Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 289/2601/21 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 21.11.2024.
Дата набрання законної сили: 12.11.2024
Номер судового провадження: 51-1670км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021060450000151

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		12 листопада 2024 року
		м. Київ
		справа № 289/2601/21
		провадження № 51-1670км24
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                         ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                     ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                         ОСОБА_4 ,                         
		прокурора                                                               ОСОБА_5 ,
		у режимі відеоконференції:
		представника потерпілої                                    ОСОБА_6 ,
		засудженого                                                          ОСОБА_7 ,
		захисника                                                               ОСОБА_8 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненнями до неї засудженого ОСОБА_7 на вирок Радомишльського районного суду Житомирської області від 09 листопада 2023 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року у кримінальному провадженні щодо 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Коростеня Житомирської області,  зареєстрованого у АДРЕСА_1 , 
		засудженогозавчиненнякримінальногоправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Радомишльського районного суду Житомирської області від 09  листопада 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років. 
		У строк покарання ОСОБА_7 зараховано строк попереднього ув`язнення з 10 жовтня 2021 року і до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. 
		Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_9 31 380 грн на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.
		Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
		Суд визнав ОСОБА_7 винуватим в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому за обставин, детально викладених у вироку.
		Як установив суд, ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 03:00 ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, прийшов до непрацюючої автозаправної станції по АДРЕСА_2 , де знаходився охоронник ОСОБА_10 . Під час спілкування, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, у ОСОБА_7 виник раптовий умисел на вбивство ОСОБА_10 .
		Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та свідомо бажаючи їх настання, з метою протиправного заподіяння смерті ОСОБА_10 , ОСОБА_7 завдав не менше 15 ударів руками, ногами, ножем та плоскогубцями по голові та тілу ОСОБА_10 , спричинивши тілесні ушкодження у вигляді ран обличчя, множинних ран волосистої частини голови з переломами черепа, відкритої черепно-мозкової травми, переломів кісток черепа з пошкодженням оболонок та речовини головного мозку,які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя, від яких потерпілий помер на місці події.
		Житомирський апеляційний суд ухвалою від 05 лютого 2024 року залишив без змін указаний вирок щодо ОСОБА_7 .
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі та доповненні до неї, як убачається з їх змісту, засуджений ОСОБА_7 просить скасувати на підставах, передбачених ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), постановлені щодо нього вирок і ухвалу та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Аргументуючи свою вимогу засуджений наводить доводи, суть яких зводиться до того, щомісцевий суд неповно розглянув справу, скориставшись необізнаністю ОСОБА_7 , не дослідив та не оцінив належним чином наявні у справі докази, залишив поза увагою його показання, всупереч вимог закону взагалі не дослідив речові докази, що призвело до його необґрунтованого засудження за ч. 1 ст. 115 КК. Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. За версією засудженого потерпілий ще декілька годин був живим, навіть намагався самотужки гасити пожежу. Вказує на те, що поза увагою як органу досудового розслідування, так і суду першої інстанції залишилися його показання про те, що потерпілий вхопив його за шию і душив, а тому, втрачаючи свідомість він вимушений був схопити плоскогубці і бити потерпілого по голові. Водночас, не оспорюючи факту насильницької смерті ОСОБА_10 унаслідок саме його (засудженого) дій, стверджує, що умислу на умисне убивство потерпілого у нього не було, а тому його дії слід було кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 КК. Посилається також на те, що усі подані ним клопотання суд залишив нерозглянутими. Зазначає, що вирок було оголошено без участі сторони захисту. Вважає, що суд апеляційної інстанції не усунув указаних порушень, здійснив провадження формально, а тому постановлена ухвала також є незаконною. 
		Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.
		Позиції учасників судового провадження
		У суді касаційної інстанції засуджений та його захисник підтримали подану касаційну скаргу з доповненнями до неї; прокурор та представник потерпілої заперечили проти її задоволення. 
