Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 460/7283/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано судом: 19.11.2024. Зареєстровано: 21.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 22.11.2024.
Дата набрання законної сили: 06.11.2024
Номер судового провадження: А/857/22552/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 460/7283/24 пров. № А/857/22552/24
		 
		Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
		 
		головуючого судді:                                                            Запотічного І.І.,
		суддів:                                                                                Глушка І.В., Довгої О.І., 
		при секретарі судового засідання:                                        Слободян І.М.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційні скарги Міністерства юстиції України та Рівненської обласної прокуратури на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року (суддя Дуляницька С.М.., ухвалене в м. Рівне о 14:32, повний текст складено 23.07.2024) у справі № 460/7283/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до  Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:   Рівненська обласна прокуратура про визнання дій протиправними, скасування постанови,-
		                                                      ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, та з наведених в ньому підстав просить визнати дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України протиправними та скасувати постанову від 13.06.2024 про закінчення виконавчого провадження № 75125426.   
		Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову від 13.06.2024 про закінчення виконавчого провадження № 75125426. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Зазначене рішенням суду оскаржили Міністерство юстиції України та Рівненська обласна прокуратура подавши свої апеляційні скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду, 
		Міністерство юстиції України з наведених в своїй апеляційній скарзі підстав, покликаючись на неповне з`ясування обставин справи судом першої інстанції, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
		В обґрунтування своєї апеляційної скарги, Міністерство юстиції України, зокрема, зазначає, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 460/2556/23 виданого від 01.04.2024 Рівненським окружним адміністративним судом № 460/2556/23 про: "Зобов`язати Рівненську обласну прокуратуру повторно розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 05.01.2023 про отримання публічної інформації з урахуванням висновків суду та надати ОСОБА_1 публічну інформацію якою володіє Рівненська обласна прокуратура і яка міститься в договорі № l від 17.12.2021, укладеного між Рівненською обласною прокуратурою та ТОВ "ВЕРБУД-РІВНЕ", про організацію спільного будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:001:0121, з урахуванням визначених законом обмежень доступу до інформації шляхом надсилання на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 впродовж п`яти робочих днів з моменту набрання даного рішення суду законної сили". Зазначає, що відповідно до вимог статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» 27.05.2024 головним державним виконавцем Відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 10.06.2024 до Міністерства юстиції України під реєстраційним номером 101788-7-24 надійшов лист Рівненської обласної прокуратури за № 15/1-378 ВИХ-24 від 03.06.2024, яким повідомлено відділ про виконання рішення суду. Відтак, на підставі вищевикладеного, керуючись вимогами п. 9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону, 13.06.2024 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням рішення в повному обсязі на підставі листа Рівненської обласної прокуратури. Вважає, що зміст поданого листа дає підстави для висновку, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 № 420/15636/23 виконане, оскільки резолютивна частина рішення містить вимогу за якою боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії на користь позивача. Враховуючи, що державного виконавця було проінформовано про виконання рішення суду, дії державного виконавця з винесення постанови про закриття виконавчого провадження, є правомірними та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Рівненська обласна прокуратура з наведених в своїй апеляційній скарзі підстав, покликаючись на неповне з`ясування обставин справи судом першої інстанції, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року в частині задоволення позову скасувати, та в цій частині прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
		В обґрунтування своєї апеляційної скарги, Рівненська обласна прокуратура, зокрема, зазначає, що у листі від 14.03.2024 № 27-95вих-24 обласною прокуратурою зазначено, що товариством самостійно віднесено запитуваний договір та інформацію, що в ньому міститься, документи щодо його виконання до конфіденційної інформації, а саме комерційної таємниці (інформації з обмеженим доступом); вказано в чому полягає шкода від оприлюднення такої інформації, а також зазначено, що остання переважає зазначений запитувачем інтерес в її отримання, так як зі змісту запиту не вбачається, що він зумовлений нагальними потребами захисту національної безпеки, економічного добробуту та охорони прав людини. З огляду на викладене, обмеження в доступі до інформації, що міститься в договорі № 1 від 17.12.2021, здійснено відповідно до ст. ст. 6, 7, 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» для запобігання протиправному розголошенню конфіденційної інформації, за відсутності згоди ТОВ «ВЕРБУД- РІВНЕ». У подальшому, державний виконавець перевіривши документи, відповідно ст. ст. 18, 63 Закону України «Про виконавче провадження», надані Рівненською обласною прокуратурою щодо виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2023, встановивши що боржником дотримано спосіб га порядок примусового виконання рішення, керуючись п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», 13.06.2024 виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. У виконавчому листі № 1 по адміністративній справі №460/2556/23 встановлено спосіб та порядок примусового виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2023. Зокрема, в даному випадку Рівненська обласна прокуратура як боржник зобов`язана була особисто вчинити певні дії, а саме повторно розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 05.01.2023 про отримання публічної інформації, з урахуванням висновків суду, та надати ОСОБА_1 публічну інформацію, якою володіє Рівненська обласна прокуратура і яка міститься в договорі № 1 від 17.12.2021 з урахуванням визначених законом обмежень доступу до інформації, що й було зроблено прокуратурою. У той же час, зазначає, що боржником та державним виконавцем враховано, що виконавчий лист по адміністративній справі не містить положень щодо надання всієї інформації, якою володіє Рівненська обласна прокуратура і яка міститься в договорі № І від 17.12.2021,укладеному між Рівненською обласною прокуратурою та ТОВ «ВЕРБУД-РІВНЕ», про організацію спільного будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:001:0121. Навпаки, в резолютивній частині судового рішення зазначено про необхідність надання ОСОБА_1 публічної інформації, якою володіє Рівненська обласна прокуратура і яка міститься в договорі № 1 від 17.12.2021 з урахуванням визначених законом обмежень доступу до інформації, що й було виконано обласною прокуратурою. Вказує, що скасовуючи постанову від 13.06.2024 про закінчення виконавчого провадження № 75125426 від 27.05.2024 суд першої інстанції зазначає, що зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, що державний виконавець, закінчуючи виконавче провадження за п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» перевірив, чи дійсно відбулося фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, та чи обмеження у доступі до інформації шляхом ретушування деяких умов договору № 1 від 17.12.2021, є обґрунтованими. Однак, судом першої інстанції не враховано, що положення Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої постановою Кабінетом Міністрів України від 02.04.2012 №512/5, не містять умов, які б передбачали наведення в постановах, зокрема про закінчення виконавчого провадження, обґрунтування обмеження у доступі до інформації, у т.ч. «трискладового тесту». 
		Також зазначає, що при цьому, поза увагою суду залишено те, що Рівненська обласна прокуратура при повторному розгляді запиту ОСОБА_1 та наданні їй відповіді врахувала положення «трискладового тесту», а державний виконавець, отримавши 10.06.2024 під реєстраційним номером 101788-7-24 лист Рівненської обласної прокуратури від 03.06.2024 №15/1-378вих-24, яким повідомлено відділ про виконання рішення суду та долучено відповідні підтверджуючи документи, перевірив виконання боржником рішення суду та прийшов до вірного висновку про повне фактичне його виконання. Тому, вважає, що враховуючи наведене, висновки суду, що постанова від 13.06.2024 про закінчення виконавчого провадження № 75125426 від 27.05.2024 не містить мотивів з яких виконавець прийняв відповідне рішення є безпідставними, оскільки в останній зазначено, що 10.06.2024 до Міністерства юстиції України під реєстраційним номером 101788-7-24 надійшов лист Рівненської обласної прокуратури від 03.06.2024 №15/1-378вих-24, яким повідомлено відділ про виконання рішення суду. Зазначає, що судом не надано оцінку вказаному листу Рівненської обласної прокуратури від 03.06.2024 №15/1-378вих-24 та долученим до нього документам і, як наслідок, зроблено невірні висновки щодо наявності підстав для скасування постанови від 13.06.2024 про закінчення виконавчого провадження № 75125426 від 27.05.2024.
		Позивач у відзиві на апеляційну скаргу Міністерства юстиції України не погоджується з доводами апелянта, рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.
		В судовому засіданні прокурор вимоги своєї апеляційної скарги підтримав, просив таку задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позову та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
		Інші сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи явки уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без їхньої участі. 
		Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, обговоривши доводи апеляційних скарг, відзив, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
		Як вірно встановлено судом першої інсттанції та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 у справі № 460/2556/23, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.03.2024, задоволено позов ОСОБА_1 до Рівненської обласної прокуратури та скасовано відмову Рівненської обласної прокуратури від 12.01.2023 надати ОСОБА_1 копію договору № l від 17.12.2021, укладеного між Рівненською обласною прокуратурою та ТОВ "Вербуд-Рівне", про організацію спільного будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:001:0121. Зобов`язано Рівненську обласну прокуратуру повторно розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 05.01.2023 про отримання публічної інформації з урахуванням висновків суду та надати ОСОБА_1 публічну інформацію, якою володіє Рівненська обласна прокуратура і яка міститься в договорі № l від 17.12.2021, укладеному між Рівненською обласною прокуратурою та ТОВ "Вербуд-Рівне", про організацію спільного будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:001:0121, з урахуванням визначених законом обмежень доступу до інформації, шляхом надсилання на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 впродовж п`яти робочих днів з моменту набрання даного рішення суду законної сили.
