Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 927/1465/23 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту права власності.
Надіслано для оприлюднення: 20.11.2024. Зареєстровано: 20.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 21.11.2024.
Дата набрання законної сили: 12.11.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 листопада 2024 року 
		м. Київ
		cправа №  927/1465/23 
		 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В., 
		секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
		розглянувши касаційну скаргу Бахмацької міської ради 
		на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2024 (суддя Белов С. В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 (Яковлєв М. Л. - головуючий, судді Гончаров С. А., Шаптала Є. Ю.) у справі 
		за позовом Бахмацької міської ради
		до Ніжинської районної ради Чернігівської області,
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 
		1) Міністерство культури та інформаційної політики України, 
		2) Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації,
		за участі Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації,
		про визнання недійсними рішень,
		(у судове засідання з`явилися: прокурор Гудков Д. В., представники: позивача - Тищенко Є. В., відповідача - Прищепа О. В., Міністерства культури та інформаційної політики України - Тимкович І. О.)
		ВСТАНОВИВ:
		1. Короткий зміст і підстави позовних вимог 
		1.1. Бахмацька міська рада звернулася з позовом до Ніжинської районної ради Чернігівської області та Бахмацької районної ради про визнання недійсними:
		- рішення 28-ї сесії Бахмацької районної ради сьомого скликання від 21.10.2020 №7 «Про безоплатну передачу у комунальну власність Бахмацької міської територіальної громади бюджетних установ, комунальних підприємств нерухомого майна та іншого майна спільної комунальної власності територіальних громад Бахмацького району» в частині безоплатної передачі із спільної комунальної власності територіальних громад Бахмацького району в комунальну власність Бахмацької міської територіальної громади будівлі навчального корпусу та будівлі спортивної зали в с. Тиниця по вул. Паркова;
		- рішення другої (позачергової) сесії Ніжинської районної ради Чернігівської області від 24.12.2020    «Про припинення права оперативного управління, закріпленого за установами, закладами, підприємствами Бахмацького району», в частині безоплатної передачі із спільної комунальної власності територіальних громад Бахмацького району у комунальну власність Бахмацької міської територіальної громади будівлі навчального корпусу та будівлі спортивної зали в с. Тиниця по вул. Паркова.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні будівлі навчального корпусу та спортивної зали в с. Тиниця по вул. Паркова є пам`ятками архітектури національного значення «Будинок Кочубея» (охоронний № 1771) та «Скарбниця» (охоронний № 1772), що взяті на облік постановою РМ УРСР від 06.09.1979 №442, проте при прийняті оскаржуваних рішень не було отримано погодження відповідного органу охорони культурної спадщини про передачу вказаних пам`яток національного значення до Бахмацької міської ради.
		1.2. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.12.2023, задоволено заяву позивача - Бахмацької міської ради про заміну сторони правонаступником та здійснено заміну відповідача 2 - Бахмацьку районну раду його правонаступником - Ніжинською районною радою Чернігівської області. 
		2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
		2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, розпорядженням Чернігівської обласної державної адміністрації №231 від 22.04.1997 «Про передачу пам`яток архітектури державного значення на баланс управління містобудування та архітектури облдержадміністрації» передано в установленому порядку на баланс управління містобудування та архітектури облдержадміністрації нерухомі пам`ятки архітектури загальнонаціонального та місцевого значення, згідно переліку. До переліку пам`яток архітектури державного та місцевого значення, які передаються на баланс Управління містобудування та архітектури облдержадміністрації, зокрема включено: Будинок Кочубея з парком (охоронний №1771) (адреса: Бахмацький район, с. Тиниця, вул. Матросова, 3) та Скарбниця (охоронний №1772) (адреса: Бахмацький район, с. Тиниця, вул. Матросова, 3).
		Згідно з рішенням 11-ї сесії п`ятого скликання Бахмацької районної ради від 25.10.2007 «Про прийняття цілісного майнового комплексу ліквідованого професійно-технічного училища № 4 м. Бахмач у спільну комунальну власність територіальних громад району» прийнято у спільну комунальну власність територіальних громад району цілісний майновий комплекс ліквідованого професійно-технічного училища № 4 м. Бахмача, що складається, зокрема з будівель навчального корпусу, спортивної зали, їдальні, гуртожитку, гаражів у кількості двох одиниць, які знаходяться за адресою вул. Матросова, 1 (на даний час вул. Паркова) с.Тиниця, Бахмацького району та передано цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою вул. Матросова, 1 с.Тиниця, Бахмацького району в оперативне управління відділу освіти районної державної адміністрації. 
