Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 348/2395/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 18.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2024.
Дата набрання законної сили: 13.11.2024
Номер судового провадження: 61-9035ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                   
		 
		13 листопада 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 348/2395/23
		провадження № 61-9035 св 24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
		суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., 
		 
		учасники справи:
		позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 ,
		відповідач - комунальне некомерційне підприємство «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської міської ради,  
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу комунального некомерційного підприємства «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської міської ради на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15 січня 2024 року у складі судді 
		Солодовнікова Р. С. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду 
		від 11 червня 2024 року у складі колегії суддів: Луганської В. М., 
		Девляшевського В. А., Мальцевої Є. Є.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У жовтні 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до комунального некомерційне підприємство «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської міської ради (далі - КНП «Надвірянська ЦРЛ») про відшкодування майнової та моральної шкоди.
		В обґрунтування позовних вимог зазначали, що 31 жовтня 2022 року Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області ухвалив вирок, яким визнав ОСОБА_4 , яка на момент вчинення кримінального правопорушення працювала лікарем акушер-гінекологом ургентного полового будинку Надвірнянської ЦРЛ, а на момент ухвалення вироку - лікарем-ординатором полового будинку КНП «Надвірнянська ЦРЛ», винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 140 КК України (неналежне виконання професійних обов`язків медичним або фармацевтичним працівником) 
		та призначив їй покарання у виді одного року шести місяців позбавлення волі. 
		На підставі частини п`ятої статті 74, пункту 2 частини першої статті 49 КК України суд звільнив ОСОБА_4 від призначеного їй покарання за вчинення цього кримінального правопорушення у зв`язку із закінченням строків давності. Цивільний позов ОСОБА_5 до КНП «Надвірнянської ЦРЛ» про відшкодування 29 160,00 грн майнової шкоди та 2 000 000,00 грн моральної шкоди, заподіяної злочином, залишено без розгляду. Речові докази повернуто до лікарні (справа 
		№ 348/2087/17). 
		06 квітня 2023 року Івано-Франківський апеляційний суд прийняв ухвалу, якою задовольнив клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_4 - адвоката Войцеховської Т. М., про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі пункту 2 частини першої статті 49 КК України. Вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 31 жовтня 2022 року стосовно ОСОБА_4 скасував. Звільнив ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 140 
		КК України, на підставі пункту 2 частини першої статті 49 КК України у зв`язку 
		із закінченням строків давності. Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12014090200000461 
		від 07 серпня 2014 року закрив на підставі пункту 1 частини другої статті 284 
		КПК України у зв`язку зі звільненням ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності. Цивільний позов ОСОБА_5 до КНП «Надвірнянська ЦРЛ» про відшкодування майнової та моральної шкоди залишив без розгляду.
		У рамках указаного кримінального провадження було встановлено, що: 
		- 14 липня 2014 року до пологового будинку Надвірнянської ЦРЛ у відділ патології вагітних поступила їх мати - ОСОБА_6 , із скаргами на біль у ділянці живота. 
		У порушення наказу Міністерства охорони здоров`я України від 27 грудня 
		2011 року № 977 «Про внесення змін до наказу МОЗ України від 15 грудня 
		2003 року № 582 «Про затвердження клінічних протоколів з акушерської 
		та гінекологічної допомоги» лікар акушер-гінеколог ОСОБА_4 не віднесла пацієнтку ОСОБА_6 до високої групи ризику по виникненню кровотеч, 
		не скерувала її для подальшого спостереження та родорозрішення у лікувальний заклад III рівня надання перинатальної допомоги, а саме до обласного перинатального центру;
		- 06 серпня 2014 року близько 08 год 00 хв ОСОБА_6 звернулася 
		до Надвірнянського пологового будинку із скаргою на біль у животі. Того самого дня о 09 год 45 хв лікуючим лікарем акушером-гінекологом ОСОБА_4 було встановлено початок родової діяльності та спільно із завідувачем пологовим відділенням Надвірнянської ЦРЛ ОСОБА_7 і головним лікарем пологового відділення Надвірнянської ЦРЛ ОСОБА_8 проведено огляд ОСОБА_6 , 
		за результатами якого встановлено діагноз: IV вагітність, низьке кріплення плаценти, поперечне положення плоду та прийнято рішення про завершення пологів шляхом кесаревого розтину;
		- 06 серпня 2014 року о 10 год 55 хв ОСОБА_6 розпочато оперативне втручання, а саме кесарів розтин, який проводили: лікар акушер-гінеколог 
		ОСОБА_4 , як оператор, спільно із завідувачем пологовим відділенням Надвірнянської ЦРЛ ОСОБА_7 та головним лікарем пологового відділення Надвірнянської ЦРЛ ОСОБА_8 у якості асистентів. Операцію закінчено 
		о 11 год 35 хв. 
		Указана операція була проведена з порушенням вимог наказу Міністерства охорони здоров`я України від 27 грудня 2011 року № 977 «Про внесення змін 
		до наказу МОЗ України від 15 грудня 2003 року № 582 «Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги», згідно з яким родорозрішення проводиться шляхом кесарського розтину І ступеня ургентності протягом 15 хв із моменту початку родової діяльності.
		У ході проведення операції лікар акушер-гінеколог ОСОБА_4 розрізала скальпелем черевну порожнину та провела кесарів розтин.
		Після проведеної операції у ОСОБА_6 почалися ускладнення у вигляді емболії навколоплідними водами. Лікарем ОСОБА_4 указані ускладнення не були діагностовано, у зв`язку з чим лікування із приводу даного ускладнення 
		у пологовому будинку Надвірнянської ЦРЛ не проводилося.
