Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/8350/22 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 20.11.2024.
Дата набрання законної сили: 07.11.2024
Номер судового провадження: 51-1808км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62021140040000107

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		07 листопада 2024 року
		м. Київ
		справа № 344/8350/22
		провадження № 51-1808км24
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                ОСОБА_1 ,
		суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                    ОСОБА_5 ,
		у режимі відеоконференції:
		засудженого                                               ОСОБА_6 ,
		захисника                                                    ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 22 січня 2024 року,постановлену стосовно
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Угорники Коломийського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 ),
		заобвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини  
		За вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 листопада 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
		На підставі статті 75 КК його звільнено від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено обов`язки, передбачені статтею 76 КК.
		Вирішено питання судових витрат та речових доказів.
		Згідно з вироком 02 вересня 2021 року приблизно о 14 год 12 хв ОСОБА_6 , керуючи технічно справним службовим автомобілем марки Рено Дастер «СКС RDS-02PП», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись ним по автомобільному шляху національного значення Н- 09 Мукачево - Івано-Франківськ - Львів по вулиці Галицька в с. Ямниця Івано-Франківського району Івано-Франківської області у напрямку м. Івано-Франківська, поблизу ПрАТ «Івано-Франківськцемент», порушив вимоги статті 14 Закону України «Про дорожній рух» та грубо порушив вимоги пунктів 1.2, 1.3, 1.5, розділу 1, підпунктів б), д) пункту 2.3 розділу 2, пункту 10.1 розділу 10, пункту 16.6 розділу 16 Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, здійснюючи при зеленому сигналі основного світлофора поворот ліворуч на вул. Заводську, що в с. Ямниця Івано-Франківського району Івано-Франківської області, до ПрАТ «Івано-Франківськцемент», виявивши мотоцикл марки «Suzuki», VIN НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , який рухався в зустрічному напрямку в сторону м. Львова, маючи технічну можливість не допустити зіткнення, не дав йому дорогу, виїхав на смугу зустрічного руху, внаслідок чого допустив зіткнення з останнім.
		Внаслідок порушення ОСОБА_6 вимог Правил дорожнього руху та зіткнення із мотоциклом марки «Suzuki», VIN НОМЕР_2 , його водію ОСОБА_8 заподіяно тяжке тілесне ушкодження.
		Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 січня 2024 року вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 листопада 2023 року залишено без змін. 
		Вимоги, викладені у касаційній скарзі, і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасуватиухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 22 січня 2024 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		В обґрунтування своїх доводів, засуджений зазначає про те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), адже апеляційний суд належно не перевірив і не проаналізував усіх доводів апеляційних скарг сторони захисту, і не надав на них вичерпних відповідей, не зазначив мотиви, з яких він виходив при постановленні ухвали.
		Зазначає, що поза увагою апеляційного суду залишились:
		- письмове клопотання про визнання недопустимим доказом висновку судової інженерно-транспортної експертизи від 10 травня 2022 року № СЕ-19/109-22/2667-ІТ з огляду на порушення органом досудового розслідування вимог пункту 3 частини 2 статті 87 та пункту 1 частини 3 статті 87 КПК, про яке сторона захисту заявляла також під час судового розгляду у суді першої інстанції, адже експертиза призначалась і проводилась в момент коли ОСОБА_6 був у статусі свідка;
		- заявлене під час апеляційного розгляду клопотання про дослідження висновку спеціаліста від 17 липня 2023 року, якому суд першої інстанції не надав правової оцінки.
		Указує на порушення його права на захист під час досудового розслідування, адже йому було відмовлено у проведенні слідчого експерименту.
		Крім того, засуджений вважає, що його винуватість не доведена поза розумним сумнівом, адже, потерпілий рухався на мотоциклі з перевищенням дозволеної швидкості та з несправною гальмівною системою. 
		Зазначає про те, що не встановленим залишився причинний зв`язок між діяннями (порушенням правил дорожнього руху) кожного з учасників дорожньо-транспортної пригоди та наслідками що настали, та не встановлений характер порушень, які допустив кожний з водіїв, а також те, чи не було причиною порушення правил дорожнього руху одним водієм у зв`язку із їх недодержанням іншим, і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди.
		Позиції учасників судового провадження
		Засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні просили задовольнити касаційну скаргу з підстав, зазначених у ній.
		Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні просила залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржуване судове рішення - без зміни.
		Інших учасників було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило. 
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
		Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. 
		Відповідно до вимог статті 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Згідно з частини 1 статті 94 КПК суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Вказаних вимог судами дотримано у повному обсязі. 
		Висновок місцевого суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні  інкримінованого кримінального правопорушення зроблено з додержанням положень  статті 23 КПК на підставі з'ясування всіх обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до статті 94 вказаного Кодексу. 
