Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 926/148/24 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Договори перевезення, у тому числі при:; Інші договори перевезення:.
Надіслано для оприлюднення: 19.11.2024. Зареєстровано: 20.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 20.11.2024.
Дата набрання законної сили: 14.11.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 листопада 2024 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  926/148/24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Кондратової І. Д., Мамалуя О. О.,
		за участю секретаря судового засідання Москалика В. Р.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "ЛЄГО"
		на рішення Господарського суду Чернівецької області
		у складі судді Гушилик С. М. 
		від 07 травня 2024 року
		та на постанову Західного апеляційного господарського суду 
		у складі колегії суддів: Плотніцького Б. Д., Кравчук Н.М., Скрипчук О.С.
		від 07 серпня 2024 року (повний текст складений 12 серпня 2024 року)
		 
		у справі за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" 
		до Приватного підприємства "ЛЄГО" 
		про стягнення заборгованості в сумі 7 207 361,64 грн,
		 
		за участю представників:
		від позивача: Левчук І. М.
		від відповідача: не з`явились
		 
		ВСТАНОВИВ:
		1. Короткий зміст позовних вимог.
		У січні 2024 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЄГО" про стягнення заборгованості в сумі 7  207  361,64 грн за договором про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом від 05 серпня 2022 року.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач як відправник вантажу в міжнародному перевезенні, не сплатив залізниці платежі за користування вагонами, за зберігання вантажу, за маневреву роботу та за повідомлення на загальну суму 7  207  361,64 грн, що були нараховані залізницею за час затримки вагонів з незалежних від неї причин. 
		2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
		05 серпня 2022 року між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (Залізниця) та Приватним підприємством "ЛЄГО" (Відправник) був укладений договір про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом №  34207835/2022-0002 (далі по тексту - договір) зі станції Коломия Регіональної Філії "Львівська залізниця" (далі - РФ "Львівська залізниця") до станції Дорнешти Румунія шляхом подання заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажу залізничним транспортом №  34207835/2022-0002 від 05 серпня 2022 року Приватним підприємством "ЛЄГО", в якій останній підтверджує, що ознайомлений з оприлюдненим договором на інтернет порталі Акціонерного товариства "Укрзалізниця" та погоджується з його умовами. Зазначена заява Приватного підприємства «ЛЄГО» підписана електронним цифровим підписом відповідальної особи заявника 05 серпня 2022 року, у відповідь на яку Залізниця скерувала Відправнику засвідчене електронним цифровим підписом повідомлення про укладення даного договору.
		Згідно з пунктом 1.1. договору його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах Замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона перевізника не є орендною платою.
		Відповідно до пункту 1.4. договору надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
		Договір є публічним договором, за яким Перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (пункт 1.5. договору).
		Згідно з пунктами 1.6., 1.7. договору даний договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.соm/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП). Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору.
		Відповідно до пункту 1.8. договору умови договору, що потребують визначення окремих параметрів їх надання (окрему станцію надання послуг, ін.) набувають сили і застосовуються у відносинах сторін шляхом надання перевізником пропозиції укласти такі додаткові умови до договору (оферти), прийняття пропозиції (акцепту) замовником та підтвердження її прийняття перевізником з підтвердженням таких умов надання послуг. Приймаючи пропозицію отримання послуг на умовах, що потребують визначення окремих параметрів їх надання, замовник засвідчує, що ознайомився та згоден з такими умовами.
		Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до пункту 12.1. договору (пункт 1.10. договору). 
		За умовами підпунктів 2.1.4., 2.1.5. пункту 2.1. договору Замовник зобов`язаний:
		- сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника;
		- відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини; 
		Відповідно до пункту 3.4. договору Замовник зобов`язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами Перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих Замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від Замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі плата за користування власними вагонами Перевізника).
		Розмір плати за користування власними вагонами Перевізника встановлюється відповідно до пункту 3.4.2. договору, яким передбачено, що плата за користування власними вагонами перевізника визначається за кожен вагон відповідного типу за формулою: Пвик = (Спл/24)*tгод*kм, де: Пвик - плата за користування власними вагонами Перевізника для відповідного типу вагонів; Спл - ставка плати за використання власних вагонів Перевізника для відповідного типу власних вагонів перевізника, грн/вагон за добу, визначена в додатку 1-2 до договору; 24 - кількість годин у добі; tгод - кількість годин користування власним вагоном Перевізника для відповідного типу вагонів; kм - коригуючий коефіцієнт, що застосовуються до Пвик для вагонів, які приймаються до перевезення у складі маршрутного поїзда або контейнерного поїзда. Коефіцієнт встановлюються Перевізником та зазначається в додатку 1-2 договору.
		Моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами перевізника, визначеної в п. 3.4. договору, є момент передачі Замовнику власних вагонів Перевізника або початку затримки відповідно до Правил користування вагонами.
		Облік часу користування, з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами перевізника у випадках вказаних в п.3.4. договору, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами перевізника в частині, що не визначена договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами.
		Загальний час, за який нараховується та сплачується замовником плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні замовника та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них.
		У пунктах 8.1., 8.2. договору сторони домовились про використання електронного документообігу, що передбачає оформлення документів з накладанням КЕП, якщо їх оформлення в електронній формі реалізовано в інформаційних системах перевізника та нормативно-правовими актами не встановлено обов`язковість паперового оформлення. Перелік таких документів визначений у підпунктах 1-26 пункту 8.2 договору.
		Відповідно до пункту 8.3. договору для цілей договору датою та часом одержання однією стороною будь-яких документів (повідомлень), відправлених іншою стороною з використанням власних інформаційних систем перевізника, є дата та час підписання відправником такого документа (повідомлення) КЕП у власних інформаційних системах перевізника.
		Згідно з пунктом 12.2. договору даний договір припиняється: у зв`язку з розірванням договору за взаємною згодою сторін, або у зв`язку з односторонньою відмовою від договору, у випадках та в порядку прямо передбачених договором, або з підстав визначених законодавством.
		Докази визнання договору недійсними, або його розірвання матеріали справи не містять.
		На виконання умов зазначеного договору Відправник - Приватне підприємство «ЛЄГО» на підставі накладних № 597450 від 06 грудня 2022 року, № 500264 від 09 грудня 2022 року, № 544312 від 15 березня 2023 року, №  550798 від 17 березня 2023 року здійснив відправлення вантажу зі станції Коломия Львівської залізниці до станції Дорнешти, Румунія, через прикордонний пункт Вадул-Сірет у вагонах №№ 59164178, 59169987, 59169953, 59167049, 59166736, 59168682, 59170043, 59167080, 459169805, 59168856.
		По прибуттю на прикордонний пункт Вадул-Сірет 10 грудня 2022 року о 16:30 год та 12 грудня 2022 року о 16:30 вагони №№ 59164178, 59169987, 59169953, 59167049 та 59166736 були затримані Чернівецькою митницею для митного догляду. Відповідальні особи Чернівецької митниці внесли у перевізні документи № 597450 та № 500264 відмітку з інформацію щодо заборони пропуску зазначених вище вагонів із вантажем. 
		17 березня 2023 року о 07:20 год та 23 березня 2023 року о 04:30 год вагони №№  59168682, 59167080, 59170043, 59169805, 59168856 були затримані Чернівецькою митницею на пункті пропуску Вадул-Сірет для митного огляду.
		На станції митного пропуску Вадул-Сірет були складені акти загальної форми № 4798 від 10 грудня 2022 року, № 4799 від 12 грудня 2022 року, № 2595 від 17 березня 2023 року та № 2769 від 23 березня 2023 року, якими був засвідчений факт затримки вагонів №№  59164178, 59169987, 59169953, 59167049, 59166736, про що Вантажовідправник був повідомлений через станцію Коломия та через менеджер "Viber". Відповідно до довідки начальника станції Коломия Ільків Тетяни, працівники залізниці повідомляли Відправника про затримку вагонів засобами телефонного зв`язку.
		За результатами огляду вантажу, що перевозився у вагонах №№ 59164178, 59169987, 59169953, 59167049, 59166736, 59168682, 59170043, 59167080, 459169805, 59168856, головний спеціаліст сектору технічної політики та використання лісових ресурсів Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства, склав акт / висновок огляду лісопродукції, а Чернівецька митниця на підставі частини п`ятої статті 338 Митного кодексу України та пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 року № 467 склала акти про проведення огляду товарів / транспортних засобів від 29 березня 2023 року № UA408060/2022/000260 (електронна митна декларація № UA206080009048UO від 06 грудня 2022 року, вагони №№  59169987, 59164178) та № UA408060/22/000259 (електронна митна декларація №UЗ від 09 грудня 2022 року, вагони №№  59169953, 59167049, 59166736, № UA408060/2023/000030 (вагони №№59168682, 59167080, 59170043, електронна митна декларація №  UA2060801/2023/1335 від 15 березня 2023 року) та №/2023/000031 (вагони №№59169805, 59168856, електронна митна декларація №UA206080/2023/1471 від 21березня 2023 року).
