Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/4833/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 21.11.2024.
Дата набрання законної сили: 14.11.2024
Номер судового провадження: 51-3145км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017101040000139

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		14 листопада 2024 року
		м. Київ
		справа № 755/4833/19
		провадження № 51-3145 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                ОСОБА_1 ,
		суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                    ОСОБА_5 ,
		засудженої                                                  ОСОБА_6 ,
		захисника                                                    ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 13 березня 2024 року про відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 31 січня 2022 року та повернення апеляційної скарги у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 42017101040000139, за обвинуваченням
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Харкова, жительки АДРЕСА_1 ),
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Короткий зміст ухвалених судових рішень
		Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 31 січня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої.
		Не погодившись із вказаним вироком, ОСОБА_6 оскаржила його в апеляційному порядку.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 березня 2024 року відмовлено обвинуваченій ОСОБА_6 у поновленні строку на апеляційне оскарження вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 31 січня 2022 року, а апеляційну скаргу з усіма доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала.
		Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_6 , вказуючи про незаконність оскаржуваної ухвали апеляційного суду, порушує питання про її скасування, через допущені судом апеляційної інстанції істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
		Зазначає, що розгляд її клопотання про поновлення строку на апеляційне  оскарження вироку суду першої інстанції проведено в режимі відеоконференції, хоча вона ставила питання про її доставку до зали судових засідань, а судове засідання тривало лише сім хвилин, протягом якого ні вона, ні її захисник не змогли висловити свої доводи. Звертає увагу, що через вади слуху вона заперечувала стосовно проведення судового розгляду в режимі відеоконференції, однак апеляційний суд на це не зважив, та без вмотивованої ухвали відмовив їй у задоволенні клопотання про забезпечення її особистої присутності під час розгляду апеляційної скарги, що суттєво обмежило її у можливості реалізувати право на захист.
		Крім того, як на підставу для скасування ухвали апеляційного суду, вказує, що у неї були поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження вироку, оскільки такий вирок 31 січня 2022 року не був проголошений, а матеріали провадження не містять доказів вручення саме засудженій копії вироку, враховуючи, що копію цього вироку вручили її матері.
		До того ж наголошує, що апеляційний суд не взяв до уваги, що строк апеляційного оскарження сплинув 02 березня 2022 року, коли в України було введено воєнний стан через повномасштабне вторгнення російської федерації, що призвело до збоїв у роботі судів, що ускладнило можливість подати апеляційну скаргу в електронному вигляді, тоді як у паперовому вигляді апеляційну скаргу не було можливості подати, оскільки громадський транспорт не працював взагалі.
		Звертає увагу, що суд апеляційної інстанції також не врахував, що скарга захисником в інтересах засудженої, незважаючи на зазначення електронної адреси іншого суду, отримана Дніпровським районним судом м. Києва, що вказує про те, що сторона захисту звернулася з апеляційною скаргою у межах відповідного строку.
		Водночас, зазначає, що правила обраного щодо неї запобіжного заходу (домашній арешт) вона не порушувала, під час перебування під вартою погіршується її стан здоров`я, у тому числі й через те, що вона не може допомогти своїм неповнолітнім дітям та бабусі похилого віку.
		Вказує, що суд апеляційної інстанції позбавив її можливості ознайомитися з матеріалами кримінального провадження в потрібному для написання апеляційної скарги обсязі.
		Таким чином, стверджує, що висновки апеляційного суду про відсутність поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, суперечать положенням кримінального процесуального закону та усталеній практиці Верховного Суду.
		Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу засудженої не надходило.
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні засуджена ОСОБА_6 та її захисник ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити.
		Прокурор ОСОБА_5 також підтримала касаційну скаргу засудженої, вказуючи про незаконність ухвали апеляційного суду, просила її скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
		Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
		У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_6 вказує про незаконність ухвали апеляційного суду через порушення її права на захист.
		Обґрунтовуючи наведені доводи, засуджена зазначає, що без належного мотивування судом апеляційної інстанції не вирішено питання про її етапування для безпосередньої участі у апеляційному розгляді, натомість забезпечено її участь у режимі відеоконференції, під час якого через вади слуху вона не могла повноцінно брати участь у розгляді клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку.
		Перевіривши такі доводи засудженої, колегія суддів вважає їх обґрунтованими з огляду на наступне.
		В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч. 1 ст. 8 Конституції України). Однією зі складових цього конституційного принципу є право на доступ до правосуддя.
		Відповідно до принципу верховенства права держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду справ, яка забезпечувала б ефективність права на судовий захист, зокрема давала б можливість відновлювати порушені права і свободи та максимально запобігати негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки.
		Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є, зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Згідно з ч. 2 ст. 8 КПК кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Крім того, частиною 2 цієї статті передбачено, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
		Відповідно до п. 1 ст. 46 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а також ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення ЄСПЛ є обов`язковими для виконання Україною.
		У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на суворому дотриманні законів під час здійснення правосуддя, зокрема, у рішеннях «Волков проти України» (рішення від 09 січня 2013 року), «Каньєте де Хоньї проти Іспанії» (рішення від 15 жовтня 2002 року), «Гору проти Греції» (рішення від 20 березня 2009 року), «Андрєєва проти Латвії» (рішення від 18 лютого 2009 року).
		Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів.
		Якщо інше не передбачено цим Кодексом, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України (ч. 4 ст. 21 КПК).
