Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/2032/16 (904/1912/23) : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 20.11.2024. Зареєстровано: 20.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 21.11.2024.
Дата набрання законної сили: 12.11.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		12 листопада 2024 року 
		м. Київ
		cправа №  904/2032/16 (904/1912/23) 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.
		за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
		 
		за участю представників:
		Кабінету Міністрів України (відповідача-1) - Кокизи Н. В.,
		Фонду державного майна (відповідача-2) - Скороход Р. В.
		керуючого санацією ДП "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України"- арбітражного керуючого Савченка В. А.
		 
		розглядаючи у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку з використанням власних технічних засобів касаційні скарги Фонду державного майна України, Кабінету Міністрів України
		на постанову Центрального апеляційного господарського суду 
		від 17.07.2024
		у складі колегії суддів: Верхогляд Т.А. (головуючого), Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.
		та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області
		від 30.01.2024
		у складі судді: Соловйової А.Є.
		у справі № 904/2032/16 (904/1912/23)
		за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" 
		до відповідача-1: Кабінету Міністрів України; відповідача-2: Фонду державного майна України; відповідача-3: Національної академії аграрних наук України 
		про визнання недійсним акту органу державної влади, спростування майнових дій та визнання дій протиправними,-
		ВСТАНОВИВ:
		05.04.2016 року ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/2032/16 порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України"; введено процедуру розпорядження майном боржника.
		 
		13.12.2016 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі №   904/2032/16 припинено процедуру розпорядження майном боржника; введено процедуру санації боржника.
		 
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2023 року у справі №   904/2032/16 (з урахуванням ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 01.01.2024 року) продовжено строк процедури санації боржника до 30.06.2024 року; продовжено повноваження арбітражного керуючого Савченка В.А. на посаді керуючого санацією боржника до 30.06.2024 року.
		 
		17.04.2023 керуючий санацією ДП "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" звернувся в Дніпропетровський суд Дніпропетровської області з позовом до Кабінету Міністрів України, Фонду державного майна України, м.   Київ, Національної академії аграрних наук України про визнання недійсним акту органу державної влади, спростування майнових дій та визнання дій протиправними, а саме:
		1) визнати недійсним розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.01.2023 року №   37-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності» (далі - розпорядження № 37-р) в частині передання єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна;
		2) спростувати майнові дії Національної академії аграрних наук України та Фонду державного майна України щодо передачі єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна, оформлені Актом (без номера, без дати) приймання-передачі єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" (код згідно з ЄДРПОУ 00846286) із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна України на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.01.2023 року № 37-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності", затвердженим першим заступником Голови Фонду державного майна України Д.О.Клименком;
		3) визнати протиправними дії Фонду державного майна України (в особі першого заступника Голови Фонду державного майна України Д.О.Клименка) щодо затвердження Акту без номера, без дати) приймання-передачі єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" (код згідно з ЄДРПОУ 00846286) із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна України на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.01.202 року № 37-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності".
		 
		Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
		 
		10.01.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №37-р «Деякі питання управління об`єктами державної власності».
		 
		Зі змісту Пояснювальної записки до проєкту розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.01.2023 № 37-р «Деякі питання управління об`єктами державної власності» (том - 1, а.с. - 200) слідує, що прийняття останнього забезпечить передачу до сфери управління Фонду державного майна об`єктів державної власності та повноважень з управління корпоративними правами держави щодо суб`єктів господарювання, з метою зменшення навантаження на державний сектор економіки та на уповноважені органи управління цих об`єктів, а також підвищення ефективності управління суб`єктами господарювання, та, у подальшому, прийняття Фондом державного майна відповідних ефективних управлінських рішень щодо поводження з такими об`єктами (пункт 1). Також, зазначено, що проєктом розпорядження пропонується, зокрема, передати єдині майнові комплекси державних підприємств, установ та організацій за переліком згідно з додатком 1 зі сфери управління уповноважених органів управління до сфери управління Фонду державного майна (пункт 3).
		 
		За результатами правової експертизи проєкту оскарженого розпорядження Міністерством юстиції України складено висновок №119651/153983-26-22/8.1.6 від 16.12.2022 (том - 1, а.с. 203), згідно якого проєкт оскарженого розпорядження відповідає Конституції України, відповідає актам законодавства, що мають вищу юридичну силу та узгоджується з актами такої ж юридичної сили, із зауваженнями щодо недотримання вимог нормопроєктувальної техніки.
		 
		Згідно довідки про погодження проєкту розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання управління об`єктами державної власності» (том - 1, а.с. - 241) проєкт погоджено з Національною академією аграрних наук України, Міністерством цифрової трансформації України, Міністерством культури та інформаційної політики України, Міністерством соціальної політики.
		 
		Згідно з пунктом 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.01.2023 №37-р «Деякі питання управління об`єктами державної власності» розпоряджено передати єдині майнові комплекси державних підприємств, установ та організацій за переліком згідно з додатком 1 із сфери управління уповноважених органів управління (самоврядних організацій) до сфери управління Фонду державного майна України.
		 