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі з доповненням до неї, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню на таких підставах. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції (далі - Суд) перевіряє правильність застосування місцевим та апеляційним судами норм права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		У силу ст. 438 вказаного Кодексу при здійсненні касаційного провадження Суд не вправі скасувати оскаржені рішення через неповноту судового розгляду та невідповідність висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, а виходить з обставин, установлених судами нижчих інстанцій.
		У касаційній скарзі з доповненнями до неї, за їх змістом, засуджений ОСОБА_7 заперечує повноту судового розгляду, правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, достовірність окремих доказів, тоді як їх перевірка в силу ст. 433 КПК до повноважень Суду законом не віднесена. 
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи зроблено з додержанням ст.  23  КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
		Так, виконуючи законодавчі приписи, суд першої інстанції допитав ОСОБА_7 і з`ясував його позицію щодо пред`явленого обвинувачення, відповідно до якої останній, не оспорюючи факту події злочину та її наслідків, стверджував, що умислу на заподіяння смерті потерпілого ОСОБА_10 не мав, винен лише у тому, що залишив травмованого потерпілого після обопільної бійки у безпорадному стані. Щодо обставин бійки пояснив, що у ніч події, вийшовши з кафе, намагався біля заправки АЗС зупинити попутній транспорт. Побачив потерпілого і попросив у нього цигарку, однак останній у грубій формі відповів йому. Будучи ображеним на потерпілого за нецензурні висловлювання, засуджений пішов за ним у приміщення АЗС та коли відчинив двері, потерпілий завдав йому удар кулаком в обличчя й між ними зав`язалася бійка. У ході бійки ОСОБА_7 , захищаючись від ОСОБА_10 , узяв зі столу ніж. Останній, помітивши це, ухопив його за руку з ножем і став тягнути до себе, а потім почав душити засудженого. Намагачись вирватись, ОСОБА_7 схопив плоскогубці, які лежали поруч, і почав бити ними потерпілого по голові, допоки той не впав. Куди саме і скільки ударів завдав не пам`ятає. Ствердив, що ударів ножем потерпілому не завдавав, а пожежа могла розпочатися від обігрівача, який під час бійки впав оголонею спіраллю на диван. Побачивши у кімнаті пожежу, він ( ОСОБА_7 ) узяв чайник і полив матрац, який загорівся, намагався витягнути потерпілого з приміщення, але той сказав його відпустити. Спіймавши попутку, ОСОБА_7 поїхав до м. Києва. Викликати швидку допомогу потерпілому, або зателефонувати в поліцію не намагався. Зауважив, що потерпілого він витягнув до вхідних дверей у приміщення АЗС, а не залишив усередині.
		Дослідивши показання ОСОБА_7 , суд належним чином обґрунтував своє рішення про винуватість засудженого у вчиненні суспільно небезпечного діяння проти життя та здоров`я особи, а саме вбивства ОСОБА_10 . Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу: показань, допитаних у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , неповнолітніх свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , фактичних даних, що містяться у рапортах інспектора-чергового ВП № 3 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області та акті про пожежу від ІНФОРМАЦІЯ_2, протоколах огляду місця події, пред`явлення особи для впізнання та затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від ІНФОРМАЦІЯ_2, протоколі слідчого експерименту від 11 жовтня 2021 року; на підставі проведених у справі та перевірених у ході судового слідства експертиз (судово-медичних від 25 листопада 2021 року № 1005, від 19 листопада 2021 року № 889, від 25 листопада 2021 року № 892, від 26 листопада № 891, від 09 грудня 2021  року № СЕ-19-21/34042-БД, судової молекулярно-генетичної від 24 січня 2022 року № СЕ-19-21/34035-БД, судово-психіатричної від 09 листопада 2021  року № 338-2021, судової пожежно-технічної від 29 грудня 2021 року     № СЕ-19/106-21/12758-ПТ), а також інших досліджених доказів, зміст яких детально відображено у вироку.
		У своєму рішенні суд навів конкретні докази, які переконливо доводять справедливість засудження ОСОБА_7 .
