Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/16095/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 18.11.2024. Зареєстровано: 18.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2024.
Дата набрання законної сили: 16.12.2024
Номер судового провадження: 2/759/5109/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
		 
		 
		ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		ун. № 759/16095/24
		пр. № 2/759/5109/24
		15 листопада 2024 року           м. Київ
		Святошинський районний суд м. Києва 
		у складі: головуючого судді         Ул`яновської О.В.,
		секретаря судового засідання                  Кривонос Ю.Р.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовними вимогами  ОСОБА_1 до Товариства з обмеженої відповідальності «АВАНСАР», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Шарков Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		І. Позиція сторін у справі
		у серпні 2024 р. позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №80747 від 02.06.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. на користь ТОВ «АВАНСАР» (ЄДРПОУ 40199031) стягнення заборгованості за кредитним договором №200466410 від 26.02.2016 на загальну суму 29699 грн 79 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно набуті кошти у розмірі 486 грн 28 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1816 грн 80 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 9969 грн 97 коп.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з сайту «АСВП» позивач дізналась про виконавче провадження НОМЕР_2, щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Остапенка Є.М. №80747 від 02.06.2021 про стягнення з позивача на користь ТОВ «АВАНСАР» (ЄДРПОУ 40199031) заборгованості за кредитним договором №200466410 від 26.02.2016 на загальну суму 29699 грн 79 коп. На підставі зазначеного виконавчого напису відкрито виконавче провадження, накладено арешт на всі рахунки боржника та звернуто стягнення на заробітну плату. Крім того, 31.07.2024 ПВ ВО м. Києва ОСОБА_2 надано відповідь на адвокатський запит Прецевитого Г.О. щодо надання інформації про суму коштів, стягнутих під час виконання ВП НОМЕР_2 та стягнуто з ОСОБА_1 та перераховано ТОВ «АВАНСАР» грошову суму у розмірі 486 грн 28 коп., які є безпідставно отриманими. Ознайомившись з наданими приватними виконавцями матеріалами виконавчого провадження ВП НОМЕР_2, щодо вчинення виконавчого напису приватного нотаріуса №80747 від 02.06.2021, позивач вважає, що виконавчий напис вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, і як наслідок, неправомірне провадження щодо виконання вказаного виконавчого напису, про звернення стягнення грошових коштів.
		 
		ІІ. Процесуальні дії і рішення суду
		відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2024, визначено головуючого - суддю Ул`яновську О.В. (а.с. 38-39).
		Ухвалою судді від 09.08.2024 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням без виклику сторін (а.с. 41-42).
		Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. 
		За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
		Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
		Згідно положень ст. 190 ЦПК України, на адресу відповідача та третіх осіб рекомендованим листом надсилалась копія ухвали про відкриття провадження від 09.08.2024 та копія позовної заяви з додатками, однак поштове відправлення не було отримане відповідачем та повернулось до суду із відміткою про закінчення терміну зберігання.
		Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
		Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		 Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
		Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, що відповідає ст. 280 ЦПК України.
		 
		ІІІ. Фактичні обставини справи
		судом встановлено, що 26.02.2016 між ОСОБА_1 та ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий Центр» укладено кредитний договір №200466410.
		Правонаступником усіх прав та обов?язків ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий Центр» на підставі договору відступлення прав вимоги від 11.04.2016 є ТОВ «Фінансова Компанія «ПЛЕЯДА», правонаступником усіх прав та обов?язків якого, на підставі договору про відступлення прав вимоги від 22.05.2016 є ТОВ «Фінансова Компанія «ФАГОР», правонаступником усіх прав та обов?язків якого, на підставі договору факторингу від 18.05.2018 є ТОВ «Фінансова Компанія «АВАНСАР», правонаступником якого, у зв?язку із зміною назви є ТОВ «АВАНСАР».
		02.06.2021 ПН КМНО Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис №80747 на підставі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 з ОСОБА_1 , яка є боржником за договором №200466410 від 26.02.2016 укладеним між ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий Центр», правонаступником якого є за договором відступлення прав вимоги 11.04.2016 є ТОВ «Фінансова Компанія «ПЛЕЯДА», правонаступником усіх прав та обов?язків якого, на підставі договору про відступлення прав вимоги від 22.05.2016 є ТОВ «Фінансова Компанія «ФАГОР», правонаступником усіх прав та обов?язків якого, на підставі договору факторингу від 18.05.2018 є ТОВ «Фінансова Компанія «АВАНСАР», стягнення заборгованості провадиться за період з 26.02.2016 по 28.05.2021, загальна сума заборгованості становить 29699 грн 79 коп. (а.с. 21).
		Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Шарковим О.О. відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 на підставі виконавчого напису №80747 від 02.06.2021 ПН КМНО Остапенка Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 за договором №200466410 від 26.02.2016 укладеного з ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий Центр», правонаступником якого є за договором відступлення прав вимоги 11.04.2016 є ТОВ «Фінансова Компанія «ПЛЕЯДА», правонаступником усіх прав та обов?язків якого, на підставі договору про відступлення прав вимоги від 22.05.2016 є ТОВ «Фінансова Компанія «ФАГОР», правонаступником усіх прав та обов?язків якого, на підставі договору факторингу від 18.05.2018 є ТОВ «Фінансова Компанія «АВАНСАР» на загальну суму 29699 грн 79 коп. (а.с. 24-25).
		Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Шарковим О.О. 20.12.2023 винесено постанову про арешт коштів боржника на підставі виконавчого напису №80747 від 02.06.2021 ПН КМНО Остапенка Є.М. з ОСОБА_1 за договором №200466410 від 26.02.2016 укладеного з ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий Центр», правонаступником якого є за договором відступлення прав вимоги 11.04.2016 є ТОВ «Фінансова Компанія «ПЛЕЯДА», правонаступником усіх прав та обов?язків якого, на підставі договору про відступлення прав вимоги від 22.05.2016 є ТОВ «Фінансова Компанія «ФАГОР», правонаступником усіх прав та обов?язків якого, на підставі договору факторингу від 18.05.2018 є ТОВ «Фінансова Компанія «АВАНСАР» на загальну суму 29699 грн 79 коп. (а.с. 26-27).
		Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Шарковим О.О. 06.06.2024 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника на підставі виконавчого напису №80747 від 02.06.2021 ПН КМНО Остапенка Є.М. з ОСОБА_1 за договором №200466410 від 26.02.2016 укладеного з ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий Центр», правонаступником якого є за договором відступлення прав вимоги 11.04.2016 є ТОВ «Фінансова Компанія «ПЛЕЯДА», правонаступником усіх прав та обов?язків якого, на підставі договору про відступлення прав вимоги від 22.05.2016 є ТОВ «Фінансова Компанія «ФАГОР», правонаступником усіх прав та обов?язків якого, на підставі договору факторингу від 18.05.2018 є ТОВ «Фінансова Компанія «АВАНСАР» на загальну суму 29699 грн 79 коп. (а.с. 28-29).
		 
		ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду
		за загальним правилом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. 
		При цьому, відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України від 02.09.1993 за № 3425-XII «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
		Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 за №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595.
		Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 за №1172.
		У той же час, нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
		Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
		Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
		Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до ст. 88 Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
		Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені вищезгаданим Переліком.
		Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком.
		Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
		Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 27.03.2019 у справі №137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18).
		Пунктом 3.4. Глави 16 розділу II Порядку встановлено, що строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.
		З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 Цивільного кодексу України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
		Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й встановити та зазначити у рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
		Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
		Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 за № 6-887цс 17.
		Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що факт безспірності підпадає під об`єктивний сумнів, стверджувати протилежне підстави відсутні, а тому зазначений виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, тобто позов є обґрунтованим.
		 
		V. Розподіл судових витрат
		відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Оскільки позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1816 грн 80 коп. за подання позовної заяви до суду і позов суд задовольняє, з відповідача підлягає стягненню вказана сума на користь позивача.
		Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 9969 грн 97 коп. в рахунок отримання правничої допомоги витрат на правову допомогу, слід зазначити наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
		Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
		У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 за № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
		Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).
		Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
		- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
		- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
		- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
		Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону № 5076-VI).
		Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
		Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
		За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		Для цілей розподілу судових витрат:
		- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
		Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
		Із запровадженням з 15.12.2017 змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
		В обґрунтування понесених витрат, пов`язаних з розглядом справи у розмірі 9969 грн 97 коп., представник позивача надав до суду договір про надання правової (правничої) допомоги від 28.06.2024; додатковий договір від 28.06.2024 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 28.06.2024; рахунок від 28.06.2024 сума послуг за яким становить 7000 грн 00 коп.; акт від 28.06.2024 про надані послуги сума послуг за яким становить 7000 грн 00 коп.; рахунок від 28.06.2024 сума послуг за яким становить 2969 грн 97 коп.; акт від 28.06.2024 про надані послуги сума послуг за яким становить 2969 грн 97 коп.
		Документами, що підтверджують оплату, можуть бути платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера тощо.
		Рахунок за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а має лише інформаційний характер.
		У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Суд зауважує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
		Однак, матеріали справи не мають належних доказів того, що позивач сплачував витрати на правничу допомогу, а документи надані представником позивача, не містять належних та допустимих доказів оплати послуг, внаслідок чого вимога позивача про стягнення витрат на правову допомогу не підлягає задоволенню.
		На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України; ст.ст. 1-16, 18, 259, 628, 630, 634, 663  Цивільного Кодексу України; ст. ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат»; ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 137-141, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 280, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України,-
		 
		УХВАЛИВ:
		позовні вимоги  ОСОБА_1 до Товариства з обмеженої відповідальності «АВАНСАР», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Шарков Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити.
		Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. 02.06.2021 за №80747 на користь ТОВ «АВАНСАР» (ЄДРПОУ 40199031) стягнення заборгованості за кредитним договором №200466410 від 26.02.2016 на загальну суму 29699 грн 79 коп. 
		Стягнути з Товариства з обмеженої відповідальності «АВАНСАР» (ЄДРПОУ 40199031)на користь  ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) безпідставно набуті кошти у розмірі 486 (чотириста вісімдесят шість) грн 28 коп.
		Стягнути з Товариства з обмеженої відповідальності «АВАНСАР» (ЄДРПОУ 40199031)на користь  ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір по справі у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 80 коп.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач має право оскаржити заочне рішення до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
		 
		Суддя:                                                                                        О.В. Ул`яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...