		Відповідно до Паспорта пам`ятки архітектури національного значення «Будинок Кочубея» (охоронний № 1771), Науково-дослідного інституту історії архітектури та містобудування за 2017 рік, об`єкт знаходиться за адресою: вул. Паркова, 1, с.Тиниця, Бахмацький р-н, Чернігівська обл., протягом часу існування об`єкту він використовувався, як школа, ПТУ, з 1979 року у ньому розміщувалося СПТУ. Після закриття училища у 2006 році будівля не використовується та поступово руйнується.
		Відповідно до Паспорта пам`ятки архітектури національного значення «Скарбниця» (охоронний № 1772), Науково-дослідного інституту історії архітектури та містобудування, за 2017 рік, об`єкт знаходиться за адресою: вул. Паркова, 1, с.Тиниця, Бахмацький р-н, Чернігівська обл., протягом часу існування він використовувався, як спортзал школи та ПТУ, з 1979 р. - СПТУ. Після закриття училища у 2006 році будівля не використовується та поступово руйнується.
		Постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» утворено в Чернігівській області Ніжинський район (з адміністративним центром у місті Ніжин) у складі територій Батуринської міської, Бахмацької міської, Бобровицької міської, Борзнянської міської, Вертіївської сільської, Височанської сільської, Дмитрівської селищної, Ком арійської сільської, Крутівської сільської, Лосинівської селищної, Макіївської сільської, Мринської сільської, Ніжинської міської, Новобасанської сільської, Носівської міської, Плисківської сільської, Талалаївської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, та ліквідовано у Чернігівській області Бахмацький район.
		Рішенням 28-ї сесії Бахмацької районної ради сьомого скликання від 21.10.2020 №7 «Про безоплатну передачу у комунальну власність Бахмацької міської територіальної громади бюджетних установ, комунальних підприємств нерухомого майна та іншого майна спільної комунальної власності територіальних громад Бахмацького району» (безоплатно передано із спільної комунальної власності територіальних громад Бахмацького району в комунальну власність Бахмацької міської територіальної громади бюджетні установи, комунальні підприємства, нерухоме майно та інше майно згідно з переліком, що додається до рішення.
		До переліку бюджетних установ, комунальних підприємств, нерухомого майна та іншого майна спільної комунальної власності територіальних громад Бахмацького району, яке розташоване на території Бахмацької міської територіальної громади, що є додатком до Рішення від 21.10.2020 №7 «Про безоплатну передачу у комунальну власність Бахмацької міської територіальної громади бюджетних установ, комунальних підприємств нерухомого майна та іншого майна спільної комунальної власності територіальних громад Бахмацького району», зокрема внесено будівлю навчального корпусу (адреса: с. Тиниця вул. Паркова, загальна площа: 761,1 м) та будівлю спортивної зали (адреса: с. Тиниця по вул. Паркова, загальна площа: 76,2 м). 
		Рішенням другої (позачергової) сесії восьмого скликання Ніжинської районної ради Чернігівської області від 24.12.2020 «Про припинення права оперативного управління, закріпленого за установами, закладами, підприємствами Бахмацького району», зокрема передано безоплатно із спільної комунальної власності територіальних громад Бахмацького району у комунальну власність Бахмацької міської територіальної громади в особі Бахмацької міської ради майно, яке обліковується на балансі районної ради і управління яким здійснює Бахмацька районна рада, згідно з вищевказаними рішеннями Бахмацької районної ради.
		Згідно з актом приймання-передачі від 05.01.2021, затвердженого міським головою Бахмацької міської ради здійснено безоплатну передачу із спільної комунальної власності територіальних громад Бахмацького району у комунальну власність Бахмацької міської територіальної громади рухомого та нерухомого майна закладів освіти згідно переліку, до якого зокрема включено: будівлю навчального корпусу (адреса: с. Тиниця вул. Паркова, загальна площа: 761,1 м) та будівлю спортивної зали (адреса: с. Тиниця по вул. Паркова, загальна площа: 76,2 м). 