		Рівненською обласною прокуратурою на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 у справі № 460/2556/23, повторно розглянуто інформаційний запит ОСОБА_1 від 05.01.2023 про отримання публічної інформації та 14.03.2024 надано їй відповідь листом № 27-95вих-24, яку скеровано на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 
		Вважаючи таку відповідь частковим виконанням рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 у справі № 460/2556/23, ОСОБА_1 направила до органів державної виконавчої служби виконавчий документ про примусове виконання рішення.
		Відтак, заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Т.І. постановою від 27.05.2024 відкрито провадження № 75125426 та направлено її до Рівненської обласної прокуратури до виконання.
		В подальшому, 10.06.2024 до Міністерства юстиції України під реєстраційним номером 101788-7-24 надійшов лист Рівненської обласної прокуратури від 03.06.2024 № 15/1-378вих-24, яким повідомлено, що обласною прокуратурою на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 у справі № 460/2556/23 впродовж 5 робочих днів з моменту набрання даного рішення суду законної сили повторно розглянуто, з урахуванням висновків суду першої інстанції, інформаційний запит ОСОБА_1 від 05.01.2023 про отримання публічної інформації та надано ОСОБА_1 публічну інформацію, якою володіє прокуратура і яка міститься в договорі № l від 17.12.2021, з урахуванням визначених законом обмежень доступу до інформації, шляхом надсилання 14.03.2024 на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 листа від 14.03.2024 № 27-95вих-24 з копією договору № l від 17.12.2021, в якому вилучено шляхом ретушування відомості, що віднесені до конфіденційної інформації.
		Відтак, на підставі вказаного, заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Т.І. 13.06.2024 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, яка і оскаржується в даній справі. 
		Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
		Відповідно до частини 2  статті 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України.
		Згідно з  статтею 129-1 Конституції України  судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
		Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі не виконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" (далі  Закон № 1404), ст. 2 якого визначає, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. 
		Положеннями п.1 ч.1 ст.3 Закону № 1404 визначено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень. 
		Відповідно до частини 1 ст. 5 Закону № 1404, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
		Частиною 1 ст. 18 Закону № 1404 передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно пункту 1 частини 2 вказаної статті виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Пункт 1 ч. 3 вказаної статті передбачає, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. 
		Як передбачено пунктом 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Частина 2 ст. 39 Закону № 1404 визначає, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. 
		Слід вказати, що наказом Міністерства юстиції від 02.04.2012 № 512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція), в пункті 7 розділу І якої викладено вимоги до постанови, відповідно до яких постанова як окремий документ містить такі обов`язкові реквізити, зокрема, мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову. До постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені  Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.
		Відтак, зі змісту наведених норм суд першої інстанції вірно вказав, що оцінюючи дії та рішення суб`єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано та вмотивовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
		Як вбачається з виконавчого листа № 1 по адміністративній справі № 460/2556/23, в такому зазначено спосіб та порядок примусового виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2023, а саме "Зобов`язати Рівненську обласну прокуратуру повторно розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 05.01.2023 про отримання публічної інформації з урахуванням висновків суду та надати ОСОБА_1 публічну інформацію, якою володіє Рівненська обласна прокуратура і яка міститься в договорі № l від 17.12.2021, укладеному між Рівненською обласною прокуратурою та ТОВ "Вербуд-Рівне", про організацію спільного будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:001:0121, з урахуванням визначених законом обмежень доступу до інформації, шляхом надсилання на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 впродовж п`яти робочих днів з моменту набрання даного рішення суду законної сили".
		Разом з тим судом першої інстанції вірно враховано, що рішення у справі  №460/2556/23 не містить положень щодо надання всієї інформації, якою володіє Рівненська обласна прокуратура і яка міститься в договорі № l від 17.12.2021, укладеному між Рівненською обласною прокуратурою та  ТОВ "ВЕРБУД-РІВНЕ", про організацію спільного будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:001:0121. 
		Також слід зазначити, що у рішенні Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 у справі № 460/2556/23 вказано: "Водночас при застосуванні до інформації (документа) "трискладового тесту" відповідачу слід врахувати положення Постанови Пленуму Адміністративного Суду України № 10 від 29.09.2016 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" (надалі - Постанова). Згідно пункту 5.2. Постанови, виходячи з положень  ч. 1 ст. 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації",  ч.2 ст.21 Закону України "Про інформацію" та  ст.32  Конституції України, конфіденційна інформація може поширюватись у таких випадках: у відповідності до пункту 5.5 Постанови, розпорядники інформації, визначені ч.1 ст.13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч.2 ст.7 Закону України "Про доступ до публічної інформації").
		Наведені положення узгоджуються з положеннями  ч. 2 ст. 32 Конституції України, відповідно до якої не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Зважаючи на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова у наданні  певної конфіденційної інформації може бути обґрунтованою у разі, якщо розпорядник в листі вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини".
