Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/5304/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; праці, зайнятості населення, у тому числі; праці.
Надіслано для оприлюднення: 20.11.2024. Зареєстровано: 21.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 22.11.2024.
Дата набрання законної сили: 20.11.2024
Номер судового провадження: К/990/488/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20 листопада 2024 року 
		м. Київ
		справа № 160/5304/19
		адміністративне провадження № К/990/488/22 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Шарапи В.М.,
		суддів - Берназюка Я.О., Єзерова А.А.,
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держпраці у Дніпропетровській області) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року у складі судді Кадникової Г.В. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Баранник Н.П. (головуючий), суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРІВАН-СЕРВІС» (далі - ТОВ «ТЕРІВАН-СЕРВІС») до ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов, -
		ОПИСОВА ЧАСТИНА          
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
		1. ТОВ «ТЕРІВАН-СЕРВІС» звернулося до суду з позовом у якому просив визнати протиправними та скасування постанов ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафів: 
		№ДН61/1406/АВ/ІП-ФС/100 від 07.02.2019;
		№ДН61/1406/АВ/МГ-ФС/99 від 07.02.2019. 
		1.1 На обґрунтування позовних вимог зазначало, що в період з 11 по 14.01.2019 інспектором ГУ Держпраці у Дніпропетровській області Лазарєвим І.М. здійснено інспекційне відвідування ТОВ «ТЕРІВАН-СЕРВІС» з питань повноти, своєчасності нарахування заробітної прати працівникам підприємства. За результатами інспекційного відвідування складено акт №ДН61/1406/АВ, у якому зафіксовано порушення виявлені під час перевірки товариства.
		Не погодившись зі змістом акта, позивач направив на адресу відповідача свої письмові заперечення. За результатами розгляду заперечень відповідач частково врахував зауваження що стосуються правил внутрішнього трудового розпорядку, у іншій частині відмовив.
		22.01.2019 інспектор ГУ Держпраці у Дніпропетровській області ухвалив припис №ДН61/1406/АВ/П про усунення виявлених порушень зазначених в акті інспекційного відвідування від 14.01.2019 і вказав строк усунення порушень - 25.01.2019.
		25.01.2019 позивач надіслав на адресу ГУ Держпраці у Дніпропетровській області відповідь про усунення порушень зазначених у приписі.
		Однак, не врахувавши виконанні вимоги припису, перший заступник начальника ГУ Держпраці у Дніпропетровській області Осадчим І.М. 07.02.2019 прийняв дві постанови про накладення штрафів на товариство. 
		2. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 16.10.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.11.2021, позов задовольнив.
		Визнав протиправною та скасував постанову ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу ДН61/1406/АВ/ІП-ФС/100 від 07.02.2019.
		Визнав протиправною та скасував постанову ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу ДН61/1406/АВ/МГ-ФС/99 від 07.02.2019.
		Вирішив питання розподілу судових витрат. 
		2.1. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач не дотримався вимог закону щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи про накладення на ТОВ «ТЕРІВАН-СЕРВІС» штрафів, розмір яких є суттєвим. 
		2.2. Крім того, суд дійшов висновку про безпідставність застосування до позивача штрафів, оскільки індексацію заробітної плати працівникам за жовтень, листопад 2018 ТОВ «ТЕРІВАН-СЕРВІС» провів відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових коштів населення №1078. Щодо іншого порушення, суд вказав, що позивач не є бюджетною організацією та не фінансується з бюджету, його працівникам не потрібно встановлювати схему посадових окладів, що формується на основі міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів і тарифних коефіцієнтів. Все, що стосується оплати праці встановлюється у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. 
		3. Суди попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановили, що:
		3.1. ГУ Держпраці у Дніпропетровській області прийняв наказ №35-І від 09.01.2019 про проведення інспекційного відвідування ТОВ «ТЕРІВАН-СЕРВІС» на підставі листа ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 28.09.2018 №23194/05-05/26. На підставі зазначеного наказу, видано направлення на проведення інспекційного відвідування №16 від 10.01.2019. 
		3.2. За результатами інспекційного відвідування інспектором праці ГУ Держпраці у Дніпропетровській області складено акт №ДН61/1406/АВ від 01.14.2019, зі змісту якого вбачається, що позивач порушив законодавство про працю, а саме: тарифна сітка товариства (схема посадових окладів) сформована без міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів), індексація заробітної плати не проводиться, розрахунок індексації не відповідає встановленому порядку. 
		3.3. Не погоджуючись з порушеннями, зазначеними в акті №ДН61/1406/АВ від 01.14.2019, позивач подав заперечення на акт перевірки. За результатами розгляду заперечень, 22.01.2019 відповідач надав відповідь, згідно якої зауваження стосовно правил внутрішнього трудового розпорядку враховані, інші заперечення не спростовують більшості висновків викладених у акті інспекційного відвідування.   
