Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/3921/21 (904/2267/20) : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 19.11.2024. Зареєстровано: 20.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 20.11.2024.
Дата набрання законної сили: 29.10.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		29 жовтня 2024 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  922/3921/21 (904/2267/20) 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.
		за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
		 
		за участю представників:
		 
		позивача - адвоката Третьякової Н.  Ю.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокс-Лайф"
		на постанову Східного апеляційного господарського суду 
		від 23.07.2024
		у складі колегії суддів: Медуниці О.Є. (головуючого), Попкова Д.О., Стойки О.В.
		у справі № 922/3921/21 (904/2267/20)
		за позовом Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокс-Лайф" 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Ковальов Сергій Вікторович 
		про визнання недійсним договору
		у межах справи про банкрутство Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва",-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.          У квітні 2020 Торгівельно-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" (далі - ТК ТОВ фірма "Харків - Москва"; позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокс-Лайф" (далі - ТОВ "Фокс-Лайф") про визнання недійсним договору оренди приміщення №12/19 від 01.11.2019, який був укладений у м.  Дніпрі між ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" в особі директора Ковальова Сергія Вікторовича з однієї сторони та ТОВ "Фокс-Лайф" в особі директора Коваленка Дмитра Сергійовича, з моменту його укладення.
		 
		2.          Позовні вимоги мотивовані тим, що між ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" та ТОВ  "Фокс-Лайф" ніколи не існувало жодних взаємовідносин, не укладалося жодних договорів, робіт/послуг не надавалося. Враховуючи текст договору, суб`єктів його укладення та підписання, відсутність наслідків його укладення та очевидну суперечність договору з нормами чинного законодавства, враховуючи кінцеву мету укладання такого договору - створення штучної заборгованості з метою порушення справи про банкрутство ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" та завдання значної шкоди означеному підприємству, а не настання реальних наслідків господарської діяльності - отримання прибутку, позивач вважає договір таким, що підлягає визнанню недійсним з моменту його укладення. У Ковальова Сергія Вікторовича були відсутні повноваження на укладення договору, вказана особа була незаконним директором ТК ТОВ фірма "Харків-Москва", що підтверджується Наказом Міністерства юстиції України №4080/5 від 19.12.2019 та Висновком Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 28.11.2019, яким скасовано незаконні реєстраційні дії, у тому числі щодо зміни директора ТК ТОВ фірма "Харків-Москва".
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		3.          Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.04.2024 у цій справі у позові відмовлено повністю. 
		 
		4.          Вказане рішення суду першої інстанції обґрунтовано, тим, що позивачем обрано неефективний способу захисту. Також суд дійшов висновку суду, що матеріали справи свідчать про неукладеність спірного договору.
		 
		Короткий зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції
		 
		5.          Не погодившись із означеним рішенням, ТК ТОВ фірма "Харків - Москва" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
		 
		6.          Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 апеляційну скаргу позивача задоволено; рішення Господарського суду Харківської області від 10.04.2024 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено; визнано недійсним Договір оренди приміщення №12/19 від 01.11.2019, укладений між Торгівельно-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" в особі директора Ковальова Сергія Вікторовича та ТОВ "Фокс-Лайф" в особі директора Коваленка Дмитра Сергійовича, з моменту його укладення. Здійснено розподіл судових витрат.
		 
		7.          Суд апеляційної інстанції, враховуючи відсутність на момент вирішення справи №922/3921/21 (904/2267/20) спору щодо розгляду відповідних кредиторських вимог за спірним договором оренди та вже наявну практику використання заборгованості за спірним правочином з метою порушення провадження у справі про банкрутство ТК ТОВ фірма "Харків-Москва", що може відбутись у майбутньому, дійшов висновку, що позивачем обрано вірний спосіб захисту, який спрямований на звільнення ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" від виконання зобов`язань за договором оренди (та, відповідно, від відповідальності за їх невиконання) та на убезпечення ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" від можливих позовів/заяв у справі про банкрутство з боку ТОВ "Фокс-Лайф". При цьому, суд встановили, що сторони, укладаючи договір оренди, діяли недобросовісно, а оспорюваний договір був спрямований на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав, а саме створення штучної заборгованості перед відповідачем, а не на настання реальних наслідків вчиненої господарської операції, та наявність ознак фіктивності правочину.
		 
		Рух касаційної скарги 
		 
		8.          19.08.2024 ТОВ "Фокс-Лайф" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у справі № 922/3921/21 (904/2267/20), сформована в системі "Електронний суд" 19.08.2024.
		 
