Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/3905/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2024.
Дата набрання законної сили: 25.09.2024
Номер судового провадження: 61-7008ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		25 вересня 2024 року
		м. Київ
		Справа № 752/3905/22
		Провадження № 61-7008св23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
		учасниками якої є
		позивач - ОСОБА_1 (далі - позивач), 
		відповідач- Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - банк), інтереси якого представляє адвокат Галич Ірина Леонідівна,
		про визнання незаконними та скасування наказу голови правління та рішення наглядової ради
		за касаційною скаргою позивача на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 2 грудня 2022 року, ухвалене суддею Чередніченко Н. П., додаткове рішення цього суду від 22 грудня 2022 року, ухвалене суддею Чередніченко Н. П., і постанову Київського апеляційного суду від 6 квітня 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Соколової В. В., Нежури В. А., Поліщук Н. В.,
		за касаційною скаргою банку на додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 6 квітня 2023 року в частині витрат професійну правничу допомогу.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		(1) Вступ
		1.           Позивач з квітня 2020 року працював у банку на посаді директора департаменту з комплаєнс-контролю. У серпні 2021 року банк призначив службове розслідування, зокрема для перевірки діяльності компаній-клієнтів, що могли здійснювати операції з легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, а також перевірки діяльності департаменту з комплаєнс-контролю з фінансового моніторингу клієнтів. Під час цього розслідування банк виявив, зокрема, те, що працівникам зазначеного департаменту не надали можливість подати письмові пояснення. Через це у грудні 2021 року наглядова рада банку призначила інше службове розслідування. За його наслідками в. о. голови правління банку затвердив акт службового розслідування. Згідно з цим актом позивач погодив відкриття рахунків низці компаній, не перевіривши належно щодо них інформацію про кримінальні провадження за ознаками ухилення від сплати податків, привласнення і легалізації коштів. Наглядова рада банку розглянула рекомендацію комісії (яка провела службову перевірку та встановила порушення позивачем трудової дисципліни) і погодила застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани. 
		2.           Позивач вважав, що немає складу дисциплінарного проступку, бо до його посадових обов`язків не належав контроль за роботою програмного забезпечення, яке перевіряє фінансові операції клієнтів, а за наслідками першого службового розслідування у діяннях позивача ознак дисциплінарного проступку не встановили. Тому звернувся до суду з вимогою визнати незаконним і скасувати наказ виконувача обов`язків голови правління банку про притягнення до відповідальності, а також рішення наглядової ради банку щодо оголошення позивачу догани. Суди попередніх інстанцій у задоволенні позову відмовили. Вважали, що у діяннях позивача є склад дисциплінарного проступку, а застосування догани є обґрунтованим. 
		3.           Позивач із рішеннями судів не погодився. Звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Стверджував, що суди належно не дослідили зібрані у справі докази та не звернули увагу на те, що він не був працівником, відповідальним за здійснення фінансового моніторингу, а Національний банк України (далі - НБУ) його на таку посаду не погоджував; банк пропустив строк для притягнення до дисциплінарної відповідальності; суди безпідставно поклали на позивача частину витрат банку на професійну правничу допомогу.
		4.           Банк теж оскаржив рішення судів попередніх інстанцій, але лише у частині відмови у повному стягненні з позивача витрат на професійну правничу допомогу. Стверджував, що суди безпідставно зменшили розмір цих витрат.
		5.           Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти насамперед на такі питання: чи є у діяннях позивача склад дисциплінарного проступку? чи дотримав банк строк для застосування до позивача дисциплінарного стягнення? чи є підстави для прийняття додаткового рішення за заявою банку про стягнення витрат на професійну правничу допомогу? Відповідь на перші два питання позитивна, на третє - негативна. Тому касаційну скаргу позивача слід задовольнити частково, а у задоволенні касаційної скарги банку - відмовити.
		(2) Зміст позовної заяви
		6.           У квітні 2022 року позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив визнати незаконними та скасувати рішення наглядової ради банку від 20 січня 2022 року щодо оголошення позивачу догани (далі - рішення наглядової ради) і наказ виконувача обов`язків голови правління банку від 20 січня 2022 року № 1-д «Про притягнення до відповідальності» (далі - наказголови правління). Мотивував так:
		6.1.       З квітня 2020 року позивач працював у банку на посаді директора Департаменту з комплаєнс-контролю на підставі трудового договору від 23 квітня 2020 року.
		6.2.       На підставі рішення наглядової ради банку й акта за результатами службового розслідування, проведеного на виконання розпорядження від 20 січня 2022 року (далі - акт службового розслідування) в. о. голови правління банку видав наказ, на підставі якого позивачеві оголосили догану. Цей наказ йому особисто не вручили, як і не відправили на його адресу. Наказ голови правління суперечить статям 31, 148, 149 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
		6.3.       У діях позивача не було повного складу дисциплінарного проступку. До його посадових обов`язків не входив безпосередній контроль за роботою програмного забезпечення. Цей контроль здійснювали працівники банку згідно з їхніми посадовими інструкціями. У наказі голови правління немає відомостей про те, у чому полягало порушення позивачем трудової дисципліни, в якій формі вини воно виявилося, які причини спонукали вчинити дисциплінарний проступок.
		6.4.       Безпідставним є висновок комісії, яка проводила службове розслідування, про те, що позивач грубо порушив чинне законодавство в інтересах «групи компаній ОСОБА_2 ». Поточний контроль за операціями клієнтів здійснював не Департамент з комплаєнс-контролю, а працівники відповідної філії, що обслуговувала клієнта як першої лінії захисту відповідно до затвердженого банком алгоритму.
		6.5.       У матеріалах службового розслідування є сумнівні пояснення управляючого філією банку у м. Києві Селезньова А. А . Згідно з цими поясненнями, порушуючи посадову інструкцію, після виявлення нібито сумнівних операцій він повідомив про це невідомо кого із Департаменту безпеки банку, однак не використовував електронний документообіг і не повідомив у встановленому порядку Департамент з комплаєнс-контролю. 
		6.6.       Дії, за які позивача притягнули до дисциплінарної відповідальності, вчинені більш ніж за шість місяців до дати наказу голови правління. Перше службове розслідування щодо цих дій проводили на підставі розпорядження від 25 серпня 2021 року та склали акт від 25 листопада 2021 року, згідно з яким не встановили у діях позивача ознак дисциплінарного проступку. Згодом банк визнав цей акт недійсним і провів повторне службове розслідування.
