Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/7493/23 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2024.
Дата набрання законної сили: 14.11.2024
Номер судового провадження: 51-2906км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023141380000628

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		14 листопада 2024 року
		м. Київ
		справа № 466/7493/23
		провадження № 51-2906км24
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                               ОСОБА_1 ,
		суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,   
		за участю:
		секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                  ОСОБА_5 ,  
		засудженого                                             ОСОБА_6 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 , який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 березня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023141380000628, за обвинуваченням
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,                
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2023 року  ОСОБА_6 засуджено:
		за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна;
		ч. 1 ст. 309 КК України до арешту на строк 1 місяць.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
		На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.
		Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язано засудженого ОСОБА_6 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів. 
		Згідно з вироком суду обвинувачений ОСОБА_6 у невстановлений час до 20 квітня 2023 року за невстановлених досудовим розслідуванням обставин незаконно придбав та зберігав з метою подальшого збуту за адресою свого проживання, на АДРЕСА_1 , особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс загальною масою в перерахунку на висушену речовину 31,49 г.
		20 квітня 2023 року в ранковий час обвинувачений ОСОБА_6 , реалізовуючи свій злочинний умисел на незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, збув його шляхом здійснення закладок на території Шевченківського району м. Львова, зокрема поблизу вул. Винниці, біля тунелю із залізничним полотном, поміж насаджень дерев та кущів, після чого сфотографував указані місця за допомогою свого мобільного телефона марки «Xiaomi», моделі «Readmi 5», із ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , а фотографії з відмітками місцезнаходження закладок та з їх GPS-координатами відправив потенційним клієнтам за допомогою месенджера «Telegram». У цей же день працівники поліції під час огляду місця події вилучили полімерний згорток, обмотаний прозорою клейкою стрічкою, із речовиною рослинного походження зеленого кольору, яка є канабісом, що належить до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено. Маса канабісу в перерахунку на висушену речовину становить 2,60 г.
		Надалі ОСОБА_6 , продовжуючи свій злочинний умисел, перебуваючи поблизу вул. Винниці, біля тунелю із залізничним полотном, поміж насаджень дерев та кущів, незаконно збув шляхом розміщення закладки в землі полімерні згортки, обмотані прозорою клейкою стрічкою, із канабісом усередині, що належить до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено. Маса канабісу в перерахунку на висушену речовину становила 2,54 г, 2,51 г, 1,65 г, 6,66 г, 5,14 г, 10,39 г.
		Крім того, ОСОБА_6 , порушуючи вимоги Закону України » від 15 лютого 1995 року «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», не маючи спеціального дозволу, у не встановлений досудовим розслідуванням точний час, але до 20 квітня 2023 року 17:40, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин незаконно придбав шляхом отримання закладки в м. Львові та при собі зберігав за адресою свого проживання - АДРЕСА_1 ), особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс загальною масою в перерахунку на висушену речовину 2,6962 г, та особливо небезпечний наркотичний засіб -  екстракт канабісу загальною масою 0,6439 г без мети збуту. 
		20 квітня 2023 року приблизно о 17:40 неподалік від Дачного кооперативу «Кам`янка» у м. Львові, поміж насаджень кущів та дерев ОСОБА_6 був зупинений працівниками поліції та під час поверхневої перевірки й огляду місця події  добровільно видав засоби для куріння із залишками канабісу, поліетиленовий зіп пакет і два паперових згортки з канабісом, що належить до особливо небезпечних речовин, обіг яких заборонено, загальною масою в перерахунку на висушену речовину 2,5461 г. У вилучених в обвинуваченого дерев`яному корку, металевому наперстку та предметі, схожому на шило, виявлено екстракт канабісу, що є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, масою 0,4951 г.
		За місцем проживання ОСОБА_6 , а саме  у АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено електронну вагу з нашаруванням канабісу, що належить до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, масою в перерахунку на висушену речовину 0,15 г, і нашарування на внутрішній поверхні фрагмента полімерної пляшки екстракту канабісу, що є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, загальною масою 0,1488 г.
		Львівський апеляційний суд ухвалою від 21 березня 2024 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишив без змін, а апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_8 - без задоволення.
		Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу апеляційного суду стосовно ОСОБА_6 у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю призначеного ОСОБА_6 покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та його особі внаслідок м`якості і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував і не надав об`єктивної оцінки всім обставинам, які мають значення для застосування ст. 69 КК України, а саме ступеню тяжкості, обставинам вчинення злочину і даним про особу обвинуваченого, зробив необґрунтований висновок про можливість призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 307 КК України.
		Мотивуючи своє рішення про призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 307 КК України, апеляційний суд не надав відповідної оцінки та належного обґрунтування, обмежився лише перерахуванням даних про особу ОСОБА_6 , зокрема зазначив про визнання обвинуваченим вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких обставин, спричинених відсутністю роботи. Водночас суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні та погоджуючись з рішенням місцевого суду щодо застосування положення ст. 69 КК України, не врахував ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке належить до тяжкого злочину та посягає на встановлений з метою захисту здоров`я населення порядок обігу наркотичних засобів або психотропних речовин. Прокурор стверджує, що апеляційний суд не врахував, що суспільна небезпечність вчиненого ОСОБА_6 злочину, визначається насамперед поширенням та згубним впливом наркоманії і токсикоманії на свідомість психічно нестійких людей, їх мораль і спосіб життя, що призводить до поступового занепаду, деградації особистості, скоєним обвинуваченим кримінальним правопорушенням притаманний надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений тяжкими наслідками не тільки для здоров`я конкретної особи, а й для здоров`я населення, для економіки та суспільства в цілому.
