Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 613/1010/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадського порядку та моральності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 21.11.2024.
Дата набрання законної сили: 14.11.2024
Номер судового провадження: 51-1148км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017220220000327

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 листопада 2024 року
		м. Київ
		справа № 613/1010/17
		провадження № 51-1148км24
		Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
		головуючої                                                  ОСОБА_1 
		суддів                                                            ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 
		за участю:
		секретаря судового засідання             ОСОБА_4 
		засудженої
		(у режимі відеоконференції)                  ОСОБА_5 
		прокурора                                                  ОСОБА_6 
		розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_5 на вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 11 травня 2021 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 7 лютого 2024 року в кримінальному проводженні стосовно 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова, жительки АДРЕСА_1 , 
		засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені фактичні справи
		За вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 11 травня 2021 року, залишеним без змін 7 лютого 2024 року Полтавським апеляційним судом,ОСОБА_5 було засуджено за ч. 3 ст. 297 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; на підставі ч. 1 ст. 71 КК до призначеного покарання частково приєднано невідбуте за попереднім вироком (Богодухівського районного суду Харківської області від 4 березня 2015 року) і визначено остаточне - у виді позбавлення волі на строк 6 років.
		Вирішено питання щодо речових доказів тапроцесуальних витрат у кримінальному провадженні.
		Суд визнав ОСОБА_5 винною в незаконному заволодінні предметами, що знаходилися в могилі, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, із корисливих мотивів за обставин, детально викладених у вироку.
		Як установив суд, 13 травня 2017 року в період з 09:00 до 10:00 на цвинтарі, розташованому на АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння  ОСОБА_5 за попередньою змовою з особою, провадження щодо якої закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), викопали та викрали з могил: померлих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - із кожної по дві металевих труби загальною вартістю 282,76 і 114 грн відповідно, завдавши потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 матеріальної шкоди на вказані суми; померлого ОСОБА_11 - металевий кутник вартістю 164 грн, завдавши ОСОБА_12 матеріальної шкоди на зазначену суму; померлої ОСОБА_13 - металеву трубу вартістю 141,38 грн, завдавши ОСОБА_14 матеріальної шкоди на цю суму.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_5 просить скасувати згадані вирок й ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК. Суть доводів скаржниці зводиться до того, що її винуватості у вчиненні кримінального правопорушення не доведено, а суди попередніх інстанцій не дали належної оцінки доказам. За міркуваннями ОСОБА_5 ,  потерпілі та свідки не підтвердили її причетності до викрадення предметів із могил; протоколи слідчих експериментів від 8 серпня 2017 року з участю свідків фактично є протоколами їхнього допиту, до того ж ОСОБА_15 відмовився давати показання в суді; дані протоколів огляду місця події від 17 червня 2017 року вказують лише на факт пошкодження могил; протокол слідчого експерименту з її участю є недопустимим доказом через проведення дії за відсутності захисника. На думку засудженої, також не було зважено на показання свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , на постанову про виділення матеріалів кримінального провадження за фактами наруги над іншими могилами, котрі доводять її непричетність до злочину. Крім того, не погоджуючись з оспорюваними рішеннями, авторка скарги акцентує на тому, що вона є особою з інвалідністю, проживає з двома неповнолітніми дітьми та з батьками, які страждають на хронічні захворювання і потребують стороннього догляду.   
		Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не  надходило. 
		Позиції учасників судового провадження
		У суді касаційної інстанції засуджена підтримала касаційну скаргу; прокурор заперечив обґрунтованість вимог сторони захисту. 
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який її засуджено, є обґрунтованим, його зроблено на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, оціненими відповідно до правил ст. 94 КПК.
		Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд насамперед виходив з аналізу показань допитаних у  судовому засіданні як обвинуваченої ОСОБА_5 , потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_18 , свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 у їх взаємозв`язку з безпосередньо дослідженими фактичними даними, що містяться: у протоколах огляду місця події від 16, 17 травня та 3 червня 2017 року,огляду предметів від 18 травня 2017 року з фототаблицею; пред`явлення речей для впізнання від 18 травня та 3 червня 2017 року; слідчого експерименту від 8 серпня 2017 року, а також у товарознавчих експертизах від 13 червня 2017 року й у висновку експерта від 21 червня 2017 року № 856.
