Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 308/14160/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 22.11.2024.
Дата набрання законної сили: 13.11.2024
Номер судового провадження: 61-5293ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                       
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 листопада 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 308/14160/21
		провадження № 61-5293св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,  
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 , 
		відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гончарова Валентина Вікторовича на постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 лютого            2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Мацунича М. В.,         Собослоя Г. Г.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовної заяви
		 
		 
		У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про припинення обтяження нерухомого майна (земельної ділянки). 
		 
		Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що згідно з державним актом на право приватної власності на землю від 25 червня 1999 року серії ЗК № 015:010845      ОСОБА_2 була власником земельної ділянки площею 0,085 га, розташованої на АДРЕСА_1 .
		05 жовтня 2007 року між ОСОБА_3 і Акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» (далі - АТ «Брокбізнесбанк», банк) був укладений кредитний договір № 421/1, згідно з яким боржник отримав у кредит грошові кошти.                                      На забезпечення виконання зобов`язань боржника за цим кредитним договором,                  05 жовтня 2007 року ОСОБА_2 уклала з банком іпотечний договір № 421/2, відповідно до якого передала банку в іпотеку земельну ділянку, розташовану                           на АДРЕСА_1 .
		Позивач указувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, а вона як єдина спадкоємиця прийняла за нею спадщину, що підтверджено довідкою державного нотаріуса від 08 червня 2018 року.
		На підставі постанови Правління Національного банку України (далі - НБУ), виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд)                28 лютого 2014 року прийняла рішення № 9 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у АТ «Брокбізнесбанк» строком на три місяці. На підставі постанови Правління НБУ, виконавча дирекція Фонду 11 червня 2014 року прийняла рішення № 45 про початок здійснення процедури ліквідації банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку на один рік, який декілька разів продовжувався рішеннями Фонду- до 10 червня 2018 року.
		15 жовтня 2019 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 10731110121000818 про державну реєстрацію припинення банку як юридичної особи, тому ліквідація банку вважалася завершеною, а банк ліквідованим.
		Посилаючись на положення частин першої, другої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», позивач вважала, що Фонд набув прав і обов`язків банку, які виникають як із кредитного договору, так і з іпотечного договору. У зв`язку з цим Фонд набув також і права та обов`язки іпотекодержателя за іпотечним договором.
		У травні 2018 року зобов`язання боржника за кредитним договором припинилися       у зв`язку з повним погашенням заборгованості за цим договором. Цей факт підтверджено довідками уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку                               від 04 травня 2018 року № 1114 та заступника директора-розпорядника Фонду                       від 26 липня 2021 року № 49-036-10071/21. Зокрема, у цих довідках зазначено, що боржник не має кредитної заборгованості перед банком за кредитним договором.
		Отже, Фонд в особі уповноваженої особи на ліквідацію банку, який набув прав і обов`язків банку за кредитним і за іпотечним договорами, повинен був звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки за цим іпотечним договором. Однак таких дій не вчинив.
		 
		Вказувала, що на її звернення державний реєстратор листом від 12 травня 2021 року відмовив у знятті такої заборони (іпотеки). Тому записи про обтяження (іпотеку) земельної ділянки у Державному реєстру Іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна не припинені, що, на думку позивача, порушує її майнові права, пов`язані з розпорядженням земельною ділянкою й зумовило звернення до суду із цим позовом.
		 
		ОСОБА_1 просила суд визнати припиненим обтяження (іпотеку) земельної ділянки площею 0,085 га, розташованої на АДРЕСА_1 , вчинене на підставі іпотечного договору від 05 жовтня 2007 року № 421/2, укладеного між         ОСОБА_2 і АТ «Брокбізнесбанк», виключити записи про таке обтяження (іпотеку) з Державного реєстру Іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а також стягнути судовий збір та витрати на правничу допомогу.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанцій
		 
		Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 вересня 2023 року, ухваленим у складі судді Дергачової Н. В., позов задоволено.
		Визнано припиненим обтяження (іпотеку) земельної ділянки площею                               0,085 га, розташованої на АДРЕСА_1 , вчинене на підставі іпотечного договору від 05 жовтня 2007 року№ 421/2, укладеного між ОСОБА_2                                             і Акціонерним банком «Брокбізнесбанк», та виключено записи про таке обтяження (іпотеку) з Державного реєстру Іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. 
		Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 444,80 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката - 10 000,00 грн, а всього - 11 444,80 грн. 
		 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що іпотека є припиненою в силу припинення основного (кредитного) зобов`язання в зв`язку з його повним виконанням, тому наявні підстави для виключення записів про іпотеку з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. У спірних правовідносинах підстави для зобов`язання нотаріуса та/або державного реєстратора вчиняти певні дії відсутні, тобто у позивача фактично відсутній інший спосіб захисту своїх порушених прав, що призведе до неможливості для позивача відновити свої права, а це є неприпустимим.
		Спростовуючи доводи відповідача про відсутність у нього обов`язку та повноважень на звернення до нотаріуса із заявою про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з державних реєстрів, суд першої інстанції виходив з того, що такий обов`язок мав бути виконаний банком, який цього не вчинив. Отже, мав бути виконаний Фондом як ліквідатором АТ «Брокбізнесбанк» під час проведення процедури ліквідації, оскільки пункт 1 частини першої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачає, що Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження органів управління банку. Тому суд уважав, що саме відповідачем допущені такі порушення прав позивача та вимог діючого законодавства, які призвели до виникнення спору у цій справі.
		 
		При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд врахував, що представник позивача подав до суду письмові заяви у цій справі, неодноразово брав участь у розгляді справи як у суді першої, так і апеляційної інстанції (в апеляційному порядку оскаржено ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження), натомість відповідач не подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а також будь-яких доказів на підтвердження своєї позиції.
		 
		З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, є документально обґрунтованим            у розмірі 10 000,00 грн та відповідає складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанцій
		 
		Постановою Закарпатського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено, рішення Ужгородського міськрайонного суду від 06 вересня 2023 року скасовано. 
		У позові ОСОБА_1 відмовлено.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції погодився з тим, що право позивачки порушено, однак вказав, що належним відповідачем за вимогами про визнання іпотеки припиненою, скасування запису про іпотеку є банк, щодо якого 15 жовтня 2019 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення без правонаступника юридичної особи.
		Вказавши, що можуть існувати випадки, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації), суд апеляційної інстанції вважав, що матеріалами справи встановлено, що Фонд не може бути відповідачем у подібних правовідносинах, тому констатував про недоведеність вимог позивача саме через пред`явлення таких до неналежного відповідача.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		У квітні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гончаров В. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 лютого       2024 року та залишити в силі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 вересня 2023 року, або ухвалити нове рішення, яким встановити факт припинення іпотеки та скасувати записи про таку іпотеку.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суду від 25 квітня 
		2024 року вказану касаційну скаргу залишено без руху.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника  ОСОБА_1 - адвоката Гончарова В. В., витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
		 
		У червні 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 04 жовтня 2024 року 
		№ 1181/0/226-24, у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_4 , у справі 
		№ 308/14160/21 призначено повторний автоматизований розподіл.
		 
		Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 жовтня 2024 року справу призначено судді-доповідачу 
		Коломієць Г. В., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Луспеник Д. Д.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду               у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скаргамотивована тим, що суд апеляційної інстанцій не застосував правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 13 вересня           2023 року у справі № 295/7291/20 (провадження № 61-11106св21).
		 
		Заявник указує, що суд апеляційної інстанції фактично послався на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 295/7291/20 (провадження № 61-11106св21), однак не врахував, що Верховний Суд у цій постанові вийшов за межі позовних вимог з метою здійснення належного та ефективного захисту прав позивача і встановив факт припинення іпотеки та скасував запис про заборону відчуження іпотечного майна.
		 
		Вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про те, що Фонд                                не є належним відповідачем у справі. 
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу 
		 
		У червні 2024 року Фонд подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року - без змін, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
		Вважає, що оскільки стягнення судових витрат є похідним від задоволення позовних вимог, а Фонд не є належним відповідачем, то стягнення цих витрат є безпідставним та необґрунтованим.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами 
		 
		Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії ЗК                      № 015-010845, земельна ділянка, площею 0,085 га, що розташована в АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, передана у приватну власність                  ОСОБА_2 
		 
		05 жовтня 2007 року між ОСОБА_3 та Акціонерний банк «Брокбізнесбанк», який змінив назву на АТ «Брокбізнесбанк», укладений кредитний договір № 421/1, на умовах якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 2 000,00 доларів США на строк з 05 жовтня 2007 року до 04 жовтня 2012 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13 % річних на споживчі цілі.
		 