		(3) Зміст рішень суду першої інстанції
		7.           2 грудня 2022 року Голосіївський районний суд міста Києва ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову. Мотивував так:
		7.1.       Банк виявив порушення процедури проведення службового розслідування, призначеного за розпорядженням голови правління банку № 1-р від 25 серпня 2021 року «Щодо проведення службового розслідування», зокрема, позбавлення працівників Департаменту з комплаєнс-контролю права на надання письмових пояснень щодо обставин розслідування, неознайомлення позивача з актом за результатами службового розслідування, застосування поверхневого підходу до вивчення обставин (без отримання інформації від структурних підрозділів банку, без аналізу руху коштів на рахунках клієнтів банку), внаслідок чого унеможливлене прийняття управлінських рішень про притягнення працівників Департаменту з комплаєнс-контролю до дисциплінарної відповідальності. Це підтверджує службова записка директора Департаменту банківської безпеки № 0022800/21-6267 від 16 грудня 2021 року, яка стала підставою для проведення належного службового розслідування у грудні 2021 року. Вказане спростовує твердження позивача про повторне дослідження банком одних і тих самих обставин у рамках двох службових розслідувань.
		7.2.       Необґрунтованим є твердження позивача про те, що під час службового розслідування перевіряли виконання обов`язків, які не передбачені посадовою інструкцією позивача, зокрема щодо контролю за спеціальним програмним забезпечення для здійснення фінансового моніторингу ділових відносин і фінансових операцій клієнтів банку. За змістом підпункту 5 пункту 2.1.1 посадової інструкції директора Департаменту з комплаєнс-контролю банку, затвердженої рішенням наглядової ради банку від 1 жовтня 2020 року, оформленим протоколом № 37 (далі - посадова інструкція), позивач зобов`язаний не лише впровадити спеціальне програмне забезпечення для ефективного функціонування системи внутрішнього контролю банку, але й контролювати її функціонування для своєчасного виявлення комплаєнс-ризиків і звітувати про це наглядовій раді банку.
		7.3.       Позивач стверджував про порушення банком процедури проведення службового розслідування, зокрема про позбавлення позивача можливості надати пояснення й ознайомитися з матеріалами цього розслідування, а також про залишення без уваги його усних пояснень, які він надав під час засідання профільних комітетів наглядової ради банку. Ці аргументи спростовують надані банком докази: письмові пояснення позивача від 23 грудня 2022 року у формі відповідей на питання щодо обставин службового розслідування; протоколи про ознайомлення позивача з актом службового розслідування від 17-20 січня 2022 року; лист банку до позивача від 12 січня 2022 року про надання письмових пояснень; акт від 20 січня 2022 року про відмову позивача надати пояснення. Можливість позивача їх надати також підтверджує його участь 18-20 січня 2022 року у спільних засіданнях комітету наглядової ради банку з питань ризиків і комітету наглядової ради банку з питань призначень та винагород, а також у засіданні наглядової ради банку 20 січня 2022 року, про що позивач вказав у позовній заяві.
		7.4.       Проступок позивача був тривалим, бо неналежне виконання обов`язків мало місце до моменту виявлення та було зафіксоване в акті службового розслідування, затвердженому в. о. голови правління банку 29 грудня 2021 року. Оскільки дисциплінарне стягнення у вигляді догани оформлене рішенням наглядової ради та наказом голови правління 20 січня 2022 року, банк дотримав встановлений статтею 148 КЗпП України строк для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
		7.5.       Безпідставним є твердження позивача про порушення банком частини четвертої статті 149 КЗпП України щодо неознайомлення позивача з наказом голови правління. Банк надав позивачу можливість ознайомитися із цим наказом, але той відмовився, що підтверджує акт про відмову поставити дату та підпис про ознайомлення.
		7.6.       Позивач під час розгляду справи не довів належне виконання ним посадових обов`язків, передбачених підпунктами 5, 9 пункту 2.1.1, підпунктами 3, 4 пункту 2.1.2, пунктом 2.2 посадової інструкції. Тому банк правомірно притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності.
		8.           22 грудня 2022 року Голосіївський районний суд міста Києва ухвалив додаткове рішення, згідно з яким стягнув із позивача на користь банку 30 000, 00грн відшкодування судових витрат на правничу допомогу; в іншій частині вимог заяви про розподіл судових витрат відмовив.
		(4) Зміст постанови суду апеляційної інстанції
		9.           6 квітня 2023 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без задоволення апеляційні скарги позивача та банку, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - без змін. Мотивував так:
		9.1.       19 серпня 2021 року на підставі службової записки директора Департаменту банківської безпеки провели попереднє службове розслідування, результати якого оформили актом від 25 листопада 2021 року (його не затвердили через виявлені порушення процедури проведення розслідування). Згідно з цим актом основною причиною уможливлення діяльності груп компаній у банку був неякісний аналіз з боку Департаменту з комплаєнс-контролю інформації щодо тих компаній. Зокрема не було помічено, що вони мають явні ознаки компаній-оболонок, внаслідок чого їм мали присвоїти «неприйнятно високий ризик» клієнта, і банк повинен був відмовити в обслуговуванні. Надалі відносно груп компаній виявлений низький рівень контролю фінансових операцій з боку Департаменту з комплаєнс-контролю, а саме відсутність моніторингу операцій компаній з явними ознаками фіктивності та незастосування права банку зупинити проведення фінансових операцій.
		9.2.       Під час службового розслідування комісія встановила, що Департамент з комплаєнс-контролю погодив відкриття розрахункових рахунків компаніям, щодо яких виявлені ознаки фіктивності, без спростування відповідної інформації.Перевіряючи запитувану компетентними органами інформацію щодо цих компаній, виявили їхні підозрілі операції через рахунки, відкриті у банку. Однак Департамент з комплаєнс-контролю не вжив заходи щодо закриття тих рахунків. Комісія, яка проводила службове розслідування, вказала на відсутність реального впровадження програмного продукту, що мав забезпечити ефективний контроль.
		9.3.       Враховуючи завдання вказаного Департаменту й обов`язки позивача як його директора, суд першої інстанції правильно виснував про те, що у діях позивача є склад дисциплінарного проступку. Зміст останнього полягає у бездіяльності щодо перевірки компаній, які мали ознаки фіктивності, та їх фінансових операцій і щодо впровадження та контролю системи фінансового моніторингу банку для забезпечення ефективності відповідної роботи. Між вказаною бездіяльністю та порушенням посадових обов`язків є причинно-наслідковий зв`язок. Одним із обов`язків позивача було забезпечення вжиття його Департаментом усіх можливих заходів з метою запобігання прийняттю рішень, що наражають банк на значний комплаєнс-ризик, і здійснення належного інформування керівників банку.
