Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/10971/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 18.11.2024. Зареєстровано: 18.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2024.

Номер судового провадження: 2/750/2092/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 750/10971/24
		Провадження № 2/750/2092/24
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		18 листопада 2024 року м. Чернігів
		 
		Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Логвіної Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» про захист прав споживача,
		 
		в с т а н о в и в:
		у серпні 2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк»та просить зобов`язати АТ КБ Приват Банк» відновити залишок коштів на поточному рахунку позивача НОМЕР_1 до того стану, у якому він був перед виконанням несанкціонованих позивачем операцій по перерахуванню коштів: - з картки «Універсальна» НОМЕР_3 на картку «Юніора» НОМЕР_2 в сумі 5000,00 грн., та списанню комісійних на користь банку в сумі 150,00 грн., вчинену 02.04.2024 о 21:25; - з картки «Універсальна» НОМЕР_3 на картку «Юніора» НОМЕР_2 в сумі 5000,00 грн., та списанню комісійних на користь банку в сумі 150,00 грн., вчинену 02.04.2024 о 21:34; - з картки «Універсальна» НОМЕР_3 на рахунок отримувача НОМЕР_1 , МФО отримувача 300001, призначення платежу - допомога ЗСУ, отримувач - благодійність, картка одержувача НОМЕР_1 в сумі 65000,00 грн., вчинену 02.04.2024 о 21:37.
		Обгрунтовано позов тим, що 02.04.2024 року з рахунку позивача відбулось несанкціоноване списання грошових коштів в розмірі 75300 грн. Позивач наступного дня повідомила співробітників банку про шахрайські дії та звернувся із заявою до ЧРУП ГУНП в Чернігівській області про вчинення невідомою особою шахрайських дій. У травні 2024 року позивач отримав відповідь відповідача, у якій банк повідомив, що не може повернути кошти позивачу, оскільки не вбачає підстав для повернення коштів на рахунок позивача та вказує, що спірні платежі було створено в системі дистанційного обслуговування клієнтів Приват24, створити такий платіж можливо лише за допомогою використання фінансового телефону та іншої особистої інформації клієнта, яку він зобов`язаний не передавати іншим особам, а тому позивач звернулась до суду з даним позовом. 
		Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.08.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено справу розглядати без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, визначено учасникам справи строк для подачі заяв по суті справи.
		Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено наявність протиправних дій співробітників банку, які б призвели до незаконного використання персональної конфіденційної інформації клієнта, що завдали матеріальних збитків відповідачу.
		Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.
		Між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством комерційний банк «Приват Банк» було укладено договір банківського рахунку. 
		Станом на 02.04.2024 року у позивача в розпорядженні була картка «Універсальна» НОМЕР_3 і картка « Юніора » НОМЕР_2 - сина ОСОБА_3 .
		З виписки по карті вбачається, що з платіжного застосунку позивача Приват24 02.04.2024 року здійснено наступні транзакції з перерахунку коштів, а саме:
		- 02.04.2024 21:25:40 - 5000,00 грн переказ на карту ПриватБанку через додаток Приват24, одержувач - ОСОБА_3 ;
		- 02.04.2024 21:34:01 - 5000,00 грн переказ на карту ПриватБанку через додаток Приват24, одержувач - ОСОБА_3 ;
		- 02.04.2024 21:37:32 - 65000,00 грн ДОПОМОГА ЗСУ, одержувач - Благодійний фонд.
		За даними службового розслідування встановлено, що 02.04.2024 року мали місце входи з декількох пристроїв. 
		Вхід у Приват24 від 02.04.2024 року об 21:23 з нетипового пристрою PHONESMG950F SAMSUNGANDROID було підтверджено та авторизовано позивачем зі свого особистого мобільного телефону, через дзвінок банку, який надійшов 02.04.2024 21:21:12 шляхом IVR-виклику.
		Банк не може обмежити клієнта у використанні лише одного пристрою для дистанційного обслуговування, відтак для можливості авторизації нетипового пристрою завжди виконуються дії із авторизації/підтвердження додавання нового пристрою з автентифікацією клієнта.