		Додатком 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.01.2023 №37-р «Деякі питання управління об`єктами державної власності» Державне підприємство "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" включено до переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ, організацій, що передаються із сфери управління Національної академії аграрних наук до сфери управління Фонду державного майна України.
		 
		У свою чергу, порядок передачі єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ, організацій із сфери управління одного органу до сфери управління іншого регулюється Положенням про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 №1482 (далі Положення №1482).
		 
		Наказом Фонду державного майна України від 20.02.2023 №320 «Про утворення комісій з питань передачі єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій» утворено комісію з питань передачі єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій включених у додаток 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.01.2023 №37-р із сфери управління уповноважених органів управління до сфери управління Фонду державного майна України у складі згідно з додатками 1-5.
		 
		Додатком 1 до наказу Фонду державного майна України від 20.02.2023 №320 визначено склад комісії з питань передачі єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна України.
		 
		28.02.2023 першим заступником Голови Фонду державного майна України Кліменковим Д.О. затверджено акт приймання-передачі єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" (код згідно з ЄДРПОУ 00846286) із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна України на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.01.2023 № 37-р «Деякі питання управління об`єктами державної власності».
		 
		Оскаржене розпорядження Кабінету Міністрів України та дії Міністерства економіки України щодо підготовки та подання до Кабінету Міністрів України проєкту розпорядження позивач вважає протиправними, з причин порушення останніми законодавчо визначеної процедури передачі єдиного майнового комплексу за відсутності погодження його проєкту з Державним підприємством "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України", у зв`язку з чим позивач звернувся за захистом своїх порушених прав та інтересів з відповідним позовом до суду.
		 
		Зазначений позов прийнято до розгляду в межах справи про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" ( далі - ДП "ДГ "РУНО").
		 
		Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 07.12.2022 у справі №911/4706/15(911/1626/21) було прийнято до розгляду справу №911/4706/15(911/1626/21) за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2022. Так, у зазначеній справі ухвалою Верховного Суду від 23.11.2022 справу № 911/4706/15 (911/1626/21) за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2022 передано на розгляд Верховного суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду з мотивів необхідності відступлення від висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у справах №910/12641/19, №1-23-32/135-08-4825 та №910/14346/21 у питанні щодо застосування статті 30 ГПК України та визначення підсудності за заявами (позовами), поданими у межах справи про банкрутство, відповідачем у яких виступає центральний орган виконавчої влади, та які стосуються майна боржника.
		 
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2023 року провадження у даній справі №904/2032/16(904/1912/23) було зупинено до розгляду Верховним Судом у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду справи №   911/4706/15(911/1626/21).
		 
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2023 поновлено провадження у справі №904/2032/16(904/1912/23) за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" до відповідача-1 Кабінету Міністрів України, відповідача-2 Фонду державного майна України, відповідача-3 Національної академії аграрних наук України про визнання недійсним акту органу державної влади, спростування майнових дій та визнання дій протиправними. Призначено підготовче засідання на 05.12.23 о 11:30 год. з огляду на завершення розгляду Верховним судом у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду справи №911/4706/15(911/1626/21).
		 
		У постанові від 27.06.2023 у справі № 911/4706/15 (911/1626/21) Верховний Суд складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду сформував такий висновок щодо застосування норм права: "9.1. Частина друга статті 7 КУзПБ містить спеціальне правило, яке прямо вирішує питання територіальної (виключної) підсудності спорів у справах про банкрутство. На відміну від ГПК України, в якому за критерій розгляду справи взято місцезнаходження суду або особи, КУзПБ встановлює самостійний універсальний критерій підсудності справ, стороною в яких є боржник: в межах справи про банкрутство".
		 
		Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2024 року у справі №904/2032/16   (904/1912/23) позовну заяву Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" до відповідача-1: Кабінету Міністрів України, відповідача-2: Фонду державного майна України, відповідача-3: Національної академії аграрних наук України про визнання недійсним акту органу державної влади, спростування майнових дій та визнання дій протиправними - задоволено;
		 
		визнано недійсним Розпорядження Кабінету Міністрів України видано від 10 січня 2023 року № 37-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності" в частині передання єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Дослідне господарство "Руно" Національної академії аграрних наук України" із сфери управління Національної  академії  аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна;
		 
		спростовано майнові дії Національної академії аграрних наук України та Фонду державного майна України щодо передачі єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Дослідне        господарство "Руно" Національної академії аграрних наук України"  із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна України, оформлені Актом (без номера, без дати) приймання-передачі єдиного майнового комплексу державного підприємства "Дослідне       господарство "Руно" Національної академії аграрних наук України» із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна України на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.01.2023 № 37-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності", затвердженим першим заступником Голови Фонду державного майна України Д.О.Клименком;
		 
		визнано протиправними дії Фонду державного майна України (в особі першого заступника Голови Фонду державного майна України Д.О.Клименка) щодо затвердження Акту (без номера, без дати) приймання-передач єдиного майнового комплексу державного підприємства "Дослідне господарство "Руно" Національної академії аграрних наук України" із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна України на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.01.2023 № 37-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності".
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
		 