		Так, за матеріалами кримінального провадження, у своїх показаннях суду потерпіла ОСОБА_9 повідомила, що вранці ІНФОРМАЦІЯ_2, отримавши повідомлення про смерть чоловіка, приїхала на АЗС, де побачила його тіло з великою кількістю тілесних ушкоджень (обличчя, голова і руки були сильно порізані і порубані). Також потерпіла зазначила, що її чоловік не був конфліктною людиною, у бійки не вступав, оскільки мав травму хребта. Вказала, що ОСОБА_7 шкоди їй не відшкодував та наполягала на суворості покарання.
		Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (працівники ДСНС) показали суду, що у день події близько 07:00 отримали повідомлення про пожежу на АЗС у с.  Кочерів; прибувши на місце, виявили всередині приміщення АЗС (у коридорі при вході за вхідними дверима) потерпілого без ознак життя.
		Сідок ОСОБА_13 (колега потерпілого) повідомив суду, що у день події начальник місцевого ДСНС о 06:40 повідомив йому про пожежу на заправці та загиблого. Прибувши на місце, побачив у тамбурі за вхідними дверима тіло потерпілого; уся стіна і двері були у крові; у кімнаті для відпочинку була пожежа. Вважав, що відбувся підпал з метою приховати злочин. Ствердив, що у приміщенні був масляний радіатор, яким користувалися виключно взимку, а в кладовій зберігався поламаний спіральний обігрівач, який ще з 2005 року вийшов з ладу і ним ніхто не користувався. Зазначив, що потерпілого знав понад 30 років, він був неконфліктною, флегматичною людиною, не міг підіймати важкі речі, оскільки переніс операцію на хребті.
		Свідок ОСОБА_14 (напарник потерпілого) дав аналогічні показання про наявність на АЗС масляного і спірального радіаторів, їх місцезнаходження та можливість їх використання, стосовно не конфліктності ОСОБА_10 . Також показав суду, що коли пожежники виносили тіло потерпілого, бачив, що у останнього була дуже сильно побита голова; біля пожежного щита на вході до приміщення АЗС і на вхідних дверях бачив плями крові.
		Свідок ОСОБА_15 (власник АЗС) показав суду, що АЗС не працювала, але ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та потерпілий ОСОБА_10 здійснювали за нею нагляд. У день події зранку йому повідомили про пожежу та вбивство, тому він приїхав на АЗС і надав працівникам поліції дозвіл на проведення огляду приміщення заправки. Бачив усередині АЗС сліди крові на сходах при вході. Ствердив, що приміщення АЗС відповідало всім нормам пожежної безпеки, тому припускає, що там відбувся підпал.
		Свідок ОСОБА_19 повідомив суду, що проходячи повз заправку близько третьої години ночі, нікого не бачив, проте чув якийсь стук об метал.
		Свідок ОСОБА_17 показав суду, що ІНФОРМАЦІЯ_2, близько 02:00 він разом з ОСОБА_21 , ОСОБА_19 відпочивали у кафе «Кочерів», він помітив незнайомця в окулярах і шкіряній куртці, який також відпочивав і пив пиво. Години через дві він (свідок) з указаними друзями пішли додому та, проходячи повз АЗС, у метрах 10 від нього на вході до приміщення заправки він побачив чоловіка, схожого на згаданого незнайомця, який нахилився і, як здалося свідкові, намагався руками підняти з землі іншу людину. Хвилин за 20  він (свідок) з компанією друзів знову проходив повз це АЗС, але вже нікого не бачив, проте чув з приміщення заправки якийсь скрип.
		Неповнолітня свідок ОСОБА_20 , підтвердила суду, що дійсно разом з ОСОБА_17 і ОСОБА_19 у жовтні 2021 року на початку четвертої ночі проходили повз заправку, бачила там в 5-6 м від себе чоловіка, який лежав на землі біля вхідних дверей приміщення АЗС, над яким стояв інший чоловік, котрого вона перед тим бачила в кафе; повертаючись за 5-10 хвилин назад уже нікого не бачила.
		Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання від 10 жовтня 2021  року ОСОБА_20 опізнала ОСОБА_7 як особу, яку бачила у селі, а згодом біля АЗС, коли він стояв над іншим чоловіком, який лежав на землі.
		Протоколом огляду місця події та таблицею ілюстрацій до нього зафіксовано місце вчинення злочину, у тому числі й візуальні пошкодження, наявні на трупі ОСОБА_10 . 
		За змістом акту про пожежу від ІНФОРМАЦІЯ_2, звіту про причину її виникнення від 12 жовтня 2021 року, а також висновку експерта від 29 грудня 2021 року ймовірною причиною пожежі у приміщенні АЗС є підпал.
		Згідно з даними, що містяться у дослідженому судом висновку судово-медичної експертизи № 1005 від 24 листопада 2021 року ушкодження, виявлені у ОСОБА_10 у вигляді ран обличчя, множинних ран волосистої частини голови з переломами черепа та пошкодженням оболонок та речовини головного мозку, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться в прямому причинному зв`язку зі смертю. Тілесні ушкодження в ділянці голови утворились вiд множинних контактів (обчислюваних десятками) як предметом, що володів ріжучими властивостями, так і внаслідок множинних ударів тупим твердим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею, що мав плоску поверхню ребра, кути (не менше восьми контактів відповідно до кількості переломів). Смерть потерпілого настала від відкритої черепно-мозкової травми - переломів кісток черепа з пошкодженням оболонок та речовини головного мозку. Всі виявлені тілесні ушкодження є прижиттєвими, утворились у короткий проміжок часу, обчислюваний хвилинами, можливо десятками хвилин, встановити точно порядок завдання всіх тілесних ушкоджень неможливо. У момент отримання тілесних ушкоджень положення потерпілого могло бути будь-яким, при яких ділянки ушкоджень доступні для їх завдання, в процесі спричинення ОСОБА_10 тілесних ушкоджень його положення та взаєморозташування з нападником змінювалось у динаміці. Смерть потерпілого могла настати в межах 6-12 годин до моменту розтину трупа у морзі.
		Відповідно до протоколу слідчого експерименту, проведеного 11 жовтня 2021  року за участю підозрюваного ОСОБА_7 у присутності захисника ОСОБА_8 та понятих, останній, відтворюючи обстановку та обставини вчинення злочину, показав, як він, будучи обуреним відповіддю ОСОБА_10 , попри волю потерпілого зайшов у приміщення заправки та першим ударив його кулаком в обличчя, показав, де у кімнаті АЗС знайшов кухонний ніж, яким вдарив потерпілого по голові, як під час бійки вхопив з тумбочки плоскогубці, якими після нападу потерпілого завдавав йому близько 6 ударів по голові, від чого ОСОБА_10 втратив свідомість. Також показав, що під час боротьби в кімнаті на матрац дивану перевернувся обігрівач, через що з`явився дим, тому він (засуджений) витяг потерпілого, який був у безсвідомому стані, частково на вулицю, поклавши на порозі вхідних дверей. 
		Відповідно до експертних висновків № 892 від 25 листопада 2021 року та № 891 від 26 листопада 2021 року на одязі ОСОБА_7 , вилученого під час його затримання ІНФОРМАЦІЯ_2 у присутності захисника ОСОБА_8 , встановлено групову належність крові ОСОБА_10 .
		Згідно з висновком експерта № СЕ-19-21/34035-БД від 24 січня 2022 року генетичні ознаки слідів крові та клітин, виявлених у піднігтьовому вмісті зрізів та фрагментів зрізів нігтьових пластин, а також змивах з правої та лівої рук ОСОБА_7 є змішаними та містять генетичні ознаки двох осіб, а саме букального епітелію ОСОБА_7 та зразків крові трупа ОСОБА_10 . Натомість у наданих на дослідження зрізах та фрагментах зрізів нігтьових пластин з правої і лівої рук трупа ОСОБА_10 виявлено кров людини та клітини з ядрами, походження яких від ОСОБА_7 виключається.