		Частиною 1 ст. 63 Закону № 1404 визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
		В розглядуваному випадку Рівненська обласна прокуратура як боржник зобов`язана була особисто вчинити певні дії, а саме повторно розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 05.01.2023 про отримання публічної інформації з урахуванням висновків суду та надати ОСОБА_1 публічну інформацію, якою володіє Рівненська обласна прокуратура і яка міститься в договорі № l від 17.12.2021 з урахуванням визначених законом обмежень доступу до інформації.
		Як вбачається з листа Рівненської обласної прокуратури від 14.03.2024 № 27-95 вих-24 слідує, що останньою повторно розглянуто інформаційний запит ОСОБА_1 від 05.01.2023 та надано ОСОБА_1 копію договору № l від 17.12.2021, в якому вилучено шляхом ретушування відомості, що віднесені товариством з обмеженою відповідальністю "Вербуд-Рівне" до конфіденційної інформації.
		Колегія суддів зазначає, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом (ст. 20 Закону України "Про інформацію").
		Статтею 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
		Положеннями статті 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в  частині першій  і  другій статті 13  цього Закону.
		Розпорядники інформації, визначені  частиною першою статті 13  цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до  частини другої статті 6  цього Закону.
		Колегія суддів зазначає, що поняття комерційної таємниці міститься у  статті 505 ЦК України, якою передбачено, що  комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв`язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.
		Здійснивши аналіз наведених вище норм законодавства суд першої інстанції вірно вказав, що визначення  ''комерційна таємниця'' включає в себе відомості та інформацію,  яка не є легкодоступною для певних категорій осіб. Дані ознаки комерційної таємниці є істотними, необхідними та невіддільними.  Конфіденційність  комерційної таємниці полягає в тому, що  інформація, яка становить комерційну таємницю, в цілому чи в певній формі та сукупності її складових має бути невідомою та не бути легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить.  Комерційну цінність інформації, яка становить комерційну таємницю, розуміють таким чином, що її використання надає володільцю інформації певні економічні переваги в силу того, що його конкуренти або інші особи такою інформацією в цілому чи в певній формі та сукупності її складових не володіють.
		Положеннями статті  36,  162 ГК України визначено, що комерційною таємницею є відомості, пов`язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб`єкта господарювання, розголошення яких може завдати шкоди його інтересам. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються суб`єктом господарювання відповідно до закону. Суб`єкт господарювання, який є власником технічної, організаційної або іншої комерційної інформації, має право на захист від незаконного використання цієї інформації третіми особами за умов, що ця інформація має комерційну цінність у зв`язку з тим, що вона невідома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, а власник інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності. 
		Суд першої інстанції вірно вказав, що склад та обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок їх захисту визначаються самостійно власником або керівником підприємства з дотриманням чинного законодавства. Підприємство має право розпоряджатися такою інформацією на власний розсуд і здійснювати щодо неї будь-які законні дії, не порушуючи при цьому права третіх осіб.
		Відтак, аналіз наведеного законодавства щодо конфіденційної інформації дає підстави виокремити такі її ознаки: встановлювати конфіденційність публічної інформації та визначати порядок її поширення можуть лише фізичні та юридичні особи; суб`єкти владних повноважень не наділені правом відносити інформацію до конфіденційної; публічна інформація не може бути віднесена до конфіденційної у випадках, визначених Законом (частини перша, друга статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації"); у випадках, встановлених законодавством, не може бути обмежено доступ до визначеної інформації, в тому числі й конфіденційної (частини п`ята та шоста статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації").
		Слід зазначити, що Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник інформації у відповіді на запит вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини. Подібні висновки сформовані у постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №806/1959/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №9901/249/19.
		З врахуванням вищенаведеного суд першої інстанції вірно вказав, що зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, що державний виконавець, закінчуючи виконавче провадження за п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" перевірив, чи дійсно відбулося фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, та чи обмеження у доступі до інформації шляхом ретушування деяких умов договору № 1 від 17.12.2021, є обґрунтованими. 
		Слід вказати, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 13.06.2024 № 75125426, не містить мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), не відповідає вимогам щодо обґрунтованості, а тому наявні підстави для визнання її протиправною та скасування. 
		Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що дії виконавця щодо прийняття оскаржуваної постанови, є його службовою діяльністю, а тому відсутні підстави для визнання дії відповідача протиправними. 
		За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
		Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
		Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
		За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
		Керуючись ст.ст. 287, 308, 310, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,- 
		                                                               ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційні скарги Міністерства юстиції України та Рівненської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року у справі № 460/7283/24 без змін.  
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
		На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко   О. І. Довга  У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Довгої О.І. в період  з 07.11.2024 по 18.11.2024 включно, повне судове рішення складено  19.11.2024

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...