Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/24943/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; витребування майна із чужого незаконного володіння.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 22.11.2024.
Дата набрання законної сили: 20.11.2024
Номер судового провадження: 61-9980ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		 
		20 листопада 2024 року
		м. Київ
		справа № 760/24943/20
		провадження № 61-9980 св 24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., 
		Лідовця Р. А.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Сол-Проперті», товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», 
		треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Прокудіна Людмила Дмитрівна,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 07 березня 2023 року у складі судді Коробенка С.В. та постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2024 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Гаращенка Д. Р., Олійника В. І.,
		ВСТАНОВИВ:
		1.            Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У листопаді 2020 року  ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Сол-Проперті» (далі - ТОВ «Сол-Проперті»), товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» 
		(далі - ТОВ «Кей-Колект»), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Д. В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Прокудіна Л. Д., про витребування майна із чужого незаконного володіння, скасування держаної реєстрації права власності.
		Позовна заява мотивована тим, що 24 вересня 2020 року її представник виявив в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності за ТОВ «Сол-Проперті» на квартиру 
		АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2160938180000). Запис внесений 04 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д. В.
		При цьому, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявний запис про обтяження № 7554623, зареєстрований 11 липня 2008 року приватним нотаріусом Прокудіною Л. Д. на підставі договору іпотеки від 11 липня 2008 року № 2824, укладеного між ОСОБА_3 та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»).
		Також, у Державному реєстрі іпотек міститься запис обтяження № 7554696, підставою для обтяження в якому зазначено договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 12 грудня 2011 року № 5207-5208, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Саенком Е. В. іпотекодержателем за вказаним договором зазначено ТОВ «Кей-Колект».
		20 серпня 1993 року між нею та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб. 
		11 березня 1996 року квартира була приватизована ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 11 березня 
		1996 року № 12646.
		Таким чином, спірна квартира набута ОСОБА_3 за час перебування у зареєстрованому шлюбі, а тому це нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя.
		Вона не була обізнана про укладення її чоловіком договору іпотеки, предметом якого була спірна квартира, яка є спільним майном подружжя, свою згоду на укладення такого правочину вона не надавала. Отже, державна реєстрація права власності на квартиру за ТОВ «Кей-Колект» була здійснена з порушенням положень закону. 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, а 09 грудня 2014 року вона звернулась із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка до П`ятої Київської державної нотаріальної контори. Після чого вона довідалась, що 
		12 грудня 2011 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» відступило право вимоги за вказаним договором іпотеки на користь ТОВ «Кей-Колект».
		У свою чергу, з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що перший запис про право власності на спірну квартиру було внесено приватним нотаріусом Пономарьовою Д. В. з відкриттям розділу та реєстрацією об`єкта нерухомого майна за номером 2160938180000 на підставі договору купівлі-продажу за ТОВ «Сол-Проперті».
		З вищевказаного вбачається, що спірне майно відчужене іпотекодержателем 
		ТОВ «Кей-Колект» шляхом укладення договору купівлі-продажу від 04 вересня 
		2020 року № 1651, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д. В., з ТОВ «Сол-Проперті», на підставі іпотечного застереження.
		04 вересня 2020 року здійснено державну реєстрацію права власності ТОВ «Сол-Проперті» на спірну квартиру, запис № 38042940.
		При цьому звернення стягнення на квартиру шляхом укладення договору купівлі-продажу було здійснено під час дії мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
		Звернення стягнення на предмет іпотеки було здійснене з порушенням встановленої законом процедури, оскільки боржник, ОСОБА_3 , не міг отримати вимогу про усунення порушень зобов`язання, оскільки помер задовго до перереєстрації квартири за відповідачем. Вона не отримувала вимогу банку про усунення порушень. 
		Вона позбавлена можливості зареєструвати право власності на спірну квартиру, як спадкоємець чоловіка, через наявність запису про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Сол-Проперті». З огляду на те, що право власності на квартиру було зареєстровано за ТОВ «Кей-Колект» без будь-яких правових підстав, незаконно та з грубим порушенням закону, квартира підлягає витребуванню із чужого незаконного володіння ТОВ «Сол-Проперті».
		З врахуванням викладеного  ОСОБА_1 просила суд витребувати 
		із чужого незаконного володіння ТОВ «Сол-Проперті» квартиру АДРЕСА_1 на її користь; скасувати державну реєстрації права власності ТОВ «Сол-Проперті» на зазначену квартиру (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2160938180000), запис від 04 вересня 2020 року № 38042940, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д. В.
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 07 березня 2023 року 
		у задоволенні позову ОСОБА_1  відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у справі відсутні докази укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, що свідчить про порушення іпотекодержателем умов іпотечного договору щодо процедури задоволення своїх вимог.
		Крім того, обґрунтованим є посилання позивачки, як правонаступника іпотекодавця, на те, що їй не направлялася вимога в порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку» про усунення порушення зобов`язань. У справі наявні докази отримання 27 січня 2014 року такої вимоги спадкодавцем позивачки - ОСОБА_3 , проте враховуючи, що на момент звернення стягнення на предмет іпотеки власником квартири була саме позивачка, вимогу про усунення зобов`язань повинна була бути направлена саме на її адресу.