		На забезпечення виконання зобов`язань боржника за цим кредитним договором,  між ОСОБА_2 та банком 05 жовтня 2007 року укладений іпотечний договір № 421/2, згідно з яким ОСОБА_2 передала банку в іпотеку земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 . 
		Пунктом 10.3 іпотечного договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання позичальником основного зобов`язання за кредитним договором.
		 
		Із Інформації з Державного реєстру іпотек від 25 жовтня 2021 року № 280987760 щодо цієї земельної ділянки встановлено, що 05 жовтня 2007 року за № 5786617 іпотекодержателем АБ «Брокбізнесбанк» внесено обтяження - іпотека на строк до 04 жовтня 2012 року із забороною відчуження цього нерухомого майна                           від 05 жовтня 2007 року № 5786563.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
		 
		Згідно з довідкою Першої ужгородської державної нотаріальної контори                        від 08 червня 2018 року № 487/02/14-198/2011, єдиним спадкоємцем за законом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, є її донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка мешкає та зареєстрована                        у АДРЕСА_2 .
		 
		На підставі постанови Правління НБУ від 28 лютого 2014 року № 107 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до категорії неплатоспроможних» виконавча дирекція Фонду 28 лютого 2014 року прийняла рішення № 9 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «Брокбізнесбанк» з 03 березня 2014 року. 
		 
		Відповідно до постанови Правління НБУ від 10 червня 2014 № 339 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» виконавча дирекція Фонду 11 червня 2014 року прийняла рішення № 45 «Про початок здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Брокбзнесбанк» і на призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк».
		Рішеннями Фонду було неодноразово продовжено повноваження ліквідатора АТ «Брокбізнесбанк», визначені статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, щодо підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку.
		 
		05 квітня 2018 року уповноважена особа Фонду на ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк» видала ОСОБА_3 довідку № 1114 про те, що ОСОБА_3 не має кредитної заборгованості перед АТ «Брокбізнесбанк» за кредитним договором від 05 жовтня 2007 року № 421/1.
		 
		10 червня 2019 року уповноважена особа Фонду на ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк»  подала документи державному реєстратору юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань для державної реєстрації припинення банку як юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
		 
		Відповідно до статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 15 жовтня 2019 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань N 910731110121000818 про державну реєстрацію припинення Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» як юридичної особи, отже, ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим.
		 
		Після ліквідації банку ОСОБА_3 звернувся до Фонду із заявою про припинення іпотеки нерухомого майна, на яку 26 липня 2021 року отримав відповідь                             № 49-036-10071/21 про те, що повноваження Фонду як ліквідатора АТ «Брокбізнес банк» припинені. У відповіді також вказано, що згідно з інформацією, наявною у володінні та розпорядженні Фонду, за кредитним договором від 05 жовтня 2007 року № 421/1, зобов`язання ОСОБА_3 перед АТ «Брокбізнесбанк», станом на дату початку процедури ліквідації банку - 11 червня 2014 року, відсутні.
		 
		Згідно з листом від 12 травня 2021 року № 18/01-16 приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Петрик Н. В. повідомила ОСОБА_1 про неможливість зняття заборони із земельної ділянки, оскільки вона не надала повідомлення про припинення іпотечного договору від АТ «Брокбізнесбанк».
		 
		 
		 
		 
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
		- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Гончарова В. В. підлягає частковому задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Вказаним вимогам закону судові рішення не відповідають.
		 
		Щодо припинення іпотеки
		 
		За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		 
		Відповідно до статей 3, 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
		 
		Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України). 
		 
		Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). 
		Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України). 
		 
		Обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - це обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом (абзац п`ятий частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).
		 
		Записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки за належного виконання в повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором є перешкодами в реалізації власником права розпорядження відповідним майном.
		 
		Системний аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави зробити висновок, що після сплати боржником перед банком боргу у повному обсязі, кредитний договір припиняється у зв`язку з виконанням боржником зобов`язання за кредитним договором, а отже, і припиняється дія всіх забезпечувальних договорів.
		 
		Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року                  у справі № 127/26402/20 (провадження № 61-12159св21), постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц (провадження № 14-88цс19).
		 
		Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону) (частина перша статті 8 ЦК України).
		 
