Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/8156/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 14.11.2024. Зареєстровано: 19.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2024.
Дата набрання законної сили: 14.11.2024
Номер судового провадження: К/990/30544/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 листопада 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 440/8156/23
		адміністративне провадження № К/990/30544/24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Губської О.А.,
		суддів: Білак М.В., Мартинюк Н.М.
		розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу 
		за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський м`ясокомбінат» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року, прийняте у складі судді - Канигіної Т.С., та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2024 року, ухвалену у складі колегії суддів: Макаренко Я.М. (головуючий суддя), Любчич Л.В., Жигилія С.П.
		ВСТАНОВИВ:
		І. Суть спору
		1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобинський м`ясокомбінат» (далі також - ТОВ  «Глобинський м`ясокомбінат», позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі також - Укртрансбезпека, відповідач), у якій просило:
		 
		2. визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27 січня 2023 року № 190865.
		3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27 січня 2023 року № 190865 винесено на підставі акта перевірки № 251528 від 09 листопада 2022 року, у якому зазначено відомості, що не відповідають дійсності, оскільки адміністративно-господарські санкції застосовуються контролюючим органом саме до автомобільного перевізника, а не до власника транспортного засобу.
		ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		4. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27 січня 2023 року № 190865. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський м`ясокомбінат» (вул. К.Маркса, буд. 228, м. Глобине, Кременчуцький район, Полтавська область, 39000, код ЄДРПОУ 25167451) судовий збір в розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).
		5. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявності достатніх правових підстав для прийняття спірної постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу № 190865 від 27 січня 2023 року, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про її необґрунтованість та протиправність, а також про наявність підстав для її скасування.
		6. Такого висновку суд першої інстанції дійшов на підставі того, що в ході розгляду справи не було встановлено того, що ТОВ «Глобинський м`ясокомбінат» у спірних правовідносинах є автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому не може нести відповідальність на підставі статті 60 цього Закону, оскільки за порушення законодавства про автомобільний транспорт адміністративно-господарські штрафи застосовуються саме до автомобільних перевізників.
		7. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2024 року апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишено без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року змінено в частині мотивів та підстав задоволення позову ТОВ «Глобинський м`ясокомбінат». В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року залишено без змін.
		8. Суд апеляційної інстанції погодився з результатом розгляду справи, проте змінив мотиви та підстави задоволення позову рішення суду першої інстанції. Колегія суддів зазначила, що на момент перевірки посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті транспортних засіб позивача, одночасно діяли дві надзвичайні ситуації природного та воєнного характеру, тому дійшла висновку, що положення вимог Положення № 340 на позивача не поширюються.
		ІІІ. Касаційне оскарження
		9. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу.
		10. Підставою касаційного оскарження у цій справі скаржник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права з посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та неврахуванням судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05 липня 2024 року у справі № 440/5921/23, від 25 липня 2024 року у справі №440/2334/23, від 31 липня 2024 року у справі № 440/5873/23.
		11. Позивач своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався. Ухвала суду про відкриття касаційного провадження доставлена до електронного кабінету ТОВ «Глобинський м`ясокомбінат» 16 серпня 2024 року о 17:10 год.
		IV. Установлені судами фактичні обставини справи
		12. 09 листопада 2022 року під час проведення рейдової перевірки, місце перевірки: с. Устимівка, Полтавська область, відповідно до направлення на рейдову перевірку № 008170 від 07 листопада 2022 року, інспекторами Укртрансбезпеки був перевірений транспортний засіб марки MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Глобинський м`ясокомбінат».
		13. За результатами перевірки Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області складено акт від 09 листопада 2022 року № 251528 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, згідно з яким під час перевірки виявлені порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»), а саме: без оформлення протоколу перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу.
		14. 27 січня 2023 року за результатами розгляду справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт внаслідок здійснення перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідач прийняв постанову № 190865 про застосування адміністративно- господарського штрафу, згідно з яким позивача притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом застосування на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн.
		15. Не погоджуючись із вказаною постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
		V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
		16. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		17. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		18. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		19. Закон України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі також - Закон № 2344-III) регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
		20. Частиною 1 статті 18 Закону № 2344-III передбачено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
		21. Згідно з частиною другою статті 29 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
		22. Згідно з частинами першою-другою статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
		23. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: 
		23.1. для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; 
		23.2. для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
		24. Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлює Положення № 340.
		25. Пунктом 6.3 Положення № 340 передбачено, що водій, який керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
		26. Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (п. 1.3 Положення).
		27. Відповідно до статті 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;  здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
		28. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
		29. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
		30. Згідно з визначенням, яке міститься у Положенні № 340, тахограф - це контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.
