Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/19904/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 20.11.2024.
Дата набрання законної сили: 13.11.2024
Номер судового провадження: 61-17167ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 листопада 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 759/19904/20
		провадження № 61-17167св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		 
		відповідач - Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області,
		 
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Писаної Т. О., Таргоній Д. О.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог 
		У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (далі - Києво-Святошинська РДА), треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (далі - Служба у справах дітей Києво-Святошинської РДА), ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування розпорядження.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 06 серпня 2016 року він перебував 
		у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 20 серпня 2018 року (справа № 402/570/18) розірвано.
		У шлюбі у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Після розірвання шлюбу дитина проживала з обома батьками почергово. 
		У судовому порядку місце проживання дитини не встановлювалося.
		У першому півріччі 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Києво-Святошинської РДА, як органу опіки та піклування, із заявою про усунення перешкод у вихованні їх дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Служба у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської РДА листом від 17 червня 2020 року № 2168 повідомила його про те, що 24 червня 2020 року відбудеться засідання комісії з питань захисту прав дитини, на якій розглядатиметься питання щодо встановлення способу участі матері ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітньою ОСОБА_3 
		18 червня 2020 року він надіслав до Служби у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської РДА пояснення з приводу звернення ОСОБА_2 , а також клопотання про відкладення засідання комісії, оскільки на території України введено загальнонаціональний карантин.
		24 липня 2020 року у телефонному режимі фахівець Служби у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської РДА повідомив його про те, що 28 липня 2020 року відбудеться засідання комісії з питань захисту прав дитини.
		27 липня 2020 року він надіслав до Служби у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської РДА клопотання про відкладення засідання комісії, оскільки він не був належним чином повідомлений про розгляд комісією заяви ОСОБА_2 про встановлення способу участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою 
		ОСОБА_3 , а також у зв`язку із введенням на території України карантину.
		17 серпня 2020 року у телефонному режимі фахівць Служби у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської РДА повідомив його про те, що 18 серпня 2020 року відбудеться засідання комісії з питань захисту прав дитини.
		29 серпня 2020 року він отримав лист Служби у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської РДА від 11 серпня 2020 року № 2197 про те, що 18 серпня 2020 року відбудеться засідання комісії з питань захисту прав дитини. 
		У цей же день він надіслав до Служби у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської РДА клопотання про відкладення засідання комісії з питань захисту прав дитини, оскільки він не був належним чином повідомлений про дату засідання комісії, а також з метою запобігання розповсюдженню коронавірусу, оскільки він з усією сім`єю перебував на самоізоляції. 
		При цьому він зазначав, що його особиста участь при вирішенні питання участі у вихованні дитини матір`ю є обов`язковою та нагальною, оскільки виключно він може повідомити обставини, що стосуються сімейної ситуації, що склалася. 
		02 вересня 2020 року розпорядженням Києво-Святошинської РДА № 577 визначено способи участі матері ОСОБА_2 у вихованні малолітньої 
		ОСОБА_3 та спілкуванні з нею, а саме встановлено їй наступний графік спілкування з дитиною: щомісяця з 15 год 00 хв першої, третьої п`ятниці 
		до 18 год 00 хв першої, третьої неділі, 50 % канікулярного періоду, в інші дні - за попередньою домовленістю між батьками.
		Належним чином завірену копію зазначеного розпорядження він не отримував. Лише 09 листопада 2020 року отримав його копію під час розгляду справи № 369/12861/20 про адміністративне правопорушення, яка розглядається Києво-Святошинським районним судом Київської області.
		Посилаючись на те, що розпорядження Києво-Святошинської РДА від 02 вересня 2020 року № 577 є незаконним, таким, що прийняте всупереч вимогам чинного законодавства, без урахування ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особистої прихильності дитини до кожного з них, стану здоров`я дитини та інших обставин, що мають істотне значення, які пов`язані із психоемоційним станом дитини, а також із порушенням вимог пункту 73 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року 
		№ 866 (далі - Порядок № 866), ОСОБА_1 просив визнати протиправним та скасувати розпорядження Києво-Святошинської РДА від 02 вересня 2020 року 
		№ 577, яким визначено способи участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітньої дочки ОСОБА_3 .
		Короткий зміст судових рішень
		Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11 травня 2023 року позов залишено без задоволення.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскаржуваним розпорядженням органу опіки та піклування права позивача на участь у вихованні дитини не порушено. Розпорядження відповідає вимогам закону та не встановлює додаткових обмежень для батька у часі, способі або методах участі у вихованні дитини, сприяє забезпеченню найкращих інтересів дитини, а також забезпечує рівне здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків.
