Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 650/90/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Незаконне заволодіння транпортним засобом.
Надіслано для оприлюднення: 21.11.2024. Зареєстровано: 21.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 22.11.2024.
Дата набрання законної сили: 19.11.2024
Номер судового провадження: 11-кп/819/219/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023231090001311

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		Єдиний унікальний номер справи: 650/90/23
		Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1 
		Номер провадження: 11-кп/819/219/24 
		Доповідач: ОСОБА_2 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19 листопада 2024 року Херсонський апеляційний суд у складі:
		головуючого судді: ОСОБА_2 
		суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		при секретарі судового засідання: ОСОБА_5 
		за участі прокурора: ОСОБА_6 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12023231090001311 за апеляційною скаргою прокурора Бериславської окружної прокуратури ОСОБА_7 зі змінами на вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 18.12.2023 року щодо :
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,громадянина України,уродженця смт.Іллінці Іллінецькогорайону Вінницькоїобласті, який зареєстрованийза адресою: АДРЕСА_1 ,фактично проживаєза адресою:  АДРЕСА_2 , раніше не судимого, 
		обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 289 КК України, 
		ВСТАНОВИВ:
		Вироком Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 18.12.2023 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 289 КК України тапризначено йомупокарання за ч. 4 ст. 185 КК - увиді 5 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 289КК України у виді 3 років позбавлення волі.
		На підставіст.70ККУкраїни засукупністю кримінальнихправопорушень шляхомпоглинення меншсуворого покараннябільш суворимостаточно призначено ОСОБА_8  покаранняу виді5років позбавленняволі.На підставіст.75КК звільнено відвідбування призначеногосудом покаранняз випробуваннямз іспитовимстроком 3роки та покладено передбаченіч.1,п.2.ч.3ст.76КК Україниобов`язки. 
		На підставі ч.5 ст. 72КК України зараховано обвинуваченому ОСОБА_8 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 08 червня 2023 року по 11 червня 2023 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. 
		Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати. 
		Судом першої інстанції ОСОБА_8 визнано винуватим у тому , що він 18 квітня 2023 року приблизно о 07.00 год. перебуваючи в с. Ольгівка Бериславського району Херсонської області, умисно в умовах воєнного стану в Україні, шляхом відкриття незачиненої на запираючий пристрій хвіртки проник на територію домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , де через незачинені на запираючий пристрій двері проник до середини приміщення сараю, звідки таємно викрав металеву розкладну драбину вартістю 750 грн., належну потерпілому ОСОБА_9 , яку обернув на власну користь, після чого продовжуючи свій злочинний умисел, аналогічним способом з приміщення тієї самої господарчої споруди (сараю) таємно викрав бензиновий кущоріз «КЕДРОВНИК» вартістю 1470 грн, належного потерпілому ОСОБА_9 , який обернув на власну користь, чим спричинив останньому майнову шкоду на загальну суму 2220 грн.
		Крім того, ОСОБА_8 07 червня 2023 року приблизно о 15:00 год. перебуваючи біля будинку АДРЕСА_4 на ґрунті раптово виниклого умислу, направленого на незаконне заволодіння транспортним засобом, умисно, таємно, скориставшись відсутністю власника та всупереч його волі, незаконно заволодів транспортним засобом, автомобілем марки ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номером кузова, рами/шасі НОМЕР_2 , білого кольору, 1990 року випуску, який належить потерпілому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вартість якого складала 39115,33 грн, чим спричинив, останньому майнову шкоду на вищевказану суму.
		Дії обвинуваченого кваліфіковані судом за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, поєднане з проникненням у інше приміщення та за ч. 1 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом.
		Вимоги і узагальнені доводи апеляційної скарги.
		В апеляційній скарзі прокурор просив вирок скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. 
		До початку апеляційного розгляду перший заступниккерівника Херсонськоїобласної прокуратури ОСОБА_11 (далі -прокурор)подав змінидо апеляційноїскарги прокурората проситьвирок змінити у підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
		За епізодом протиправних дій ОСОБА_8 від 18.04.2023 року стосовно потерпілого ОСОБА_9 перекваліфікувати дії обвинуваченого з ч. 4 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України та призначити покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік.