		2.2. Додатково апеляційний господарський суд зазначив, що у провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду та Шостого апеляційного адміністративного суду перебувала справа № 620/3860/23 за позовом керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави до Бахмацької міської ради про: - визнання протиправною бездіяльності Бахмацької міської ради щодо не оформлення правовстановлюючих документів на пам`ятки архітектури національного значення «Будинок Кочубея» (охоронний № 1771) та «Скарбниця» (охоронний №1772), взяті на облік постановою РМ УРСР від 06.09.1979 № 442, загальною оціночною вартістю 16    751    889,08 грн, що знаходяться за адресою: вул. Паркова, 1, с. Тиниця, Ніжинський район, Чернігівська область; зобов`язання Бахмацької міської ради вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на пам`ятки архітектури національного значення «Будинок Кочубея» (охоронний № 1771) та «Скарбниця» (охоронний №1772), взяті на облік постановою РМ УРСР від 06.09.1979 № 442, загальною оціночною вартістю 16    751    889,08 грн, що знаходяться за адресою: вул. Паркова, 1, с. Тиниця, Ніжинський район, Чернігівська область.
		Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 у справі № 620/3860/23, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2023, у задоволенні позову відмовлено.
		У вказаній справі суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що Рішення    від 21.10.2020 №7, яким у власність Бахмацької міської ради передано нерухоме майно, розташоване в с.Тиниця по вул.Паркова в розумінні статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є правовстановлюючим документом на спірні об`єкти, в той час, як бездіяльність відповідача щодо непроведення реєстрації права власності на спірну нерухомість не є предметом даного позову.
		Залишаючи без змін рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 у вказаній справі № 620/3860/23, Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові    від 21.12.2023 дійшов наступних висновків:
		- позовні вимоги обґрунтовані неможливістю забезпечити збереження відповідних пам`яток культурної спадщини шляхом укладання охоронних договорів внаслідок не здійснення державної реєстрації права власності на пам`ятки архітектури національного значення «Будинок Кочубея» (охоронний № 1771) та «Скарбниця» (охоронний №1772);
		- ні з рішень Бахмацької районної ради Чернігівської області від 25.10.2007 «Про прийняття цілісного майнового комплексу ліквідованого професійно-технічного училища №4 м. Бахмач у спільну комунальну власність територіальних громад району», від 26.01.2008 «Про перелік об`єктів спільної комунальної власності територіальних громад району», від 21.10.2020 №7 «Про безоплатну передачу у комунальну власність Бахмацької міської територіальної громади бюджетних установ, комунальних підприємств, нерухомого майна та іншого майна спільної комунальної власності територіальних громад Бахмацького району», ні з рішення Бахмацької міської ради від 28.05.2021 «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності Бахмацької міської територіальної громади» не вбачається, що в складі цілісного майнового комплексу ліквідованого ПТУ №4, або серед переданих до Бахмацької міської ради об`єктів нерухомого майна (будівля навчального корпусу; будівлі гуртожитку; будівля спортивної зали; будівля їдальні) наявні відповідні пам`ятки архітектури національного значення «Будинок Кочубея» (охоронний № 1771) та «Скарбниця» (охоронний №1772);
		- жодного офіційного документа, який би підтверджував обставину передачі у власність відповідача пам`яток архітектури національного значення «Будинок Кочубея» (охоронний № 1771) та «Скарбниця» (охоронний №1772) матеріали справи не містять;
		-    матеріали справи не дають можливість ототожнити жодний з переданих Бахмацькій міській раді на підставі Рішення від 21.10.2020 № 7 об`єктів нерухомості (будівля навчального корпусу; будівлі гуртожитку; будівля спортивної зали; будівля їдальні) із пам`ятками архітектури національного значення «Будинок Кочубея» (охоронний № 1771) та «Скарбниця» (охоронний №1772);
		- з позовної заяви вбачається, що твердження про відповідність будівлі навчального корпусу ( с. Тиниця, вул. Паркова , рік введення в експлуатацію - 1800) та будівлі спортивної зали (с. Тиниця, вул. Паркова, рік введення в експлуатацію - 1829) пам`яткам архітектури національного значення «Будинок Кочубея» (охоронний №  1771) та «Скарбниця» (охоронний №1772), є виключно особистими висновками позивача, які не підтверджені відповідними належними та допустимими доказами;
