Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/10874/21 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2024.
Дата набрання законної сили: 12.11.2024
Номер судового провадження: 51-1401км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021270340002059

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 листопада 2024 року
		м. Київ
		Справа № 750/10874/21
		Провадження № 51 - 1401 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого           ОСОБА_1 ,
		суддів                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання                         ОСОБА_4 , 
		прокурора                                                               ОСОБА_5 ,
		засудженого                                                          ОСОБА_6 у режимі відеоконференції,
		його захисника                                                     адвоката ОСОБА_7 , 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021270340002059 від ІНФОРМАЦІЯ_2, щодо 
		ОСОБА_6 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 січня 2020 року за ст. 121 ч. 2, ст. 69 КК України до 6 років позбавлення волі, зміненого ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 29 травня 2020 року, якою зараховано ОСОБА_6 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 24 квітня 2019 року по 29 травня 2020 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, та звільнено його з-під варти в залі суду по відбуттю строку покарання,
		за ст. 121 ч. 2 КК України,  
		за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 травня 2023 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 13 листопада 2023 року щодо нього.
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 травня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 121 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. 
		До набрання вироком законної сили  ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням на нього відповідних обов`язків. 
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 указано обчислювати з моменту приведення вироку суду до виконання.
		На підставі ст. 72 ч. 5 КК України зараховано ОСОБА_6 у строк відбуття покарання попереднє ув`язнення з 08 липня 2021 року по 04 березня 2022 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування для проведення судових експертиз в сумі 18 821 гривень 71 копійка.
		Скасовано арешт на майно, накладений ухвалами слідчих суддів Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 липня 2021 року, та прийнято рішення щодо речових доказів. 
		Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.
		03 липня 2021 року в ранковий час ОСОБА_6 , перебуваючи в кімнаті АДРЕСА_2 , у ході конфлікту з ОСОБА_8 , що стався з мотивів раптово виниклих неприязних відносин, з метою заподіяння їй тяжких тілесних ушкоджень, діючи умисно та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання тяжких наслідків, умисно наніс їй не менше шести ударів клинком ножа в ділянки: попереку зліва, правої гомілки, стегон, правої молочної залози, чим спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді рани на правій гомілці, двох ран на правому стегні, однієї рани на лівому стегні, однієї рани на правій молочній залозі, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 789 від 08.07.2021 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, та рани поперекової ділянки зліва, що проникає в черевну порожнину, яка відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 789 від 08.07.2021 відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення. Смерть ОСОБА_8 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 в квартирі АДРЕСА_2 в результаті інтоксикації, яка виникла внаслідок розлитого гнійного перитоніту, що в свою чергу є наслідком проникаючого колото-різаного поранення в черевну порожнину.
		Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 13 листопада 2023 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 травня 2023 року щодо                      ОСОБА_6 - без зміни.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала 
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить скасувати вирок та ухвалу і призначити новий розгляд вказаного кримінального провадження. Не погоджується зі встановленими судами обох інстанцій фактичними обставинами кримінального провадження та заперечує висновки судів про те, що його вина у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України, доведена в судовому засіданні. Вважає, що судами обох інстанцій неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, оскільки не застосовано положення ст. 36, 39 КК України та не враховано, що він наніс удари ОСОБА_8 обороняючись, а смерть останньої стала наслідком її ж дій, оскільки вона відмовилась від отримання будь-якої допомоги. Звертає увагу на невідповідність призначеного йому покарання тяжкості вчиненого злочину та його особі і призначення його без належного врахування усіх обставин, що пом`якшують його покарання. Також посилається на допущені апеляційним судом істотні порушення вимог кримінального закону, оскільки апеляційний розгляд відбувся без його участі, без його належного повідомлення про дату, час та місце апеляційного розгляду, незважаючи на те, що він наполягав на його обов`язковій участі під час розгляду його апеляційної скарги. За змістом касаційної скарги вважає, що розгляд кримінального провадження відбувся з порушенням його права на захист.
		В доповненнях до касаційної скарги засуджений ОСОБА_6 просить долучити до матеріалів провадження довідки про його стан здоров`я та врахувати їх при прийнятті рішення.
		Заперечень на касаційну скаргу засудженого від учасників судового провадження не надходило. 
		Позиції учасників судового провадження 
		Засуджений та його захисник в судовому засіданні підтримали касаційну скаргу, вважали її обґрунтованою та просили її задовольнити.
		Прокурор в судовому засіданні вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.  
		Мотиви Суду 
		Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.   
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі засудженого, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
		Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.
		Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у заподіянні умисних тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілої  ОСОБА_8 , тобто кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України,  відповідає встановленим обставинам та підтверджується безпосередньо дослідженими і оціненими доказами.
