Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/38193/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів.
Надіслано для оприлюднення: 13.11.2024. Зареєстровано: 18.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2024.
Дата набрання законної сили: 13.11.2024
Номер судового провадження: К/990/35289/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 листопада 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 320/38193/23
		адміністративне провадження № К/990/35289/24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Олендера І.Я.,
		суддів: Юрченко В.П.,  Ханової  Р.Ф., 
		 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року (суддя Дудін С.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року (судді: Собків Я.М. (головуючий), Єгорова Н.М., Чаку Є.В.) у справі № 320/38193/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		У С Т А Н О В И В:
		І. Суть спору
		Короткий зміст позовних вимог
		1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс» (далі - позивач, платник податків, Товариство, ТОВ «Норма Плюс») звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у Київській області) про визнання протиправними дій ГУ ДПС у Київській області щодо проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Норма Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2018, валютного - за період з 01.01.2016 по 31.03.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.03.2018, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.08.2023 № 147290714, № 147280714, № 147320714 прийнятих ГУ ДПС у Київській області.
		2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідачем при їх прийнятті не було, зокрема, враховано положення пункту 52-2 підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Також, позивач звертає увагу на допущені контролюючим органом процедурні порушення, яким має бути надана оцінка у першу чергу та які є достатньою підставою для безумовного скасування спірних податкових повідомлень-рішень. Позивач зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті за результатом проведення документальної планової виїзної перевірки, призначеної на підставі наказу відповідача від 17.07.2018 № 11302, та продовженої на підставі наказів від 07.09.2021 № 6962-п, від 08.09.2021 № 6989-п, від 14.09.2021 № 7146-п та від 17.09.2021 № 7290-п, тоді як контролюючий орган не мав повноважень на продовження перевірки під час дії встановленого Податковим кодексом України мораторію на проведення планових документальних перевірок, незважаючи на прийняття Кабінетом Міністрів України постанови «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 3 лютого 2021 року № 89. Крім того, позивач посилається на недотримання контролюючим органом термінів проведення перевірки, а саме - перевищення строку проведення перевірки.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 11.08.2023 № 147290714, № 147280714 та № 147320714. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, з урахуванням правових висновків викладених у постановах Верховного Суду, що контролюючим органом при призначенні та проведенні перевірки було порушено приписи пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а тому спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки не врахування контролюючим органом вказаних положень, чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, слугує самостійною підставою для скасування податкових повідомлень-рішень за результатами призначення та проведення такої перевірки. Крім того, судом першої інстанції щодо позовних вимог про визнання протиправними дій ГУ ДПС у Київській області щодо проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Норма Плюс» зазначено, що дії суб`єкта владних повноважень - активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, у той час коли протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. За наявності рішення суб`єкта владних повноважень, яке визнане судом протиправним, оскаржувані дії поглинаються скасуванням прийнятого рішення, оскільки суб`єктом владних повноважень проявлено активну поведінку - прийнято відповідні рішення (у справі, що розглядається - податкові повідомлення-рішення від 11.08.2023 № 147290714, № 147280714 та № 147320714), а тому окреме визнання протиправними дій контролюючого органу по проведенню перевірки не призводить до поновлення порушеного права та не є ефективним способом захисту, враховуючи, що кінцевий результат таких дій суб`єкта владних повноважень у вигляді прийнятих ним рішень скасовується у судовому порядку. У зв`язку з зазначеним, суди дійшли висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову у цій частині.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДПС у Київській області подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року у справі № 320/38193/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Норма Плюс» у повному обсязі.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Норма Плюс» (код 32917708, місцезнаходження: 08170, Київська обл., Фастівський р-н., с. Віта-Поштова, вул. Набережна, буд. 33) 19 травня 2004 року зареєстровано у якості юридичної особи, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадським формувань.
		17.07.2018 ГУ ДФС у м. Києві було прийнято наказ № 11302, яким на підставі статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 13 , ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» вирішено провести документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Норма Плюс»  з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2018, валютного - за період з 01.01.2016 по 31.03.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 по 31.03.2018 тривалістю 10 робочих днів, з 30.07.2018 по дату завершення перевірки.