		3.4. На підставі акта №ДН61/1406/АВ від 01.14.2019 та у відповідності до вимог статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), пункту 19 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (далі - Порядок №295), ГУ Держпраці в Дніпропетровській області ухвалило припис №ДН61/1406/АВ/П від 22.01.2019 про усунення виявлених порушень. 
		3.5. На виконання вимог припису ТОВ «ТЕРІВАН-СЕРВІС» надано письмові пояснення до акта перевірки №ДН1834/247/АВ від 01.11.2018 із зазначенням порушень, які усунуто, та направлено на адресу відповідача. 
		3.6. 07.11.2019 першим заступник начальника ГУ Держпраці в Дніпропетроваській області Осадчим І.М. прийняв два рішення про накладення на ТОВ «ТЕРІВАН-СЕРВІС» штрафів за порушення законодавства про працю та склав відповідні постанови:
		№ДН61/1406/АВ/ІП-ФС/100 про накладення штрафу у розмірі 4   173 грн 00 коп.;
		№ДН61/1406/АВ/МГ-ФС/99 про накладення штрафу у розмірі 1   126   710 грн 00 коп. 
		Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
		4. Відповідач подав касаційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.11.2021, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.  
		4.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права. Зокрема, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до правовідносин, щодо яких виник спір, норми Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509 (далі - Порядок № 509), оскільки оскаржені рішення прийняті відповідно до його пункту 8.
		4.2. Також відповідач вказує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до правовідносин, щодо яких виник спір, норми статей 95, 96 КЗпП України, статей 6 та 33 Закону України «Про оплату праці», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМ України від 17 липня 2002 року № 1087 (далі - Порядок № 1087) і при цьому відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права.  
		5. Позивач подав відзив на касаційну скаргу. Уважає її необґрунтованою та зазначає про відповідність оскаржених судових рішень висновкам Верховного Суду щодо застосування пунктів 6 та 7 Порядку № 295, викладених у постановах від 05.08.2019 у справі № 814/2437/17, від 13.05.2020 у справі № 804/5031/18, від 12.06. 2019 у справі № 813/3415/18, від 04.03.2021 у справі № 160/8027/18, від 15.01.2021 у справі № 1340/3731/18, від 08.12.2021 у справах                 № 620/1267/19 та № 1540/4082/18. Суть зазначених висновків зводиться до того, що розгляд відповідачем справи про порушення законодавства про працю без участі позивача, який не повідомлений про дату, час та місце її розгляду, є самостійною підставою для скасування рішення, прийнятого за наслідками такого розгляду. 
		5.1. Також вказує, що суди попередніх інстанцій правильно прийшли до висновку і про відсутність зі сторони позивача порушень вимог законодавства про працю у межах правовідносин, щодо яких виник спір. Просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.11.2021 залишити без змін.
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
		6. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 КАС України у відповідності до яких Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. 
		7. Перевірку правильності застосування судами норм матеріального права суд касаційної інстанції здійснює у редакції, чинній на час виникнення правовідносин, щодо яких виник спір.  
		8. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		9. Повноваження відповідача у спірних правовідносинах регулювались Законом України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон України №877-V), Кодексом законів про працю України, Порядком № 295.  
		10. Згідно абзацу другого та третього статті 1 Закону України №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.  
		11. Загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю) визначено статтею 4 Закону №877-V, відповідно до частини 1 якої державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом. 
		12. Частиною четвертою статті 2 цього Закону передбачено, що заходи контролю здійснюються, серед іншого, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
		13. Відповідно до статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. 
		14. Пунктом 2 Порядку № 295 передбачено, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці. 
		15. Пунктом 5 Порядку № 295 визначено, що інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників. 
		16. Отже відповідач у спірних відносинах мав право здійснювати державний контроль за додержанням законодавства про працю шляхом проведення інспекційних відвідувань.  
		17. Пунктом 19 Порядку № 295 передбачено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.  
		18. Відповідно до пункту 27 цього Порядку у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
		19. Порядок № 509 визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення". 
		20. Пунктами 3-5 цього Порядку встановлено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).
		Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.
		У разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.    
		21. Пунктами 6 та 7 Порядку № 509 визначено, що  про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. 
		Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
		22. Верховний Суд сформував сталу судову практику щодо застосування зазначених вище норм Порядку № 509 та у постанові від 08.12.2021 справі № 1540/4082/18 зробив висновок про те, що аналіз вищевказаних норм права свідчить про покладення на державний орган обов`язку повідомляти особу, яка притягується до відповідальності, про час та місце розгляду справи, а також правові наслідки неповідомлення.
		23. Зокрема, у вказаній постанові Верховного Суду зазначено:
		« 36. При цьому, з положення пункту 6 Порядку № 509 вбачається, що зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без доказів його отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим. 