		Постановою Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. 
		Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 травня 2023 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення у редакції цієї постанови. 
		У решті рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 травня 
		2023 року залишено без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції загалом дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування розпорядження Києво-Святошинської РДА від 02 вересня 2020 року № 577, однак помилився щодо мотивів такої відмови. 
		Відмовляючи у задоволенні позову за необґрунтованістю, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що суб`єктний склад відповідачів у справі є неналежним, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи  
		У грудні 2023 року  ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року, 
		в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржуване судове рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		 
		Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на необхідність відступлення та/або уточнення висновку щодо застосування частини другої статті 50 ЦПК України, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 вересня 
		2021 року у справі № 757/39693/20, від 02 лютого 2022 року у справі № 462/4724/20 (пункт 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
		Посилається те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив (не вирішив) клопотання про дослідження доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають важливе значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції помилково застосував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 15 вересня 
		2021 року у справі, 757/39693/20, який не є релевантним до спірних правовідносин. 
		Зокрема у справі 757/39693/20 зазначено, що у справі за позовом одного з батьків про визнання незаконним рішення органу опіки та піклування про визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні того з батьків хто проживає окремо від неї, належними відповідачами є: особа рішення якої стосується (той з батьків, для кого визначено способи участі у вихованні дитини та спілкуванні) та орган опіки та піклування, рішення якого оскаржується. 
		У зазначеній справі позивач порушував питання про скасування рішення органу опіки та піклування та встановлення (визначення) способів участі іншого з батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною. 
		Натомість, у цій справі (№ 759/19904/20) він не заявляв вимог про встановлення (визначення) другому з батьків способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, а тому залучення чи незалучення ОСОБА_2 жодним чином не впливає на вирішення його позовних вимог до органу владних повноважень щодо дотримання процедури (порядку) розгляду заяви ОСОБА_2 та видачі оспорюваного розпорядження Києво-Святошинської РДА від 02 вересня 2020 року № 577.
		За таких обставин існує необхідність передати справу на розгляд палати або об`єднаної палати Верховного Суду для відступлення та/або уточнення висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15 вересня 2021 року у справі № 757/3969/20 та від 02 лютого 2022 року у справі № 462/4724/20 щодо застосування частини другої статті 50 ЦПК України. 
		У березні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу 
		від ОСОБА_2 , доводи якого не можуть бути враховані, оскільки відзив подано з пропуском десятиденного строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження, підстав для продовження якого не встановлено. 
		 
		При цьому колегія суддів враховує, що копія ухвали про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою  ОСОБА_1 , вручена ОСОБА_2 05 березня 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 . 
		 
		Посилання заявниці на те, що 05 березня 2023 року касаційну скаргу 
		ОСОБА_1 отримали її батьки, а вона - 10 березня 2023 року, оскільки на цей час проживає за адресою: АДРЕСА_2 , є необґрунтованими, оскільки доказів зміни адреси для листування ОСОБА_2 матеріали справи не містять.  
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 04 грудня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від  25 жовтня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Погрібному С. О., судді, які входять до складу колегії: Ступак О. В., Гулейков І. Ю.
		Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року 
		№ 4710/226-24 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Погрібного С. О .
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 січня 2024 року, справу призначено судді-доповідачу 
		Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.   
		Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2024 року (після усунення недоліків) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстав, визначених пунктами 2, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано з Святошинського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 759/19904/20; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
		У березні 2024 року матеріали справи № 759/19904/20 надійшли до Верховного Суду.
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, 
		є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3  частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. 
		Фактичні обставини справи
		Суди встановили, що 16 квітня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Києво-Святошинської РДА із заявою про встановлення способу участі матері у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з нею.
		17 червня 2020 року Києво-Святошинська РДА листом № 2168 повідомила ОСОБА_1 про необхідність з`явитися 24 червня 2020 року о 12 год 50 хв на засідання комісії з питань захисту прав дитини.
		18 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Служби у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської РДА із заявою про відкладення засідання комісії. 
		11 серпня 2020 року Києво-Святошинська РДА листом № 2197 повідомила ОСОБА_1 про необхідність з`явитися 18 серпня 2020 року об 11 год 10 хв на засідання комісії з питань захисту прав дитини.