		02.08.2018 ГУ ДФС у м. Києві було прийнято наказ № 11897, яким вирішено перенести термін проведення розпочатої документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Норма Плюс» з 02.08.2018 до дати отримання копій вилучених документів або забезпечення доступу до них. Підставою визначено доповідну записку Департаменту аудиту від 02.08.2018 № 4277/26-15-14-02-04.
		13.09.2019 ГУ ДПС у м. Києві було прийнято наказ № 509, яким вирішено завершити проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Норма Плюс», розпочатої на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 17.07.2018 № 11302 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Норма Плюс», і терміни якої перенесено згідно з наказом ГУ ДФС у м. Києві від 02.08.2018 № 11897 «Про перенесення терміну проведення розпочатої документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Норма Плюс», та здійснити оформлення результатів перевірки ГУ ДПС у м. Києві.
		24.09.2019 ГУ ДПС у м. Києві було прийнято наказ № 1108, яким поновлено з 24.09.2019 проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Норма Плюс». Підставою визначено доповідну записку Департаменту податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування від 17.09.2019 № 226/26-15-05-02-04.
		27.09.2019 ГУ ДПС у м. Києві було прийнято наказ № 1279, яким вирішено перенести термін проведення розпочатої документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Норма Плюс» з 27.09.2019 до дати отримання копій вилучених документів або забезпечення доступу до них. Підставою визначено доповідну записку Департаменту податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування від 27.09.2019 № 458/26-15-05-02-04.
		07.09.2021 ГУ ДПС у м. Києві було прийнято наказ № 6962-п, яким на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» вирішено забезпечити проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Норма Плюс», призначеної наказом ГУ ДФС у м. Києві від 17.07.2018 № 11302 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Норма Плюс», терміни якої перенесено згідно з наказом ГУ ДФС у м. Києві від 02.08.2018 № 11897 з урахуванням наказу ГУ ДПС у м. Києві від 13.09.2019 № 509, поновленої згідно з наказом ГУ ДПС у м. Києві від 24.09.2019 № 1108 та терміни якої перенесено згідно з наказом ГУ ДПС у м. Києві від 27.09.2019 № 1279.
		08.09.2021 ГУ ДПС у м. Києві було прийнято наказ № 6989-п, яким на підставі п. 85.9 ст. 85 Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» поновлено з 09.09.2021 проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Норма Плюс», призначеної наказом ГУ ДФС у м. Києві від 17.07.2018 № 11302, терміни якої перенесено згідно з наказом ГУ ДФС у м. Києві від 02.08.2018 № 11897 з урахуванням наказу ГУ ДПС у м. Києві від 13.09.2019 № 509, поновленої згідно з наказом ГУ ДПС у м. Києві від 24.09.2019 № 1108 та терміни якої перенесено згідно з наказом ГУ ДПС у м. Києві від 27.09.2019 № 1279 з урахуванням наказу ГУ ДПС у м. Києві від 07.09.2021 № 6962. Підставою визначено доповідну записку управління податкового аудиту у сфері торгівлі та послуг від 07.09.2021 №2864/26-15-07-02-04-23.
		14.09.2021 ГУ ДПС у м. Києві було прийнято наказ № 7146-п, яким продовжено строк проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Норма Плюс» з 15.09.2021 по дату завершення перевірки тривалістю 5 робочих днів, призначеної наказом ГУ ДФС у м. Києві від 17.07.2018 № 11302, терміни якої перенесено згідно з наказом ГУ ДФС у м. Києві від 02.08.2018 № 11897 з урахуванням наказу ГУ ДПС у м. Києві від 13.09.2019 № 509, поновленої згідно з наказом ГУ ДПС у м. Києві від 24.09.2019 № 1108, терміни якої перенесено згідно з наказом ГУ ДПС у м. Києві від 27.09.2019 № 1279 з урахуванням наказу ГУ ДПС у м. Києві від 07.09.2021 № 6962-п та поновленої згідно з наказом ГУ ДПС у м. Києві від 08.09.2021 № 6989-п. Підставою визначено доповідну записку Департаменту аудиту у сфері торгівлі та послуг від 07.09.2021 № 2864/26-15-07-02-04-23. Підставою визначено доповідну записку управління податкового аудиту у сфері торгівлі та послуг від 13.09.2021 № 2923/26-15-07-02-04-23.
