Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/14082/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за скаргами на дії та рішення правоохоронних органів, на дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та інших осіб під час досудового розслідування; інші скарги.
Надіслано судом: 20.11.2024. Зареєстровано: 21.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 22.11.2024.
Дата набрання законної сили: 23.12.2024
Результат оскарження 23.12.2024 Апеляційний суд міста Києва: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кс/758/3868/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42022102070000276

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Подільський районний суд міста Києва
		Справа № 758/14082/24 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		07 листопада 2024 року м. Київ
		 
		Подільський районний суд міста Києва 
		у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		заявника ОСОБА_3 ,
		особи, в інтересах якої подано скаргу ОСОБА_4 , 
		прокурора ОСОБА_5 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу захисника  ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_4 на повідомлення про підозру від 15.08.2024 у кримінальному провадженні №42022102070000276 від 09.08.2022, -
		В С Т А Н О В И В :
		Захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_4 звернувся до Подільського районного суду міста Києва зі скаргою, у якій просить скасувати повідомлення про підозру  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, у кримінальному провадженні №42022102070000276 від 09.08.2022. 
		В обґрунтування скарги захисник вказує на те, що повідомлення про підозру є необґрунтованим та підлягає скасуванню із наступних підстав: підозра ґрунтується на припущеннях, оскільки покладеними в її основу висновком аналітичного дослідження Державної податкової служби України №421/99-00-08-02-01-20/03150071 від 16.12.2022 та висновком судово-економічної експертизи №952 від 12.02.2024 встановлено «ймовірне» заниження ПрАТ «Київський річковий порт» податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин у 2018-2021 роках; в діях ОСОБА_4 як керівника ПрАТ «Київський річковий порт» відсутні порушення вимог Податкового кодексу України в частині формування продажної ціни продукції гірничого підприємства; чинне законодавство України не містить такого поняття як «продажна ціна», що застосоване органом досудового розслідування у повідомленні про підозру; кримінальне провадження зареєстроване безпідставно, оскільки сума податкових зобов`язань є неузгодженою у порядку, визначеному Податковим кодексом України; підозра обґрунтована недопустимими доказами, оскільки такі отримані із порушенням правил підслідності; докази сторони обвинувачення спростовуються доказами сторони захисту, зокрема, висновком експертів №980/981 від 25.10.2024, складеним за результатами проведення комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи за замовленням захисника.
		У судовому засіданні захисник та підозрювана скаргу підтримали, просили задовольнити її із наведених у ній підстав. 
		Прокурор щодо задоволення скарги заперечив, вказуючи на її безпідставність на необґрунтованість.
		Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали за скаргою та надані органом досудового розслідування матеріали кримінального провадження №42022102070000276 від 09.08.2022, слідчий суддя дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.
		Повідомлення слідчого, прокурора про підозру є рішенням, оскарження якого допускається відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України.
		Таке рішення може бути оскаржено підозрюваним, його захисником чи законним представником після спливу одного місяця з дня повідомлення про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду з обвинувальним актом.
		Згідно з вимогами ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
		Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України: порядок повідомлення про підозру передбачено ст. 278, випадки повідомлення про підозру передбачені ст. 276, зміст повідомлення про підозру - ст. 277 вказаного закону.
		Відповідно до положень ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються  главою 37 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов`язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов`язані детально роз`яснити кожне із зазначених прав.
		Згідно зі ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.
		Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
		Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ст.278 КПК України). У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор.
		Повідомлення про підозру обов`язково здійснюється, відповідно до норми статті 276 КПК України, у випадках: затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Як встановлено слідчим суддею в ході розгляду скарги, слідчим відділом Подільського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022102070000276, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
		Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні здійснює Подільська окружна прокуратура міста Києва.
		15.08.2024 у кримінальному провадженні слідчим СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 складено письмове повідомлення про підозру, яке було погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , згідно з яким  ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, а саме в умисному ухиленні від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.
		Повідомлення про підозру вручено ОСОБА_4 слідчим СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 15.08.2024 о 07 год. 19 хв. 
		Перевіряючи на предмет форми та змісту вказане повідомлення про підозру, слідчий суддя вважає, що воно в повній мірі відповідає вимогам ст. 277 КПК України, оскільки наявні всі необхідні реквізити, визначені зазначеною нормою закону.
		Разом із цим, надаючи оцінку решті доводів сторони захисту, наведених у скарзі, слідчий суддя зазначає наступне. 
		Однією із підстав оскарження вказаної підозри сторона захисту зазначає порушення правил підслідності кримінального провадження, вказуючи на те, що відповідно до ст. 216 КПК України досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ст. 212 КПК України, здійснюється виключно органами Бюро економічної безпеки України, яке офіційно розпочало роботу 24.11.2021 згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №1493-р від 24.11.2021. 
		Слідчий суддя вважає, що такі доводи сторони захисту є безпідставними, оскільки, як встановлено із матеріалів кримінального провадження №42022102070000276 від 09.08.2022, підслідність вказаного кримінального провадження була визначена постановою першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_9  від 25.08.2022, який відповідно до ч. 5 ст. 36 КПК України, з метою забезпечення ефективного, швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування у розумні строки доручив його подальше здійснення слідчим СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві.  
		Разом із тим, перевіряючи обґрунтованість оскаржуваного повідомлення про підозру, слідчий суддя звертає увагу на наступні обставини.
		Статтею 276 КПК України чітко та вичерпно визначено випадки повідомлення про підозру, яке обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, зокрема, за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Чинний КПК України оперує поняттям «обґрунтована підозра», однак не надає його визначення.
		Зважаючи на те, що кримінальне процесуальне законодавство України та принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9, ч. 2 ст. 8 КПК України), у питанні визначення поняття «обґрунтована підозра» варто звертатися саме до неї.
		У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
		Також, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства», «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»).
		Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, доведення чи недоведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
		Таким чином, обґрунтованість підозри містить у собі два аспекти: 
		- перший з них стосується питання права: підозра має стосуватися правопорушення, передбаченого законом; 
		- другий стосується питання факту: мають бути доведені обставини, які за розумного та неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до певного кримінального правопорушення.
		Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.08.2020 у справі №200/13490/15, повідомлення про підозру - один з найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.
		Відповідно до оскаржуваного повідомлення про підозру ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, а саме в умисному ухиленні від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.
		У повідомленні про підозру зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 відповідно до наказу по особовому складу №340-к від 26.12.2018 призначена на посаду Голови правління ПрАТ «Київський річковий порт» (код ЄДРПОУ 03150071).
		Службові повноваження Голови правління ПрАТ «Київський річковий порт» (код ЄДРПОУ 03150071) ОСОБА_4 визначені статтею 12 Статуту ПрАТ «Київський річковий порт», відповідно до якої виконавчим органом ПрАТ «Київський річковий порт», що здійснює управління його поточною діяльністю, є правління. 
		Згідно з п.12.7 Статуту Голова правління має такі повноваження: без довіреності представляє інтереси товариства та діє від його імені; скликає засідання правління, визначає їхній порядок денний та головує на них, визначає секретаря засідання правління; розподіляє обов?язки між членами правління; визначає порядок скликання і проведення засідань правління; підписує довіреності, договори та інші документи від імені товариства; забезпечує розробку концепції цінової та тарифної політики щодо послуг, які надаються товариством; затверджує штатний розклад та посадові інструкції працівників товариства; наймає та звільняє працівників товариства; в межах своєї компетенції видає накази і розпорядження, надає доручення та вказівки обов?язкові для виконання працівниками товариства; контролює додержання вимог законодавства працівниками товариства; відкриває рахунки в банківських установах; укладає від імені товариства за умови отримання попередньої згоди Наглядової ради товариства правочини (договори). Якщо сума такого правочину (договору) перевищує 1 000 000 гривень або еквівалент цієї суми в іншій валюті з одним контрагентом; укладає від імені товариства.
		Таким чином, ОСОБА_4  у період з 26.12.2018 по 02.02.2022 виконувала організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов`язки суб`єкта господарської діяльності - ПрАТ «Київський річковий порт» (код ЄДРПОУ 03150071), тобто відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України вона являється службовою особою вказаного товариства.
		У зв`язку з цим на ОСОБА_4 відповідно до чинного законодавства України покладаються наступні обов`язки.
		Відповідно до ст. 8 Закону України №996-99ВР від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: п. 1 - бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації; п. 3 - відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів; п. 4 - для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації, одним з яких є введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; п. 6 - керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів. Пунктом 8 статті 9 передбачено, що відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
		Згідно зі ст.16 Податкового кодексу України від 01.01.2011: платник податків зобов`язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому, податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановленим ПКУ та законами з питань митної справи.
		Встановлено, що ПрАТ «Київський річковий порт» (код ЄДРПОУ 03150071) у період з 01.01.2019 по 31.12.2021 здійснювало господарську діяльність, пов`язану з допоміжним обслуговуванням водного транспорту, добуванням піску, гравію, глин і каоліну, будуванням суден і плавучих конструкцій, наданням в оренду й експлуатацією власного чи орендованого нерухомого майна, вантажним річковим транспортом, наданням допоміжних послуг у сфері добування інших корисних копалин та розробленням кар`єрів, пасажирським річковим транспортом.
		ПрАТ «Київський річковий порт» (код ЄДРПОУ 03150071) в період з 01.01.2019 по 31.12.2021 відповідно до положень п. 252.1.2 п. п. 252.1 ст. 252 Податкового кодексу України є платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, який набув право користування об`єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрам в межах конкретних ділянок надр, з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об`єктах (ділянках) надр.
		Так, ПрАТ «Київський річковий порт» на підставі спеціального дозволу на використання надрами за реєстраційним номером 672 (серія А № 005599), виданого 05.11.1996 Державною службою геології та надр України, здійснює діяльність з видобутку річкового піску.
		Разом з тим, Державною податковою службою України в ході проведення дослідження фінансово-господарської діяльності ПрАТ «Київський річковий порт» встановлено різницю між фактичною ціною реалізації та звичайною ціною реалізації піску.
		Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. 
		Згідно зі ст.ст. 4, 6 Кодексу України про надра надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними. Корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. 
		Відповідно до Переліку корисних копалин місцевого значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994, сировина піщано-гравійна - пісок віднесено до корисних копалин місцевого значення.
		Згідно з п.п. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу. У разі, якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна ціна продажу або індикативна ціна. У такому разі звичайною ціною вважається ціна, визначена сторонами договору, але не нижче за мінімальну або індикативну ціну. Якщо під час здійснення операції обов`язковим є проведення оцінки, вартість об`єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування.
		Відповідно до п.п. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.
		Згідно з п.п. 14.1.217. Податкового кодексу України рентна плата - загальнодержавний податок, який справляється за користування надрами для видобування корисних копалин; за користування надрами в цілях, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин; за користування радіочастотним спектром (радіочастотним ресурсом) України; за спеціальне використання води; за спеціальне використання лісових ресурсів; за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України.
		Відповідно до п.п. 252.1.1. Податкового кодексу України платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб`єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об`єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об`єктах (ділянках) надр.
		Згідно з п. 252.2 Податкового кодексу України платники рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин здійснюють для цілей оподаткування окремий (від інших видів операційної діяльності) бухгалтерський та податковий облік витрат і доходів за кожним видом мінеральної сировини за кожним об`єктом надр, на який надано спеціальний дозвіл.
		Відповідно до п. 252.3 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій у користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин у податковому (звітному) періоді, види якої встановлені кондиціями на мінеральну сировину об`єкта (ділянки) надр.
		Згідно з п. 252.6 Податкового кодексу України базою оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин є вартість обсягів видобутих у податковому (звітному) періоді корисних копалин (мінеральної сировини), яка окремо обчислюється для кожного виду корисної копалини (мінеральної сировини) для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничого підприємства).
		Відповідно до п. 252.7 Податкового кодексу України вартість відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) у податковому (звітному) періоді обчислюється платником для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничого підприємства) за більшою з таких її величин:
		?252.7.1. за фактичними цінами реалізації відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини);
		?252.7.2. за розрахунковою вартістю відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), крім вуглеводневої сировини, а також руд заліза.
