Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/10073/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 22.11.2024.
Дата набрання законної сили: 13.11.2024
Номер судового провадження: 61-16094ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 листопада 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 466/10073/22
		провадження № 61-16094св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого  -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І.,  Лідовця Р. А.,   
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , як правонаступник ОСОБА_2 ,
		відповідач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишок 50/1»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу    ОСОБА_1 , що є правонаступником ОСОБА_2 , на  ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 02 червня 2023 року у  складі судді Луців-Шумської Н. Л. та постанову Львівського апеляційного суду від  16 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
		 
		У грудні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишок 50/1» (далі - ОСББ «Затишок 50/1»), в якому просила: визнати трудові відносини між нею та ОСББ «Затишок 50/1» припиненими з 28 травня 2019 року; зобов`язати ОСББ «Затишок 50/1» видати наказ про її звільнення на підставі пункту 5 частини першої статті 41  Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП  України); зобов`язати ОСББ  «Затишок 50/1» належним чином заповнити її трудову книжку; стягнути з ОСББ «Затишок 50/1» на її користь: компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату в розмірі 206,14 грн, компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 20 604,15 грн, вихідну допомогу в розмірі 47 326,86 грн, середній заробіток за час вимушеного прогулу та за час затримки видачі трудової книжки в розмірі 335 419,73 грн, відшкодування моральної шкоди в розмірі 24 500,00 грн. 
		 
		У квітні 2023 року ОСББ «Затишок 50/1» подало до суду відзив на позов ОСОБА_2 , у якому вказало на необґрунтованість доводів позовної заяви та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
		 
		Разом із вказаним відзивом ОСББ «Затишок 50/1» подало до суду клопотання про закриття провадження у справі, яке мотивувало тим, що спір не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Зазначило, що спір стосується корпоративних правовідносин, оскільки виник між юридичною особою ОСББ  «Затишок 50/1» і її учасником ОСОБА_2 , пов`язаний з діяльністю, управлінням такої юридичної особи, реалізацією учасником ОСББ права на участь в його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу. Цей спір повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.
		 
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
		 
		Ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 02 червня 2023 року клопотання ОСББ «Затишок 50/1»  про закриття провадження у справі задоволено. Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСББ «Затишок 50/1» про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання вчинити дії, стягнення належних до виплати сум, середнього заробітку за час затримки у видачі трудової  книжки, відшкодування моральної шкоди закрито з підстав, передбачених пунктом  1  частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Роз`яснено ОСОБА_2 , що цей спір відноситься до юрисдикції господарського суду.
		 
		Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що переданий позивачем на розгляд суду спір стосується корпоративних правовідносин, тому не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а відноситься до юрисдикції господарського суду.
		 
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Львівського апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 02 червня 2023 року  - без змін.
		 
		Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження у процесі розгляду справи, тому підстави для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
		 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи   
		 
		У листопаді 2023 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 02 червня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		 
		Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, зокрема, неврахування судами обставин, які стали підставою для звернення з позовом, а отже, дійшли помилкового висновку про підсудність цього спору судам господарської юрисдикції (частина друга статті 389 ЦПК України).
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
		 
		-  не дослідили надані заявницею докази та суть спору, а зосередились лише на питанні предметної юрисдикції;
		 
		-  не врахували, що заявниця не оспорює у своєму позові жодних рішень ОСББ  «Затишок 50/1», зокрема й рішення про її звільнення з посади голови правління відповідача, а має на меті лише захист її трудових прав, а саме: оформлення її звільнення належним чином з виданням відповідного наказу, з  внесенням запису у трудовій книжці та з виплатою всіх належних при звільненні  сум, а також відшкодування їй шкоди, завданої бездіяльністю відповідача; 
		 
		-  не звернули увагу на те, що статутом ОСББ  «Затишок 50/1» частку співвласників у статутному капіталі (майні) об`єднання не визначено, тому співвласники багатоквартирного будинку не є носіями корпоративних прав, а відносини між  співвласниками багатоквартирного буднику та ОСББ  «Затишок 50/1» не  є  корпоративними;
		 
		-  не надали належної оцінки тому, що постановою Львівського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року у цивільній справі № 466/4118/20 її позов до ОСББ  «Затишок 50/1» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні та відшкодування моральної шкоди задоволено частково; стягнуто на її користь з ОСББ  «Затишок 50/1» 8 408,79 грн, з яких: 588,69 грн - заробітна плата, 7 8020,10 грн - сума відпускних без врахування обов`язкових платежів і зборів;
		 
		-  безпідставно послались на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 910/5179/20.
		 
