Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 304/1971/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві.
Надіслано для оприлюднення: 19.11.2024. Зареєстровано: 20.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 22.11.2024.

Номер судового провадження: 2/304/62/2024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 304/1971/23 Провадження № 2/304/62/2024
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		07 листопада 2024 рокум. Перечин 
		 
		Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:
		 
		головуючого - судді Ганька І. І., 
		за участі секретаря судового засідання - Галас Т.Ю.,
		представника позивачів - адвоката Таргоній В.М., 
		представника відповідача - адвоката Борисової Г.Й.,  
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу № 304/1971/23 за позовом представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Таргоній Вадима Миколайовича до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю, - 
		 
		У С Т А Н О В И В:
		 
		адвокат Таргоній В.М. в інтересах позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, у якому просить стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на їх користь по 200 000 грн кожному на відшкодування моральної шкоди. Свої позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ужгород потяг скоїв наїзд на ОСОБА_1 , 1988 року народження, який внаслідок отриманих травм помер. Внаслідок його смерті позивачам, як батькам, було завдано моральну шкоду, так як вони втратили рідного сина, близьку людину, який був їх опорою і підтримкою. Повністю зруйновано їх нормальне життя. Загибель сина спричинила їм надзвичайні страждання, які продовжуються до цих пір; вони проживали разом, вели спільний побут, постійно спілкувались, отримували підтримку та допомогу. Внаслідок смерті їх дитини було непоправно зруйновано найважливіший життєвий зв`язок, який жодним способом поновлений бути не може.  Позивачі більше не зможуть розраховувати на підтримку сина, тому його смерть викликала необхідність докладати додаткових зусиль для організації свого життя та побутую. А враховуючи, що з віком в людини зменшується можливість самостійно забезпечувати своє існування, з часом  доведеться докладати все більше таких додаткових зусиль. Отже, вони втратили підтримку та допомогу, а також можливість отримувати таку підтримку та допомогу в майбутньому. Крім втрат, пов`язаних з підтримкою та допомогою, позивачі відчувають біль та страждання через смерть свого сина. Крім втрат, пов`язаних з підтримкою та допомогою, позивачі відчують біль та страждання через смерть свого сина. Щодо часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, то такий ніколи не може бути відновлений, оскільки втрата сина є невідворотною і непоправною втратою. Втрата є такою, що не може бути відновлена, а тому душевні страждання будуть тривати і надалі. Внаслідок смерті сина позивачів переслідує відчуття самотності, тривожності, гострої несправедливості. Важко оцінити глибину душевних страждань позивачів, оскільки такі страждання більше ніколи не будуть припинені. Крім фактичних теплих відносин між позивачами та їх загиблим сином, слід враховувати також психофізичну природу людини, а саме те, що втрата батьками дитини є найтяжчою втратою, незалежно від віку. Звертає увагу на те, що смерть сина є різкою і психотравматичною подією, яка викликає надзвичайний стрес. Страждання, пов`язані зі смертю, відрізняються тим, що є не «одномоментними», а «триваючими», тому втрата сина є непоправною подією. До того ж, така втрата є передчасною, оскільки на момент смерті загиблому було лише 29 років і будь-яких передумов до його смерті не було. Встановити ціну людського життя неможливо, як і неможливо точно оцінити завдану моральну шкоду, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Оскільки позивачі позбавлені підтримки і допомоги від загиблого, а також враховуючи те, що смерть сина повністю змінила їх життя у всіх сферах та зруйнувала нормальні життєві зв`язки, тому вони оцінюють розмір грошового відшкодування завданої їм моральної шкоди у грошовому еквіваленті по 200 000 грн, так як на їх думку такий розмір є розумним і справедливим, зможе хоча б часткового допомогти в організації свого життя після тяжкої втрати. З огляду на вищевикладене, з посилання на судову практику Верховного Суду у подібних спорах, просить позов задовольнити. 
		Ухвалою судді від 27 вересня 2023 року прийнято подану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Таргоній Вадима Миколайовича до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, відтак призначено підготовче судове засідання та визначено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву (а. с. 40-41).
		Ухвалою судді від 27 вересня 2023 року витребувано від Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гагаріна, 10 «а») належним чином завірені копії постанови про закриття кримінального провадження №12017070030001797 та Висновку  судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_1 (а. с. 44-45). 