		- оспорюване у даній справі розпорядження Кабінету Міністрів України стосується передачі майна, яке перебуває у фактичному володінні та користуванні Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України", а отже, зачіпає майнові інтереси підприємства, як державного сільськогосподарського статутного суб`єкта підприємницької діяльності, що здійснює дослідну, господарську і комерційну діяльність з метою досягнення позитивних економічних результатів та одержання прибутку (пункт 2.2 Статуту Державного підприємства Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України");
		 
		- предмет спору безпосередньо пов`язаний із предметом справи про банкрутство, зміною органу управління Боржника, переданням його майна в управління іншому суб`єкту, що ставить під загрозу права, свободи та законні інтереси Боржника та кредиторів, суд вважає, що такий спір, а отже і ця позовна заява підлягають розгляду саме в межах справи № 904/2032/16 про банкрутство Боржника;
		 
		- спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини є Положення про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482 (далі - Положення № 1482).
		 
		- ініціатором передачі майна - Національною академією аграрних наук України не погоджено пропозицію щодо передачі єдиного майнового комплексу з Державним підприємством "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України", як це передбачено Положенням №1482. Суд вказав, що з урахуванням обов`язку держави забезпечувати додержання прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності, а також задля утвердження дії конституційного принципу верховенства права при здійсненні органами влади управлінських функцій, проєкт оскаржуваного розпорядження в частині передачі майна позивача повинен був бути узгоджений із Державним підприємством "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України". Наведеним, на думку суду, допущено порушення правової процедури, яке в свою чергу призвело до недотримання принципу верховенства права в прояві "належного урядування" та позбавлення позивача, як заінтересованої особи, права на участь при прийнятті спірного рішення.
		 
		Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Кабінет Міністрів України та Фонд державного майна України оскаржили його в апеляційному порядку.
		 
		Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.07.2024 у справі №904/2032/16   (904/1912/23) апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Фонду державного майна України залишено без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2024 у справі № 904/2032/16 (904/1912/23) залишено без змін.
		 
		Суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків:
		 
		як вбачається зі змісту позову, судовий розгляд цього спору Державне підприємство Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" ініціювало з метою захисту свого права на участь у процедурі прийняття рішення про передачу цілісного майнового комплексу, фактичним користувачем якого є підприємство, до відання Фонду держмайна та урахування інтересів та прав позивача у процесі ухвалення відповідного рішення суб`єктів владних повноважень, у зв`язку з потребою відстоювання своїх господарських прав щодо його майна;
		 
		оскільки предмет спору безпосередньо пов`язаний із предметом справи про банкрутство, зміною органу управління боржника, переданням його майна в управління іншому суб`єкту, що ставить під загрозу права, свободи та законні інтереси боржника та кредиторів, суд вважає, що такий спір, а отже і ця позовна заява підлягають розгляду саме в межах справи № 904/2032/16 про банкрутство боржника;
		 
		правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 02.06.2022 року у справі №910/13614/21, на необхідність застосування якої вказують скаржники, не є релевантною до даної справи з огляду на те, що позовні вимоги у цій справі не розглядалися в межах справи про банкрутство, а були заявлені як окремий позов ТОВ "Зернова група "Киів" до Кабінету Міністрів України, Фонду державного майна України та Міністерства економіки, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівенській і Житомирській областях про визнання протиправними і нечинними дій та наказів;
		 
		колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції процесуальних норм щодо визначення юрисдикції даного спору;
		 
		вимога стосовно необхідності погодження передачі об`єктів державної власності з підприємством ставиться у залежність від таких умов: якщо передача здійснюється за рішенням Кабміну; якщо відповідний об`єкт закріплений за підприємством на праві господарського відання (оперативного управління); якщо таке підприємство не перебуває на тимчасово окупованій території України або на території проведення антитерористичної операції;
		 
		абзац п`ятий 5 Положення № 1482 не уточнює вид державного майна, передача якого потребує погодження з підприємством, за яким таке майно закріплене на праві господарського відання (оперативного управління), а також не вказує на виключення, що свідчить про те, що поняття "майно", застосоване у вказаній нормі, включає усі види майна, у тому числі й ті об`єкти державної власності, що визначені підпунктом "а" пункту 2 Положення № 1482 - єдині (цілісні) майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів;
		 
		складовою частиною процедури передачі єдиного (цілісного) майнового комплексу є погодження такої передачі з підприємствами, за якими відповідні об`єкти державної власності закріплені на праві господарського відання (оперативного управління); виключення складають випадки знаходження підприємства на тимчасово окупованій території України або на території проведення антитерористичної операції; недотримання погоджувальної процедури свідчить про порушення встановленого законодавством порядку передачі об`єктів державної власності зі сфери управління одного державного органу до іншого, оскільки при цьому не враховуються інтереси підприємства як фактичного користувача такого майна;
		 
		доводи скаржників про неправильне застосування судом вимог діючого законодавства, зокрема Положення № 1482, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
		 
		Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Фондом державного майна України подано касаційну скаргу, в якій останній просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 17.07.2024 та рішення суду першої інстанції від 30.01.2024 та закрити провадження у справі № 904/2032/16 (904/1912/23).
		 
