Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 990/226/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо оскарження актів чи діянь ВРУ, Президента, ВРП, ВККС, рішень чи діянь органів, що обирають, звільняють, оцінюють ВРП, рішень чи діянь суб’єктів призначення КСУ та Дорадчої групи експертів у процесі відбору на посаду судді КСУ, з них:; оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 20.11.2024.
Дата набрання законної сили: 14.11.2024
Номер судового провадження: 11-233заі24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		14 листопада 2024 року
		м. Київ
		Справа № 990/226/24
		Провадження № 11-233заі24
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Желєзного І. В.,
		суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ступак О. В., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
		розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення в частині
		за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2024 року (судді Желтобрюх І. Л., Блажівська Н. Є., Гімон М. М., Шишов О. О., Яковенко М. М.),
		УСТАНОВИЛА:
		Короткий зміст та обґрунтування наведених у позовній заяві вимог
		1.                 У липні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), у якій просив визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 24 квітня 2019 року № 123/ко-19 про результати кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді в частині абзацу третього резолютивної частини щодо визначення порядку набрання чинності цим рішенням.
		2.                 Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2024 року позов ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків шляхом подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення такого строку та з наданням відповідних доказів, що підтверджують об`єктивну неможливість звернення до суду у визначений законом строк.
		3.                 Позивач подав клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, на обґрунтування якого зазначив, що вже оскаржував рішення ВККС від 24 квітня 2019 року № 123/ко-19 (справа № 9901/577/19). Рішенням Верховного Суду від 07 грудня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ВККС про визнання протиправним та скасування рішення в частині, визнання протиправною бездіяльності задоволено частково, визнано рішення ВККС від 24 квітня 2019 року № 123/ко-19 таким, що набрало чинності з 09 вересня 2019 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		4.                 13 червня 2024 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила рішення у справі № 9901/198/20, пов`язаній із процедурними аспектами проведення кваліфікаційного оцінювання суддів. Цим рішенням Велика Палата Верховного Суду змінила раніше застосовний підхід до вирішення справ щодо оскарження рішень ВККС за наслідками оцінювання судді на відповідність займаній посаді, ухвалених до набрання чинності змінами до пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), внесеними Законом України від 09 грудня 2023 року № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри».
		5.                 Позивач вважає, що допустимим способом захисту його прав та законних інтересів є звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення ВККС від 24 квітня 2019 року № 123/ко-19 у частині щодо визначення порядку набрання чинності цим рішенням, з інших підстав, ніж ті, що розглядалися у межах вирішення справи № 9901/577/19.
		6.                 На думку позивача, строк звернення до суду із цим позовом не є пропущеним, оскільки після ухвалення Великою Палатою Верховного Суду рішення від 13 червня 2024 року у справі № 9901/198/20 виникли нові підстави звернення до суду, від часу виникнення яких і слід обчислювати строки звернення до суду.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		7.                 Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 серпня 2024 року відкрито провадження у справі до вирішення питання дотримання строку звернення до суду, з огляду на необхідність перевірити такі доводи і аргументи у взаємозв`язку з наданими позивачем доказами в судовому засіданні, що не видається можливим до початку відкриття провадження у справі.
		8.                 Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2024 року на підставі частини четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов залишено без розгляду.
		9.                 Суд першої інстанції виходив з того, що норми права, які регламентують спірне питання, були і залишаються незмінними, позивач уже звертався до суду з позовом про той самий предмет, а отже, достеменно знав про порушення своїх прав, оскільки вчиняв активні дії щодо їх судового захисту, наводячи відповідне правове регулювання. Інших поважних підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду з посиланням на обставини об`єктивного і непереборного характеру, підтверджені доказами, позивачем не наведено й таких не вбачається з матеріалів позовного провадження.
		10.            Не погодившись із цим судовим рішенням, 03 жовтня 2024 року позивач подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог, наведених в апеляційній скарзі
		11.            В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2024 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		12.            На обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що підстави звернення до суду із цим позовом виникли лише після набрання чинності Законом України від 09 грудня 2023 року № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри» (далі - Закон № 3511-ІХ), наслідком чого стало викладення змін рішенням ВККС від 11 січня 2024 року № 4/зп-24 у новій редакції пунктів Регламенту ВККС щодо ухвалення саме Комісією у пленарному складі рішення про відповідність судді займаній посаді, якщо ГРД у своєму висновку встановила, що такий суддя не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, а не про підтримку рішення ВККС чи подолання висновку ГРД.