		Під час огляду о 15 год 00 хв ОСОБА_6 поскаржилася на різку загальну слабкість, голово кружіння, біль у ділянці післяопераційної рани. При цьому лікар акушер-гінеколог ОСОБА_4 не повідомила негайно про ускладнення, які виникли в неї у післяопераційному періоді та які потребують надання допомоги оперативним шляхом, негайно не повідомила головного лікаря, головного спеціаліста Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації із акушерства та гінекології, що є порушенням вимог 
		її посадової інструкції.
		У подальшому, о 15 год 20 хв, ОСОБА_6 розпочато релапаротомію. Під час операції у ОСОБА_6 у черевній порожнині було виявлено рідку кров без згустків і в зв`язку з гіпотонією матки та крововтратою було прийнято рішення 
		про проведення екстирпації матки без додатків, після чого кровотеча продовжилася. При цьому лікар акушер-гінеколог ОСОБА_4 своєчасно 
		не викликала ургентну бригаду з обласного перинатального центру, що було зроблено тільки в процесі проведення екстирпації матки. 
		Незважаючи на проведені реанімаційні заходи, о 17 год 20 хв ОСОБА_6 померла.
		Відповідними висновками експертів за результатами проведення судово-медичних експертиз, які були проведені в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні, встановлено, що смерть ОСОБА_6 настала від синдрому дисемінованого внутрішньо-судинного згортання крові з геморагічним шоком, 
		які розвинулися на фоні емболії навколоплідними водами в ранньому післяпологовому періоді після родорозрішення IV вагітності шляхом кесаревого розтину, у даному випадку емболія навколоплідними водами наступає 
		при підвищеному внутрішньо матковому тиску на початку родової діяльності 
		за умови відшарування плаценти, що створює умови для потрапляння навколоплідних вод у кровоносне русло. 
		Цими висновками підтверджується неналежне виконання своїх професійних обов`язків лікарями КНП «Надвірнянська ЦРЛ», у тому числі ОСОБА_4 , під час надання медичної допомоги їх матері - ОСОБА_6 , що, зокрема, полягало 
		в недооціненні факторів ризику, внаслідок чого вагітна не була своєчасно спрямована на родорозрішення на III рівень перинатальної допомоги, несвоєчасному встановленні правильного клінічного діагнозу, проведенні кесаревого розтину із запізненням. Указане призвело до розвитку ряду ускладнень як під час операції кесаревого розтину, так і післяопераційному періоді.
		Позивачі вважали, що між протиправними діями працівника КНП «Надвірнянська ЦРЛ» (лікаря ОСОБА_4 ), виною у вчиненні кримінального правопорушення 
		та наслідками (завдання моральної шкоди) є причинно-наслідковий зв`язок.
		ОСОБА_6 , перебуваючи в лікарні під наглядом медичних працівників, загинула, залишивши сиротами трьох дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 . 
		Наслідки події, що сталася, для членів сім`ї, потягли за собою необхідність проведення правових та правоохоронних заходів, облаштування життя неповнолітніх дітей, наймолодшому з яких був один день від народження, обумовили необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, що дотепер вимагають компенсаторних можливостей для їх подолання.
		Досудове розслідування у кримінальному провадженні тривало з 07 серпня 
		2014 року по 09 жовтня 2017 року, лише 12 жовтня 2017 року обвинувальний акт 
		у кримінальному провадженню № 12014090200000461 від 07 серпня 2014 року 
		був направлений до суду. Судовий розгляд кримінального провадження тривав 
		до 06 квітня 2023 року. У цілому, з моменту смерті ОСОБА_6 до набрання законної сили рішенням у справі пройшло майже дев`ять років.
		Позивачі зазначали, що їм завдано моральної шкоди, яка полягала у душевних стражданнях, які пов`язані зі смертю їх матері, вони постійно відчувають біль, горе, душевні страждання, пов`язані з відсутністю поряд рідної людини, усвідомленням того, що вони ніколи її не побачать. ОСОБА_3 взагалі не бачив матері, ніколи 
		не отримає і не відчує материнської любові та турботи. ОСОБА_12 , якій 
		на момент смерті матері виповнилося лише 15 років, тривалий час відвідувала психолога, висловлювала суїцидальні думки, що свідчить про отримання тяжкої душевної травми. 
		Оскільки їх батько, чоловік ОСОБА_6 , - ОСОБА_3 , не зміг справитися 
		із горем, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області рішенням 
		від 28 червня 2023 року позбавив його батьківських прав відносно малолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_3 . Суд установив над останнім опіку 
		та признав його опікуном ОСОБА_1 (справа № 348/449/23).
		Після смерті матері працівники КНП «Надвірнянська ЦРЛ» не надавали позивачам жодної допомоги та навіть не попросили пробачення за скоєне. 
		Крім того, ОСОБА_1 поніс витрати у розмірі 30 560,00 грн 
		на поховання і на спорудження надгробного пам`ятника матері, а тому відповідно до статті 1201 ЦК України просив ці кошти стягнути з відповідача, як роботодавця винної особи. 
		З урахуванням наведеного, позивачі просили суд: 
		- стягнути з КНП «Надвірнянська ЦРЛ» на користь ОСОБА_1 
		800 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та 30 560,00 грн 
		на відшкодування майнової шкоди; 
		- стягнути з КНП «Надвірнянська ЦРЛ» на користь ОСОБА_2 
		на відшкодування моральної шкоди 800 000,00 грн;  
		- стягнути з КНП «Надвірнянська ЦРЛ» на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 1 600 000,00 грн.
		 
		Короткий зміст рішень суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15 січня 2024 року позов задоволено частково.