		Як убачається з вироку, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, зокрема, на підставі: протоколу огляду місця події від 02 вересня 2021 року, відповідно до якого проведено огляд місця дорожньо-транспортної події, на якому транспортні засоби мають механічні пошкодження;протоколу відеозапису від 01 жовтня 2021 року з додатками, відповідно до якого 02 вересня 2021 року о 14:12:41 в полі зору відеокамери ПрАТ «Івано-Франківськцемент» з`являється автомобіль «Рено Дастер», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_6 , який прямує дорогою Н-09 в с. Ямниця у напрямку м. Івано-Франківська та о 14:12:45 розпочинає поворот ліворуч, у цей же час в полі зору камери з`являється мотоцикл «Suzuki»  без реєстраційного номеру під керуванням ОСОБА_8 та о 14:12:46 автомобіль «Рено Дастер» перетинає праву смугу зустрічного руху, де відбувається його зіткнення з мотоциклом «Suzuki»; висновку експерта № СЕ-19/109-22/2667-ІТ від 10 травня 2022 року, відповідно до якого, з технічної точки зору, причиною дорожньо-транспортної події були обставини, які пов`язані з невідповідністю дій водія автомобіля «Рено Дастер» ОСОБА_6 вимогам пункту 16.6 Правил дорожнього руху, а вирішити питання у категоричній формі в частині невідповідності дій водія мотоцикла  «Suzuki» ОСОБА_8 вимогам пунктів 12.3, 12.4 та 31.4.1.а) Правил дорожнього руху, в ході проведення даного дослідження не є можливим; іншими доказами, дослідженими у судовому засіданні.
		Об`єктивна сторона складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК, включає три обов`язкові ознаки: а) суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху); б) суспільно небезпечні наслідки (спричинення потерпілому  середньої тяжкості, тяжких тілесних ушкоджень або заподіяння смерті); в) причинний зв`язок між діянням і наслідками.
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.
		При цьому належить враховувати, що злочин, передбачений статтею 286 КК, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушення правил дорожнього руху, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 статті 286 КК, тобто тільки такі порушення правил дорожнього руху, які є причиною настання цих наслідків, і перебувають із ними у причинному зв`язку.
		Така позиція щодо кримінально-правової оцінки діяння, передбаченого статтею 286 КК, міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року (справа № 682/956/17). 
		У випадку дорожньо-транспортної події за участю декількох водіїв для вирішення питання про наявність чи відсутність в їхніх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідними частинами статті 286 КК, необхідно встановити причинний зв`язок між діяннями (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, дослідити характер та черговість порушень, які вчинив кожен із водіїв, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з`ясувати ступінь участі кожного у спричиненні злочинного наслідку. При цьому виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом.
		Додатково колегія суддів зазначає, що юридичний аналіз причинно-наслідкового зв`язку виходить за рамки дослідження технічної причинності між діями учасника дорожнього руху і виникненням дорожньо-транспортної пригоди, яку за встановленими методиками досліджують відповідні автотехнічні експерти. Суд, спираючись на висновки експерта, необхідний причинний зв`язок, що існує між поведінкою конкретних осіб та суспільно небезпечними наслідками як ознака об`єктивної сторони кримінального правопорушення, встановлює за кримінально-правовими правилами оцінки. Вирішення питання про те, діяння якого учасника дорожньо-транспортної пригоди є головною умовою заподіяння наслідків, належить до компетенції суду, адже за приписами кримінального процесуального закону висновки експертів не є обов`язковими для органу, який здійснює провадження (частина 10 статті 101 КПК), і вони підлягають оцінці у сукупності і взаємозв`язку з іншими доказами.
		Ураховуючи складність визначення універсального алгоритму встановлення причинного зв`язку між порушенням нормативних вимог та настанням шкідливих наслідків, позаяк в кожному конкретному випадку цей зв`язок ускладнюється і зумовлюється значною кількістю різноманітних чинників (зміст, комбінації та послідовність виникнення яких майже завжди є унікальною), оцінці в кримінальному провадженні підлягають найбільш значущі особливості, на які потрібно зважити для встановлення необхідного причинного зв`язку як складової підстави кримінальної відповідальності. Суд з`ясовує характер порушень, які допустив кожен із учасників дорожньо-транспортної пригоди, на підставі чого доходить висновку про те, чиї дії є причиною заподіяних наслідків.