		У січні 2024 року ОСББ «Затишок 50/1» подало до Верховного Суду  відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому зазначило про необґрунтованість доводів касаційної скарги.
		 
		Також у січні 2024 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відповідь на відзив ОСББ «Затишок 50/1», в якому зазначила, що доводи відповідача у цьому відзиві є необґрунтованими, не спростовують фактів та обставин, викладених у її касаційній скарзі.
		 
		У березні 2024 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про залучення його до участі у справі як правонаступника померлої позивачки ОСОБА_2 . Вказану заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що його дружина ОСОБА_2 , позивачка у справі, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом  про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 14 березня 2024 року Відділом  державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 1779. Посилаючись на частину третю статті 1268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК  України), заявник просив залучити його до участі у справі як правонаступника позивачки ОСОБА_2 .
		 
		Також у березні 2024 року до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення   ОСББ «Затишок 50/1», в яких заявник просив суд закрити провадження у справі у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , оскільки правовідносини у цій справі не допускають правонаступництва.
		 
		У жовтні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду клопотання про залучення його до участі у справі як правонаступника позивачки та поновлення касаційного провадження у справі. 
		 
		Клопотання обґрунтував тим, що у встановлений законом строк він звернувся до нотаріуса та отримав свідоцтво  про право на спадщину за законом від 02 жовтня 2024 року № 5048 після  смерті ОСОБА_2 . Отже, він у передбаченому законом порядку прийняв спадщину ОСОБА_2 та відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України до  нього перейшли всі її права та обов`язки як позивачки у  справі. З  огляду  на  викладене, заявник переконував, що наразі відпали підстави для зупинення касаційного провадження у справі і воно підлягає поновленню.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 13 листопада 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 02 червня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року передано судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 466/10073/22 з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали справи № 466/10073/22 з Шевченківського районного суду м. Львова; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.  
		 
		У лютому 2024 року матеріали справи № 466/10073/22 надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2024 року справу № 466/10073/22 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження  без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2024 року відмовлено ОСББ «Затишок 50/1» у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі. Провадження у справі № 466/10073/22 за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 02 червня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСББ «Затишок 50/1»  про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання вчинити дії, стягнення належних до виплати сум, середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки, відшкодування моральної шкоди зупинено до залучення до участі у справі правонаступників  ОСОБА_2 .
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2024 року клопотання ОСОБА_1 про  залучення його до участі у справі як правонаступника позивачки та  поновлення касаційного провадження у справі задоволено. Поновлено касаційне провадження у справі № 466/10073/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСББ  «Затишок 50/1»  про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання вчинити дії, стягнення належних до виплати сум, середнього заробітку за час затримки у  видачі трудової книжки, відшкодування моральної шкоди. Задоволено заяву   ОСОБА_1 Залучено до участі у розгляді справи № 466/10073/22 правонаступника позивачки ОСОБА_2 , яка померла  ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_1 .
		 
		Позиція Верховного Суду 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є  неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з  урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
		 
		Фактичні обставини справи
		 
		Матеріали справи свідчать про те, що 03 січня 2012 року створено ОСББ «Затишок 50/1», а 23 січня 2012 року проведено його державну реєстрацію (т.1 а. с. 102).
		 
		Згідно з пунктами 1-4 Статуту ОСББ «Затишок 50/1», затвердженого установчими зборами ОСББ від 03 січня 2012 року, об`єднання створене власниками квартир на нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , відповідно до Закону України  «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».
		 
		Пунктами 4.1, 4.5, 4.6 Статуту ОСББ «Затишок 50/1», затвердженого установчими зборами ОСББ від 03 січня 2012 року, передбачено, що органами управління об`єднання є загальні збори його членів, правління та ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом об`єднання є загальні збори. Правління об`єднання зі свого складу обирає голову правління і його заступника (при створенні ОСББ, голова правління та його заступник обираються установчими зборами). Голова правління забезпечує виконання рішень загальних зборів членів об`єднання та рішень правління, діє без доручення від імені об`єднання, укладає в межах своєї компетенції угоди, розпоряджається коштами об`єднання відповідно до затвердженого кошторису (т. 1 а. с. 102-107).
		 
