Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 917/43/24 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Договір підряду; будівельного.
Надіслано для оприлюднення: 18.11.2024. Зареєстровано: 19.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2024.
Дата набрання законної сили: 06.11.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 листопада 2024 року
		 
		м. Київ
		 
		cправа №  917/43/24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В.А., Случа О. В.,
		секретар судового засідання - Корнієнко О. В., 
		за участю представників:
		Акціонерного товариства 
		«Укргазвидобування» - Зубар О. В.,
		Товариства з обмеженою
		відповідальністю «Монтажтрансгаз» - не з`явився,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування»
		на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 (у складі колегії суддів: Сгара Е. В. (головуючий), Гетьман Р. А., Склярук О. І.)
		та рішення Господарського суду Полтавської області від 04.04.2024 (суддя Киричук О. А.) в частині відмови у задоволенні позову
		у справі № 917/43/24
		за позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування»
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажтрансгаз»
		про стягнення 2 859 323,58 грн,
		ВСТАНОВИВ:
		У грудні 2023 року Акціонерне товариство «Укргазвидобування» (далі - АТ «Укргазвидобування») звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажтрансгаз» (далі - ТОВ «Монтажтрансгаз») про стягнення 2 859 323,58 грн, з яких: 1 077 320,38 грн - 10% штрафу за прострочення виконання робіт, 1 017 611,31 грн пені та 764 391,89 грн штрафу за прострочення поставки устаткування.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору будівельного підряду від 26.07.2021 № 744/21, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій, передбачених пунктами 8.2, 8.5 договору.
		Рішенням Господарського суду Полтавської області від 04.04.2024, залишеним без змін постановою  Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2024, позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ «Монтажтрансгаз» на користь АТ «Укргазвидобування» 107 732,04 грн штрафу за прострочення виконання робіт, 101 761,13 грн пені, 76 439,19 грн штрафу за прострочення поставки устаткування; здійснено розподіл судових витрат. 
		Не погоджуючись з висновками судів апеляційної та першої інстанцій, у вересні 2024 року АТ «Укргазвидобування» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 04.04.2024 скасувати в частині відмови у задоволенні позову, ухвалити нове рішення в цій частині, яким стягнути з ТОВ «Монтажтрансгаз» на користь АТ «Укргазвидобування» штрафні санкції за неналежне виконання зобов`язань за договором від 26.07.2021 № 744/21, а саме: 2 573 391,22 грн, з яких: 969 588, 34 грн - штрафу за прострочення виконання робіт, 915 850,18 грн - пені, 687 952,70 грн - штрафу за прострочення поставки устаткування; в іншій частині оскаржувані судові рішення залишити без змін.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючого, Багай Н.О., Зуєва В.А. від 04.10.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 917/43/24  за касаційною скаргою АТ «Укргазвидобування» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 04.04.2024 (в частині відмови у задоволенні позову) з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06.11.2024.
		ТОВ «Монтажтрансгаз» у відзиві на касаційну скаргу зазначає про законність і обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанцій та рішення суду першої інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2024 у зв`язку з перебуванням судді Багай Н. О. у відпустці справу № 917/43/24   передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І. С. - головуючий, Зуєв В. А., Случ О. В.
		ТОВ «Монтажтрансгаз» у судове засідання свого представника не направив.
		Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
		Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.
		Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
		Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення ТОВ «Монтажтрансгаз» ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, та те, що ТОВ «Монтажтрансгаз» не зверталось до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника ТОВ «Монтажтрансгаз». 
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника АТ «Укргазвидобування», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
		Судами попередніх інстанцій установлено, що 26.07.2021 між АТ «Укргазвидобування» (замовник) та ТОВ «Монтажтрансгаз» (підрядник) укладено договір будівельного підряду (на виконання будівельно- монтажних робіт з укомплектуванням необхідним устаткуванням) по об`єкту «Нове будівництво внутрішньопромислового газопроводу Степова УКПГ-Березівська УКПГ (за межами населених пунктів на території адміністративного підпорядкування Вязівської, Рябоконівської, Констянтинівської, Колонтаївської сільських рад Краснокутського району Харківської області) № 744/21, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик, своїми силами, засобами, а також необхідними матеріалами виконати роботи з «Нове будівництво внутрішньопромислового газопроводу Степова УКПГ-Березівська УКПГ (за межами населених пунктів на території адміністративного підпорядкування Вязівської, Рябоконівської, Констянтинівської, Колонтаївської сільських рад Краснокутського району Харківської області)», побудувати та укомплектувати необхідним устаткуванням за завданням замовника відповідно до проєктно-кошторисної документації, умов договору та здати у встановлений строк об`єкт, а замовник зобов`язується прийняти й оплатити закінчений будівництвом та обладнаний об`єкт (пункт 1.1).