		Як убачається з висновку експерта № 338-2021 від 09 листопада 2021 року ОСОБА_7 на момент вчинення злочину був здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними; виявлений у нього психічний розлад у вигляді клінічних ознак емоційно-нестійкого розладу особистості, не належить до тимчасового розладу психічної діяльності, на момент дослідження ОСОБА_7 здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними і не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру. 
		Зіставивши ці докази в їх взаємозв`язку, місцевий суд умотивовано визнав, що показання учасників судового процесу як і дані, що містяться у протоколах слідчих дій та в експертних висновках, у силу ст. 84 КПК є процесуальними джерелами доказів, які правомірно поклав у основу вироку.
		З юридичної точки зору для відмежування умисного вбивства (ч. 1 ст. 115 КК) від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК), беруться до уваги докази щодо змісту та спрямованості умислу винного. Питання про умисел вирішується з урахуванням усіх обставин учиненого кримінального правопорушення, зокрема його способу, знаряддя злочину, кількості, характеру й локалізації заподіяних тілесних ушкоджень та причин припинення посягання, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. При цьому згідно з усталеною правозастосовною практикою, у тому числі відповідно до орієнтирів, викладених у роз`ясненнях найвищої судової інстанції, основним критерієм є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві на відміну від заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, її настання охоплюється умислом винного; якщо винний діяв із умислом на вбивство, тривалість часу, що минув із моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.
		У  цій  справі  встановлено,  що  засуджений   ОСОБА_7  умисно  завдав 
		ОСОБА_10 по голові та тулубу руками, взутими ногами, ножем та плоскогубцями у швидкій послідовності численних ударів, у тому числі по голові не менше 8 ударів плоскогубцями, спричинивши переломи кісток черепа з пошкодженням оболонок та речовин головного мозку, від чого потерпілий помер на місці події. 
		Отже, характер і кількість заподіяних тілесних ушкоджень, їх локалізація, зміна знарядь злочину (ніж, плоскогубці) та завдання ними ударів у життєво важливий орган (голову) потерпілому, послідовність дій засудженого, у тому числі після вчинення злочину (не надав допомогу потерпілому, не викликав швидку допомогу, попри те, що у приміщенні заправки почав диміти матрац дивану, не витягнув потерпілого на вулицю, а залишив його у приміщенні біля вхідних дверей, не покликав на допомогу), а також конкретні обставини провадження підтверджують висновок суду про спрямованість умислу ОСОБА_7 саме на умисне вбивство потерпілого.
		Як убачається з матеріалів провадження,  ОСОБА_7 неодноразово подавав до суду клопотання, у яких серед іншого, викладав свою версію подій, у тому числі щодо відсутності умислу на заподіяння смерті потерпілому та спричинення тілесних ушкоджень виключно з метою захисту. Про зазначене засуджений вказував і в суді.
		Суд першої інстанції, з яким правомірно погодився апеляційний суд, належним чином перевірив таку версію сторони захисту та обґрунтовано спростував її сукупністю досліджених судом першої інстанції доказів.
		Зокрема, враховуючи локалізацію, кількість і механізм спричинених ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, установлених висновком судово-медичної експертизи, неправомірні дії ОСОБА_7 не обмежувалися лише завданням потерпілому ударів плоскогубцями по голові. Крім того, з огляду на зміст висновку судової молекулярно-генетичної експертизи щодо відсутності букального епітелію ОСОБА_7 у зрізах та фрагментах зрізів нігтьових пластин з обох рук ОСОБА_10 , доводи засудженого про те, що потерпілий бив та душив його не знайшли свого підтвердження.
		До того ж, покинувши місце події, перебуваючи у м. Києві до затримання працівниками поліції, ОСОБА_7 не звертався за медичною допомогою до лікувальних закладів. За змістом протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7 під час його затримання, яке відбулося о 13:20 ІНФОРМАЦІЯ_2, у присутності захисника ОСОБА_8 було роз`яснено і право на отримання медичної допомоги (т. 3 а. п. 45). Будь-яких даних, які б свідчили, що засудженому не надали можливості скористатися таким правом, або про наявність на час затримання і проведення подальших слідчих дій на шиї або тілі ОСОБА_7 синців чи інших тілесних ушкоджень матеріали справи не містять. 