		Згідно з п. 252.8 Податкового кодексу України у разі обчислення вартості товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) за фактичними цінами реалізації вартість одиниці відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) встановлюється платником рентної плати за величиною суми доходу, отриманого (нарахованого) від виконаних у податковому (звітному) періоді господарських зобов`язань з реалізації відповідного обсягу (кількості) такого виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини).
		Сума доходу, отриманого (нарахованого) від реалізації відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) за податковий (звітний) період, зменшується на суму витрат платника, пов`язаних з операціями передпродажної підготовки, у тому числі пакуванням, фасуванням (бутелюванням), а також з доставкою (перевезенням, транспортуванням) обсягу (кількості) відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) споживачу в розмірах, установлених у договорі купівлі-продажу згідно з умовами постачання.
		Однак ОСОБА_4 , обіймаючи посаду Голови правління ПрАТ «Київський річковий порт» (код ЄДРПОУ 03150071), ігноруючи як нормативні акти, що визначають порядок ведення бухгалтерського обліку та складання податкової звітності, так і норми податкового законодавства України, в кінці 2018 року, але не пізніше початку 2019 року, розробила злочинний план, направлений на ухилення від сплати рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, шляхом штучного заниження вартості одиниці товарної продукції гірничого підприємства, а саме піску, який ПрАТ «Київський річковий порт» реалізовував на користь ряду суб`єктів господарювання, які в свою чергу реалізовували вказану корисну копалину вже за ринковими цінами, що призвело до заниження ПрАТ «Київський річковий порт» (код ЄДРПОУ 03150071) податкових зобов`язань з рентної плати та, як наслідок, фактичного ненадходження до державного бюджету України коштів.
		Так,  ОСОБА_4 , перебуваючи з 26.12.2018 на посаді Голови правління ПрАТ «Київський річковий порт» (код ЄДРПОУ 03150071), діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді несплати податків в Україні, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на умисне ухилення від сплати рентної плати за користування надрами, шляхом штучного заниження реалізованої вартості піску очолюваного нею товариством, ігноруючи свої обов`язки як службової особи ПрАТ «Київський річковий порт», перебуваючи 09.05.2019 за адресою м. Київ, вул. Електриків, буд. 12, видала офіційний документ - податкову декларацію з рентної плати підприємства ПрАТ «Київський річковий порт» за І квартал 2019 року, в п. 4 якої зазначені завідомо занижені суми податкового зобов`язання з рентної плати за звітний період у сумі 426 129,68 грн, замість 1 149 660,21 грн.
		За таким самим принципом ОСОБА_4 , перебуваючи безперервно в злочинному стані, 09.08.2019 видала офіційний документ - податкову декларацію з рентної плати підприємства ПрАТ «Київський річковий порт» за ІІ квартал 2019 року, в п. 4 якої зазначені завідомо занижені суми податкового зобов`язання з рентної плати за звітний період у сумі 2 781 588,06 грн, замість 9 612 268,53 грн.
		За таким самим принципом ОСОБА_4 , перебуваючи безперервно в злочинному стані, 08.11.2019 видала офіційний документ - податкову декларацію з рентної плати підприємства ПрАТ «Київський річковий порт» за ІІІ квартал 2019 року, в п. 4 якої зазначені завідомо занижені суми податкового зобов`язання з рентної плати за звітний період у сумі 2 969 979,03 грн, замість 9 297 398,42 грн.
		За таким самим принципом ОСОБА_4 , перебуваючи безперервно в злочинному стані, 08.11.2019 видала офіційний документ - податкову декларацію з рентної плати підприємства ПрАТ «Київський річковий порт» за ІV квартал 2019 року, в п. 4 якої зазначені завідомо занижені суми податкового зобов`язання з рентної плати за звітний період у сумі 1 392 835 грн, замість 3 369 895,95 грн.
		За таким самим принципом ОСОБА_4 , перебуваючи безперервно в злочинному стані, 12.05.2020 видала офіційний документ - податкову декларацію з рентної плати підприємства ПрАТ «Київський річковий порт» за І квартал 2020 року, в п. 4 якої зазначені завідомо занижені суми податкового зобов`язання з рентної плати за звітний період у сумі 1 014 265,32 грн, замість 2 979 551,98 грн.
		За таким самим принципом ОСОБА_4 , перебуваючи безперервно в злочинному стані, 06.08.2020 видала офіційний документ - податкову декларацію з рентної плати підприємства ПрАТ «Київський річковий порт» за ІІ квартал 2020 року, в п. 4 якої зазначені завідомо занижені суми податкового зобов`язання з рентної плати за звітний період у сумі 1 402 496,45 грн, замість 2 190 966,53 грн.
		За таким самим принципом ОСОБА_4 , перебуваючи безперервно в злочинному стані, 02.11.2020 видала офіційний документ - податкову декларацію з рентної плати підприємства ПрАТ «Київський річковий порт» за ІІІ квартал 2020 року, в п. 4 якої зазначені завідомо занижені суми податкового зобов`язання з рентної плати за звітний період у сумі 5 117 371,02 грн, замість 11 073 495,44 грн.
		За таким самим принципом ОСОБА_4 , перебуваючи безперервно в злочинному стані, 02.02.2021 видала офіційний документ - податкову декларацію з рентної плати підприємства ПрАТ «Київський річковий порт» за ІV квартал 2020 року, в п. 4 якої зазначені завідомо занижені суми податкового зобов`язання з рентної плати за звітний період у сумі 4 253 874,60 грн, замість 8 786 336,59 грн.
		За таким самим принципом ОСОБА_4 , перебуваючи безперервно в злочинному стані, 07.05.2021 видала офіційний документ - податкову декларацію з рентної плати підприємства ПрАТ «Київський річковий порт» за І квартал 2021 року, в п. 4 якої зазначені завідомо занижені суми податкового зобов`язання з рентної плати за звітний період у сумі 1 018 315,35 грн, замість 1 812 422,57 грн.
		За таким самим принципом ОСОБА_4 , перебуваючи безперервно в злочинному стані, 02.08.2021 видала офіційний документ - податкову декларацію з рентної плати підприємства ПрАТ «Київський річковий порт» за ІІ квартал 2021 року, в п. 4 якої зазначені завідомо занижені суми податкового зобов`язання з рентної плати за звітний період у сумі 6 575 103,32 грн, замість 16 742 441,18 грн.