		17.09.2021 ГУ ДПС у м. Києві було прийнято наказ № 7290-п, яким перенесено термін проведення розпочатої документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Норма Плюс» з 17.09.2021 до дати відновлення та надання документів у межах термінів, визначених п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України. Підставою визначено доповідну записку управління податкового аудиту у сфері торгівлі та послуг від 17.09.2021 № 3115/26-15-07-02-04-23.
		Таким чином, у період з 30.07.2018 по 18.01.2022 посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Норма Плюс», за результатами якої було складено акт від 25.01.2022 № 1125/10-36-07-17/32917708. На підставі висновків вказаного акта перевірки ГУ ДПС у Київській області були прийняті такі податкові повідомлення-рішення від 11.08.2023: №147320714, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2018 року на 4435952,00 грн; № 147290714, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 25312775,40 грн, з яких 23011614,00 грн - сума збільшення податкових зобов`язань, 2301161,40 грн - сума штрафних санкції; № 147280714, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 23245758,80 грн, з яких 21132508,00 грн - сума збільшення податкових зобов`язань, 2113250,80 грн - сума штрафних санкції.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		7. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, пункт 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
		Так, відповідач у касаційній скарзі зазначає, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні здійснено невірне тлумачення положень глави 8 розділу II Податкового кодексу України, Судом повністю проігноровано висновки Великої Палати Верховного Суду (викладені в постанові від 08.09.2021 по справі № 816/228/17), щодо вірного застосування положень норм цієї глави (проте правовідносини не в цих справах є подібними); здійснено невірне тлумачення пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме - на переконання суду апеляційної інстанції прийняття податкового повідомлення-рішення в період дії мораторію на проведення перевірок, зумовлює його протиправність, водночас відповідач зазначає, що вказані Судом апеляційної інстанції процедурні порушення щодо проведення контрольного заходу не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
		Контролюючий орган зазначає, що роблячи висновок, про протиправність податкових повідомлень рішень у зв`язку із проведенням відповідачем контрольного заходу в період дії мораторію, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків Великої Палати Верховного Суду щодо вірного застосування норм глави 8 розділу II Податкового кодексу України, що викладені в постанові від 08 вересня 2021 року по справі № 816/228/17, що зумовило не дослідження обставин причинно-наслідкового зв`язку, які згідно правових позицій того ж Касаційного адміністративного суду (в постановах від 09.08.2022 у справі № 340/1865/20, від 06 липня 2022 року у справі № 815/551/14) становлять предмет доказування у таких категоріях справ. Зокрема, судом апеляційної інстанції не враховано такий висновок Великої Палати Верховного Суду: «Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення».
		На переконання відповідача, встановлені судом апеляційної інстанції процедурні порушення щодо проведення контрольного заходу не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, адже вони об`єктивно не могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки акта індивідуальної дії. Судом апеляційної інстанції не аналізувалися порушення допущені позивачем з точки зору можливості їх встановлення під час дії карантину (впливу карантину на виявлення таких порушень), як і не досліджувалися докази (які підтверджують заявлені позивачем процедурні порушення та докази на підставі яких було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення) надані сторонами.
		Відповідач також зазначає, що зміст оскаржуваного рішення, свідчить, що на переконання суду проведення перевірки в період дії мораторію (обумовлений карантином) зумовлює протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, водночас суд не наводить відомостей, які б свідчили про причинно-наслідковий зв`язок між порядком і підставами проведеної перевірки та встановленими порушеннями (невірне тлумачення пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України).
