Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 727/8103/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них; про виселення (вселення).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2024.
Дата набрання законної сили: 18.11.2024
Номер судового провадження: 61-4995ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                             
		 
		18 листопада 2024 року                            
		м. Київ                                                         
		 
		справа № 727/8103/23
		 
		провадження № 61-4995св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 листопада 2023 року у складі судді Танасійчук Н. М. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 14 березня 2024 року у складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Височанської Н. К., Перепелюк І. Б.,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		1.    Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовної заяви
		 
		У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом вселення.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що вона є власницею 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування                  від 03 квітня 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Душинською Н. В. Інша 1/2 частина вказаної квартири належить ОСОБА_2 .
		 
		Зазначала, що у квітні та травні 2023 року вона неодноразово підходила до помешкання та просила відповідачку надати можливість вселитися і проживати                у спірному житлі, проте остання жодного разу не відкрила двері. На неодноразові виклики поліції щодо надання доступу в квартиру, їй було повідомлено та роз`яснено, що для вирішення цієї проблеми необхідно звернутися до суду. Оскільки з моменту набуття права власності на частку у спірній квартири, вона не може в неї потрапити, так як з боку відповідачки чиняться перешкоди, вона звернулася до суду зі вказаним позовом.
		 
		Ураховуючи наведене,  ОСОБА_1 просила суд усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення її до вказаної квартири; зобов`язати відповідачку не чинити їй будь-які перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та передати ключі від її вхідних дверей і коридору.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
		Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні нерухомим майном, а саме квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення її до вказаної квартири, а також зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 будь-які перешкоди в користуванні даною квартирою та передати ключі від її вхідних дверей і коридору.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачка як співвласник майна має право користуватися та розпоряджатися спірним майном, проте відповідачка чинить їй перешкоди у користуванні цим майном, тому суд вважав, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
		 
		У січні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 листопада 2023 року.
		 
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 лютого 2024 року                  у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 листопада 2023 року відмовлено.
		 
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Чернівецького апеляційного суду від 14 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
		Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 листопада                     2023 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
		В решті заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції мотивував судове рішення з посиланням на положення                            статей 319, 358 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що регулюють відносини спільної власності, право користування спільною власністю, проте, зазначаючи про те, що є підстави для задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення, районний суд не застосував відповідні норми матеріального права та не дав мотивовану оцінку аргументам позивача щодо наявності підстав для задоволення позову.
		 
		Апеляційний суд зазначив, що саме по собі звернення позивача до суду                                          з відповідним позовом про усунення перешкод у користуванні власністю                                   й заперечення відповідачів щодо його задоволення, свідчить про наявність таких перешкод. При цьому суд апеляційної інстанції послався на релевантну практику Верховного Суду.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 листопада               2023 року, постанову Чернівецького апеляційного суду від 14 березня 2024 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		У квітні 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду                      у складі Верховного Суду.
		 
		Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду                                          від 19 квітня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху                                    з наданням строку на усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали,                    а також попереджено про наслідки її невиконання.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		 
		У червні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційна скарга  ОСОБА_2 мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув справу за її відсутності, вона не була належно повідомлена про час та місце судового розгляду, оскільки її попередній представник не надавав інформацію про стан розгляду справи, не надав відзиву на позовну заяву, не інформував про час і місце проведення судових засідань.
		 
		Посилається на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що вона вчиняє позивачці перешкоди у користуванні належною їй часткою спірної квартири.
		 
		Вважає, що суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, оскільки додані ОСОБА_1 до позовної заяви копії документів належно не завірені, проте відповідно до вимог статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
		 
		Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_2 вказує порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частинами першою, третьою                            статті 411 ЦПК України, оскільки справу розглянуто за відсутності будь-кого                               з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання та те, що суди встановили обставини, що мають суттєве значення,                         на підставі недопустимих доказів, що передбачено пунктом 4 частини другої                статті 389 ЦПК України.
		 
		Відзив на касаційну скаргу не подано.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		ОСОБА_1 є власницею 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 03 квітня 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Душинською Н. В. (а. с. 11-12).
		Інша 1/2 частини квартири АДРЕСА_1  належить ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою                                              з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру                                      заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 08 липня 2023 року                                        № 338461220 (а. с. 16-17).
		 
		Листом Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області                                   від 30 грудня 2023 року № 19425/123/39/04 представника ОСОБА_1 повідомлено про результати розгляду її звернення з приводу того, що співвласник не пускає її у квартиру  АДРЕСА_1 . Ураховуючи відсутність у події будь-яких ознак кримінального правопорушення, прийнято рішення про припинення подальшої перевірки за зверненням у порядку Закону України «Про звернення громадян» та роз`яснено звернутися до суду                              з позовом в порядку цивільного судочинства (а. с. 69).
		 
		Відповідно до довідки Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 30 грудня 2023 року про результати проведення перевірки інформації, викладеної у зверненні громадянки ОСОБА_3 29 грудня 2023 року представник ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області із заявою про те, що співвласник квартири  АДРЕСА_1 не пускає ОСОБА_1 у вказану квартиру (а. с. 70-71).
		 