		Узагальнені доводи касаційної скарги Фонду державного майна України
		 
		Суди першої та апеляційної інстанції відмовляючи у клопотанні про закриття провадження у справі №904/2032/16 (904/1912/23) у зв`язку з порушенням правил юрисдикції даного спору визначених п. 10 ч. 1 ст. 20 ГПК України, не було враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 910/13614/21 (про те, що позовна вимога про визнання недійсним розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.01.2023 № 37-р «Деякі питання управління об`єктами державної власності» у відповідній частині має характер публічно-правового спору, а тому, не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та підпадає під юрисдикцію адміністративних судів).
		 
		судами як першої так і апеляційної інстанцій не враховано висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 21.02.2024 у справі № 160/4029/23, де зазначено, що «Положення №1482 дійсно пов`язує момент переходу прав на управління об`єктом передачі з моментом підписання акту приймання- передачі, проте сам акт приймання-передачі лише закріплює та підтверджує факт передачі та може слугувати лише доказом у справі, не є індивідуальним актом, оскільки не містить рішення суб`єкта та не може порушувати прав позивача....».
		 
		Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Кабінетом Міністрів України подано касаційну скаргу, в якій останній просить постанову суду апеляційної інстанції від 17.07.2024 та рішення суду першої інстанції від 30.01.2024 у цій справі скасувати повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовної заяви; розгляд справи проводити за участі уповноваженої особи Кабінету міністрів України.
		Узагальнені доводи касаційної скарги Кабінету Міністрів України 
		Судові рішення прийняті з неправильним застосування судами норм матеріального права при відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема пункту пунктів 2 та 5 Положення № 1482.
		 
		Відповідно до абзацу першого пункту 2 Положення № 1482 об`єктами передачі є: а) єдині (цілісні) майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів (далі підприємства). Підпунктом «а» пункту 2 Положенні № 1482 єдиний (цілісний) майновий комплекс (підприємство) визначений як окремий об`єкт передачі державної власності. Підприємство в цілому, як об`єкт передачі, та майно цього підприємства, як окремий об`єкт передачі, не є тотожними. Отже, до них застосовуються різні процедури погодження передачі визначеного майна відповідно до Положення № 1482.
		 
		Відповідно до оскаржуваного розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.01.2023 № 37-р «Деякі питання управління об`єктами державної власності» передані саме єдині майнові комплекси державних підприємств, установ та організацій за переліком згідно з Додатком 1 із сфери управління уповноважених органів управління (самоврядних організацій) до сфери управління Фонду державного майна, зокрема, Державне підприємство «Дослідне господарство «РУНО» Національної академії аграрних наук України» (код в ЄДРПОУ - 00846286), а не окреме майно цього державного підприємства.
		 
		Приписами абзацу четвертого пункту 5 Положення № 1482 чітко закріплено, що пропозиції погоджуються ініціатором передачі з підприємством у разі передачі закріпленого за ним на праві господарського відання (оперативного управління) окремого майна, але в даному випадку передається не індивідуально визначене майно ДП «ДГ «РУНО» НААН», а державне підприємство як єдиний майновий комплекс, у зв`язку з чим відповідне погодження наданих пропозицій зі сторони державного підприємства законодавством не вимагається.
		 
		Суди першої та апеляційної інстанції не обґрунтовуючи належним чином рішення від 30.01.2024 та постанову від 17.07.2024, всупереч вимогам статті 236 ГПК України дійшли помилкових висновків щодо порушення процедури погодження проекту розпорядження № 37-р.
		 
		При прийняті оскаржуваного розпорядження Кабінет Міністрів України діяв як суб`єкт управління об`єктами державної власності та виконував покладені на нього Законом України «Про управління об`єктами державної власності» публічно - владні управлінські функції. За таких обставин, позовна вимога щодо визнання недійсним розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.01.2023 № 37-р «Деякі питання управління об`єктами державної власності» у відповідній частині має характер публічно-правового спору, а тому, така вимога не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.
		 
		Приймаючи до розгляду даний спір, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки, що наведені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 910/13614/21, (про те, що позовна вимога про визнання недійсним розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.01.2023 № 37-р «Деякі питання управління об`єктами державної власності» у відповідній частині має характер публічно-правового спору, а тому, не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та підпадає під юрисдикцію адміністративних судів), а відтак припустилися порушення частини четвертої статті 236 ГПК України.
		 
		Оскільки суди не залучили до участі у справі в якості третьої особи Мінекономіки, а відтак останнє не надавало жодних відомостей з питання процедури прийняття Кабінетом Міністрів України рішення, яке оскаржується у даній справі, та не висловлювало своєї правової позиції щодо обставин справи та заявлених вимог,оскаржувані судові рішення прийнято з порушенням частини другої статті 50 ГПК України.
		 
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		 
		Керуючим санацією ДП "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" арбітражним керуючим Савченко В.А. подано відзиви на касаційну скаргу Фонду державного майна та касаційну скаргу Кабінету Міністрів України, в яких останній просить касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін з підстав, наведених у відзивах.
		 