		9.4.       Суд першої інстанції зробив правильний висновок про дотримання банком строку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
		9.5.       За законом виключною компетенцією власника або уповноваженого ним органу є видача наказів, визначення підстав, мотивів, обґрунтування та виду дисциплінарного стягнення.
		(5) Зміст вимог касаційної скарги
		10.        10 травня 2023 року банк подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду у частині залишення без змін цього додаткового рішення й ухвалити нове рішення про задоволення заяви банку про відшкодування судових витрат на правничу допомогу.
		11.        11 травня 2023 року позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати рішення та додаткове рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного суду, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		(6) Зміст ухвал суду касаційної інстанції
		12.        26 травня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України та пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України. Згідно з цим підставами касаційного оскарження суди першої й апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах 
		-                  Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17, згідно з яким у працівника є обов`язок працювати чесно та сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця (стаття 139 КЗпП України);
		-                  Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 712/6576/17, згідно з яким дисциплінарним проступком є винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків; склад дисциплінарного проступку визначають: дії (бездіяльність) працівника, порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків, вина працівника, наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків; недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає можливість оцінки дій працівника як дисциплінарного проступку;
		-                  Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17, згідно з яким обов`язок надати докази винного вчинення працівником дисциплінарного проступку покладається на роботодавця; у наказі про накладення дисциплінарного стягнення має бути зазначено, коли мав місце проступок і в чому конкретно полягало порушення працівником трудових обов`язків;
		-                  Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2022 року у справі № 171/131/20, згідно з яким для правомірного накладення дисциплінарного стягнення порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, вчиненим без поважних причин умисно або з необережності;
		-                  Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 359/3716/18, згідно з яким моментом виявлення проступку є його фіксація у відповідному документі про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку уповноваженими на те особами за наявності достатніх відомостей, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку;
		-                  суди першої й апеляційної інстанцій не дослідили наявні у матеріалах справи докази.
		13.        29 травня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою банку на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Згідно з цією підставою касаційного оскарження суди першої та апеляційної інстанцій в оскарженій постанові застосували норми права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (за змістом частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України саме на іншу сторону покладений обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності).
		14.        8 березня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1) Доводи осіб, які подали касаційні скарги
		15.        Позивач мотивував касаційну скаргу так:
		15.1.    Програмне забезпечення «ISPPA in Fn» банк використовує для здійснення фінансового моніторингу. «ISPPA in Fn» є одним із інструментів для моніторингу ділових відносин і фінансових операцій клієнтів для дотримання банком вимог з фінансового моніторингу. Правильність роботи цього програмного забезпечення згідно з вимогами НБУ щодо здійснення фінансового моніторингу забезпечує не позивач, а ТОВ «Аналітик-1» згідно з умовами укладеного з банком договору. Цей договір суди не взяли до уваги.
		15.2.    Суди не дослідили посадову інструкцію позивача, акт службового розслідування, Положення про Департамент з комплаєнс-контролю банку. Позивача притягнули до дисциплінарної відповідальності через порушення обов`язків щодо фінансового моніторингу, за здійснення якого він не відповідає. НБУ не погоджував призначення позивача на посаду відповідального працівника за здійснення фінансового моніторингу. Функції такого працівника покладені у банку не на позивача, а на його заступника у Департаменті з комплаєнс-контролю. Тому оголошення саме позивачеві догани за порушення у сфері фінансового моніторингу є неправомірним.
		15.3.    Суди не звернули увагу на те, що підрозділ, який здійснює фінансовий моніторинг - Управління протидії легалізації кримінальних доходів та фінансуванню тероризму банку, що входить до структури Департаменту з комплаєнс-контролю, - є окремим самостійним структурним підрозділом і належить до першого рівня захисту. Керівник вказаного підрозділу - заступник директора Департаменту з комплаєнс-контролю - не підпорядкований адміністративно та функціонально позивачеві як директорові цього Департаменту з питань здійснення фінансового моніторингу та будь-яких пов`язаних із цим заходів. Помилковим є висновок судів про те, що позивач як головний комплаєнс-менеджер міг виконувати функції з фінансового моніторингу. Це суперечить статті 44 Закону України «Про банки та банківську діяльність», пункту 32 Положення про організацію системи управління ризиками в банках України та банківських групах, затвердженого постановою правління НБУ від 11 червня 2018 року № 64.
		15.4.    Передчасним є висновок судів про дотримання порядку проведення службового розслідування та складання відповідного акта. Суди не звернули увагу на те, що немає доказів ознайомлення позивача з цим актом під розпис (його підпис на акті відсутній). Крім того, не розглянули доводи позивача про неповноважність комісії, яка проводила службове розслідування. Така неповноважність виключає законність акта службового розслідування. 
		До складу комісії, яка проводила остання, ввійшли чотири працівники Департаменту банківської безпеки, які є керівниками напрямків вказаного Департаменту, директор Департаменту з ризик-менеджменту та директор Департаменту внутрішнього аудиту. Ніхто з них не міг оцінити наявність або відсутність порушень посадових обов`язків позивача, бо не мають стосунку до здійснення в банку комплаєнс-контролю. Під час проведення службового розслідування у членів комісії-працівників Департаменту банківської безпеки був конфлікт інтересів: вони приховали порушення, вчиненні працівниками цього Департаменту, належного до підрозділу першої лінії захисту. Директор Департаменту внутрішнього аудиту не могла брати участь у роботі комісії згідно з підпунктом 9 пункту 20 Положення про організацію внутрішнього аудиту в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 10 травня 2016 року № 311.
		15.5.    У матеріалах справи немає доказів, які підтверджують те, що правопорушення було тривалим. Із доданих до справи доказів неможливо встановити факт відкриття рахунків, період користування рахунками, закриття рахунків групою компаній.
		15.6.    Позивач не мав можливості ознайомитися з наказом голови правління.
		15.7.    Щодо оцінки застосованого дисциплінарного стягнення суди залишили поза увагою ступінь тяжкості проступку та завдану банку шкоду.
		15.8.    Банк до закінчення судових дебатів не надав згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України докази витрат на професійну правничу допомогу. Апеляційний суд помилково вказав, що відповідну заяву банк зробив 2 грудня 2022 року. Банк не надав суду детальний опис робіт, які виконав адвокат.
