Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 152/423/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Домашнє насильство.
Надіслано для оприлюднення: 19.11.2024. Зареєстровано: 19.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 20.11.2024.
Дата набрання законної сили: 19.11.2024
Номер судового провадження: 11-кп/801/1221/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024020150000050

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 152/423/24 
		Провадження №11-кп/801/1221/2024 
		Категорія: 23 
		Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1 
		Доповідач: ОСОБА_2 
		 
		 
		ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19 листопада 2024 року   м. Вінниця
		Вінницький апеляційний суд в складі:
		головуючого           ОСОБА_2 
		суддів      ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		за участю:
		секретаря      ОСОБА_5 
		прокурора      ОСОБА_6 
		обвинуваченого в режимі відеоконференції      ОСОБА_7 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження № 12024020150000050, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 10.02.2024 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні  прокурора Шаргородського відділу Жмеринської окружної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Шаргородського районного суду Вінницької області від 18 вересня 2024 року по обвинуваченню
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця села Слобода Мурафська Шаргородського району Вінницької області, проживаючого по АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 126-1 КК України,-
		 
		   Зміст судового рішення та встановлені судом обставини.
		Вироком Шаргородськогорайонного судуВінницької областівід 18вересня 2024року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 126-1 КК України та призначено покарання у виді 240 (двохсот сорока) годин громадських робіт.
		 
		Судом установлено, що обвинувачений ОСОБА_7 в порушення вимог статті 28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», систематично вчиняє психологічне насильство щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах - матері ОСОБА_9 , а саме безпричинно висловлює словесні образи, погрози, нецензурні слова, чим принижує та залякує ОСОБА_9 , заподіюючи шкоду психічному здоров`ю потерпілої, що призводить до психологічних страждань останньої та погіршення якості її життя, яке виявляється у формі втоми, фізичного дискомфорту, втрати енергійності, повноцінного сну та відпочинку. Крім цього, дії ОСОБА_7 по відношенню до ОСОБА_9 супроводжуються погрозами фізичної розправи та образами з застосуванням нецензурних слів протягом тривалого часу.
		Так, 14 вересня 2023 о 17-00 год, ОСОБА_7 в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство по відношенню до своєї матері ОСОБА_9  висловлювався у її адресу нецензурною лайкою, чим завдав шкоди психічному здоров`ю потерпілої. Внаслідок чого було викликано працівників поліції, які склали відносно ОСОБА_7 протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		За вищезазначені дії, постановою Шаргородського районного суду Вінницької області в справі № 152/1294/23 від 18 вересня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим та притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП.
		3 січня 2024 року о 13-00 год, ОСОБА_7 в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно матері - ОСОБА_9 , зокрема, висловлювався на адресу останньої нецензурними словами, погрожував, чим завдав шкоди психічному здоров`ю потерпілої. 4 січня 2024 року о 10-00 год, ОСОБА_7 в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство по відношенню до своєї матері ОСОБА_9 , а саме: висловлювався на адресу останньої нецензурними словами, погрожував, чим завдав шкоди психологічному здоров`ю потерпілій.
		За вищезазначені дії, постановою Шаргородського районного суду Вінницької області в справі № 152/139/24 від 29 січня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим та притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 173-2 КУпАП.
		Продовжуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_7 9 лютого 2024 близько 20-00 год, умисно, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, перебуваючи за місцем спільного з потерпілою проживання в АДРЕСА_1 , безпричинно розпочав словесний конфлікт з матір`ю - ОСОБА_9 , в ході якого висловлював у її адресу образливі нецензурні слова, погрожував застосуванням фізичного насильства, що призвело до психологічних страждань останньої та погіршення якості її життя, яке виявляється у формі втоми, фізичного дискомфорту, втрати енергійності, повноцінного сну та відпочинку.
		Дії обвинуваченого кваліфікованого за ст. 126-1 КК України як домашнє насильство  умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи.
		 
		Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що їх подала.
		В апеляційній скарзі прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Шаргородського відділу Жмеринської окружної прокуратури ОСОБА_8 ставиться питанняпро скасуваннявироку Шаргородського районного суду Вінницької області від 18 вересня 2024 року в частині призначення покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.
		Просить в цій частині ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому за пред`явленим обвинуваченням додатковий обмежувальний захід, визначений п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України у виді проходження програми для кривдників на строк три місяці.
		Апеляційна с карга мотивована тим, що при призначенні покарання суд з огляду на особу обвинуваченого, зокрема систематичність та тривалість домашнього насильства до матері, не застосував закон, який у даному випадку підлягав застосуванню, а саме застосування обмежувальних заходів, передбачених законом про кримінальну відповідальність.
		 
		Позиції учасників судового провадження.
		Прокурор ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги прокурора з підстав, викладених в ній та просив задовольнити її в повному об`ємі.
		Обвинувачений ОСОБА_7 при вирішенні апеляційної скарги прокурора покладався на розсуд суду.
		 