		Вказати вважати ОСОБА_8 засудженим за ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік, ч. 1 ст. 289 КК України - позбавлення волі строком на 3 роки. 
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_8 остаточно призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки. 
		На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.
		На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_8 обов`язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		На підставі ч. ч. 1, 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_8 строк попереднього ув`язнення з 08.06.2023 по 11.06.2023, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. 
		Стягнути з ОСОБА_8 на користь приватного судового експерта ОСОБА_12 процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судово-товарознавчих експертиз № 3375/23 від 15.06.2023, вартість якої склала 500 гривень, № 1896/23 від 19.04.2023, вартість якої склала 240 грн. 
		Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.05.2023 року на бензиновий кущоріз «КЕДРОВНИК»; металеву розкладну драбину з 5 щаблів, виконану з металу. 
		У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
		Вказує, що 09.08.2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18 липня 2024 року .
		Ураховуючи те, що вартість майна яке таємно в умовах воєнного стану викрав ОСОБА_8 (за епізодом від 18.04.2023) становила 2220 гривень, і ця сума була меншою за розмір, з якого відповідно до Закону №3886-IX та положень Податкового кодексуУкраїни настає кримінальна відповідальність, а саме 2684 грн., то, з огляду на передбачений ст.58Конституції України і ст.5КК України підлягає застосуванню принцип зворотної дії закону в часі.
		Проте, виходячи з матеріалів кримінального провадження, визнаного судом доведеним, встановлено факт протиправного проникнення ОСОБА_8 до іншого володіння потерпілого ОСОБА_9 , що обвинуваченим підтверджено під час допиту в судовому засіданні.
		Зазначає, що відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» та позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.08.2024 у справі № 127/26638/23, якщо незаконне проникнення до житла, іншого приміщення чи сховища поєднане зі вчиненням крадіжки, кримінальну відповідальність за яку з огляду на вартість викраденого законом не передбачено, вчинене належить кваліфікувати за ст. 162 КК України.
		В діях обвинуваченого ОСОБА_8 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, що не погіршує становище останнього та за положеннями ст. 337 КПК України та правового висновку Великої Палати Верховного Суду, який викладено у постанові від 03.07.2019 у справі № 288/1158/16 надає суду право зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення.
		За ч. 1 ст. 162 КК України до ОСОБА_8 можна застосувати лише покарання у вигляді обмеження волі, оскільки останній ніде не працює та не має достатнього доходу, щоб дозволило б сплатити штраф.
		Також апелянт наводить доводи про неправильне вирішення судом питання про процесуальні витрати, зазначає, що у провадженні для визначення вартості викраденого майна проведено судово- товарознавчі експертизи, висновки за якими складено судовим експертом ОСОБА_12 , тому саме на корить цього експерта мали бути стягнуті з обвинуваченого , а не на користь держави , як про як вказав у вироку суд.
		Зазначає, що суд не вирішив питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, оскільки вбачається зматеріалів кримінальногопровадження стосовно ОСОБА_8 з метоюзбереження речовихдоказів ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.05.2023 у справі № 490/3242/23 накладено арешт на бензиновий кущоріз «КЕДРОВНИК ; металеву розкладну драбину з 5 щаблів .
		Проте, суд першої інстанції безпідставно у вироку не постановив рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.
		Позиції учасників судового провадження, висловлені в ході апеляційного розгляду.
		Прокурор підтримав доводи та вимоги зміненої апеляційної скарги. 
		Обвинувачений та потерпілі про дату, час апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, в судове засідання неодноразово не з`являлися, про поважність причини неявки не повідомили. Заяву про відкладення апеляційного розгляду не подавали.
		Неприбуття потерпілих, обвинуваченого участь яких не є обов`язковими з огляду зміну апеляційних вимог прокурора, відповідно до приписів ч. 4 ст. 401, ч.4 ст. 405 КПК не перешкоджає апеляційному розгляду. 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, дослідивши зазначені в апеляційній скарзі письмові докази , колегія суддів дійшла наступного висновку.
