далі - Конвенція від 12.08.1949 (IV)) Високі Договірні Сторони зобов`язуються дотримуватися та забезпечувати дотримання цієї Конвенції за всіх обставин.
		Учасником вказаних конвенції є в тому числі РФ.
		Низку порушень законів та звичаїв війни передбачено додатковими протоколами до Женевських конвенцій від 12.08.1949, серед яких Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) від 08.06.1977 (ратифіковано із заявою Указом Президії Верховної Ради УРСР №7960-XI від 18.08.1989, який набув чинності для України 25.07.1990).
		Відповідно до ст. 3 Конвенції від 12.08.1949 (IV) у разі збройного конфлікту, який не має міжнародного характеру й виникає на території однієї з Високих Договірних Сторін, кожна сторона конфлікту зобов`язана застосовувати як мінімум такі положення: з особами, які не беруть активної участі в бойових діях, у тому числі з особами зі складу збройних сил, що склали зброю, а також із тими, хто hors de combat унаслідок хвороби, поранення, затримання чи з будь-якої іншої причини, поводяться гуманно, без будь-якої ворожої дискримінації, причиною якої слугують раса, колір шкіри, релігія чи вірування, стать, походження чи майновий стан чи будь-які інші подібні критерії.
		Із цією метою є забороненими й залишатимуться забороненими будь-коли та будь-де такі діяння стосовно зазначених вище осіб: a) насилля над життям й особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури; b) захоплення заручників; c) наруга над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження; d) засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судом, який створено належним чином і який надає судові гарантії, визнані цивілізованими народами як необхідні.
		Згідно з ч. 1 ст. 4 Конвенції від 12.08.1949 (IV) особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
		Відповідно до ст. 6 Конвенції від 12.08.1949 (IV) ця Конвенція повинна застосовуватися з самого початку будь-якого конфлікту або окупації, зазначених у ст. 2 цієї Конвенції. На території сторін конфлікту застосування Конвенції припиняється після загального припинення бойових вій. На окупованій території застосування цієї Конвенції припиняється через рік після загального припинення бойових дій.
		Згідно зі ст. 33 Конвенції від 12.08.1949 (IV) жодну особу, що перебуває під захистом, не може бути покарано за правопорушення, якого вона не вчинила особисто. Колективні покарання, так само як і будь-які залякування чи терор, забороняються. Пограбування забороняються. Репресалії стосовно осіб, які перебувають під захистом, та їхнього майна забороняються.
		Відповідно до ст. 147 Конвенції від 12.08.1949 (IV) серйозними порушеннями Конвенції становлять порушення, що охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричиняють великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров`я, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув`язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.
		Для застосування ст. 438 КК України і відповідно кваліфікацій дій обвинувачених як воєнного злочину, тобто порушення норм міжнародного гуманітарного права, необхідно враховувати контекстуальний елемент. 
		Суд зазначає, злочин було вчинено під час міжнародного збройного конфлікту, який пов`язаний із ним, а обвинувачені усвідомлювали, що такий конфлікт існує. В тому числі обвинуваченим було відомо, що такий злочин вони вчинюють проти захищених осіб - цивільного населення. 
		ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 обвинувачуються у порушенні норм міжнародного права, а саме ст. 33 Конвенції від 12.08.1949 (IV), відповідно до якої пограбування захищених осіб забороняються.
		Міжнародне гуманітарне право (МГП) спеціально призначене для регулювання збройних конфліктів. Як таке, воно містить детальні положення, що регулюють засоби та методи ведення бойових дій, а також захист осіб та об`єктів, які потрапили під владу сторони, що воює. Щойно виникає збройний конфлікт, будь-які дії, вчинені з причин, пов`язаних із цим конфліктом, повинні відповідати МГП.
		Поняття збройного конфлікту відсутнє у договірному міжнародному праві. При цьому в п. 70 рішення Апеляційної палати Міжнародного трибуналу для колишньої Югославії (далі - МТКЮ) у справі «The Prosecutor v. Dusko Tadic» від 02.10.1995, зазначено, що збройний конфлікт існує тоді, коли має місце застосування збройної сили між Державами або тривале збройне насильство між урядовими силами та організованими збройними групами, або між такими групами в межах Держави. Міжнародне гуманітарне право застосовується з моменту початку таких збройних конфліктів і виходить за межі припинення військових дій, поки не буде укладено мир; або, у випадку внутрішніх конфліктів, допоки не буде досягнуто мирного врегулювання конфлікту. До цього моменту міжнародне гуманітарне право продовжує застосовуватися на всій території ворогуючих Держав або, у випадку внутрішніх конфліктів, на всій території, яка перебуває під контролем однієї сторони, незалежно від того, чи відбуваються там фактичні бойові дії чи ні.
