Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 182/2214/22 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 20.11.2024.
Дата набрання законної сили: 12.11.2024
Номер судового провадження: 51-2562км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022041340000406

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		12 листопада 2024 року
		м. Київ
		Справа № 182/2214/22
		Провадження № 51 - 2562 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого           ОСОБА_1 ,
		суддів                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                         ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                               ОСОБА_5 ,
		в режимі відеоконференції
		захисника засудженого ОСОБА_6          адвоката ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
		до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041340000406
		від 09 квітня 2022 року, щодо
		ОСОБА_6 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красноярськ РФ, який є особою
		без громадянства, проживаючого за адресою: 
		АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		за ст. 115 ч. 1 КК України,
		за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката
		ОСОБА_7 на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 січня 2024 року та вирок Дніпровського апеляційного суду
		від 25 квітня 2024 року щодо ОСОБА_6 .
		 
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області
		від 08 січня 2024 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 115 ч. 1 КК України
		до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
		Прийнято рішення щодо речових доказів.
		Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.
		09 квітня 2022 року близько 02 години 00 хвилин ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, повернувся до місця свого проживання в складське приміщення за адресою: 
		АДРЕСА_1 , де в той час спав ОСОБА_6 , та почав будити останнього. На цьому підґрунті між ними виникла сварка, в ході якої ОСОБА_6 вийшов
		на подвір`я, взяв металевий колун та, повернувшись в приміщення, на ґрунті неприязних відносин, що виникли раптово, завдав ОСОБА_8 , який сидів
		за столом, чотири удари колуном в голову, а після того як останній, втративши свідомість, впав на підлогу - ще два удари ногою в груди, спричинивши                         ОСОБА_8 тяжкі тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми, рублених ран, забоїв, саден, крововиливів, переломів, від яких він помер.
		Вироком Дніпровського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника залишено без задоволення, а апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, вищезазначений вирок місцевого суду скасовано в частині призначення покарання, ухвалено в цій частині новий вирок, яким
		 ОСОБА_6 призначено за ст. 115 ч. 1 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років, а в решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
		Вимогикасаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить скасувати вищезазначені судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Зазначає, що суди не врахували та не співставили з доказами в кримінальному провадженні показання  ОСОБА_6 про те, що він не мав умислу на вбивство ОСОБА_8 , який постійно влаштовував з ним сварки, скандали, вчиняв щодо нього насильство, зокрема під час останнього конфлікту, що передував злочину, завдав тілесних ушкоджень та приставляв ножа до його шиї.
		Вказує, що суд безпідставно прийняв відмову сторони обвинувачення від допиту свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які могли повідомити обставини вчинення кримінального правопорушення та охарактеризувати засудженого,
		тим самим суд неповно з`ясував обставини справи. Зазначає, що висновки судів обох інстанцій є протилежними.
		Також захисник вважає, що апеляційний суд, не встановивши негативних даних про особу ОСОБА_6 , який не заперечував обставин кримінального провадження та визнав вину, призначив йому суворе покарання. При цьому поза увагою апеляційного суду залишилась протиправна поведінка потерпілого, який, будучи фізично сильнішим за ОСОБА_6 , регулярно знущався над останнім.
		Заперечень на касаційну скаргу захисника від учасників судового провадження
		не надходило.
		Позиції учасників судового провадження
		Захисник в судовому засіданні підтримав касаційну скаргу, вважав її обґрунтованою та просив задовольнити.
		В судовому засіданні прокурор вважав касаційну скаргу необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.
		Мотиви Суду
		Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
		та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання
		про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94цього Кодексу,
		та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України
		та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1
		КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
		Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
		Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості  ОСОБА_6 
		у навмисному вбивстві підтверджуються безпосередньо дослідженими і оціненими судом доказами.
		Вирішуючи питання щодо доведеності вини  ОСОБА_6  за пред`явленим
		йому обвинуваченням, суд першої інстанції безпосередньо дослідив та дав оцінку усім доказам у кримінальному провадженні, ретельно з`ясував обставини кримінального правопорушення, врахував позицію і доводи сторони захисту щодо вчинення  ОСОБА_6 умисного вбивство в стані сильного душевного хвилювання. У вироку суд навів мотиви, з яких визнав вищезазначені доводи необґрунтованими, і на підтвердження винуватості  ОСОБА_6 увчиненні вказаного злочину обґрунтовано послався на такі докази.
		В суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_6 вину визнав частково, зазначив що з березня 2022 року він проживав у складському приміщенні
		на АДРЕСА_1 , де також жив і ОСОБА_8 . Останній постійно його провокував, бив, тощо. В ніч на 09 квітня 2022 року ОСОБА_8 у стані алкогольного сп`яніння розбудив його, висловлювався нецензурною лайкою, махав руками, намагався вдарити, схопив ніж і приставив йому до горла. Він почав заспокоювати ОСОБА_8 поки той не поклав ножа, після чого ОСОБА_6 вийшов на вулицю, взяв колун для рубки дров, повернувся в приміщення та наніс
		не менше трьох ударів гострою частиною колуна по голові ОСОБА_8 , який сидів за столом. Після нанесених ударів ОСОБА_8 упав, а він пішов на сусідню базу
		та через охоронця повідомив господаря бази про вбивство ОСОБА_8 . Зазначив, що умислу на вбивство у нього не було, винен сам потерпілий, який постійно його провокував.