		15.9.    Суди не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 712/6576/17, від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2022 року у справі № 171/131/20.
		16.        Банк мотивував касаційну скаргу так:
		16.1.    Він оплатив послуги адвокатів Адвокатського об`єднання «ЕКВО» (далі - адвокатське об`єднання) у сумі 426 060,93 грн. Суд першої інстанції зменшив заявлену до стягнення суму понесених витрат до 30 000,00 грн. Суди першої й апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зменшити цей розмір можна було лише за клопотанням іншої сторони. Але такої заяви позивач не подав.
		16.2.    Сплачений банком розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним, бо адвокати, які представляли його інтереси, підготували документи із юридичним аналізом на більш ніж 1 000 аркушів, брали участь у 6 судових засіданнях, відвідували суд для подання процесуальних документів, надавали консультації та роз`яснення щодо стратегії захисту у справі, яка має важливе репутаційне значення для установи.
		16.3.    Попередній розрахунок витрат за надання правничої допомоги під час касаційного провадження становить 255 980,00 грн.
		(2) Заперечення учасників справи щодо касаційних скарг
		17.        14 червня 2023 року позивач через електронну пошту суду подав відзив на касаційну скаргу банку, в якому просив відмовити у її задоволенні. Мотивував так:
		17.1.    Суди попередніх інстанцій за відсутності відповідного клопотання зменшили розмір заявлених банком витрат на професійну правничу допомогу через їхню необґрунтованість і непропорційність (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 листопада 2020 року у справі № 922/2869/19 (пункт 4.16)).
		17.2.    Представник банку був присутнім лише на 5 судових засіданнях, одне з яких не відбулося; подав тільки 2 документи щодо суті справи (відзив і заперечення на відповідь на відзив); подав 3 процесуальні документи, один з яких не передбачений і суперечить ЦПК України (щодо ненадання судом позивачу документів, які були витребувані), а інший зумовлений неправомірними діями самого банку (суд витребував документи, які неправомірно не надали позивачу).
		17.3.    Позивач півтора роки не працює та не може працевлаштуватися через неправомірні дії банку. Крім того, є інший судовий процес про поновлення на роботі, в якому банк заявив про стягнення судових витрат на понад пів мільйона гривень, компенсація яких для позивача є непосильною.
		17.4.    Здійснення державним банком витрат на професійну правничу допомогу з розрахунку 44 484,51 грн за один 8-годинний робочий день не є розумними витратами.
		17.5.    Неспівмірною є оплата банком 100 доларів США за участь адвоката у нараді для передачі йому документів, 40 доларів США за послуги листування з банком, 18 138,04 грн за відзив на позовну заяву, який п`ять разів був доопрацьований. Крім того, послуги з наради юристів адвокатського об`єднання між собою не є послугами для клієнта.
		17.6.    Банк не надав докази репутаційних втрат за час розгляду справи.
		17.7.    Тривалість розгляду справи у суді першої інстанції не стосується обсягу фактично наданої правничої допомоги. Тому таку тривалість не можна враховувати для вирішення питання про стягнення відповідних витрат.
		17.8.    Банк не надав перелік наданих послуг адвокатом Левіцьким Є. В., докази встановлення адвокатам Галич І. Л. і Левіцькому Є. В. ставки оплати, а також повноважень помічника адвоката Ільєвої К. О. згідно з відомостями Єдиного реєстру адвокатів України.
		17.9.    Усупереч вимогам ЦК України вартість послуг адвоката виражена в іноземній валюті.
		18.        29 червня 2023 року банк подав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просив залишити оскаржені судові рішення у відповідних частинах без змін. Мотивував так:
		18.1.    Суди попередніх інстанцій встановили, які саме посадові обов`язки були покладені на позивача. Саме за невиконання ним цих обов`язків банк застосував до нього дисциплінарне стягнення.
		18.2.    Суди врахували висновок Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного цивільного суду, сформульований у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 712/6576/17, щодо необхідності доведення всіх елементів складу дисциплінарного проступку. Банк надав належні докази вини позивача у вчиненні такого проступку.
		18.3.    Суди правильно виснували, що строк для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слід обчислювати з моменту фіксації в акті про службове розслідування від 29 грудня 2021 року порушення позивачем посадової інструкції, а не в акті про попереднє службове розслідування від 25 листопада 2021 року, який не був затверджений у встановленому порядку.
		18.4.    Позивач не вказував у судах попередніх інстанцій на необхідність дослідження договору з постачання програмного забезпечення «ISPPA in Fn».
		18.5.    Немає підстав для врахування висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, сформульованого у постанові від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17 за інших обставин, ніж у справі № 752/3905/22.
		18.6.    Заперечення позивача стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу є безпідставними. Банк надав докази обсягу наданих адвокатських послуг. Суд першої інстанції обґрунтовано поновив банку строк на подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу. 2 грудня 2022 року - у день ухвалення рішення - його вступну та резолютивну частини суд не склав. До 6 грудня 2022 року банк не був ознайомлений із текстом судового рішення та результатом розгляду справи. Тому не мав змоги подати раніше заяву щодо судових витрат. Необґрунтованим є аргумент позивача про порушення судами попередніх інстанцій частини восьмої статті 141 ЦПК України. 
		19.        13 липня 2023 року позивач подав пояснення (вх. № 21408/0/220-23 від 13 липня 2023 року) на відзив банку на касаційну скаргу позивача. Просив урахувати пояснення та задовольнити вимоги касаційної скарги.
		20.        27 жовтня 2023 року банк подав заяву (вх. № 32692/0/220-23 від 30 жовтня 2023 року), згідно з якою просив відмовити позивачу у задоволенні його касаційної скарги, поновити банку строк на подання доказів і долучити до матеріалів справи: копію наказу НБУ «Про проведення позапланової виїзної перевірки Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» від 18 листопада 2022 року у справі № 930-н; копію службової записки керівника Департаменту фінансового моніторингу та валютного нагляду банку від 10 жовтня 2023 року № 0025400/23-1515; копію службової записки начальника управління кадрового адміністрування Департаменту по роботі з персоналом банку від 11 жовтня 2023 року № 0000801/23-577; копію витягу НБУ про накладення штрафу на банк від 7 серпня 2023 року № 24/1445-рк/БТ.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
		21.        26 і 29 травня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвали про відкриття касаційного провадження за касаційними скаргами позивача та банку відповідно. Згідно з вказаними ухвалами позивач оскаржив судові рішення на підставах, визначених у пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України та пункті 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, а банк - на підставах, визначених у пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
		22.        Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		23.        З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.