		Вирішуючи питання щодо доведеності вини ОСОБА_6 за пред`явленим йому обвинуваченням суд першої інстанції безпосередньо дослідив та дав оцінку усім доказам у кримінальному провадженні і на підтвердження його винуватості увчиненні вказаного кримінального правопорушення у вироку обґрунтовано послався на такі докази. 
		Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ст. 121 ч. 2 КК України, визнав повністю, погодившись з усіма фактичними обставинами висунутого йому обвинувачення. Він повідомив суду, що проживав разом з ОСОБА_8 , в день події вона була в стані сп`яніння, розпочала сварку, у процесі якої він забрав у неї ніж, із яким вона кидалась на нього, і наніс ним удари ОСОБА_8 . Він підтвердив, що усі тілесні ушкодження ОСОБА_8 спричинив він і вони стали наслідком саме його дій. ІНФОРМАЦІЯ_2 вона  померла.
		Свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 повідомили відомі їм обставини щодо отримання ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, підтвердивши показання ОСОБА_6 щодо обставин їх отримання ОСОБА_8 , а також і щодо обставин її смерті. Свідок ОСОБА_11 зокрема повідомив суду, що він зайшов з ОСОБА_12 до ОСОБА_8 , вона відчинила двері та була в крові, у квартирі також була кров. ОСОБА_8 сказала, що це ОСОБА_6 вдарив її ножем, чим спричинив тілесні ушкодження. В цей час ОСОБА_6 лежав на дивані і нічого не відповідав. 
		Суд першої інстанції дав оцінку і врахував висновок експерта № 789 від 13 вересня 2021 року, згідно якого причиною смерті ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стала інтоксикація, яка виникла внаслідок розлитого гнійного перитоніту, що в свою чергу є наслідком проникаючого колото-різаного поранення в черевну порожнину. При проведенні судово-медичної експертизи трупа громадянки ОСОБА_8 виявлено тілесне ушкодження у вигляді рани поперекової ділянки зліва, що проникає в черевну порожнину, виникла від дії предмета з колючо-ріжучими властивостями типу клинка ножа, могла утворитися за 4-7 діб до настання смерті та має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя. Також виявлені тілесні ушкодження у вигляді рани на правій гомілці, дві рани на правому стегні, одна рана на лівому стегні, одна рана на правій молочній залозі, виникли від дії предмета з колючо-ріжучими властивостями типу клинка ножа, могли утворитися за 4-7 діб до настання смерті та мають ознаки легких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Синці на лівому стегні, на тильній поверхні лівої кисті, на попереку зліва, на задній поверхні грудної клітки, проекції остистих відростків, на задній поверхні правого стегна, садна лівої гомілки, в проекції лівого кульшового суглобу, на спині зліва, утворилися від дії тупих предметів, за механізмом удару, могли утворитися за 4-7 діб до настання смерті та мають ознаки легких тілесних ушкоджень. Виявлене при проведенні судово-медичної експертизи трупа громадянки ОСОБА_8 тілесне ушкодження у вигляді колото-різаного поранення, що починається з рани на поперековій ділянці зліва, продовжується у рановий канал, пошарово проходить через шкіру, підшкірно-жирову клітковину, м`язи поперекової ділянки, очеревину та закінчується в черевній порожнині, знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті. 
		На підтвердження винуватості ОСОБА_6  увчиненні вказаного кримінального правопорушення суд першої інстанції у вироку також послався на протокол проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_6 із застосуванням відеозйомки від 24.09.2021, який було проведено в приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_3 , згідно якого під час слідчого експерименту підозрюваний розповів та показав на місці про обставини та події, які відбувались 03.07.2021, за яких він спричинив тілесні ушкодження               ОСОБА_8 , нанісши удари ножем.
		Також суд дав оцінку та послався у вироку на протокол огляду місця події з ілюстративною таблицею та план-схемою до нього від 07.07.2021 року, відповідно до якого було оглянуто житло за адресою: АДРЕСА_4 , де виявлено труп ОСОБА_8 , та протокол додаткового огляду місця події від 09.07.2021, відповідно до якого за вищевказаною адресою було виявлено та вилучено кухонний ніж з дерев`яною ручкою.