		Свідок ОСОБА_11 суду показав, що обвинувачений та ОСОБА_8  працювали
		у нього на базі, жили в підсобному приміщенні. ОСОБА_8 міг словесно пожартувати над ОСОБА_6 , але бійок та конфліктних ситуацій між ними
		не виникало. На початку квітня 2022 року вночі до нього зателефонував охоронець із сусідньої бази і сказав, що ОСОБА_6 убив ОСОБА_8 . Приїхавши, він побачив труп ОСОБА_8 з пробитою у декількох місцях головою.
		Згідно з протоколом обшуку від 09 квітня 2022 року з приміщення
		на АДРЕСА_1 було вилучено металевий колун, дерев`яну рукоятку сокири зі слідами речовини бурого кольору. 
		В приміщенні на різних предметах були виявлені та вилучені сліди бурого кольору.
		Відповідно до протоколу огляду трупа від 09 квітня 2022 року було оглянуто труп ОСОБА_8 з тілесними ушкодженнями.
		Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту від 09 квітня 2022 року ОСОБА_6 показав та розказав про обставини вчиненого злочину, вказав механізм нанесення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень.
		Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 09 травня 2022 року № 211 смерть ОСОБА_8 наступила від відкритої комбінованої черепно-мозкової травми у вигляді множинних рублених та забитих ран голови, синців та саден обличчя, багатоуламкового перелому-розтрощення кісток склепіння та основи черепу, крововиливів під оболонки та у речовину головного мозку, забою-розтрощення головного мозку, що є безпосередньою причиною смерті.
		Згідно з висновком додаткової судово-медичної експертизи № 211/2 від 25 травня 2022 року механізм спричинення тілесних ушкоджень, вказаний підозрюваним ОСОБА_6 в ході слідчого експерименту не суперечить механізму утворення тілесних ушкоджень, виявлених під час проведення експертизи трупа ОСОБА_8 .
		Також суд дослідив висновки експертів від 10 травня 2022 року № 180, від 05 травня 2022 року № 180/1, від 27 травня 2022 року № 180/2, від 09 травня 2022 року № 180/3, від 27 травня 2022 року № 249/1, від 24 травня 2022 року № 249/2 щодо видової приналежності вилучених слідів крові.
		Крім вищезазначених доказів суд першої інстанції при постановленні обвинувального вироку врахував також інші безпосередньо досліджені докази
		в кримінальному провадженні.
		Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази
		у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов
		до обґрунтованого висновку про вчинення  ОСОБА_6 інкримінованого
		йому кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії
		за ст. 115 ч. 1 КК України. При цьому всім наявним доказам суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності,
		а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку
		для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Спростовуючи доводи сторони захисту про вчинення  ОСОБА_6 умисного вбивства в стані сильного душевного хвилювання суд першої інстанції врахував конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, події,
		які передували його вчиненню, обране знаряддя та спосіб вчинення злочину, локалізацію і кількість нанесених ударів (чотири удари в голову металевим колуном), не встановивши обставин на підтвердження жорстокого поводження,
		або такого, що принижує честь і гідність обвинуваченого, зокрема і систематичного характеру, зі сторони ОСОБА_8 . 
		При цьому суд не встановив, що ОСОБА_8 під час конфлікту наносив удари ОСОБА_6 , про що останній вказав у судовому засіданні в суді першої інстанції. ОСОБА_8 , згідно з показаннями ОСОБА_6 , приставив йому ніж до горла, але потім на його ж прохання поклав ніж на стіл. Вже після сварки ОСОБА_6 вийшов з приміщення, взяв колун для рубки дров, повернувся в приміщення і почав колуном наносити удари ОСОБА_8 по голові. Тобто, ОСОБА_6 для заподіяння тілесних ушкоджень застосував металевий колун, яким цілеспрямовано наносив удари у життєво важливу ділянку тіла ОСОБА_8 - голову, що свідчить про намір ОСОБА_6 позбавити його життя. 
		Крім того, судом першої інстанції не встановлено наявності у ОСОБА_6 після вчинення кримінального правопорушення будь-яких тілесних ушкоджень. Так, ОСОБА_6  відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 09 квітня 2022 року, цього ж дня об 11 годині 00 хвилин було затримано в порядку ст. 208 ч. 1 п. 2 КПК України. Зауважень чи заяв від останнього при затриманні не надходило, про наявність у нього тілесних ушкоджень він не повідомляв.
		За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_6 вчинив вбивство ОСОБА_8 на ґрунті неприязних відносин через побутовий конфлікт,
		що вказує на відсутність стану фізіологічного афекту та відповідно підстав
		для перекваліфікації дій ОСОБА_6 зі ст. 115 ч. 1 КК на ст. 116 КК України.
		Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження,
		зокрема і за апеляційними скаргами обвинуваченого та захисника на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені в них доводи
		про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України
		про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості, які аналогічні доводам касаційної скарги захисника, визнав
		їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими. Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду в частині доведення винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, скасувавши вирок місцевого суду в частині призначеного покарання за доводами апеляційної скарги прокурора.
		Таким чином, доводи захисника про те, місцевий суд не повно з`ясував обставини справи, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій є протилежними - безпідставні.
		Не підтвердились і доводи захисника про те, що місцевий суд безпідставно прийняв відмову сторони обвинувачення від допиту свідків ОСОБА_9 
		та ОСОБА_10 , які могли повідомити обставини вчинення кримінального правопорушення та охарактеризувати засудженого.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, жоден із вищезазначених свідків не був очевидцем вчиненого  ОСОБА_6 кримінального правопорушення. Під час судового розгляду прокурор, окрім свідка  ОСОБА_11 , якого суд допитав, клопотав про допит свідка ОСОБА_9 . Згідно інформації, наданої місцевому суду до початку судового засідання 20 вересня 2022 року, ОСОБА_9 виїхав з м. Нікополя, у зв`язку із чим суд відклав судове засідання для забезпечення явки вказаного свідка. В судовому засіданні 23 березня 2023 року прокурор відмовився від допиту свідка ОСОБА_9 , проти чого сторона захисту не заперечувала, що підтверджується аудіозаписами судових засідань.
		Водночас, судове засідання 05 липня 2023 року було відкладено за клопотанням сторони захисту для надання їй можливості забезпечити явку свідка ОСОБА_12 . Однак у зв`язку із тим, що в судове засідання 17 липня 2023 року явку вказаного свідка захистом забезпечено не було, адресу його проживання суду не повідомлено, допит свідка не було проведено. Клопотань про допит свідка ОСОБА_10 сторони кримінального провадження не заявляли.
		Доводи касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_6 внаслідок суворості не відповідають фактичним обставинам справи
		та не спростовують висновки апеляційного суду щодо призначеного йому покарання.
		Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє
		для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи,
		що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами,
		та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання,
		яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром
		є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги
		при призначенні покарання.
		Санкція ст. 115 ч. 1 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі
		на строк від семи до п`ятнадцяти років.
		Скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині призначення  ОСОБА_6  покарання та ухвалюючи новий вирок, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції не надав належної оцінки ступеню тяжкості вчиненого злочину, обставинам його вчинення та особі обвинуваченого.
		Обґрунтовуючи такий висновок, апеляційний суд вказав на неврахування місцевим судом того, що вчинений ОСОБА_6 злочин має підвищений рівень суспільної небезпеки, направлений проти закріплених Конституцією України природних
		і невідчужуваних прав людини, а саме проти життя і здоров`я людини,
		які визнаються найвищою соціальною цінністю. Зазначене свідчить про нехтування ОСОБА_6 загальнолюдськими моральними цінностями, крайню зневагу
		до людського життя та вказують на небезпеку його особи для суспільства. Крім того, апеляційний суд вказав, що судом першої інстанції також недостатньо враховані обставини вчинення злочину, а саме спосіб та знаряддя заподіяння смерті, множинну кількість і тяжкість заподіяних тілесних пошкоджень, а також дані про особу ОСОБА_6 .
		Призначаючи покарання за новим вироком, апеляційний суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким злочином, обставини його вчинення, підвищену суспільну небезпеку скоєного, особу обвинуваченого, який не одружений, на утриманні нікого не має,
		офіційно не працює, хоча є працездатною особою, має тимчасове місце проживання, де характеризуються задовільно, на обліку у лікарів нарколога
		і психіатра не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
		Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання
		 ОСОБА_6 , апеляційний суд визнав провокативну поведінку потерпілого
		ОСОБА_8 , який тривалий час ображав обвинуваченого, а обставин,
		що обтяжують покарання, судом не встановлено.
		За новим вироком апеляційний суд визначив, що покарання межах санкції
		ст. 115 ч. 1 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 років з реальним його відбуванням буде справедливим за своїм видом, достатнім для виправлення ОСОБА_6  та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
		Отже, апеляційний суд врахував дані та обставини, на які посилається захисник
		в касаційній скарзі, зокрема ті, що пом`якшують його покарання, характеризують особу ОСОБА_6 , не визнавши їх достатніми для призначення останньому мінімального покарання згідно санкції ст. 115 ч. 1 КК України.
		Призначене засудженому апеляційним судом покарання відповідає вимогам
		ст. 50, 65 КК України та забезпечить дотримання засад призначення покарання,
		в тому числі його індивідуалізації, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 , а також пропорційним і таким, що відповідає тяжкості правопорушення і не буде становити для нього особистого надмірного тягаря.
		Вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 370, 420 КПК України
		є законним, обґрунтованим і мотивованим.
		Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами
		для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.
		 
		Враховуючи зазначене, підстав для задоволення касаційної скарги захисника, скасування судових рішень щодо  ОСОБА_6  і призначення нового розгляду в суді першої інстанції за результатом касаційного розгляду не встановлено.
		Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 січня 2024 року та вирок Дніпровського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...