Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 158/2321/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп’яніння.
Надіслано для оприлюднення: 20.11.2024. Зареєстровано: 20.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 22.11.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/0158/169/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021030590000307

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 158/2321/24
		Провадження № 1-кп/0158/169/24 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		20 листопада 2024 року                                                                                                     м. Ківерці
		 
		Ківерцівський районний суд Волинської області в складі
		головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		при секретарі - ОСОБА_2 ,
		з участю: прокурора - ОСОБА_3 ,
		потерпілого - ОСОБА_4 
		захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці кримінальне провадження №12021030590000307 від 03.07.2021 року про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Цумань, Ківерцівського району Волинської області, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, розлученого, фізичної особи - підприємця, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , раніше несудимого,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286-1, ч. 1 ст. 388 КК України, -
		 
		                                                          в с т а н о в и в:
		 
		02 липня 2021 року близько 22 год. 00 хв., ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки «Mersedes-Benz CLS 350» із державним номерним знаком « НОМЕР_1 », рухаючись автомобільною дорогою по вулиці Васільєва в смт. Цумань Луцького району Волинської області в напрямку с. Кадище, Луцького району Волинської області, неподалік будинку НОМЕР_4 , не уважно стежив за дорожньою обстановкою, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, а саме при дозволеній максимальній швидкості руху в населеному пункті 50 км/год останній рухався зі швидкістю не менше 94 км/год, внаслідок чого допустив зіткнення з електричним інвалідним візком під керуванням ОСОБА_7 , яка рухалась в попутньому напрямку по правому краю проїзної частини, в результаті чого ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому шийки правої плечової кістки, закритих переломів обох кісток правої та лівої гомілок, закритого перелому лівого стегна, які відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
		В прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_6 п. 2.3б), п. 2.9а), п. 12.2, п. 12.3, п. 12.4, п. 12.9б Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями), а саме:
		п. 2.3 б) - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
		п. 2.9а) - відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
		п. 12.2 - у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги;
		п. 12.3 - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди;
		п. 12.4 - у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год;
		п. 12.9б - відповідно до якого водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6, 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.
		Крім того, 02 липня 2021р. в період часу з 23 год. 10 хв. по 00 год. 20 хв. 03 липня 2021 року слідчим слідчого відділення ВП №1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області лейтенантом поліції ОСОБА_8 , з метою виявлення, фіксації та вилучення предметів, які мають значення у кримінальному провадженні, в присутності понятих, проведено огляд місця події на ділянці автомобільної дороги, що розташована поблизу території, що за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого виявлено та вилучено автомобіль марки «Mersedes-Benz CLS 350» із державним номерним знаком « НОМЕР_1 », та свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_2 .
		Постановою слідчого СВ ВП №1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області лейтенанта поліції ОСОБА_8 від 03.07.2021р. вказане майно визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
		12.07.2021р. ухвалою слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області на вказане майно накладено арешт з позбавленням власника можливості користуватися, відчужувати та розпоряджатися ним до набрання судовим рішенням по кримінальному провадженню законної сили.
		29.07.2021р. ухвалою слідчого судді Ківерцівського районного суду задоволено клопотання власника майна ОСОБА_6 про скасування арешту, накладеного на автомобіль марки «Mersedes-Benz CLS 350» із державним номерним знаком « НОМЕР_1 », в частині користування вказаним транспортним засобом, 08.08.2021р. вказаний транспортний засіб повернуто власнику ОСОБА_6 .
		Однак, 16 серпня 2022 року, близько 12 год. 00 хв., ОСОБА_6 , перебуваючи у приміщенні Територіального сервісного центру № 5641 Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Рівненській області, що за адресою м. Рівне, вул. Київська, 108Б, Рівненської області, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що на належний йому автомобіль марки «Mersedes-Benz CLS 350» із державним номерним знаком « НОМЕР_1 », накладено арешт з позбавленням власника можливості відчужувати та розпоряджатися ним, на підставі договору купівлі-продажу №5641/2022/3336925, укладеного з ОСОБА_9 , відчужив його.
		Надалі ОСОБА_6 , діючи з метою приховування факту незбереження ним переданого йому в користування арештованого майна, умисно не повідомив про вказані події орган досудового розслідування.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину з приводу пред`явленого йому обвинувачення визнав в повному об`ємі, не заперечив того факту, що 02 липня 2021 року близько 22 год. 00 хв., він, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки «Mersedes-Benz CLS 350» із державним номерним знаком « НОМЕР_1 », рухаючись автомобільною дорогою по вулиці Васільєва в смт. Цумань Луцького району Волинської області в напрямку с. Кадище, Луцького району Волинської області, неподалік будинку НОМЕР_4, порушуючи ПДР, допустив зіткнення з електричним інвалідним візком під керуванням ОСОБА_7 , яка рухалась в попутньому напрямку по правому краю проїзної частини, в результаті чого ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження, які відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Крім того не заперечив того факту, що йому було достовірно відомо, що в межах даного кримінального провадження на належний йому транспортний засіб марки «Mersedes-Benz CLS 350», д.н.з. « НОМЕР_1 », ухвалою слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області накладено арешт з позбавленням можливості користуватися, відчужувати та розпоряджатися даним майном, який в подальшому, за його клопотанням, в частині користування вищевказаним майном, ухвалою слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області було скасовано, при цьому заборонено відчужувати та розпоряджатись вказаним майном. Однак, не зважаючи на вищезазначене, 16 серпня 2022 року, близько 12 год. 00 хв., він, перебуваючи у приміщенні Територіального сервісного центру № 5641 Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Рівненській області, на підставі договору купівлі-продажу №5641/2022/3336925, укладеного з ОСОБА_9 , відчужив належний йому транспортний засіб марки «Mersedes-Benz CLS 350», д.н.з. « НОМЕР_1 » та не повідомив про це орган досудового розслідування. Збитки потерпілому відшкодував в повному об`ємі. У вчиненому щиро розкаюється, просить суворо не карати, не позбавляти волі та права керування транспортними засобами, оскільки має батьків похилого віку, які хворіють та потребують постійної медичної допомоги і їх потрібно транспортувати в медичні заклади в м. Луцьк.
		Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_6 вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286-1, ч. 1 ст. 388 КК України визнав в повному об`ємі, вчинив кримінальне правопорушення - дорожньо-транспортну пригоду з необережності у темну пору доби, вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся, проживає разом із своїми батьками, які є особами похилого віку та потребують постійного стороннього догляду та лікування, як наслідок систематичного відвідування медичних закладів, має постійне місце роботи, є фізичною особою-підприємцем з надання послуг транспортних перевезень, що є єдиним його джерелом доходу, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, добровільно відшкодував потерпілому завдані збитки, просить призначити його підзахисному ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 286-1 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України, не пов`язане з позбавлення волі без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами та за ч. 1 ст. ст. 388 КК України у виді штрафу з врахування положень ст. 70 КК України.
		Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 349 КПК України обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені. Суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Також враховуючи те, що ОСОБА_6 визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях за обставинами, наведеними у обвинувальному акті, беручи до уваги те, що інші учасники судового розгляду не оспорюють вказані обставини, і судом встановлено, що останні правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позицій, суд визнає недоцільним дослідження інших письмових доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілого та дослідженням характеризуючих даних на особу обвинуваченого.
		Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні показав суду, що обвинувачений ОСОБА_6 повністю відшкодував завдану його діями шкоду, будь-яких претензій як морального так і матеріального характеру до обвинуваченого не має, просить суворо не карати останнього та не позбавляти волі, а також підтримує позицію сторони захисту, оскільки вважає, що покарання про яке просить сторона обвинувачення є надто суворим.
		Показання обвинуваченого ОСОБА_6 щодо фактичних обставин вчинення інкримінованого йому кримінальних правопорушень є послідовними та змістовними, відповідають даним, наведеним у обвинувальному акті.
		На підставі викладеного, суд вважає доведеною вину ОСОБА_6 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, а також у відчуженні та приховуванні майна, на яке накладено арешт, здійснене особою, якій це майно ввірено, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України.
		Відповідно до положень ч.6 ст.368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Згідно з положеннями ч. 5, 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються судами при застосуванні таких норм права.
		Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.
		У роз`ясненнях, що містяться у п.п. 20, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 (з наступними змінами і доповненнями) «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
		Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 756/4830/17-к вказала про те, що визначені у ст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 15 лютого 2022 року у справі № 699/434/19 зазначив про те, що ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст.414 КПК України, означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до кримінальних правопорушень якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінального правопорушення, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
		Згідно з ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому воно повинно бути необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
		Виправлення, як мета покарання, це той наслідок, який прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів. З моральної точки зору виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.
		Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
		Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (наприклад, у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, належним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		В той же час згідно зі ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		Тобто, при призначенні покарання суд повинен належним чином врахувати не тільки дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, що обтяжують покарання, сукупність пом`якшуючих покарання обставин, тощо, а й особливості вчинення конкретного кримінального правопорушення, обставини та спосіб його вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали.
		При цьому, каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. У будь-якому разі покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.
		У справі «Бакланов проти росії» (рішення від 9 червня 2005 року) та  «Фрізен проти росії» (рішення від 24 березня 2005 року) ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принцип «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав: «Для того щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
		Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд у відповідності до вимог ст. ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України за ч. 1 ст. 286-1 та ч. 1 ст. 388 КК України відносяться до не тяжких злочинів, характеризуючі дані на особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності притягається вперше, вину у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав в повному об`ємі, добровільно відшкодував потерпілому завдані збитки, щиро розкаявся, має міцні соціальні зв`язки, є фізичною особою - підприємцем, на утриманні якого перебувають батьки похилого віку, які потребують постійного стороннього догляду та лікування, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, згідно досудової доповіді Луцького РВ №2 Філії ДУ «Центр пробації», виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 можливе без ізоляції від суспільства з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України (а.с. 35-36, 57-58, 60, 62-63, 67, 68-70, 86-87).
		Обставини, які згідно зі ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого є: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення кримінальних правопорушень вперше, добровільне повне відшкодування завданих збитків.
		Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.
		Щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23.12.2005 № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).
		Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне, визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого (постанова ККС ВС від 22.03.2018 у справі № 759/7784/15-к; від 09.10.2018 року у справі №756/4830/17-к).
		Обвинувачений ОСОБА_6 висловив щирий жаль з приводу вчинених ним дій та осуд своєї поведінки.
		Крім того, за частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
		Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […]призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим. Про це свідчить пункт 3 частини першої статті 65 Кодексу, відповідно до якого суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом`якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […](абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини) .
		З огляду на наведене Конституційний Суд України в рішенні від 15.06.2022 № 4-р(II)/2022 зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […]має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.
		Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.
		Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18).
		Згідно ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
		Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або не призначення обов`язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. Вказана норма Закону передбачає, що у кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч. 1 ст. 69 КК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 07.06.2023р. (справа №760/10355/22, провадження №51-1828км23).
		Суд реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, на підставі ч. 1 ст. 69 КК України вважає за можливе призначити ОСОБА_10 більш м`який вид основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України, у виді штрафу в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одну тисячу) грн. та без застосування положень ч. 1 ст. 69 КК України за ч. 1 ст. 388 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України.
		Крім того, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_6 обов`язкове додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 286-1 КК України - позбавлення права керування транспортними засобами, з урахуванням наведених обставин, у мінімальній межі санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України.
		Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2023 року (справа №702/301/20) зазначає, що позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якою покарання, передбаченій ч. 2 ст. 50 КК.
		Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому , а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
		Таке покарання необхідне з метою виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_6 , попередження скоєння останнім нових кримінальних правопорушень у майбутньому, охорони прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, забезпечення зміцнення законності, сприяння запобігання кримінальним правопорушенням, виховання у дусі точного та неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, свобод, честі й гідності інших громадян, а також відповідальності перед суспільством.
		Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
		Процесуальні витрати по справі, пов`язані із проведенням судових інженерно - транспортних експертиз №СЕ-19/103-21/5611-ІТ від 10.08.2021р. в сумі 4118 грн. 88 коп., №СЕ-19/103-21/9753-ІТ від 09.02.2022р. в сумі 4118 грн. 88 коп. та №СЕ-19/103-21/2279-ІТ від 26.02.2024р. в сумі 9087 грн. 36 коп., а всього на загальну суму 17325 грн. 12 коп., які підтверджено документально (а.с. 48-50), згідно ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_6 в дохід держави.
		Питання про речові докази та арешт майна суд вирішує відповідно до вимог ст. ст. 100, 174 КПК України.
		Цивільний позов не заявлено.
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 не обирався.
		Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд -
		 