		За таким самим принципом ОСОБА_4 , перебуваючи безперервно в злочинному стані, 03.11.2021 видала офіційний документ - податкову декларацію з рентної плати підприємства ПрАТ «Київський річковий порт» за ІІІ квартал 2021 року, в п. 4 якої зазначені завідомо занижені суми податкового зобов`язання з рентної плати за звітний період у сумі 7 122 053,07 грн, замість 15 571 367,3 грн.
		За таким самим принципом ОСОБА_4 , перебуваючи безперервно в злочинному стані, 02.02.2022 видала офіційний документ - податкову декларацію з рентної плати підприємства ПрАТ «Київський річковий порт» за ІV квартал 2021 року, в п. 4 якої зазначені завідомо занижені суми податкового зобов`язання з рентної плати за звітний період у сумі 3 192 458,29 грн, замість 7 119 241,33 грн.
		Відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного в пункті 141.4 статті 141 цього Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати (п. 137.3. ПКУ), тобто на ПрАТ «Київський річковий порт» в особі Голови правління ОСОБА_4 .
		За результатами аналітичного дослідження встановлене заниження ПрАТ «Київський річковий порт» (код ЄДРПОУ 03150071) податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин внаслідок невірного визначення вартості одиниці товарної продукції гірничого підприємства, а саме піску на загальну суму 52 438 540,8 грн, в тому числі: за 2019 рік - 15 858 655,34 грн; за 2020 рік - 13 242 343,15 грн; за 2021 рік - 23 337 542,38 грн, що підтверджується висновком судової економічної експертизи.
		З урахуванням викладеного, в результаті умисної протиправної діяльності Голови правління ПрАТ «Київський річковий порт» (код ЄДРПОУ 03150071)  ОСОБА_4 у період з 01.01.2019 по 02.02.2022, за податкові звітні періоди 2019 - 2021 роки, до державного бюджету України не надійшло рентної плати за користування надрами у розмірі 52 438 540,8 грн, що в сім тисяч і більше разів перевищує установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян та призвело до фактичного ненадходження до державного бюджету України коштів в особливо великих розмірах.
		На підставі викладеного орган досудового розслідування дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, а саме умисного ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчиненого службовою особою підприємства, що призвело до фактичного ненадходження до державного бюджету коштів в особливо великих розмірах.
		При дослідженні істотних ознак складу кримінального правопорушення слідчий суддя вважає за необхідне зауважити наступне.
		Статтею 212 КК України передбачено кримінальну відповідальність за  ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів)
		Згідно з ч. 1 ст. 212 КК України умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов`язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, карається штрафом від п`яти тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
		Згідно з ч. 2 ст. 212 КК України ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах, карається штрафом від десяти тисяч до п`ятнадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
		Частиною третьою вказаної статті передбачено кримінальну відповідальність за діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах, та передбачено покарання за такі дії у вигляді штрафу від п`ятнадцяти тисяч до двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
		Аналіз змісту статті 212 КК України вказує на те, що об`єктом злочину виступають податкові відносини, тобто відносини, які складаються між державою і суб`єктами оподаткування на підставі податкових норм, що регулюють установлення, зміну і відміну внесків до бюджетів і державних цільових фондів.
		Предметом виступають грошові кошти, що підлягають сплаті до бюджетів або державних цільових фондів у виді податків, зборів (обов`язкових платежів). Зазначені платежі мають входити до системи оподаткування і бути введеними у встановленому законом порядку.
		Відповідальність за ст. 212 КК України може наставати лише за сукупності обов`язкових умов, коли: несплачені податки, збори (обов`язкові платежі) входять у систему оподаткування і введені в установленому законом порядку; об`єкт оподаткування передбачений відповідним законом; платник податку, збору (обов`язкового платежу) визначений як такий відповідним законом; механізм справляння податків і зборів (обов`язкових платежів), їх ставки та пільги щодо оподаткування визначені законами про оподаткування (див. п. 2 ППВСУ №15 від 08.10.2004 «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов`язкових платежів»).
		Входження обов`язкового платежу до системи оподаткування означає його належність до загальнообов`язкових або місцевих податків чи зборів, що справляються в установленому Податковим кодексом України (далі - ПК України) порядку. 
		Згідно зі ст. 6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
		Збором (платою, внеском) є обов`язковий платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.
		До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені ПК України і є обов`язковими до сплати на всій території України, крім випадків, передбачених ПК України (п. 8.2 ст. 8 ПКУ). 
		Ними є: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; екологічний податок; рентна плата; мито (ст. 9 ПК України).
		До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених ПК України, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (ст. 8.3 ст. 8 ПК України). 
		Стаття 10 ПК України передбачає такий перелік місцевих податків: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; єдиний податок. 
		До місцевих зборів належать: збір за місця для паркування транспортних засобів; туристичний збір.
		Установлений ПК України перелік загальнодержавних і місцевих податків і зборів є вичерпним, установлення загальнодержавних і місцевих податків і зборів, не передбачених ПКУ, забороняється (п. 1.1 ст. 1, п. 9.4 ст. 9, п. 10.5 ст. 10 ПК України), тому за ст. 212 КК України не може наставати відповідальність за несплату інших, окрім передбачених ПК України, податків і зборів.
		З викладеного випливає, що предметом злочину, передбаченого ст. 212 КК України, не можуть бути кошти у виді податків або зборів, які не встановлені ПК України або введені з порушенням податкового законодавства, у тому числі п.п. 4.1.9 ст. 4 ПК України.
		Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 212 КК України, характеризується наявністю трьох обов`язкових ознак: 1) діянням, яке має вираження в ухиленні від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів); 2) наслідками у виді фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних (ч. 1 ст. 212 КК України), великих (ч. 2 ст. 212 КК України ) або особливо великих (ч. 3 ст. 212 КК України) розмірах; 3) необхідним причинним зв`язком між зазначеними діянням і наслідками.