		Мотиви суду.
		В апеляційній скарзі зі змінами прокурором не оспорюються висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень за встановлених і викладених у вироку обставин, вид та міру призначеного покарання за ч. 1 ст. 289 КК України, правильність застосування судом положень ст. 75, 76 КК. 
		Колегія суддів переглядає вирок в межах змінених апеляційних вимог.
		Як видноіз вироку,суд визнавдоведеним ,що  ОСОБА_8 18 квітня 2023 року приблизно о 07.00 год. перебуваючи в с. Ольгівка Бериславського району Херсонської області, умисно в умовах воєнного стану в Україні, шляхом відкриття незачиненої на запираючий пристрій хвіртки проник на територію домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , де через незачинені на запираючий пристрій двері проник до середини приміщення сараю, звідки таємно викрав металеву розкладну драбину вартістю 750 грн., належну потерпілому ОСОБА_9 , яку обернув на власну користь, після чого продовжуючи свій злочинний умисел, аналогічним способом з приміщення тієї самої господарчої споруди (сараю) таємно викрав бензиновий кущоріз «КЕДРОВНИК» вартістю 1470 грн, належного потерпілому ОСОБА_9 , який обернув на власну користь, чим спричинив останньому майнову шкоду на загальну суму 2220 грн.
		Ці дії обвинуваченого були кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, поєднане з проникненням у інше приміщення.
		Перевіряючи доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів враховує, що 09серпня 2024року набравчинності Закон України «Провнесення зміндо КодексуУкраїни проадміністративні правопорушеннята деякихінших законівУкраїни щодопосилення відповідальностіза дрібневикрадення чужогомайна таврегулювання деякихінших питаньдіяльності правоохороннихорганів» №3886-ІХвід 18липня 2024року (далі-Закон 3886-ІХ від18липня 2024року. 
		Зазначеним законом ст.51 КУпАП «Дрібне викрадення чужого майна» викладено у новій редакції відповідно до якої дрібним викраденням чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати визначено викрадення майна, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч.1 ст.51 КУПАП), або якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.2 ст.51 КУпАП). 
		Згідно зправовим висновком об`єднаноїпалати ККСВерховного суду,викладеним упоставі від07.10.2024року  усправі №278/1566/21,Закон 3886-ІХвід 18липня 2024року, яким унесені зміни дост. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенніст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченогост. 51 КУпАП.
		Зміни, внесеніЗаконом № 3886-ІХ мають зворотну дію в часі.
		У ході з`ясування чи перевищує вартість викраденого розмір, визначенийст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд.IV Податкового кодексу України.
		Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв`язку з набуттям чинностіЗаконом № 3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
		Як видно,  ОСОБА_8 обвинувачується за ч.4 ст. 185 КК України у вчиненні 18 квітня 2023 року таємного викрадення майна (крадіжка) потерпілого  ОСОБА_9  на загальну суму2220 грн.,поєднаного з проникненням у приміщення.
		З огляду на положення ч.1 ст.5 КК України, ст.51 КУпАП в редакції Закону № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року, у 2023 році кримінально караним викраденням чужого майна є таке викрадення чужого майна, вартість якого на момент вчинення діяння перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян тобто 2684 гривні. 
		Оскільки вартість викраденого майна на час вчинення діяння не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, до цього діяння має застосовуватися ст. 5 КК України і ОСОБА_8 не підлягає притягненню до кримінальної відповідальності за скоєння крадіжки майна на суму 2200 грн. за ч. 4 ст. 185 КК України. 
		Проте,  ОСОБА_8 вчинив крадіжку поєднану з проникненням у приміщення потерпілого  ОСОБА_9 , і його дії підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 162 КК.
		Вирішуючи питання щодо наявності підстав для кваліфікації дій  ОСОБА_8  за ч. 1 ст. 162 КК України , колегія суддів виходить із фактичних обставин, установлених судом першої інстанції, без переоцінки доказів.