		Всі ці операції з авторизації та додавання нового пристрою PHONESM-G950F SAMSUNGANDROID в Приват24 було авторизовано особисто позивачкою з фінансового телефону Позивача шляхом IVR опитування.
		За результатами підозрілих транзакцій рахунок позивача було заблоковано, про що було надіслано смс на фінансовий номер позивача 
		Позивач звернулася до Банку та повідомила про спірні операції 03.04.2024 року об 20 годині. Доказів щодо інших звернень до суду не надано.
		Відповідальність за контроль над фінансовими інструментами, в т.ч. фінансовим номером телефону цілком і повністю лежить на стороні Позивача, а Відповідач позбавлений можливості впливу в частині належного ставлення клієнтів до виконання обов`язків зі збереження вразливих даних, в т.ч. фінансових даних, зокрема, але не виключно даних, що дають можливість отримати контроль над фінансовим номером, фінансовим застосунком, що використовується клієнтом при проведенні фінансових операцій за допомогою дистанційного платіжного за стосунку Приват24, покладення на Банк відповідальності за дії Позивача є безпідставним.
		У зв`язку з чим, Положенням НБУ №164 визначає підставою перекладання тягаря доказування на Банк лише за умови проведення транзакції без автентифікації платіжного інструменту і його держателя: - п. 146 VІІ Розділу "Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції."
		Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Частиною 4 аб. 63 загальних положень Положення про здійснення банками фінансового моніторингу Постанова Правління Національного банку України 19.05.2020 №65 визначено, що «фінансовий номер телефону - контактний номер телефону клієнта, що використовується банком, зокрема, з метою проведення його автентифікації».
		Відповідно до аб.1 ч.3 розділу Загальні положення Положення №164 автентифікація - процедура, що дає змогу надавачу платіжних послуг установити та підтвердити особу користувача та/або належність користувачу певного платіжного інструменту, наявність у нього підстав для використання конкретного платіжного інструменту, у тому числі шляхом перевірки індивідуальної облікової інформації користувача.
		Відповідно до статті 68 "Автентифікація" Закону України "Про платіжні послуги" визначено: електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою.
		Електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, а також їх автентифікація здійснюється відповідно до абзацу першого частини другої статті 17 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (Закон № 2155-VIII ).
		Згідно із Законом № 2155-VIII засобом електронної ідентифікації є носій інформації, який містить ідентифікаційні дані особи і використовується для автентифікації особи під час надання та/або отримання електронних послуг.
		Одним із найпоширеніших засобів електронної ідентифікації є BankID - спосіб електронної автентифікації громадян за допомогою їхніх даних у банку, де вони обслуговуються. Щоразу, коли особа хоче скористатися електронною послугою, портал формує електронний запит до банку, де особа є клієнтом, для отримання її персональних даних. В приват банк - це додаток Приват 24, який власне і використано для проведення авторизації нетипового платіжного пристрою.
		02 квітня 2024 року під час проведення відновлення доступу з нетипового
		платіжного пристрою була проведена посилена автентифікація Клієнта з боку Банку для авторизації пристрою в платіжному застосунку Приват24
		Дії з авторизації платіжного пристрою, яким згодом і було ініційовано спірні транзакції, вчинені з особистого телефону Позивача (IVR опитування та смс).
		Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
		Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
		Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). 
		Поряд з тим фактом, що суми коштів переведено на карту сина Позивачам (станом на сьогодні знаходяться на його рахунку і Банку не повернуто), а іншу частину на рахунок офіційного благодійного фонду армії, на противагу словам Позивача про "непідтвердження" жодного платежу, Відповідачем надано докази у вигляді витягів з програмних комплексів, які спростовують викладені в позовній заяві факти і достовірність поданої до суду інформації щодо обставин заволодіння третіми особами доступу до Приват24. 
		Відповідно до ч.20 статті 38 Закону України "Про платіжні послуги" користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: 5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.