		Крім того, керуючий санацією ДП "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" арбітражний керуючий Савченко В.А. у відзиві на касаційну скаргу Кабінету міністрів України також просить розглянути питання повернення касаційної скарги Кабінету міністрів України як такої, подання якої є зловживанням процесуальними правами.
		 
		Мотиви передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною першою статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
		 
		З моменту відкриття провадження у справі про банкрутство організаційно-майнові зобов`язання та правовий статус боржника зазнають суттєвих змін під впливом дії системи правових норм, що регулюють відносини неплатоспроможності.
		 
		Здійснення судочинства у справах про банкрутство насамперед забезпечує комплекс процесуальних норм зосереджених в КУзПБ. За процесуальною формою, справа про банкрутство поділена на судові процедури в рамках яких здійснюється власне судове провадження щодо боржника. В КУзПБ визначений порядок запровадження кожної із передбачених у справі про банкрутство судових процедур, їх зміст та мета, а також правила переходу від однієї процедури до наступної. Кожна судова процедура у справі про банкрутство містить правовий інструментарій (юридично значимі дії, рішення, правочини тощо), за допомогою якого досягається мета відповідної процедури.
		 
		В межах судових процедур у справі про банкрутство реалізуються відкритий порядок виявлення кредиторів, розгляд їх вимог, формування, діяльність та повноваження зборів та комітету кредиторів, запровадження та функціонування обмежень щодо розпорядження активами боржника, правовий механізми відновлення або ліквідації боржника, в процесі яких забезпечується погашення вимог кредиторів.
		 
		Водночас боржник, з урахуванням обмежень, запроваджених нормами законодавства про неплатоспроможність, продовжує здійснювати свою оперативно-господарську діяльність та вирішувати пов`язані з нею питання.
		 
		Судовий захист такої категорії спірних правовідносин за процесуальним змістом та формою є позовним. Так відповідно до статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами передбаченими ГПК України з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Тому в повному вигляді провадження у справі про банкрутство здійснюється шляхом застосування комплексу процесуальних норм, зосереджених в КУзПБ і ГПК України.
		 
		Стаття 7 КУзПБ є ключовою для методологічного і практичного розмежування категорій «справа про банкрутство» і «спір у межах справи про бакpутство» та вирішення юрисдикційних питань.
		 
		Відповідно до частини другої статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
		 
		Отже, стаття 7 КУзПБ по суті є спеціальною у відносинах неплатоспроможності і розширює (коригує) правове регулювання кола питань, які відносяться як до предметної та суб`єктної юрисдикції, так і до територіальної (виключної) (статті 20, 30 ГПК України) спорів у справах про банкрутство. Це очевидно у порівнянні норми пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України з частиною другою статті 7 КУзПБ, де законодавець розширив предметну підсудність майнових спорів у справах про банкрутство від "вимоги до боржника" до "всі майнові спори, стороною в яких є боржник". Тому з набуттям чинності КУзПБ до господарської юрисдикції віднесено як позовні вимоги до боржника, так і вимоги боржника до інших осіб щодо його майна (майнових прав). 
		 
		Правило статті 7 КУзПБ має важливий системний зв`язок і вплив на судове провадження за участю боржника, щодо якого відкрито справу про банкрутство, оскільки дана норма забезпечує вирішення та досягнення основних завдань які законодавець заклав для належного вирішення справ про банкрутство.
		 
		Мета та завдання розгляду справ позовного провадження, який охоплюється статтею 7 КУзПБ, окрім визначених загальними нормами ГПК України, полягає в тому, що вони повинні перебувати у взаємозв`язку із метою та завданнями, які закладені в основу реалізації судових процедур банкрутства та провадження у справі про банкрутство в цілому.
		 
		Організаційною формою досягнення відповідного взаємозв`язку є запроваджений у статті 7 КУзПБ принцип концентрації, який покликаний спрямувати всі судові провадження щодо боржника у справі про банкрутство відповідно до цілей і завдань, визначених законодавцем у КУзПБ.
		 
		Таким чином, частина друга статті 7 КУзПБ містить спеціальне правило, яке   прямо вирішує питання територіальної (виключної) підсудності спорів у справах про банкрутство. На відміну від ГПК України, в якому за критерій розгляду справи взято місцезнаходження суду або особи, КУзПБ встановлює самостійний універсальний критерій підсудності справ, стороною в яких є боржник: в межах справи про банкрутство.
		 
		Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 27.06.2023 у справі № 911/4706/15 (911/1626/21).
		 
		У справі, що розглядається №   904/2032/16 (904/1912/23) боржник - Державне підприємство "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" з 2016 року перебуває у процедурі санації.
		 
		У цій справі №   904/2032/16 (904/1912/23) керуючий санацією Державного підприємства Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" ініціював судовий розгляд цього спору з метою захисту свого права на участь у процедурі прийняття рішення про передачу цілісного майнового комплексу, фактичним користувачем якого є підприємство, до відання Фонду держмайна та урахування інтересів та прав позивача у процесі ухвалення відповідного рішення суб`єктів владних повноважень, у зв`язку з потребою відстоювання своїх господарських прав щодо його майна боржника. 
		 