		Суд першоїінстанції встановив,що ОСОБА_8 18 квітня 2023 року приблизно о 07.00 год. умисно шляхом відкриття незачиненої на запираючий пристрій хвіртки проник на територію домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , де через незачинені на запираючий пристрій двері проник до середини приміщення сараю у домоволодінні, яке належить потерпілому ОСОБА_9 .
		Об`єктивна сторона ст. 162 КК України полягає, серед іншого, в незаконному проникненні до житла чи іншого володіння особи, зокрема, у незаконному проникненні до приміщення, як це встановлено судом першої інстанції у цьому провадженні.
		Під незаконним проникненням до житла чи іншого володіння особи потрібно розуміти будь-яке вторгнення, здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи з порушенням у встановленому законом порядку.
		Суд першої інстанцій встановив, що  ОСОБА_8 усвідомлював, що приміщення, до якого він протиправно проник, перебуває у володінні іншої особи.
		На підставі наведеного, враховуючи положення ч. 3 ст. 337 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне перекваліфікувати дії  ОСОБА_8 з ч. 4 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України - незаконне проникнення іншого володіння особи і призначити покарання в межах санкції цієї частини статті, тому вирок суду в цій частині підлягає зміні.
		Наведені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду викладеним у поставі від 07.10.2024 року у справі № 278/1566/21, у постанові від 21 серпня 2024 року у справі № 127/26638/23.
		Вирішуючи питання пропризначення видуі розмірупокарання зач.1ст.162КК Україниколегія суддів враховуєступінь тяжкостівчиненого кримінальногоправопорушення, дані проособу обвинуваченого,який ранішене судимий,не працевлаштований, замісцем проживанняхарактеризується посередньо,на облікуу лікарянарколога талікаря психіатране перебуває, встановленісудом першої інстанціїобставини,що пом`якшуютьпокарання,відсутність обставин,що обтяжуютьпокарання ,межі апеляційнихвимог  та вважає що покарання, призначене в межах санкції ч. 1 ст. 162 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік, буде відповідати вимогам ст. 50, 65 КК України.
		Вбачається, що у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8  заобвинуваченням ускоєні кримінальногоправопорушення передбаченогоч.4ст.185 ККУкраїни булопроведено експертизу№ 1896/23від 19.04.2023року ,предметом оцінкиякої буломайно,викрадене употерпілого  ОСОБА_9 ,витратина якустановлять 240грн.,а за обвинуваченняму скоєнікримінального правопорушенняпередбаченогоч. 1 ст. 289 КК України проведено експертизу № 3375/23 від 15.06.2023, витрати на яку становлять 500 грн. 
		Зважаючи нате, щовтративчинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправністьдіяння ОСОБА_8 за ч.4ст.185 КК України та необхідністю перекваліфікації діяння останнього на ч.1 ст.162 КК України , яка не пов`язана з викраденням майна щодо якого було проведено експертизу, а ініціатором проведення судової товарознавчої експертизи за цим діянням був орган досудового розслідування, тому відповідно до приписів ст. 122, 124 КПК України витрати на проведення експертизи № 1896/23 від 19.04.2023 року не підлягають стягненню з обвинуваченого, а мають бути віднесені на рахунок держави. 
		В свою чергу з ОСОБА_8  на користь держави підлягають стягненню витрати на залучення експерта за висновком № 3375/23 від 15.06.2023 року в розмірі 500 грн. 
		Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
		Положеннями ч.4 ст.376 КПК України встановлено, що у резолютивній частині вироку у разі визнання особи винуватою, зазначається рішення про відшкодування процесуальних витрат.
		Так, згідно зі ст. 119, 124 КПК України та роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п.11 постанови від 07.07.1995 №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
		В даному кримінальному провадження під час проведення досудового розслідування за ч.1 ст. 289 КК України була проведенасудово-товарознавча експертиза № 3375/23 від 15.06.2023, витрати на яку становлять 500 грн.  