		Використання правил встановлення необхідного причинного зв`язку, які покладено в основу практичного застосування теорії необхідного спричинення, дозволяє встановити, що у процесі послідовного розвитку протиправної дії в часі суспільно небезпечний наслідок з необхідністю походить від конкретного діяння, вчиненого особою, а не знаходиться стосовно нього у випадковому відношенні. Діяння винуватого є головною і визначальною умовою настання суспільно небезпечного наслідку. Це правило, в тих ситуаціях, коли в розвиток причинного ряду вплітаються дії інших осіб, що, відповідно, обумовлює необхідність наступної юридичної оцінки декількох чинників, які певною мірою впливають на настання передбачених законом наслідків, є ключем до розв`язання питання про наявність (відсутність) підстави кримінальної відповідальності конкретної особи. Порушення Правил дорожнього руху одним водієм не виключає кримінальної відповідальності іншого водія транспортного, засобу, який також порушив Правила дорожнього руху і таке порушення є головною умовою заподіяння суспільно небезпечних наслідків, - перебуває з ними в необхідному причинному зв`язку.
		З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що водій ОСОБА_6 , не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, здійснюючи на зелений сигнал світлофора поворот ліворуч, виявивши мотоцикл під керуванням ОСОБА_8 , та маючи можливість не допустити зіткнення, виїхав на смугу зустрічного руху й допустив зіткнення з мотоциклом під керуванням потерпілого ОСОБА_8 , який у цей час  рухався по зустрічній смузі руху.
		Отже, судами на підставі наявних доказів встановлено, що суспільно небезпечні наслідки настали через порушення пунктів 10.1 та 16.6 Правил дорожнього руху виключно водієм ОСОБА_6 , а порушення мотоциклістом ОСОБА_8 правил дорожнього руху, про які зазначає засуджений у своїй касаційній скарзі не перебувають у причинному зв`язку із настанням дорожньо-транспортної події, тоді як ОСОБА_6 мав можливість уникнути дорожньо-транспортної події.
		Таким чином, ретельно дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази та оцінивши їх з точки зору належності, достовірності, допустимості, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов правильного висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правлпорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК.
		Враховуючи зазначене, колегія суддів уважає доводи касаційної скарги засудженого щодо не встановлення причинного зв`язку між діяннями (порушенням правил дорожнього руху) кожного з учасників дорожньо-транспортної пригоди та не доведення поза розумним сумнівом його винуватості безпідставними.
		Доводи касаційної скарги про недопустимість висновку судової інженерно-транспортної експертизи від 10 травня 2022 року № СЕ-19/109-22/2667-ІТ були предметом розгляду як суду першої, так і апеляційної інстанції, які у своїх рішеннях зазначили, що зазначений доказ отриманий у встановленому КПК порядку, зокрема такий висновок наданий на виконання постанови старшого слідчого Четвертого слідчого відділу ТУ ДБР розташованого у м. Львові від 31 березня 2022 року (т. 3, а. п. 32 - 34). Крім цього, даний висновок будь-яких сумнівів не викликає та  відповідає вимогам статей 101, 102 КПК. Експерт при заданому комплексі вихідних даних вирішив всі можливі питання, на які дав повні, в достатній мірі обґрунтовані відповіді. Клопотання про надання слідчим додаткових матеріалів експерт не подавав.
		Суди попередніх інстанцій у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку розглянули клопотання сторони захисту та не знайшли підстав уважати висновок судової інженерно-транспортної експертизи від 10 травня 2022 року № СЕ-19/109-22/2667-ІТ недопустимим доказом.
		Посилання сторони захисту на порушення вимог пункту 3 частини 2 статті 87 КПК та пункту 1 частини 3 статті 87 КПК, як на підставу визнання зазначеного висновку експерта недопустимим доказом, є безпідставними, оскільки результати слідчих (розшукових) дій, здобуті у той час, коли особа не набула статусу підозрюваного, не втрачають свого доказового значення після повідомлення особі про підозру. Зазначена позиція у цілому відповідає позиції, висловленій у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі№ 345/522/16-к.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, об`єктами дослідження експерта були копія протоколу огляду місця події від 02 вересня 2021 року, компакт диск із копією відеозапису події, копії висновків експертів від 08 грудня 2021 року, від 23 грудня 2021 року, від 27 та 31 січня 2022 року, від 04 березня 2022 року, копії протоколів допиту свідка ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_8 .
		Отже, у розпорядженні експерта були наявні і інші дані, окрім показань ОСОБА_6 , допитаного як свідка, що містили об`єктивну інформацію про дорожньо-транспортну подію.
		Сторона захисту на стадії досудового розслідування зверталась з клопотанням про проведення слідчого експерименту для встановлення усталеного сповільнення транспортного засобу, за наслідками якого вбачала необхідність призначення судової інженерно-транспортної експертизи. Постановою від 22 червня 2022 року старшим слідчим Четвертого слідчого відділу ТУ ДБР розташованого у м. Львові було відмовлено у проведенні слідчого експерименту з мотивів того, що при проведенні інженерно-транспортної експертизи від експерта не надходило запитів про надання додаткових вихідних даних. Зазначена постанова була оскаржена стороною захисту до слідчого судді, який ухвалою від 12 липня 2022 року відмовив у задоволенні скарги. 