		- в матеріалах справи наявні паспорти об`єктів культурної спадщини, розроблені Науково-дослідним інститутом архітектури та містобудування у 2017 році на «Будинок Кочубея» (охоронний № 1771) та «Скарбниця» (охоронний № 1772), в яких відображено, що вказані об`єкти культурної спадщини перебувають у комунальній власності Чернігівської обласної ради та балансоутримувачем є Управління освіти та містобудування. У вказаних паспортах зазначено, що габаритні розміри споруди « Будинок Кочубея » в плані становлять 28,6 х 18,5 м (тобто площа становить 529,1 кв. м), «Скарбниця» - 8,3 х 9,2 м (що становить 76,36 кв. м);
		- також, згідно з наявними в матеріалах справи планами будівель та журналами внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень, складених у 2008 році КП «Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради, площа будівлі літера «В-2», розташованої по вул. Матросова, буд.1, в с.Тиниця , яка за своїм планом відповідає плану, відображеному в паспорті об`єкта культурної спадщини «Скарбниця» становить 85,7 кв. м, а будівлі літера «Б-1», розташованої по вул.Матросова, буд.1, в с. Тиниця , яка за своїм планом відповідає плану, відображеному в паспорті об`єкта культурної спадщини «Будинок Кочубея» становить 419,1 кв. м;
		- разом з тим, відповідно до Переліку будівель та споруд, що знаходяться на балансі ПТУ № 4 (по Тиницькому відділку), площа будівлі учбового корпусу (рік побудови - 1800) складає 761,1 кв. м, а будівлі спортзалу (рік побудови - 1829) складає 76,2 кв. м;
		- наведене свідчить про відсутність підстав стверджувати, що передані у власність Бахмацької міської ради об`єкти нерухомого майна будівля навчального корпусу та будівля спортивної зали являються пам`ятками архітектури національного значення «Будинок Кочубея» (охоронний № 1771) та «Скарбниця» (охоронний №1772);
		- при цьому, будь-яких рішень про виведення зазначених об`єктів культурної спадщини з комунальної власності Чернігівської обласної ради матеріали справи не містять;
		- в судовому засіданні 12.12.2023 судом було поставлено перед представником апелянта питання щодо документального підтвердження тотожності об`єктів нерухомого майна будівлі навчального корпусу та будівлі спортивної зали пам`ятками архітектури національного значення «Будинок Кочубея» (охоронний № 1771) та «Скарбниця» (охоронний №1772), з урахуванням адресної прив`язки, оскільки наявні в матеріалах справи документи містять різні адреси відповідних об`єктів ( вул. Матросова 1 , вул. Матросова 3, вул. Паркова 1 та вул. Паркова без присвоєння номеру будинку);
		- 21.12.2023 до суду надійшли письмові пояснення Ніжинської окружної прокуратури, в яких, зокрема, повідомлено, що рішенням 48 сесії 6 скликання Тиницької сільської ради Бахмацького району Чернігівської області від 27.08.2015 перейменовано вулицю Матросова на вулицю Паркова та надано копію вказаного рішення. В той же час, жодних документів, які б підтвердили, що серед будівель, які перебувають у комунальній власності Бахмацької міської територіальної громади є пам`ятки архітектури національного значення «Будинок Кочубея» (охоронний № 1771) та «Скарбниця» (охоронний №1772) до суду не надано.
		3. Короткий зміст судових рішень у справі
		3.1. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2024 у справі № 927/1465/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024, у задоволенні позову відмовлено. 
		Рішення судів аргументовані тим, що - згідно з паспортами пам`яток архітектури «Будинок Кочубея» (охоронний № 1771) та «Скарбниця» (охоронний № 1772) місцезнаходженням об`єктів зазначено вул. Паркова, 1, с. Тиниця;
		Відповідно до переліку бюджетних установ, комунальних підприємств, нерухомого майна та іншого майна спільної комунальної власності територіальних громад Бахмацького району, яке розташоване на території Бахмацької міської територіальної громади, що є додатком до Рішення від 21.10.2020 №7 «Про безоплатну передачу у комунальну власність Бахмацької міської територіальної громади бюджетних установ, комунальних підприємств нерухомого майна та іншого майна спільної комунальної власності територіальних громад Бахмацького району»,    зокрема внесено будівлю навчального корпусу (адреса: с. Тиниця вул. Паркова, загальна площа: 761,1 кв. м) та будівлю спортивної зали (адреса: с. Тиниця по вул. Паркова, загальна площа: 76,2 кв. м). Адресою будівель у додатку до рішення 28-ї сесії районної ради сьомого скликання №7 від 21.10.2020, зазначено: с. Тиниця по вул. Паркова, без зазначення номеру будинку.