		Відповідно до п. 4 статті 87 ЗУ «Про платіжні послуги» платник зобов`язаний негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити надавача платіжних послуг у визначеному договором порядку про факт виконання з його рахунку неналежної або неакцептованої платіжної операції для отримання відшкодування за такою операцією.
		До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом. (ч. 5 ст. 87 «Про платіжні послуги»).
		Це положення кореспондує з п. 140 Положення НБУ №164 «до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/ неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента.
		Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом».
		Позивачка звернулась до Банку через добу - 03 квітня 2024 року на гарячу лінії 3700, доказів про інші звернення Позивачки в Банку відсутні, доказів про таке не надано і до самої позовної заяви. Питання звернення до Банку лише через добу, а не одразу після проведених транзакцій, вказує на невиконання Позивачем умови з негайного звернення.
		Під втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів та/або індивідуальної облікової інформації (аб. 7 ч. 19 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги»).
		Враховуючи те, що втрата облікової інформації відбулася ще 02.04.2024 року під час надання доступу сторонньому пристрою, яким і було вчинено спірні транзакції, а повідомлення на лінію 3700 про шахрайство надійшло лише 03 квітня 2024 року об 20:00:26 - є порушенням обов`язку користувача з негайного повідомлення, що виключає покладення на Банк відповідальності.
		Про наслідки порушення обов`язку з негайного повідомлення Банку виснував і Верховний Суд і в Постанові від 10.07.2019 року у справі №522/22780/15-ц (провадження N 61-23040св18): "...суди не взяли до уваги, що саме на позивача покладено обов`язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком в результаті використання клієнтом паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення. Таким чином, враховуючи, що операція з переказу коштів у сумі 9 600, 00 грн була здійснена 09 січня 2015 року в мережі Інтернет з використання реквізитів платіжної картки, у тому числі CVV-коду, які відомі тільки власнику картки, АТ "Ощадбанк" не повинен нести відповідальність за дану операцію ."
		Таким чином, до суду не надано доказів на підтвердження факту негайного звернення Позивача до Банку і що перешкоджало Позивачу це зробити одразу після проведення спірних транзакцій, якщо Позивач їх не робила.
		Через це не може вважатися належним виконанням обов`язку з негайного звернення до Відповідача, а відтак виключає покладення на Банк відповідальності за спірні транзакції відповідно до п. 4 статті 87 ЗУ «Про платіжні послуги», згідно якої "платник зобов`язаний негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити надавача платіжних послуг у визначеному договором порядку про факт виконання з його рахунку неналежної або неакцептованої платіжної операції для отримання відшкодування за такою операцією".
		Відповідно до ч. 1 статті 1071 Цивільного кодексу України (далі - по тексту ЦК України) Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
		Відповідно до п. 54 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.
		Ініціатор в свою чергу це особа, яка на законних підставах ініціює платіжну операцію шляхом формування та/або подання відповідної платіжної інструкції, у тому числі із застосуванням платіжного інструменту. До ініціаторів належать платник, отримувач, стягувач, обтяжувач (п.21 Закону України «Про платіжні послуги»).
		Ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом, зокрема:"… 6) надання користувачем платіжної інструкції відповідному учаснику платіжної системи, у тому числі шляхом використання певного платіжного інструменту, в порядку, визначеному правилами цієї платіжної системи" (стаття 41 Закону України «Про платіжні послуги»).
		В свою чергу, платіжний інструмент визначається законодавцем як персоналізований засіб, пристрій та/або набір процедур, що відповідають вимогам законодавства та погоджені користувачем і надавачем платіжних послуг для надання платіжної інструкції (аб.63 ч.1 статті 1 ЗУ «Про платіжні послуги»).
		Платіжний пристрій - технічний пристрій (банківський автомат, платіжний термінал, програмно-технічний комплекс самообслуговування, програмно-апаратне середовище мобільного телефону, інший пристрій), що дає змогу користувачу ініціювати платіжну операцію, а також виконати інші операції згідно з функціональними можливостями цього пристрою (аб.65 ч.1 статті 1 ЗУ «Про платіжні послуги»).
