Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/33272/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 19.11.2024. Зареєстровано: 19.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 20.11.2024.

Номер судового провадження: 2-а/127/272/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 127/33272/24
		Провадження 2-а/127/272/24
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 листопада 2024 року м. Вінниця
		 
		 
		Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
		головуючого судді Борисюк І.Е.,
		за участю: секретаря судового засідання Остапенко І.В.,
		адвоката позивача Грушко Ж.В.,
		представника відповідача Цюнько Т.П.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Вінницького міського суду Вінницької області звернулась адвокат Грушко Жанна Вячеславівна, діючи в інтересах ОСОБА_1 , з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
		Позов мотивовано тим, що 02.08.2024 позивача начальником відділення обліку мобілізаційної роботи-заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 капітаном ОСОБА_2 складено протокол № 386 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 2101 КУпАП. 07.08.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 було винесено постанову № 1896 про накладення на позивача адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 2101 КУпАП,якою напідставі вказаногопротоколу встановлено,що позивачпорушив вимогиабз.3ч.10ст.1Закону України«Про військовийобов`язок івійськову службу»,ч.1та ч.3ст.22Закону України«Про мобілізаційнупідготовку тамобілізацію» тап.2ч.1Правил військовогообліку призовниківі військовозобов`язанихвідповідно дододатку 2до «Порядкуорганізації таведення військовогообліку призовників,військовозобов`язаних тарезервістів» затвердженогопостановою КабінетуМіністрів України№ 1487від 30.12.2022,а саме:27.06.2024позивач устрок вказанийу повістціне прибувдо ІНФОРМАЦІЯ_2 тане повідомиввідділ пропричини неприбуттяза повісткою,стверджує,що дануповістку неодержував таномер телефонув розписціне його,що єпорушенням правилвійськового обліку.За вищевказанихобставин позивачапритягнуто до адміністративної відповідальності увиді накладенняштрафу усумі 17000,00гривень. Позивач заперечує вчинення ним правопорушення і вважає, що протокол про адміністративне правопорушення було складено, а постанову про притягнення його до відповідальності винесено, з порушенням чинного законодавства України. 
		Вищевикладене й стало підставою для звернення позивача до суду із вимогами про скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_3 № 1896 від 07.08.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а також закриття справи про адміністративне правопорушення.
		Ухвалою суду від 09.10.2024 вищевказану заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі, яку вирішено провести в порядку розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ. Також, даною ухвалою суду ОСОБА_1 поновлено пропущений зповажних причинпроцесуальний строкдля зверненнядо адміністративногосуду; запропоновано відповідачу надати суду відзив і усі докази в порядку і строки, встановлені судом; витребувано у відповідача матеріали фото- і відеофіксації вручення ОСОБА_1 повістки № 5/5590 від 22.06.2024 про необхідність його явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 27.06.2024 о 09 год. 00 хв. та справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення за ч. 3 ст. 2101 КУпАП, результатом розгляду якої є оскаржувана постанова про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення № 1896 від 07.08.2024; задоволено клопотання адвоката позивача про виклик в судове засідання в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
		З матеріалівсправи вбачається,що матеріалипозовної заявита доданихдо неїматеріалів булонадіслано адвокатомпозивача доелектронного кабінетувідповідача ідоставлені донього 07.10.2024,що підтверджуєтьсяквитанцією №1823628. (а.с. 27-28) Копію ухвали суду від 09.10.2024 та судову повістку було направлено відповідачу 09.10.2024 до його електронного кабінету у відповідності до ч. 1 ст. 268 і ч. 2 ст. 269 КАС України, які були ним одержані 10.10.2024. (а.с. 36зв., 41зв.)
		Ухвала суду від 09.10.2024 була надіслана до ЄДРСР 09.10.2024, зареєстрована 10.10.2024 і оприлюднена 11.10.2024.
		Ухвалою суду від 21.10.2024 відповідачу продовжено процесуальний строк, встановлений ухвалою суду від 09.10.2024 для подання відзиву до 28.10.2024. 
