Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/11/23 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 20.11.2024. Зареєстровано: 20.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 21.11.2024.
Дата набрання законної сили: 12.11.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 листопада 2024 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  911/11/23 
		 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В., 
		секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
		розглянувши касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури 
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 (Шаптала  Є. Ю. - головуючий, Гончаров С. А., Яковлєв М. Л.) у справі
		за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави
		до 1) Вишгородської міської ради,
		2) Товариства з обмеженою відповідальністю «КВ Центр»,
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
		1) Державний реєстратор Сквирської міської ради Гузь А.Г.,
		2) Державний реєстратор Комунального підприємства «Добробут» Лєйман     І.Є.,
		про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні землями водного фонду шляхом визнання недійсними рішення та договору оренди, скасування рішень державного реєстратора та повернення земельної ділянки,
		(у судове засідання з`явилися: прокурор - Костюк О. В., представник Товариства з обмеженою відповідальністю «КВ Центр» - Нечитайленко О. В.), 
		ВСТАНОВИВ:
		1. Короткий зміст і підстави позовних вимог 
		1.1. Керівник Київської обласної прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Вишгородської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «КВ Центр» (далі - ТОВ «КВ Центр»), відповідно до якого просить суд:
		- усунути перешкоди у здійсненні територіальною громадою міста Вишгород права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:243:0201, у зв`язку з чим:
		- визнати недійсним рішення Вишгородської міської ради від 25.03.2006 № 29/15 в частині затвердження рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 23.02.2006 № 102;
		- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 4,0354 га з кадастровим номером 3221810100:01:243:0201, який укладено 31.05.2012 між Вишгородською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «KB Центр»;
		- скасувати рішення державного реєстратора Сквирської міської ради Гузя А.Г. від 02.06.2021 за індексним номером 58510792 щодо зміни площі земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:243:0201;
		- скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства «Добробут» Лєйман І.Є. від 10.10.2017 за індексним номером 37488365 про реєстрацію за ТОВ «КВ Центр» права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:243:0201;
		- повернути земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:01:243:0201 з незаконного володіння ТОВ «КВ Центр» на користь територіальної громади міста Вишгород.
		В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що рішення Вишгородської міської ради від 25.03.2006 № 29/15 прийнято, а договір оренди землі від 31.05.2012 укладений всупереч вимогам чинного законодавства, у зв`язку із чим рішення Вишгородської міської ради від 25.03.2006 № 29/15 у частині затвердження рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 23.02.2006 № 102 та укладений на його підставі договір оренди землі від 31.05.2012 підлягають визнанню недійсними, а спірна земельна ділянка поверненню у розпорядження і користування за цільовим призначенням власнику з одночасним скасуванням державної реєстрації права оренди. Спірна земельна ділянка відведена в оренду за рахунок земель водного фонду під забудову, що суперечить положенням Земельного і Водного кодексів України.
		Також позивач зазначив, що обласною прокуратурою встановлено порушення вимог чинного законодавства під час безпідставного збільшення площі орендованої земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:243:0201 з 4,0354 га до 9,5354 га.
		В обґрунтування наявності правових підстав для скасування рішення державного реєстратора Сквирської міської ради Гузя А.Г. від 02.06.2021 за індексним номером 58510792 щодо зміни площі земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:243:0201, прокурор зазначає, що рішення про державну реєстрацію права користування ТОВ «КВ Центр» на оспорювану земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:01:243:0201 та внесення змін щодо її площі з 4,0354 га на 9,5354 га підлягає скасуванню в судовому порядку відповідно до статей 16, 21, 391 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України,  статей 26, 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		Також прокурор зазначив, що відповідно до інформації Вишгородської міської ради від 29.11.2022 № 28/2145 будь-яких змін до договору оренди землі від 31.05.2012 у частині змін площі 4,0354 га орендованої земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:243:0201 сторони не вносили.  Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 12.08.2021 № 21-10-0.221-9462/2-21 та від 30.12.2021 №10-10-0.223-14542/2-21 - площа земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:243:0201, згідно запису в Поземельній книзі від 26.05.2017 № 001, розділ «земельна ділянка, загальні відомості», становить 4,0354 га. Відповідно до даних НКС заяви щодо надання відомостей з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:01-243:0201, які завершені 26.05.2021 в Державному земельному кадастрі не обліковуються.  Дії щодо зміни площі земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:243:0201 з 4,0354 га на 9,5354 га Державними кадастровими реєстраторами не вчинялись. 