		Відповідно до підпунктів 1-3, 13 розділу III Статуту ОСББ «Затишок 50/1», затвердженого зборами ОСББ від 12 грудня 2016 року, органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія (ревізор) об`єднання. До виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема обрання членів правління об`єднання, визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління. Порядок обрання та відкликання правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюється загальними зборами (т. 1 а. с. 116-119).
		 
		Згідно з протоколом установчих зборів власників квартир та нежитлових приміщень будинку АДРЕСА_1 від 03 січня 2012 року, ОСОБА_2 обрано головою ОСББ «Затишок 50/1».
		Протоколом загальних зборів ОСББ «Затишок 50/1» від 13 листопада 2012  року № 5 затверджено штатний персонал ОСББ «Затишок 50/1», до якого входить голова, бухгалтер та двірник (т.1 а. с. 106-108).
		 
		Відповідно до зазначеного протоколу загальними зборами прийнято рішення про те, що оклад голови ОСББ «Затишок 50/1» становить 2 000,00 грн.
		 
		На підставі протоколу загальних зборів ОСББ «Затишок 50/1» від 13 січня 2012  року № 5, 01 грудня 2012 року ОСОБА_2 видано наказ про прийняття її на роботу, згідно з пунктом 1 якого остання приступила до виконання обов`язків голови правління в ОСББ «Затишок 50/1» на основне місце роботи з 01 грудня 2012  року з окладом 2 000,00 грн (т.1 а. с. 14).
		 
		Згідно з протоколом правління від 15 лютого 2013 року № 1 внесено зміни до штатного розпису ОСББ «Затишок 50/1», а саме виведено зі штату бухгалтера з 01 березня 2013 року та покладено виконання обов`язків бухгалтера на голову правління з  виплатою 50 % посадового окладу бухгалтера, що становить 980,00  грн (т. 1 а. с. 109-110).
		 
		Наказом голови правління ОСББ «Затишок 50/1» від 27 лютого 2019 року № 2 голові правління «Затишок 50/1» ОСОБА_2 надано відпустку з 01 березня 2019  року терміном на 81 день (т. 1 а. с. 14 зворот).
		 
		Наказом голови правління ОСББ «Затишок 50/1» від 18 березня 2019 року № 3 голову правління «Затишок 50/1» ОСОБА_2 відкликано з відпустки з 18 березня 2019 року терміном на 3 дні для виконання своїх обов`язків (т.1 а. с. 16).
		 
		Відповідно до протоколу загальних зборів ОСББ «Затишок 50/1» від 22 березня 2019 року, загальні збори ОСББ «Затишок 50/1» прийняли рішення про звільнення ОСОБА_2 з посади голови ОСББ «Затишок 50/1» з 22 березня 2019 року. Натомість на посаду голови ОСББ «Затишок 50/1» призначили ОСОБА_3 (т.1 а. с. 17).
		 
		Водночас наказ про звільнення ОСОБА_2 з посади голови правління ОСББ  «Затишок 50/1» відповідачем не виносився. 
		 
		У червні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Шевченківського районного суду міста Львова з позовом до ОСББ «Затишок 50/1» про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні, в  якому просила стягнути з відповідача заробітну плату за період з 18 березня 2019  року до 20 березня 2019 року в розмірі 588,69 грн.; відпускні за 2013-2015 роки в сумі 7 820,10 грн; компенсацію за невикористані відпустки за три місяці  2012 року, за 2016-1019 роки компенсацію в сумі 19 756,55 грн; середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні з розміру 375,61 грн в день, за період з 23 березня 2019 року по день виплати заборгованості боргу по заробітній платі та компенсації за невикористані відпустки; 50 000,00 грн на відшкодування  моральної шкоди та судові витрати. 
		 
		Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 24 березня 2021 року у цивільній справі № 466/4118/20 у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
		 
		Постановою Львівського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року у цивільній справі № 466/4118/20 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 24 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнути з ОСББ «Затишок 50/1» на користь ОСОБА_2 8 408,79 грн, з яких: 588,69 грн - заробітна плата та 7  820,10 грн - відпускних без врахування обов`язкових платежів та зборів. У решті позовних вимог ОСОБА_2  відмовлено. 
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що наказ про звільнення ОСОБА_2 з посади голови правління ОСББ «Затишок 50/1»  відповідачем не виносився, що свідчить про продовження між сторонами спору трудових відносин, а тому апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідача на її користь невиплаченої заробітної плати за період роботи з 18 березня 2019 року до 20 березня 2019 року у розмірі 588,69 грн та відпускних за 2013-2015 роки у сумі 7 820,10 грн є аргументованими, оскільки вимог про поновлення на роботі чи допущення її до роботи ОСОБА_2 не заявляла. 
		 
		Що стосується вимог про стягнення з відповідача компенсації за невикористані відпустки, середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, то такі не підлягають задоволенню, оскільки стягнення зазначених виплат чинним законодавством передбачено лише у випадку звільнення працівника. 
		 
		Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди, оскільки остання не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що діями відповідача їй завдано моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру  (т.1 а. с. 41-44).
		 
		У справі, яка переглядається, у грудні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до  ОСББ «Затишок 50/1», у якому просила суд: 
		 
		-  визнати трудові відносини між нею та ОСББ «Затишок 50/1» припиненими з 28  травня 2019 року;
		-  зобов`язати ОСББ «Затишок 50/1» видати наказ про її звільнення на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України;
		 
		-  зобов`язати ОСББ «Затишок 50/1» належним чином заповнити її трудову книжку;
		 
		-  стягнути з ОСББ «Затишок 50/1» на її користь компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату в розмірі 206,14 грн;
		 
		-  стягнути з ОСББ «Затишок 50/1» на її користь компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 20 604,15 грн;
		 
		-  стягнути з ОСББ «Затишок 50/1» на її користь вихідну допомогу в розмірі 47 326,86 грн;
		 
		-  стягнути з ОСББ «Затишок 50/1» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та за час затримки видачі трудової книжки в розмірі 335 419,73 грн.
		 
		-  стягнути з ОСББ «Затишок 50/1» на її користь відшкодування моральної шкоди в розмірі 24 500,00 грн.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		 
		Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і  основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		 
		Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Воно передбачене у статті 6 Конвенції.
		 
		Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт  24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04, 29465/04).
		 
		Під доступом до правосуддя, згідно зі стандартами ЄСПЛ, розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
		 
		У своїх рішеннях ЄСПЛ указав, що для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції», заява № 23805/94).
		 
		Крім того, у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції право на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те,  що її справа буде розглянута і вирішена судом.
		 
		Наведене дає підстави для висновку, що «суд, встановлений законом» охоплює поняття юрисдикції суду, визначеної процесуальним законом.
		 
		Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		 
		Частиною першою статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
		 
		При визначенні питання належності спору до юрисдикції суду, постає два питання: по-перше, чи підлягає спір вирішенню судами, тобто чи є він юридичним у розумінні статті 124 Конституції України, якщо так, то до юрисдикції якого суду належить вирішення такого спору.
		 
		Верховним Судом враховано, що судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		 
		Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й  адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
		 
		Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у  порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		 
		Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
		 
		За змістом положень частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України(далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		 
		Частиною першою статті 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках
		 
		Таким чином, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
		 
		При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		 
		Судом установлено, що ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСББ  «Затишок 50/1» про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання вчинити дії, стягнення належних до виплати сум, середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, відшкодування моральної шкоди.
		 
		Нормами ЦК України (статті 99, 145, 147, 159, 161), Господарського кодексу України (стаття 89), Закону України «Про господарські товариства» (статті 47, 62, 63), Закону України «Про акціонерні товариства» (статті 52, 58, 59, 60, 61) визначено, що виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов`язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав. Керівник та інші члени виконавчого органу, здійснюючи управління товариством у межах правил, встановлених статутними документами, зобов`язані діяти виключно в інтересах товариства та його учасників.
		 
		Згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.
		 