		9.          Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ТОВ "Фокс-Лайф" у справі № 922/3921/21 (904/2267/20) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Жукова С.В., судді - Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2024.
		 
		10.          Ухвалою Верховного Суду від 02.09.2024 касаційну скаргу ТОВ "Фокс-Лайф" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у справі №  922/3921/21 (904/2267/20) залишено без руху.
		 
		11.          12.09.2024 ТОВ "Фокс-Лайф" направило до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги.
		 
		12.          Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 18.09.2024 № 32.2-01/2206 у зв`язку з відпусткою судді Жукова С.В., відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами та доповненнями), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 922/3921/21 (904/2267/20).
		 
		13.          Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ТОВ "Фокс-Лайф" у справі № 922/3921/21 (904/2267/20) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді -   Білоуса В.В., судді - Васьковського С.В., судді - Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2024.
		 
		14.          Ухвалою Верховного Суду від 23.09.2024, серед іншого, відкрито касаційне провадження у справі №  922/3921/21  (904/2267/20) за касаційною скаргою ТОВ  "Фокс-Лайф" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 та призначено розгляд касаційної скарги на 08.10.2024 року о 10:30 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 в залі судових засідань № 330; витребувано з Господарського суду Харківської області, Східного апеляційного господарського суду оригінали матеріалів справи № 922/3921/21 (904/2267/20).
		 
		15.          Ухвалою Верховного Суду від 03.10.2024 заяву ТК ТОВ фірма "Харків-Москва", про участь його представника - адвоката Третьякової Н.Ю. про участь у судовому засіданні 08.10.2024 року о 10:30 год. у справі №  922/3921/21 (904/2267/20) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
		 
		16.          Витребувані ухвалою Суду оригінали матеріалів справи № 922/3921/21 (904/2267/20) надійшли до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду лише 07.10.2024.
		 
		17.          Ухвалою від 08.10.2024 відкладено розгляд касаційної скарги ТОВ "Фокс-Лайф" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у справі №  922/3921/21  (904/2267/20) до 29.10.2024 року о 14:15; задоволено клопотання представника ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" - адвоката                Третьякової Н.Ю. про участь у судовому засіданні 29.10.2024 року о 14:15 у справі №  922/3921/21  (904/2267/20) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		18.          Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Фокс-Лайф" подано касаційну скаргу, в якій останнє просить касаційну скаргу задовольнити, постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 скасувати, рішення Господарського суду Харківської області від 10.04.2024 залишити без змін.
		 
		19.          Аргументи касаційної скарги полягають у наступному.
		 
		19.1.          Судом апеляційної не враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 24.04.2020 у справі № 522/25151/14-ц та постанови КЦС ВС від 11.08.2021 у справі № 523/7609/17 на які відповідач посилався у всіх своїх поданих процесуальних документа (відзив на позовну заяву).
		 
		19.2.          Судом не надано оцінку укладення між позивачем та відповідачем Договору оренди приміщення №12/19 від 01.11.2019 та презумпцію правомірності правочину згідно статті 204 ЦК України (йде посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14-ц). У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (правова позиція відображена у постанові ВП ВС від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18).
		 
		19.3.          "Фокс-Лайф" маючи намір на отримання прибутку від передачі в оренду належного на праві власності приміщення, передало, а ТК ТОВ Фірма "Харків - Москва" для ведення господарської діяльності, у відповідності до визначених цілей Товариства уклав правочин на оренду приміщення. Висновки суду апеляційної інстанції про те, що правочин укладався без реального наміру сторін спростовується наявними доказами, а саме Договором оренди та Актом прийому-передачі нерухомого майна в оренду.
		 
		19.4.          З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності. Зазначена правова позиція відображена у постанові КЦС ВС від 10.03.2021 року у справі № 607/11746/17.
		 
		19.5.          Станом на момент вчинення Договору оренди приміщення підписант від імені позивача - директор Ковальов С.В. був внесений до відповідного реєстру юридичних осіб, в якості керівника, без обмеження повноважень, що в свою чергу свідчить про дійсність правочину укладеного між сторонами. Жодних рішень суду та наказів Міністерства юстиції України не існувала, жодних обмежень в частині повноважень директора у реєстрі не було зазначено.
		 