		24.        13 липня та 27 жовтня 2023 року позивач і банк надіслали заяви після спливу строку для надання відзиву. Крім того, банк просив поновити строк на подання доказів.
		25.        Учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина перша статті 395 ЦПК України).
		26.        Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне (частина п`ята статті 174 ЦПК України).
		27.        Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду надав учасникам справи строк у межах двадцяти днів із моменту отримання кожним із них ухвал про відкриття касаційного провадження у справі для подання відзиву на касаційні скарги. 3 і 12 червня 2023 року позивач та банк відповідно отримали зазначені ухвали, що підтверджують повідомлення про доставлення електронного листа і повідомлення про вручення поштового відправлення. Після подання відзивів 13 липня та 27 жовтня 2023 року позивач і банк відповідно подали процесуальні заяви (вх. № 21408/0/220-23 від 13 липня 2023 року, вх. № 32692/0/220-23 від 30 жовтня 2023 року). Верховний Суд не визнавав необхідним і не надав дозволу позивачеві та банку подавати додаткові пояснення щодо окремих питань справи після спливу строку для подання відзивів на касаційні скарги. Крім того, суд касаційної інстанції не має повноваження приймати нові докази, а тому відсутні підстави для вирішення питання про поновлення для банку строку на подання таких доказів. З огляду на вказане зазначені заяви слід повернути позивачеві та банку без розгляду.
		(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		(2.1) Чи є у діяннях позивача склад дисциплінарного проступку?
		28.        Позивач просив скасувати наказ голови правління та рішення наглядової ради, згідно з якими до нього застосували дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову, встановивши у діяннях позивача склад дисциплінарного проступку. 
		29.        Позивач із цим висновком не погодився. У касаційній скарзі стверджував, що суди попередніх інстанцій належно не дослідили зібрані у справі докази, зокрема ті, які підтверджують, що він не був відповідальним за фінансовий моніторинг у банку. Останній у відзиві на касаційну скаргу позивача заперечив проти її доводів і підтримав висновок судів першої й апеляційної інстанцій про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку. Верховний Суд вважає зазначені доводи касаційної скарги позивача необґрунтованими, а відповідні висновки судів - правильними.
		30.        Працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір (стаття 139 КЗпП України).
		31.        За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення (частина перша статті 147 КЗпП України).
		32.        Складовими дисциплінарного проступку є: дії (бездіяльність) працівника; невиконання або неналежне виконання покладених на нього трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинно-наслідкового зв`язку між його діями (бездіяльністю) та невиконанням або неналежним виконанням покладених на нього трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає можливість оцінки дій працівника як дисциплінарного проступку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17 (пункт 20), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 712/6576/17).
		33.        Дисциплінарне стягнення накладене правомірно лише у тому випадку, якщо працівник порушив обов`язки, які є складовими його трудових функцій, а не обов`язків, які покладені на іншого працівника (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2022 року у справі № 171/131/20).
		34.        Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (частина четверта статті 149 КЗпП України).
		35.        Суди попередніх інстанцій встановили такі факти:
		35.1.    З квітня 2020 року позивач працював на посаді директора Департаменту з комплаєнс-контролю.
		35.2.    25 листопада 2021 року комісія для проведення службового розслідування склала проєкт акта службового розслідування, проведеного на виконання розпорядження голови правління банку від 25 серпня 2021 року № 1. Вказаний акт не був затверджений через порушення процедури проведення такого розслідування (т. 2, а. с. 14-54).
		35.3.    17 грудня 2021 року наглядова рада банку прийняла рішення про проведення службового розслідування щодо можливого недотримання працівниками Департаменту з комплаєнс-контролю процедури системи управління ризиками і контролю за дотриманням норм (комплаєнс) банку (протокол засідання № 29).
		35.4.    29 грудня 2021 року призначена банком комісія склала акт за результатами службового розслідування. Встановила, що, здійснюючи фінансовий моніторинг клієнтів банку, - групи компаній, пов`язаних із громадянином ОСОБА_2 , - позивач проігнорував факти ризиковості їхньої діяльності, які зазначив відповідальний працівник Департаменту банківської безпеки у картах погодження встановлення/продовження ділових відносин з клієнтами-юридичними особами. Позивач, зокрема, погодив відкриття рахунків тим компаніям, не перевіривши попередньо інформацію щодо кримінальних проваджень за ознаками ухилення від сплати податків, привласнення та легалізації коштів (стор. 12 абз. 2-3 акта). 
		Позивач лише формально перевірив ознаки фіктивності групи компаній, що зумовило невчасне встановлення «неприйнятно високого ризику ділових відносин» із цими компаніями (через 7 місяців після відкриття рахунків), тоді як обставини, які підтверджували такі ознаки, існували ще з квітня 2021 року та були відомі позивачеві (стор. 30 абз. 12 акта). 
		Розуміючи протягом тривалого часу фіктивність фінансових операцій, які зазначені компанії проводили через рахунки у банку, позивач не скористався правом на зупинити ці операції та лише повідомив про закриття відповідних рахунків. Це дозволило йому не повідомляти наглядову раду банку про факт наявні порушення (стор. 31 абз. 3 акта).
		35.5.    20 січня 2022 року наглядова рада банку, розглянувши акт службового розслідування на своєму засіданні, вирішила оголосити позивачу дисциплінарне стягнення. Того ж дня на виконання рішення наглядової ради в. о. голови правління банку видав наказ, згідно з яким позивачу оголосили догану.
		35.6.    Згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 та пунктом 2.11 посадової інструкції позивача (т. 1, а. с. 19-21) до його посадових обов`язків належало:
		-                  здійснення контролю за функціонуванням системи управління ризиками;
		-                  забезпечення організації контролю за впровадженням необхідних контрольних процедур для ефективного функціонування систем внутрішнього контролю у банку; 
		-                  здійснення заходів з належної перевірки клієнтів з метою розуміння суті їхньої діяльності; 
		-                  забезпечення своєчасного виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу; 
		-                  забезпечення вжиття Департаментом з комплаєнс-контролю всіх можливих заходів з метою запобігання прийняттю рішень, що наражають банк на значний комплаєнс-ризик; 
		-                  здійснення належного інформування керівників банку про виявлені комплаєнс-ризики; 
		-                  контроль за дотриманням працівниками Департаменту з комплаєнс-контролю процедур з питань управління операційними ризиками, а також своєчасне виявлення й інформування Департаменту з ризик-менеджменту щодо операційних ризиків/подій операційного ризику.
