Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 588/93/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 20.11.2024.
Дата набрання законної сили: 07.11.2024
Номер судового провадження: 51-2138км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020200270000001

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		07 листопада 2024 року
		м. Київ
		справа № 588/93/20
		провадження № 51-2138км24
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                ОСОБА_1 ,
		суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                    ОСОБА_5 ,
		захисника                                                    ОСОБА_6 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Сумського апеляційного суду від 16 лютого 2024 року, постановлену стосовно
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Ворожба Білопільського району Сумської області, жительки АДРЕСА_1 , раніше судимої за вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 01 липня 2020 року за частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді штрафу у розмірі 1020 грн,
		заобвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КК.
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини  
		За вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 13 липня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КК, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. 
		На підставі частини 4 статті 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 01 липня 2020 року у виді штрафу у розмірі 60 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1020 грн, більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
		На підставі статті 75 КК звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, покладено обов`язки, передбачені частиною 1 статті 76 КК.
		Згідно з вироком ОСОБА_7 29 грудня 2019 року в період часу з 20:00 до 24:00, перебуваючи за місцем свого проживання в будинку по АДРЕСА_1 , нанесла ОСОБА_8 кулаком правої руки три удари в голову та обличчя і залишила останнього. Через деякий час повернувшись в кімнату, ОСОБА_7 кулаком правої руки нанесла ще три удари в голову та обличчя потерпілого, а також близько двох ударів правою ногою в праву частини грудної клітки, чим спричинила йому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
		Ухвалою Сумського апеляційного суду від 16 лютого 2024 року вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 13 липня 2021 року залишено без змін. 
		Вимоги, викладені у касаційній скарзі, і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасуватиухвалу Сумського апеляційного суду від 16 лютого 2024 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		В обґрунтування своїх доводів, прокурор зазначає про те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), адже не містить мотивованих спростувань доводів апеляційної скарги щодо допущеного судом першої інстанції неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме, положень частини 4 статті 70, статті 75 КК, адже призначивши покарання за частиною 1 статті 122 КК суд застосував положення статей 75,76 КК не лише до призначеного покарання у виді 1 року позбавлення волі, а і до покарання за попереднім вироком, правильність призначення якого під сумнів ніким не ставилась, і належало до реального виконання, застосувавши положення частини 4 статті 70 КК.
		 
		 
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримала касаційну скаргу з підстав, зазначених у ній. 
		Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення касаційної скарги.
		Інших учасників було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило. 
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
		Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. 
		У касаційній скарзі прокурор не оспорює правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 , вид та розмір призначеного покарання за частиною 1 статті 122 КК, та висновок про можливість звільнення її від призначеного покарання на підставі положень статті 75 КК.
		Натомість, у касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції через те, що суд апеляційної інстанції не усунув порушень місцевого суду, який допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, адже, призначивши покарання за частиною 1 статті 122 КК, застосував положення статей 75,76 КК не лише до призначеного покарання у виді 1 року позбавлення волі, а і до покарання за попереднім вироком, правильність призначення якого під сумнів ніким не ставилась, і належало до реального виконання, застосувавши положення частини 4 статті 70 КК.
		Розглядаючи доводи касаційної скарги прокурора, колегія суддів виходить з наступного. 
		Відповідно до статей 370, 419 КПК, судове рішення апеляційного суду повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно з приписами статті 419 КПК в  ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені належні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, якими він керувався. 
		Виходячи із завдань і загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді оскарженого рішення суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданої апеляційної скарги з додержанням вимог чинного законодавства.
		Суд апеляційної інстанції не дотримався вказаних вимог закону та дійшов безпідставного висновку про правильність застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність. 
		Так, розглядаючи доводи апеляційної скарги прокурора, які є аналогічними з його касаційними доводами, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про безпідставність вимог апеляційної скарги та погодилась з вироком суду першої інстанції.
		Проте з такими висновками не може погодитися колегія суддів касаційної інстанції. 