		Стягнуто з КНП «Надвірнянська ЦРЛ» на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди 30 560,00 грн та моральної шкоди 
		300 000,00 грн, а всього - 330 560,00 грн.
		Стягнуто з КНП «Надвірнянська ЦРЛ» на користь ОСОБА_2 
		на відшкодування моральної шкоди 300 000,00 грн.
		Стягнуто з КНП «Надвірнянська ЦРЛ» на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 500 000,00 грн.
		В іншій частині позов залишено без задоволення.
		Суд першої інстанції, урахувавши встановлені фактичні обставини у справі 
		№ 348/2087/17 (частина шоста статті 82 ЦПК України), уважав доведеним факт наявності протиправної поведінки ОСОБА_4 у завданні позивачам шкоди, причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, наявності її вини. Звільнення останньої від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності не свідчить про визнання її невинуватою 
		у вчиненні злочину. Вказані підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими. Ухвала Івано-Франківського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року в справі № 348/2087/17 про закриття кримінального провадження 
		і звільнення лікаря ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, підтверджує факт неналежного виконання професійних обов`язків унаслідок недбалого до них ставлення за викладених 
		в ухвалі суду обставин, що спричинило тяжкі наслідки для хворої ОСОБА_6 (матері позивачів) у виді смерті.
		Відповідач не спростував належними доказами, обставини, встановлені у справі 
		№ 348/2087/17 щодо неналежного виконання лікарем ОСОБА_4 професійних обов`язків, а також у висновку судово-медичної експертної комісії Обласного бюро судово-медичної експертизи № 143/93/90/353-14р/Д від 08 лютого 2016 року щодо причин смерті ОСОБА_6 , які доводять причинно-наслідковий зв`язок.
		Внаслідок порушення працівником КНП «Надвірнянська ЦРЛ» ОСОБА_4 
		своїх посадових обов`язків та надання некваліфікованої медичної допомоги ОСОБА_6 , остання померла, у зв`язку з чим її трьом дітям була заподіяна моральна шкода. Також старшим сином ( ОСОБА_13 ) понесені витрати 
		на поховання, які відповідно до статті 1201 ЦК України мають бути відшкодовані відповідачем у повному обсязі (30 560,00 грн).  
		На підставі статті 1172 ЦК України суд уважав, що обов`язок відшкодування заподіяної внаслідок смерті ОСОБА_6 шкоди має бути покладено на КНП «Надвірнянська ЦРЛ», так як під час указаних протиправних подій ОСОБА_4 перебувала у трудових відносинах з відповідачем. 
		Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягав відшкодуванню позивачам, суд урахував, що: внаслідок неналежного виконання ОСОБА_4 своїх обов`язків позивачі втратили близьку їм людину, що завдало їм сильних душевних 
		та фізичних страждань і спричинило негативні зміни у їхньому житті; негативні емоції позивачів перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з протиправними діями ОСОБА_4 , унаслідок яких ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 зазнали, зазнають і будуть зазнавати глибоких моральних страждань, 
		які полягають у душевних стражданнях, пов`язаних із смертю матері, померлої 
		у молодому віці, з відсутністю поруч рідної людини, усвідомленням того, що вони ніколи не побачать матері, не відчують і не отримують материнської любові 
		та турботи; втрата близької людини є такою, що не може бути відновлена, 
		а тому душевні страждання позивачів триватимуть і надалі, що свідчить про 
		їх тяжкість.
		Разом із цим, суд зазначив, що КНП «Надвірнянська ЦРЛ» є комунальним неприбутковим підприємством, включене до переліку закладів, які надають медичну допомогу військовослужбовцям, які беруть участь в здійсненні заходів 
		із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в умовах запровадження воєнного стану, а тому стягнення коштів у визначеній позивачами розмірі (загальний розмір становить 
		3 200 000,00 грн) поставить у вкрай скрутне становище юридичну особу, зважаючи на обмежене бюджетне фінансування закладів охорони здоров`я.
		Беручи до уваги глибину та тривалість моральних страждань позивачів 
		(з 06 серпня 2014 року і до ухвалення рішення), характер психологічної травми, 
		яку вони отримали у зв`язку зі смертю рідної людини (їхньої матері - ОСОБА_6 ), конкретні обставини її смерті (внаслідок неналежного виконання посадових обов`язків та надання некваліфікованої медичної допомоги лікарем), істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивачів, які втратили турботу та підтримку близької людини, суд першої інстанції, із урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, визначив розмір моральної шкоди, який підлягав стягненню на користь позивачів у сумі 1 100 000,00 гривень, а саме: 300 000,00 грн на користь ОСОБА_9 , 300 000,00 грн на користь ОСОБА_14 , 
		500 000,00 грн на користь ОСОБА_11 . 
		 
		Додатковим рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29 січня 2024 року за клопотанням представника позивачів вирішено розподілити судові витрати. 
		Стягнуто з КНП «Надвірнянська ЦРЛ» на користь ОСОБА_1 
		5 249,37 грн витрат на професійну правничу допомогу.
		Стягнуто з КНП «Надвірнянська ЦРЛ» на користь держави 4 696,44 грн судового збору.
		Районний суд, розглянувши заяву ОСОБА_1 про вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу, клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши матеріали справи, вважав, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн є завищеними. Тому з урахуванням критерію реальності адвокатських послуг, їх дійсності та необхідності, складності справи та виконаної роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру до 15 000,00 грн. Разом із цим, оскільки позов позивачів задоволений частково, судові витрати на правничу допомогу підлягають стягненню із відповідача пропорційно розміру задоволених вимог 
		у сумі 5 249,37 грн (15 000,00 грн х 1 130 560,00 грн / 3 230 560,00 грн).