		11.11.2024, з порушенням строку, визначеного ухвалою суду від 21.10.2024, відповідачем було надано відзив. Поважність причин невиконання судового рішення у строк, визначений судом  не повідомлено. Клопотання про продовження процесуального строку, встановленого судом для подання відзиву, не подавалось. При цьому судом враховано, що подання заяв по суті є правом учасників справи у відповідності до ч. 4 ст. 159 КАС України, а доказування  обов`язком, у відповідності до ст. 77 КАС України. Водночас, згідно з ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
		Тому, враховуючи вищевикладене і положення ч. 6 ст. 162 КАС України, суд не приймає до розгляду відзив і вирішує справу за наявними у ній матеріалами. 
		Ухвалою суду від 11.11.2024 в задоволенні клопотання відповідача про виклик в судове засідання свідка відмовлено.
		На виконання вимог ухвали суду від 09.10.2024 відповідачем надано копію матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення за ч. 3 ст. 2101 КУпАП, результатом розгляду якої є оскаржувана постанова. Водночас, ухвала суду від 09.10.2024 в частині надання суду матеріалів фото- і відеофіксації вручення ОСОБА_1 повістки № 5/5590 від 22.06.2024 про необхідність його явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 27.06.2024 о 09 год. 00 хв., залишена відповідачем без виконання. У строк, визначений ч. 7 ст. 80 КАС України і встановлений ухвалою суду від 09.10.2024, причини невиконання вимог судового рішення у цій частині не повідомлені. 
		Під час з`ясування в судовому засіданні причин невиконання ухвали суду від 09.10.2024 в частині надання витребуваних судом матеріалів фото- і відеофіксації вручення ОСОБА_1 повістки № 5/5590 від 22.06.2024 про необхідність його явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 27.06.2024 о 09 год. 00 хв., представник відповідача повідомила, що ні фото-, ні відеофіксація під час вручення ОСОБА_1 повістки не здійснювались.
		У судовому засіданні, яке відбулось 11.11.2024, позивач та його адвокат підтримали позовні вимоги, аргументуючи мотивами викладеними у позові, та просили їх задовольнити в повному обсязі.
		Представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи їх необґрунтованістю та безпідставністю. Представник відповідача зазначила, що повістка позивачу була вручена особисто в смт. Тиврів Вінницького району Вінницької області 22.06.2024.
		По справі судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
		У судовому засіданні оглянуто і досліджено матеріали справи про адміністративне правопорушення № 5/386 за ознаками ч. 3 ст. 2101 КУпАП, надані відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 09.10.2024. (а.с. 81-89)
		З вищевказаних матеріалів вбачається наступне: 
		02.08.2024 начальником відділення обліку мобілізаційної роботи  заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 капітаном ОСОБА_6 було складено протокол про адміністративне правопорушення № 386 відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 2101 КУпАП.
		З даного протоколу вбачається, що « ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч. 1 та ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п. 2 ч. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних відповідно до додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022, а саме: 27.06.2024 у строк вказаний у повістці не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 та не повідомив відділ про причини неприбуття за повісткою, стверджує, що дану повістку не одержував та номер телефону в розписці не його», що є порушенням правил військового обліку, за що передбачена відповідальність згідно ч. 3 ст. 2101 КУпАП.
		07.08.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_7 було винесено постанову № 1896, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 2101 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17 000, 00 гривень. 
		З вищевказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 «порушив вимоги абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч. 1 та ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п. 2 ч. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних відповідно до додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022, а саме: 27.06.2024 у строк вказаний у повістці не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 та не повідомив відділ про причини неприбуття за повісткою, стверджує, що дану повістку не одержував та номер телефону в розписці не його, що є порушенням мобілізаційного законодавства, чим скоїв правопорушення в особливий період, передбачене ч. 3 ст. 2101 КУпАП. 02.08.2024 ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 та згідно пояснень вину у вчиненому правопорушенні не визнав та пояснив, що не прибув до відділу у зв`язку з тим, що дану повістку не одержував та номер телефону в розписці не його»
		Також із вищевказаної постанови вбачається, що її було винесено у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. 
		Частиною першою статті 268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		З матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 5/386, досліджених в ході розгляду справи вбачається, що позивач був повідомлений належним чином про місце і час розгляду справи  07.08.2024 о 10 год. 00 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить підпис позивача у протоколі про адміністративне правопорушення № 386 від 02.08.2024 у відповідній графі.