		Суд встановив, що згідно висновку експерта № СЕ-19-21/24398-БД від 20.08.2021 на руків`ї і клинку наданого на дослідження ножа виявлено кров людини та поодинокі клітини з ядрами та встановлено їх генетичні ознаки. Генетичні ознаки слідів крові та клітин виявлених на руків`ї і клинку ножа є змішаними та містять генетичні ознаки двох осіб, а саме: зразка крові ОСОБА_8 та зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_6 
		Врахував суд також і рапорт інспектора-чергового Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області від 07.07.2021, відповідно до якого ІНФОРМАЦІЯ_2 о 13:57 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 о 13:56 за адресою: АДРЕСА_4 померла співмешканка заявника ОСОБА_8 , висновки експертів № 323 від 13.08.2021, № 318 від 06.08.2021, № 322 від 13.08.2021, № 320 від 13.08.2021, № 321 від 06.08.2021, №СЕ-19/125-21/7362-БД від 27.08.2021, № СЕ-19/125-21/7363-БД від 09.09.2021, яким була дана належна оцінка в сукупності з іншими доказами, що підтверджують вину ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
		Також суд першої інстанції врахував висновок судово-психіатричного експерта                   № 352 від 17.08.2021, відповідно до якого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період часу, до якого відноситься кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, був здатний усвідомлювати свої дії і керувати ними. ОСОБА_6 за своїм психічним станом на теперішній час здатний правильно сприймати обставини, які мають значення для даного кримінального провадження та давати про них правильні свідчення. У ОСОБА_6 на теперішній час клінічних ознак психічного захворювання не виявлено. ОСОБА_6 за його психічним станом на теперішній час застосування примусових заходів медичного характеру не показане.
		Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 353 від 17.08.2021 у                   ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мають місце клінічні ознаки психічних та поведінкових розладів внаслідок комбінованого вживання психоактивних речовин. Підекспертний протягом багатьох років вживав наркотичні речовини та алкоголь і у нього сформувався синдром залежності. Він доставлявся до кабінету медичних оглядів, встановлено діагноз: «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Гостра інтоксикація неускладнена (алкогольне сп`яніння)». Але на даний час ОСОБА_6 перебуває в умовах, що виключають вживання, тому відповідне лікування йому не показане. 
		Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ст. 121 ч. 2 КК України. При цьому всім наявним доказам, суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Питання про спрямованість умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події. Визначальним при цьому є і суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
		Закріплене в ст. 36 КК України право кожної особи на необхідну оборону є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань (ст. 27 ч. 3 Конституції України).
		Особливістю кримінального правопорушення, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров`я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, наприклад: наміром розправитися з нападником через учинений ним напад, страхом тощо. Проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів.
		Таким чином, для вирішення питання про кваліфікацію складу кримінального правопорушення, пов`язаного з настанням смерті особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
		У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
		Відповідно до ст. 39 ч. 1 КК України не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.
		Виходячи із фактичних обставин кримінального провадження, суд першої інстанції встановив, що в діях ОСОБА_8 суспільно небезпечного посягання на                  ОСОБА_6 не було, не повідомляв про таке посягання і сам ОСОБА_6 , який забравши у ОСОБА_8 ніж, наніс їй не менше 6 ударів цим ножем. Врахувавши всі обставини вчиненого діяння у їх сукупності, зокрема, спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілої, що передувала події, їх стосунки, суд дійшов обґрунтованого висновку про направленість умислу ОСОБА_6 саме на умисне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , чого не заперечував і сам                   ОСОБА_6 , який повністю визнав свою вину у скоєному. Суд встановив, що ОСОБА_6 діяв не з метою відвернення нападу та захисту, а з бажанням спричинити ОСОБА_8 тілесні ушкодження, і за таких обставин не встановив у діях ОСОБА_6 ознак необхідної оборони чи її перевищення в розумінні положень              ст. 36 КК України.  
		За встановлених обставин у суду першої інстанції не було підстав і для застосування положень ст. 39 КК України, яка визначає дії особи у стані крайньої необхідності, оскільки встановлені судом першої інстанції обставини не свідчили про наявність у діях  ОСОБА_6 крайньої необхідності. ОСОБА_6 не повідомляв суду обставин, які б свідчили про те, що він діяв у стані крайньої необхідності, та які могли б її викликати.  
		Отже, доводи касаційної скарги засудженого щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень ст. 36, 39 КК України є безпідставними.  
		Судом встановлено, що смерть ОСОБА_8 настала внаслідок нанесеного їй ОСОБА_6 колото-різаного поранення в черевну порожнину, а тому доводи касаційної скарги засудженого про настання смерті  ОСОБА_8 через її відмову від отримання будь-якої допомоги є необґрунтованими.  
		Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 
		368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
		Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених 
		у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
		Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її  виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
		Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені в ній доводи про суворість призначеного йому судом першої інстанції покарання, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу обвинуваченого визнано необґрунтованою. 