		                                                         у х в а л и в:
		 
		Визнати винним ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286-1, ч. 1 ст. 388 КК України та призначити покарання:
		- за ч. 1 ст. 286-1 КК України із застуванням положень ч. 1 ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 3000 (три тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одна тисяча) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки;
		- за ч. 1 ст. 388 КК України у виді штрафу у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.;
		- на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань призначити ОСОБА_6 до відбуття остаточне покарання у виді штрафу у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 59500 (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
		Судові витрати по справі за проведення судової транспортно - трасологічної експертизи та судових інженерно - транспортних експертиз в сумі 17325 (сімнадцять тисяч триста двадцять п`ять) грн. 12 коп. стягнути з ОСОБА_6 на користь держави.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 12.07.2021р. - скасувати.
		Речові докази:
		- належним чином завірені копії: клопотання власника майна ОСОБА_6 про скасування арешту майна, а саме автомобіля марки «Mersedes-Benz CLS 350» реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтва про реєстрацію вказаного ТЗ від 26.07.2021р., підписане ОСОБА_6 на 2 ркушах; розписки ОСОБА_6 про отримання копії ухвали слідчого судді на 1 аркуші; бланк свідоцтва про реєстрацію автомобіля марки «Mersedes-Benz CLS 350», реєстраційний номер НОМЕР_3 , серія НОМЕР_2 від 15.04.2021, власник ОСОБА_6 , АДРЕСА_1 , з відміткою про анулювання; квитанція про оплату послуг з перереєстрації транспортного засобу з видачею свідоцтва про реєстрацію та номерних знаків від 16.08.2022р. на 1 аркуші; заява N729065231 від 16.08.2022р. про перереєстрацію ТЗ на нового власника на 1 аркуші, до якої прикріплений талон прийому N545 від 16.08.2022р. на прізвище Ховайло на 1 аркуші; висновок експертного дослідження від 16.08.2022р. N18/5641/26306 на 1 аркуші; акт огляду ТЗ та реєстраційних документів на 1 аркуші; договір купівлі-продажу N?5641/2022/3336925 від 16.08.2022р. на 1 аркуші, підписаний продавцем ОСОБА_6 та покупцем ОСОБА_9 , які знаходяться при матеріалах кримінального провадження №12021030590000307 - залишити при матеріалах кримінального провадження;
		- електро інвалідний візок, який зберігається на спецмайданчику, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 - повернути потерпілому ОСОБА_4 ;
		Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Ківерцівський районний суд Волинської області.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		 
		Суддя Ківерцівського районного суду
		Волинської області                                                                                                       ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...