		Суспільно небезпечне діяння у виді ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) полягає у відмові суб`єкта злочину від виконання покладеного на нього податковим законодавством зобов`язання зі сплати податків, зборів (обов`язкових платежів).
		Умовами кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) є: 1) правовий обов`язок особи сплатити обов`язкові платежі до бюджетів або державних цільових фондів; 2) наявність у неї можливості вчинити такі дії.
		Правовий обов`язок особи сплатити передбачені податковим законодавством податки, збори (обов`язкові платежі) встановлений ст. 67 Конституції України і ПК України. 
		Із положень ст. 15 ПК України випливає, що підставою для виникнення такого обов`язку є наявність, одержання (передача) об`єктів оподаткування або провадження діяльності (операцій), що є об`єктом оподаткування згідно з ПК України або податковими законами, за умови, що на певного суб`єкта покладено обов`язок зі сплати податків та зборів згідно з ПК України. 
		Відповідно до ст. 22 ПК України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.
		При цьому всі сумніви щодо наявності або відсутності правового обов`язку зі сплати обов`язкових платежів мають трактуватися на користь платника податків. 
		Відповідно до п. 56.21 ст. 56 ПК України у разі, коли норма ПК України чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі ПК України, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. 
		Пункт 53.1 ст. 53 ПК України встановлює, що не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.
		Можливість сплатити податки, збори (обов`язкові платежі) визначається наявністю об`єкта оподаткування і відсутністю обставин, що виключають злочинність діяння. Фактична відсутність на момент настання строку виконання податкових зобов`язань у платника податків необхідних коштів (наприклад, внаслідок їх використання на інші потреби), не виключає кримінальної відповідальності за ст. 212 КК України.
		Стаття 212 КК України не конкретизує спосіб ухилення від сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). 
		Водночас, аналіз усталеної судової практики з розгляду вказаної категорії справ свідчить про те, що до найпоширеніших способів ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) відносяться:
		- неподання документів, пов`язаних із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо);
		- приховування об`єктів оподаткування; заниження цих об`єктів;
		- заниження сум податків, зборів (обов`язкових платежів); приховування факту втрати підстав для одержання пільг з оподаткування; подання неправдивих відомостей чи документів, що засвідчують право фізичної особи на податковий кредит або на податкову соціальну пільгу.
		Неподання документів, пов`язаних із обчисленням і сплатою податків, зборів (обов`язкових платежів), полягає в умисному неподанні до органів державної податкової служби в установлений строк декларацій про прибуток суб`єктів господарської діяльності чи фізичних осіб, про сплату інших обов`язкових платежів тощо. Неподання податкової декларації, як правило, є одночасно і приховуванням об`єктів оподаткування.
		Під приховуванням об`єктів оподаткування слід розуміти невідображення у звітних документах, які подаються до податкових органів, будь-яких із цих об`єктів - доходу (прибутку), доданої вартості робіт, продукції, послуг тощо.
		Заниженням об`єктів оподаткування є умисне неправильне обчислення бази оподаткування, зменшення його бази шляхом невідображення у поданих до податкових
		органів деклараціях чи інших звітних документах повного обсягу об`єктів оподаткування тощо, внаслідок чого податки, збори (обов`язкові платежі) сплачуються платником не в повному обсязі. Зокрема, заниження оподатковуваного прибутку може полягати в частковому чи повному невключенні до нього коштів, одержаних від виконання певних робіт, надання послуг.
		Під заниженням сум податків, зборів (обов`язкових платежів) слід розуміти умисне неправильне обчислення (у тому числі шляхом умисного заниження податкової ставки) тих їх сум, що підлягають сплаті до бюджетів чи державних цільових фондів при правильному відображенні об`єктів оподаткування (без заниження чи приховування останніх) (див. п. 13 ППВСУ від 08.10.2004).
		Передбачений ст. 212 КК України злочин слід кваліфікувати як вчинений у значних, великих чи особливо великих розмірах, коли сума, що фактично не надійшла до бюджетів чи державних цільових фондів, утворилася внаслідок несплати як одного податку, збору (обов`язкового платежу), так і різних їх видів у розмірах, передбачених приміткою до зазначеної статті.
		Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 212 КК України, є причинний зв`язок між ухиленням особи від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) і фактичним ненадходженням до бюджетів або державних цільових фондів коштів у значних, великих або особливо великих розмірах. Якщо зазначені наслідки настали не через протиправне діяння платника податків, а, наприклад, з вини працівників банківських установ або інших осіб, які не здійснили належне перерахування грошових коштів, кримінальна відповідальність за ст. 212 КК України виключається. 
		Моментом закінчення злочину, передбаченого ст. 212 КК України, є фактичне ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів, які мали бути сплачені у строки та в розмірах, передбачених законодавством з питань оподаткування, а саме - з наступного дня після закінчення строку, до якого мав бути сплачений податок, збір (обов`язковий платіж), що підлягає сплаті. Якщо закон пов`язує строк сплати з виконанням певної дії, то злочин вважається закінченим з моменту фактичного ухилення від сплати. Строки сплати податкового зобов`язання регламентовані ст. 57 ПК України.
		Суб`єктивна сторона характеризується виною у формі прямого умислу, коли винна особа усвідомлює суспільну небезпечність ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), передбачає його суспільно небезпечні наслідки у виді ненадходження коштів до бюджетів або державних цільових фондів і бажає настання цих наслідків.
		Оскільки ст. 212 КК України передбачено кримінальну відповідальність не за сам факт несплати в установлений строк податків, зборів (обов`язкових платежів), а за умисне
		ухилення від їх сплати, необхідно встановити, що особа мала намір не сплачувати належні до сплати податки, збори (обов`язкові платежі) в повному обсязі чи певну їх частину.
		Про наявність умислу на ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) можуть свідчити, наприклад: відсутність податкового обліку чи ведення його з порушенням установленого порядку; перекручування в обліковій або звітній документації; неоприбуткування готівкових коштів, одержаних за виконання робіт чи надання послуг; ведення подвійного (офіційного та неофіційного) обліку; використання банківських рахунків, про які не повідомлено органи державної податкової служби; завищення фактичних затрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції, тощо (див. п. 3 ППВСУ від 08.10.2004).