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 червня 2024 року апеляційну скаргу КНП «Надвірнянська ЦРЛ» на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15 січня 2024 року та додаткове рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29 січня 2024 року залишено без задоволення.
		Апеляційну скаргу представника позивачів - адвоката Міськів О. Т., на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15 січня 2024 року та додаткове рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29 січня 2024 року задоволено частково. 
		Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15 січня 2024 року змінено. 
		Стягнуто з КНП «Надвірнянська ЦРЛ» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 500 000,00 грн, а всього - 530 560,00 грн.
		Стягнуто з КНП «Надвірнянська ЦРЛ» на користь ОСОБА_2 
		на відшкодування моральної шкоди 500 000,00 грн.
		Стягнуто з КНП «Надвірнянська ЦРЛ» на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 1 000 000,00 грн.
		В іншій частині рішення суду залишено без змін.
		Додаткове рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області 
		від 29 січня 2024 року змінено.
		Стягнуто з КНП «Надвірнянська ЦРЛ» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 9 375,00 грн.
		Стягнуто з КНП «Надвірнянська ЦРЛ» на користь держави судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 8 387,50 грн.
		Суд апеляційної інстанції погодився із висновком районного суду про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди та витрат, пов`язаних із встановлення пам`ятника, оскільки внаслідок порушення працівниками КНП «Надвірнянська ЦРЛ», у тому числі лікарем ОСОБА_4 , своїх посадових обов`язків та надання некваліфікованої медичної допомоги ОСОБА_6 , остання померла, у зв`язку 
		з чим її діти (позивачі) зазнали, зазнають і будуть зазнавати глибоких моральних страждань через втрату близької людини.
		Разом із цим, визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції не в повній мірі врахував глибину душевних страждань позивачів ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , які були неповнолітніми, ОСОБА_11 , який тільки народився, завданих смертю найріднішої для них людини - матері, усвідомленням того, що вони ніколи не побачать її, не відчують любов і підтримку матері, й помилково врахував, 
		що відповідач є неприбутковою установою. Тому апеляційний суд уважав необхідним збільшити розмір моральної шкоди, який підлягав відшкодуванню, ОСОБА_15 до 500 000,00 грн, ОСОБА_16 до 500 000,00 грн, а ОСОБА_17 до 1 000 000,00 грн.
		Також правильним є висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача 
		на користь ОСОБА_9 витрат на виготовлення та встановлення пам`ятника 
		у розмірі 30 560,00 грн.
		Апеляційний суд уважав, що судом першої інстанції обґрунтовано взято як доказ висновок експерта № 143/93/90/353-14р/Д від 08 лютого 2016 року 
		за результатами проведення додаткової комісійної судово-медичної експертизи, яка була проведена в рамках досудового розслідування № 12014090200000461. Указана експертиза проведена атестованими експертами, які мають відповідну освіту, необхідну для проведення такої експертизи, висновок експерта відповідає вимогам чинного законодавства, не містить недоліків, які б породжували сумніви 
		у правильності та обґрунтованості зроблених висновків, узгоджується з іншими доказами, які є у цій справі, клопотань про призначення комісійно-медичної експертизи в рамках цивільної справи відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції не заявляв, натомість таке клопотання, а також про виклик експерта ОСОБА_18 (головний спеціаліст з акушерства та гінекології Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації) було подано до суду апеляційної інстанції, у задоволенні яких ухвалою від 11 червня 2024 року було відмовлено. 
		Зазначення судом у рішенні наказів Міністерства охорони здоров`я, які втратили чинність на момент смерті ОСОБА_6 , не впливає на правильність висновку суду про неналежне виконання професійних обов`язків лікаря КНП «Надвірнянської ЦРЛ», що спричинили тяжкі наслідки - смерть ОСОБА_6 . Між порушеннями, 
		які були під час надання медичної допомоги останній та її смертю існує причинно-наслідковий зв`язок й ці обставини не спростовано відповідачем. 
		Змінюючи додаткове рішення суду першої інстанції, апеляційний суд указав, 
		що ОСОБА_13 та його представником доведено надання послуг 
		із правничої допомоги у заявленому розмірі, докази понесення витрат на правову допомогу в суді першої інстанції відповідають нормам ЦПК України, тому, враховуючи заперечення іншої сторони щодо розміру таких витрат, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зменшення суми витрат на правничу допомогу з 30 000,00 грн до 15 000,00 грн. Разом із цим, оскільки апеляційну скаргу позивачів задоволено частково та збільшено розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню із відповідача на їх користь, відповідно, збільшився 
		у процентному співвідношенні розмір задоволених вимог (62,5 %), 
		а відтак, сума судових витрат підлягає зміні. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до суду касаційної інстанції
		 
		У червні 2024 року КНП «Надвірнянська ЦРЛ» звернулося до Верховного Суду 
		з касаційною скаргою на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15 січня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 червня 2024 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: 1) застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 2) судами належним чином не досліджено зібрані 
		у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суди необґрунтовано відхилили клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення 
		для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 
		ЦПК України). 
		Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її із суду першої інстанції. Відмовлено у задоволенні клопотання КНП «Надвірнянська ЦРЛ» про зупинення виконання рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15 січня 2024 року.
		18 липня 2024 року Верховний Суд ухвалою повернув заяву КНП «Надвірнянська ЦРЛ» про зупинення виконання судових рішень без розгляду.
		У липні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		24 липня 2024 року Верховний Суд ухвалою задовольнив клопотання заявника. Зупинив виконання рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15 січня 2024 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 11 червня 2024 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
		Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду. 