		17 серпня 2020 року позивач звернувся до Служби у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської РДА із заявою про відкладення засідання комісії.
		Розпорядженням Києво-Святошинської РДА від 02 вересня 2020 року 
		№ 577 визначено способи участі ОСОБА_2 у вихованні малолітньої дитини 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановлено такий графік спілкування з дитиною: щомісяця з 15 год 00 хв першої, третьої п`ятниці до 
		18 год 00 хв першої, третьої неділі, 50 % канікулярного періоду , в інші дні - за попередньою домовленістю між батьками. 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Статтею 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
		Принцип найкращих інтересів поширюється на всі дії, що стосуються дітей, і вимагає активних дій із захисту їхніх прав та сприяння їх зростанню та благополуччю, а також заходів з підтримки та надання допомоги батькам й іншим особам, які несуть щоденну відповідальність у питаннях реалізації прав дітей
		У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
		Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
		Статтею 141 Сімейного кодексу України визначено, що мати й батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
		Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
		Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (стаття 157 СК України).
		За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини (статті 158 СК України).
		Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи (частина друга статті 159 СК України).
		Зміст наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що мати, яка проживає окремо від дитини, очевидно має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати їй спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
		У той же час мати має право на звернення до органу опіки та піклування або до суду за захистом свого права на особисте спілкування і виховання дитини.
		Позивач не погоджується із розпорядженням Києво-Святошинської РДА 
		від 02 вересня 2020 року № 577 щодо встановленого порядку участі матері у вихованні дитини.
		Відповідачем у цьому спорі ОСОБА_1 визначив Києво-Святошинську РДА. При цьому спір щодо порядку участі матері у вихованні дитини, побачення матір`ю з дочкою існує між матір`ю ОСОБА_2 та батьком ОСОБА_1 . 
		Статтею 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава
		Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
		Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
		У справі за позовом одного з батьків про визнання незаконним рішення органу опіки та піклування про визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні того з батьків, хто проживає окремо від неї, належними відповідачами є особа, за зверненням та на захист прав якої прийнято рішення (той з батьків, для якого визначено способи участі у вихованні дитини та спілкуванні), та орган опіки та піклування, рішення якого оскаржується.
		Такий висновок узгоджується із висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 757/39693/20 (провадження у справі № 61-13261св21) та від 02 лютого 2022 року у справі № 462/4724/20 (провадження № 61-19935св21).
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		У касаційній скарзі заявник посилається на наявність підстав для передачі справи на розгляд палати або об`єднаної палати Верховного Суду для відступу 
		від висловленої Верховним Судом у справах № 757/39693/20 та № 462/4724/20 правової позиції. 
		Відповідно до частини першої статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
		Згідно з частинами першою, другою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
		Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
		Належного обґрунтування для такого відступлення касаційна скарга не містить. 
		Колегія суддів, враховуючи зміст наведених вище норм права, вважає доводи заявника необґрунтованими. 
		Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, враховавши зазначені норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, обґрунтовано виходив із того, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають оскільки у спірних правовідносинах належним відповідачем є також мати малолітньої дитини - ОСОБА_2 , за заявою та в інтересах якої оскаржуваним розпорядженням Києво-Святошинської РДА від 02 вересня 
		2020 року № 577 встановлено порядок участі матері у виховані малолітньої дитини.
		У контексті наведеного необхідно зазначити, що скасування зазначеного розпорядження безумовно вплине на права матері малолітньої дитини - ОСОБА_3 , оскільки цим розпорядженням вирішено питання щодо її участі у вихованні та спілкуванні із дочкою.
		Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив (не вирішив) клопотання позивача про дослідження доказів, оскільки у судовому засіданні 25 жовтня 2023 року суд апеляційної інстанції розглянув клопотання заявника про дослідження всіх забраних у справі доказів та відмовив у його задоволенні, зазначивши відповідні мотиви такої відмови. 
		Зважаючи на наведене, враховуючи підстави касаційного оскарження, наведені заявником, колегія суддів вважає, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні заявлених позивачем вимог.
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. 
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		З огляду на те, що постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, ВерховнийСуд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ: 
		У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд палати або об`єднаної палати Верховного Суду для відступу 
		від висловленої Верховним Судом у справах № 757/39693/20 та № 462/4724/20 правової позиції відмовити.
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 
		Постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 рокузалишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:          І. Ю. Гулейков   Р. А. Лідовець    Д. Д. Луспеник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...