		19.6.          Відповідач за Договором №12/19 від 01.11.2019 не є платником ПДВ, не має обов`язку щодо складання та реєстрації податкових накладних, відповідно, не є джерелом формування податкового кредиту орендатора. Єиними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку є Договір оренди приміщення №12/19 від 01.11.2019 від 01.11.2019, Акт прийому-передачі предмета оренди за Договором оренди приміщення №12/19 від 01.11.2019 від 01.11.2019.
		 
		19.7.          Судом не досліджено обставини відсутності у позивача повинної документації. Відповідач вважає, що відсутність у позивача первинних документів, може свідчити про ухилення позивача від взятих на себе зобов`язань в частині Договору оренди приміщення №12/19 з метою створення нереальності господарської операції.
		 
		Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
		 
		20.          ТОВ фірма "Харків-Москва" подало відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить у разі розгляду касаційної скарги по суті - відмовити у задоволенні касаційної скарги, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
		 
		21.          У судовому засіданні 29.10.2024 представник позивача просила закрити касаційне провадження з підстав, наведених у поданому клопотанні (зазначеному у відзиві на касаційну скаргу) та заперечила проти касаційної скарги та просила відмовити у її задоволенні.
		 
		Розгляд клопотань Верховним Судом
		 
		22.          У відзиві ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" просить закрити касаційне провадження на підставі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України.
		 
		23.          Вказане клопотання обґрунтовано тим, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження є необґрунтованими. Зокрема, ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" вважає, що постанови у справах (№  522/25151/14-ц, №  523/7609/17, №  643/17966/14-ц, №  2-383/2010, №  607/11746/17), на які посилається скаржник в обґрунтування п. 1 ч.2 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі як щодо неврахування правових висновків Верховного Суду є нерелевантною судовою практикою; водночас посилання скаржника на п.3 ч. 2 ст. 287 ГПК України не обґрунтовано, оскільки скаржник не зазначає норми права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, та не наводить обставин справи, до яких ця норма повинна застосовуватись.
		 
		24.          У судовому засіданні 29.10.2024 представник позивача підтримала вказане клопотання.
		 
		25.          Розглянувши вказане клопотання колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла наступних висновків.
		 
		25.1.          Колегія суддів зазначає, що у статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.
		 
		25.2.          Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.
		 
		25.3.          Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.
		 
		25.4.          У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.
		 
		25.5.          Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
		 
		25.6.          Враховуючи наведене, з огляду на зміст аргументів касаційної скарги, які стосуються неврахування правових висновків Верховного Суду викладених у постановах від 24.04.2020 у справі № 522/25151/14-ц, від 11.08.2021 у справі № 523/7609/17, від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), необхідністю врахування висновків викладених у постанові Верховного Суду від № 643/17966/14, від 10.03.2021 № 607/11746/17, а також неповноти дослідження обставин справи, передчасними є аргументи вказаного клопотання про закриття касаційного провадження, оскільки такі аргументи касаційної скарги, в цьому випадку, підлягають дослідженню під час касаційного розгляду по суті.
		 
		25.7.          Окрім того, в ухвалі Верховного Суду від 23.09.2024 колегія суддів дійшла висновку про відкриття касаційного провадження у справі №  922/3921/21 (904/2267/20) за касаційною скаргою ТОВ  "Фокс-Лайф" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2024.
		 
		25.8.          З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні клопотання ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" про закриття касаційного провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України слід відмовити.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		26.          Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		27.          Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		28.          Предметом судового розгляду, у межах справи про банкрутство ТК ТОВ фірма "Харків - Москва", є вимога ТК ТОВ фірма "Харків - Москва" про визнання недійсним договору оренди приміщення №12/19 від 01.11.2019.
		 
		29.          Судом апеляційної інстанції встановлено наступні обставини справи:
		 
		29.1.          Як убачається з умов Договору оренди приміщення №12/19 від 01.11.2019 (далі - Договір оренди) ТОВ "Фокс-Лайф" (орендодавець) зобов`язується передати ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" (орендар) у строкове платне користування приміщення, а орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування приміщення, що визначене у цьому договорі (приміщення), та зобов`язується сплачувати орендодавцеві орендну плату (п.1.1 договору оренди).
		 
		29.2.          Відповідно до п.1.2 Договору оренди адреса приміщення, що орендується: Україна, м. Дніпро, вул.  Космічна, буд.9А, секція 4, приміщення №101.
		 