		Двадцять восьмого березня 2024 року в електронній формі через систему «Електронний суд» представник відповідача Борисова Г.Й. подала відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити позивачам у задоволенні позовних вимог, а у разі задоволення (повністю або часткового) судом позовних вимог роз`яснити порядок виконання рішення із врахуванням обов`язку сплати податків із сум, що стягуються на користь позивачів. Свою позицію мотивувала тим, що 09 липня 2017 року машиніст електровоза ОСОБА_4 , керуючи поїздом № 601 сполученням Львів-Ужгород, близько 02 год 42 хв рухався на перегоні Доманинці-Ужгород, пікет 4-5 257 км, коли в поле зору прожектора потрапив силует особи, що знаходився між коліями, а саме сидів на колії спиною до локомотива, поряд нікого не було, особа не рухалася. Після цього машиніст застосував екстрене гальмування та подав звуковий сигнал, але через невелику відстань до особи відбувся наїзд. Локомотив рухався зі швидкістю 60-65 км/год. Після зупинки локомотива на відстані близько 200 м від місця, де сидів потерпілий, ОСОБА_4 вийшов з локомотива та пішов оглядати місце, де сидів чоловік. В подальшому він виявив чоловіка під шостим вагоном між коліями без передніх кінцівок та з пошкодженнями обличчя. Як зазначається у постанові про закриття кримінального провадження від 13 лютого 2018 року, причиною даного випадку стало порушення потерпілим п. 2.6 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, а вини працівників регіональної філії «Львівська залізниця» у даному випадку немає. Відповідно до Висновку експерта № 271 від 10-21 липня 2017 року Ужгородського міжрайонного відділення судово-медичної експертизи, судово-медичний експерт при судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлено етиловий спирт в концентрації 4,24 ‰. Дана концентрація алкоголю в крові живих осіб відноситься до тяжкого ступеня алкогольного сп`яніння. Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017070030001797, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. З огляду на розбіжності у зазначенні року вважає, що постанова про закриття кримінального провадження № 12017070030001797 від 13 лютого 2018 року складалася не 13 лютого 2018 року, а у 2023 році, вже після винесення судом ухвали про витребування доказів, в тому числі і даної постанови. Відтак зазначає, що вини відповідача у настанні даного випадку немає. Причиною травмування громадянина ОСОБА_1 є його особиста груба необережність - перебування у нетверезому стані (тяжкий ступінь алкогольного сп`яніння) та порушення ним Правил безпеки на залізничному транспорті України, затверджених наказом Міністерства Транспорту України від 19 лютого 1998 року № 54. У позовній заяві позивачі зазначають, що оцінюють заподіяну моральну шкоду в розмірі 400 000 грн, однак при цьому не вказується розрахунок цієї суми, обґрунтування саме такого розміру відшкодування та якими доказами це підтверджується. У даній справі суд повинен взяти до уваги, що визначення факту нанесення моральної шкоди, а також визначення розміру моральної шкоди у грошовому еквіваленті здійснюється судового-психологічною експертизою. Поряд з цим, позивачами висновок психологічної експертизи у даній справі не наданий, клопотання про проведення такої експертизи не заявлялося, відповідно факт заподіяння моральної шкоди не можна вважати доведеним, а розмір моральної шкоди не можна вважати обґрунтованим. Крім цього звертає увагу на те, що у даному випадку потерпілий ОСОБА_1 проігнорував поїзд (джерело підвищеної небезпеки), що рухався на нього, розумів та передбачав можливість наїзду на нього, однак прийняв рішення сидіти далі на колії. Наявність протиправної поведінки щодо фізичної особи, яка зазнала душевних страждань, є обов`язковим елементом завданої моральної шкоди. Відповідно до ст. 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 23 ЦК України при визначенні розміу відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. На підставі вищевикладеного вважає, що у даній справі позивачами не надано належних доказів і не доведено заявлені ними вимоги щодо відшкодування моральної і матеріальної шкоди у сумі 400 000 грн (а. с. 122-128).
		Ухвалою суду від 08 серпня 2024 року підготовче провадження у цивільній справі за позовом представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Таргоній Вадима Миколайовича до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю закрито та призначено  справу до судового розгляду по суті (а. с. 181-182).
		У судовому засідання представник позивачів - адвокат Таргоній В.М. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив такі задовольнити. Одночасно зазначив, що подія сторонами не оспорюється, не зважаючи на описки у постанові про закриття кримінального провадження; не доведено умислу на самогубство у потерпілого ОСОБА_1 ; сам факт загибелі близької людини вже свідчить про наявність моральної шкоди у позивачів, а визначений ними розмір грошового відшкодування є розумним і справедливим. 
		Представник відповідача - адвокат Борисова Г.Й. у судовому засіданні просила у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі з підстав, викладених нею у письмовому відзиві на позовну заяву. Одночасно просила звернути увагу на те, що потерпілий ОСОБА_1 не був пішоходом, не перебігав через колію, а о 02.00 год ночі сидів на колії, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, тобто причиною травмування є груба необережність самого потерпілого. 
		Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
		Суд встановив, що позивачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , були батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 12, 13). 
		09 липня 2017 року о 03.20 год до Ужгородського відділу поліції надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що до них надійшло повідомлення від чергового вокзалу про те, що машиніст поїзду № 601 ОСОБА_4 повідомив про те, що на відрізку перегону Доманинці - Ужгород, пікет 4.5. на 257 км потяг Львів - Солотвино здійснив наїзд на невстановлену особу чоловічої статі віком близько 25-23 років, який від отриманих травм помер на місці. 
