Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/29635/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2024.
Дата набрання законної сили: 07.02.2024
Номер судового провадження: 61-11710ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		7 лютого 2024 року
		м. Київ
		справа № 607/29635/19
		провадження № 61-11710св21
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - судді Фаловської І. М., 
		суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Олійник А. С., 
		Сердюка В. В., 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Бережанський міжрайонний відділ державної виконавчої служби 
		Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, 
		Державне підприємство «СЕТАМ», Спільне товариство з обмеженою відповідальністю «Ф-Матіс»,
		відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша виробнича цегельна компанія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Надія-2», державний реєстратор Київської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Гребенюков Костянтин Віталійович, державний реєстратор Тернопільської міської ради Сагайдак Ірина Володимирівна, Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради,
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша виробнича цегельна компанія» на рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 26 січня 
		2021 року, ухвалене у складі судді Музики Я. М., та постанову Тернопільського 
		 
		апеляційного суду від 31 травня 2021 року, прийняту колегією у складі суддів: Костіва О. З., Міщія О. Я., Шевчук Г. М.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог 
		У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Перша виробнича цегельна компанія», ТОВ «Надія-2», державного реєстратора Київської філії Комунального 
		підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Гребенюкова К. В. (далі - державний реєстратор Гребенюков К. В.), державного реєстратора Тернопільської міської ради Сагайдак І. В. (далі - державний реєстратор Сагайдак І. В.), Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради про визнання незаконним та скасування запису про державну реєстрацію припинення обтяження нерухомого майна, визнання правочину недійсним, визнання незаконним та скасування запису про державну реєстрацію права власності.
		В обґрунтування позову вказував, що він є переможцем електронних торгів, які відбулися 3 вересня 2019 року, щодо реалізації нерухомого майна - комплексу нежитлових будівель загальною площею 11 124.2 кв.м, розташованого 
		на АДРЕСА_1 . Результати електронних торгів оформлені протоколом № 429666 від 3 вересня 
		2019 року. 
		Зазначав, що 26 вересня 2016 року головним державним виконавцем Бережанського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (далі - Бережанський відділ ДВС) Горином В. В. (далі - державний виконавець) відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового наказу від 20 вересня 2016 року, виданого Господарським судом Тернопільської області, про стягнення 
		з ТОВ «Надія-2 на користь спільного ТОВ «Ф-МАТІС» коштів у сумі 1 316 376,63 грн. 
		27 вересня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Відомості про арешт майна боржника зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
		Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 8 жовтня 2019 року обтяження нерухомого майна, зареєстроване на підставі постанови державного виконавця від 27 вересня 
		2016 року, припинено 22 грудня 2017 року державним реєстратором Гребенюковим К. В. на підставі рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 грудня 2017 року в справі № 428/1049/17. 
		За даними Єдиного державного реєстру судових рішень предметом позову 
		у справі № 428/1049/17 є розірвання шлюбу та стягнення аліментів. Тому вказана справа не має відношення до припинення вжитих державним виконавцем обтяжень щодо належного ТОВ «Надія-2» нерухомого майна.
		Після припинення обтяження нерухомого майна ТОВ «Надія-2» з метою ухилення від виконання рішення господарського суду відчужило комплекс нежитлових будівель загальною площею 11 124,2 кв.м, розташований на 
		АДРЕСА_1 , ТОВ «Перша виробнича цегельна компанія».
		15 травня 2018 року державним реєстратором Сагайдак І. В. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо набуття у власність ТОВ «Перша виробнича цегельна компанія» зазначеного комплексу нежитлових будівель. 
		Вказані дії відповідачів призвели до неможливості отримання позивачем свідоцтва про право власності на придбане ним на електронних торгах нерухоме майно. Приватний нотаріус Бережанського районного нотаріального округу Тернопільської області Хрущ Д. С. відмовила у видачі відповідного свідоцтва у зв`язку з тим, що зазначений об`єкт нерухомого майна не належить боржнику - ТОВ «Надія-2».
		За таких обставин позивач просив:
		- визнати незаконним та скасувати запис про державну реєстрацію припинення обтяження нерухомого майна, належного ТОВ «Надія-2», внесений 22 грудня 
		2017 року державним реєстратором Гребенюковим К. В.;
		- визнати недійсним правочин щодо передання ТОВ «Надія-2» комплексу нежитлових будівель загальною площею 11 124,2 кв.м, розташованого 
		на АДРЕСА_1 , 
		як майнового внеску до статутного фонду ТОВ «Перша виробнича цегельна компанія»;
		- визнати незаконним та скасувати запис про державну реєстрацію за 
		ТОВ «Перша виробнича цегельна компанія» права власності на вказаний комплекс нежитлових будівель.
		Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
		Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 26 січня 
		2021 року позов задоволено. 
		Визнано незаконним та скасовано запис про державну реєстрацію припинення обтяження нерухомого майна, належного ТОВ «Надія-2», внесений 22 грудня 
		2017 року державним реєстратором Гребенюковим К. В. 
		Визнано недійсним правочин щодо передання ТОВ «Надія-2» комплексу нежитлових будівель загальною площею 11 124,2 кв.м, розташованого 
		на АДРЕСА_1 , як майнового внеску до статутного фонду ТОВ «Перша виробнича цегельна компанія». 
		Визнано незаконним та скасовано запис про проведену державну реєстрацію права власності за ТОВ «Перша виробнича цегельна компанія» на вказаний комплекс нежитлових будівель. 
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що дії державного реєстратора Гребенюкова К. В. щодо припинення обтяження № 16597912 є незаконними, оскільки вчинені на підставі неіснуючого рішення суду.
		Місцевий суд зазначив, що після незаконного припинення обтяження нерухомого майна ТОВ «Надія-2», будучи обізнаним про існування накладеного державним виконавцем арешту на майно і про існування зобов`язання щодо повернення коштів спільному ТОВ «Ф-Матіс» в сумі 1 316 376,63 грн, з метою ухилення від виконання рішення суду шляхом приховання майна відчужило вказане майно 
		ТОВ «Перша виробнича цегельна компанія». За висновком суду першої інстанції правочин щодо передання ТОВ «Перша виробнича цегельна компанія» комплексу нежитлових будівель як майнового внеску до статутного фонду є фіктивним, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним 
		правових наслідків, що є підставою для визнання його недійсним відповідно 
		до статті 234 ЦК України.
		Зазначивши, що державна реєстрація права власності ТОВ «Перша виробнича цегельна компанія» на спірний комплекс нежитлових будівель вчинена на підставі фіктивного правочину, суд першої інстанції дійшов висновку про скасування запису про таку державну реєстрацію.
		Постановою Тернопільського апеляційного суду від 31 травня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Перша виробнича цегельна компанія» залишено без задоволення, а рішення Бережанського районного суду Тернопільської області 
		від 26 січня 2021 року - без змін.
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про існування підстав для задоволення позову, зазначивши про їх відповідність обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У липні 2021 року ТОВ «Перша виробнича цегельна компанія»звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 26 січня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 31 травня 2021 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанції висновків щодо ефективного способу захисту права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року 
		у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 4 червня 2019 року 
		у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18), від 30 червня 2020 року 
		у справі № 333/6816/17 (провадження № 14-87цс20), та постановах Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 905/633/19, від 14 липня 2020 року 
		у справі № 910/8387/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19 (провадження № 61-7648св20), від 3 березня 2021 року у справі № 913/175/20, 
		від 31 жовтня 2019 року у справі № 916/1134/18.
		Також заявник вказує про неправильне тлумачення судами попередніх інстанцій статті 234 ЦК України, а саме без урахування висновків Верховного Суду, 
		викладених у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 607/15555/17-ц (провадження № 61-2594св19) та від 31 березня 2021 року у справі № 201/2832/19 (провадження № 61-14079св20).
		На думку заявника, суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17, про те, що «звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин».
		Також заявник вказує про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 17 березня 2021 року 
		у справі № 922/634/19, згідно з яким при придбанні майна покупець мав би проявляти розумну обачливість і дослідити історію вибуття майна у попередніх власників хоча б за останні три роки, що є стандартною діловою практикою при купівлі нерухомого майна.
		Позиція інших учасників справи
		У вересні 2021 року Бережанський міжрайонний відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) подав відзив на касаційну скаргу, в якому вказував про безпідставність її доводів та правильність висновків судів попередніх інстанцій про задоволення позову. 