		Чернівецька митниця листом № 7.2-08-1/7.2-20/14/6946 від 20 грудня 2022 року проінформувала залізницю про наявність провадження про порушення митних правил за фактом вчинення посадовою особою Приватного підприємства "ЛЄГО" дій, спрямованих на переміщення за митними деклараціями №№ UA206080009048UO, UA206080009138UЗ через митний кордон України товару шляхом надання одним товарам вигляду інших.
		Відповідно до постанови про визнання речових доказів та визнання місця його зберігання від 19 січня 2023 року залізничні вагони №№ 59169987, 59164178, 59166736, 59167049, 59169953 та товар, який переміщується у них, були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №  420222600000000289 від 23 грудня 2022 року, відповідальною особою визначено ВСП "Івано-Франківську дирекцію залізничних перевезень" Регіональної філії Львівська залізниця, та передано по акту прийому-передачі на відповідальне зберігання від 19 січня 2023 року.
		24 березня 2023 року Чернівецька митниця оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №/2023/000006 щодо відмови у пропуску через митний кордон України вагонів №№ 59168682, 59167080, 59170043 за накладною №  544312 від 13 березня 2023 року.
		30 березня 2023 року Чернівецька митниця оформила картку відмови №/2023/000007 по вагонам: №№  59169805, 59168856 за накладною №  550798 від 17 березня 2023 року.
		Національна поліція України постановою від 18 вересня 2023 року закрила кримінальне провадження № 42022260000000289 від 23 грудня 2022 року, внесене до єдиного реєстру досудових розслідувань, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 358 Кримінального кодексу України.
		Першотравневий районний суд м. Чернівці постановою від 29 листопада 2023 року № 725/4396/23, залишеною в силі постановою Чернівецького апеляційного суду від 29 січня 2024 року, визнав керівника Приватного підприємства "ЛЄГО" винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 Митного кодексу України, та наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 404  234,21 грн та конфіскації в дохід держави деревини, вилученої згідно з протоколом про порушення митних правил № 0652/40800/22 від 20 грудня 2022 року.
		У січні 2024 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЄГО" про стягнення заборгованості в сумі 7  207  361,64 грн за договором про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом від 05 серпня 2022 року, посилаючись на те, що відповідач як відправник вантажу в міжнародному перевезенні, не сплатив залізниці нараховані останньою платежі за час затримки вагонів на загальну суму 7  207  361,64 грн, у тому числі платежі за користування вагонами, за зберігання вантажу, за маневреву роботу та за повідомлення.
		3. Короткий зміст оскаржуваних рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду, мотиви їх ухвалення.
		Господарський суд Чернівецької області рішенням від 07 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 07 серпня 2024 року, позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнив в повному обсязі: стягнув з Приватного підприємства «ЛЄГО» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» заборгованості в сумі 7  207  361,64 грн та 86  488,35 грн судового збору.
		Суди попередніх інстанцій виходили з того, що 
		- вимоги чинного законодавства передбачають обов`язок відповідача, як вантажовідправника, сплачувати залізниці плату за користування вагонами, за зберігання вантажів у разі затримки вагонів, пов`язаної з митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці (не з її вини), з огляду на що у разі понесення перевізником додаткових витрат за затримку вагонів, що сталася не з його вини, вантажовідправник зобов`язаний відшкодувати перевізнику всі платежі, виставлені до сплати за користування вагонами та зберігання вантажів.
		- затримка вагонів, пов`язана з митним оформленням, а також необхідністю проведення огляду вантажу в межах відкритого кримінального провадження чи арештом вантажу, не є підставами для звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами відповідно до пункту 121 Статуту залізниць України та пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами;
		- у разі відсутності виявлення факту порушення митних правил вантажовідправник може стягнути в судовому порядку понесені ним збитки у розмірі вартості сплачених залізниці витрат з того органу, за ініціативою якого було проведено затримку товару на станціях залізниці чи на підходах до них;
		- у спірних правовідносинах залізниця має право на стягнення платежів за користування вагонами, за зберігання вантажів, за маневреву роботу, за надіслання повідомлення про затримку вантажу, оскільки позивач довів обставини надання залізницею послуг з перевезення, довів факт затримки вагонів, який підтверджується актами загальної форми ГУ-23, що є належними та допустимими доказами у справі, 
		- залізничні вагони №№ 59169987, 59164178, 59166736, 59167049, 59169953 були затримані саме з вини відповідача, а не залізниці, вагони, передані на зберігання залізниці та на які був накладений арешт в рамках кримінального провадження, продовжували знаходитись на станційних коліях, а отже позивач не міг ними користуватися з огляду на що продовжували діяти загальні умови перевезення вантажів, а відтак і нарахування плати за надані послуги.