		35.7.    Згідно з пунктами 2.23 і 2.25 Положення про Департамент з комплаєнс-контролю, затвердженого рішенням Наглядової ради банку 16 квітня 2021 року, завданнями та функціями цього департаменту є зокрема:
		-                  вжиття заходів стосовно належної перевірки клієнтів та їх фінансової діяльності, проведення посилених заходів з належної перевірки клієнтів, у тому числі з урахуванням ризик-орієнтованого підходу та здійснення перевірки справ з юридичного оформлення рахунків клієнтів з метою контролю за процедурами, процесами забезпечення відповідності діяльності банку вимогам чинного законодавства України, у т.ч. з питань фінансового моніторингу; 
		-                  аналіз документів у випадках виявлення ризикових фінансових операцій або наявності індикатора (-ів) ризикової фінансової операції (установлених НБУ ознак чи сукупності ознак фінансових операцій, учасників фінансових операцій та їх намірів/дій, що дають змогу виявляти ризикові фінансові операції), вивчення фінансової діяльності клієнтів, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність та/або операції з купівлі/перерахування іноземної валюти, а також діяльності їх контрагентів з метою виявлення ризикових фінансових операцій.
		36.        Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, зокрема, те, що позивач тривалий час ігнорував факти ризиковості діяльності пов`язаних із громадянином ОСОБА_2 . компаній, зазначені відповідальним працівником Департаменту банківської безпеки в картах погодження встановлення/продовження ділових відносин з клієнтами-юридичними особами та погодив відкриття рахунків таким компаніям, не перевіривши попередньо інформацію щодо кримінальних проваджень за ознаками ухилення від сплати податків, привласнення та легалізації коштів. Аргумент позивача про відсутність доказів тривалого характеру дисциплінарного проступку є помилковим.
		37.        Верховний Суд також бере до уваги, що згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 посадової інструкції позивача його безпосередніми обов`язками було, зокрема, здійснення заходів з належної перевірки клієнтів з метою розуміння суті їхньої діяльності, забезпечення своєчасного виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та забезпечення вжиття Департаментом з комплаєнс-контролю всіх можливих заходів з метою запобігання прийняттю рішень, що наражають банк на значний комплаєнс-ризик, здійснення належного інформування керівників банку про такі ризики. 
		Вказані обов`язки позивач порушив, допустивши, як встановили суди попередніх інстанцій, бездіяльність під час перевірки компаній (які за інформацією Департаменту банківської безпеки мали ознаки фіктивності) та, усвідомлюючи комплаєнс-ризики, не вчинив дії, спрямовані на їхнє усунення (погодив відкриття банківських рахунків компаніям, стосовно яких банк виявив ознаки фіктивності, без спростування цієї інформації; не вжив заходи щодо закриття цих рахунків). 
		38.        Суди дослідили відповідні докази та надали їм належну оцінку, підтвердивши вчинення позивачем дисциплінарного проступку через неналежне винне виконання ним обов`язків, визначених посадовою інструкцією (т. 1, а. с. 19-21). Поважних причин такого неналежного виконання обов`язків суди не виявили. Отже, встановили всі елементи складу дисциплінарного проступку. Доводи позивача у касаційній скарзі про покладення на нього лише адміністративних функцій з управління Департаментом з комплаєнс-контролю, а також про незгоду з притягненням до дисциплінарної відповідальності через відсутність повноважень щодо фінансового моніторингу є безпідставними.
		39.        Також безпідставними є твердження позивача про те, що суди залишили поза увагою ступінь тяжкості проступку та завдану банку шкоду, оцінюючи застосоване дисциплінарне стягнення. Із двох визначених у частині першій статті 147 КЗпП України стягнень банк застосував до позивача менш обтяжливий захід морально-психологічного впливу, що полягає у негативній оцінці та засудженні поведінки працівника у трудовому колективі.Роботодавець може застосовувати догану за будь-який дисциплінарний проступок, навіть коли за нього законодавство допускає можливість застосувати до працівника суворіше дисциплінарне стягнення.
		(2.2) Чи дотримав банк строк для застосування до позивача дисциплінарного стягнення?
		40.        Позивач вважав, що банк пропустив строк для застосування дисциплінарного стягнення. Суди першої й апеляційної інстанції виснували, що банк відповідний строк дотримав. Позивач у касаційній скарзі із цим висновком не погодився. Його доводи відповідач вважав безпідставними. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується з відповідачем.
		41.        Дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (стаття 148 КЗпП України).
		42.        Доводи позивача про порушення строку для застосування дисциплінарного стягнення є необґрунтованими. Моментом виявлення дисциплінарного проступку є його фіксація у встановленому порядку у документі про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку уповноваженими на те особами, за наявності достатніх відомостей, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку (див. близький за змістом висновок у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 359/3716/18).
		43.        Згідно з обставинами, які встановили суди першої й апеляційної інстанцій, під час службового розслідування, призначеного на підставі розпорядження голови правління банку № 1-р від 25 серпня 2021 року, була порушена процедура, зокрема працівники Департаменту з комплаєнс-контролю не мали можливості надати письмові пояснення щодо обставин розслідування, комісія застосувала поверхневий підхід до їх вивчення (без отримання інформації від структурних підрозділів банку, без аналізу руху коштів на рахунках клієнтів банку). Тому це розслідування у встановленому порядку не було завершеним, а відповідний акт не був затвердженим. За відсутності належної фіксації виявлення дисциплінарного проступку перебіг строку застосування дисциплінарного стягнення не розпочався.
		44.        Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що проступок позивача був триваючим. Згідно із затвердженим 29 грудня 2021 року актом службового розслідування, який дослідили суди, Департамент з комплаєнс-контролю встановив неприйнятно високий рівень ризику операцій щодо компаній, пов`язаних із ОСОБА_2 , внаслідок чого розрахункові рахунки 13 клієнтів були заблоковані аж 19 листопада 2021 року за результатами аналізу фінансових операцій (т. 2, а. с. 218-220). Отже, неналежне виконання позивачем покладених на нього трудових обов`язків було припинене лише блокуванням 19 листопада 2021 року рахунків групи клієнтів банку, пов`язаних із ОСОБА_2 , та зафіксоване (виявлене) 29 грудня 2021 року в акті за результатами службового розслідування. 