		13.            Зазначає, що саме Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 червня 2024 у справі № 9901/198/20 змінила підхід до процедурних аспектів проведення кваліфікаційного оцінювання суддів. Велика Палата Верховного Суду у зазначеній вище постанові звернула увагу на те, що лише через сім років після внесення змін до Конституції України в частині правосуддя Законом № 3511-ІХ, який набрав чинності 30 грудня 2023 року, змінено процедуру оцінювання судді на відповідність займаній посаді, передбачену пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VІІІ. Таким чином, з урахуванням зміни правового регулювання зазначених питань Велика Палата Верховного Суду змінила раніше застосований підхід до вирішення справ щодо оскарження рішень ВККС за наслідками оцінювання судді на відповідність займаній посаді, ухвалених до набрання чинності змінами до пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, внесеними Законом № 3511-ІХ.
		14.             Звернення позивача до суду щодо оскарження рішення ВККС без встановленої практики Великої Палати Верховного Суду не мало б під собою правового підґрунтя та не було б ефективним для поновлення його порушених прав.
		Рух апеляційної скарги
		15.            Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 09 жовтня 2024 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою    ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2024 року та витребувала із цього суду матеріали справи № 990/226/24.
		16.            Ухвалою від 30 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників.
		Позиція учасників справи щодо апеляційної скарги
		17.            Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Зазначає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов правильного висновку, що позовна заява у цій справі підлягає залишенню без розгляду.
		ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Релевантні джерела права й акти їх застосування
		18.            Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		19.            Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		20.            Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
		21.            За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		22.            Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо, зокрема, оскарження актів, дій чи бездіяльності ВККС.
		23.            Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, яку відповідно до частини першої статті 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		24.            Частиною другою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		25.            Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		26.            Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. 
		27.            Водночас поважними причинами пропуску строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.
		28.            Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
		29.            Велика Палата Верховного Суду зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
		30.            За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
		31.            Відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
		32.            Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
		33.            У пункті 41 рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ, що «правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків».
		34.            Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28 жовтня 1998 року, Reports 1998-VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
		35.            Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
		36.            Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
		37.            Велика Палата Верховного Суду зауважує, що частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		38.            У справі, що розглядається, початком обчислення строку звернення до суду є день, наступний за датою, коли позивачу стало відомо про існування оскаржуваного рішення ВККС.
		39.            Про існування рішення ВККС від 24 квітня 2019 року № 123/ко-19 «Про результати кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді» ОСОБА_1 дізнався під час ухвалення цього рішення Комісією, оскільки безпосередньо був присутній на засіданні.
		40.            Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що визначений частиною п`ятою статті 122 КАС України строк звернення до суду сплинув більш як п`ять років тому.
		41.            Як убачається з клопотання про поновлення строку звернення до суду із адміністративним позовом, позивач вважає, що допустимим способом захисту своїх прав та законних інтересів є звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення ВККС від 24 квітня 2019 року № 123/ко-19 в частині щодо визначення порядку набрання чинності цим рішенням, з інших підстав, ніж були наведені у справі № 9901/577/19. На його думку, строк звернення до суду з цим позовом не є пропущеним, оскільки після ухвалення Великою Палатою Верховного Суду рішення від 13 червня 2024 року у справі № 9901/198/20 виникли нові підстави звернення до суду, від часу виникнення яких і слід обчислювати строки звернення до суду.
		42.            Предмет позову - певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
		43.            Підставу ж позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
		44.            Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.
		45.            Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.
		46.            Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову від 13 червня 2024 року у справі № 9901/198/20, не утворив нових норм права чи фактичних обставин, що можуть слугувати підставами позову, а лише розтлумачила вже існуючі норми.
		47.            При цьому подальша зміна судової практики, яка є тлумаченням, на перебіг строків звернення до суду не впливає, оскільки не є правовою підставою заявленого позову.
		48.            Норми права, які регламентують спірне питання, були і залишаються незмінними, позивач уже звертався до суду з позовом про той самий предмет, а отже, достеменно знав про порушення своїх прав, оскільки вчиняв активні дії щодо їх судового захисту, наводячи відповідне правове регулювання. Інших поважних підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду з посиланням на обставини об`єктивного і непереборного характеру, підтверджені доказами, позивач не навів.
		49.            Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зміна судової практики не є обставиною, яка утворює нову підставу звернення до суду з позовом щодо того ж предмета.
		50.            За правилами частини четвертої статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
		51.            Ураховуючи, що позовна заява подана після закінчення строку, встановленого КАС України, і підстави для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, указані ОСОБА_1 , визнані неповажними, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
		52.             Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
		Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
		53.             Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		54.             За правилами частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		55.             Оскільки суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, не допустив порушень норм процесуального права, а наведені позивачем доводи не спростовують викладених у судовому рішенні висновків, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2024 року - без змін.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		56.             Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		57.             Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
		Керуючись статтями 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2024 року залишити без задоволення.
		2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2024 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач  І. В. ЖелєзнийСудді: О. О. Банасько С. Ю. Мартєв О. Л. Булейко К. М. Пільков Ю. Л. Власов О. В. Ступак І. А. Воробйова І. В. Ткач М. І. Гриців В. Ю. Уркевич Ж. М. Єленіна Є. А. Усенко М. В. Мазур Н. В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...