		Під час судового розгляду, як зазначено у вироку місцевого суду, клопотань від сторони захисту про проведення слідчого експерименту, додаткової чи повторної експертизи у встановленому КПК порядку не надходило.
		Таким чином, колегія суддів не убачає у цьому провадженні підстав для визнання висновку судової інженерно-транспортної експертизи від 10 травня 2022 року № СЕ-19/109-22/2667-ІТ недопустимим доказом і погоджується з правильністю його оцінки судами першої та апеляційної інстанцій.
		Сторона захисту зазначає, що місцевий суд при постановлені вироку не надав жодної оцінки наданого нею висновку спеціаліста від 17 липня 2023 року (за матеріалами кримінального провадження цей документ має назву «Письмова консультація» (т. 3, а. п. 91-109), а тому під час апеляційного розгляду ставила питання про його повторне дослідження судом апеляційної інстанції.
		Як убачається з технічного запису засідання у суді апеляційної інстанції від 22 січня 2024 року, колегія суддів відмовила у дослідженні цього документу в порядку статті 404 КПК.
		З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		Однією із засад кримінального провадження, закріпленою у пункті 15 частини 1 статті 7 КПК, є змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до положень частин 1-3 статті 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, встановленими цим Кодексом, і вони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав. Натомість суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Згідно з частиною 2 статті 84 КПК процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Тобто обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, можуть бути встановлені на підставі доказів, отриманих з цих джерел, зокрема, висновків експерта.
		Законодавець, передбачивши у частині 2 статті 101 КПК право сторони захисту надати суду висновок експерта, тим самим передбачив і обов`язок суду його розглянути у сукупності з іншими доказами.
		Колегія суддів зазначає, що експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об`єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань (частина 1 статті 69 КПК). Експерт зобов`язаний особисто провести повне дослідження і дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому запитання, а в разі необхідності -роз`яснити його; прибути до суду і дати відповіді на запитання під час допиту (пункти 1, 2 частини 5 статті 69 КПК).
		Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи (частина 1 статті 101 КПК). Водночас приписи статті  101 КПК не стосуються висновку спеціаліста чи письмових консультацій особи, яка володіє спеціальними знаннями.
		В свою чергу, відповідно до частини 1 статті 71 КПК (в редакції Закону від 15 березня 2022 року № 2137-IX, чинній на момент надання стороною захисту документа) спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками і може надавати консультації та висновки під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.
		Спеціаліст має право надавати висновки з питань, що належать до сфери його знань, під час досудового розслідування кримінальних проступків, у тому числі у випадках, передбачених частиною 3 статті 214 КПК (пункт 7 частини 4 статті 71 КПК). Під час дослідження доказів суд має право скористатися усними консультаціями або письмовими роз`ясненнями спеціаліста, наданими на підставі його спеціальних знань. Спеціалісту можуть бути поставлені питання щодо суті наданих усних консультацій чи письмових роз`яснень (стаття 360 КПК).
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження стосовно  ОСОБА_6 , сторона захисту в суді першої інстанції заявила клопотання про долучення до матеріалів кримінального провадження письмової консультації спеціаліста автотехніка ОСОБА_9 від 17 липня 2023 року, наданого у відповідь на лист захисника ОСОБА_10 , у якому, серед інших, ставились питання щодо причин настання дорожньо-транспортної пригоди.
		Із системного аналізу норм статтей 84, 298-1 КПК випливає, що висновок спеціаліста у розумінні абзацу 2 частини 1 статті 298-1 КПК не є доказом у кримінальному провадженні щодо злочинів, а відтак не може підтверджувати чи спростовувати обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачені частиною 1 статті 91 КПК.
		Наведене вище узгоджується з послідовною практикою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (наприклад, із постановами від 27 вересня 2018 року у справі № 533/93/16-к, провадження № 51-4186км18; від 28 липня 2021 року у справі № 754/7890/19, провадження № 51-2468км21; від 24 листопада 2021 року у справі №  711/93/17, провадження № 51-3425км21; від 29 травня 2023 року у справі №  583/877/21, провадження № 51-603км23).
		Разом з тим, у цій справі сторона захисту не залучила експерта, у порядку передбаченому статтею 243 КПК, для проведення необхідної, на її погляд, експертизи, з метою отримання та подання суду висновку експерта (частина 3 статті 93, частина  2 статті 101 КПК).
		За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про дотримання місцевим судом вимог статей 10, 22 КПК та створенням ним необхідних умов для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. 
		Оскільки істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, не встановлено, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
		у х в а л и в:
		Касаційну скаргу засудженого  ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 22 січня 2024 року стосовно нього -без зміни.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		С у д д і:
		 
		ОСОБА_1                                        ОСОБА_2                                   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...