		У матеріалах справи відсутні докази за допомогою яких можливо було б ідентифікувати будівлю навчального корпусу (адреса: с. Тиниця вул. Паркова, загальна площа: 761,1 кв. м) та будівлю спортивної зали (адреса: с. Тиниця по вул. Паркова, загальна площа: 76,2 кв. м) як пам`ятки архітектури, згідно з паспортами пам`яток архітектури «Будинок Кочубея» (охоронний № 1771) та «Скарбниця» (охоронний № 1772) з місцезнаходженням: вул. Паркова, 1, с. Тиниця чи  пам`ятками архітектури, відповідно до розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації від 22.04.1997 № 231 «Про передачу пам`яток архітектури державного значення на баланс управління містобудування та архітектури облдержадміністрації»: Будинок Кочубея з парком (охоронний №1771) (адреса: Бахмацький район, с. Тиниця, вул. Матросова, 3) та Скарбниця (охоронний № 1772) (адреса: Бахмацький район, с. Тиниця, вул. Матросова, 3). 
		4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		4.1. Бахмацька міська рада звернулася з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
		4.2. Скаржник вважає, що суди не врахували висновки щодо застосування статті 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини», викладені у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 554/12781/14-а стосовно того, що з урахуванням специфіки об`єкту комунальної власності, право відповідача щодо передачі об`єкта у володіння, користування іншій юридичній або фізичній особі обмежене необхідністю дотримання режимів використання пам`яток, встановлених органами охорони культурної спадщини, а також зобов`язанням отримання відповідних дозволів органів охорони культурної спадщини в залежності від категорії пам`яток (місцевого та національного значення).
		З урахуванням специфіки вказаних об`єктів комунальної власності, право відповідачів щодо відчуження чи передачі цих об`єктів у володіння, користування іншій юридичній або фізичній особі було обмежене зобов`язанням отримання погодження від Міністерства культури та інформаційної політики України
		Щодо підстави оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, заявник стверджує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 53 ГПК України та частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у правовідносинах щодо представництва прокурором інтересів держави в особі суб`єкта владних повноважень, який є третьою особою, а не стороною процесу.
		У справі, що розглядається судом першої інстанції задоволено заяву прокурора про вступ у справу в інтересах держави в особі Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації, яка є третьою особою, а не стороною процесу.
		Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену частиною четвертою статті 287 ГПК України, позивач посилається на те, що суди попередніх інстанцій не врахували і не надали належної оцінки доводам Бахмацької міської ради, якими було обґрунтовано позовні вимоги та не дослідили подані на їх підтвердження докази і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності. Судами неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме: що спірні будівлі є пам`ятками архітектури національного значення «Будинок Кочубея» (охоронний № 1771) та «Скарбниця» (охоронний №1772).
		Судом апеляційної інстанції в порушення вимог статті 74 ГПК України з власної ініціативи досліджувались висновки Шостого апеляційного адміністративного суду, викладені у постанові від 21.12.2023 у справі № 620/3860/23.
		4.3. У відзивах на касаційну скаргу прокурор і відповідач вказують на безпідставність доводів скаржника та просять залишити без змін оскаржені судові рішення. Водночас Міністерство культури та інформаційної політики України у відзиві на скаргу зазначило, що пам`ятки архітектури національного значення «Будинок Кочубея» і «Скарбниця» не належать до сфери управління Міністерства, а повідомлень від органу охорони культурної спадщини Чернігівської обласної державної адміністрації про порушення пам`яткоохоронного законодавства щодо вказаних пам`яток не надходило.
		5. Позиція Верховного Суду 
		5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. 
		5.3. На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилався на положення пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України і з цих підстав було відкрито касаційне провадження.
		5.4. За змістом пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
		З метою визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
		Так, у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає в тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, щодо якого вони вступають у правовідносини, у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
		При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні ознаки з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність ознак слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
		З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
		У кожному випадку порівняння правовідносин та їх оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, й надалі порівнювати права та обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) та за потреби, зумовленої цим регулюванням, - визначити суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
		Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо. Обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
		Крім того, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
		Колегія суддів суду касаційної інстанції відхиляє посилання скаржника на неврахування судами    попередніх інстанцій висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 554/12781/14-а.