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга КНП «Надвірнянська ЦРЛ» мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права 
		та порушено норми процесуального права, не враховано відповідні правові позиції Верховного Суду, а також не надано належної правової оцінки наявним 
		у матеріалах справи доказам. 
		Суди попередніх інстанцій зазначили про презумпцію вини ймовірного заподіювача шкоди, проте залишили поза увагою обов`язок позивачів доводити наявність моральної шкоди та причинний зв`язок. Крім цього, суди поклали 
		в основу оскаржуваних судових рішень вирок суду у справі № 348/2087/17, який був скасований ухвалою апеляційного суду. У порушення принципу змагальності суди послідовно обмежували права відповідача, відмовивши у задоволенні усіх його клопотань. Суди надали поверхневу оцінку наявним у справі доказам, жодна копія документу з матеріалів кримінального провадження № 348/2087/17, витребуваного судом, не була долучена до матеріалів цієї цивільної справи, 
		у зв`язку з чим відповідач не міг заявити клопотання про призначення відповідної експертизи у суді першої інстанції, дослідження матеріалів кримінального провадження у декількох томах обмежилося дослідженням висновку експерта 
		та квитанціями про витрати. 
		Також суди не взяли до уваги показання головного спеціаліста з акушерства 
		та гінекології Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації ОСОБА_18 , який пояснив, що емболію діагностувати неможливо, кесарський розтин технічно виконаний правильно. Апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про допит цього експерта.
		Розмір моральної шкоди, визначений судами, є необґрунтований. Судова практика, на яку посилаються суди попередніх інстанцій, не є релевантною до спірних правовідносин, оскільки в наведених судами справах інші фактичні обставини. 
		Заявник також звертає увагу на склад позивачів, на користь яких має бути відшкодована моральна шкода. У кримінальній справі цивільним позивачем була тітка позивачів - ОСОБА_5 . Даний позов подано ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 . У матеріалах справи наявний ордер на надання правничої допомоги, який виданий на ім`я ОСОБА_11 , якому на час звернення із цим позовом до суду було лише 10 років, тобто він є малолітньою дитиною, дієздатність якого обмежується статтею 31 ЦПК України. Ці обставини мали бути оцінені судом першої інстанції на стадії відкриття провадження.
		 
		Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Позивачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_12 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дітьми ОСОБА_6 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей 
		(а. с. 9-1, т. 1).
		ОСОБА_6 надавалася медична допомога лікарями КНП «Надвірнянської ЦРЛ» (акушерсько-гінекологічна допомога).
		ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 40 років ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а. с. 13, т. 1).
		За даним фактом було порушено кримінальне провадження № 12014090200000461 від 07 серпня 2014 року.
		31 жовтня 2022 року Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області ухвалив вирок, яким визнав ОСОБА_4 , яка на момент вчинення кримінального правопорушення працювала лікарем акушер-гінекологом ургентного полового будинку Надвірнянської ЦРЛ, а на момент ухвалення вироку - лікарем-ординатором полового будинку КНП «Надвірнянська ЦРЛ», винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 140 КК України (неналежне виконання професійних обов`язків медичним або фармацевтичним працівником) 
		та призначив їй покарання у виді одного року шести місяців позбавлення волі. 
		На підставі частини п`ятої статті 74, пункту 2 частини першої статті 49 КК України звільнив ОСОБА_4 від призначеного їй покарання за вчинення цього кримінального правопорушення у виді одного року шести місяців позбавлення волі у зв`язку із закінченням строків давності. Цивільний позов ОСОБА_5 до КНП «Надвірнянської ЦРЛ» про відшкодування 29 160,00 грн майнової шкоди 
		та 2 000 000,00 грн моральної шкоди, заподіяної злочином, залишив без розгляду. Речові докази повернув до лікарні (справа № 348/2087/17) (а. с. 14-22, т. 1). 
		06 квітня 2023 року Івано-Франківський апеляційний суд прийняв ухвалу, якою задовольнив клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_4 - адвоката Войцеховської Т. М., про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі пункту 2 частини першої статті 49 КК України. Вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 31 жовтня 2022 року стосовно ОСОБА_4 скасував. Звільнив ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 140 
		КК України, на підставі пункту 2 частини першої статті 49 КК України у зв`язку 
		із закінченням строків давності. Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 
		за № 12014090200000461 від 07 серпня 2014 року закрив на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України у зв`язку зі звільненням ОСОБА_4 
		від кримінальної відповідальності. Цивільний позов ОСОБА_5 до КНП «Надвірнянська ЦРЛ» про відшкодування майнової та моральної шкоди залишив без розгляду (а. с. 23-28, т. 1).
		У рамках указаного кримінального провадження було встановлено, що: 
		- 14 липня 2014 року до пологового будинку Надвірнянської ЦРЛ у відділ патології вагітних поступила ОСОБА_6 із скаргами на біль у ділянці живота. У порушення наказу Міністерства охорони здоров`я України від 27 грудня 2011 року № 977 
		«Про внесення змін до наказу МОЗ України від 15 грудня 2003 року № 582 
		«Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги» лікар акушер-гінеколог ОСОБА_4 не віднесла пацієнтку ОСОБА_6 до високої групи ризику по виникненню кровотеч, не скерувала її для подальшого спостереження та родорозрішення у лікувальний заклад III рівня надання перинатальної допомоги, а саме до обласного перинатального центру;
		- 06 серпня 2014 року близько 08 год 00 хв ОСОБА_6 звернулася 
		до Надвірнянського пологового будинку із скаргою на біль у животі. Того самого дня о 09 год 45 хв лікуючим лікарем акушером-гінекологом ОСОБА_4 було встановлено початок родової діяльності та спільно із завідувачем пологовим відділенням Надвірнянської ЦРЛ ОСОБА_7 і головним лікарем пологового відділення Надвірнянської ЦРЛ ОСОБА_8 проведено огляд ОСОБА_6 , 
		за результатами якого встановлено діагноз: IV вагітність, низьке кріплення плаценти, поперечне положення плоду та прийнято рішення про завершення пологів шляхом кесаревого розтину;
		- 06 серпня 2014 року о 10 год 55 хв ОСОБА_6 розпочато оперативне втручання, а саме кесарів розтин, який проводили: лікар акушер-гінеколог 
		ОСОБА_4 , як оператор, спільно із завідувачем пологовим відділенням Надвірнянської ЦРЛ ОСОБА_7 та головним лікарем пологового відділення Надвірнянської ЦРЛ ОСОБА_8 у якості асистентів. Операцію закінчено 
		о 11 год 35 хв. 