		Усупереч твердженням ОСОБА_7 вилучення його речей відбулося у процесуальний спосіб: під час його затримання у присутності захисника та двох понятих, що відображено у протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від ІНФОРМАЦІЯ_2. Протокол цієї слідчої дії було підписано усіма її учасниками без будь-яких клопотань чи застережень (т.  3  а. п. 47 зв.). 
		Доводи засудженого про те, що суд дослідив не всі наявні докази, зокрема речові, а покладені в основу вироку докази є недопустимими, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як правильно встановив апеляційний суд, судом першої інстанції у судовому засіданні було досліджено всі докази, надані сторонами кримінального провадження, у відповідності до вимог ст. 94 КПК. 
		Крім того, як слушно зазначив суд апеляційної інстанції, сторона захисту під час апеляційного розгляду не заявляла клопотань про повторне дослідження доказів.
		Отже, на переконання колегії суддів, з урахуванням ст. 22 КПК сторона захисту, самостійно обстоюючи свою правову позицію, не вважала за доцільне скористатися таким правом як під час судового розгляду так і апеляційного перегляду, що не суперечить меті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Не є спроможними і твердження засудженого про те, що суд, досліджуючи докази в судовому засіданні, скористався його юридичною необізнаністю.
		Як убачається з матеріалів указаного кримінального провадження ОСОБА_7 з моменту його затримання користувався послугами захисника, який протягом досудового розслідування та усього розгляду цього провадження надавав йому професійну правничу допомогу.
		Отже, всупереч твердженням у поданій касаційній скарзі місцевий суд, дослідивши й зіставивши наявні у кримінальному провадженні фактичні дані, дав їм оцінку в аспекті ст. 94 КПК з точки зору належності, допустимості та достовірності, а також з`ясував передбачені ст. 91 вказаного Кодексу обставини, що належать до предмета доказування, й обґрунтовано вирішив, що зібрані докази в їх сукупності та взаємозв`язку доводять вчинення засудженим кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи. 
		Переконливих та достатніх доводів, які би ставили під сумнів додержання судом приписів статей 84, 91, 94 КПК, правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації діяння, у касаційній скарзі не наведено.
		За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження діяння ОСОБА_7 обґрунтовано отримало юридично-правову оцінку за ч. 1 ст. 115 КК.
		При визначенні виду та розміру покарання суд дотримався приписів статей 50, 65 КК, призначене ОСОБА_7 покарання є справедливим,відповідає його меті й загальним засадам.
		Переконливих аргументів, які би ставили під сумнів рішення місцевого суду в частині призначеного засудженому покарання й доводили явну несправедливість через суворість обраного йому за вироком суду покарання у  поданій касаційній скарзі з доповненнями до неї не зазначено, не наведено таких стороною захисту і під час касаційного розгляду.
		Вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК.
		Крім того, аналогічні за змістом доводи, викладені у касаційній скарзі засудженого, у тому числі й щодо відсутності сторони захисту під час проголошення вироку, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Зазначені доводи, наведені в апеляційній скарзі, цей суд належним чином розглянув і, визнавши їх неприйнятними, відмовив у задоволенні заявлених вимог, навівши належне обґрунтування прийнятого рішення. 
		Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає положенням статей 370, 419 КПК.
		Істотних порушень норм права, які були би безумовними підставами для скасування оскаржених вироку та ухвали при розгляді справи в суді касаційної інстанції не встановлено. 
		Тому касаційну скаргу засудженого з доповненнями до неї слід залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд 
		ухвалив:
		Вирок Радомишльського районного суду Житомирської області від 09 листопада 2023 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого з доповненнями до неї - без задоволення. 
		Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                              ОСОБА_2                                         ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...