		Крім того, відповідно до акта за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора Сквирської міської ради Київської області Гузя Андрія Григоровича від 11.11.2021, Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор Гузь А.Г., всупереч вимог статті 79 Земельного кодексу України, статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зареєстрував зміни до речового права оренди ТОВ «КВ Центр» на земельну ділянку площею 9,5354 га з кадастровим номером 3221810100:01:243:0201 за відсутності будь-яких внесених змін до договору оренди землі від 31.05.2012.  Таким чином, за доводами прокурора, на цей час у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно безпідставно зареєстровано право оренди ТОВ «КВ Центр» на земельну ділянку площею 9,5354 га з кадастровим номером 3221810100:01:243:0201.
		2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
		2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, рішенням Вишгородської міської ради від 25.03.2006 № 29/15 «Про скасування та затвердження рішень виконавчого комітету Вишгородської міської ради, розпоряджень міського голови, договорів оренди земельних ділянок та генеральних угод на будівництво, відповідно до схеми генерального плану м. Вишгорода від 1998» затверджено, у тому числі, рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 23.02.2006 № 102 «Про будівництво комплексу інженерних споруд Набережної у м. Вишгороді» пунктом 4 якого надано дозвіл ТОВ «Фірма КВ Центр» на виготовлення акта вибору, проекту відводу і грошової оцінки земельної ділянки площею 5,5 га для оформлення землекористування на умовах оренди.
		На підставі вищезазначених рішень виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 23.02.2006 № 102 та Вишгородської міської ради від 25.03.2006 № 29/15, між Вишгородською міською радою та TOB «КВ Центр» 31.05.2012 укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,0354 га з кадастровим номером 3221810100:01:243:0201 для експлуатації та обслуговування будівель та споруд виробничого комплексу і будівництва торгівельно-розважального комплексу та паркової зони по вул. Набережній, 17 у м. Вишгород, терміном на 49 років.
		Пунктом 2.3 вказаного Договору оренди земельної ділянки від 31.05.2012 визначено, що земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню відповідно до цільового призначення.
		У подальшому, на підставі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.05.2017 № НВ-3209050472017, державним реєстратором комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради Лєйман І.Є. 10.10.2017 прийнято рішення за індексним номером 37488365 про державну реєстрацію права комунальної власності територіальної громади міста Вишгород в особі Вишгородської міської ради та права оренди ТОВ «КВ Центр» на земельну ділянку площею 4,0354 га з кадастровим номером 3221810100:01:243:0201 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови та видом використання - для експлуатації та обслуговування будівель та споруд виробничого комплексу і будівництва торгівельно- розважального комплексу та паркової зони.
		3. Короткий зміст судових рішень у справі
		3.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 13.04.2023 у справі №911/11/23 (суддя Кошик А. Ю.) позов задоволено. 
		Рішення аргументоване тим, що  спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3221810100:01:243:0201 відноситься до земель водного фонду. Рішенням Вишгородської міської ради від 25.03.2006 № 29/15 та укладеним на його підставі Договором оренди землі від 31.05.2012 року, всупереч вимогам статей 59, 60, 61 Земельного кодексу України та статей 4, 85, 88, 89 Водного кодексу України, надано у користування TOB «КВ Центр» земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 3221810100:01:243:0201 з метою її забудови.
		Факт віднесення спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:243:0201 до земель водного фонду та допущення порушень вимог Земельного кодексу України при її відведені у користування та використання всупереч цільовому призначенню встановлено в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкта - земельної ділянки Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 09.11.2021 року № 508-ДК/20/АП/09/01/-21.
		Обласною прокуратурою встановлено порушення вимог чинного законодавства під час безпідставного збільшення площі орендованої земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:243:0201 з 4,0354 га до 9,5354 га.
		Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 12.08.2021 № 21-10-0.221-9462/2-21 та від 30.12.2021 № 10-10-0.223-14542/2-21 площа земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:243:0201, згідно із записом в Поземельній книзі від 26.05.2017  № 001, розділ 1 «земельна ділянка, загальні відомості», становить 4,0354 га. Відповідно до даних НКС заяви щодо надання відомостей з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:01:243:0201, які завершені 26.05.2021 в Державному земельному кадастрі не обліковуються.
		Дії щодо зміни площі земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:243:0201 з 4,0354 га на 9,5354 га Державними кадастровими реєстраторами не вчинялись.