		29.3.          Згідно з п.1.3 Договору оренди приміщення, що орендується є офісним приміщенням №101, загальною площею 118 кв.м, що розташоване за адресою: м.  Дніпро, вул.  Космічна, буд.9А, секція 4, приміщення №101.
		29.4.          Стан приміщення, що орендується, на момент передавання в оренду: придатне для використання у відповідності до мети оренди, визначеної у п.2.1 договору; належить орендодавцеві на праві приватної власності (п.1.4 Договору оренди).
		 
		29.5.          Відповідно до п.2.1 Договору оренди приміщення, що орендується, надається орендарю для розміщення офісу.
		 
		29.6.          Пунктом 4.1 Договору погоджено, що строк оренди приміщення, що орендується, складає 12 місяців з моменту прийняття приміщення, що орендується, за актом прийому-передачі.
		 
		29.7.          За умовами п.5.1 Договору оренди розмір орендної плати визначено сумою 3 540,00 грн. на місяць, на умовах попередньої оплати за весь період дії договору.
		 
		29.8.          Договір оренди підписаний з боку ТОВ "Фокс-Лайф" директором                   Коваленко Д.С. , з боку ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" - директором Ковальов С.В.
		 
		29.9.          Матеріали справи містять Акт прийому-передачі нерухомого майна в оренду відповідно до Договору оренди приміщення №12/19 від 01.11.2019 за підписами з боку ТОВ "Фокс-Лайф" директора Коваленко Д.С. , з боку ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" - директора Ковальова С.В.
		 
		30.          Об`єктом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про задоволення позову та визнання недійсним Договору оренди приміщення №12/19 від 01.11.2019, укладеного між ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" в особі директора Ковальова Сергія Вікторовича та ТОВ "Фокс-Лайф" в особі директора Коваленка Дмитра Сергійовича, з моменту його укладення.
		 
		31.          Згідно зі статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		 
		32.          Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частини 1, 2, 4 статті 202 ЦК).
		 
		33.          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК).
		34.          Поняття правочину, різновидом якого є договір, і поняття правовідносин, різновидом яких є зобов`язання, нетотожні: правочином є дії, спрямовані на створення юридичних наслідків, а правовідносини - це урегульовані суспільні відносини, змістом яких є права й обов`язки учасників цих відносин (суб`єктів правовідносин). Договірні правовідносини виникають на підставі договору. Останній є юридичним фактом (домовленістю, взаємопов`язаними діями), із яким пов`язане виникнення зобов`язання. Отже, виникнення правовідношення, зокрема зобов`язання, не є тотожним укладенню договору. Такий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц.
		 
		35.          Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		 
		36.          Положення частини 2 статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
		 
		37.          Відповідно до статті 215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України.
		 
		38.          Згідно із частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		 
		39.          Недійсність правочину зумовлена наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
		 
		40.          Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №  905/1227/17).
		41.          Згідно з п.  13 ч.  2 ст.  9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в ЄДР містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
		 
		42.          Частиною 1 статті 10 означеного Закону передбачено: якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до ЄДР, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. 
		 
		43.          Як встановлено судом апеляційної інстанції, реєстраційні дії в ЄДР, у тому числі пов`язані із реєстрацією змін відомостей про керівника ТК ТОВ фірма «Харків-Москва»: внесення запису про керівника підприємства Ковальова Сергія Вікторовича замість первинного запису про його керівника Дукер Шмуєла, був скасований Наказом Міністерства юстиції України №4080/5 від 19.12.2019, як такий, що не відповідає вимогам законодавства України (незаконно внесений).
		 
		44.          Також, всупереч висновкам суду першої інстанції та твердженням відповідача, Міністерство юстиції України не приймало рішення щодо призначення та/або звільнення керівника господарського товариства (керівника позивача), щодо визнання правочинів недійсними, проте відповідно до наданих законом повноважень надало оцінку діяльності суб`єкта проведення реєстраційних дій під час проведення реєстраційних дій, встановило порушення під час проведення реєстраційних дій та прийняло рішення у формі Наказу про скасування реєстраційного запису про Ковальова С.В. як про керівника підприємства позивача. Наказ Міністерства юстиції України є чинним, Ковальов С.В. не оскаржив рішення Міністерства юстиції України у формі наказу щодо скасування запису про нього як про керівника за результатами розгляду скарги.
		 