		4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
		У касаційній скарзі відповідач - Приватне підприємство «ЛЄГО» просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 07 травня 2024 року і постанову Західного апеляційного господарського суду від 07 серпня 2024 року, а справу передати повністю на новий розгляд.
		5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
		Як на підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник послався на пункти 1 і 4 частини другої статті 287, пункт 8 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували та порушили статті 50, 51, пункт 8 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, ухвалили оскаржувані рішення та постанову про права, інтереси та обов`язки особи - Державної митної служби України, відокремленим підрозділом якої є Чернівецька митниця, яка не була залучена до участі у справі, не розглянули клопотання відповідача про залучення цієї особи до участі у справі, не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22 червня 2023 року у справі № 908/119/22, від 28 жовтня 2020 року у справі № 923/965/19 та від 07 липня 2022 року у справі № 914/853/21.
		6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
		Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій надали належну оцінку усім обставинам справи та наданим доказам, правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, ухвалили законні та обґрунтовані рішення, а доводи скаржника не спростовують висновки судів попередніх інстанцій. Також позивач зазначив про те, що відповідач в суді першої інстанції не заявляв клопотання про залучення Державної митної служби України до участі у справі в якості третьої особи, а заявив таке клопотання до суду апеляційної інстанції, який розглянув це клопотання і правильно відмовив у його задоволенні. За твердженням позивача підстави для залучення Державної митної служби України до участі у справі в якості третьої особи відсутні, оскільки цей орган не є стороною договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом від 05 серпня 2022 року, укладеного між сторонами у цій справі, на підставі якого у межах цієї судової справи стягується спірна заборгованість, не несе жодних зобов`язань за його неналежне виконання, а здійснює повноваження щодо контролю у сфері митного оформлення та не має юридичного інтересу у цій справі, яка не стосується правовідносин у цій сфері. Позивач також зазначає про те, що оспорювані рішення і постанова не впливають на права, інтереси та обов`язки Державної митної служби України у відношенні сторін цього спору, а висновки Верховного Суду, на які послався скаржник, є неприйнятними у взаємозв`язку зі змістом касаційної скарги, оскільки стосуються безпідставності залучення третьої особи в аналогічних випадках.
		Позиція Верховного Суду
		7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій.
		Верховний Суд, обговоривши доводи сторін, наведені у касаційній скарзі та у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Як вбачається зі змісту касаційної скарги доводи скаржника зводяться до порушення судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішення та постанови норм процесуального права, зокрема статей 50, 51 та пункту 8 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає про те, що суди ухвалили оскаржувані рішення та постанову про права, інтереси та обов`язки особи - Державної митної служби України, відокремленим підрозділом якої є Чернівецька митниця, яка не була залучена до участі у справі, не розглянули клопотання відповідача про залучення цієї особи до участі у справі. У частині висновків по суті спору (по суті заявлених позовних вимог) рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції не оскаржується.
		З огляду на викладене, враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд переглядає оскаржувані у цій справі рішення та постанову судів попередніх інстанцій лише в межах доводів касаційної скарги про порушення судами зазначених норм процесуального права та в частині не залучення до участі у справі Державної митної служби України в якості третьої особи і не переглядає оскаржувані рішення та постанову в частині висновків по суті спору (по суті заявлених позовних вимог).
		Відповідно до частини першої статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
		Відповідно до частин першої - четвертої статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
		Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
		У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
		Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
		Аналіз наведеної процесуальної норми свідчить про те, що  законодавець передбачив можливість залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, у справу на підставі:
		- заяви таких третіх осіб про вступ у справу; 
		- заяви учасників справи;
		- за ініціативою суду.
		Підставою для залучення судом до участі у справі осіб, які не є стороною у справі, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, є обставини можливості впливу судового рішення зі спору на права та обов`язки цих осіб щодо однієї із сторін.