		Провадження у суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі і витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
		Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених 
		у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року 
		у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 4 червня 2019 року 
		у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18), від 30 червня 2020 року 
		у справі № 333/6816/17 (провадження № 14-87цс20), у постановах Верховного 
		Суду від 23 червня 2020 року у справі № 905/633/19, від 14 липня 2020 року 
		у справі № 910/8387/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19 (провадження № 61-7648св20), від 3 березня 2021 року у справі № 913/175/20, 
		від 27 березня 2019 року у справі № 607/15555/17-ц, від 31 березня 2021 року 
		у справі № 201/2832/19, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17, 
		від 31 жовтня 2019 року у справі № 916/1134/18, від 17 березня 2021 року 
		у справі № 922/634/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду. 
		Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
		Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 26 вересня 2016 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового наказу господарського суду Тернопільської області 
		від 20 вересня 2016 року у справі № 921/490/16-г/8 про стягнення з ТОВ «Надія-2» на користь спільного ТОВ «Ф-Матіс» коштів у сумі 1 316 376,63 грн.
		27 вересня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника ТОВ «Надія-2» та оголошення заборони на його відчуження.
		У межах вказаного виконавчого провадження державний виконавець направив Тернопільській філії Державного підприємства (далі - ДП) «СЕТАМ» заяву на реалізацію арештованого майна - комплексу нежитлових будівель загальною площею 11 124,2 кв.м, розташованого на АДРЕСА_1 .
		З протоколу № 429666 проведення електронних торгів від 3 вересня 2019 року суди встановили, що ОСОБА_1 придбав на електронних торгах комплекс нежитлових будівель загальною площею 11 124,2 кв. м, розташований 
		на АДРЕСА_1 .
		4 вересня 2019 року позивач згідно з протоколом № 429666 перерахував на депозитний рахунок Бережанського відділу ДВС грошові кошти за придбане майно у розмірі 1 472 480,50 грн.
		6 вересня 2019 року державний виконавець склав акт про проведені електронні торги.
		Листом від 18 вересня 2019 року № 01-16-301 приватний нотаріус Бережанського районного нотаріального округу Тернопільської області Хрущ Д. С. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право власності на придбаний на електронних торгах об`єкт нерухомого майна, зазначивши, що останній не належить ТОВ «Надія-2».
		Суди встановили, що відомості про арешт, накладений державним виконавцем 
		27 вересня 2016 року в Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відсутні.
		Зі змісту витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження суди встановили, що обтяження, яке застосовано постановою державного виконавця від 27 вересня 2016 року, припинено 22 грудня 
		2017 року державним реєстратором Гребенюковим К. В. Підставою для припинення вказаного обтяження зазначено рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 грудня 2017 року у справі № 428/1049/17.
		З листа Сєвєродонецького міського суду Луганської області № 07.03/174/19 
		від 21 жовтня 2019 року суди встановили, що цивільні справи за позовами (заявами, поданнями тощо) ТОВ «Надія-2» або за участю цього товариства суд не розглядав і в провадженні суду не перебували. За єдиним унікальним номером судової справи 428/1049/17 в автоматизованій системі документообігу Сєвєродонецького міського суду Луганської області зареєстровано інше провадження, а саме справа у спору про стягнення аліментів.
		Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і відзиву на неї суд дійшов таких висновків.
		Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що він придбав на електронних торгах нерухоме майно, на яке не може зареєструвати право власності у зв`язку з тим, що боржник у виконавчому провадженні, незаконно знявши обтяження з майна, до проведення електронних торгів відчужив його 
		ТОВ «Перша виробнича цегельна компанія». Дії відповідачів щодо зняття обтяження та правочин щодо відчуження нерухомого майна вважав незаконними і такими, що перешкоджають йому зареєструвати право власності на нерухоме майно, придбане на електронних торгах.
		Порушення свого права ОСОБА_1 пов`язує з незаконним відчуженням на підставі правочину щодо передання ТОВ «Надія-2» як майнового внеску до статутного фонду ТОВ «Перша виробнича цегельна компанія» комплексу нежитлових будівель загальною площею 11 124,2 кв.м, розташованого на АДРЕСА_1 , яке в подальшому позивач придбав на електронних торгах.
		За змістом статей 203, 215, 217 ЦК України оспорювати правочин у суді може одна зі сторін правочину або інша заінтересована особа.
		Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов`язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів.
		З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та 
		частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.
		Водночас з аналізу статей 655, 658 ЦК України, пунктів 4, 5 розділу X Порядку  реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок), вбачається, що набуття майна за результатами електронних торгів є договором купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є організатор електронних торгів, який укладає договір, та державна виконавча служба або приватний виконавець, які виконують договір у частині передання права власності на майно покупцю. Покупцем, відповідно, є переможець електронних торгів.