		45.          Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що керівник підприємства позивача - Ковальов С.В. , запис про якого був виключений з реєстру на підставі наказу Міністерства юстиції України від 19.12.2019, ніколи не набував статусу належного керівника підприємства позивача і не мав повноважень на укладення договору оренди приміщення №12/19 від 01.11.2019 від імені підприємства позивача. 
		 
		46.          Колегія суддів вважає необґрунтованим доводи скаржника про неврахування правових висновків про те, що з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності. Зазначена правова позиція відображена у постанові КЦС ВС від 10.03.2021 року у справі № 607/11746/17.
		 
		47.          Суд зазначає, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		 
		48.          Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
		 
		49.          Частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
		 
		50.          Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
		 
		51.          Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.
		 
		52.          Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.
		 
		53.          Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сторони, укладаючи договір оренди, діяли недобросовісно, а оспорюваний договір був спрямований на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав, а саме створення штучної заборгованості перед відповідачем, а не на настання реальних наслідків вчиненої господарської операції.
		 
		54.          Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідь на претензію ТОВ  "Фокс-Лайф" датована 20.12.2019 та підписана Ковальовим С.В. , як директором позивача. Водночас, як зазначалося вище, 19.12.2019 наказом Міністерства юстиції України було скасовано реєстраційні дії в ЄДР, у тому числі щодо відомостей про керівника ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" Ковальова С.В., як незаконного запису.
		 
		55.          За наведених обставин, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив посилання відповідача на обставини визнання керівником (Ковальовим С.В) ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" заборгованості за договором.
		 
		56.          Відтак, аргументи скаржника про те, що відсутність в реєстрі будь яких обмежень в частині повноважень директора є необґрунтованими, оскільки не спростовують висновків про незаконність внесення запису до реєстру щодо керівника позивача, а відтак і не вказують про законність дій, вчинених цією особою до скасування відповідного запису цьому реєстрі.
		 
		57.          Серед підстав недійсності договору позивач також зазначає про його фіктивність, з огляду на укладення сторонами договору без наміру створити правові наслідки, обумовлені цим договором.
		 
		58.          Як встановлено судом апеляційної інстанції, ні позивачем, ні відповідачем не надано до матеріалів справи жодних доказів наявності господарської діяльності за спірним договором. Матеріали справи не містять доказів сплати позивачем грошових коштів на виконання вказаного договору, як і не містять доказів відображення спірного договору в бухгалтерській та податковій звітності.
		 
		59.          При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що реальні наміри сторін правочину підтверджуються у цій справі єдиними первинними документами, а саме Договором оренди приміщення №12/19 від 01.11.2019 та Актом прийому-передачі предмета оренди.
		 
		60.          Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
		 
		61.          Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення № 88).
		 
		62.          Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення № 88 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
		 
		63.          Відповідно до ч. 1, ч. 5 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій    є    первинні    документи,    які    фіксують    факти здійснення господарських операцій.    Первинні документи повинні бути    складені під    час здійснення господарської операції,    а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.    Для контролю та    впорядкування оброблення     даних     на     підставі     первинних документів    можуть складатися зведені облікові документи.
		 
		64.          Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
		 
		65.          Системний аналіз приписів статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та положень пунктів 2.1, 2.4 пункту 2 Положення № 88 свідчить, що за своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов`язань (констатують, фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 23.09.2021 у справі № 910/866/20, від 02.06.2022 у справі №  917/1384/20).
		 
		66.          Отже, саме первинними документами має підтверджуватись заборгованість, її розмір і саме ці докази мають подаватися позивачем для встановлення судом обставин невиконання такого зобов`язання відповідачем.
		 
		67.          За статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються засобами доказування, передбаченими у частині другої цієї статті, зокрема, письмовими, речовими та електронним доказами.
		 
		68.          Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (частина перша статті 76 ГПК України).
		 
		69.          Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
		 
		70.          Стандарти доказування не передбачають обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідною, ніж протилежний.
		 
		71.          Як встановлено судом апеляційної інстанції, сторонами не вчинено жодних дій, спрямованих на виконання оскаржуваного договору. Позивачем не було надано жодних рахунків, доказів сплати грошових коштів на виконання вказаного договору. Ані позивачем, ані відповідачем не вчинено жодних дій, спрямованих на відображення спірного договору в бухгалтерській та податковій звітності.
		 
		72.          Касаційний суд враховує, що сам по собі договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, а свідчить про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.
		 
		73.           Водночас, лише Акт прийому-передачі не може підтверджувати дійсність господарської операції за відсутності інших первинних документів, які у сукупності можуть підтверджувати її дійсність.
		 