		Необхідно розмежовувати ухилення від сплати обов`язкових платежів і несвоєчасну їх сплату за відсутності умислу на несплату. Особа, яка не мала наміру ухилитися від сплати зазначених платежів, а не сплатила їх з інших причин, може бути притягнута лише до встановленої законом відповідальності за порушення податкового законодавства, пов`язані з обчисленням і сплатою цих платежів (див. п. 4 ППВСУ від 08.10.2004).
		Мотиви і цілі ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) можуть бути різними (користь, бажання забезпечити розвиток виробництва, поліпшення умов праці тощо). На кваліфікацію злочину вони не впливають, але можуть враховуватися при призначенні покарання.
		Стаття 212 КК України передбачає відповідальність таких суб`єктів: 1) службових осіб підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності; 2) осіб, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи; 3) будь-якої іншої особи, яка зобов`язана сплачувати податки, збори (обов`язкові платежі).
		Чинне податкове законодавство покладає обов`язки щодо сплати та (або) обчислення й перерахування до відповідного бюджету або державного цільового фонду податків, зборів (обов`язкових платежів) на платників податків і податкових агентів.
		Платниками податків згідно з п. 15.1 ст. 15 ПК України визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок зі сплати податків та зборів згідно з ПКУ.
		Податковий агент відповідно до п. 18.1 ст. 18 ПК України - це особа, на яку ПК України покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.
		До службових осіб як суб`єктів ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) належать особи, які відповідають ознакам, передбаченим частинами 3 або 4 ст. 18 КК, а також на яких на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, їх філіях, відділеннях, інших відокремлених підрозділах, що не мають статусу юридичної особи, покладені обов`язки з ведення бухгалтерського обліку, подання податкових декларацій, бухгалтерських звітів, балансів, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою обов`язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів (керівники; особи, котрі виконують їхні обов`язки; інші службові особи, яким у встановленому законом порядку надане право підпису фінансових документів) (див. п. 7 ППВСУ від 08.10.2004). Такими особами можуть бути як службові особи платників податків, так і службові особи податкових агентів.
		Аналізуючи зміст оскаржуваної підозри в частині її обґрунтованості, слідчий суддя також звертає увагу на наступне. 
		Відповідно до пунктів 252.6, 252.7, 252.7.1, 252.7.2 ПК України базою оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин є вартість обсягів видобутих у податковому (звітному) періоді корисних копалин (мінеральної сировини), яка обчислюється за більшою з таких її величин: за фактичними цінами реалізації або за розрахунковою вартістю.
		Водночас, ПК України містить такі дефініції як «звичайна ціна» (п.14.1.71 ПК України) та «ринкова ціна» (п. 14.1.219 ПК України). 
		При цьому законом не визначено, чи має ціна реалізації товарної продукції гірничого підприємства, визначена у розумінні п. 252.7.1 ПК України, відповідати звичайній або ринковій цінам, які визначені ПК У України, або середньо-ринковій ціні як показнику, який, хоч і не визначений нормативно, але широко застосовується в сфері економіки та торгівлі.
		З урахуванням цього надрокористувачі, визначаючи ціну реалізації видобутої корисної копалини, виходячи з певних економічних умов, не можуть бути впевнені у відсутності претензій до них з цього приводу з боку контролюючих та правоохоронних органів з тієї причини, що будь-яке більш менш чітке правове регулювання в цій сфері відсутнє.
		Зокрема, на даний час відсутні нормативні вимоги щодо порівняння цін реалізації піску середньо-ринковим цінам.
		Отже, законодавче визначення бази оподаткування рентною платою за користування надрами не відповідає принципу правової визначеності, який, у тому числі, означає вимогу чіткості підстав, цілей та змісту нормативних приписів, з тим, щоб мати можливість упевнено передбачати правові наслідки своєї поведінки.
		Ураховуючи наведене, слідчий суддя вважає обґрунтованими наведені у скарзі доводи сторони захисту про те, що відсутність такої правової визначеності створила умови для припущень про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення.
		Що стосується суми недоотриманих державою податків, яка наведена в оскаржуваному повідомленні про підозру, то для визначення такої суми ПК України чітко визначено певний порядок. 
		Так, відповідно до п. 54.3.2 та 58.1 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань та надіслати платнику податків податкове повідомлення-рішення.
		Крім того, Законом України №655-VII від 17.07.2015  «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків», який набрав чинності 01.09.2015, з ПК України виключено пункт 58.4 ст. 58, яким врегульовано складання та направлення податкових повідомлень-рішень за наслідками судових рішень у кримінальних провадженнях.
		Сенс виключення з ПК України пункту 58.4. полягає у наступному.
		До набрання чинності Законом України №655-VII від 17.07.2015 , тобто до 01.09.2015, законодавець передбачав можливість реєстрації кримінального провадження без визначення контролюючим органом суми грошових зобов`язань, складання та направлення податкових повідомлень-рішень в порядку п.п. 54.3.2, 58.1 ПК України, проведення у таких провадженнях досудового розслідування, висунення обвинувачення та подальший судовий розгляд з ухваленням відповідного судового рішення, яким має бути встановлена сума податкового зобов`язання.
		Отже, до 01.09.2015 органи досудового розслідування та суд у кримінальному провадженні фактично мали повноваження щодо визначення суми такого грошового зобов`язання незалежно від компетентного контролюючого органу. 
		Законом України №655-VIII від 17.07.2015  законодавець визначив, що з 01.09.2015 органи досудового розслідування та суд у кримінальному провадженні не мають повноважень щодо встановлення сум грошових зобов`язань платників податків. Таким чином, законодавець не тільки забрав у органів кримінальної юстиції повноваження встановлювати розмір таких зобов`язань, але й встановив, що їхній розмір має визначатися виключно в порядку п. 54.3.2 ПК України та виключно компетентним податковим органом.
		Отже, Законом України №655-VIII від 17.07.2015  законодавець з 01.09.2015 унеможливив реєстрацію кримінальних правопорушень за фактами ухилення від сплати податків, досудове розслідування, висунення обвинувачень та їх судовий розгляд у разі невстановлення у визначений виключно ПК України спосіб компетентним контролюючим органом суми податкових зобов`язань.