		Контролюючий орган (з посиланням на окремі постанови Верховного Суду) також зазначив, що висновки викладені у постановах Верховного Суду, свідчать, що на рівні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відсутній єдиний підхід щодо оцінки впливу процедурних порушень на результати перевірки.
		Крім того, відповідач зазначає, що суд помилково не досліджував вплив суті порушень допущених позивачем, встановлених контролюючим органом, що призвело до невірного застосування положень: абз. 8 ст. 4 ст. 8. ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 5 П(С)БО № 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 (із змінами та доповненнями), п. 5 П(С)БО № 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306 (із змінами та доповненнями); п.п. 14.1.13, п.п. 14.1.36., п.п. 14.1.257. п. 14.1. ст. 14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України,  ст.1, ст.4, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки в рамках таких мотивів суду найперше необхідно встановити, чи є висновки контролюючого органу істинними та такими, що відповідають нормам права і лише тоді досліджувати вплив на них заявлених процедурних порушень.
		8. Позивачем відзиву на касаційну скаргу надіслано не було.
		Позивачем було подано до суду клопотання про закриття касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Суд зазначає, що оскільки касаційна скарга контролюючого органу, серед іншого, мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій окремих рішень Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а також тим, що судами першої та апеляційної інстанцій було повністю проігноровано висновки Великої Палати Верховного Суду (викладені в постанові від 08.09.2021 по справі № 816/228/17 та з урахуванням, що підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, пункт 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, то Суд дійшов висновку, що таке клопотання позивача не підлягає задоволенню.
		9. Касаційний розгляд справи проведено в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
		10. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша  статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
		11. Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального права та дотримання норм процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
		13. У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанції розглянувши позовні вимоги дійшли висновку про наявність правових підстав для їх задоволення в частині таких вимог, зокрема, зазначаючи про те, що контролюючим органом при призначенні та проведенні перевірки позивача було порушено приписи пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, оскільки не врахування контролюючим органом вказаних положень, чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства (щодо проведення документальної планової виїзної перевірки позивача час дії мораторію на проведення таких перевірок платників податків), слугує самостійною підставою для скасування податкових повідомлень-рішень за результатами призначення та проведення такої перевірки, а тому спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
		Суд зазначає про правильність таких висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
		З урахуванням змісту касаційної скарги, Суд звертає увагу, що під час касаційного перегляду вирішальне значення для правильного вирішення цієї справи є розв`язання питання, чи тягнуть за собою заявлені позивачем порушення контролюючим органом вимог Податкового кодексу України щодо проведення перевірки під час мораторію безумовні наслідки у вигляді скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, що також обумовлюється вирішенням питання, чи є підстави вважати, що висновки Верховного Суду (у подібних правовідносинах, з урахуванням висновків викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17) є неоднозначними та ускладнюють їх правильне застосування.
		Суд зазначає, що Верховний Суд вже неодноразово у своїх рішеннях давав відповіді на вказані запитання в контексті спірних правовідносин.
		Так, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (тут і     далі - ПК України; у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
		Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).
		Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.
		При цьому приписи ПК України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.
		Стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.
		Абзацами першим-четвертим підпункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
		Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).
		При цьому абзац п`ятий підпункту 81.1 статті 81 ПК України визначає, що у разі непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
		Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється (абзац шостий підпункту 81.1 статті 81 ПК України).
		Зі змісту наведених правових норм вбачається, що законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки: непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами другим-четвертим пункту 81.1 статті 81 ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення); оформлення документів, вказаних в абзацах другому-третьому пункту 81.1 статті 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.
		Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.
		Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).
		Право на судовий захист відображене і у частині першій статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
		Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
		З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
		Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18.
		Така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Таким чином, Суд зазначає, що порушення контролюючим органом вимог чинного законодавства при призначенні та проведенні вказаної планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Норма Плюс» може бути самостійною підставою для скасування відповідних рішень відповідача прийнятих за результатами такої перевірки.