		Відповідно до змісту частини третьої статті 99 ЦК України члени виконавчого органу господарського товариства можуть бути у будь-який час усунені від  виконання своїх обов`язків, якщо в установчих документах не визначені підстави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов`язків.
		 
		Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.
		Припинення повноважень керівника або іншого члена виконавчого органу не  є  порушенням його трудових прав, оскільки не обов`язково пов`язується з його звільненням. Припинення повноважень керівника або іншого члена виконавчого органу і його звільнення - це різні правові інститути. Припинення повноважень керівника або іншого члена виконавчого органу спричиняє зупинення роботи такої посадової особи, викликане відсутністю організаційних умов, необхідних для виконання роботи, оскільки без повноважень посадова особа не може здійснювати керівництво або функції члена виконавчого органу.
		 
		Відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, припинення повноважень посадової особи може бути підставою для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу та виплати вихідної допомоги у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток (стаття 44 КЗпП України), але замість розірвання трудового договору за згодою працівника його може бути переведено на іншу роботу (стаття 32 КЗпП України).
		 
		Якщо особа відсторонена від виконання повноважень керівника або іншого члена виконавчого органу та обрана інша особа для тимчасового здійснення таких повноважень, то це також не означає звільнення керівника або іншого члена виконавчого органу, бо чинним законодавством не передбачена така підстава для звільнення. У цьому разі теж має місце зупинення роботи посадової особи, викликане відсутністю організаційних умов, необхідних для виконання роботи, оскільки без повноважень посадова особа не може здійснювати керівництво або функції члена виконавчого органу.
		 
		Відносини сторін щодо оплати часу зупинення роботи посадової особи, переведення її на іншу роботу (у тому числі тимчасового), звільнення посадової особи регулюються нормами КЗпП України. Спори з цього приводу є трудовими спорами. Такі спори розглядаються за правилами ЦПК України. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від  10  вересня 2019 року у справі № 921/36/18 (провадження № 12-293гс18).
		 
		У справі, що переглядається, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, на порушення вищевказаних положень законодавства не звернув уваги на те, що позивачка ОСОБА_2 не оспорювала жодних рішень ОСББ  «Затишок 50/1», зокрема й рішення загальних зборів ОСББ від 22 березня 2019 року про її звільнення з посади голови правління відповідача, а мала на меті лише захист її трудових прав, а саме:  оформлення її звільнення належним чином з виданням відповідного наказу,  внесенням запису у трудовій книжці та виплату всіх належних при звільненні  сум, а також відшкодування завданих їй бездіяльністю відповідача шкоди. Тому правовідносини між сторонами у цій справі не є корпоративними.
		 
		Крім того, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, у своєму рішенні помилково прослався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17, від 01 лютого 2022 року у справі № 910/5179/20, та висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04 серпня 2021 року у справі № 310/8875/19, в яких відповідно були заявлені вимоги про визнання незаконним звільнення з посади директора товариства з обмеженою відповідальністю і поновлення на цій посаді; про визнання недійсними та скасування рішень установчих зборів; про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, які є нерелевантними до справи, яка переглядається.
		 
		Суд апеляційної інстанції в силу своїх повноважень не виправив указаних процесуальних порушень, допущених судом першої інстанції, та безпідставно залишив незаконне судове рішення суду першої інстанції  про закриття провадження у справі без змін.
		 
		Таким чином, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими.
		 
		Підстави відкриття касаційного провадження у цій справі, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, та відповідні доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження.
		 
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції  та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
		 
		Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу  ОСОБА_1 , що є правонаступником ОСОБА_2 , та скасувати оскаржувані судові рішення з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		 
		Під час продовження розгляду справи суд першої інстанції має врахувати викладене вище, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам сторін; вирішити справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права; ухвалити законне і справедливе судове рішення.
		 
		Щодо розподілу судових витрат
		 
		Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, із розподілу судових витрат.
		 
		Оскільки розгляд справи не закінчено, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.
		 
		Керуючись статтями 400, 406, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , що є правонаступником ОСОБА_2 , задовольнити.
		 
		Ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 02 червня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийД. Д. Луспеник    Судді:І. Ю. Гулейков     Б. І. Гулько     Г. В. Коломієць     Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...