		Отже, позиція законодавця сформована досить чітко - спочатку встановлення податкового зобов?язання у встановлений у ПК України спосіб, і лише потім на підставі цього можливе кримінальне переслідування, а не навпаки - спочатку кримінальне переслідування, а потім донарахування податків.
		Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом в ухвалі від 06.03.2018 у справі №243/6674/17-к.
		Отже, на даний час сторона обвинувачення позбавлена можливості призначати відповідну податкову перевірку у кримінальному провадженні та судово-економічну експертизу за її наслідками.
		За диспозицією ст. 212 КК України кримінальним правопорушенням є діяння, що призвели до фактичного ненадходження коштів до бюджетів чи державних цільових фондів. 
		Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 08.10.2004  «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов`язкових платежів» злочин, передбачений ст. 212 КК України, є закінченим з моменту фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів, які мали бути сплачені у строки та в розмірах, передбачених законодавством.
		Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений строк, та непогашеної пені, нарахованої у визначеному порядку.
		Отже, єдиною необхідною підставою для реєстрації кримінального провадження за фактом ухилення від сплати податків є узгоджене податкове повідомлення-рішення.
		Як зазначив Верховний Суд у постанові від 30.09.2021 у справі №556/450/18, підставою початку досудового розслідування є не будь-які, а лише вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
		Разом із цим, як встановлено слідчим суддею в ході розгляду скарги, будь-які вагомі, визначені законом, обставини, які свідчать про ухилення ПрАТ «Київський річковий порт» від сплати податків, зокрема, і суми несплачених податків, відсутні. 
		З огляду на наведене слідчий суддя вважає обґрунтованими і доводи сторони захисту про те, що реєстрація кримінального провадження без наявності узгодженої суми заборгованості суперечить вимогам законодавства.
		При розгляді даної скарги слідчий суддя також приймає до уваги, що у ПрАТ «Київський річковий порт» відсутня заборгованість по розрахунках з бюджетом, зокрема, в частині сплати рентної плати, що підтверджується наданими стороною захисту витягами з інформаційних систем органів ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами станом на 16.11.2021, 11.08.2022 та 30.05.2024.
		Крім того, як вбачається із листа ДПС України від 17.08.2022, за наслідками 2021 податкового року ПрАТ «Київський річковий порт» посіло друге місце у державі за показником сплати рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення, яким є річковий пісок, видобутий на підставі спецдозволу №672 від 05.11.1996 за обставин, викладених у повідомленні про підозру. 
		Оцінюючи доводи сторін в частині обґрунтованості підозри належними доказами, слідчий суддя також враховує наступне.
		Як встановлено слідчим суддею, повідомлена ОСОБА_4 підозра обґрунтована двома основними доказами: висновком аналітичного дослідження №421/99-00-08-02-01-20/03150071 від 16.12.2022, проведеним Державною податковою службою України, та висновком судово-економічної експертизи №952 від 12.02.2024.
		Разом із цим, як вбачається із вказаного аналітичного дослідження, у ньому встановлено «ймовірне» заниження ПрАТ «Київський річковий порт» (код ЄДРПОУ 03150071) в період 2018 - 2021 років податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин внаслідок невірного визначення вартості одиниці товарної продукції гірничого підприємства - піску на загальну суму 64 149 489,38 грн, у тому числі: за 2018 рік - 11-710 948,51 грн, за 2019 рік - 15 858 655,34 грн, за 2020 рік - 13242343,15 грн, за 2021 рік - 23 337 542,38 грн. 
		При цьому, висновком експерта №952 від 12.02.2024 фактично лише констатовано документальну підтвердженість висновку аналітичного дослідження №421/99-00-08-02-01-20/03150071 від 16.12.2022 щодо «ймовірного» заниження податкового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин ПрАТ «Київський річковий порт».
		Будь-якими іншими доказами по суті оскаржувана підозра не обґрунтована.
		Ураховуючи наведене, слідчий суддя вважає, що обґрунтування підозри лише вказаними доказами свідчить про порушення фундаментального принципу презумпції невинуватості, гарантованого ст. 62 Конституції України та закріпленого у ст. 17 КПК України, згідно з яким обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях та всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
		Встановлено також, що на спростування доказів сторони обвинувачення стороною захисту було замовлено проведення експертизи експертами Київського відділення ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса.
		Відповідно до висновку експертів №980/981 від 25.10.2024 в частині проведення судово-економічного дослідження встановлено, що висновки аналітичного дослідження №421/99-00-08-02-01-20/03150071 від 16.12.2022, проведеного Державною податковою службою України, в частині розрахунку заниження податкового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин ПрАТ «Київський річковий порт» на загальну суму 64 149 489,38 грн, у тому числі окремо за 2018 рік - 11 710 948,51 грн, за 2019 рік - 15 858 655,34 грн, за 2020 рік - 13242343,15 грн, за 2021 рік - 23 337 542,38 грн не підтверджуються. 
		Такий висновок в його дослідницькій частині обґрунтовано, зокрема, наступними обставинами.
		Надане на дослідження аналітичне дослідження №421/99-00-08-02-01-20/03150071 від 16.12.2022, проведене Державною податковою службою України, не є актом перевірки у розумінні п.75.1 п.86.1 ПК України, за результатами якого складають відповідні податкові - повідомлення рішення із визначенням сум донарахованих податків та зборів і містить пряму вказівку про те, що його висновки є вони є ймовірними (можливими).
		В ході дослідження не досліджувались первинні документи бухгалтерського обліку.
		Відомості інформаційних баз, на аналізі яких базуються висновки аналітичного дослідження №421/99-00-08-02-01-20/03150071 від 16.12.2022, не є об`єктом дослідження судової економічної експертизи.
		Надання правової оцінки висновків аналітичного дослідження №421/99-00-08-02-01-20/03150071 від 16.12.2022 не відноситься до завдань судової економічної експертизи.
		Співставлення ціни реалізації піску ПрАТ «Київський річковий порт» з середньою ціною реалізації піску інших підприємств, без урахування особливостей видобутку піску ПрАТ «Київський річковий порт» та умов його постачання, є економічно некоректним.