		Так, вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 13 липня 2021 року ОСОБА_7 засудженого за діяння, вчинені 29 грудня 2019 року, тобто до ухвалення вироку Тростянецького районного суду Сумської області від 01 липня 2020 року за частиною 1 статті 185 КК, яким її засуджено до покарання у виді штрафу у розмірі 60 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1020 грн.
		Приписами статті 70 КК визначені підстави, порядок та межі призначення покарання за сукупністю злочинів. Відповідно до частини 4 статті 70 КК, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, остаточне покарання визначається за правилами, передбаченими частинами 1-3 цієї статті, тобто шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. У такому випадку за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу, в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за  попереднім вироком.
		При цьому, призначаючи покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі частини 4 статті 70 КК, суд не вправі змінювати покарання, призначене попереднім (першим) вироком за окремий злочин. Він також не повинен ще раз призначати (дублювати) це покарання в новому (другому) вироку. У цьому разі діє юридична презумпція законності й обґрунтованості попереднього вироку, яку суд підтверджує, застосовуючи частину 4 статті 70 КК.
		Водночас призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі частини 4 статті 70 КК має ряд особливостей, одна з яких полягає в тому, що в разі, коли особа засуджується до покарання, яке належить відбувати реально, а за наступним вироком звільняється від відбування покарання з випробуванням, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно. 
		Оскільки вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 01 липня 2020 року за частиною 1 статті 185 КК набрав законної сили і на момент призначення остаточного покарання в цьому провадженні залишався незмінним, то ухвалене рішення про реальне відбування покарання за цим вироком зберігає свою законну силу.
		Суд першої інстанції під час постановлення вироку стосовно ОСОБА_7 вказаних вимог не дотримав, що потягло за собою неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування частини 4 статті 70 КК. 
		Фактично Тростянецький районний суд Сумської області вироком від  13 липня 2021 року ревізував вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 01 липня 2020 року та звільнив ОСОБА_7 від покарання у виді штрафу, застосувавши положення статті 75 КК, що є недопустимим з огляду на приписи частини 2 статті 21, статті 24 КПК. 
		Об`єднана палата Касаційного кримінального суду у постанові від 15 лютого 2021 року (справа № 760/26543/17, провадження № 51-3600кмо20) вже зазначала, що такий підхід ставить місцевий суд у позицію суду вищої інстанції, що прямо суперечить положенням кримінального процесуального закону (стаття 24 КПК) та підриває презумпцію законності й обґрунтованості попереднього судового рішення (частина 2 статті 21 КПК). Крім того, указане суперечить приписам частини 2 статті 19 Конституції України, яка вимагає від органів державної влади діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
		Відповідно до висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 01 квітня 2024 року (справа № 183/6854/20, провадження № 51-4885км23), якщо особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, за вироком суду було призначено покарання, яке ухвалено відбувати реально, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших кримінальних правопорушеннях, за які за новим вироком особі призначається покарання із застосуванням на підставі статті 75 КК звільнення від відбування покарання з випробуванням, положення частини 4 статті 70 КК щодо призначення остаточного покарання не застосовуються і кожний вирок - попередній, за яким особа має відбувати покарання реально, та новий, за яким її звільнено від відбування покарання з випробуванням, виконуються самостійно.
		Отже, апеляційний суд безпідставно погодився з висновками місцевого суду, який остаточно призначив ОСОБА_7 покарання на підставі частини 4 статті 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 01 липня 2020 року у виді штрафу у розмірі 60 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1020 грн, більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком, а далі застосував положення статті 75 цього Кодексу до остаточно призначеного покарання і тим самим звільнив засуджену від реального відбування покарання у виді штрафу, чим втрутився в попередній вирок. 
		З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що при розгляді зазначеного провадження суд апеляційної інстанції допустився неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Враховуючи викладене, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
		Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене та ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення відповідно до вимог статей 370, 419 КПК.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
		Ухвалу Сумського апеляційного суду від 16 лютого 2024 року стосовно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у  суді апеляційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ОСОБА_1                                        ОСОБА_2                                     ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...