		31. Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.
		32. Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).
		33. Відповідно до пункту 2 Порядку № 1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
		34. Згідно з пунктом «а» частини першої статті 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.
		35. Частиною третьою статті 10 Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.
		VI. Позиція Верховного Суду
		36. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		37. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		38. За приписами частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		39. Верховний Суд відкрив касаційне провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України а саме у зв`язку із неврахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05 липня 2024 року у справі № 440/5921/23, від 25 липня 2024 року у справі №440/2334/23, від 31 липня 2024 року у справі № 440/5873/23.
		40. Спірні правовідносини виникли у зв`язку із оскарженням постанови від 27 січня 2023 року № 190865 про застосування адміністративно-господарського штрафу, згідно з яким позивача притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом застосування на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн.
		41. Ця постанова прийнята відповідачем з тих підстав, що під час перевірки встановлене порушення абзацу 3 частини першої статті 60 вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: здійснення перевезення вантажу відбулося за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
		42. Суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення дійшов висновку про, що відповідачем не доведено наявності достатніх правових підстав для прийняття спірної постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу № 190865 від 27 січня 2023 року, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про її необґрунтованість та протиправність, а також про наявність підстав для її скасування. Зокрема вказав, що в ході розгляду справи не було встановлено, що ТОВ «Глобинський м`ясокомбінат» у спірних правовідносинах є автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».
		43. Задовольняючи позов та змінюючи в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції, Другий апеляційний адміністративний, дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин Положення № 340 через дію надзвичайної ситуації природного та воєнного характеру.
		44. Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
		45. Пунктом 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338-р з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, висновків Всесвітньої організації охорони здоров`я щодо визнання розповсюдження COVID-19 у країнах світу пандемією, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до статті 14 та частини другої статті 78 Кодексу цивільного захисту України, установлено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації, дія якого продовжена до 30 червня 2023 року.
		46. Згідно з Указом Президента України № 64/2022 з 24 лютого 2022 року із 05 години 30 хвилин в Україні діє воєнний стан у зв`язку із військовою агресією РФ проти України.
		47. Отже, в Україні з 25 березня 2020 року до 30 червня 2023 року діяв режим надзвичайної ситуації, а з 24 лютого 2022 року діє воєнний стан.
		48. Пунктом 1.4. Положення № 340 визначено його поширення на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема, під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій.
		49. Згідно з пунктом 24 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України) надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності.
		50. Так, відповідно до статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		51. Згідно з приписами КЦЗ України та Закону № 389-VIII і воєнний стан, і режим надзвичайної ситуації є особливими режимами, що виникли через визначені законом обставини. 
		51.1. Такі режими потребують посилення взаємодії органів управління, сил цивільного захисту зі збройними силами та правоохоронними органами за для ліквідації можливих наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня і забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення, та за для проведення рятувальних та відновлювальних робіт через військову агресію. Саме за для безпечної ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій законодавцем передбачено певні обмеження дії нормативно-правових актів.
		52. Системний аналіз положень пункту 1.4. Положення № 340 свідчить, що дія вказаної норми розповсюджується на перевізників лише у випадках, коли надзвичайна ситуація має безпосередній вплив на здійснення перевезення та унеможливлює або суттєво ускладнює виконання перевізником вимог цього положення.
		53. За перевіркою матеріалів справи не вбачається, а судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено, що перевізник у цій справі здійснював перевезення з метою запобігання чи ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, або усунення її наслідків, також позивачем не наведено обставин, які б унеможливлювали або перешкоджали виконанню ним вимог пункту 6.3 Положення № 340.
		54. Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) Порядок № 1567.
		55. Відповідно до пункту 2 Порядку № 1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
		56. Верховний Суд наголошує, що Законом № 2344-ІІІ не передбачено винятків у частині дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо обов`язкової наявності у водіїв транспортних засобів на момент проведення рейдових перевірок усіх визначених законодавством документів під час запровадження особливого правового режиму воєнного стану.
		57. Враховуючи, що режим надзвичайної ситуації тривав в Україні більше трьох років, а воєнний стан триває з 24 лютого 2022 року, твердження суду апеляційної інстанції щодо можливості невиконання автомобільними перевізниками такий проміжок часу вимог законодавства щодо здійснення перевезень, є безпідставним.
		58. Отже, дія Положення № 340 поширюється на спірні правовідносини.
		59. Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 06 червня 2024 року у справі № 440/5921/23, від 25 липня 2024 року у справі № 440/2334/23, від 31 липня 2024 року у справі № 440/5873/23. Вказаний висновок є таким, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах і Верховний Суд не вбачає підстав відступлення від нього.