		В ході розгляду справи було встановлено, що 02.08.2024 відносно позивача було складено два протоколи про адміністративні правопорушення № 386 і № 385, результатом розгляду останнього стало винесення 07.08.2024 постанови про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 2101 КУпАП № 1330, яка була скасована рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05.09.2024 по справі № 127/27185/24. (а.с. 18-23)
		Із вищевказанихпротоколів проадміністративні правопорушеннявбачається, що розгляд обох справ про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена ч. 3 ст. 2101 КУпАП, були призначені на один й той самий день і час - 07.08.2024 о 10 год. 00 хв.
		Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення № 1330 від 07.08.2024, справа про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 2101 КУпАП, була розглянута однією і тією ж особою, що й справа про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 2101 КУпАП, результатом розгляду якої є оскаржувана постанова № 1896; в один і той самий день  07.08.2024; в один і той самий час  о 10 год. 00 хв.
		Водночас, під час розгляду справи, результатом якої стало винесення постанови № 1330 від 07.08.2024, ОСОБА_1 , як вбачається з її змісту і визнано учасниками справи в ході розгляду даної справи, був присутній, надавав пояснення, а після винесення постанови отримав її копію. Однак, під час розгляду справи, результатом якої стало винесення оскаржуваної постанови № 1896 від 07.08.2024, яка також розглядалась 07.08.2024 о 10 год. 00 хв. начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , як вбачається з її змісту і визнано учасниками справи в ході розгляду даної справи, присутній не був.
		Відповідно, виникає обґрунтоване питання: яким чином дві окремі справи про адміністративні правопорушення могли бути розглянуті однією і тією ж особою - начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_7 , в один і той самий день - 07.08.2024; в один і той самий час  о 10 год. 00 хв.; однак під час розгляду однієї ОСОБА_1 був присутній, а під час іншої в цей же час  відсутній.
		Вищевказані обставини викликають обґрунтовані сумніви у суду в дотриманні відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
		Позивач пояснив, що йому було повідомлено про те, що справа про адміністративне правопорушення (протокол № 386 від 02.08.2024) розглядатись 07.08.2024 не буде. Натомість представник відповідача зазначила, що розгляд справи було перенесено на інший час. Однак, доказів того, що розгляд справи було відкладено і позивача належним чином було повідомлено про місце і час розгляду справи, суду не надано. Такі докази відсутні й в матеріалах справи про адміністративне правопорушення № 5/386.
		Водночас, судом прийнято до уваги, що метою повідомлення про розгляд справи є поінформованість особи, яка притягується до відповідальності, про час і місце розгляду справи для надання їй можливості реалізувати передбачені законом процесуальні права.
		Як вбачається із оскаржуваної постанови № 1896 від 07.08.2024, остання, на відміну від постанови № 1330 від 07.08.2024, позивачу 07.08.2024 вручена не була. 
		В порушення абз. 2 п. 14 розділу ІІ Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом МОУ 01.01.2024 № 3 і зареєстрованої в МЮУ 05.01.2024 за № 36/41381 (надалі  Інструкція), копія оскаржуваної постанови протягом трьох днів з дня її винесення не була ні вручена, ні надіслана ОСОБА_1 . При цьому, що копія постанови вручається особі, притягнутій до адміністративної відповідальності, особисто під підпис. Відповідна відмітка про надіслання копії постанови поштою ОСОБА_1 у постанові відсутня. Повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 в матеріалах справи про адміністративне правопорушення № 5/386 відсутнє.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		У відповідності до ст. 235 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 2101 КУпАП, віднесено до компетенції Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.При цьомупорядок провадженняв справахпро адміністративніправопорушення ворганах (посадовимиособами),уповноважених розглядатисправи проадміністративні правопорушення,визначається КодексомУкраїни проадміністративні правопорушеннята іншимизаконами України(ст.246КУпАП).Розгляд справипро адміністративнеправопорушення здійснюєтьсяна засадахрівності передзаконом іорганом (посадовоюособою),який розглядаєсправу,всіх громадяннезалежно відраси,кольору шкіри,політичних,релігійних таінших переконань,статі,етнічного тасоціального походження,майнового стану,місця проживання,мови таінших обставин(ст.248КУпАП). Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється наоснові суворогододержання законності та ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення (ст.ст. 7, 8 КУпАП). Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ст. 7 КУпАП).
		У даному випадку, необхідність у відповідності до ст. 278 КУпАП проведення належної підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення та обов`язок з`ясування при її розгляді обставин, визначених ст. 280 КУпАП, покладено саме на ІНФОРМАЦІЯ_5 .
		Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
		Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
		Частиною третьою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
		При цьому за приписами ч. 7 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
		В силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
		Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ст. 235 КУпАП).
		За змістом ч. 3 ст. 2101 КУпАП, за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачено адміністративну відповідальність.
		За змістом оскаржуваної постанови кваліфікуючою ознакою вчиненого адміністративного правопорушення є порушення правил мобілізаційного законодавства та військового обліку в особливий період.
		Згідно із абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
		Указом ПрезидентаУкраїни від24.02.2022№ 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який наразі триває.
		Отже, на дату винесення оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період.
		Диспозиція ч. 3 ст. 2101 КУпАП є бланкетною.
		У відповідності до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації зобов`язані з`явитися, зокрема, військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
		Згідно із ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.
		Відповідно до абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.
		У відповідності до п. 2 ч. 1 додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів» до Порядку організації ведення військового обліку призовників та військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022, призовники,військовозобов`язані тарезервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.
		Так, отримавши повістку позивач був зобов`язаний з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 у визначену дату і час. Однак, зважаючи на повідомлені позивачем та його адвокатом причини неявки на виклик, суд звертає увагу на наступне.
		Відповідно до пп. 1 п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі  Порядок), належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі вручення повістки є:
		- особистий підпис про отримання повістки, 
		- відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.
		З матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 5/386 та з розписки про отримання ОСОБА_1 повістки № 5/5590 про необхідність з`явлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що повістку було одержано ОСОБА_1 22.06.2024. (а.с. 86)
		Водночас, відповідно до сертифікату № 47-2406-2024 виданим директором ТОВ «Якість 2020» засвідчено, що ОСОБА_1 з 21 червня 2024 року до 25 червня 2024 року проходив курси у м. Київ «Утеплення фасадів промислових та житлових будівель на території України з використання будівельних матеріалів та будівельної хімії». (а.с. 17зв.)
		В судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_8 , який повідомив, що є директором ТОВ «Якість 2020», працівником якого є позивач. Свідок зазначив, що ОСОБА_1 дійсно в період з 21 червня 2024 року до 25 червня 2024 року перебував на курсах підвищення кваліфікації у м. Києві. Свідок також повідомив, що позивач в цей період нікуди із м. Києва не виїжджав, оскільки крім курсів, він працював на об`єкті «Поліція України» щодня до 19-20 години вечора, де їх підприємство здійснює ремонт. Крім того, свідок повідомив, що  ОСОБА_1 прибув до м. Києва ще до курсів, приблизно в кінці травня, у зв`язку із залученням його до роботи на об`єкті «Поліція України», де перебував до кінця вересня 2024 року. Підприємство винаймало кімнату для проживання  ОСОБА_1 на період роботи у м. Києві. Свідок зауважив, що графік роботи й проходження курсів, зокрема у період з 21 червня 2024 року до 25 червня 2024 року, унеможливлювали виїзд  ОСОБА_1 за межі м. Київ.
		Також в судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_5 , яка повідомила, що є цивільною дружиною позивача, з яким вони проживають близько десяти років. Свідок вказала, що постійно вони із позивачем проживають за адресою: АДРЕСА_1 ; зокрема 22.06.2024 ОСОБА_1 перебував у м. Києві у зв`язку із роботою (робить ремонт у поліції), де працює щодня зранку і до пізнього вечора, а також проходив курси; увесь червень місяць 2024 року ОСОБА_1 постійно перебував у м. Києві. Свідок повідомила, що вона щодня спілкувалась із позивачем телефоном і їй достеменно відомо, що той 22.06.2024 перебував у м. Київ; ОСОБА_1 поїхав до ТЦК коли через тривалий час після оновлення ним даних в «Резерв+» прийшло повідомлення про неповне оновлення даних, тоді його було направлено на ВЛК. Свідок зазначила, що повістку позивачу не вручали; ні підпис у повістці, ні номер телефону, вказаній у ній, не належать ОСОБА_1 . Свідок зауважила, що про те, що з позивача стягнуто штраф, вона та позивач дізнались лише після блокування банківської карти ОСОБА_1 .
		Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 91 КАС України показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.
		Тому, при оцінці показань свідків судом проаналізовано процес формування, збереження і передачі відомостей свідками. Судом прийнято до уваги, що свідки надавали покази, посилаючись на інформацію, якою володіють особисто, а не з чужих слів. Тому, судом прийнято до уваги покази свідків.