		Щодо встановлення факту
		 
		У постанові Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 295/7291/20 (провадження № 61-11106св21) зроблено такий висновок: «у справі, що переглядається: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання іпотеки припиненою, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку. В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що зобов`язання за кредитним договором припинилося у зв`язку з припиненням без правонаступників юридичної особи - позикодавця, а тому є припиненою й іпотека. Вважала нотаріуса належним відповідачем за такими вимогами, оскільки лише нотаріус має повноваження зняти заборону на відчуження іпотечного майна; суди не звернули увагу, що зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи як у добровільному, так і за примусовому порядку її ліквідації. Стаття 609 ЦК України поширюється на договірні, недоговірні, основні та додаткові (акцесорні) зобов`язання; з урахуванням установлених обставин у цій справі, положень статті 609 ЦК України, ліквідації юридичної особи позикодавця (ПАТ КБ «Західінкомбанк») за кредитним договором від 26 грудня 2006 року № 261206/2203-271, укладеним між КБ «Західінкомбанк» та ОСОБА_2 , існують підстави для висновку про припинення зобов`язань за кредитним договором, та внаслідок цього припинення права іпотеки за договором іпотеки від 26 грудня 2006 року № 271, який укладений між ПАТ КБ «Західінкомбанк» та ОСОБА_1;
		касаційний суд зауважив, що належним відповідачем за вимогами про визнання іпотеки припиненою, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку є ПАТ «Західінкомбанк», щодо якого 03 травня 2019 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення без правонаступника юридичної особи. Проте, запис про реєстрацію обтяження не скасований, адже повідомлення про припинення іпотеки у порядку статті 74 Закону України «Про нотаріат» не подано. Наявність такого запису порушує право власника предмета іпотеки.
		 
		Тлумачення частини першої статті 8 ЦК України свідчить: законодавець визначив порядок усунення прогалин в приватному праві. Приватні відносини є різноманітними, а соціальне життя - рухливе. У зв`язку з цим може виникнути необхідність визначення певного правила, яке не закріплено в приватно-правових нормах безпосередньо; умовами застосування аналогії закону є те, що: відносини, до яких застосовується аналогія, охоплюються предметом цивільно-правового регулювання (статті 1, 9 ЦК); наявність прогалини в їх регулюванні (прогалини в праві); відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин (норми акту цивільного законодавства або договору); існують правові норми, що регулюють подібні за змістом відносини; застосування аналогії закону не повинно суперечити суті цих відносин.
		 
		Касаційний суд зауважує, що можуть існувати випадки, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Касаційний суд констатує, що в ЦК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин для випадку, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто, бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Подібною нормою є абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України, відповідно до якої, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, то фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України). Тому Касаційний Суд підкреслює, що коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації), то особа (іпотекодавець) може звернутися із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку згідно з абзацом третім частини четвертої статті 277 ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.
		 
		… за таких обставин та з урахуванням наявних підстав вважати іпотеку припиненою, касаційний суд вважає за можливе встановити факт припинення іпотеки та скасувати запис про заборону відчуження на іпотечне майно та про іпотеку, які внесені на підставі договору іпотеки від 26 грудня 2006 року. Касаційний суд акцентує увагу, що ця постанова Верховного Суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування заборони відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку».
		 
		Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 13 червня 2024 року у справі № 333/8899/21 (провадження № 61-6732св23).
		 
		Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, суд розглядає в порядку окремого провадження. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України, частини четверта, шоста статті 294 ЦПК України).
		 
		ЦПК України не визначено осіб, які є заінтересованими у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які суд розглядає в порядку окремого провадження. Коло заінтересованих осіб визначається залежно від мети встановлення фактів, взаємовідносин таких осіб із заявником у зв`язку з фактами, які підлягають встановленню, і які можуть вплинути на їх права та обов`язки. Неправильне визначення такої особи заявником не є підставою для відмови у задоволенні заяви, оскільки заінтересовані особи повинні бути залучені до участі у справі також з ініціативи суду або можуть вступити у справу з власної ініціативи.
		 
		У справі, що переглядається, встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання припиненим обтяження (іпотеки) майна, переданого в іпотеку, та виключення записів про таке обтяження з Державних реєстрів обтяжень, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що зобов`язання за кредитним договором припинено внаслідок належного виконання, тому і іпотека є припиненою. 
		 
		Відповідачем за цим позовом ОСОБА_1 визначила Фонд, мотивуючи це тим, що АТ «Брокбізнесбанк» припинило свою діяльність, а Фонд набув прав та обов`язків банку.
		 
		Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань діяльність АТ «Брокбізнесбанк» як юридичної особи припинено 15 жовтня 2019 року, правонаступники відсутні. 
		 