		60. Водночас колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне звернути увагу на таке.
		61. Верховним Судом сформовано правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування положень статті 48 Закону № 2344-III в контексті реалізації повноважень Укртрансбезпеки щодо притягнення суб`єктів господарської діяльності до адміністративної відповідальності, який викладено, зокрема, у постановах від 06 вересня 2023 року справі № 120/5064/22, від 16 серпня 2023 року у справі № 160/12371/22, від 19 жовтня 2023 року у справі № 640/27759/21.
		62. Верховний Суд, проаналізувавши наведені положення законодавства у постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 640/27759/21 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
		63. Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
		64. Натомість нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися, на думку Верховного Суду, із розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.
		65. За висновком Верховного Суду у справі № 640/27759/21 тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
		66. У постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20 Верховний Суд зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).
		67. Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постановах від 23 серпня 2023 року у справі № 600/1407/22-а та від 12 жовтня 2023 року у справі № 280/3520/22.
		68. Повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій встановлено те, що зупинений посадовими особами Укртрансбезпеки транспортний засіб марки MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 належить ТОВ «Глобинський м`ясокомбінат» (позивачу).
		69. Разом з цим, суд першої інстанції вказав на те, що матеріалами справи підтверджено факт укладання між ТОВ «Глобинський м`ясокомбінат» (орендодавець) та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Глобинський свинокомплекс» (орендар) договору оренди від 31 січня 2017 року б/н (8675), відповідно до умов якого, транспортний засіб марки MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ) передано в оренду ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Глобинський свинокомплекс».
		70. З огляду на наведене, суд першої інстанції визнав протиправною та скасував оскаржувану постанову з тих підстав, що позивач у спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому не може нести відповідальність на підставі статті 60 цього Закону, оскільки за порушення законодавства про автомобільний транспорт адміністративно-господарські штрафи застосовуються саме до автомобільних перевізників.
		71. В аспекті викладеного вище, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що згідно з частиною першою статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
		72. Таким чином, відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несуть саме перевізники.
		73. Відповідно до частини першої статті 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
		74. При цьому, відомості щодо перевізника зазначаються в товарно-транспортній накладній, яка надається працівникам Укртрансбезпеки для перевірки, оскільки під час руху основним документом, який надає відомості про автомобільного перевізника і про перевезення вантажу, є товарно-транспортна накладна, яка використовується для внутрішніх перевезень в межах України.
		75. Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, товарно-транспортна накладна (ТТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
		76. Згідно з частинами першою-другою статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
		77. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: 
		77.1. для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; 
		77.2. для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
		78. В ході апеляційного розгляду справи відповідач наполягав на тому, що договір оренди від 31 січня 2017 року б/н (8675) не надавався позивачем ні під час проведення рейдової перевірки, ні під час розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.
		79. Однак, суд апеляційної інстанції не надав жодної оцінки указаним доводам відповідача та посиланням на відповідні докази, адже не дослідив обставини наданих документів відповідачу як контролюючому органу водієм транспортного засобу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності (зокрема, договір оренди, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну), та достатність цих документів для встановлення належного перевізника у спірних правовідносинах.
		80. Відтак, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, без належного аналізу надані учасниками справи докази в їх сукупності та наведені ними доводи, в тому числі і аргументам апеляційної скарги.
		81. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що суд апеляційної інстанції змінюючи мотивувальну частину рішення Полтавського окружного адміністративного суду та підстави задоволення позову, не надав оцінку тим підставам, з яких виходив суд першої інстанції задовольняючи позов, зокрема, в контексті установлення належного автомобільного перевізника.
		82. Судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.
		83. Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень.
		84. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що одне із призначень обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль за здійсненням правосуддя. А тому при оскаржені рішення суду слід звертати увагу на те, що залишення без уваги ключових доводів сторони є недопустимим.
		85. Отже, Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції не вжив усіх визначених законом заходів щодо встановлення дійсних обставин справи, які склалися між учасниками справи в момент здійснення спірної перевірки із посиланням на норми законодавства, якими врегульовано такі правовідносини, у зв`язку із чим не встановив усі дійсні фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим передчасно дійшов висновків по суті вимог без належного мотивування.
		86. В силу положень статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		VІІ. Висновок за результатами розгляду касаційної скарги.
		87. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		88. Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
		89. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		90. За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		91. При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно взяти до уваги викладене в цій постанові й встановити обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.
		VІІІ. Судові витрати
		92. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
		93. Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 КАС України, 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити частково.
		Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2024 року у справі № 440/8156/23 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Другого апеляційного адміністративного суду.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		СуддіО.А. Губська М.В. Білак   Н.М. Мартинюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...