		37. Множинність способів повідомлення про час та місце розгляду справи (рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам) дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.
		38. Відповідно до пункту 9 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
		39. Насамперед, Верховний Суд звертає увагу на те, що штраф у розмірі 223 380, 00 грн., який було застосовано до позивача оскаржуваною постановою, є суттєвим.
		40. Особі, до якої застосовуються такі санкції відповідальності, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
		41. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.06.2019 у справі №813/3415/18.
		42. Відповідно до пункту 7 Порядку 509 справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
		43. Отже, саме на уповноважену посадову особу покладається також обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.
		44. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду наголошує на тому, що обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
		45. Таке тлумачення пункту 6 Порядку № 509 відповідає завданням адміністративного судочинства та принципу верховенства права, оскільки має наслідком більш ефективний захист права та інтереси фізичних та юридичних осіб.
		… .
		48. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що, з`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, слід також зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в розгляді справи, не можуть бути підставою для скасування рішення про притягнення до відповідальності.
		49. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до розгляду справи, але у строк, що є меншим за п`ятиденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у розгляді справи.
		50. Відповідно до пункту 5 Порядку № 509 у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів. Якщо особа з`явилася на засідання, взяла у ньому участь і не клопотала про відкладення, то несвоєчасність отримання повідомлення (порушення п`ятиденного строку) не є підставою для визнання постанови протиправною.
		… .
		53. Таким чином, неналежне повідомлення позивача про проведення відповідачем розгляду справи є самостійною підставою для скасування оспорюваної постанови відповідача про накладення штрафу на позивача.
		54. Аналогічного висновку про скасування постанов про накладення штрафу на суб`єктів господарювання/роботодавців у випадку недотримання органом, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю Порядку №509 в частині належного повідомлення уповноваженими посадовими особами суб`єктів господарювання/роботодавців про розгляд справи про накладення штрафу дійшов Верховний Суд у постановах від 12.06.2019 у справі №813/3415/18 та від 15.01.2021 у справі                            № 1340/3731/18, від 04.03.2021 у справі № 160/8027/18, від 17.03.2021 у справі №160/9340/18, від 01.06.2021 у справі №160/294/19». 
		24. У справі, що розглядається, колегія суддів касаційного суду не вбачає підстав для відступу від вказаних висновків Верховного Суду.            
		25. Як вбачається з матеріалів справи, обставин, які б свідчили про ухилення позивача від отримання повідомлення судами не встановлено. Суди встановили, що відповідач не надав належних і допустимих доказів про повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про порушення вимог законодавства про працю.
		26. Таким чином, з огляду на недотримання відповідачем порядку накладення штрафів, позивач був позбавлений можливості брати участь в розгляді зазначеної справи, почути свої права та обов`язки, бути вислуханим, надати заперечення, своєчасно здійснити захист своїх порушених прав, пред`явити факти й наводити аргументи та докази, які могли бути враховані ГУ Держпраці в Дніпропетровській області. Участь позивача в розгляді справи про накладення штрафу, подання ним відповідних доказів могло вплинути на прийняття відповідних рішень відповідачем.  
		27. Відтак висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову є обґрунтованими, а доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм Порядку № 509 та Порядку №295 є помилковими.
		28. Також у цій справі суди попередніх інстанцій, установивши таке порушення процедури прийняття рішення про накладення штрафів, наслідком якого є визнання протиправними оскаржених рішень, перейшли до аналізу інших обставин, встановлених перевіркою і які стали додатковою підставою до задоволення позову. 
		29. З цього приводу суд касаційної інстанції зазначає, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося, що за встановлення протиправності дій контролюючого органу щодо прийняття рішень, які є самостійною підставою для скасування рішень, прийнятих за наслідками такого розгляду, у суду немає підстав для аналізу протиправності висновків контролюючого органу по суті виявлених перевіркою порушень.
		30. Проте всупереч приписам частини п`ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суди попередніх інстанцій наведених вище висновків Верховного Суду не врахували, та, встановивши таке порушення процедури прийняття рішень, яке є самостійною підставою для визнання їх протиправними і скасування, вдалися до оцінки зазначених у матеріалах перевірки порушень по суті.
		31. За таких обставин колегія суддів касаційного суду дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій прийняли правильне по суті рішення щодо задоволення позовних вимог, проте з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим оскаржені судові рішення слід змінити в частині мотивів їх прийняття. 
		За правилами статті 351 КАС України Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.    
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 351 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області задовольнити частково.  
		Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року у справі     № 160/5304/19 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови. 
		У іншій частині - залишити без змін.    
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
		 
		Головуючий суддя                                                                                          В. М. Шарапа
		 
		Судді                                                                                                              Я. О. Берназюк 
		 
		                                                                                                              А. А. Єзеров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...