		Виходячи з норм вимог Податкового кодексу України, база оподаткування рентною платою за користування надрами гірничим підприємством визначається виключно або за фактичними цінами реалізації відповідного виду товарної продукції, або за її розрахунковою вартістю.
		Визначення бази оподаткування рентною платою за середньо-ринковою ціною аналогічної товарної продукції ПК України не передбачено і такого визначення, як середньо-ринкова ціна, цей нормативний акт не містить.
		Середньо-ринкова ціна певного виду товарної продукції має тенденції до змін в часі, які можуть бути невідомі кожному суб`єкту господарювання на час укладення та виконання господарських договорів.
		Таким чином, метод обрахунку зобов`язань з рентної плати шляхом застосування у якості бази для підрахунку зобов`язань з рентної плати, середньої ціни однієї тони піску у 2018 році за даними сайту ІНФОРМАЦІЯ_2 та її відкоригованою величиною на індекси цін виробників промислової продукції по Україні у 2019-2021 роках, застосований у аналітичному дослідженні №421/99-00-08-02-01-20/03150071 від 16.12.2022, не передбачений вимогами п. 252.6, 252.7 ст. 252 Податкового кодексу України.
		Відповідно до висновку експертів №980/981 від 25.10.2024 в частині проведення судово-товарознавчого дослідження встановлено, що ринкова вартість одиниці товарної продукції (одна тонна) піску річкового, виробленого та реалізованого надрокористувачами, які у цей період мали діючий спеціальний дозвіл на користування надрами для видобування піску річкового, станом на 2018 - 2021 роки щоквартально, з урахуванням зазначених ціноутворюючих факторів, без урахування ПДВ, становила:
		І квартал 2018: від 20,99 грн до 55,05 грн.
		ІІ квартал 2018: від 8,30 грн до 65,20 грн.
		III квартал 2018: від 8,35 грн до 43,23 грн. квартал 2018: від 8,35 грн до 45,11 грн І квартал 2019: від 8,35 до 52,36 грн.
		ІІ квартал 2019: від 8,34 до 93,69 грн.
		ІІІ квартал 2019: від 29,20 до 98,29 грн.
		IV квартал 2019: від 29,20 грн до 84,86 грн.
		І квартал 2020: визначити ринкову вартість не надається за можливе;
		ІІ квартал 2020: від 8,35 до 74,50 грн.
		І квартал 2020: визначити ринкову вартість не надається за можливе
		IV квартал 2020: від 8,35 до 80,74 грн.
		І квартал 2021: визначити ринкову вартість не надається за можливе
		ІІ квартал 2021: від 29,50 грн до 111,05 грн.
		III квартал 2021: від 27,10 грн до 116,74 грн.
		IV квартал 2021: від 12,60 грн до 116,26 грн.
		Отже, висновком комплексної судово-економічної та судово-товарознавчої експертизи №980/981 від 25.10.2024 спростовуються обставини, викладені у повідомленні про підозру ОСОБА_4 . 
		Зокрема, вказаним висновком, наданим стороною захисту, спростовано порушення ОСОБА_4 відповідних норм податкового законодавства та розмір несплаченого податку, що є обов`язковими елементами об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, як і спростовано умисел ОСОБА_4 на вчинення такого правопорушення, що є обов`язковим елементом його суб`єктивної сторони.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)».
		Тобто, під час розгляду скарг зазначеної категорії предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)» для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.
		Стандарт «достатніх підстав (доказів) для підозри» є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри». Для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
		Зазначений «стандарт» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для здійснення повідомлення про підозру.
		Слідчий суддя в ході розгляду скарг на повідомлення про підозру не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності в особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною, а зібрані у кримінальному провадженні на день складення повідомлення про підозру докази були достатніми для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Фактичною підставою для повідомлення про підозру є ОСОБА_10 система належних до справи, допустимих, достовірних і достатніх доказів, які вказують на наявність складу злочину в діянні підозрюваної особи.
		Для повідомлення особі про підозру, виходячи з принципу презумпції невинуватості, необхідна наявність такої системи доказів, яка виключала б будь-які сумніви щодо того, що: 1) кримінальне правопорушення справді відбулося; 2) кримінальне правопорушення вчинене підозрюваною особою; 3) діяння підозрюваної особи містить склад конкретного кримінального правопорушення; 4) відсутні обставини, які виключають її відповідальність.
		Таким чином, в повідомленні про підозру відсутні чітко зафіксовані фактичні обставини події, як визначає п.6 ч.1 ст. 277 КПК України, тобто відсутня безсумнівна система належних до справи допустимих, достовірних і достатніх доказів, які б вказують на наявність визначеного складу злочину в діянні підозрюваної особи, яка б виключала сумніви щодо того, що кримінальне правопорушення справді відбулося; кримінальне правопорушення вчинене підозрюваною особою; діяння підозрюваної особи містить склад конкретного кримінального правопорушення та відсутні обставини, які виключають її відповідальність.
		Ураховуючи наведене, слідчий суддя вважає, що твердження, висловлені в повідомленні про підозру стороною обвинувачення, ґрунтуються на суб`єктивних припущеннях, оскільки не підкріплені конкретними доказами у даному кримінальному провадженні, на що вказує сам текст оскаржуваного процесуального документу, що, у свою чергу, дозволяє слідчому судді зробити висновок щодо відсутності підстав вважати повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, є обґрунтованим, та таким, що доводить її причетність до вчинення інкримінованого злочину.
		Враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для задоволення скарги захисника  ОСОБА_6  в інтересах підозрюваної ОСОБА_4  на повідомлення про підозру та наявність підстав для скасування повідомлення слідчого СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_11 від 15.08.2024, погодженого прокурором Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_12 , про підозру  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, у кримінальному провадженні №42022102070000276 від 09.08.2022. 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
		П О С Т А Н О В И В :
		Скаргу захисника  ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної  ОСОБА_4 на повідомлення про підозру задовольнити.
		Скасувати повідомлення слідчого слідчого відділу Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_11 від 15.08.2024, погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_12 , про підозру  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, у кримінальному провадженні №42022102070000276 від 09.08.2022. 
		Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення. 
		 
		 
		 
		Cлідчий суддя Подільського  районного суду м. Києва  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...