Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/11337/21 : Господарські справи (до 01.01.2019); Корпоративних відносин.
Надіслано для оприлюднення: 21.11.2024. Зареєстровано: 22.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 22.11.2024.
Дата набрання законної сили: 05.11.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 листопада 2024 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  910/11337/21 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Баранця О.М., Губенко Н.М.,
		 
		 
		за участю секретаря судового засідання - Омельчук А.В.,
		 
		за участю представників учасників справи:
		позивача - М`яготіна О.Д. (адвокат),
		 
		відповідача 1 - Громадської організації "Київське міське фізкультурно -спортивне товариство "Україна" - не з`явився,
		 
		відповідача 2  - Дитячо-юнацької спортивної школи міста Києва з плавання - не з`явився,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 
		 
		на рішення Господарського суду міста Києва 
		(суддя - Балац С.В.)
		від 03.10.2022
		 
		та постанову Північного апеляційного господарського суду  
		(головуючий - Руденко М.А., судді -Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.)
		від 28.03.2023
		 
		у справі за позовом  ОСОБА_1 
		до Громадської організації "Київське міське фізкультурно-спортивне товариство "Україна", Дитячо-юнацької спортивної школи міста Києва з плавання
		про визнання незаконним та скасування розпорядження, зобов`язання поновити на посаді, стягнення недоплаченої суми вихідної допомоги, стягнення компенсації за несвоєчасну виплату вихідної допомоги та стягнення середнього заробітку за кожен день вимушеного прогулу. 
		 