		Мотиви суду.
		Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення з огляду на наступне.
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
		Як убачається з вироку, суд правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Даний висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та належним чином перевірених судом доказах, які в апеляційній скарзі не заперечуються і перевірці в апеляційній інстанції не підлягають.
		Доводи апеляційної скарги прокурора в частині неправильного застосування Закону України про кримінальну відповідальність, що потягло призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості (є явно несправедливим) суд вважає обґрунтованими з огляду на таке.
		Відповідно ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 52 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		Таким чином кримінальне покарання повинно бути справедливим балансом з однієї сторони між необхідністю застосування заходів примусу внаслідок вчиненого кримінального правопорушення та усвідомлення винною особою необхідності її понести, та з іншої сторони такі заходи примусу мають бути достатніми для перевиховання особи та попередження нових злочинів.
		Також необхідно зазначити, що Верховним Судом 01.02.18 у справі № 634/609/15-к визначено поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка за визначенням охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		Окрім наведеного ККС ВС у постанові від 09.10.2018 (справа 756/4830/17-к) дійшов висновку, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частиниКК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
		Як убачається з вироку, суд, призначив ОСОБА_7 покарання за ст. 126-1 КК України в межах санкції у виді громадських робіт на максимальний термін.
		Проте судом першої інстанції у даному випадку неправильно застосовано закон про кримінальну відповідальність, а саме не застосовано закон, який у даному провадженні підлягав застосуванню.
		За змістом ч. 1 ст. 91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки:
		- заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;
		- обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;
		- заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;
		- заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;
		- направлення для проходження програми для кривдників.
		У свою чергу програма для кривдника передбачає комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків.
		Метою такої корекційної програми є допомога особі, яка вчинила насильство, в осмисленні власної насильницької поведінки, усвідомленні її витоків, проявів, наслідків для особистого життя та життя оточуючих, налагодженні гармонійного життя з родиною у суспільстві, а також в усвідомленні того, що домашнє насильство є порушенням прав людини, яке карається відповідно до законодавства.
		Завданнями програми для кривдників є сприяння зміні насильницької поведінки кривдника; сприяння засвоєнню кривдником моделі сімейного життя на засадах гендерної рівності, взаєморозуміння; взаємоповаги і дотримання прав усіх членів родини, формування конструктивної моделі поведінки у приватних стосунках; сприяння оволодінню знаннями про основні норми законодавства у сфері запобігання та протидії домашньому насильству та/або насильству за ознакою статі, а також про види відповідальності за його вчинення; формування відповідального ставлення до власної поведінки та її наслідків для себе та оточуючих; сприяння розвитку емоційного інтелекту та самосвідомості; розвиток навичок до конструктивного безконфліктного спілкування, ефективної та ненасильницької комунікації; розвиток здатності виявляти, аналізувати та усвідомлювати свої негативні думки, конгнітивні фільтри, помилки емоції, керувати ними, розуміти їх наслідки.
		Застосування обмежувальних заходів, визначених ст. 91-1 КК України, з огляду на положення зазначеної статті, відносяться до дискреційних повноважень суду, оскільки їх застосування або незастосування має вирішуватись виходячи з конкретних обставин кримінального провадження та особи винного.
		Як установив суд першої інстанції, ОСОБА_7 протягом тривалого часу (з вересня 2023 до лютого 2024 року) систематично вчиняв домашнє насильство відносно матері, як до того ж є особою похилого віку (понад 80 років) та такі дії обвинуваченого призводять до психологічних страждань особи, потерпілої від домашнього насильства. 
		Таким чином з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення та особи обвинуваченого, незастосування місцевим судом обмежувальних заходів передбачених, з-поміж інших п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України (проходження програми для кривдників) є неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407, п. 4 ч. 1 ст. 409, п. 1 ст. 413 КПК України є підставою для часткового скасування вироку суду першої інстанції та ухвалення нового вироку у цій частині.
		   Керуючись ст. 404, 405, 407, 409, 413, 420 КПК України, апеляційний суд
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні  прокурора Шаргородського відділу Жмеринської окружної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити.
		Вирок Шаргородськогорайонного судуВінницької областівід 18вересня 2024року укримінальному провадженні№ 12024020150000050,внесеному вЄдиний реєстрдосудових розслідувань10.02.2024по обвинуваченню ОСОБА_7 увчиненні кримінальногоправопорушення (злочину),передбаченого ст.126-1КК Українискасувати в частині призначенняпокарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.
		Визнати винуватим  ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити покарання у виді 240 (двохсот сорока) годин громадських робіт.
		Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_7 обмежувальний захід у виді проходження програми для кривдників на строк 3 (три) місяці.
		У решті вирок залишити без змін.
		Вирок може бути оскаржений до суду Касаційної інстанції (Касаційного кримінального Суду в складі Верховного Суду) протягом трьох місяців з дня проголошення.
		Відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...