		Міжнародний характер збройного конфлікту обумовлюється тим, що він відбувається між Високими Договірними Сторонами Женевських конвенцій 1949 року, якими можуть бути лише держави.
		Спільна ст. 2 для Женевських конвенцій 1949 року передбачає, що Конвенція застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни.
		Традиційно держави висловлювали свій воєнний намір (animus belligerendi) через офіційні оголошення війни, які, ipso facto, встановлювали політичний стан війни і ставали причиною застосування права війни (jus in bello) між ними, навіть за відсутності відкритих бойових дій.
		Вважається, що міжнародний збройний конфлікт виникає з того моменту, коли держава використовує збройні сили проти іншої держави, незалежно від причин чи інтенсивності протистояння, і незалежно від того, чи офіційно оголошено чи визнано політичний стан війни.
		Існування міжнародного збройного конфлікту визначається, передусім, тим, що насправді відбувається.
		Так, загальновідомим та таким, що не підлягає доказуванню є факт того, що 24.02.2022 президент РФ оголосив про початок так званої «спеціальної військової операції». Цього ж дня близько 04:00 години ЗС РФ, інші збройні формування РФ та підконтрольні їм угруповання іррегулярних незаконних збройних формувань розпочали широкомасштабне військове вторгнення на територію України, увійшовши з боку РФ, Білорусі та тимчасово окупованої території України, що супроводжувалось завданням ракетно- артилерійських ударів та бомбардувань авіацією об`єктів по всій території України.
		Факт широкомасштабного збройного вторгнення на територію України 24.02.2022 не приховувався владою РФ, триває донині.
		Як встановлено судом, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є військовослужбовцями ЗС РФ, що підтверджується сукупністю досліджених судом доказів.
		Зокрема потерпіла ОСОБА_17 вказала, що 07.03.2022 до її двору увійшли четверо військовослужбовців ЗС РФ, яких вона у подальшому упізнала як ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які розмовляли російською мовою, були одягнуті в однострій, мали автоматичну зброю тощо.
		З огляду на факт військового вторгнення в Україну 24.02.2022, у суду немає сумнівів, що обвинувачені були учасниками такої військової агресії та представляли збройні сили РФ в той час, коли з`явилися на подвір`ї ОСОБА_17 .
		Крім того, обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , пошкоджуючи та привласнюючи майно ОСОБА_17 , усвідомлювали статус останньої як захищеної особи в контексті Женевської конвенції IV, а також використовували умови збройного конфлікту для вчинення злочину, оскільки були забезпечені автоматичною зброєю та набоями, здійснювали стрільбу для ще більшого залякування, вигнали цивільних осіб з їх житла.
		Такі дії обвинувачених становлять серйозні порушення норм міжнародного гуманітарного права.
		За таких обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем ЗС РФ, усвідомлюючи наявність міжнародного збройного конфлікту, безпосереднім учасником якого він був, будучи озброєним автоматичною зброєю, використовуючи умови такого воєнного конфлікту, використовуючи залякування потерпілої шляхом погрози зброєю, з корисливим мотивом та метою, спрямованою на пограбування цивільних осіб, за попередньою змовою з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , допустив порушення законів та звичаїв війни, які передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а саме ст. 33 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, та вважає його вину доведеною в повному обсязі.
		Також, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем ЗС РФ, усвідомлюючи наявність міжнародного збройного конфлікту, безпосереднім учасником якого він був, будучи озброєним автоматичною зброєю, з корисливим мотивом та метою, спрямованою на пограбування цивільних осіб та пошкодження їх майна, за попередньою змовою з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , допустив порушення законів та звичаїв війни, які передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а саме ст. 33 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, та вважає його вину доведеною в повному обсязі.
		ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем ЗС РФ, усвідомлюючи наявність міжнародного збройного конфлікту, безпосереднім учасником якого він був, будучи озброєним автоматичною зброєю, з корисливим мотивом та метою, спрямованою на пограбування цивільних осіб, за попередньою змовою з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , допустив порушення законів та звичаїв війни, які передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а саме ст. 33 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, та вважає його вину доведеною в повному обсязі. 
		ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем ЗС РФ, усвідомлюючи наявність міжнародного збройного конфлікту, безпосереднім учасником якого він був, будучи озброєним автоматичною зброєю, з корисливим мотивом та метою, спрямованою на пограбування цивільних осіб, за попередньою змовою з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та, ОСОБА_5 допустив порушення законів та звичаїв війни, які передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а саме ст. 33 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, та вважає його вину доведеною в повному обсязі.
		Сторона захисту, а саме захисники обвинувачених, доповнюючи та погоджуючись один з одним стверджували, що процедура судового розгляду за відсутності обвинувачених не була справедливою, порушує права їх підзахисних на захист та позбавляє права на справедливий суд. Вказували, що судом були досліджені виключно докази обвинувачення, позиція обвинувачених при цьому не була з`ясована. 
