Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 462/1647/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Надіслано для оприлюднення: 20.11.2024. Зареєстровано: 21.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 22.11.2024.

Номер судового провадження: 2/462/784/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 462/1647/24
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		15 листопада 2024 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:
		головуючого судді                        Кирилюка А. І.,
		за участю секретаря судового засідання             Алекберової Я.Т.,
		представника позивача                     ОСОБА_1 ,
		представника відповідача                     ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Львівської міської ради до ОСОБА_3 /третя особа: МПП "Монада"/ про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення,
		 
		встановив:
		 
		Позовні вимоги.
		Міський голова ОСОБА_4 28.02.2024 року (вх.№ 5004) звернувся у Залізничний районний суд м. Львова із позовною заявою до  ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення у якому просить суд усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні Львівською міською радою земельною ділянкою на пл. Двірцевій, 1 у м. Львів, шляхом зобов`язання ОСОБА_3 знести об`єкт самочинного будівництва: нежитлову будівлю літ. «М-1» загальною площею 25,7 кв. м. на пл. Двірцевій, 1.
		Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що Розпорядженням №792 від 23.07.1993 ЛМР надала МПП "Монада" в тимчасове користування терміном на 5 років земельну ділянку площею 20 кв. м на площі Вокзальній та дозволила спорудження на ній торгового павільйону. 29.04.1999 року Львівська міськрада продовжила на 5 років термін користування земельною ділянкою для обслуговування павільйону. По закінченню вказаного 5-річного терміну правовідносини щодо користування земельною ділянкою не врегульовувалися.
		З огляду на відсутність договору оренди землі повноважні контролюючі органи констатували вчинення правопорушень, передбачених ст. 152 КУпАП.
		Залізнична районна адміністрація Львівської міськради 02.08.2016 прийняла розпорядження про демонтаж спірної тимчасової споруди, а у жовтні 2016 року звернулася до суду з позовом до МПП "Монада" про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди.
		19.12.2016 році, Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації" було виготовлено технічний паспорт на нежитлову будівлю "М-1" на АДРЕСА_1 .
		З вказаного технічного паспорта вбачається, що площа приміщення складає 25,7 кв.м, що перевищує площу наданої у 1993 році земельної ділянки.
		Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.01.2017 у справі N914/2616/16 задоволено позовні вимоги Залізничної районної адміністрації до МПП «Монада» та зобов`язано МПП «Монада» демонтувати самовільно встановлену споруди. Проте це рішення не виконане у зв`язку з тим, що 26.03.2019 на нежитлову будівлю зареєстровано право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
		Позивач зазначає, що згідно зі ст. 22 Закону України «Про основи містобудування» (в редакції чинній станом на момент прийняття розпорядження міської адміністрації Львівської міської ради народних депутатів) забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому земельним законодавством, та одержання дозволу на виконання будівельних робіт.
		Відповідно дост.18Закону закінченібудівництвом об`єктипідлягають прийняттюв експлуатаціюв порядку,встановленому КМУ. Проте для державної реєстрації права власності документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта на пл. Двірцевій, 1 та документ про присвоєння поштової адреси не були подані.
		У зв`язку з незаконною державною реєстрацією права власності на нежитлову будівлю на пл. Двірцевій, 1, Львівська міська рада звернулася в Господарський суд Львівської області із позовом до МПП «Монада» про скасування державної реєстрації права власності. Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.09.2022 у справі №914/1986/19, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.11.2023, позовні вимоги Львівської міської ради задоволено в повному обсязі: скасовано державну реєстрацію права приватної власності МПП «Монада» на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю літ. «М-1» загальною площею 25,7 кв. м на пл. Двірцевій, 1 у м. Львові, з припиненням права власності МПП «Монада» на цей об`єкт.
		Проте постановою Верховного Суду від 07.02.2024 у цій справі скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 07.09.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.11.2023. При цьому Верховний Суд вказав на те, що обставини справи встановлено судами попередніх інстанцій повно і правильно, висновки судів відповідають дійсним обставинам справи, проте скасування державної власності права власності є неефективним способом захисту порушеного права, а тому спір щодо подальшої юридичної долі самочинно побудованого майна має вирішуватися виключно відповідно до ст. З76 ЦК України тобто за вимогами про знесення такого майна або про визнання права власності на таке майно.
		Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 24.08.2023 року право власності на нежитлову будівлю зареєстровано за ОСОБА_3 .
		Підставою для реєстрації права власності є рішення власника МПП «Монада» від 04.07.2023 та акт приймання-передачі нерухомого майна від 04.07.2023 року. 
		Отже, враховуючи, що відсутні документи на землекористування, дозвіл на будівництво та виконання будівельних робіт, а також документи, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, така нежитлова будівля на пл. Двірцевій, 1 є самочинним будівництвом.
		За загальним правилом, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК України),
		Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за їх рахунок (ч. 4 ст. 376 ЦК України).
		Львівська міська рада є власником земельної ділянки на пл. Двірцевій, 1 у м. Львові. В результаті здійснення самочинного будівництва на АДРЕСА_1 загальною площею 25,7 кв. м порушено права, майнові інтереси законного власника земельної ділянки - територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, яка позбавлена можливості використовувати та розпоряджатися належною їй земельною ділянкою на пл. Двірцевій, 1. 
		Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. 
		За таких обставин просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
		 