		Керуючий санацією, серед іншого, просить визнати недійсним розпорядження №   37-р в частині передання єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна.
		 
		10.01.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №37-р «Деякі питання управління об`єктами державної власності».
		 
		Розпорядженням №37-р єдині майнові комплекси державних підприємств, установ та організацій за переліком згідно з додатком 1, у тому числі і державного підприємства Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України", передано до сфери управління Фонду державного майна.
		 
		Статтею 1 Закону України "Про Фонд державного майна України" визначено, що Фонд держмайна є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
		 
		За приписами статті 4 цього Закону одним із завдань Фонду держмайна є управління об`єктами державної власності.
		 
		Відповідно до статті 5 Закону України "Про Фонд державного майна України" до повноважень Фонду держмайна належить здійснення повноваження власника державного майна, у тому числі корпоративних прав, у процесі приватизації та контроль діяльності підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; прийняття рішення про приватизацію; здійснення продажу державного майна в процесі його приватизації.
		 
		Частиною першою статті 10 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" визначено, що порядок приватизації державного і комунального майна передбачає: формування та затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації; опублікування переліку об`єктів, що підлягають приватизації, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України, на офіційних сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі; прийняття рішення про приватизацію; прийняття місцевою радою рішення про приватизацію об`єкта комунальної власності; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об`єкта та у випадках, передбачених цим Законом, інформації про вивчення попиту для визначення стартової ціни; проведення інвентаризації та оцінки відповідно до законодавства; проведення у випадках, передбачених законом, аудиту, екологічного аудиту об`єкта приватизації; перетворення державного або комунального підприємства в господарське товариство у процесі приватизації у випадках, передбачених цим Законом; затвердження плану розміщення акцій акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, у випадках, передбачених цим Законом, та його виконання; затвердження у випадках, передбачених цим Законом, умов продажу об`єктів приватизації, розроблених аукціонною комісією; опублікування інформації про умови продажу, в тому числі стартову ціну об`єкта приватизації; проведення аукціону, укладення договору купівлі-продажу; укладення договору купівлі-продажу в разі приватизації об`єкта шляхом викупу; опублікування інформації про результати приватизації; прийняття рішення про завершення приватизації.
		 
		Згідно з частинами першою - третьою, десятою статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" ініціювати приватизацію об`єктів можуть органи приватизації, уповноважені органи управління, інші суб`єкти управління об`єктами державної і комунальної власності або покупці. Перелік об`єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Фонду державного майна України. Переліки об`єктів малої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджуються Фондом державного майна України.
		 
		З наведених норм убачається, що у правовідносинах приватизації саме ФДМУ виконує функції власника майна та вчиняє правочини, спрямовані на відчуження речових прав держави на майно іншим фізичним та юридичним особам.
		 
		Отже, розпорядження №37-р щодо передачі Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" (боржника) як цілісного майнового комплексу у відання Фонду державного майна і спір щодо визнання недійсним цього розпорядження в частині такої передачі впливає на зміну конкурсної маси боржника.
		 
		Оскільки предмет спору безпосередньо пов`язаний із зміною органу управління боржника, переданням всього його майна в управління іншому суб`єкту, що впливає на зміну конкурсної маси боржника, а відтак і законні інтереси боржника та його кредиторів, суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо визначення юрисдикції даного спору, а саме розгляду позовних вимог Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" про визнання недійсним акту органу державної влади, спростування майнових дій та визнання дій протиправними у межах справи №   904/2032/16 про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України", та обґрунтовано врахували правові висновки, викладені у вказівній вище постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 27.06.2023 у справі №   911/4706/15 (911/1626/21).
		 
		Водночас, судом касаційної інстанції з`ясовано, що у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 року у справі №  160/4801/23 (адміністративне провадження № К/990/355/24, К/990/43418/23, К/990/43998/23), за подібних правовідносин, Суд касаційної інстанції дійшов протилежних висновків про належність такого спору до юрисдикції адміністративного суду, від яких колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку передає справу на розгляд Великої Палати, якщо вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду іншого касаційного суду.
		З наведених норм права вбачається, що Велика Палата Верховного Суду здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку якщо касаційний суд вважає за необхідне відступити від висновку, зробленого іншим касаційним судом щодо застосування певної норми права саме у подібних правовідносинах.
		 
		З цією метою слід звернутись до практики Великої Палати Верховного Суду, а саме до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) за змістом якої для цілей застосування приписів процесуальних законів подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовним, суб`єктним та об`єктним критеріями.
		 
		З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
		 
		Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, потрібним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об`єкт.
		 
		У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності потрібно насамперед визначити, які саме правовідносини є спірними, й лише після цього порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій), і у разі потреби, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. З метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
		 
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування потрібно розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за потреби, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
		 
		На предмет подібності потрібно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність потрібно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
		 
		Аналізуючи подібність правовідносин у справі №   160/4801/23 та справі №   904/2032/16 (904/1912/23) колегія суддів зазначає наступне.
		 