		Вказана операція була проведена з порушенням вимог наказу Міністерства охорони здоров`я України від 27 грудня 2011 року № 977 «Про внесення змін 
		до наказу МОЗ України від 15 грудня 2003 року № 582 «Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги», згідно з яким родорозрішення проводиться шляхом кесарського розтину І ступеня ургентності протягом 15 хв із моменту початку родової діяльності.
		У ході проведення операції лікар акушер-гінеколог ОСОБА_4 розрізала скальпелем черевну порожнину та провела кесарів розтин.
		Після проведеної операції у ОСОБА_6 почались ускладнення у вигляді емболії навколоплідними водами. Лікарем ОСОБА_4 указані ускладнення не були діагностовано, в зв`язку з чим лікування із приводу даного ускладнення 
		у пологовому будинку Надвірнянської ЦРЛ не проводилося.
		Під час огляду о 15 год 00 хв ОСОБА_6 поскаржилася на різку загальну слабкість, голово кружіння, біль у ділянці післяопераційної рани. При цьому лікар акушер-гінеколог ОСОБА_4 не повідомила негайно про ускладнення, які виникли в неї у післяопераційному періоді та які потребують надання допомоги оперативним шляхом, негайно не повідомила головного лікаря, головного спеціаліста Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації із акушерства та гінекології, що є порушенням вимог її посадової інструкції.
		У подальшому, о 15 год 20 хв, ОСОБА_6 розпочато релапаротомію. Під час операції у ОСОБА_6 у черевній порожнині було виявлено рідку кров без згустків і в зв`язку з гіпотонією матки та крововтратою було прийнято рішення про проведення екстирпації матки без додатків, після чого кровотеча продовжилась. При цьому лікар акушер-гінеколог ОСОБА_4 своєчасно не викликала ургентну бригаду з обласного перинатального центру, що було зроблено тільки в процесі проведення екстирпації матки. 
		Незважаючи на проведені реанімаційні заходи, о 17 год 20 хв ОСОБА_6 померла.
		На виконання наказу головного лікаря ЦРЛ Надвірнянського району за № 175-а 
		від 07 серпня 2014 року відповідачем проводилося службове розслідування 
		за фактом надання допомоги породіллі ОСОБА_6 із наслідками якого головному лікарю пологового будинку ОСОБА_21 за неналежну організацію роботи акушерсько-гінекологічної служби, бригаді акушер-гінекологів, що надавала медичну допомогу породіллі ОСОБА_22 , у складі завідувача пологовим відділом 
		ОСОБА_23 , лікаря-ординатора акушер-гінеколога ОСОБА_24 , акушерки ОСОБА_25 оголошено догану; зав. жіночої консультації ОСОБА_26 вказано на недостатню роботу по активному патронажу до вагітних району (а. с. 39, 216-218, т. 1).
		У матеріалах цивільної справи міститься висновок експерта № 90/353, складений 16 грудня 2014 року на підставі постанови заступника начальника 
		СВ Надвірнянського РВ УМВС України в Івано-Франківській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_27 від 07 серпня 2014 року про призначення комісійної судово-медичної експертизи по матеріалах кримінального провадження 
		№ 12014090200000461 (а. с. 223-238, т. 1).
		Згідно з висновком експерта № 143/93/90/353-14р/Д, складеного 08 лютого 
		2016 року на підставі постанови слідчого СВ Надвірянснького ВП ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції Івасютин У. Я. від 23 листопада 2015 року 
		про призначення додаткової комісійної судово-медичної експертизи по матеріалах кримінального провадження № 12014090200000461, встановлено, що: 
		«Смерть ОСОБА_6 настала від синдрому дисемінованого внутрішньо-судинного згортання крові з геморагічним шоком, які розвинулися на фоні емболії навколоплідними водами в ранньому післяпологовому періоді після родорозрішення IV вагітності шляхом кесаревого розтину, в даному випадку емболія навколоплідними водами наступає при підвищеному внутрішньоматковому тиску на початку родової діяльності за умови відшарування плаценти, що створює умови для потрапляння навколоплідних вод у кровоносне русло. 
		При наявності встановленого діагнозу - ІV вагітність, передлягання плаценти при поперечному положенні плоду - дану жінку повинні були віднести до високої групи ризику по виникненню кровотеч та скерувати для подальшого спостереження 
		та родорозрішення у лікувальному закладі ІІІ рівня надання перинатальної допомоги - обласний перинатальний центр, в даному випадку такі дії повинні були вчинити лікарі жіночої консультації де перебувала жінка на спостереженні, 
		в іншому випадку лікуючий лікар лікувального закладу, куди жінка поступає 
		на спостереження чи районний профільний спеціаліст акушер-гінеколог.