		Рух справи в суді.
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2024 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю  Кирилюка А. І. (а.с. 53).
		Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 01.03.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку загального позовного провадження. З метою виконання вимог ч. 1 ст. 189 ЦПК України розпочато підготовче провадження у справі (а.с. 56-57).
		25.04.2024 року суд ухвалив протокольним рішенням залучити третю особу МПП "Монада"
		Ухвалою Залізничногорайонного судум.Львова від04.06.2024року закритопідготовче провадження,справу призначенодо судовогорозгляду посуті (а.с. 194-195).
		 
		Позиція сторін по справі.
		Представник позивача ОСОБА_1 , вимоги позовної заяви підтримала, просила суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. 
		Уповноважений представник ОСОБА_3 та МПП «Монада» - адвокат Воробець С. І., у відзиві заперечив підставність позовних вимог, зазначив про правомірність набуття права власності на нерухоме майно ОСОБА_3 , правомірність державної реєстрації права власності на нерухоме майно, відсутність сформованої земельної ділянки, що виключає можливість звернення із позовом про усунення перешкод у її користуванні, суперечність поведінки позивача, відсутність законних підстав для припинення права власності відповідача. 
		Адвокат Воробець С. І., у судовому засіданні, посилаючись на обставини викладені у відзиві, запереченнях, також зазначив що нежитлова будівля находиться не в межах земельної ділянки комунальної власності, просив суд відмовити у позові повністю та скасувати заходи забезпечення позову. Зробив заяву про наявність витрат на професійну правничу допомогу.
		 
		Дослідивши матеріали справи за позовом, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
		 