		Вирішуючи питання про обґрунтованість обраного позивачкою способу захисту своїх прав, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що хоча позивачка 
		та ТОВ «Сол-Проперті» не перебували між собою безпосередньо у договірних правовідносинах, проте саме на підставі договору купівлі-продажу від 04 вересня 2020 року відбулося відчуження належного їй, як правонаступниці 
		ОСОБА_3 , об`єкту нерухомого майна.
		Таким чином, належним способом захисту прав ОСОБА_1 є оспорювання договору купівлі-продажу квартири від 04 вересня 2020 року.
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою Київського апеляційного суду від 18 червня 2024 року апеляційну скаргу представника  ОСОБА_1 -  ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 07 березня 2023 року залишено без змін.
		Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачкою обрано неефективний спосіб захисту порушених прав шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння. 
		Ефективним способом захисту порушених прав позивачки є оспорення договору купівлі-продажу від 04 вересня 2020 року, на підставі якого відчужено спірну квартиру на користь ТОВ «Сол-Проперті». 
		Апеляційний суд дійшов висновку про те, що договір купівлі-продажу 
		від 04 вересня 2020 року є дійсним, його сторонами не розірваний, у судовому порядку не оспорений. Отже, скасування державної реєстрації права власності не призведе до відновлення прав позивачки, тому що ТОВ «Сол-Проперті» на підставі вказаного правочину зможе відновити запис про власника. Посилання апеляційної скарги на те, що права позивачки підлягають захисту шляхом пред`явлення віндикаційного позову, є помилковими, оскільки суперечать закону. 
		Відчуження спірного предмету іпотеки відбулось на підставі договору іпотеки, в якому визначено застереження щодо надання права іпотекодержателю вчиняти договори купівлі-продажу у разі наявної заборгованості боржника. Наявність заборгованості підтверджена вимогами банку за 2014 рік, яку отримав боржник особисто. Судом апеляційної інстанції встановлена недобросовісна поведінка позивачки, яка протягом 10 років з моменту відкриття спадщини не отримує свідоцтво про право на спадщину та у реєстрі Іпотек не змінює іпотекодавця. 
		Доводи апеляційної скарги щодо застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги, оскільки вони відносяться до предмету доказування щодо вчинення правомірного правочину (договору купівлі-продажу) та не можуть бути підставою для витребування майна із чужого незаконного володіння. Позивачкою не доведено незаконне вибуття, поза її волею майна, з урахуванням її недобросовісної поведінки.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2  просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 760/24943/20 
		з Солом`янського районного суду м. Києва. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
		У серпні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2024 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ТОВ «Кей-Колект» під час укладення договору купівлі-продажу іпотечного майна з ТОВ «Сол-Проперті» допустив значні порушення закону, які є підставою для скасування відповідної державної реєстрації права власності за новим набувачем майна, а саме не укладено окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя, хоча вказана вимога передбачена договором іпотеки. На адресу позивача не направлялась вимога про усунення порушень у порядку передбаченому статтею 35 Закону України «Про іпотеку», хоча на момент укладення спірного договору купівлі-продажу власником предмета іпотеки, іпотекодавцем, була позивачка. Апеляційний суд також не звернув уваги на те, що іпотекодержателем не було укладено окремого договору про задоволення його вимог, що передбачено договором іпотеки, тому відсутні були правові підстави для вирішення спору у позасудовому порядку. 
		З моменту вступу позивачки у спадщину після смерті чоловіка та укладення спірного договору купівлі-продажу у порядку положень статті 38 Закону України «Про іпотеку» пройшло 6 років. Разом з тим позивачки не було направлено вимогу про усунення порушень. 
		Законом України «Про іпотеку» не пов`язується факт набуття спадкоємцем, який не є боржником за основним зобов`язанням, статусу іпотекодавця із обов`язковим повідомленням кредитора про смерть попереднього іпотекодавця. Тому висновок апеляційного суду про недобросовісність дій позивача не підтверджено належними доказами.
		Суди дійшли помилкового висновку про те, що позивачкою обрано неефективний спосіб захисту, оскільки спірне нерухоме майно вибуло з власності позивачки поза її волею, тому у неї наявне право на витребування спірного майна із чужого незаконного володіння. Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 15 листопада 2023 року у справі № 592/11227/20 (провадження №61-6833 св 22), від 06 березня 2024 року у справі № 756/3939/20 (провадження № 61-14873 св 23).
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов. 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		11 липня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 1137103100, за умовами якого позичальник отримав кредит у сумі 75 000 доларів США.
		11 липня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір № 89978, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л. Д., згідно з яким ОСОБА_3 передав в іпотеку банку належну іпотекодавцю квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 80-82, т. 1).
		Відповідно до пунктів 5.1 договору іпотеки сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. 
		Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 договору іпотеки позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».
		Відповідно до підпункту 5.2.2 пункту 5.2 договору іпотеки позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».
		Відповідно до договору факторингу від 12 грудня 2011 року № 1 та договору відступлення прав вимоги від 12 грудня 2011 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект» права вимоги за кредитним договором № 1137103100 та іпотечним договором № 89978, укладеними з ОСОБА_3 (а.с. 84-88, 92-94, т. 1).
		ОСОБА_3 взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, унаслідок чого станом 20 січня 2014 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 108 181,83 долар США, у зв`язку з чим ТОВ «Кей-Колект» надіслало боржнику вимогу про усунення порушення умов кредитного договору та про намір звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки (а.с. 104, т. 1). 
		Вказана вимога ТОВ «Кей-Колект» отримана ОСОБА_3 27 січня 2014 року, залишилась ним без виконання.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 01 липня 2014 року.
		Спадкоємцем майна померлого ОСОБА_3 є його дружина - 
		ОСОБА_1 , проте свідоцтво про право на спадщину вона не отримала.
		04 вересня 2020 року ТОВ «Кей-Колект» та ТОВ «Сол-Проперті» уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, з умовами якого ТОВ «Сол-Проперті» 
		за 690 123 грн придбало квартиру АДРЕСА_1 .
		Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності на спірну квартиру було внесено приватним нотаріусом Пономарьовою Д. В. з відкриттям розділу та реєстрацією об`єкта нерухомого майна за номером 2160938180000 на підставі договору купівлі-продажу від 04 вересня 2020 року за ТОВ «Сол-Проперті».
		2. Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Надаючи правову оцінку встановленим судами обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних 
		або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
		Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
		Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).
		Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша 
		статті 546 ЦК України).
		Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).
		Частиною першою статті 1 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом;.
		Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. (стаття 3 Закону України «Про іпотеку»).
		Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
		Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Якщо позивач (іпотекодавець) вважає порушеними свої права на предмет іпотеки (внаслідок позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки відповідачем), він може, з огляду на фактичні обставини, вимагати відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України). 
		Цей спосіб захисту застосовується у випадку вчинення однією із сторін правопорушення, в результаті чого порушені права та законні інтереси іншої сторони. При цьому позивач повинен довести, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено всупереч вимогам закону, тобто з порушенням прав позивача.
		Велика Палата Верховного Суду послідовно виснувала щодо ефективних способів захисту при неодноразовому відчуженні майна. Відповідно до її висновків захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, не є ефективним способом захисту права власника (пункти 73, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі 
		№ 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18); пункти 84, 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження №14-208цс18)).
		Судом установлено, що спірне нерухоме майно не відчужувалось третім особам. На момент звернення позивача з позовом та розгляду справи судом спірне нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу було відчужено ТОВ «Кей-Колект», як іпотекодержателем, на користь ТОВ «Сол-Проперті» у порядку позасудового способу звернення стягнення, врегульованого положеннями 
		статей 36, 38 Закону України «Про іпотеку». 
		Тобто на підставі іпотечного застереження ТОВ «Кей-Колект» відчужено спірне майно, відповідно до договору іпотеки спадкодавець позивачки був іпотекодавцем, а іпотекодержателем - ТОВ «Кей-Колект».
		Отже, між позивачем та ТОВ «Кей-Колект» наявні договірні відносини 
		(договір іпотеки), які регулюють звернення стягнення на спірне нерухоме майно. ТОВ «Кей-Колект» звернуло стягнення на спірне нерухоме майно на підставі зазначеного договору.
		Обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами.
		За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. 
		Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту.
		Оскільки порушення права власності позивача відбулось у результаті звернення стягнення ТОВ «Кей-Колект» на предмет іпотеки та відчуження спірного майна відповідно до договору купівлі-продажу, то заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння, скасування держаної реєстрації права власності не опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення, оскільки позивачкою фактично не було оспорено договір купівлі-продажу від 04 вересня 2020 року, укладений між ТОВ «Кей-Колект» та ТОВ «Сол-Проперті».
		Отже, враховуючи обставини конкретної справи та за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння, скасування держаної реєстрації права власності є неналежним способом захисту. Вказані висновки спростовують доводи касаційної скарги у відповідній частині. 
		Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (провадження 
		№ 12-83гс21).
		Посилання касаційної скарги на те, що ТОВ «Кей-Колект» під час укладення договору купівлі-продажу іпотечного майна з ТОВ «Сол-Проперті» допустив значні порушення закону, на увагу не заслуговують, оскільки між сторонами виникли договірні правовідносини, проте позивачкою не оскаржено відповідний правочин у судовому порядку. 
		Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. 
		Щодо судових витрат
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 400, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 07 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                   Д. Д. Луспеник
		 
		Судді:                                                                             І. Ю. Гулейков
		 
		                                                                                      Б. І. Гулько
		 
		                                                                                      Г. В. Коломієць
		 
		                                                                                      Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...