		Щодо тверджень адвоката позивача про те, що позивач фізично не міг отримати повістку № 5/5590 у смт. Тиврів Вінницького району Вінницької області, як вказала представник відповідача, оскільки постійно проживає у Чернігівській області, суд звертає увагу на наступне. 
		Так, згідно акта від 06.08.2024 про підтвердження наявного складу сім`ї вбачається, що ОСОБА_1 постійно проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
		Водночас, суд звертає увагу, що в Україні діє свобода пересування та вільний вибір місця проживання, які наразі дією воєнного стану не обмежується, а повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 може бути вручена військовозобов`язаному не залежно від його місця реєстрації та фактичного проживання. 
		Рапорт командира третього відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 , адресований начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 , не може слугувати однозначним доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, не є достатнім доказом у даній адміністративній справі і оцінюється судом у сукупності з іншими доказами. (а.с. 79)
		Судом звернуто увагу на те, що вищевказаний рапорт не містить дати його складання, а тому встановити коли саме його було складено: до винесення у справі про адміністративне правопорушення рішення чи після звернення позивача до суду, не вбачається можливим. При цьому судом прийнято до уваги, що ОСОБА_9 є зацікавленою особою у розгляді справи. Водночас Порядком чітко визначено механізм реалізації повноважень посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організаціїпроведення призовугромадян навійськову службупід часмобілізації,на особливийперіод, процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки тощо.
		У даному випадку, у відповідності до пп. 1 п. 41 Порядку належним підтвердженням вручення повістки позивачеві є:
		1)особистий підпис про отримання повістки;
		2)відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом.
		Пунктом 40 Порядку чітко визначено, що під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.
		Однак відповідачем суду не надано відеозапис (фото- чи відеоматеріали) вручення повістки позивачу, враховуючи підстави звернення до суду. При цьому судом не встановлено, що позивач перебуває на військовому обліку в розвідувальних органах.
		Крім того судом встановлено, що повістка, яка міститься в матеріалах справи, не відповідає формі повістки, встановленій додатком № 1 до Порядку, хоча у ній і містяться дані визначені п. 29 Порядку. 
		Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: а) об`єкту; б) об`єктивної сторони; в) суб`єкту; г) суб`єктивної сторони.
		Об`єктивну сторону адміністративного правопорушення характеризують ознаки, які визначають акт зовнішньої поведінки правопорушника. До них належать діяння (дія чи бездіяльність), його шкідливі наслідки, причинний зв`язок між діянням і наслідками, місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення проступку.
		Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).
		Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
		Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
		При цьому, у відповідності до ст. 252 КУпАП оцінка доказів має ґрунтуватись на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
		Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
		За правилами ст. 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази - не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. 
		Разом з тим, виходячи із положень ч. 2 ст. 77 КАС України та закріпленого в ч. 4 ст. 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.
		Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 КАС України і ч. 4 ст. 129 Конституції України, суд прийшов до висновку, що відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність оскаржуваного рішення, наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 2101 КУпАП.
		Зважаючи на встановлені обставини, суд вважає за необхідне зазначити, що у своїх численних рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що дотримання органами державної влади або уповноваженими службовими особами встановленої законом процедури притягнення особи до юридичної відповідальності є невід`ємним елементом права особи на справедливий суд констатований у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже будь-яке відхилення від встановленого порядку є порушенням та не може гарантувати застосування до особи справедливих правових заходів, закладених в нормах чинного законодавства.
		В ході розгляду справи суд не дійшов висновку, що викладений в ухвалі суду від 09.10.2024 висновок про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, був передчасним.
		Отже,заслухавши поясненняпозивача,його адвокатата представникавідповідача всудовому засіданні,дослідивши письмовіпояснення,викладені позивачему позові,оцінивши відповіднодо ст.90КАС України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.
		Суд прийшов до висновку про протиправність постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_3 № 1896 від 07.08.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 2101 КУпАП.Тому,враховуючи вищевикладенета положенняч.1ст.6,ч.2ст.9та п.3ч.3ст.286КАС України, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача, суд прийшов до висновку про скасування даної постанови і закриття справи про адміністративне правопорушення.
		Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд прийшов до наступного висновку.
		Судом встановлено сплату позивачем судового збору в сумі 968, 98 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією від 24.01.2024. (а.с. 4)
		При цьому, судом встановлено переплату судового збору позивачем, виходячи з наступного.