		Згідно з частиною шостою статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження Фонду, зазначені у пункті 17 частини п`ятої статті 12, пунктах 5 і 6 частини другої статті 37, частині сьомій статті 44 та частинах п`ятій - десятій статті 52 цього Закону, припиняються після повного завершення заходів щодо банку, передбачених частинами п`ятою - десятою статті 52 цього Закону. 
		 
		Отже, оскільки банк виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 15 жовтня 2019 року,                            а ОСОБА_1 звернулася до суду у листопаді 2021 року, то Фонд не може бути відповідачем у справі.
		 
		Отже, Фонд не є стороною кредитного договору з позивачкою, у нього відсутні зобов`язання перед позивачем, тому у цій справі Фонд не є належним відповідачем. Належним відповідачем за вимогою про скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна є саме АТ «Брокбізнесбанк», проте його діяльність припинена без правонаступника. Водночас запис про реєстрацію обтяження, здійснений на підставі іпотечного договору, не скасований, адже повідомлення про припинення іпотеки у порядку статті 74 Закону України «Про нотаріат» банком                     не подано. Наявність такого запису порушує право власника предмета іпотеки.
		 
		Дослідивши наявні у справі докази, суди попередніх інстанцій надали їм належну оцінку та обґрунтовано вважали, що наявні підстави вважати іпотеку припиненою, оскільки позичальник ОСОБА_3 виконав зобов`язання за кредитним договором. Тобто суди встановили факт припинення іпотеки за договором іпотеки 05 жовтня 2007 року, який укладений між ОСОБА_2 та АТ «Брокбізнесбанк», за яким приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Петрик Н. В. на підставі статті 73 Закону України «Про нотаріат» зареєстровано заборону відчуження нерухомого майна. Зазначений факт не оспорюється.
		 
		Верховний Суд підкреслює, що коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації), то особа (іпотекодавець) може звернутися із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування відповідних обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з абзацом третім частини четвертої статті 277 ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.
		 
		Суд застосовує аналогію закону й аналогію права тоді, коли, на переконання суду, певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого є прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Відсутність у процесуальних кодексах положень про аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 червня              2022 року у справі № 2-591/11, провадження № 14-31цс21)).
		 
		Отже, за встановлених обставин у цій справі та з урахуванням наявних підстав вважати іпотеку припиненою, касаційний суд уважає за можливе встановити факт припинення іпотеки, вчиненої на підставі договору іпотеки від 05 жовтня 2007 року, про що просить у касаційній скарзі ОСОБА_1 . 
		Колегія суддів акцентує увагу, що ця постанова Верховного Суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування заборони відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Згідно зі статтею 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		 
		Ураховуючи, що у цій справі Фонд не є належним відповідачем, з яким спір про право позивача відсутній, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про встановлення факту припинення обтяження.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		У справі за заявою про встановлення факту припинення іпотеки, поданою на загальних підставах у порядку позовного провадження, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто належний відповідач, на підставі аналогії закону також підлягає застосуванню частина сьома статті 294 ЦПК України, згідно з якою при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом. Зазначене зумовлено тим, що покладення судових витрат у зв`язку з розглядом такої заяви на неналежного відповідача, який при встановленні цього факту в порядку окремого провадження як заінтересована особа такі витрати не відшкодовує, суперечить закону (див.: постанову Верховного Суду від 13 червня 2024 року у справі № 333/8899/21 (провадження № 61-6732св23)).
		 
		З урахуванням наведеного відсутні підстави для розподілу судових витрат, а саме стягнення судового збору та витрат на правову допомогу. 
		 
		Отже, судові витрати у цій справі ОСОБА_1 не відшкодовуються.
		 
		Керуючись статтями 141,400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд                    у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 - адвоката Гончарова Валентина Вікторовича задовольнити частково.
		Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 вересня                2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.
		 
		Встановити факт припинення обтяження (іпотеки) земельної ділянки площею                               0,085 га, розташованої на АДРЕСА_1 , вчиненого на підставі іпотечного договору від 05 жовтня 2007 року№ 421/2, укладеного між ОСОБА_2 і Акціонерним банком «Брокбізнесбанк».
		 
		Виключити записи про таке обтяження (іпотеку) з Державного реєстру Іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,    є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                              Д. Д. Луспеник
		 
		 
		 
		Судді:                                                                                               І. Ю. Гулейков
		 
		 
		 
		                                                                                                       Б. І. Гулько
		 
		 
		 
		                                                                                                        Г. В. Коломієць
		 
		 
		 
		                                                                                                        Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...