		Крім того, відповідно до акта за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора Сквирської міської ради Київської області Гузя Андрія Григоровича від 11.11.2021 року, Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор Гузь А.Г., всупереч вимог статті 79 Земельного кодексу України, статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зареєстрував зміни до речового права оренди TOB «КВ Центр» на земельну ділянку площею 9,5354 га з кадастровим номером 3221810100:01:243:0201 за відсутності будь-яких внесених змін до договору оренди землі від 31.05.2012 року.
		Таким чином, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно безпідставно зареєстровано право оренди TOB «КВ Центр» на земельну ділянку площею 9,5354 га з кадастровим номером 3221810100:01:243:0201.
		Отже, рішення Вишгородської міської ради від 25.03.2006 року № 29/15 в частині затвердження рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 23.02.2006 року № 102 та укладений на його підставі Договір оренди землі від 31.05.2012 року підлягають визнанню недійсними, а спірна земельна ділянка поверненню у розпорядження і користування за цільовим призначенням власнику з одночасним скасуванням державної реєстрації права оренди.
		3.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 у справі № 911/11/23 рішення Господарського суду Київської області від 13.04.2023 скасовано, викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: «Провадження у справі №911/11/23 за позовною вимогою про визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки площею 4,0354 га з кадастровим номером 3221810100:01:243:0201, який укладено 31.05.2012 року між Вишгородською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «KB Центр» - закрити на підставі пункту 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.»
		Постанова аргументована тим, що прокурор пред`явив, зокрема, але не виключно, вимогу про визнання недійсним рішення Вишгородської міської ради від 25.03.2006 № 29/15 у частині затвердження рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 23.02.2006 № 102. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі Вишгородської міської ради). Заявлення вимоги про визнання недійсним рішення Вишгородської міської ради від 25.03.2006 № 29/15 в частині затвердження рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 23.02.2006 № 102, є неефективним способом захисту.
		Щодо позовних вимог у частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 4,0354 га з кадастровим номером 3221810100:01:243:0201, який укладено 31.05.2012 між Вишгородською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «KB Центр», суд зазначив, що у квітні 2016 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся з позовом про визнання недійсним та скасування рішення Вишгородської міської ради № 102 від 23.02.2006, визнання недійсним договору оренди землі № 324 від 23.02.2006, укладений між Вишгородською міською радою та ТОВ «Фірма КВ Центр», визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 31.05.2012, укладений між Вишгородською міською радою та ТОВ «Фірма КВ Центр», щодо земельної ділянки площею 4,0354 га, розташованої по вул. Набережній, 17 в м. Вишгороді (справа № 911/1863/16).
		07.10.2016 рішенням Господарського суду Київської області в задоволенні вказаного позову відмовлено повністю. З вищевикладеного вбачається, що предметом спору у справі № 911/1863/16 було, зокрема, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 31.05.2012, укладеного між Вишгородською міською радою та ТОВ «Фірма КВ Центр», щодо земельної ділянки площею 4, 0354 га, розташованої по вул. Набережній, 17 в м. Вишгороді. Підстава позову - порушення статті 60 Земельного кодексу України та статті 88 Водного кодексу України, якими визначено, що з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
		Зважаючи на те, що позов заступника прокурора Київської області в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 31.05.2012 містить аналогічні підстави, предмет позову та поданий до тих же самих сторін (Вишгородської міської ради та ТОВ «КВ Центр»), що і в межах судової справи №  911/1863/16, колегія суддів констатувала наявність правових підстав для закриття провадження у справі № 911/11/23  в цій частині. 
		Оскільки позовна вимога в частині скасування рішення державного реєстратора комунального підприємства «Добробут» Лєйман І.Є. від 10.10.2017, фактично є похідною позовною вимогою від позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 31.05.2012, відсутні правові підстави для задоволення відповідної позовної вимоги. При цьому рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (користування).
		Щодо позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора Сквирської міської ради Гузя А.Г. від 02.06.2021 за індексним номером 58510792 щодо зміни площі земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:243:0201, суд апеляційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи міститься Витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:01:243:0201 (далі - Витяг №1). Витяг сформовано 26.05.2017. Цю обставину ані прокурор у своїй позовній заяві, ані суд першої інстанції не спростували.  Крім того, станом на дату апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, у Державному земельному кадастрі так само площа земельної ділянки становить 9,5354 га. Відомості Державного земельного кадастру є офіційними відповідно до статті 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр».