		Водночас суд з`ясував позицію ОСОБА_5 , яка не визнала провини, однак не заперечувала факту свого перебування 13 травня 2017 року на цвинтарі з особою, справу щодо якої закрито у зв`язку зі смертю ( ОСОБА_26 ), вживання з останнім алкогольних напоїв біля могили ОСОБА_27 ; твердила, що, на відміну від ОСОБА_26 , постійно була на вказаному місці, а той навпаки відлучався і самостійно знайшов металеві труби, котрі потім здав до приймального пункту металобрухту. Крім того, ОСОБА_5 зазначала, що її визнавальні показання  на досудовому розслідуванні було отримано під тиском правоохоронців. 
		Упродовж розгляду справи суд ретельно перевірив висунуту обвинуваченою на свій захист версію, яку вмотивовано відхилив, спростувавши наведеними у вироку доказами. 
		Зокрема місцевий суд слушно послався на висновки експерта від 21 червня 2017 року № 856, згідно з якими виявлені при огляді місця події сліди пальців рук на пошкодженому пам`ятнику ОСОБА_8 належать ОСОБА_5 .Допустимість цього доказу в касаційній скарзі не оспорюється. Між тим, такі об`єктивні дані в поєднанні з показаннями свідків й іншими безпосередньо дослідженими доказами доводять вчинення ОСОБА_5 незаконного заволодіння предметами з могил. 
		Усупереч твердженням у касаційній скарзі, свідки ОСОБА_19 , ОСОБА_21 підтвердили суду, що бачили засуджену та особу, справу щодо якої закрито, також біля могили Довженків, а свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні показав, що бачив ОСОБА_5 із ОСОБА_26 , котрі несли в мішку металобрухт, схожий на труби. Про неодноразове перебування засудженої разом із  ОСОБА_26 на цвинтарі вказувала в суді й свідок ОСОБА_23 . 
		Аргументів, котрі би в процесуальному аспекті ставили під сумнів допустимість згаданих доказів, показань потерпілих, протоколів огляду місця події,  пред`явлення речей для впізнання й висновків товарознавчих експертиз, у поданій скарзі не міститься. Водночас на підставі даних, відображених у зазначених показаннях, протоколах та експертних дослідженнях, які не оспорюються, суд установив характер пошкоджень могил, незаконно вилучені з них предмети, їх належність, вартість і розмір завданої шкоди. 
		Що стосується проведених за участю свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_21 , ОСОБА_19 та ОСОБА_16 слідчих експериментів, то посилання скаржниці на недопустимість отриманих  даних, не можна визнати прийнятними. Із наявних у справі відповідних протоколів убачається, що їх зміст не релевантний ознакам показань як іншого самостійного джерела доказів. При здійсненні вказаних процесуальних дій не було допущено таких порушень вимог статей104-107, 240 КПК, що позначилися на результатах експериментів. Фактів отримання даних унаслідок істотного порушення прав і свобод свідків не встановлено, а доводів на обґрунтування протилежного в поданій касаційній скарзі немає. Тому сама собою відмова ОСОБА_15 давати показання суду не створює безумовної підстави для визнання протоколу слідчого експерименту з його участю недопустимим, адже цей документ у силу ч. 2 ст. 84 КПК  є самостійним джерелом доказів. Наведена позиція узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суд від 14 вересня 2020 року (справа № 740/3597/17, провадження № 51-6070кмо19).
		Проведення слідчого експерименту з ОСОБА_5 без участі захисника також не свідчить про недопустимість його результатів, як про це йдеться в касаційній скарзі. За матеріалам справи, ОСОБА_5 була забезпечена захисником із 19 липня 2017 року, проте надалі у своїй заяві від 24 серпня 2017 року прохала проводити експеримент без його участі (т. 4, а.с. 105). Ураховуючи таке письмове звернення, правила ст. 52 КПК, за якими участь захисника в цьому кримінальному провадженні не обов`язкова, показання понятих - свідків  ОСОБА_24  та ОСОБА_25 про добровільне без жодного тиску з боку правоохоронців відтворення засудженою обставин заволодіння предметами з могил, позитивний висновок за наслідками спеціальної перевірки з питань законності дій поліцейських, місцевий суд визнав допустимим доказом протокол слідчого експерименту від 24 серпня 2017 року за участі ОСОБА_5 .