		Відповідно до показань машиніста електровоза ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 09 липня 2017 року близько 02.42 год він рухався на перегоні Доманинці - Ужгород, пікет 4.5, 257 км, коли в поре зору прожектора потрапив силует особи, що знаходився між коліями, а саме сидів на колії спиною до локомотива, після чого він застосував екстрене гальмування, але через невелику відстань до особи відбувся наїзд на нього. Після цього ОСОБА_4 звернувся з черговим по станції Ужгород та повідомив про подію. Локомотив рухався зі швидкістю 60-65 км/год. Після зупинки локомотива на відстані близько 200 м від місця, де сидів чоловік, ОСОБА_4 вийшов з локомотива та пішов оглядати місце, де сидів чоловік. В подальшому він виявив чоловіка під шостим вагоном між коліями без передніх кінцівок та з пошкодженим обличчям. Відповідно до показань ОСОБА_4 перед наїздом локомотива поряд з особою на коліях нікого не було,  особа не рухалась. Під час гальмування потяга подавався також звуковий сигнал. 
		Встановлено, що особою чоловічої статі, яка загинула ІНФОРМАЦІЯ_1 , на перегоні Доманинці - Ужгород являвся ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Виявлені при судово-медичному дослідження трупа ОСОБА_1 тілесні ушкодження виникли внаслідок дії тупих твердих предметів з прикладанням значної сили, якими могли бути виступаючі частини рухаючогося залізничного транспорту із подальшим відкиданням потерпілого та тверде покриття залізничної колії та переїздом колеса потягу через нижні кінцівки з повною ампутаціє стоп. 
		Дані тілесні ушкодження виникли одномоментно або в швидкій послідовності одне за одним та є прижиттєвими, стосовно живих осіб, згідно п. 2.1.3 Правил судово-медичного визначення суте пня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, які знаходяться у прямому причинному зв`язку із настанням смерті.  
		При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлено етиловий спирт в концентрації 4,24 ‰. Дана концентрація алкоголю в крові живих осіб відноситься до тяжкого ступеню алкогольного сп`яніння.
		На підставі постанови слідчого СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції Крайнюка М.В. від 13 лютого 2018 року, кримінального провадження № 12017071030001797 від 09 липня 2017 року закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України (а. с. 80-82).
		Допущені у вищевказаній постанові описки у зазначенні року події, номера кримінального провадження та статті Кримінального кодексу України суд вважає такими, що не впливають на факт існування події та суті прийнятого слідчим рішення в рамках кримінального провадження, що стосується смерті ОСОБА_1 .   
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
		Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		У даній справі позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі свого представника Таргонія В.М. просили суд стягнути на свою користь з АТ «Укрзалізниця» в якості відшкодування моральної шкоди по 200 000,00 грн, завданої їм смертю сина, який помер внаслідок наїзду електровоза, що належить АТ «Укрзалізниця» і є джерелом підвищеної небезпеки.
		Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Згідно зі статтею 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини.
		Статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що право кожного на життя охороняється законом.
		Підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров`я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку руху поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України. Безпека руху поїздів - це комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв (частини перша-друга статті 11 Закону України «Про залізничний транспорт»).
		Пунктом 100 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 457, передбачено, що залізниці повинні забезпечувати потреби населення у пасажирських перевезеннях, безпеку користування залізничним транспортом, необхідні зручності, якісне обслуговування пасажирів на вокзалах і в поїздах, своєчасне перевезення і збереження багажу і вантажобагажу.
		У той же час, Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року № 54, заборонено: підходити ближче ніж на 0,5 метра до краю платформи після оголошення про подачу або прибуття поїзда до його повної зупинки; сидіти на краю посадкової платформи, перону; знаходитися на об`єктах залізничного транспорту в стані алкогольного сп`яніння (пункти 2.16, 2.19, 2.20).
		Відповідно до статті 23 ЦК України кожна особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою зокрема щодо членів її сім`ї.
		Якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала (стаття 1167 ЦК України).
		Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
		Крім того, слід ураховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України застосовуються тоді, коли шкоду завдано джерелом підвищеної небезпеки.
		Сторонами у справі не оспорювалося, що рухомий потяг (залізничний рухомий склад) створює підвищену небезпеку для осіб, які перебувають поблизу.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зазначено, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
		Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини.
		Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого необхідно розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид, умисний злочин).
		Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України).
		Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються у випадках завдання шкоди майну, а також ушкодженням здоров`я фізичній особі. Підставою для цього може бути груба необережність потерпілого, наприклад перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо.
		Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дій, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).