		Прокурором не оскаржено факт відображення відомостей щодо площі земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.  Як вірно зазначено відповідачем-2, що відповідні вимоги до Державного кадастрового реєстратора Трохимчука Антона Олеговича, Відділу № 4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Київській області не заявлялися.  У свою чергу, відображаючи зміну площі спірної земельної ділянки, державний реєстратор Сквирської міської ради Гузь А.Г. правильно керувався статтею 29 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно»  та пункту 53 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, якими передбачено, що для державної реєстрації змін щодо земельних ділянок реєстратор керується даними із Державного земельного кадастру. 
		4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		4.1. Прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
		4.2. Скаржник стверджує, що судами не враховано висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18, від 25.03.2021 у справі № 911/2961/19, від 30.08.2022 у справі № 904/1427/21 щодо преюдиційних обставин.
		Прокурор зазначає, що закриття провадження у справі можливе лише за умови, якщо рішення, що набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто співпадають сторони, предмет і підстави позовів. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору, вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 417/7171/19, від 08.04.2020 у справі № 910/16868/19, від 12.08.2020 у справі № 347/2115/17, від 10.06.2020 у справі № 366/2099/17.
		Заперечуючи висновки суду апеляційної інстанції щодо часткового закриття провадження, прокурор вказав, що як вбачається із змісту рішення господарського суду Київської області від 07.10.2016, під час розгляду справи № 911/1863/16 суд досліджував виключно обставини допущення Вишгородською міською радою порушень вимог статей 123, 124, 186 Земельного кодексу України, статей 15, 16 Закону України «Про оренду землі» та статей 20, 50 Закону України «Про землеустрій» під час надання в оренду ТОВ «КВ Центр» земельної ділянки площею 4,0354 га без виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Вказаний позов пред`являвся на підставі положень статей 16, 21, 393 Цивільного кодексу України та за результатами його розгляду судом застосовано позовну давність. Водночас, предметом доказування у судовій справі № 911/11/23 є порушення вимог статей 58, 59, 60, 61 Земельного кодексу України та статей  4, 85, 88, 89, 90, 91 Водного кодексу України щодо надання у користування ТОВ «КВ Центр» земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:243:0201 під забудову за рахунок земель водного фонду. Як наслідок, прокуратурою пред`явлено позовну заяву про усунення перешкод для позивача у здійсненні права користування і розпорядження спірною земельною ділянкою на підставі положень статті 391 Цивільного кодексу України.
		Таким чином, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції безпідставно дійшов до висновків про те, що рішення господарського суду Київської області від 07.10.2016 у справі № 911/1863/16 є тотожним до позову у цій справі № 911/11/23.
		Не враховано також висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14 та від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 про те, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.
		З огляду на наведені у позові порушення вимог земельного і водного законодавства при відведені в оренду спірної земельної ділянки, оскарження в судовому порядку рішення Вишгородської міської ради та укладеного на його підставі договору оренди землі являється належним способом захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.
		Крім того, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 16.01.2019 у справі № 755/9555/18, від 21.08.2019 у справі № 805/2857/17-а, від 15.01.2020 у справі № 587/2326/16-ц, від 26.02.2020 у справі № 287/167/18-ц, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16 зазначено, що  спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність і про скасування державної реєстрації такого права за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ці рішення та реєстрація створюють відповідні перешкоди.
		Як наслідок, належними способами судового захисту порушених прав та інтересів держави у спірних правовідносинах є також скасування рішення державного реєстратора від 10.10.2017.
		Висновки суду апеляційної інстанції про збіг в одній особі позивача та відповідача не відповідають ні фактичним обставинам справи, ні матеріальному та процесуальному законодавству.
		Також не взято до уваги висновки, наведені у постановах Вищого господарського суду України від 28.02.2017 у справі № 924/381/16 та Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 про те, що, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд. Крім того, Верховний Суд у постанові від 06.12.2022 у справі № 904/738/22 звернув увагу на особливості застосування принципу змагальності сторін.
		4.3. Щодо підстави оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, заявник стверджує, що відсутні висновки Верховного Суду з питань оскарження фактів відображення відомостей щодо площі земельної ділянки у Державному земельному кадастрі у подібних правовідносинах відсутні.
		Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно залишив поза увагою положення земельного законодавства, інформацію Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 12.08.2021 № 21-10-0.221-9462/2-21, від 30.12.2021 № 10-10-0.223-14542/2-21, інформацію Вишгородської міської ради від 29.11.2022 № 2-28/2145, акт Міністерства юстиції України від 11.11.2021 та дійшов до незаконних висновків про правомірність внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо площі орендованої земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:243:0201 з 4,0354 га на 9,5354 га.
		Прокурор стверджує, що дії щодо зміни площі земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:243:0201 з 4,0354 та на 9,5354 га Державними кадастровими реєстраторами не вчинялись. На теперішній час відсутня землевпорядна документація, яка розроблена після 19.05.2017 і яка визначає площу спірної земельної ділянки в 9,5354 га.
		4.2. У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «КВ Центр» вказує на помилковість доводів скаржника і просить відмовити у її задоволенні. Відповідач вважає, що прокурор безпідставно звернувся із позовом у цій справі як позивач. Суд першої інстанції не повідомив належним чином Товариство про розгляд вказаної справи. 
		Додатково до Суду надійшли пояснення відповідача, які Верховний Суд не розглядає, адже за своєю суттю такі пояснення є доповненням до відзиву на касаційну скаргу, які подані поза межами строку, встановленого судом для подання відзиву. 
		5. Позиція Верховного Суду 
		5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. 
		5.3.  Щодо закриття провадження у справі №911/11/23 за позовною вимогою про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 4,0354 га з кадастровим номером 3221810100:01:243:0201, який укладено 31.05.2012 між Вишгородською міською радою та ТОВ «KB Центр» на підставі пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України, колегія суддів зазначає таке.
		Передумовою для застосування положень пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України, та, як наслідок, застосування пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України, є наявність двох справ з тотожним суб`єктним складом, предметом та підставами.
		Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
		Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 417/7171/19, від 08.04.2020 у справі № 910/16868/19, від 12.08.2020 у справі № 347/2115/17, від 10.06.2020 у справі № 366/2099/17, на які посилається прокурор.
		З аналізу наведених норм права вбачається, що однією з цілей застосування цих норм процесуального права законодавець визначив уникнення можливості формування різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами, як засобу, направленого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.
		Як слідує із оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції закриваючи провадження у частині визнання недійсним договору від 31.05.2012, вважав, що позов у межах справи № 911/11/23 у цій частині містить аналогічні підстави, предмет позову та поданий до тих же самих сторін, що і в межах судової справи №  911/1863/16. 
		Так, стверджуючи про зазначене, суд вказав, що 07.10.2016 рішенням Господарського суду Київської області в задоволенні вказаного позову відмовлено повністю. З вищевикладеного, на думку суду апеляційної інстанції вбачається, що предметом спору у справі № 911/1863/16 було, зокрема, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 31.05.2012, укладений між Вишгородською міською радою та ТОВ «Фірма КВ Центр», щодо земельної ділянки площею 4, 0354 га, розташованої по вул. Набережній, 17 в м. Вишгороді. Підстава позову - порушення статті 60 Земельного кодексу України та статті 88 Водного кодексу України, якими визначено, що з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
		Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
		Предметом позову, як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, є спосіб захисту цього права чи інтересу.
		Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.
		Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.
		Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.
		Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.
		Отже, предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку(постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2024 у справі №990/29/24).
		Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі №925/1473/15, Верховним Судом у постановах від 15.10.2020 у справі №922/2575/19 та від 14.01.2021 у справі №910/6567/20).
		Однак, закриваючи провадження у частині визнання недійсним договору від 31.05.2012, апеляційний господарський суд фактично не досліджував підстави позову прокурора у справі № 911/1863/16. Узагальнене посилання суду на статтю 60 Земельного кодексу України та статтю 88 Водного кодексу України не вказує на те, що було оцінено чи є аналогічними обставини і юридичні факти, якими позивач обґрунтовував свої вимоги. Так, вважаючи, що вказана позовна вимога і підстави, якими вона обґрунтована, є тотожними у справах №№ 911/1863/16 і 911/11/23, суд не навів мотивів встановлення такої тотожності, не дослідив які обставини збігаються за змістом, а Верховний Суд, з огляду на характер спірних правовідносин і обсяг процесуальних прав не вважає за можливе самостійно надавати оцінку таким обставинам. 
		Колегія суддів зауважує, що всебічна оцінка чи є тотожними справи №№ 911/1863/16 і 911/11/23 є важливим у контексті дотримання принципу правової визначеності,  який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», no. 24465/04, від 19.02.2009, «Пономарьов проти України», no. 3236/03, від 03.04.2008).