		Встановлені судом фактичні обставини справи.
		Згідно копії довідки з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 365890480 від 15.02.2024) на теперішній час право власності на об`єкт нерухомого майна «нежитлове приміщення «М-1» (реєстраційний номер об`єкта 1797167346101) за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у приватній власності   ОСОБА_3  (а.с. 8-9).
		Копією розпорядження Львіської міської ради народних депутатів №792 від 23.07.1993 року МПП «Монада» було надано територію міськземфонду 20 кв. м. на пл. Вокзальній, терміном на 5 років (а.с. 10).
		Копією ухвали № 200 від 29.04.1999 року, ЛМР продовжила термін оренди земельної ділянки терміном на 5 років (а.с. 11).
		Згідно копії постанови №184 адміністративної комісії при Франківській районній адміністрації ЛМР від 23.06.2016 року ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності відповідальність за яке передбачено ст. 152 КУпАП (а.с. 14).
		Копією Розпорядження ЗРА ЛМР стверджується, що МПП «Монада» рекомендовано демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду на пл. Двірцевій, 1 (а.с. 15).
		Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.09.2022 року, скасовано державну реєстрацію права приватної власності МПП "Монада" на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю літ. "М-1" загальною площею 25,7 кв.м на площі Двірцевій, 1 у м. Львові, з припиненням права власності МПП "Монада" (а.с. 23-29). 
		Постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 рішення Господарського суду Львівської області від 07.09.2022 залишено без змін (а.с. 30-38).
		Постановою Касаційногогосподарського судукасаційну скаргуМПП "Монада"задоволено,скасовано рішенняпопередніх інстанційта ухваленонове рішення,яким упозові відмовлено (а.с. 39-43).
		Згідно копії рішення №04-07/2023 ОСОБА_3 було виключено з числа співвласників МПП «Монада» та ухвалено передати у її власність нежитлову будівлю під літерою М-1 загальною площею 25,7 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 44).
		Відповідно доакту приймання-передачінерухомого майна від04.07.2023року МПП«Монада» передала ОСОБА_3  у її власність нежитлову будівлю під літерою М-1 загальною площею 25,7 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 45).
		Суд також приймає до уваги копію технічного паспорту нежитлової будівлі «М-1» за адресою: АДРЕСА_1 , інформаційну довідка від 23.04.2024 року про земельну ділянку, Технічний паспорт з витягом з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи будівництва, відповідно до яких правокористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:01:004:0081 є ПАТ "Львівський локомотиворемонтний завод, код ЄДРПОУ 00740599 (а.с. 110-120).
		Відповідно доакту обстеженняземельної ділянкивід 21.05.2024року №120,яка розташованаза адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 ,фактично використовуєземельну ділянкукомугальної власностіорієнтовною площею0,0033га (а.с. 186-188).
		Однак згідно з планом-схемою земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , споруда, яка належить ОСОБА_3 знаходиться між земельними ділянками з кадастровим номером 4610136300:01:004:0081, що перебуває у постійному користуванні ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» та земельною ділянкою з кадастровим номером 4610136300:01:004:0012, що належить на праві приватної власності ТзОВ «Гал-Всесвіт» для обслуговування автобусної станції (а.с. 188 зворот).
		В матеріалахсправи такожнаявний витягпро внесеннявідомостей доЄдиного реструдосудових рослідуваньпро кримінальнепровадження №12024141390000787щодо вчиненнякримінального правопорушенняза ч.1ст.366КК Українищодо внесеннянеправдивих відомостейу Єдинудержавну електроннусистему усфері будівництва інформаціюпро розміщеннянежитлової будівліліт.М-1на пл.Двірцевій,1у м.Львові (а.с. 205).
		 
		Застосоване судом законодавство при розгляді справи.
		Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.
		Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
		Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
		Статтею 1 Протоколу 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено: кожна фізична або юридична особа має право володіти мирно своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Конституцією України у ст. 41 та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року згідно Закону України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).
		Зокрема, згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
		Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Згідно зі ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
		Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Положеннями частини 2 статті 373 ЦК України передбачено, що право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
		Згідно зі статтею 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
		Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Винесення в натурі (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування (статті 79, 79-1 ЗК України).
		Відповідно до статті 125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
		Відповідно до статті 126 ЗК України державний акт є документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, надану у власність відповідним рішенням.
		У відповідності до змісту пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення буд-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою.
		Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (ст. 391 ЦК України). Вказаний спосіб захисту може бути реалізований шляхом подання негаторного позову.
		Негаторний позов  це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.
		Відповідно, власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає його користуванню та/або розпорядженню своїм майном. Підставою звернення за захистом в судовому порядку є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або/та користування належним йому майном, за умови відсутності між сторонами спірних договірних правовідносин відносин. Характерною ознакою такого порушення права власності є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або/та користування належним йому майном.
		Таким чином для задоволення позовів про усунення перешкод у користуванні майном необхідна одночасна наявність двох підстав: позивач повинен бути власником майна, щодо якого чиняться перешкоди, та має бути факт того, що внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном.
		Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Основного Закону України.
		 