		Організатор електронних торгів пропонує майно для продажу шляхом розміщення інформаційного повідомлення про електронні торги, в якому визначається це майно (пункти 5-10 розділу ІІІ Порядку). Тим самим організатор визначає одну з умов майбутнього договору купівлі-продажу - майно, яке продається організатором. Отже, до початку торгів як продавцю, так і потенційним покупцям (учасникам торгів) відомі всі умови майбутнього договору купівлі-продажу, окрім ціни та особи покупця.
		Учасники електронних торгів висувають свої цінові пропозиції (оферти) щодо укладення договору купівлі-продажу за запропонованими ними цінами шляхом їх подання через вебсайт електронних торгів. Прийняття пропозиції (акцепт) учасника, який запропонував найвищу ціну, здійснюється автоматично засобами системи реалізації майна (пункт 2 розділу V, пункт 1 розділу VIII Порядку).
		За наслідками торгів визначаються і покупна ціна (яка запропонована переможцем), і особа покупця (яким є переможець торгів). Отже, моментом укладення договору купівлі-продажу є момент визначення переможця торгів, тобто момент акцепту його пропозиції (частина друга статті 638 ЦК України). Протокол електронних торгів підписується організатором (пункт 2 розділу VIII Порядку) і є доказом укладення договору купівлі-продажу продавцем та переможцем торгів за ціною, визначеною у протоколі. Подальше оформлення та підписання договору купівлі-продажу як окремого документа Порядком не передбачене.
		Укладений на електронних торгах договір купівлі-продажу підлягає виконанню у порядку, визначеному розділом X Порядку. Покупець (переможець електронних торгів) протягом десяти банківських днів з дня визначення його переможцем здійснює розрахунки за придбане на електронних торгах майно відповідно 
		до пункту 1 розділу X Порядку. Дата, до якої переможець електронних торгів повинен повністю сплатити ціну лота, зазначається також у протоколі 
		(абзац дев`ятий пункту 1 розділу VIII Порядку). Правовою підставою сплати покупцем (переможцем торгів) коштів як покупної ціни за придбане майно є договір купівлі-продажу, укладений на торгах.
		Після виконання покупцем (переможцем електронних торгів) свого обов`язку за договором купівлі-продажу, тобто після повного розрахунку за придбане майно, виконавець протягом п`яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги. Державний виконавець додатково затверджує акт про проведені електронні торги у начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований; приватний виконавець самостійно затверджує акт про проведені електронні торги шляхом його підписання та скріплення печаткою приватного виконавця (пункт 4 
		розділу X Порядку). У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги (пункт 8 розділу X Порядку).
		Такі висновки викладені у пунктах 42-48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19).
		Отже, процедура реалізації майна на прилюдних торгах полягає у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів за плату. Така процедура полягає в укладенні та виконанні договору купівлі-продажу. На підтвердження його укладення складається відповідний протокол, а на підтвердження виконання з боку продавця - акт про проведені прилюдні торги (пункт 38 постанови Великої 
		Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19).
		Відповідно до частини другої статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до частини першої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. За змістом зазначених положень моментом укладення договору купівлі-продажу на прилюдних торгах є момент визначення переможця торгів, тобто момент акцепту пропозиції останнього щодо ціни. Оформлення та підписання договору купівлі-продажу як окремого документа Порядок не передбачає.
		Відповідно до частини першої статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Передання майна полягає у переході його з володіння однієї особи (яка втрачає володіння) до іншої (яка його набуває).
		Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Близькі за змістом висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду 
		від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункти 95, 96), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 
		(провадження № 12-158гс19, пункт 10.29).
		Відповідно до частини третьої статті 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Оскільки оформлення та підписання договору купівлі-продажу майна, проданого на прилюдних торгах, як окремого документа законодавством не передбачено, то виникнення права власності не пов`язується з його нотаріальним посвідченням.
		Частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.
		Отже, одночасно з набуттям особою у володіння нерухомого майна шляхом державної реєстрації за нею права власності така особа за наявності правових підстав набуває право власності на таке майно.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року 
		у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) зазначено, що підставою набуття у власність нерухомого майна, придбаного на прилюдних торгах, є договір купівлі-продажу (укладення якого підтверджується протоколом електронних торгів) та дії сторін, спрямовані на передання нерухомого майна у володіння покупця (затвердження акта про проведені електронні торги, видача або надсилання його покупцю, звернення покупця до державного реєстратора з метою державної реєстрації права власності за покупцем).