		74.          Разом з тим, викладені у касаційній скарзі доводи, у тому рахунку про те, що скаржник не є платником ПДВ, зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		75.          За наведених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що сторони, укладаючи договір оренди, діяли недобросовісно, а оспорюваний договір був спрямований на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав, а саме створення штучної заборгованості перед відповідачем, а не на настання реальних наслідків вчиненої господарської операції. Наведені вище обставини у сукупності свідчать про наявність правових підстав для визнання договору оренди приміщення №12/19 від 01.11.2019 недійсним.
		76.          Крім того, ТК ТОВ фірма «Харків-Москва» наголошує на тому, що враховуючи відсутність на момент вирішення справи №922/3921/21 (904/2267/20) спору щодо розгляду відповідних кредиторських вимог за спірним договором оренди та вже наявну практику використання заборгованості за спірним правочином з метою порушення провадження у справі про банкрутство ТК ТОВ фірма «Харків-Москва», що може відбутись у майбутньому, позивачем обрано вірний спосіб захисту.
		 
		77.          Суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що ініціювання спору про недійсність договору у цій справі є ефективним способом захисту, спрямованим на звільнення ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" від виконання зобов`язань за договором оренди (та, відповідно, від відповідальності за їх невиконання) та на убезпечення ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" від можливих позовів/заяв у справі про банкрутство з боку ТОВ  "Фокс-Лайф". 
		 
		78.          При цьому, суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав помилковим посилання суду першої інстанції, в контексті визначення ефективного способу захисту, на правову позицію Верховного Суду справі №145/2047/16-ц, з огляду на її нерелевантність зі справою, що розглядається.
		 
		79.          Враховуючи у сукупності обставини цієї справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що у цій справі відсутній інший ефективний спосіб захисту, аніж визнання недійсним договору оренди приміщення.
		 
		80.          З огляду на викладене, аргументи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду. Посилання скаржника на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.04.2020 у справі № 522/25151/14-ц та від 11.08.2021 у справі № 523/7609/17 є необґрунтованим, з огляду на відсутність подібності спірних правовідносин зі справою, що розглядається.
		 
		81.          Крім того, у справі №643/17966/14-ц, на яку посилається скаржник, спір виник з приводу звернення стягнення на предмет іпотеки, водночас, питання щодо визнання недійсним договору судами не розглядалось взагалі, тому правовідносини у цій справі теж не є подібними зі справою, що розглядається. При цьому колегія суддів зазначає, що саме по собі цитування статті 204 ЦК України не може бути висновком Верховного Суду із застосування норми права в подібних правовідносинах. З цих же підстав, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на справу №2-383/2010.
		 
		82.          У справі №607/11746/17, на необхідність врахування висновків якої посилається скаржник, вирішувався спір між двома фізичними особами про стягнення грошових коштів за невиконання зобов`язання за договором транспортного експедирування, при цьому, відповідач визнав факт його укладання, а судами не досліджувались обставини наявності повноважень учасників справи на укладання такого договору. Відтак, правовідносини у цій справі не є подібними до справи, що розглядається.
		 
		83.          Відхиляючи доводи скаржника, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").
		 
		84.          Незгода із рішенням судів попередніх інстанцій не означає їх незаконність, як і не можуть вказувати на незаконність рішення його негативні наслідки для скаржника, оскільки настання цих наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь однієї із сторін є звичайним, передбаченим господарським процесом, наслідком.
		 
		85.          За змістом частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		86.          З огляду на викладене у цій постанові, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у справі №  922/3921/21 (904/2267/20), що не спростовано заявником касаційної скарги.
		 
		87.          Відповідно до частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		88.          Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України дійшла висновку, що постанова Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у справі №  922/3921/21 (904/2267/20) прийнята відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її зміни або скасування відсутні, водночас аргументи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження в якості підстав для скасування правомірних та обґрунтованих рішень судів попередніх інстанції.
		 
		89.          Оскільки підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України за подання касаційної скарги покладається на скаржника.
		 
		90.          Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, - 
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокс-Лайф" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у справі №  922/3921/21 (904/2267/20) залишити без задоволення.
		 
		2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у справі №  922/3921/21 (904/2267/20) залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                   В. В. Білоус
		 
		 
		Судді                                                                                               О. В. Васьковський
		 
		 
		                                                                                                       В. Я. Погребняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...