		Згідно з технічним паспортом від 03 квітня 2023 року квартира АДРЕСА_1 складається з двох кімнат, у тому                       числі: 1-а кімната - 15,0 кв. м, 2-а кімната - 11,8 кв. м, кухня - 7,8 кв. м,                    вбиральня - 1,2 кв. м, ванна кімната - 2,7 кв. м, коридор - 11,2 кв. м,                                       комора - 0,9 кв. м (а. с. 14-15).
		 
		2.    Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій                      статті 389 ЦПК України.
		 
		Відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою                   статті 411 цього Кодексу.
		 
		Касаційна скарга  ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи                                    з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним                         і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		 
		У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право                          у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		 
		Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
		 
		Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається                           в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
		 
		Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини                                                    і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом                і загальними принципами міжнародного права.
		 
		Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
		 
		Згідно зі статтею 319 ЦК власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		 
		Право власності є непорушним (стаття 321 ЦК України).
		 
		Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності (стаття 358 ЦК України).
		 
		Відповідно до статті 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання                        в них.
		 
		Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України закріплено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ними (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
		 
		Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
		 
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін                              (частина перша статті 12 ЦПК України).
		 
		Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої                                           статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Ці дані встановлюються такими засобами:
		1) письмовими, речовими і електронними доказами;
		2) висновками експертів;
		3) показаннями свідків.
		 
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування                      (частина перша статті 77 ЦПК України).
		 
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). 
		 
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання                               (стаття 80 ЦПК України).
		 
		У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		 
		Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу               (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина третя статті 89 ЦПК України).
		 
		Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановивши, що відповідачка чинить перешкоди позивачу у користуванні нерухомим майном, співвласниками якого вони є, чим порушує її законні права, дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкоди                           у користуванні спірною квартирою та вселення є обґрунтованими.
		 
		Заперечення співвласника щодо задоволення позову про усунення перешкод                        у користуванні майном або заперечення щодо вселення співвласника та відсутність можливості у власника самостійно без звернення до співвласників реалізувати свої права (відсутність ключів від будинку тощо) за відсутності вільного доступу до належного йому майна є підставою вважати, що інший співвласник чинить перешкоди у користуванні належною позивачу власністю.
		 
		Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 листопада                        2023 року у справі № 397/355/22 (провадження № 61-12938св23).
		 
		При цьому, апеляційний суд змінив рішення районного суду, зазначивши, що районний суд не застосував відповідні норми матеріального права та не дав мотивовану оцінку аргументам позивачки щодо наявності підстав для задоволення позову.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, оскільки додані ОСОБА_1 до позовної заяви копії документів належно не завірені висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
		 
		Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій надали правильну оцінку спірним правовідносинам та правильно застосували до них норми матеріального права.
		 
		Відповідно до частин першої, другої, четвертої, п`ятої статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
		 
		Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина шоста                                            статті 95 ЦПК України).
		 
		Матеріали справи не містять клопотань відповідача про витребування у позивачки оригіналів наданих письмових доказів.
		 
		Посилання касаційної скарги на те, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідачки, яка не була належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи                           з огляду на таке.
		 
		Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи (частина перша                                      статті 280 ЦПК України).
		 
		У матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштових відправлень адресоване Шевченківським районним судом м. Чернівці ОСОБА_2 , які були отримані останньою особисто та відповідно до яких вона була повідомлена про розгляд справи на 13 вересня 2023 року, на 31 жовтня 2023 року та на 17 листопада 2023 року (день ухвалення оскаржуваного заочного рішення судом першої інстанції), проте у судові засідання не з`явилася (а. с. 25, 37, 42 зворот).
		 
		Отже,  ОСОБА_2 була належно повідомлена про час і місце судового розгляду.
		 
		Крім того, 18 жовтня 2023 року  ОСОБА_2 надіслала на електронну адресу Шевченківського районного суду м. Чернівці клопотання про відкладення розгляду справи (а. с. 33). 
		 
		Відповідно до частини першої статті 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
		 
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 лютого 2024 року                  у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 листопада 2023 року відмовлено з тих підстав,                 що відповідач була належно повідомлена про дату, час і місце судового засідання та ОСОБА_2 не вказано обставин, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це; посилань на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.
		 
		Крім того, судом враховано, що у повній мірі реалізувати свої права ОСОБА_2 мала можливість під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції, проте жодних доказів на спростування обґрунтованості вимог сторони позивача не надала.
		 
		Доводи касаційної скарги  ОСОБА_2 фактично, зводяться до незгоди з оцінкою судами попередніх інстанцій доказів у справі, неправильним, на її думку, встановленням обставин справи та не містять посилань на неправильне застосування норм матеріального права, що не може бути підставою для скасування судових рішень, оскільки є переоцінкою Верховним Судом доказів, яка у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. 
		 
		Європейський суд з прав людини також вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції               про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними  в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи                              (§ 23 рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
		 
		Отже, доводи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. 
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення,                    а оскаржувані судові рішення, з урахуванням внесених апеляційним судом змін, - без змін.
		 
		З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		 
		Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 листопада                     2023 року, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та постанову Чернівецького апеляційного суду від 14 березня 2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,                    є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                     Р. А. Лідовець
		 
		 
		І. Ю. Гулейков
		 
		 
		Д. Д. Луспеник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...