		Короткий зміст позовних вимог та заперечень сторін
		1. У липні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка, скаржниця) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації "Київське міське фізкультурно-спортивне товариство "Україна" (далі - Громадська організація, ГО, відповідач 1) та Дитячо-юнацької спортивної школи міста Києва з плавання (далі - Спортивна школа, ДЮСШ, відповідач 2) у якому просила:
		1) визнати незаконним та скасувати розпорядження Громадської організації від 29.11.2019 № 45-к "Про припинення повноважень директора ДЮСШ м. Києва з плавання ОСОБА_1 на підставі пункту 5 статті 41 Кодексу законів про працю України  (далі - КЗпП України);
		2) зобов`язати Громадську організацію поновити негайно ОСОБА_1 на посаді директора ДЮСШ м. Києва з плавання;
		3) стягнути з Спортивної школи на користь ОСОБА_1 недоплачену суму вихідної допомоги у розмірі 42 079,45 грн, компенсацію за невчасну виплату вихідної допомоги у розмірі 22 404,25 грн та середній заробіток за час вимушеного прогулу, з розрахунку 896,17 грн за кожен день вимушеного прогулу, до дати поновлення ОСОБА_1 на роботі відповідним розпорядженням.
		2. Позов обґрунтований тим, що Громадська організація не мала законних підстав для припинення повноважень, з подальшим звільненням ОСОБА_1 з посади директора Спортивної школи згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України. Також ОСОБА_1 несвоєчасно та неповно виплачено середньомісячний розрахунок.
		Фактичні обставини справи, установлені судами
		3. 29 лютого 2008 року Головою Міського фізкультурно-спортивного товариства в м. Києві прийнято розпорядження №11, яким призначено ОСОБА_1 директором ДЮСШ з плавання з 06.03.2008. 
		4. На підставі вказаного розпорядження №11 позивачка приступила до виконання обов`язків директора Спортивної школи. Як зазначає позивачка у позовній заяві, трудовий договір або контракт з нею не укладався. Вона працювала на підставі безстрокового трудового договору.
		5. 29.11.2019 року Головою Громадської організації, відповідно до пункту 40 Постанови КМУ від 05.11.2008 №993 "Про затвердження Положення про дитячо-юнацьку спортивну школу", прийнято розпорядження №45-к "Про припинення повноважень директора ДЮСШ м. Києва з плавання ОСОБА_1", яким припинено повноваження ОСОБА_1 , як директора  Спортивної школи, на підставі  пункту 5 частини першої статті  41 КЗпП України, з 29.11.2019. 
		6. ОСОБА_1 повідомлено щодо припинення її повноважень, як директора Спортивної школи, листом Централізованої бухгалтерії дитячо-юнацьких спортивних шкіл від 13.12.2019 б/н, яке містило додатком вищевказане розпорядження. 
		7. 11.12.2019 внесено зміни в ЄДР щодо керівника. При цьому, як стверджувала позивачка, її не повідомлено про звільнення.
		8. Звертаючись з цим позовом до суду, позивачка стверджувала про те, що відповідач 2 не мав законних підстав використовувати норму пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України для припинення повноважень з подальшим звільненням позивачки з посади директора Спортивної школи, оскільки її приймали на роботу за загальним порядком, відповідно, і звільняти її могли виключно за загальним порядком на підставі норм КЗпП України. Отже позивачка вважає, що додаткова підстава для припинення повноважень (пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України) не могла бути застосована до неї.  
		Короткий зміст судових рішень
		9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2021, справу передано на розгляд до суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що заявлені позовні вимоги в повному обсязі підлягають розгляду у порядку господарського судочинства. Суд апеляційної інстанції врахував, що ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 02.04.2021 у справі                     № 758/245/20, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 02.06.2021, провадження у цивільній справі було закрито та роз`яснено, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
		10. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 відмовлено у задоволенні позову повністю.
		11.  Рішення суду першої інстанції мотивоване, зокрема, так:
		- пунктом 40 постанови КМУ від 05.11.2008 № 993 "Про затвердження Положення про дитячо-юнацьку спортивну школу" визначено, що безпосереднє керівництво спортивною школою здійснює директор, який призначається на посаду (звільняється з посади) засновником (власником) або уповноваженим ним органом відповідно до законодавства;
		-  01.06.2014 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" від 13.05.2014, відповідно до підпункту 1 пункту 1 якого частину першу статті 41 КЗпП України доповнено пунктом 5 такого змісту "5) припинення повноважень посадових осіб";
		- дії позивачки щодо оскарження розпорядження голови  ГО з підстав відсутності у нього повноважень суперечать її попередній поведінці, є недобросовісними, оскільки позивачка була призначена на посаду розпорядженням голови ГО, не висувала заперечення чи зауваження з цього приводу;
		- право голови ГО приймати на роботу та звільняти з роботи директорів ДЮСШ, заснованих і підпорядкованих товариству, укладати та розривати відповідно до законодавства контракти з ними визначено пунктом 60 Статуту ГО, тому голова ГО, приймаючи оскаржуване розпорядження, діяв на підставі повноважень наданих статутом останнього. Таке рішення не потребує згоди на прийняття такого рішення керівних органів ГО (конференція, рада, президія ради), або прийняття такого рішення виконавчим органом/власником/засновником:
		- підстави для поновлення на посаді директорки ДЮСШ та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні;
		- вимоги про стягнення недоплаченої суми вихідної допомоги у розмірі                  42 079,45 грн та компенсації за невчасну виплату вихідної допомоги у розмірі 22 404,25 грн не підлягають задоволенню за недоведеністю. Подані позивачкою документи (довідки нарахування сум заробітної плати) в обґрунтування не є допустимими та належними, оскільки підписані особою "головним бухгалтером", яка не має відношення до відповідачів, а суми, зазначені в таких довідках, не обґрунтовані жодними доказами, що не дає можливість суду здійснити власний розрахунок таких сум;
		- заява ГО про застосування наслідків спливу позовної давності відхиляється. Спір про припинення повноважень посадової особи не є трудовим спором, містить всі ознаки корпоративного спору у зв`язку із припиненням повноважень посадової особи в розумінні статті 99 ЦК України, тому строки, встановлені приписами статті 233 КЗпП України, не застосовуються. 
		12. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 апеляційну скаргу позивачки залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження 
		13. Позивачка звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій (з урахуванням уточнення) просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, а саме:
		1) визнати незаконним та скасувати розпорядження від 29.11.2019 № 45-к "Про припинення повноважень директора ДЮСШ м. Києва з плавання ОСОБА_1.";
		2) поновити позивачку на посаді директорки ДЮСШ; 
		3) стягнути зі ДЮСШ на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу, з розрахунку 896,17 грн за кожен день вимушеного прогулу, до дати поновлення останньої на роботі відповідним розпорядженням.
		14. Підставами касаційного оскарження судових рішень позивачка визначила пункти 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.