		За таких обставин, враховуючи положення статей 119, 124 КПК України та роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, яка містяться у п.11 постанови від 07.07.1995 №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», апеляційний суд вважає, що витрати на залучення експерта № 3375/23 від 15.06.2023 року підставно суд стягнув на користь держави, за рахунок яких державою має бути відшкодовані експерту вартість проведеної експертизи.
		Жодною нормою кримінального процесуального закону не передбачено, що витрати на проведення експертизи з обвинуваченого стягуються на користь конкретного експерта, який проводив експертизу.
		Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що витрати на проведення експертиз мають бути стягнуті на рахунок експерта ОСОБА_12 позбавлені правового обґрунтування.
		За наведеного вище, враховуючи, що кваліфікація дій обвинуваченого підлягає зміні з ч.4 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України вирок суду першої інстанції в частині вирішення питання про процесуальні витрати належить змінити, та віднести витрати у розмірі 240 грн. за проведення експертизи № 1896/23 від 19.04.2023 року на рахунок держави 
		Тож, в цій частині апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
		Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки не вирішив питання про скасування арешту на майно накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.05.2023 на бензиновий кущоріз «КЕДРОВНИК»; металеву розкладну драбину колегія суддів вважає безпідставними.
		Колегія суддів враховує приписист. 26 КПК України, згідно з якими сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
		Як видно із матеріалів кримінального провадження, у реєстрі матеріалів кримінального провадження не зазначено, що у цьому кримінальному провадженні було вжито заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.
		Ухвала слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.05.2023 року, на яку посилається апелянт, в матеріалах кримінального провадження не міститься, обґрунтованих доводів про те, що вказана ухвала слідчого судді була надана до суду , апелянтом не надано. Не додано копії зазначеного судового рішення і до змін до апеляційної скарги.
		З технічного запису судових засідань видно, що прокурор у судових дебатах не просив суд скасувати арешт з речових доказів.
		Занаведеного,колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині, оскільки вбачається, що справу судом , як то передбачене ст.26,22 КПК Українирозглянуто з урахуванням принципів диспозитивності та змагальності на підставі тих доказів та документів, які були надані сторонами кримінального провадження .
		Питання про долю речових доказів суд у вироку вирішив за наявності у матеріалах провадження постанови слідчого про залучення речових доказів.
		Колегія суддів за наведених обставин вважає за можливе роз`яснити прокурору, що він не позбавлений можливості звернутися із відповідним клопотанням до суду першої інстанції з метою вирішення питання скасування арешту на майно в порядку ст. 537- 539 КПК України. 
		За таких обставин, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.
		Цивільний позов оскаржуваним вироком не вирішувався.
		Керуючись ст. 404 , 405,409, 419, ч. 2 ст. 376 КПК України, апеляційний суд, 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу вредакції зміненихапеляційних  вимог задовольнитичастково.
		Вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 18.12.2023 року щодо ОСОБА_8 змінити.
		Дії ОСОБА_8 за епізодом від 18 квітня 2023 року з ч. 4 ст. 185 КК України перекваліфікувати на ч. 1 ст.162 КК України. Призначити за ч. 1 ст. 162 КК України ОСОБА_8 покарання у виді одного року обмеження волі.
		Вважати ОСОБА_8  засудженим за ч. 1 ст. 289 КК України до покарання у виді трьох років позбавлення волі.
		На підставіч.1ст.70КК Україниза сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_8 вважати засудженим до остаточного покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки. 
		На підставі ст. 75 КК України вважати ОСОБА_8 звільненим від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених п. п.1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		На підставі ч.1,5 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_8 строк попереднього ув`язнення з 08.06.2023 року по 11.06.2023 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. 
		Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави судові витрати на проведення судової експертизи № 3375/23 від 15.06.2023 року в сумі 500 грн.
		Витрати на проведення судової експертизи № 1896/23 від 19.04.2023 року у розмірі 240 грн. віднести на рахунок Держави.
		В іншій частині вирок суду щодо ОСОБА_8 залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 3 місяців з дня її оголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду Верховного Суду.
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		 
		 
		ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...