		Апеляційний суд зокрема зазначив, що суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_6 покарання дотримався вимог кримінального закону, врахував усі обставини справи, в тому числі дані про особу винного, а саме його вік, сімейний та матеріальний стан, його незадовільний стан здоров`я, який має ряд захворювань, характеристику за місцем проживання, дані щодо попередніх притягнень до адміністративної та кримінальної відповідальності, зокрема й за аналогічне кримінальне правопорушення проти життя та здоров`я особи, а також ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, ставлення до скоєного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Щире каяття ОСОБА_6 та його активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення враховані судом як обставини, що пом`якшують його покарання, а рецидив злочинів - обставиною, що обтяжує покарання.
		Врахувавши всі зазначені обставини у їх сукупності, у тому числі й ті, на які посилається ОСОБА_6 у касаційній скарзі і доповненнях до неї, зокрема щодо стану його здоров`я, апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в мінімальній межі санкції частини 2 статті 121 КК України є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень і таким, що відповідає загальним засадам призначення покарання, не знайшовши підстав для його пом`якшення.
		Покарання, призначене ОСОБА_6 , за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК України.
		Відповідно до вимог ст. 405 ч. 4 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов`язковою, апеляційний розгляд відкладається.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що  ОСОБА_6 у своїй апеляційній скарзі просив повідомити його про дату і час апеляційного розгляду його апеляційної скарги та не наполягав на його особистій присутності під час апеляційного розгляду, що спростовує доводи його касаційної скарги в цій частині.
		Апеляційним судом було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 , який не перебував під вартою, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, шляхом направлення та особистого отримання судової повістки, що підтверджується відповідною розпискою з його підписом (т. 2, а.с. 232), до судового засідання апеляційного суду 13 листопада 2023 року не з`явився, із заявою про відкладення розгляду справи до суду не звертався, у зв`язку із чим відповідно до положень ст. 405 КПК України його неявка не перешкоджала розгляду провадження. 
		При цьому апеляційний розгляд відбувся за участю захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_13 , який в судовому засіданні 13 листопада 2023 року підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити та не заперечував проти розгляду справи у відсутність обвинуваченого ОСОБА_6 .   
		Отже, апеляційний суд з дотриманням вимог ст. 405 КПК України розглянув апеляційну скаргу обвинуваченого за участю захисника ОСОБА_13 та без участі обвинуваченого ОСОБА_6 , який був належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду і участь якого не була обов`язковою, а тому доводи касаційної скарги засудженого в цій частині є безпідставними.  
		Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
		Забезпечення права на захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого і виправданого у кримінальному провадженні - одна з найважливіших гарантій захисту прав і свобод людини та громадянина, закріплених ст. 59, ст. 63 ч. 2,          ст. 129 ч. 3 п. 5 Конституції України та міжнародними актами, які є частиною національного законодавства щодо прав людини і основоположних свобод               (ст. 11 Загальної декларації прав людини; ст. 14 ч. 3 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права; ст. 6 ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
		У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово підкреслював, що сумлінне забезпечення здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, є обов`язком держави. Адекватний захист обвинуваченого як у суді першої інстанції, так і в суді вищої інстанції має вирішальне значення для справедливості у системі кримінального судочинства. 
		Відповідно до ст. 59, 63 Конституції України підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист. Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		Відповідно ст. 20 ч. 2 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов`язані роз`яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.
		Доводи касаційної скарги засудженого про розгляд кримінального провадження з порушенням його права на захист є необґрунтованими.
		На підставі повідомлення слідчого Чернігівського РУП ГУНП у Чернігівській області ОСОБА_14 регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Чернігівській області видав доручення від 08 липня 2021 року № 025-0000767 для надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_6 як особі, яка відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважається затриманою та/або стосовно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та призначив адвоката ОСОБА_13 для надання відповідної правової допомоги ОСОБА_6 . 
		Захист своїх прав та законних інтересів під час досудового розслідування та судового розгляду ОСОБА_6 здійснював за допомогою професійного захисника ОСОБА_13 , який брав безпосередню участь в судовому розгляді судом першої разом з ОСОБА_6 та самостійно в апеляційному суді. 
		Будь-які дані про те, що засуджений ОСОБА_6 подавав скарги на неналежне здійснення захисту його прав і законних інтересів зазначеним адвокатом або ж відмовлявся від вказаного захисника, у матеріалах кримінального провадження відсутні.      
		Отже, доводи касаційної скарги засудженого про те, що його захисник ОСОБА_13 не мав відношення до його справи є безпідставними і такими, що не відповідають матеріалам кримінального провадження. 
		У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини 
		ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 
		ст. 121 ч. 2 КК України, та правильність кваліфікації його дій.
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України та врахували практику Європейського суду з прав людини, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.
		Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6  цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано. Адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і засуджений є винним у його вчинені.
		Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.
		За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги засудженого, скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 і призначення нового розгляду в суді першої інстанції не знаходить.
		Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 травня 2023 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 13 листопада 2023 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...