		Відповідно до п. 11 цього ж Положення №164, «електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом».
		Порядок застосування засобів дистанційної комунікації, передавання платіжної інструкції, права, обов`язки та відповідальність сторін, порядок вирішення спорів у разі їх виникнення визначаються умовами договору між надавачем платіжних послуг платника та платником. (Інструкція №163).
		Пунктом 47 передбачено платник має право ініціювати платіжні операції за допомогою платіжного застосунку, який пропонується надавачем платіжних послуг платника, у порядку, визначеному в договорі з надавачем платіжних послуг платника. (Інструкція №163).
		Відповідно до ч.2 та ч.3 статті 87 Закону України «Про платіжні послуги» «платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним у платіжній інструкції, суті платіжної операції. У разі виявлення невідповідності інформації платник має відшкодувати надавачу платіжних послуг шкоду, заподіяну внаслідок такої невідповідності інформації».
		Обізнаність та особиста участь Позивача в авторизації платіжного пристрою в дистанційному застосунку Приват24 підтверджується доказами наданими до матеріалів справи.
		Відповідно до п. 136 Положення НБУ №164 - Користувач зобов`язаний 1) зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.
		Так, відповідно до ч. 20 статті 38 ЗУ «Про платіжні послуги» «користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний - "не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції», а також "не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права".
		Відповідно до ч. 3 статті 87 ЗУ "Про платіжні послуги" платник зобов`язаний відшкодувати шкоду, заподіяну надавачу платіжних послуг, що його обслуговує, внаслідок недотримання цим платником вимог щодо захисту інформації і здійснення неправомірних дій з компонентами платіжної інфраструктури (у тому числі платіжними інструментами, обладнанням, програмним забезпеченням). У разі недотримання користувачем зазначених вимог надавач платіжних послуг, що обслуговує платника, звільняється від відповідальності перед платником за виконання платіжних операцій.
		За обставин порушення порядку надання доступу третім особам до платіжного застосунку Приват24, відповідальність за протиправне використання такого застосунку і наслідки, які виникли в результаті такого використання, мають бути відшкодовані винними особами, а не покладено на Банк.
		Відповідно до Умов і правил надання банківських послуг: 2.1.4.12.3. Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на Картці даних. 2.1.4.12.4. Клієнт несе повну відповідальність за усі операції, які здійснюються за допомогою Карток, які є
		Електронним платіжним засобом, емітованим для обслуговування його рахунку.
		Відповідно до 2.1.4.12.5. клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до втрати Картки, розголошенню ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію.
		Зазначене узгоджується із Постановою НБУ №164, де єдиною умовою покладення на Банк відповідальності за вчинені транзакції є - виконання Банком операцій без автентифікації платіжного інструменту і його держателя.
		Відповідно до частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		Згідно частини першої статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
		Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Законом України «Про платіжні послуги» визначаються поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.
		Відповідно до частини 6 статті 64 Закону України «Про платіжні послуги» порядок відкриття рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунку та особливості його обслуговування зазначаються в договорі, укладеному між надавачем платіжних послуг з обслуговування рахунку та користувачем - власником рахунку.
		Відповідно до вимог Розділу ХХ Договору комплексного банківського обслуговувания фізичних осіб, п. 10. ПРАВА ТА ОБОВ`ЯЗКИ СТОРІН, Клієнт зобов`язується: п.10.1.5. у разі втрати або крадіжки Карток або у випадку їх компрометації вжити таких заходів: 1) негайно повідомити про це Банк, зателефонувавши до Контакт-центру, та надати інформацію згідно з інструкцією оператора Контакт-центру або заблокувати Картку в системі ДБО у відповідності до Інструкції користувача. 
		Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71 цс 15.
		За таких обставин, суд бере до уваги, що саме на позивача покладено обов`язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком в результаті використання клієнтом паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення.
		За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК).
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
		Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,- 
		в и р і ш и в:
		У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) про захист прав споживача - відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...