		Зі змісту постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду  вбачається, Державне підприємство «Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України» (далі - ДП «НВДА «Наукова», позивач) звернулося до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки України (далі - Кабмін, Мінекономіки, відповідачі), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фонд державного майна України, Національна академія аграрних наук України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Релація» (далі - Фонд держмайна, НААН України, ТОВ «Релація», треті особи), в якому просить:
		 
		- визнати протиправними дії Мінекономіки щодо підготовки та подання до Кабміну проєкту розпорядження «Деякі питання управління об`єктами державної власності» в частині внесення до додатку 1 «Перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ, організацій, що передаються до сфери управління Фонду державного майна» ДП «НВДА «Наукова» (код ЄДРПОУ 03374617);
		 
		- визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.01.2023 року № 37-р «Деякі питання управління об`єктами державної власності» в частині включення ДП «НВДА «Наукова» (код ЄДРПОУ 03374617) до додатку 1 «Перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ, організацій, що передаються до сфери управління Фонду державного майна».
		 
		У вказаній справі №   160/4801/23, позивач вважає дії Мінекономіки щодо підготовки проєкту розпорядження протиправними, а розпорядження Кабміну від 10.01.2023 року № 37-р у відповідній частині таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з порушенням процедури підготовки та прийняття такого розпорядження з причин того, що ініціатором передачі не погоджено пропозицію щодо передачі єдиного майнового комплексу з ДП «НВДА «Наукова», а Мінекономіки, в свою чергу, за відсутності такого погодження не мало права готувати та подавати проєкт відповідного розпорядження до Кабміну.
		 
		При цьому, ДП «НВДА «Наукова» було визнано банкрутом відповідно до постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2011 року у справі №   Б29/59/04.
		Хоча у справі №   160/4801/23 відсутня вимога про спростування майнових дій Національної академії аграрних наук України та Фонду державного майна України щодо передачі єдиного майнового комплексу боржника із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна, оформлені Актом приймання-передачі, у справі №   904/2032/16 (904/1912/23):
		 
		- предметом спору також є визнання недійсним розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.01.2023 року №   37-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності» в частині передання єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна;
		 
		- сторонами спору, а саме відповідачами також є Кабінет Міністрів України та Фонд державного майна України; 
		 
		- підставою позову є порушення Кабінетом Міністрів України законодавчо (Положення № 1482) визначеної процедури передачі єдиного майнового комплексу, а саме за відсутності погодження його проєкту з Державним підприємством "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України" (який знаходиться у процедурі санації), як і у справі №   160/4801/23;
		 
		З огляду, на вказані вище, предмет спору, суб`єкт звернення, сторони спору, підстави позовних вимог, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що вказані справи є подібними. 
		 
		Окрім того, відсутність у справі №   904/2032/16 (904/1912/23), на відміну від справи №   160/4801/23, сторони у справі - Міністерства економіки України, не спростовує подібність правовідносин у цих справах, оскільки оскарження розпорядження №   37-р, яке впливає на зміну конкурсної маси Міністерством економіки України не приймалось, а було прийняте Кабінетом міністрів України.
		 
		Водночас, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 26.03.2024 року у справі №   160/4801/23 дійшов висновку про підвідомчість спору у подібних правовідносинах до юрисдикції адміністративних судів, посилаючись на правові висновки, викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 01.11.2023 у справі №   908/129/22 (в якій Суд вирішував питання юрисдикції спорів, стороною в яких є платник податків, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у межах справи про банкрутство).
		 
		Крім того, Касаційний адміністративний суд, спростовуючи доводи касаційної скарги Мінекономіки стосовно того,   що вказаний спір має розглядатися у порядку господарського судочинства у межах справи про банкрутство, ДП «НВДА «Наукова» зазначив, що вказаний спір не є майновим, що підтверджується правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.06.2022 року у справі № 910/13614/21 (в якій Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі № 910/13614/21 у частині визнання протиправним та нечинним з моменту його видачі розпорядження Кабміну від 20.11.2019 року № 1101-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Фонду держмайна» в частині внесення до додатку «Перелік цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Фонду держмайна» позиції «державне підприємство «Радивилівський комбінат хлібопродуктів», а також цій справі Суд роз`яснив позивачу, що спір у частині вказаних позовних вимог підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства).
		 
		Разом з тим, колегія суддів не погоджується з посиланням Касаційного адміністративного суду на висновки щодо визначення юрисдикції спору, викладені у вказаних вище постановах Верховного Суду, а саме: 
		 
		Постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.11.2023 у справі №   908/129/22, з огляду на неподібність за вказаними вище «критеріями подібності» вказаної справи зі справою Касаційного адміністративного суду №   160/4801/23 (в якій суд у справі за позовом про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень вирішував питання юрисдикції спорів стороною яких є платник податків, стосовно якого порушено справу про банкрутство) з огляду на відмінність предмету спору, підстав позову та нормативно-правового регулювання спірних правовідносин у вказаних справах.
		 
		від 02.06.2022 року у справі № 910/13614/21, з підстав неподібності спірних правовідносин, з огляду на те, що позивач у цій справі, який звернувся за захистом своїх прав, не перебуває у процедурі банкрутства, відтак, суди не розглядали необхідність застосування статті 7 КУзПБ при визначенні юрисдикції даного спору.
		 