		Як вбачається з матеріалів справи Державна митна служба України не зверталася ні до місцевого господарського суду, ні до суду апеляційної інстанції із заявою у цій справі про залучення її до участі у справі в якості третьої особи. Відповідач - Приватне підприємство «ЛЄГО» при розгляді цієї справи в суді першої інстанції також не заявляв клопотання про залучення Державної митної служби України до участі у справі в якості третьої особи. Клопотання про залучення Державної митної служби України, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, до участі у справі відповідач заявив до суду апеляційної інстанції.
		Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції розглянув зазначене клопотання відповідача та дійшов висновку про відмову в його задоволенні з підстав відсутності обставин, які б свідчили про можливість впливу рішення у цій справі на права та обов`язки Державної митної служби. Наведеним спростовуються безпідставні доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, про те, що суд апеляційної інстанції не вирішував питання залучення Державної митної служби України до участі у справі, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
		Верховний Суд не вбачає допущення судом апеляційної інстанції при розгляді клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи положень процесуального законодавства та погоджується, що судове рішення у справі не впливає на права, інтереси чи обов`язки Державної митної служби України.
		Як вбачається предметом спору у цій справі є вимоги про стягнення заборгованості в сумі 7  207  361,64 грн за договором про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом від 05 серпня 2022 року, що складається з плати за користування вагонами, за зберігання, за маневреву роботу та за телеграмне повідомлення. Спірні правовідносини у цій справі виникли між сторонами зазначеного договору: між перевізником за договором - Акціонерним товариством "Українська залізниця" (позивач) та замовником (вантажовідправником) - Приватним підприємством «ЛЄГО» (відповідач). 
		Як на підставу позову позивач послався на те, що відповідач, як відправник вантажу в міжнародному перевезенні, що переміщувався через митний кордон України, не сплатив залізниці платежі (за користування вагонами, за зберігання вантажу, за маневреву роботу та за телеграмне повідомлення), нараховані перевізником (залізницею) у зв`язку із затримкою вагонів з незалежних від перевізника причин.
		Отже, спірні правовідносини виникли з договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом від 05 серпня 2022 року, який за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу.
		Відповідно до частини першої статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
		З огляду на викладе спірні правовідносини мають договірний характер, виникли між сторонами договору перевезення вантажу: між перевізником та вантажовідправником, а Державна митна служба України не є стороною зазначеного договору та відповідно до умов договору та положень чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не є зобов`язаною стороною у цих правовідносинах, зокрема зі сплати платежів за користування вагонами, за зберігання вантажу, за маневреву роботу та за телеграмне повідомлення, нарахованих перевізником (залізницею) у зв`язку із затримкою вагонів з незалежних від перевізника причин, про що обґрунтовано зазначив позивач у відзиві на касаційну скаргу.
		Відповідно до пунктів 1, 3 Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 227 від 06 березня 2019 року, Державна митна служба України (Держмитслужба) є центральним органом виконавчої влади, реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.
		Основними завданнями Держмитслужби є:
		1) забезпечення реалізації державної митної політики, зокрема забезпечення митної безпеки та захисту митних інтересів України і створення сприятливих умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності, збереження належного балансу між митним контролем і спрощенням законної торгівлі;
		2) забезпечення реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи, запобігання та протидії контрабанді, боротьби з порушеннями митних правил;
		3) внесення пропозицій щодо забезпечення формування державної митної політики на розгляд Міністра фінансів.
		За змістом підпунктів 3 - 6 пункту 4 Положення про Державну митну службу України Держмитслужба відповідно до покладених на неї завдань: забезпечує та здійснює контроль за дотриманням вимог законодавства з питань митної справи та в межах повноважень, визначених законом, законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Держмитслужбу, під час переміщення товарів через митний кордон України та після завершення операцій з митного контролю та митного оформлення; забезпечує та здійснює контроль за дотриманням вимог законодавства з питань митної справи на всій території України, у тому числі у вільних митних зонах, територіальному морі, пунктах пропуску через державний кордон, прикордонній смузі та контрольованих прикордонних районах, виключній (морській) економічній зоні України та прилеглій зоні України; забезпечує та здійснює контроль за дотриманням підприємствами і громадянами установленого законодавством порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України; забезпечує та здійснює контроль за застосуванням митних режимів, цільовим використанням товарів, поміщених у відповідний митний режим.