		Так, у вказаній справі позивач звернувся з адміністративним позовом у якому просив: визнати протиправними дії Міськради, що полягають у безпідставному погодженні з проведеними будівельними роботами на пам`ятці національного значення на вул. Жовтневій, 31 у м. Полтаві; скасувати рішення позачергової тридцять сьомої сесії шостого скликання Міськради від 27 грудня 2013 року «Про питання щодо здачі в оренду нежитлових приміщень об`єкту нерухомого майна по вул. Жовтневій, 31 у м. Полтаві».
		Колегія суддів зауважує, що у справі № 554/12781/14-а Верховний Суд погодився із висновками судів про те, що відповідач передав вказаний об`єкт в оренду без погодження науково-проектної документації, та за відсутності попереднього погодження Мінкультури на передачу в оренду пам`ятки національного значення, що свідчить про недотримання відповідачем встановленої процедури передачі в оренду об`єктів культурної спадщини власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі, встановленої статтями 18, 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Однак у межах справи № 927/1465/23, суди попередніх інстанцій не встановили того, що спірне майно належить до пам`яток національного значення, що істотно відрізняє вказані відносини від справи №554/12781/14-а. За вказаного, відсутні підстави вважати, що спірні правовідносини є подібними.
		За таких обставин, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, у зв`язку з чим касаційне провадження у цій частині необхідно закрити відповідно до положень пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
		5.5. Щодо підстави оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України
		Відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		На обґрунтування вказаної підстави скаржник посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 53 ГПК України та частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у правовідносинах щодо представництва прокурором інтересів держави в особі суб`єкта владних повноважень, який є третьою особою, а не стороною процесу.
		Водночас, колегією суддів встановлено, що у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 910/21315/21 вказано таке:
		«Відповідно до статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Відповідно до частини третьої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		У положеннях частини четвертої статті 53 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		Крім того, питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано Законом України "Про прокуратуру", який є спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах.
		Так, згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладаються, зокрема, функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначеним цим Законом.
		Відповідно до частини першої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
		За приписами абзаців 1, 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. 
		Відповідно до частини шостої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження:
		1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням);
		2) вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження;
		3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи;
		4) брати участь у розгляді справи;
		5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом;
		6) брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді;
		7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.
		Зі змісту зазначених норм вбачається, що представництво прокуратурою інтересів держави в господарському суді можливе як у формі участі прокурора у розгляді вже порушеної справи, так і у формі вступу з власної ініціативи у справу, провадження в якій вже відкрито за позовом інших осіб, на будь-якому стадії судового процесу, як на стороні позивача, так і відповідача, або третьої особи чи особи, яка не брала участі у справі, але щодо якої господарський суд вирішив питання про її права та обов`язки».
		З огляду на викладене вище, Судом вже було надано правовий висновок стосовно застосування статті 53 ГПК України та частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» і  рішення судів попередніх інстанцій узгоджуються із таким висновком. У свою чергу, у межах вказаної підстави скаржником також не наведено ґрунтовних доводів щодо допущення судами порушень норм процесуального права, які зумовлюють скасування оскаржених судових рішень. 
		Згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.
		Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 927/1465/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, в силу приписів пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України.
		5.5. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).
		Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
		Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
		За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
		При цьому, саме тільки посилання скаржника на те, що суди не в повному обсязі дослідили докази та не з`ясували дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судові рішення.
		Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень та ухвалення рішення про задоволення позову.
		Суд зауважує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
		5.6. Зважаючи на викладене, оскільки доводи скаржника в межах підстав касаційного оскарження не знайшли підтвердження, Верховний Суд в межах повноважень суду касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування  рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2024 і постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 у справі № 927/1465/23. 
		6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		6.1 Згідно із пунктами 4, 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом. Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
		6.2. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, не отримали свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, касаційне провадження у цій частині необхідно закрити.
		6.3. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		6.4. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		6.5. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу позивача в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		7.Розподіл судових витрат
		7.1. Оскільки суд закриває провадження в частині вимог касаційної скарги, а в іншій частині відмовляє у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишає без змін, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.
		Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційне провадження у справі № 927/1465/23 за касаційною скаргою Бахмацької міської ради в частині підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
		2. Касаційну скаргу Бахмацької міської ради  в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
		3. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 у справі № 927/1465/23 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
		 
		Головуючий                                                                                Н.  О.  Волковицька
		 
		 
		Судді                                                                                          С. К. Могил
		 
		 
		О. В. Случ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...