		45.        З огляду на викладене для застосування 20 січня 2022 року догани не сплив місячний строк з дня виявлення (належної фіксації) проступку позивача в акті службового розслідування від 29 грудня 2021 року та не сплив шестимісячний строк з дня вчинення проступку, що почав перебіг 19 листопада 2021 року. Тлумачення позивачем у касаційній скарзі висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 359/3716/18, є помилковим.
		46.        Доводи позивача про неповноважність комісії, яка проводила службове розслідування, необґрунтовані. Тому вони не впливають на правильність висновку судів попередніх інстанцій про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
		47.        Суди першої й апеляційної інстанцій оцінили аргументи позивача про відсутність його підпису на акті службового розслідування, а також про неознайомлення з наказом голови правління. Суди спростували твердження позивача про порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування. Звернули увагу, зокрема, на протоколи від 17, 18, 19 і 20 січня 2022 року про надання позивачеві та його представнику матеріалів службового розслідування для ознайомлення (т. 2, а. с. 226-233). Крім того, зазначили, що позивач мав можливість ознайомитися з наказом голови правління, але відмовився, що підтверджує складений 20 січня 2022 року акт про відмову поставити дату та підпис про ознайомлення з цим наказом. З огляду на вказане відповідні доводи позивача у касаційній скарзі є безпідставними.
		(2.3) Чи є підстави для прийняття додаткового рішення за заявою банку про стягнення витрат на професійну правничу допомогу?
		48.        Суд першої інстанції у додатковому рішенні, яке залишив без змін апеляційний суд, частково задовольнив заяву банку про компенсацію судових витрат та підтвердження їх розміру від 9 грудня 2022 року і стягнув з позивача 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; в іншій частині вимог заяви відмовив. Вважав, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 426 060,93 грн не відповідають критеріям реальності та розумності; відсутня співмірність виконаних робіт із часом, який витратили представники, та необхідністю цих робіт.
		49.        Позивач оскаржив додаткове рішення та постанову апеляційного суду про його перегляд у частині стягнення 30 000,00 грн витрат банку на професійну правничу допомогу. Наголосив на тому, що банк до закінчення судових дебатів не надав згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України докази таких витрат, відсутній детальний опис робіт, які виконали адвокати, а апеляційний суд помилково вказав, що банк зробив заяву щодо відшкодування йому цих витрат 2 грудня 2022 року.
		50.        Банк у касаційній скарзі стверджував, що він оплатив послуги адвокатів у сумі 426 060,93 грн, а суди попередніх інстанцій безпідставно зменшили розмір цих витрат за відсутності відповідного клопотання позивача, що суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованому у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. На думку банку, його витрати на професійну правничу допомогу є співмірними, бо адвокати, які представляли його інтереси, підготували документи із юридичним аналізом на більш ніж 1 000 аркушів, брали участь у 6 судових засіданнях, відвідували суд для подання процесуальних документів, надавали консультації та роз`яснення щодо стратегії захисту у справі, яка має важливе репутаційне значення для установи.
		51.        У відзиві на касаційну скаргу відповідача позивач заперечив проти її доводів. Зокрема вказав, що представник банку був присутнім лише на 5 судових засіданнях, одне з яких не відбулося; подав тільки 2 документи щодо суті справи (відзив та заперечення на відповідь на відзив) і 3 процесуальні документи, один із яких не передбачений і суперечить ЦПК України (щодо ненадання судом позивачу документів, які були витребувані), а інший зумовлений неправомірними діями самого банку (в останнього суд витребував документи, які той неправомірно не надав позивачеві); банк не надав перелік наданих послуг адвокатом Левіцьким Є. В., докази встановлення адвокатам Галич І. Л. і Левіцькому Є. В. ставки оплати, а також повноважень помічника адвоката Ільєвої К. О. згідно з відомостями Єдиного реєстру адвокатів України.
		52.        Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо покладення на позивача частини витрат банку на професійну правничу допомогу, а також щодо відмови у задоволенні заяви банку про стягнення іншої частини цих витрат.
		53.        За змістом пункту 1 частини першої та частини п`ятої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати, або відмовити у прийнятті додаткового рішення.
		54.        За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).
		55.        Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта - шоста статті 137 ЦПК України).
		56.        Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).
		57.        Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).
		58.        За обставинами справи:
		58.1.    Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення по суті, не вирішував питання компенсації понесених судових витрат сторонами у справі. Згідно з довідкою секретаря судового засідання сторони не були присутні під час оголошення короткого тексту рішення. Копію останнього суд надіслав сторонам 6 грудня 2022 року. 
		58.2.    Подаючи відзив на позовну заяву, банк подав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікував понести у зв`язку з розглядом справи.
		58.3.    2 грудня 2022 року на судовому засіданні представник банку заявив про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
		58.4.    9 грудня 2022 року банк відправив до суду заяву про компенсацію судових витрат. Просив поновити строк на подання цієї заяви, мотивуючи тим, що до 6 грудня 2022 року він не був обізнаним із текстом рішення суду та результатом розгляду справи.
		58.5.    До заяви додав копію договору про правову допомогу та юридичні послуги № 0574-1-2022/247-00/1/310522 від 31 травня 2022 року, який банк уклав із адвокатським об`єднанням. За умовами цього договору передбачене надання послуг «час від часу» без їх конкретизації. Вартість послуг визначається як загальна сума гонорарів і витрат (т. 3 а. с. 64-77). 
		Спеціальні умови № 0574-1-2022/1/247-00/1/310522 від 31 травня 2022 року передбачають надання правничої допомоги у трудових спорах ОСОБА_1 (2 справи) і ОСОБА_5 (2 справи), визначають мінімальні та максимальні ставки представників залежно від їх посад і максимальні суми під час розгляду справ у кожній інстанції. Зокрема у справі № 752/3905/22 максимальна сума гонорару у суді першої інстанції визначена у розмірі 10 000,00 доларів США (т. 3, а. с. 78-79).
		Спеціальні умови № 0574-1-2022/1/247-00/1/310522 від 24 жовтня 2022 року визначили максимальну сума гонорару у цій справі в суді першої інстанції у розмірі 15 000,00 доларів США (т. 3, а. с. 81-82). 
		58.6.    Адвокат Галич І. Л. на підставі зазначеного договору й ордера серії ВМ № 1027373, виданого адвокатським об`єднанням, представила інтереси банку на загальну суму 426 060,93 грн.