		На думку прокурора, апеляційний суд не взяв до уваги того, що в обвинуваченого ОСОБА_6 , ураховуючи кількість виявлених закладок, здійснення збуту наркотичних засобів було звичною поведінкою, тобто обвинувачений вчинив найнебезпечніший вид посягання у вказаній сфері злочинів. Його протиправна діяльність була припинена лише після втручання правоохоронних органів.
		Стверджує, що суд апеляційної інстанції не врахував того, що кримінальні правопорушення, пов`язані зі збутом наркотичних засобів та психотропних речовин, ОСОБА_6 вчинив в особливий період, тобто тоді, коли в державі запроваджено воєнний стан, з метою отримання прибутку, використав найбільш несприятливий для суспільства час, тяжкі обставини та умови, в яких опинилося суспільство, що свідчить про підвищений ступінь суспільної небезпеки скоєного.
		Зазначає, що той факт, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення внаслідок збігу тяжких обставин, у тому числі, спричинених відсутністю роботи, не є достатнім мотивом застосування до ОСОБА_6 приписів ст. 69 КК України.
		Стверджує, що визнання засудженим своєї вини та надання правдивих показань не підтверджує наявності такої обставини, що пом`якшує покарання, як активне сприяння розкриттю злочину.
		У запереченнях на касаційну скаргу прокурора засуджений ОСОБА_6 просить ухвалу апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу.
		Засуджений  ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення касаційної скарги прокурора. 
		Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в касаційній скарзі прокурора, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ст. 433Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПКУкраїни) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Висновки суду про доведеність винуватості  ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, та кваліфікація дій за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України в касаційній скарзі прокурора не оспорюються. Фактично доводи сторони обвинувачення зводяться до невідповідності призначеного місцевим судом покарання, з чим погодився апеляційний суд, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі ОСОБА_6 через м`якість.
		Ці доводи, на думку колегії суддів Верховного Суду, є необґрунтованими з огляду на таке.
		Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.
		Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.
		Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
		Тож, однією з обов`язкових умов для застосування до винної особи положень ст. 69 КК України є наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання.
		Разом з тим суди зобов`язані не тільки встановити їх наявність, а й обґрунтувати, які саме обставини справи або дані про особу підсудного визнаються такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, і яким чином такі обставини, що пом`якшують покарання, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження.
		Як убачається із судових рішень, місцевий суд, обґрунтовуючи висновок щодо виду і розміру покарання ОСОБА_6 , з чим погодився суд апеляційної інстанції, врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, відсутність негативних наслідків, дані про особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, у вчиненому щиро розкаявся, активно сприяв органу досудового розслідування в розкритті кримінальних правопорушень, його молодий вік та міцні соціальні зв`язки, а також те, що обвинувачений перерахував частково внесену заставу на потреби Збройних Сил України. Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_6 , місцевий суд відповідно до ст. 66 КК України визнав з`явлення із зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин. З урахуванням наведеного вище місцевий суд зробив висновок, що за вчинення кримінальних правопорушень, які передбачені ч. 1 ст. 309 КК України, ОСОБА_6 потрібно призначити покарання в межах санкції відповідної частини даної статті, а за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України обвинуваченому необхідно призначити покарання, нижче від найнижчої межі.
		Крім того, ураховувавши особу ОСОБА_6 , вказані вище обставини, які пом`якшують покарання, суд дійшов висновку, що його виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.
		Отже, призначене ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, є справедливим і законним.
		Ураховуючи наведене, колегія суддів не має підстав вважати рішення суду апеляційної інстанції таким, що суперечить нормам процесуального права щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення.
		Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
		Отже, з огляду на те, що правових підстав вважати призначене засудженому покарання явно несправедливим через м`якість колегія суддів не вбачає,  істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування або зміни судових рішень, при розгляді кримінального провадження в суді касаційної інстанції також не встановлено, касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає. 
		Отже, подану скаргу прокурора належить залишити без задоволення.
		Водночас є підстави для зміни судових рішень.
		Так, 16 серпня 2024 року набрали чинності внесені постановою Кабінету Міністрів України від 24 травня 2024 року № 653 зміни до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; канабіс виключено з особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг котрих заборонено (список 1, таблиця 1), та віднесено до  наркотичних засобів, чий обіг обмежено (список 1, таблиця 2). Тому, зважаючи на приписи ч. 3 ст. 5 КК, вирок й ухвала підлягають зміні в порядку ч. 2 ст. 433 КПК України, і  з цих рішень необхідно виключити посилання на канабіс як «особливо небезпечний наркотичний засіб».
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 , який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, залишити без задоволення.
		Вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2023 року та  ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 березня 2024 року стосовно ОСОБА_6 змінити: виключити із судових рішень посилання на канабіс як особливо небезпечний наркотичний засіб.
		У решті судові рішення залишити без зміни. 
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення,  є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                       ОСОБА_2                                ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...