		При початку родової діяльності в такому випадку, згідно Наказу МОЗ України 
		від 27.12.2011 № 977 «Про внесення змін до наказу МОЗ України від 15.12.2003 року № 582 «Про затвердження клінічних протоколів з акушерської 
		та гінекологічної допомоги» родорозрішення проводиться шляхом кесарського розтину І ступеня ургентності протягом 15 хвилин з моменту початку родової діяльності, що в даному випадку не було зроблено, натомість оперативне втручання розпочато тільки через 40 хвилин після первинного огляду лікарем анестезіологом, який проводився після сумісного огляду лікаріми - 
		ОСОБА_28 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 06.08.2014 року.
		У післяопераційному періоді, згідно записів у медичній документації, ускладнення 
		у вигляді емболії навколоплідними водами лікарями не було діагностовано, 
		в зв`язку з чим, лікування з приводу даного ускладнення в пологовому будинку Надвірнянської ЦРЛ не проводилося.
		Про ускладнення, які виникли в післяопераційному періоді, та які потребують надання допомоги оперативним шляхом, негайно повідомляється головного спеціаліста ДОЗ ОДА з акушерства та гінекології і викликається ургентна бригада 
		з обласного перинатального центру, що в даному випадку було здійснено тільки 
		в процесі проведення операції екстирпації матки.
		Оперативне втручання - Кесарський розтин - зважаючи на дані судово-медичної експертизи трупа, лікарями було проведено технічно правильно, згідно показань, однак невчасно.
		Медикаментозне лікування ОСОБА_6 в післяопераційному періоді було проведено неправильно у зв`язку з недіагностуванням основного ускладнення - емболії навколоплідними водами.
		Зважаючи на наявність у ОСОБА_6 в післяопераційному періоді кровотечі, 
		яка супроводжувалася геморагічним шоком переливання плазми їй було показано з замісною метою, однак у медичній документації гемодинамічні показники 
		не відповідають стану важкості породіллі та об`єму перелитих кровозамінників 
		та компонентів крові.
		Беручи до уваги причину настання смерті, слід вказати, що між вищевказаними порушеннями та настанням смерті ОСОБА_6 існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.» (а. с. 239-241, т. 1).
		З копії квитанцій до прибуткового ордера № 86 від 15 серпня 2017 року та № 86 
		від 20 листопада 2017 року встановлено, що ОСОБА_1 сплатив 
		за виготовлення та встановлення пам`ятника ОСОБА_6 - 30 560,00 грн 
		(а. с. 34-36, т. 1).
		 
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій 
		статті 389 ЦПК України. 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 
		частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема: 
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Касаційна скарга КНП «Надвірнянська ЦРЛ» задоволенню не підлягає.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним 
		і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права 
		із дотриманням норм процесуального права. 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у незміненій частині 
		та постанова суду апеляційної інстанції відповідають. 
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних 
		або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні 
		та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася 
		до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду 
		за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		За змістом частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної 
		або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 
		4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння 
		її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві майнової шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі 
		чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Для відшкодування майнової та моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення. Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювана шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.
		Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди 
		та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення у справі «Stankov v. Bulgaria» 
		від 12 липня 2007 року).
		При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях ЄСПЛ, який виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях «Thoma v. Luxembourg» (Тома проти Люксембургу), 
		«Caloc v. France» (Калок проти Франції) та «Niedbala v. Poland» (Недбала проти Польщі) ЄСПЛ дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права 
		є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.
		Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається
		як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, 
		на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), 
		що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, 
		які мають значення для вирішення справи.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги 
		чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
		Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, 
		які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, 
		не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази 
		за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Суди попередніх інстанцій, встановивши, що внаслідок неправомірної поведінки лікарів відповідача, у тому числі лікаря ОСОБА_4 , матері позивачів - 
		ОСОБА_6 , була надана неналежна медична допомога, у результаті чого 
		остання померла, дійшли правильного висновку про те, що позивачам завдано моральну шкоду.
		При цьому судами вірно враховано преюдиційні обставини, встановлені судами 
		у кримінальній справі № 348/2087/17, що спростовує відповідні доводи касаційної скарги.
		Звільнення лікаря ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку 
		із закінченням строків давності не свідчить про визнання її невинуватою 
		у вчиненні злочину. Ці підстави звільнення від кримінальної відповідальності 
		не є реабілітуючими. Ухвала Івано-Франківського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року у справі № 348/2087/17 про закриття кримінального провадження 
		і звільнення лікаря ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності є обов`язковою для суду, підтверджує факт неналежного виконання професійних обов`язків унаслідок недбалого до них ставлення за викладених в ухвалі суду обставин, 
		що спричинило тяжкі наслідки для хворої ОСОБА_6 (матері позивачів) у виді смерті.
		Крім того, судами вірно оцінено відповідний висновок судово-медичної експертної експертизи щодо причин смерті ОСОБА_6 , який проведено в рамках досудового розслідування у кримінальній справі, який підтверджує наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями лікарів відповідача 
		та смертю матері позивачів.
		Отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, 
		є допустимим і достовірним доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його.
		Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10 липня 
		2019 року у справі № 686/23256/16-ц (провадження № 61-32980св18) 
		та від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17 (провадження 
		№ 61-10929св20).
		Статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами 
		за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
		Якщо експертиза, яка проведена у кримінальному провадженні, містить інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, 
		то незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений така експертиза може бути допустимим доказом.
		Висновок, підготовлений у рамках кримінального провадження особою, 
		яка є атестованим судовим експертом, відповідає положенням статті 102 
		ЦПК України.