		Згідно з пунктами 2.1 - 2.3 договору початок виконання робіт: впродовж десяти календарних днів з дати передачі будівельного майданчика підряднику. Закінчення виконання робіт: протягом 270 календарних днів з дати підписання сторонам договору, але не пізніше 01.07.2022. Строки виконання робіт та поставки устаткування передбачені у Графіку виконання будівельних робіт (Додаток № 1) та Графіку поставки устаткування (Додаток № 5). Ці додатки є невід`ємними частинами даного договору.
		Відповідно до підпункту 4.2.15 пункту 4.2 договору підрядник зобов`язаний передати результат роботи у строки та в обсягу, встановлених цим договором та спільно з замовником, ввести об`єкт в експлуатацію у цілому відповідно до розділу 5 «Порядок приймання передачі об`єкта» цього договору.
		У пункті 6.1 договору встановлено, що загальна ціна договору сформована на підставі проєктно-кошторисної документації, ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» та інших стандартів та не може перевищувати 35  999 000,00 грн (Додаток № 2 - Зведена договірна ціна).
		Ціна договору включає в себе:  вартість будівельних робіт не може перевищувати - 23 231 397,80 грн (Додаток № 4 - Договірна ціна на виконання будівельних робіт); вартість устаткування не може перевищувати - 12 767 602,20 грн. (Додаток № 3 - Специфікація вартості устаткування).
		За умовами пункту 8.2 договору у разі невиконання підрядником взятих на себе зобов`язань з поставки устаткування у строки, зазначені у Графіку поставки устаткування до даного договору, останній сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого устаткування із врахуванням ПДВ за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого устаткування із врахуванням ПДВ (ПДВ враховується, якщо постачальник є платником ПДВ).
		У разі порушення з вини підрядника строків виконання робіт підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 10% від вартості робіт з яких допущено прострочення виконання із врахуванням ПДВ (ПДВ враховується, якщо підрядник є платником ПДВ) (пункт 8.5 договору).
		Звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення 2 859 323,58 грн, з яких: 1 077 320,38 грн - 10% штрафу за прострочення виконання робіт, 1 017 611,31 грн пені та 764 391,89 грн штрафу за прострочення поставки устаткування, АТ «Укргазвидобування» обґрунтувало їх порушенням ТОВ «Монтажтрансгаз» встановлених договором строків поставки устаткування на суму 11 521 516,20 грн та виконання робіт на суму 10 773 203,76 грн.
		Вирішуючи спір у справі, що розглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши порушення відповідачем строків виконання робіт та поставки устаткування за договором будівельного підряду від 26.07.2021 № 744/21, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафів, належним чином оцінивши доводи відповідача про зменшення штрафних санкцій, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені та штрафів у зв`язку з наявністю обставин для їх зменшення на 90%. 
		Зі змісту касаційної скарги вбачається, що предметом розгляду суду касаційної інстанції є постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог (в частині часткового задоволення заяви відповідача про зменшення штрафних санкцій).
		У поданій касаційній скарзі АТ «Укргазвидобування» на обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послалось на неврахування судами попередніх інстанцій при вирішенні питання щодо зменшення штрафних санкцій висновків, викладених у  постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16, від 05.04.2023 у справі № 909/1033/21, від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19 щодо застосування статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 щодо застосування статті 233 ГК України, статей 549-552 ЦК України; у постановах Верховного Суду від 15.06.2022 у справі                                    № 922/2141/21, від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21 щодо застосування статей 42, 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України; у постанові Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 910/6471/20 щодо застосування статті 74 ГПК України, статті  233 ГК України, частини 3 статті 551 ЦК України; у  постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17 щодо застосування статей 42, 44 ГК України.
		За доводами скаржника, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для зменшення  розміру штрафних санкцій на 90% є помилковим, оскільки встановлені судами обставини порушення зобов`язання відповідачем і підстави для застосування відповідальності за таке порушення вказують на відсутність підстав для зменшення пред`явлених до стягнення з нього штрафних санкцій. 
		Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, виходить із такого.
		Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків є договори та інші правочини (частина 2 статті 11 ЦК України).
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
		За змістом статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Відповідно до положень частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, сторони у договорі погодили застосування штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу (пункти 8.2, 8.5 договору).
		Встановивши порушення відповідачем обов`язку з виконання робіт та поставки устаткування у визначені договором строки, що є порушенням договірних зобов`язань, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум пені та штрафів, наданий позивачем, суд першої інстанції дійшов висновку про їх арифметичну правильність та обґрунтованість. 
		Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
		Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
		Отже, зменшення неустойки є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін.
		Таким чином, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафних санкцій) до їх розумного розміру.
		Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
		При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
		Верховний Суд зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується судом згідно з статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 923/536/18, від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18, від 06.09.2019 у справі  № 914/2252/18).
		Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
		Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).
		Як встановлено судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається, відповідач просив зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій на 99% посилаючись на те, що:
		- порушення строків виконання зобов`язань за договором будівельного підряду від 26.07.2021 №744/21 було обумовлено необхідністю усунення недоліків проєктно-кошторисної документації, наданої ТОВ «Монтажтрансгаз» позивачем, отриманням від позивача нових проєктних рішень, виконанням додаткових робіт та початком повномасштабної війни в Україні; 
		- об`єкт «Нове будівництво внутрішньопромислового газопроводу Степова УКПГ Березівська УКПГ» розташований на території Харківської області у зоні проведення протягом 2022 року  активних бойових дій; 
		- порушення ТОВ «Монтажтрансгаз» своїх зобов`язань за договором не призвело до негативних наслідків для АТ «Укргазвидобування»; 
		- ТОВ «Монтажтрансгаз» перебуває у скрутному матеріальному становищі, що підтверджується балансом відповідача (звіт про фінансовий стан) та звітом про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) 2022 рік;
		- стягнення надмірно великих штрафних санкцій може призвести до банкрутства та ліквідації ТОВ «Монтажтрансгаз».
		Відповідно до частини 1 статті 73, частин 1, 3 статті 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. 
		Розглядаючи заяву відповідача про зменшення штрафних санкцій, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, врахувавши ступінь виконання відповідачем грошового зобов`язання, нетривалий характер прострочення зобов`язання, відсутність доказів заподіяння будь-яких збитків позивачу порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором, тривале перебування території Харківської області у зоні проведення бойових дій внаслідок повномасштабного вторгнення збройних сил рф на територію України, а також  скрутне матеріальне становище відповідача, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення суми штрафних санкцій на 90%, що узгоджується з вимогами частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України та відповідає принципам добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності.
		Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками та мотивами судів попередніх інстанцій про часткове задоволення заяви відповідача про зменшення заявленої до стягнення суми штрафних санкцій на 90% та відповідно про часткове задоволення позовних вимог.
		Доводи скаржника про те, що обставини введення на території України воєнного стану та  військової агресії рф проти України не можуть вважатися винятковими для відповідача, а отже не можуть бути підставою для зменшення штрафних санкцій, суду касаційної інстанції не приймає до уваги, оскільки такі обставини були враховані судами попередніх інстанції при вирішення питання про зменшення штрафних санкцій у сукупності з іншими обставинами, наведеними відповідачем у заяві про зменшення штрафних санкцій.
		Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
		Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. 
		АТ «Укргазвидобування», обґрунтовуючи у поданій касаційній скарзі наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послалось на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування статей 42, 233 ГК України, частини 3 статті 551 ЦК України, статей 549-552 ЦК України, статті 74 ГПК України, викладених у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16, від 05.04.2023 у справі № 909/1033/21, від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20, від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21, від 10.06.2021 у справі № 910/6471/20.
		Посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у наведених вище постановах Верховного Суду, не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки висновки судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, таким висновкам не суперечать, а зроблені судами з урахування конкретних обставин цієї справи, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.
		Крім того, у справі № 910/15484/17 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019), на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, предметом розгляду були позовні вимоги про розірвання іпотечного договору, укладеного між Національним банком України та Приватним акціонерним товариством «Ерлан», у зв`язку з наявністю підстав передбачених частиною 2 статті 651 та частини 2 статті 652 ЦК України.
		Разом з тим у справі, що розглядається, предметом розгляду є позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій за порушення відповідачем зобов`язань за договором будівельного підряду, з урахуванням заяви відповідача про їх зменшення.
		Отже, правовідносини у справі № 910/15484/17, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, та у справі № 917/43/24, що розглядається, не є подібними, враховуючи відмінні зміст та правове регулювання спірних правовідносин.
		Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками судів апеляційної та першої  інстанцій та спрямовані на спонукання суду касаційної інстанції до переоцінки доказів і встановлення інших обставин, що відповідно до положень статті 300 ГПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		У зв`язку з наведеним, підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи.
		Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.
		Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.
		Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» залишити без задоволення.
		2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 04.04.2024 у справі           № 917/43/24 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий  суддя                                                               І. С. Берднік
		Судді:                                                                                                В. А. Зуєв
		                                                                                                О. В. Случ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...