		58.7.    У матеріалах справи є копії рахунків-фактур, актів здачі-приймання робіт, дані про сформовану групу адвокатів та участь їхніх помічників, а також квитанція про сплату 34 000,00 грн (т. 3, а. с. 83-105).
		59.        Верховний Суд бере до уваги таке:
		-                  9 травня 2022 року Голосіївський районний суд міста Києва постановив ухвалу, згідно з якою зобов`язав банк надати до 4 липня 2022 року, зокрема, матеріали службового розслідування на підставі розпоряджень голови правління банку від 25 серпня та від 20 грудня 2021 року (т. 1, а. с. 40-42);
		-                  1 липня 2022 року представник банку подав відзив на позовну заяву на 15 арк. (т. 1, а. с. 49-63) разом із додатками (т. 1, а. с. 64-138);
		-                  4 липня 2022 року представник банку подав клопотання про об`єднання декількох справ в одне провадження (т. 1, а. с. 139-140);
		-                  4 липня 2022 року представник банку подав клопотання про розгляд справи у закритих судових засіданнях (т. 1, а. с. 143-145);
		-                  4 липня 2022 року представник банку подав клопотання про долучення доказів, які витребував суд (т. 2, а. с. 1-4), разом із додатками (т. 2, а. с. 5-247);
		-                  6 липня 2022 року представник банку подав клопотання про те, щоб не надавати позивачу можливість ознайомлюватися із доданими до справи документами до вирішення питання про розгляд справи у закритому судовому засіданні (т. 3, а. с. 1-2);
		-                  23 серпня 2022 року представник банку подав заперечення на відповідь на відзив (т. 3, а. с. 11-15);
		-                  29 серпня та 15 вересня 2022 року представник банку брав участь у судових засіданнях;
		-                  24 жовтня 2022 року розгляд справи не відбувся через оголошення в м. Києві повітряної тривоги;
		-                  29 листопада та 2 грудня 2022 року представник банку брав участь у судових засіданнях, але на оголошення рішення після виходу суду з нарадчої кімнати представник банку та позивач на з`явилися (т. 3, а. с. 41);
		-                  6 грудня 2022 року копію судового рішення суд відправив сторонам на електронну пошту (т. 3, а. с. 55, 56);
		-                  9 грудня 2022 року представник банку подав заяву про компенсацію судових витрат та підтвердження їхнього розміру (т. 3, а. с. 58-111). У заяві вказав, що на судовому засіданні 2 грудня 2022 року до закінчення судових дебатів у справі зробив усну заяву про надання доказів у порядку, передбаченому частиною восьмою статті 141 ЦПК України. До заяви, зокрема, додав рахунки-фактури № 19784 від 5 липня 2022 року, № 19921 від 2 серпня 2022 року, № 20434 від 3 листопада 2022 року, довідку № 221018 від 6 грудня 2022 року про оплату послуг за надання правничої допомоги, платіжні інструкції № 374219 від 11 серпня 2022 року, № 511289 від 18 липня 2022 року, акти здачі-приймання робіт № 176 від 5 липня 2022 року, № 221 від 2 серпня 2022 року, № 377 від 3 листопада 2022 року;
		-                  20 січня 2023 року позивач подав апеляційну скаргу на додаткове рішення суду першої інстанції; заперечив проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу та щодо їхньої співмірності.
		60.        Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що за змістом частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246 ЦПК України, якщо сторона у справі до закінчення судових дебатів у справі не подала докази понесених нею судових витрат, то відповідні докази вона може подати протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву;у заяві про компенсацію судових витрат, поданій після закінчення судових дебатів, має бути обґрунтування поважності причин неподання доказів, що підтверджують розмір цих витрат, до закінчення судових дебатів (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21, згідно з якою залишена в силі ухвала суду першої інстанції про відмову у прийнятті додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати).
		61.        Представник банку до закінчення судових дебатів у справі та на час ухвалення судового рішення 2 грудня 2022 року міг надати додані до заяви про компенсацію судових витрат і підтвердження їхнього розміру докази (т. 3, а. с. 83-93, 95-99), а саме: рахунки-фактури № 19784 від 5 липня 2022 року, № 19921 від 2 серпня 2022 року, № 20434 від 3 листопада 2022 року, платіжні інструкції № 374219 від 11 серпня 2022 року, № 511289 від 18 липня 2022 року, акти здачі-приймання робіт № 176 від 5 липня 2022 року, № 221 від 2 серпня 2022 року, № 377 від 3 листопада 2022 року. Вказані докази найпізніше датовані 3 листопада 2022 року, тобто майже за місяць до дати проведення судових дебатів у справі. Саме тому у заяві банку про компенсацію судових витрат і підтвердження їхнього розміру за змістом частини першої статті 246 ЦПК України мало бути обґрунтування поважності причин неподання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів. Проте такого обґрунтування немає. Тому у суду першої інстанції не було підстав для стягнення з позивача частини витрат банку на професійну правничу допомогу, а також для відмови у задоволенні заяви банку про стягнення іншої частини цих витрат.
		62.        З огляду на вказане додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині вирішення питання щодо витрат на професійну правничу допомогу слід скасувати та відмовити банку у прийнятті додаткового рішення стосовно вирішення цього питання.
		(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		(3.1) Щодо суті касаційної скарги
		63.        Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункти 1 і 3 частини першої статті 409 ЦПК України).
		64.        Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 410 ЦПК України).
		65.        Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частини перша та друга статті 412 ЦПК України).
		66.        З огляду на висновки цієї постанови додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині вирішення питання щодо витрат на професійну правничу допомогу слід скасувати та відмовити банку у прийнятті додаткового рішення стосовно вирішення цього питання. В іншій частині оскаржені судові рішенні слід залишити без змін.
		Керуючись статтями 141, 270, 400, 409, 410, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 
		п о с т а н о в и в:
		1.     Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.
		2.     Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» залишити без задоволення.
		3.     Додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 6 квітня 2023 року в частині вирішення питання щодо витрат на професійну правничу допомогу скасувати. Ухвалити у цій частині нове рішення: відмовити Акціонерному товариству «Державний експортно-імпортний банк України» у прийнятті додаткового рішення стосовно вирішення питання щодо витрат на професійну правничу допомогу.
		4.     Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 2 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 6 квітня 2023 року в інших частинах залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий В. І. КратСудді Д. А. Гудима   І. О. Дундар  Є. В. Краснощоков  М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...