		Верховний Суд неодноразово робив висновок про допустимість висновку експерта, який проведений в рамках кримінального провадження. Зокрема, такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 11 жовтня 2018 року 
		у справі № 761/12898/16-ц, від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17, 
		від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17, від 15 квітня 2021 року у справі № 759/15556/18.
		Із цих підстав Верховний Суд відхиляє посилання касаційної скарги 
		про безпідставне врахування судом висновку експертизи, проведеної 
		у кримінальній справі. Цей висновок обґрунтовано враховано. Експертиза проведена атестованими експертами, які мають відповідну освіту, необхідну 
		для проведення такої експертизи, висновок експерта відповідає вимогам чинного законодавства, не містить недоліків, які б породжували сумніви у правильності 
		та обґрунтованості зроблених висновків, узгоджується з іншими доказами. 
		Крім того, Верховний Суд не враховує посилання касаційної скарги 
		про безпідставне відхилення судами клопотань відповідача, так як усі клопотання відповідача вирішено судом у визначеному процесуальному порядку, 
		із наведенням мотивів і застосуванням норм процесуального права, незгода заявника касаційної скарги з результатом їх вирішення не вказує на порушення судом норм процесуального права у цій частині. 
		Безпідставними є доводи заявника касаційної скарги щодо неналежного складу позивачів, зокрема щодо процесуального статусу малолітнього ОСОБА_11 , так як судами встановлено, що над останнім  встановлено опіку й опікуном призначено ОСОБА_9 . При цьому в судах попередніх інстанцій відповідач не посилався на неналежний склад позивачів. 
		Суд апеляційної інстанції, визначаючи розмір моральної шкоди, у повній мірі врахував глибину душевних страждань позивачів, завданих смертю найріднішої для них людини - матері, й обґрунтовано збільшив розмір моральної шкоди, який підлягав відшкодуванню позивачам. Апеляційний суд врахував фактичні обставини справи, тривалість моральних страждань позивачів та негативні наслідки, які настали для них у зв`язку із порушенням їх прав, взяв до уваги тривалість вимушених змін у їх житті, а також виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Крім того, правильним є висновок про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_9 витрат на виготовлення та встановлення пам`ятника у розмірі 
		30 560,00 грн.
		Зазначену майнову та моральну шкоду суди правильно стягнули з КНП «Надвірнянська ЦРЛ», оскільки вона завдана їхніми працівниками/працівником 
		під час виконання ним своїх трудових/службових обов`язків. Суб`єктом відповідальності за шкоду, завдану працівниками під час виконання трудових обов`язків, відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України є юридична особа. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19 липня 
		2023 року у справі № 149/1125/20 (провадження № 61-6089св23).
		Доводи касаційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів протиправних дій працівників відповідача помилкові, оскільки спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, які оцінені судами у визначений процесуальним законом спосіб, зміст яких свідчить про те, що смерть матері позивачів настала внаслідок надання неналежної медичної допомоги.
		Зазначені докази відповідач не спростував та не надав доказів, які б свідчили 
		про відсутність протиправних дій його працівників при зверненні до лікарні 
		ОСОБА_6 , веденні пологів та післяпологових заходів.
		Отже, суди попередніх інстанцій зробили вірні висновки про наявність правових підстав для відшкодування на користь позивачів моральної шкоди з відповідача, 
		а суд апеляційної інстанції обґрунтовано визначав розмір такої шкоди, зокрема: 500 000,00 грн на користь ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , 1 000 000,00 грн 
		на користь ОСОБА_11 .
		Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: 
		від 17 жовтня 2023 року у справі № 343/2289/19 (провадження № 61-5517св23), 
		від 23 вересня 2024 року у справі № 501/1349/15 (провадження № 61-2969св24) 
		та інших. 
		Доводи касаційної скарги вказаних висновків не спростовують, вони зводяться 
		до власного тлумачення норм права та спростовуються встановленими судами обставинами, а тому відхиляються Верховним Судом.
		Висновки судів у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судами під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
		У силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судами всебічно, повно 
		та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими. 
		Всі докази оцінено судом у їх сукупності з урахуванням фактичних обставин справи.
		Висновки судів по суті спору узгоджуються із судовою практикою Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України), що спростовує відповідні доводи касаційної скарги. Судова практика у цій категорії справ є сталою та сформованою, а відмінність залежить лише від доказування.
		Верховний Суд звертає увагу заявника касаційної скарги, що посилання 
		на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, 
		які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи 
		і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
		Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони 
		не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність 
		та обґрунтованість судових рішень не впливають.
		При цьому Верховний Суд ураховує, що відповідач не оскаржив у касаційному порядку додаткове рішення районного суду, яке було змінено постановою суду апеляційної інстанції.
		 
		Щодо розподілу судових витрат
		 
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення 
		або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Верховний Суд залишає оскаржувані судові рішення без змін, тому розподіл судових витрат не здійснюється.
		 
		Згідно частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові 
		за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання 
		про поновлення його виконання (дії).
		Оскільки ухвалою суду касаційної інстанції від 24 липня 2024 року зупинено виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку, а колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави 
		для скасування оскаржуваних судових рішень, тому підлягає поновленню виконання оскаржуваних судових рішень. 
		 
		Керуючись статтями 141, 400, 401, 402, 410, 416, 418, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу комунального некомерційного підприємства «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської міської ради залишити 
		без задоволення.
		Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15 січня 2024 року у незміненій частині та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 червня 2024 року залишити без змін.
		Поновити виконання рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15 січня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду 
		від 11 червня 2024 року.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                             Д. Д. Луспеник
		Судді:                                                                                       І. Ю. Гулейков
		Б. І. Гулько
		Г. В. Коломієць
		Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...