		У справі, яка переглядається, суди встановили, що:
		- 3 вересня 2019 року відбулися електроні торги з реалізації комплексу нежитлових будівель загальною площею 11 124,2 кв. м, розташованого 
		на АДРЕСА_1 , переможцем яких визнано позивача;
		- 4 вересня 2019 року позивач перерахував на депозитний рахунок Бережанського відділу ДВС грошові кошти за придбане майно у розмірі 1 472 480,50 грн;
		- 6 вересня 2019 року державний виконавець склав акт про проведені електронні торги;
		- листом від 18 вересня 2019 року № 01-16-301 приватний нотаріус Бережанського районного нотаріального округу Тернопільської області Хрущ Д. С. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів об`єкт нерухомого майна, зазначивши, що останній не належить 
		ТОВ «Надія-2».
		Отже ОСОБА_1 не отримував свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та право власності на комплекс нежитлових будівель не набув, а позов у даній справі пред`явлений саме на захист права власності.
		Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.
		Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.
		До таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 27 жовтня 
		2022 року у справі № 643/12890/19 (провадження № 61-1049св22), від 3 листопада 2022 року у справі № 725/5032/21 (провадження № 61-3766св22), від 1 березня
		2023 року у справі № 760/9974/19 (провадження № 61-7250св22). 
		На цьому також наголошувала об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16 жовтня 2020 року 
		у справі № 910/12787/17, про неврахування висновків якої судами попередніх інстанцій зазначав заявник у касаційній скарзі.
		У постанові Верховного Суду від 27 липня 2022 року у справі № 522/436/18 (провадження № 61-37св20) зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.
		Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові».
		У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 не був учасником правочину з передання спірного майна у власність ТОВ «Перша виробнича цегельна компанія» та власником цього майна на час внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно оспорюваних записів.
		Водночас позивач в обґрунтування позову посилався на порушення його права як власника комплексу нежитлових будівель.
		Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій не врахували, що позивач не довів належними та допустимими доказами порушення його права оспорюваним правочином та записами в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
		Колегія суддів зауважує, що недоведення порушеного права та інтересу є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
		За таких обставин касаційна скарга є обґрунтованою, наведена заявником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої 
		статті 389 ЦПК України, щодо застосування судами попередніх інстанцій норми права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові 
		від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17, підтверджена під час касаційного провадження.
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		У частині першій статті 412 ЦПК України вказано, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Враховуючи зазначене, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню на підставі статті 412 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
		Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неврахуванням судами попередніх інстанції висновків щодо ефективного способу захисту права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 
		2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18), від 30 червня 
		2020 року у справі № 333/6816/17 (провадження № 14-87цс20), та постановах Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 905/633/19, від 14 липня 
		2020 року у справі № 910/8387/19, від 16 вересня 2020 року 
		у справі № 352/1021/19 (провадження № 61-7648св20), від 3 березня 2021 року 
		у справі № 913/175/20, від 31 жовтня 2019 року у справі № 916/1134/18, оскільки суд досліджує питання ефективності визначеного позивачем способу захисту у разі доведеності порушення права; у справі, яка переглядається, касаційним судом порушення права позивача оспорюваними правочинами та записами не встановлено.
		Щодо судових витрат
		Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Враховуючи задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень з ухваленням нового рішення про відмову у позові, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Перша виробнича цегельна компанія» підлягає стягненню судовий збір, сплачений останнім за подання апеляційної скарги у розмірі 3 457,80 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 4 610,40 грн, а всього 8 068,20 грн.
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша виробнича цегельна компанія» задовольнити. 
		Рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 26 січня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 31 травня 2021 року скасувати і ухвалити нове рішення.
		Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша виробнича цегельна компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія-2», державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Гребенюкова Костянтина Віталійовича, державного реєстратора Тернопільської міської радиСагайдак Ірини Володимирівни, управління державної реєстрації Тернопільської міської ради про визнання незаконним та скасування запису про державну реєстрацію припинення обтяження нерухомого майна, визнання правочину недійсним, визнання незаконним та скасування запису про державну реєстрацію права власності.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша виробнича цегельна компанія» 8 068,20 грн на відшкодування судових витрат, сплачених за подання апеляційної та касаційної скарг.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточноюі оскарженню не підлягає.
		Головуючий Судді:  І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко А. С. Олійник В. В. Сердюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...