		Згідно ч. 1ст. 4 Закону України «Про судовий збір»судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
		З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, як визначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 543/775/17, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 визначений у розмірі 3 028, 00 гривень.
		Системний аналіз ст. 6 Закону України «Про судовий збір», ч. 2 ст. 245 та ч. 3 ст. 286 КАС України дає підстави для висновку, що вимога про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення є передумовою для застосування іншого способу захисту порушеного права - закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, як наслідків протиправності такого рішення, а тому є однією вимогою.
		Відтак, за подання позовної заяви позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 605, 60 гривень, а із застосуванням коефіцієнту 0,8 відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - 484, 80 гривень.
		Отже, враховуючи вищевикладене, судовий збір сплачено позивачем в більшому розмірі, ніж встановлено законом. 
		Згідно із п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається в розміріпереплаченої суми заклопотанням особи,яка йогосплатила заухвалою суду,зокрема,в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
		Тому, судовий збір в розмірі 484, 18 гривень може бути повернутий позивачу за його клопотанням за ухвалою суду на підставіп.1ч.1та ч.2ст.7Закону України«Про судовийзбір» впорядку,передбаченому частиною1статті 7цього Закону. 
		Отже, враховуючи вищевикладене та положення ч. 1 ст. 139 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 484, 80 гривень.
		Щодо інших судових витрат, то адвокат позивача до закінченнясудових дебатіву справі заявила про неможливість подання доказів, що підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу з поважних причин, а тому просила суд вирішити дане питання після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
		Згідно із ч. 3 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
		Відповідно доч.7ст.139КАС Українирозмір витрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів (договорів,рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		Згідно із ч. 4 і ч. 5 ст.143КАС України для вирішенняпитання просудові витратисуд призначаєсудове засідання,яке проводитьсяне пізнішеп`ятнадцяти днівз дняухвалення рішенняпо сутіпозовних вимог,у зв`язкуіз чим, суд виносить додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 252 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі і в тому самому порядку, що й судове рішення.
		Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне встановити позивачу п`ятиденний термін після ухвалення рішення по суті позовних вимог для надання суду доказів щодо розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу і призначає судове засідання для вирішення питання про судові витрати.
		До ухвалення рішення у справі ні стороною позивача, ні стороною відповідача не повідомлено суд про неможливість надання доказів, що підтверджують розмір понесених інших витрат, крім витрат позивача на професійну правничу допомогу; про причини неможливості надання таких доказів. Відповідно суд, ухвалюючи рішення у справі, не має підстав та обов`язку вирішувати питання щодо встановлення учасникам справи терміну для надання суду доказів щодо розміру понесених витрат, крім витрат позивача на професійну правничу допомогу.
		Отже, доказів понесення учасниками справи інших судових витрат суду не надано.
		На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про оборону України», Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, Порядком організації ведення військового обліку призовників та військовозобов`язаних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022, Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024, ст.ст. 1, 6, 7, 9, 2101, 235, 245-249, 251, 252, 254-256, 279, 280, 283, 288 КУпАП, ст.ст. 2, 3-9, 44, 72-79, 90, 91, 94, 132, 139, 143, 211, 217, 212, 241-246, 252, 268-272, 286 КАС України, суд, 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Позов задовольнити.
		Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_3 № 1896 від 07.08.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 2101 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення  закрити.
		Судовий збір в сумі 484, 80 гривень стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань  ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Судовий збір в сумі 484, 18 гривень може бути повернутий  ОСОБА_1  за його клопотанням в порядку,передбаченому ч.1ст.7Закону України«Про судовийзбір». 
		Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 28 листопада 2024 року о 09 год. 15 хв. в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області за адресою: 21050, м. Вінниця, вул. Грушевського, 17 (зал судових засідань № 17).
		ОСОБА_1 протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (до 25.11.2024) надати суду докази щодо розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу.
		У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку заява залишається без розгляду.
		Апеляційна скаргана рішеннясуду можебути поданапротягом десятиднів здня йогопроголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
		   Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
		 
		ОСОБА_1 :  ІНФОРМАЦІЯ_6 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: Гніванська міська громада Вінницького району Вінницької області, с. Рижавка, вул. Лесі Українки, буд. 4.
		 
		    ІНФОРМАЦІЯ_7 : код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...