		Необхідно також зауважити, що безпосередньо сторона захисту не зверталася зі скаргами на жорстоке поводження поліцейських і тиск на засуджену з метою отримання визнавальних показань. Перевірку таких фактів перед Дергачівською міською прокуратурою Харківської області ініціював суд у зв`язку з показаннями ОСОБА_5 під час розгляду кримінального провадження. За результатами перевірки надійшов висновок від 22 березня 2021 року, яким спростовано покликання засудженої на неправомірні дії з боку правоохоронців (т. 4, а.с. 222, 223). Сторона захисту не просила переглянути цей висновок за визначеною законом процедурою, обґрунтування його неправильності не викладено ані в апеляційній, ані в касаційній скаргах.
		Отже, підстав ставити під сумнів додержання судом статей 86, 87, 94 КПК при оцінці згаданого протоколу слідчого експерименту від 24 серпня 2021 року не вбачається.
		Разом із цим, указаний доказ не є єдиним, вагомим та вирішальним для висновку про винуватість засудженої. Такий висновок суд обґрунтував іншими наведеними у вироку пов`язаними між собою фактичними даними, джерела яких передбачені ч. 2 ст. 84 КПК.
		Крім того, не залишились без оцінки у вироку показання свідків ОСОБА_17 та   ОСОБА_16 . Суд першої інстанції обґрунтовано їх відхилив, установивши, що вони суперечливі, непослідовні й не узгоджуються з іншими зібраними і дослідженими доказами.
		Попри доводи в касаційній скарзі наявність постанови про виділення матеріалів кримінального провадження за фактами наруги над іншими могилами саме собою не свідчить про непричетність ОСОБА_5 до злочину, за який її  було засуджено.
		За встановлених фактичних обставин справи,  вчинене діяння суд правильно кваліфікував за ч. 3 ст. 297 КК.
		Дотримавшись стандарту доведення вини поза розумним сумнівом, місцевий суд умотивовано вирішив, що зібрані докази є достатніми для ухвалення обвинувального вироку, а протилежна позиція скаржниці  є неспроможною.
		Призначаючи ОСОБА_5 покарання, керуючись статтями 50, 65 КК суд урахував усі обставини, які мають правове значення під час вибору заходу примусу  Зокрема, суд зважив на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, котра є особою з інвалідністю 3-ї групи, не працює, раніше судима, вчинила у стані алкогольного сп`яніння новий злочин у період іспитового строку, своїми неповнолітніми дітьми належно не опікувалась. З огляду на ці дані суд обрав засудженій покарання не в максимальних межах санкції ч. 3 ст.  297 КК та за правилами ст. 71 цього Кодексу.
		Підстав уважати застосоване до засудженої передбачене законом обмеження прав і свобод явно несправедливим немає. 
		Необхідно зазначити, що аналогічні доводи сторони захисту з питань доведеності винуватості  ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого суспільно небезпечного діяння та законності її засудженнябули предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Цей суд у змагальній процедурі ретельно розглянув викладені в  апеляційній скарзі аргументи, дав на них вичерпні відповіді і, належним чином умотивувавши своє рішення, залишив вирок без змін, а заявлені захисником вимоги - без задоволення. Ухвала апеляційного суду відповідає ст. 419 КПК.
		Істотних порушень норм права при перевірці оспорюваних рішень судом касаційної інстанції не встановлено. А тому немає передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК підстав для скасування вироку й ухвали із призначенням нового судового розгляду, про що йдеться в поданій касаційній скарзі.
		Отже, касаційну скаргу засудженої ОСОБА_5 необхідно залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів
		ухвалила:
		Вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 11 травня 2021 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 7 лютого 2024 року стосовно  ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженої ОСОБА_5 - без задоволення.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                           ОСОБА_2                                     ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...