		Суд зазначає, що у рішенні у справі «Санадер проти Хорватії» (Sanader v. Croatia, від 12.02.2015, заява № 66408/12) Європейський суд з прав людини сформував загальні принципи, які слід застосовувати в подібних ситуаціях:
		«67. Хоча це прямо не зазначено в частині 1 статті 6 [Конвенції], об`єкт і мета статті в цілому свідчать про те, що особа, «обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення», має право брати участь у судовому засіданні. Більше того, підпункти (c), (d) і (e) пункту 3 гарантують «кожному обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення» право «захищати себе особисто», «допитувати свідків або мати право допитати їх» і «користуватися безоплатною допомогою перекладача, якщо він не розуміє мови, якою ведеться провадження, або не розмовляє нею», і важко уявити, як він може скористатися цими правами, не будучи присутнім на судовому засіданні...
		68. Хоча провадження, яке відбувається за відсутності обвинуваченого, саме по собі не є несумісним зі статтею 6 Конвенції, тим не менш, безсумнівно, має місце відмова в правосудді, коли особа, засуджена заочно, згодом не може отримати від суду нове визначення по суті обвинувачення, як з точки зору права, так і з точки зору факту, якщо не було однозначно встановлено, що вона відмовилася від свого права з`явитися до суду і захищати себе ...
		69. Конвенція залишає державам-учасницям широку свободу розсуду щодо вибору засобів, необхідних для забезпечення відповідності їхніх правових систем вимогам статті 6. Завдання Суду полягає в тому, щоб визначити, чи було досягнуто результату, передбаченого Конвенцією. Зокрема, процесуальні засоби, запропоновані національним законодавством і практикою, повинні бути доведені як ефективні, якщо особа, обвинувачена у вчиненні кримінального правопорушення, не відмовилася від свого права з`явитися до суду і захищати себе, а також не намагалася уникнути суду...
		71. Суд також постановив, що обов`язок гарантувати право обвинуваченого бути присутнім у залі суду - як під час первинного провадження, так і під час повторного розгляду - є однією з основних вимог статті 6... Відповідно, відмова відновити провадження, проведене за відсутності обвинуваченого, без будь-яких ознак того, що обвинувачений відмовився від свого права бути присутнім під час судового розгляду, була визнана "кричущою відмовою в правосудді", в результаті чого провадження "явно суперечить положенням статті 6 або принципам, закріпленим у ній"...
		72. Ні буква, ні дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі відмовитися за власним бажанням, прямо чи мовчазно, від свого права на гарантії справедливого судового розгляду... Однак для того, щоб бути ефективною для цілей Конвенції, відмова від права на участь у судовому розгляді повинна бути встановлена в однозначний спосіб і супроводжуватися мінімальними гарантіями, співмірними з її важливістю...
		73. Суд постановив, що якщо особу, обвинувачену у вчиненні кримінального правопорушення, не було повідомлено особисто, з її статусу «втікача», який ґрунтується на презумпції, що не має достатнього фактичного підґрунтя, не можна робити висновок про те, що вона відмовилася від свого права з`явитися на судовий розгляд і захищати себе... Суд також мав нагоду зазначити, що перш ніж стверджувати, що обвинувачений своєю поведінкою неявно відмовився від важливого права, передбаченого статтею 6 Конвенції, необхідно довести, що він міг обґрунтовано передбачити наслідки своєї поведінки...
		74. Крім того, на особу, обвинувачену у вчиненні кримінального правопорушення, не повинен покладатися тягар доведення того, що вона не намагалася ухилитися від правосуддя або що її відсутність була зумовлена форс-мажорними обставинами... У той же час, національні органи влади можуть оцінити, чи показав обвинувачений поважну причину своєї відсутності і чи є в матеріалах справи щось, що дає підстави вважати, що він був відсутній з причин, які не залежали від нього…».
		У такому разі відсутні підстави вважати, що спеціальний судовий розгляд за відсутності обвинувачених, кожен з яких був представлений захисником, сам по собі становив порушення ст. 6 Конвенції.
		Протилежний підхід знівелював би можливість притягнення до кримінальної відповідальності осіб, котрі вчинили злочини та переховуються на тимчасово окупованих територіях або на території держави-агресора, свідомо уникаючи будь-яких контактів з органами державної влади України. Зазначене було б несумісним з виконанням таких передбачених статтею 2 КПК загальних засад кримінального провадження, як захист особи, суспільства й держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного й неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини. 
		Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.02.2024 у справі № 415/2182/20.
		При призначенні покарання, на підставі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. 
		Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 438 КК України, є особливо тяжким злочином.
		Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено. Обставиною, яка обтяжує його покарання є вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб.
		Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено. Обставиною, яка обтяжує його покарання є вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб.
		Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 , судом не встановлено. Обставиною, яка обтяжує його покарання є вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб.
		Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_6 , судом не встановлено. Обставиною, яка обтяжує його покарання є вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб.
		Призначене покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.
		Враховуючи характер кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_3 , ступінь його тяжкості, суспільну небезпеку такого злочину, який є злочином проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, спрямований на порушення законів і звичаїв ведення війни, враховуючи направлення протиправного діяння в бік цивільної особи - жінки, яка без зброї, без супротиву, була вимушена підкоритися протиправним наказам полишити своє житло в умовах війни та воєнних дій на території місця її проживання, спостерігати безпричинне нівечення та розграбування її майна, будучи повністю беззахисною перед ворожими військовими озброєними особами, суд вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 438 КК України у виді позбавлення волі.
		Враховуючи характер кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_4 , ступінь його тяжкості, суспільну небезпеку такого злочину, який є злочином проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, спрямований на порушення законів і звичаїв ведення війни, враховуючи направлення протиправного діяння в бік цивільної особи - жінки, яка без зброї, без супротиву, була вимушена підкоритися протиправним наказам полишити своє житло в умовах війни та воєнних дій на території місця її проживання, спостерігати безпричинне нівечення та розграбування її майна, будучи повністю беззахисною перед ворожими військовими озброєними особами, суд вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 438 КК України у виді позбавлення волі.
		Враховуючи характер кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_5 , ступінь його тяжкості, суспільну небезпеку такого злочину, який є злочином проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, спрямований на порушення законів і звичаїв ведення війни, враховуючи направлення протиправного діяння в бік цивільної особи - жінки, яка без зброї, без супротиву, була вимушена підкоритися протиправним наказам полишити своє житло в умовах війни та воєнних дій на території місця її проживання, спостерігати безпричинне нівечення та розграбування її майна, будучи повністю беззахисною перед ворожими військовими озброєними особами, суд вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 438 КК України у виді позбавлення волі.
		Враховуючи характер кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_6 , ступінь його тяжкості, суспільну небезпеку такого злочину, який є злочином проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, спрямований на порушення законів і звичаїв ведення війни, враховуючи направлення протиправного діяння в бік цивільної особи - жінки, яка без зброї, без супротиву, була вимушена підкоритися протиправним наказам полишити своє житло в умовах війни та воєнних дій на території місця її проживання, спостерігати безпричинне нівечення та розграбування її майна, будучи повністю беззахисною перед ворожими військовими озброєними особами, суд вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 438 КК України у виді позбавлення волі.
		Ухвалами слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 15.11.2023 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (т. 3 а.с. 203, 204, 205, 206).
		Оскільки обвинувачені не були затримані на підставі таких рішень, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили запобіжні заходи, обрані обвинуваченим, залишити без змін.
		На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підлягають стягненню на користь держави витрати на залучення експерта в загальному розмірі 27724,00 грн., пропорційно з кожного обвинуваченого по 6931,00 грн. (т. 3 а.с. 35, 44, 57, 75, 92, 110).
		Питання речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до ст. 100 КПК України. 
		Цивільний позов не заявлений.
		Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд
		у х в а л и в:
		ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років.
		До набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний ОСОБА_3 на стадії досудового розслідування, залишити без змін.
		Початок строку відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_3 на виконання вироку суду.
		ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років.
		До набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний ОСОБА_4 на стадії досудового розслідування, залишити без змін.
		Початок строку відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_4 на виконання вироку суду.
		ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років.
		До набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний ОСОБА_5 на стадії досудового розслідування, залишити без змін.
		Початок строку відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_5 на виконання вироку суду.
		ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років.
		До набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний ОСОБА_6 на стадії досудового розслідування, залишити без змін.
		Початок строку відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_6 на виконання вироку суду.
		Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у загальному розмірі 27724,00 грн., пропорційно з кожного обвинуваченого по 6931,00 грн. 
		Речові докази:
		- документ «Ведомость личного состава 2 гаубичной артиллерийской батареи, изучившего требования безопасности при следовании железнодорожным транспортом. Войсковая часть: НОМЕР_1. 2022 г.» - залишити в матеріалах кримінального провадження;
		- вісім гільз 5,45 проміжних патронів, вилучені 08.04.2022 в ході огляду місця події в Сумському районі, Лебединської територіальної громади, АДРЕСА_6 , які є частинами бойових припасів до нарізної вогнепальної стрілецької зброї 5,45 мм автоматів Калашникова (АК-74, АКС 74 , АКС-74У), 5,45 мм ручних кулеметів Калашникова (РПК-74, РПКС-74) та іншої зброї калібру 5,45 х 39 мм після набрання законної сили вироком - знищити. 
		Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захисникам обвинувачених.
		 
		Суддя                                                         ОСОБА_38

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...