		Дослідивши матеріали справи суд встановив, що причиною загибелі сина позивачів стали травми, завдані внаслідок зіткнення з електропотягом, які були спричинені джерелом підвищеної небезпеки у зв`язку зі здійсненням експлуатації останнього, власною необережністю ОСОБА_1 та нехтування ним правилами безпеки на залізничному транспорті.
		Разом із цим, судом у даній справі не встановлено наявності умислу потерпілої особи або існування обставин непереборної сили при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки.
		Твердження адвоката Борисової Г.Й. про те, що відсутність вини відповідача унеможливлює стягнення шкоди із підприємства, є безпідставними з огляду на таке.
		Особливі правила статті 1187 ЦК України застосовуються тоді, коли шкоду завдано джерелом підвищеної небезпеки. Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини.
		Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №426/16825/16-ц зазначено, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
		Оскільки АТ «Українська залізниця» є законним володільцем джерела підвищеної небезпеки, саме воно є суб`єктом, який несе відповідальність, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
		Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 450/4163/18 зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Водночас, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
		Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності з відшкодування завданої батькам загиблого ОСОБА_1 - позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 моральної шкоди, яка пов`язана з глибокими емоційними переживаннями та моральними стражданнями через передчасну смерть сина, порушення укладу їх життя. Факт загибелі сина є безумовним свідченням спричинення позивачам глибоких моральних страждань.
		З урахуванням відсутності доказів порушення працівниками залізниці правил безпеки руху або експлуатації транспорту, водночас за наявності особистої необережності потерпілої особи, який у нічний час доби (близько 02.40 год) сидів на колії у стані алкогольного сп`яніння (4,24 ‰), глибини та тривалості моральних страждань позивачів, а також принципів розумності, пропорційності та справедливості, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивачів по 100 000 грн у відшкодування моральної шкоди. 
		При цьому суд зауважує, що гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
		Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 23 листопада 2022 року у справі № 686/13188/21 (провадження № 61-3943св22), від 19 квітня 2023 року у справі №336/10216/21 (провадження № 61-73св23).
		Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19, провадження № 14-24цс21).
		Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи й доведеності позову.
		Що стосується необхідності врахування, на думку представника відповідача, обов`язку сплати позивачами податків із сум, що стягуються на їх користь, суд звертає увагу на наступне. 
		Відповідно до Закону України № 466 внесено зміни до п.п.164.2.14 статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23 травня 2020 року).
		До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466, включається у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України).
		Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому моральної шкоди.
		Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування моральної шкоди, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди.
		Враховуючи викладене, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
		При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне. 
		На підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування школи, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи. 
		Відповідно до ч. 6 ст. 141 цього Кодексу якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Згідно п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Таким чином, оскільки позивачі звільнені від сплати судового збору, тому з урахуванням ціни позову, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог (50 % від ціни позову), суд приходить до висновку, що судовий збір у сумі 2 000 грн підлягає стягненню з АТ «Українська залізниця» на користь держави.
		Керуючись ст. 3, 27 Конституції України, ст. 15, 16, 23, 1168, 1187 ЦК України, ст. 12, 13, 141, 258-259, 265 ЦПК України, суд, - 
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		позов представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Таргоній Вадима Миколайовича до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю - задовольнити частково.
		Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 100 000 (сто тисяч) грн 00 коп в якості відшкодування моральної шкоди.
		Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_2 100 000 (сто тисяч) грн 00 коп в якості відшкодування моральної шкоди.
		У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
		Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
		Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .
		Позивач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .
		Представник позивачів: адвокат Таргоній Вадим Миколайович, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ; місцезнаходження: АДРЕСА_2 . 
		Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815; місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5.
		Представник відповідача: адвокат Борисова Ганна Йосипівна, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ; місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
		 
		Повне судове рішення складено 07 листопада 2024 року.  
		 
		 
		Головуючий: Ганько І. І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...