		Як вже було вказано вище, згідно частини третьої статті 302 ГПК України, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
		 
		Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
		З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
		 
		Так, відступленням від висновку треба розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).
		 
		З огляду на мотиви, викладені у цій ухвалі, справа №   904/2032/16 (904/1912/23) підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 року у справі №   160/4801/23 щодо визначення підсудності справ за участю особи, щодо якої відкритого провадження у справі про банкрутство, відповідачем у яких виступає центральний орган виконавчої влади, щодо захисту майнових прав боржника в частині, визначеної Положенням № 1482, процедури передачі єдиного майнового комплексу.
		 
		За огляду на те, що на вирішення Великої Палати Верховного Суду ставиться питання, яке стосується визначення юрисдикції спорів за участю боржника, в яких вирішення спору впливає на розмір конкурсної/ліквідаційної маси, а тому наявність або відсутність підстав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду цієї справи, має визначатись з урахуванням вимог частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Згідно із частиною шостою статті 302 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
		 
		У цій справі №   904/2032/16 (904/1912/23) Фонд державного майна України заявляв у судах попередніх інстанцій про порушення судами правил юрисдикції даного спору, визначених п. 10 ч. 1 ст. 20 ГПК України, зазначаючи про належність даного спору до юрисдикції адміністративного суду.
		 
		Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду не викладала висновок щодо визначення юрисдикції спорів за участю особи, щодо якої відкритого провадження у справі про банкрутство, відповідачем у яких виступає центральний орган виконавчої влади, щодо захисту майнових прав боржника у зв`язку з порушенням Кабінетом Міністрів України Положення № 1482 в частині процедури передачі єдиного майнового комплексу.
		 
		Крім того скаржники - Фонд державного майна України, Кабінет міністрів України обґрунтували порушення судами попередніх інстанцій правил юрисдикції даного спору наявністю постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 910/13614/21 (де також розглядалась позовна вимога про визнання недійсним розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.01.2023 № 37-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності" у відповідній частині, де суд дійшов висновку, що даний спір належить до юрисдикції адміністративних судів). Разом з тим у цій справі не приймає участь особа, щодо якої відкритого провадження у справі про банкрутство, не вирішувалось питання щодо захисту майнових прав боржника. Відтак, вона не є подібною до справи №904/2032/16 (904/1912/23) та переглянута Касаційним господарським судом.
		 
		Водночас, Верховному Суду як єдиній юридичній особі, основним завданням якої є формування єдиної правозастосовчої практики, формування правових позицій з дотриманням принципу правової визначеності, забезпечення доступу до правосуддя, відомо про свої рішення і правові позиції висловлені в судових рішеннях касаційного суду іншої юрисдикції, відомо про правову позицію Касаційного адміністративного суду, висловлену у постанові від 26.03.2024 року у справі №   160/4801/23 за подібних правовідносин. Тому вважаємо, що у цьому випадку є наявність всіх трьох критеріїв для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		 
		Через неприйняття Великою Палатою Верховного Суду справи для відступу від постанови Касаційного адміністративного суду, при різних поглядах касаційних судів на юрисдикційність, частину 3 статті 302 ГПК України не можна буде застосовувати і не можна буде відступити від правової позиції касаційного суду іншої юрисдикції через неможливість дотримання критеріїв частини 6 статті 302 ГПК України. Це призведе до того, що суди різних юрисдикцій будуть вирішувати спори у подібних правовідносинах, а касаційні суди не зможуть це виправити через неприйняття Великою Палатою справи, переданої їй для відступу від правової позиції іншого касаційного суду. Це суперечитиме одному із основних завдань Верховного Суду - формування єдиної правозастосовчої практики, призведе до порушення принципу юридичної визначеності. Це призводитиме до абсурдної ситуації і порушення доступу до суду, оскільки суди різних юрисдикцій мають відмовляти у відкритті провадження у справі або закривати провадження у справі посилаючись на неюрисдикційність вирішення спору.
		 
		Враховуючи викладене, у цьому випадку при визначенні підсудності подібних справ за участю особи, щодо якої відкритого провадження у справі про банкрутство, відповідачем у яких виступає центральний орган виконавчої влади, щодо захисту майнових прав боржника, важливою є єдність судової практики, водночас вирішення аналогічних справ по різному може призвести до порушення законних очікувань осіб, які звертаються за судовим захистом. Саме єдність судової практики найкращим чином відповідає вимогам передбачуваності, верховенству права й ефективному захисту прав суб`єкта звернення.
		 
		Керуючись статтями 234, 235, ч. 3 ст. 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, - 
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		1. Справу №   904/2032/16 (904/1912/23) за касаційними скаргами Фонду державного майна України, Кабінету Міністрів України на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.07.2024 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2024 у справі № 904/2032/16 (904/1912/23) передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                  В. В. Білоус
		 
		 
		Судді                                                                                              О. В. Васьковський
		 
		 
		                                                                                                      В. Я. Погребняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...