		У справі, що розглядається судами першої та апеляційної інстанцій встановлено (що не заперечується контролюючим органом, зокрема і в касаційній скарзі), що на момент прийняття ГУ ДПС у м. Києві наказів 07.09.2021 № 6962-п, від 08.09.2021 № 6989-п, від 14.09.2021 № 7146-п та від 17.09.2021 № 7290-п щодо проведення документальної планової виїзної перевірки позивача та продовження строків її проведення, а також на час проведення контролюючим органом такої перевірки позивача, пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України було установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.
		Суд зазначає, що для правильного вирішення справи також необхідно встановити чи належить проведення планової виїзної документальної перевірки у період дії встановленого вказаними положеннями ПК України мораторію на проведення документальних та фактичних перевірок на відповідний період (з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» (далі - постанова КМУ № 89), якою було скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України) до тих процедурних порушень, які об`єктивно можуть вплинути на правильність висновків контролюючого органу за наслідками такої перевірки і, відповідно, чи слугують такі порушення самостійною підставою для скасування податкових повідомлень рішень у відповідній частині, прийнятих згідно із такими висновками.
		Так, 18 березня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 березня 2020 року № 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктами 52-1 - 52-5.
		Зокрема, згідно з пунктом 52-2 установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
		Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни, зокрема, до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України і абзац перший пункту 52-2 замінено сімома новими абзацами такого змісту: Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. У зв`язку з цим абзаци другий - четвертий слід вважати відповідно абзацами восьмим - десятим.
		29 травня 2020 року набрав чинності Закон України від 13 травня 2020 року №591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким внесено зміни, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в абзацах першому і дев`ятому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».
		Отже, законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок (крім чітко визначеного переліку видів перевірок) на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними.
		Водночас, 04 жовтня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 вересня 2020 року № 909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцевих положень» якого встановлено, що у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.
		Відповідно до зазначеного пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 17 вересня 2020 року № 909-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 03 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», якою постановив скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення перевірок юридичних осіб, зокрема: документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу.
		Таким чином, виникла колізія між нормами ПК України та постановою КМУ № 89 в частині можливості здійснювати контрольні заходи шляхом проведення деяких видів перевірок у період з дня набрання чинності такої постанови по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби.
		Верховний Суд вже неодноразово вирішував наведену вище колізію. Так, у постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 420/12859/21 Суд виклав правову позицію, що мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (в редакції на момент винесення спірного наказу) та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялась. Виходячи зі змісту пункту 2.1 статті 2 ПК України, зміна приписів Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України. Верховний Суд дійшов висновку, що за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у ПК України і в постанові Кабінету Міністрів України - застосуванню підлягають положення і правила саме ПК України.
		У постанові від 27 квітня 2022 року у справі № 140/1846/21 Верховний Суд також підтримав позицію про неможливість застосування постанови КМУ № 89 як такої, що змінила строки обмежень на проведення планових перевірок, встановлені пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Додатково Верховний Суд звернув увагу, що постанова КМУ № 89 прийнята не на підставі та не на виконання ПК України та законів з питань митної справи, у зв`язку з чим згідно з пунктом 3.1 статті 3 ПК України не може вважатися складовою податкового законодавства і не підлягає застосуванню у питаннях, пов`язаних з оподаткуванням.
		Питання щодо впливу таких процедурних порушень на правомірність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами проведення відповідної податкової перевірки, також вже неодноразово вирішувалось Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 грудня 2022 року у справах № 420/22374/21, № 540/5445/21, № 160/14248/21, від 28 жовтня 2022 року у справі № 600/1741/21-а, від 12 жовтня 2022 року у справі № 160/24072/21, від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21.
		Під час ухвалення постанов від 28 жовтня 2022 року у справі № 600/1741/21-а, від 12 жовтня 2022 року у справі № 160/24072/21 Верховний Суд також враховував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, і зазначив, що доводи про неправомірність дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм ПК України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками.
		Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 23 лютого 2023 року у справі № 160/20112/21.
		Суд зазначає, що позиція Верховного Суду щодо наслідків неправомірного проведення документальних перевірок на підставі підпункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення ПК України вже є сформованою та усталеною, на що також посилаються суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях.