		Отже, Державна митна служба України, як орган державної влади, що реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи, не є стороною спірних договірних правовідносин, не має жодних прав та обов`язків щодо спірної заборгованості. Правомірність дій Державної митної служби України в особі її відокремленого підрозділу щодо затримки вагонів на станції залізниці не є предметом дослідження у цій справі. 
		Відповідач у касаційній скарзі посилається на те, що необхідність залучення Державної митної служби України до участі у цій справі обумовлена тим, що за результатом розгляду адміністративним судом справи № 600/2302/23 він може набути право на пред`явлення позову про стягнення збитків з Чернівецької митниці Державної митної служби України.
		Однак, Верховний Суд вважає ці доводи скаржника безпідставними, оскільки ці доводи побудовані на ймовірності набуття позивачем такого права за результатом розгляду судом справи № 600/2302/23, а судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. Враховуючи те, що рішення у цій справі по суті спору жодним чином не стосується прав / інтересів / обов`язків Державної митної служби України (не наділяє цей державний орган новими правами, не покладає на нього нові обов`язки, не змінює наявні права та/або обов`язки, не позбавляє певних прав та/або обов`язків у майбутньому), ймовірність набуття позивачем права на пред`явлення позову про стягнення збитків з Чернівецької митниці Державної митної служби України не є обов`язковою підставою для участі Державної митної служби України в цій справі, про що правильно зазначив позивач у відзиві на касаційну скаргу.
		З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що судове рішення у цій справі не впливає на права, інтереси чи обов`язки Державної митної служби України та правильно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення Державної митної служби України до участі у справі в якості третьої особи.
		Відповідно до пункту 8 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
		Отже, для скасування судового рішення з наведеної підстави необхідно, щоб судове рішення безпосередньо стосувалося прав, інтересів та/або обов`язків осіб, що не були залучені до участі у справі, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є така особа, або міститься судження про права, інтереси та/або обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
		Однак, Верховний Суд зазначає про те, що оскаржувані рішення та постанова судів попередніх інстанцій у цій справі не стосуються прав, інтересів та/або обов`язків Державної митної служби України, про що зазначалося вище по тексту цієї постанови.
		Відповідно до частини першої статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		Згідно з частиною першою статті 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
		Отже, у наведених нормах процесуального права визначено коло осіб, які наділені процесуальним правом на оскарження судового рішення, зокрема це - особи, які не брали участі у справі, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. 
		Однак, як вбачається з матеріалів справи, Державна митна служба України не зверталася ні до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення місцевого господарського у цій справі на підставі пункту 4 частини третьої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, ні до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення на підставі пункту 8 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, Верховний Суд зазначає про те, що відповідач у цій справі, звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою на підставі пункту 8 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України та зазначаючи про те, що оскаржувані ним судові рішення порушують права, інтереси та обов`язки Державної митної служби України, не наділений повноваженнями представляти інтереси Державної митної служби України у судах та вирішувати замість цього державного органу питання щодо його порушених прав, інтересів та / або обов`язків у зв`язку з прийняттям оскаржуваних рішень у цій справі.  
		Верховний Суд зазначає про те, що Державна митна служба України не позбавлені права самостійно звертатись до суду за захистом свого права, інтересу та/або обов`язку, у разі, якщо такі, на її думку, порушені відповідним рішенням суду. 
		Подібна правова позиція у питанні застосування пункту 8 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України викладена у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 923/965/19, від 07 липня 2022 року у справі №914/853/21, від 22 червня 2023 року у справі № 908/119/22.
		З огляду на викладене зазначена скаржником підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 8 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, визнається Верховним Судом необґрунтованою.
		Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника на неврахування судами попередніх висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 8 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зазначена норма процесуального права міститься у параграфі 3 «Касаційний розгляд» глави 2 «Касаційне провадження» Господарського процесуального кодексу України, тобто є нормою процесуального права, що стосується касаційного розгляду справа, з огляду на що не підлягає застосуванню судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи.
		8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги. 
		Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		З огляду на те, що доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, а наведені ними підстави касаційного оскарження є необґрунтованими, Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Чернівецької області від 07 травня 2024 року та постанови Західного апеляційного господарського суду від 07 серпня 2024 року у справі № 926/148/24.
		9. Судові витрати.
		Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржників. 
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, cуд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "ЛЄГО" залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 07 травня 2024 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 07 серпня 2024 року у справі № 926/148/24 залишити без змін.
		3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                          О. Баранець 
		 
		Судді                                                                                                    І. Кондратова
		 
		                                                                                                    О. Мамалуй

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...