		Крім того, відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		До того ж судове рішення є актом реалізації судової влади. Якість судового рішення - це один із основних критеріїв ефективності правосуддя. Судове рішення високої якості - це рішення, яке досягає правильного результату - наскільки це дозволяють надані судді матеріали - у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб. Оцінка якості кожного рішення повинна здійснюватися тільки через використання права оскарження, установленого законом.
		Проте, оскаржувана ухвала апеляційного суду цим вимогам не відповідає.
		Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що засуджена ОСОБА_6 подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, яку судом отримано відповідно до штампу вхідної кореспонденції 25 липня 2023 року.
		У своїй апеляційній скарзі, як вбачається з її змісту, засуджена ставила питання про поновлення їй строку на апеляційне оскарження вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 31 січня 2022 року.
		Розгляд клопотання засудженої про поновлення строку на апеляційне оскарження апеляційним судом призначено на 18 жовтня 2023 року о 14:30, однак у подальшому знято з розгляду через зайнятість колегії суддів розглядом іншого кримінального провадження, та визначено іншу дату - 29 листопада 2023 року о 15:00.
		Після отримання повідомлення про призначення на 29 листопада 2023 року о 15:00 розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку суду першої інстанції, засуджена ОСОБА_6 звернулась до апеляційного суду з клопотанням про її етапування з ДУ «Збаразька виправна колонія (№ 63)» до зали судових засідань для безпосередньої участі під час розгляду клопотання, враховуючи, що вона має суттєві вади слуху. Вказане клопотання згідно штампу вхідної кореспонденції отримано апеляційним судом 08 листопада 2023 року.
		У подальшому розгляд клопотання засудженої ОСОБА_6 про поновлення строків судом апеляційної інстанції неодноразово знімався та призначалися інші дати судових засідань, зокрема, 20 грудня 2023 року о 10:40, 24 січня 2024 року о 15:30, 07 лютого 2024 року о 16:00, 13 березня 2024 року о 10:00.
		При цьому, засуджена ОСОБА_6 неодноразово зверталася до апеляційного суду з новими клопотанням, які отримані судом 13 грудня 2023 року, 08 січня 2024 року, 11 січня 2024 року, 27 лютого 2024 року, у яких ставила питання про її доставку до зали судового засідання для участі у розгляді її клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку місцевого суду.
		Як визначено ч. 1 ст. 401 КПК, обвинувачений підлягає обов`язковому виклику в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає обов`язковою його участь, а обвинувачений, який утримується під вартою, - також у разі, якщо про це надійшло його клопотання.
		Крім того, згідно з ч. 2 ст. 336 КПК суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану.
		Вказані норми процесуального закону є імперативними, тобто прямо та категорично вказують на обов`язок суду за наявності клопотання розглянути його та вирішити його у формі процесуального рішення, яке має бути належним чином умотивоване.
		Відповідно до ч. 3 ст. 336 КПК учасникам кримінального провадження має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового провадження, ставити запитання і отримувати відповіді, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки, передбачені цим Кодексом.
		Як вбачається з технічного запису судового засідання від 13 березня 2024 року, суд апеляційної інстанції забезпечив участь засудженої ОСОБА_6 під час розгляду її клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку суду в режимі відеоконференції з ДУ «Збаразька виправна колонія (№ 63)». Водночас, з технічного запису також вбачається, що засуджена ОСОБА_6 на запитання головуючого стосовно наявності відводів, клопотань, а також під час роз`яснення їй прав, наголошує на її доставці безпосередньо до зали судового засідання для забезпечення їй можливості належним чином брати участь під розгляду її клопотання, вказуючи на свої вади слуху.
		У подальшому, на запитання головуючого чи має сторона захисту пояснення на обґрунтування клопотання про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження вироку суду першої інстанції, як ОСОБА_6 , так і її захисник ОСОБА_7 наполягали на етапуванні засудженої до зали судового засідання, оскільки через суттєві вади слуху вона позбавлена можливості чути та розуміти хід розгляду її клопотання.
		Більше того, отримавши пояснення засудженої ОСОБА_6 про те, що вона майже нічого не чує, неодноразово сприймаючи клопотання сторони захисту про необхідність забезпечення участі засудженої ОСОБА_6 у судовому засіданні, апеляційний суд не розглянув таке клопотання, та, фактично проігнорувавши, не поставив його на обговорення учасників розгляду, зокрема, прокурора, не ухвалив рішення за наслідками його розгляду.
		З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було порушено право засудженої ОСОБА_6 на захист, оскільки належним чином не забезпечено їй доступ до правосуддя, як того вимагають положення кримінального процесуального закону, що у сукупності з недотримання належної процедури судового розгляду, вказує про недотримання принципу верховенства права.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. У ч. 2 ст. 438 КПК зазначено, що при вирішенні питання про наявність зазначених у частині 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
		Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
		Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судом апеляційної інстанції під час розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження є такими, що істотно вплинули на обґрунтованість та вмотивованість прийнятого рішення, як наслідок, передчасність висновків суду про відмову у поновленні строків на апеляційне оскарження, що в сукупності є підставою для скасування ухвали апеляційного суду.
		Водночас, у касаційній скарзі засуджена вказує про поважність причини пропуску нею строку на апеляційне оскарження вироку суду першої інстанції.
		Враховуючи те, що ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а про зазначені обставини засуджена вказувала у своїй апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає підстав для надання відповіді на такі доводи, оскільки вони мають бути предметом перевірки під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
		З урахуванням наведеного касаційна скарга засудженої ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 13 березня 2024 року, якою відмовлено засудженій у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 31 січня 2022 року та повернуто апеляційну скаргу, скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                ОСОБА_2                              ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...