		Таким чином, Суд зазначає, що з урахуванням вказаних положень чинного податкового законодавства, а також правових висновків Верховного Суду суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильних висновків, що такі дії контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм ПК України щодо процедури проведення перевірки та її призначення, є самостійною підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками.
		При цьому, Суд звертає увагу, що таким обставинам суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, і лише у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства (в контексті спірних  правовідносин - господарські операції позивача з відповідними контрагентами).
		Крім того, в контексті спірних правовідносин, а також доводів касаційної скарги, Суд зазначає, що окремої уваги заслуговує висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 24 травня 2023 року у справі № 140/607/22, від 28 червня 2023 року у справі №160/7340/22 про те, що проведення документальної планової перевірки платника податків під час дії мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, означає те, що така перевірка з огляду на дію мораторію не повинна була відбутися в силу закону, тобто за своєю суттю не є процедурним порушенням, а лежить у площині виконання контролюючим органом повноважень, визначених законом.
		Крім того, Верховний Суд вже вирішував питання застосування у подібних правовідносинах висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, в контексті доводів відповідача викладених у касаційній скарзі. Так, у постанові від 28 грудня 2022 року у справі № 420/22374/21 Суд зазначив, що у висновку Великої Палати Верховного Суду (підставою для скасування податкових повідомлень-рішень є не будь-які порушення, а лише ті, які об`єктивно вплинули на висновки податкового органу за результатами проведеної перевірки) не йдеться про те, що підтвердження обґрунтованості висновків по суті виявлених порушень за результатами проведеної перевірки нівелює правове значення та наслідки всіх процедурних порушень, допущених контролюючим органом під час призначення та/або проведення перевірок. Разом з тим постанова Великої Палати Верховного Суду не містить визначення конкретних критеріїв, за яких допущені контролюючим органом процедурні порушення є такими, що впливають або об`єктивно можуть впливати на висновки, здійснені за наслідками перевірки. Відповідно, оцінка заявлених (виявлених) процедурних порушень здійснюється судом в кожній конкретній справі.
		Таким чином, з урахуванням зазначеного, а також, що у цій справі судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що не заперечується контролюючим органом та не спростовується жодними належними, достатніми та допустимими доказами, що на момент прийняття контролюючим органом наказів 07.09.2021 № 6962-п, від 08.09.2021 № 6989-п, від 14.09.2021 № 7146-п та від 17.09.2021 № 7290-п щодо проведення документальної планової виїзної перевірки позивача та продовження строків її проведення, а також на час проведення контролюючим органом такої перевірки, пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України було установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок, і вказаним обставинам судами попередніх інстанцій була надана належна оцінка в частині того, що таке невиконання відповідачем вимог норм ПК України щодо процедури проведення перевірки та її призначення, є самостійною підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками.
		Отже, Суд зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.08.2023 № 147290714, № 147280714, № 147320714 прийнятих ГУ ДПС у Київській області.
		Також підлягають врахуванню висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12 липня 2023 року у справі № 320/630/22, від 21 вересня 2023 року у справі № 420/5325/22, від 29 лютого 2024 року у справі № 640/6363/22, відповідно до яких за відсутності (зняття) законодавчих обмежень на проведення перевірок (мораторію) не виключається можливість повторного проведення податкової перевірки платника податків за цей період та формування за її наслідками відповідних висновків щодо податкових правопорушень.
		14. Наведене вище у сукупності дає підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів сторін, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
		15. Крім того, колегія судів зазначає, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м`якого права», наголосила, що якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод. Належне мотивування судового рішення - це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи.
		По-перше, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції. По-друге, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження. По-третє, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. По-четверте, тільки мотивоване судове рішення забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям.
		16. Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		17. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року у справі № 320/38193/23 слід залишити без задоволення.
		18. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		19. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року у справі № 320/38193/23 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		СуддіІ.Я.Олендер В.П. Юрченко   Р.Ф. Ханова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...