		Встановлення чи є підстави позову у вказаних справах аналогічними, впливає на оцінку того, чи не має намір прокурор переглянути вже ухвалене рішення, про що фактично стверджує відповідач. 
		5.4.  Щодо оскарження рішення державного реєстратора Сквирської міської ради Гузя А.Г. від 02.06.2021
		За змістом статті 93 ЗК України у редакції, чинній на момент укладення спірного договору право оренди земельної  ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (частиною п`ятою статті 126 ЗК України).  Відповідно до статті 20 Закону України «Про оренду землі» у відповідній редакції, укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127.
		У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними (абзац 2 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
		У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними (абзац 3 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, на яку посилається скаржник, зазначено, що вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність і про скасування державної реєстрації такого права за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ці рішення та реєстрація створюють відповідні перешкоди.
		У практиці Великої Палати Верховного Суду закріпився принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно. Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (підпункт 6.30), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (підпункт 4.17), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (підпункт 6.13) та інші).
		Як слідує із оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні вимоги про скасування рішення державного реєстратора Сквирської міської ради Гузя А.Г. від 02.06.2021 за індексним номером 58510792 щодо зміни площі земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:243:0201, фактично посилався лише на наявність витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.05.2017. У цьому контексті суд додатково послався на те, що статтею 29 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно»  та пункту 53 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, якими передбачено, що для державної реєстрації змін щодо земельних ділянок реєстратор керується даними із Державного земельного кадастру. 
		Верховний Суд зауважує, що суд апеляційної інстанції не розглянув вимогу про скасування рішення державного реєстратора Сквирської міської ради Гузя А.Г. від 02.06.2021 у контексті того, що відповідний запис в Державному реєстрі може створювати для позивача перешкоди у реалізації прав власника спірної земельної ділянки. У цьому контексті не надано відповіді на доводи щодо фактичної зміни таким записом розміру земельної ділянки, яка передана в оренду відповідачу, що і може порушувати права позивача. 
		Крім того, колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд не дослідив всіх обставин, які є важливими під час розгляду вимоги про скасування рішення державного реєстратора Сквирської міської ради Гузя А.Г. від 02.06.2021, зокрема, суд не досліджував обставини формування земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:243:0201 і аргументи прокурора  щодо її площі, які останній підтверджував технічною документацією, інформацією Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 12.08.2021 № 21-10-0.221-9462/2-21, від 30.12.2021 № 10-10-0.223-14542/2-21, інформацією Вишгородської міської ради від 29.11.2022 № 2-28/2145, актом Міністерства юстиції України від 11.11.2021 та іншими доказами. 
		Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238, 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог. 
		Суд зауважує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», а не «факту», отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції не встановив усіх обставин справи, не дослідив докази, які є важливими у спірних правовідносинах, , а  колегія суддів, з огляду на повноваження, передбачені статтею 300 ГПК України не може самостійно встановлювати відповідні обставини. 
		Верховний Суд не надає оцінку іншим доводам касаційної скарги і, відповідно, мотивам суду апеляційної інстанції, оскільки першочерговим, з огляду на зміст спірних правовідносин, є встановлення та дослідження вказаних вище обставин. 
		Доводи відзиву на касаційну скаргу не спростовують недослідження судом апеляційної інстанції вказаних доказів та невстановлення відповідних обставин. У свою чергу, твердження щодо відсутності підстав для звернення з позовом фактично за змістом є запереченням висновків суду апеляційної інстанції, попри те, що відповідач не звернувся самостійно із касаційною скаргою на оскаржену постанову. 
		5.5. У зв`язку із викладеним, оскільки доводи скаржника частково підтвердилися, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову апеляційного господарського суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		6.  Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		6.1. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		6.2. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
		6.3. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення судів скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		6.4. З огляду на перебування суддів у відрядженні та у відпустці,  справу розглянуто протягом розумного строку. 
		7. Розподіл судових витрат
		7.1. З огляду на задоволення частково касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд судові витрати, понесені скаржником у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.
		Керуючись статтями  300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити частково.
		Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 у справі №  911/11/23 скасувати, справу передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не  підлягає.
		Головуючий                                                                                Н.  О.  Волковицька
		 
		 
		Судді                                                                                          С. К. Могил
		 
		 
		О. В. Случ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...