		Підсумки.
		В данній справі позивачем не доведено порушення його прав. Як убачається із матеріалів справи, будівлі літ. М-1 на пл. Двірцевій, 1 у м. Львові, яка належить ОСОБА_3 , зареєстрована на земельній ділянці з кадастровим номером 4610136300:01:004:0081, якою користується ПАТ "Львівський локомотиворемонтний завод, код ЄДРПОУ 00740599
		З цим фактом погодилась і сторона Позивача, якій роз`яснювалось право провести земельну експертизу для визначення чи будівля громадського значення, яка належить ОСОБА_3 розташована на земельній ділянці комунальної власності. Разом з тим, представник позивача наполягав на визначенні міста будівлі за фотознімкам та акту обстеження земельної ділянки представниками позивача (а.с. 175- 177, 185-188).
		Крім тогосуд зазначає,що внесення відомостей до Єдиного рестру досудових рослідувань про кримінальне провадження №12024141390000787 щодо вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 366 КК України щодо внесення неправдивих відомостей у Єдину державну електронну систему у сфері будівництва  інформацію про розміщення нежитлової будівлі літ. М-1 на пл. Двірцевій, 1 у м. Львові, не спростовує, а підтверджує факт належності земельної ділянки, на якій зареєстрована нежитлова будівля, іншій стороні ніж позивачу.
		Суд зазначає, що відповідно до п. 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaariv.Finland» від 27.09.2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
		Положеннями п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Згідно із усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
		Враховуючи наведене, дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд дійшов висновку що такі слід відмовити у задоволені позову.
		 
		Судові витрати по справі.
		Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Позивач поніс документально підтверджені судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання до суду позовної заяви у сумі 1 514 грн. 00 коп. (а.с. 50).
		Зважаючи на вищевикладене, враховуючи відмову в позові в повному обсязі, судовий збір покладається на позивача.
		На підставінаведеного такеруючись с т. 2, 4,12,13,81,82, 89, 141,264,265, 268,274,275,279 ЦПК України, суд -
		 
		ухвалив: 
		 
		У задоволенніпозовної заяви Львівської міськоїради до ОСОБА_3 проусунення перешкодв користуванніта розпорядженніземельною ділянкоюшляхом знесення  відмовити. 
		Скасувати заходи забезпечення позову, які вжиті ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 01.03.2024року у справі № 462/1647/24 за позовом Львівської міськоїради до ОСОБА_3 проусунення перешкодв користуванніта розпорядженніземельною ділянкоюшляхом знесення у вигляді заборони  ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-якідії щодовідчуження,здійснення іншихюридичних правочинів,реєстрації речовихправ щодо об`єкта нерухомого майна: нежитлової будівлі літ. «М-1» на пл. Двірцевій, 1 у м. Львові загальною площею 25,7 кв. м. (реєстраційний номер майна: 1797167346101).
		 
		Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Відомості щодо сторін у справі (учасники процесу):
		Позивач: Львівська міська рада (Код ЄДРПОУ: 04055896, адреса реєстрації: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1);
		Відповідач:  ОСОБА_6 (адреса проживання: АДРЕСА_2 );
		Третя особа: Мале приватнепідприємство "Монада" (Код ЄДРПОУ: 13825305, адреса реєстрації: 79000, м. Львів, вул. Максимовича, 9/24);
		 
		Повний текст рішення складено 20.11.2024
		 
		 
		 
		Суддя (підпис). З оригіналом згідно.
		 
		Суддя:,

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...