		В обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, позивачка посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, частин першої та третьої статті 99 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду, що викладені у постановах від 25.09.2019 у справі № 753/1604/17, від 22.07.2020 у справі № 569/15101/16, від 04.08.2021 у справі № 310/8875/19, від 06.06.2022 у справі № 337/1839/20, від 13.10.2020 у справі № 683/351/16-ц, від 16.10.2019 у справі № 752/10984/14-ц, від 10.09.2019 у справі № 921/36/18, від 30.01.2019 у справі № 145/1885/15-ц, 13.06.2018 у справі № 753/1150/17, від 30.09.2021 у справі № 910/8221/21, від 23.01.2023 у справі № 766/23789/19, оскільки не брав до уваги те, що:
		- розірвання трудового договору на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України можливе лише, якщо звільнений працівник був посадовою особою товариства; повинно заздалегідь відбутись припинення його повноважень (окреме рішення вищого органу управління). 
		- позивачку було прийнято на роботу за загальним порядком. Суд позбавив її права на оскарження підстав звільнення;
		- статутні документи ГО містять норми, що надають голові виключно приймати та звільняти директорів шкіл, що повністю регулюється нормами трудового права;
		- Статут ДЮСШ містить виключно право власника звільняти директора школи, що суперечить статуту ГО, який надає такі повноваження голові, який в розумінні статті 99 ЦК України не є вищим органом товариства. Статути відповідачів не містять процедури ухвалення рішення про припинення повноважень (звільнення) посадової особи;
		- незаконне звільнення позивачки з посади директорки ДЮСШ призвело до відсторонення її і від тренерської роботи;
		- позивачка не є посадовою особою юридичної особи. Пункт 30 Статуту ДЮСШ визначає, що директор є учасником навчально-тренувальної та спортивної роботи.
		Посилаючись на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункти 1, 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України, позивачка вказує, що суди порушили норми статей 7, 13, 73, 74, 76, 80, 86, 236 ГПК України та не дослідили зібрані у справі докази, встановили обставини виключно на підставі пояснень представника ГО, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі. Зокрема, суди не дослідили зібрані у справі докази, а саме:
		- копію трудової книжки, в якій підставою прийняття на роботу вказано переведення з посади завуча ДЮСШ міста Києва з плавання на посаду директора, та відсутність запису про звільнення директора з посади;
		- довідку про заробітну плату та розрахункову відомість про виплату вихідної допомоги, що видані Централізованою бухгалтерією ДЮСШ. Довідка про заробітну плату видала ДЮСШ позивачці на її запит.  На зміст та оформлення відповідної довідки, скаржниця вплинути жодним чином не мала можливості. Ведення бухгалтерії здійснювалось Центральною бухгалтерією ДЮСШ на підставі відповідного договору, оскільки фінансування школи повністю було за рахунок КМДА;
		- повідомлення Централізованої бухгалтерії ДЮСШ про звільнення від 13.12.2019. Повідомлення ГО Централізовану бухгалтерію про припинення повноважень директора ДЮСШ з плавання міста Києва ОСОБА_1. з 29.11.2019; 
		- розпорядження про припинення повноважень, яке не містить ознак наказу про розірвання трудового договору. Розпорядження містить виключно підставу для припинення повноважень. Поняття "розірвання трудового договору з посадовою особою" і "припинення повноважень посадової особи" не є ідентичними;
		- статут ДЮСШ, в якому пункт 43 не містить положень, що "директор, який призначається на посаду (звільняється з посади) засновником (власником) або уповноваженим ним органом відповідно до законодавства", на що безпідставно послався суд апеляційної інстанції.
		Окремо, без визначення підстав касаційного оскарження, що передбачені у частині другій статті 287 ГПК України, позивачка також посилається на те, що:
		- суд апеляційної інстанції прийняв відзив на апеляційну скаргу після спливу 15 календарних днів та відхилив клопотання представника позивачки, що відзив не містив клопотання про поновлення строків;
		- суди внаслідок неправильного застосування норми статті 5 ЦК України без урахування тлумачення принципу дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, яке міститься у пункті 2 рішення Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09.02.1999 та у пункті 4 рішення Конституційного Суду України №3-рп/2001 від 05.04.2001, застосували до спірних правовідносин (звільнення директорки, що була прийнята на роботу 29.02.2008) положення постанови КМУ №993 в редакції від 05.11.2008, яка відповідно до роз`яснень Міністерства України у справах сім`ї, молоді та спорту від 09.10.2009 №51/12784 не розповсюджується на директорів шкіл, що прийняті на роботу до 26.11.2008. 
		15. 02.10.2024 від позивачки до Суду надійшли додаткові пояснення у справі, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду справи                                      № 573/1020/22, які остання просить Суд врахувати під час розгляду касаційної скарги.
		Позиція інших учасників справи
		16. 30.09.2024 до Суду від відповідача 2  надійшли  пояснення на касаційну скаргу, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду справи                  № 573/1020/22, відповідно до яких останній просить Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані позивачкою судові рішення без змін.
		17. 14.10.2024 від відповідача 2  надійшли додаткові пояснення у справі, які останній просить Суд врахувати під час розгляду касаційної скарги. Крім того просить Суд залишити касаційну скаргу позивачки без задоволення, а судові рішення без змін.
		Рух касаційної скарги
		18. Верховний Суд ухвалою від 12.06.2023  відкрив касаційне провадження у цій справі та призначив її до розгляду.  
		19. 19.09.2023 Верховний Суд зупинив касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 573/1020/22.
		20. 09.09.2024 Верховний Суд поновив провадження у справі та призначив касаційну скаргу до розгляду.
		21. 15.10.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 05.11.2024.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
		22. Імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		23. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		24. Водночас Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
		25. Як вже зазначалося вище, ця справа була зупинена до  закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 573/1020/22.
		26. Відповідно до статті 43 Конституції України Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		27. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		28. Згідно частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб.
		29. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 236 ГПК України).
		30. У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2023 року у справі № 766/23789/19 (провадження № 61-3796сво 21) зазначено, що:
		«розірвання трудового договору згідно з пунктом 5 частини першої статті 41КЗпП України можливе за наявності попереднього припинення повноважень посадової особи, тобто рішення вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників. Для звільнення за вказаною нормою мають бути присутні обставини: звільнений працівник повинен бути посадовою особою товариства; повинно заздалегідь відбутись припинення його повноважень (окреме рішення вищого органу управління), що в наступному є підставою для розірвання з ним трудового договору в порядку, передбаченому чинним законодавством України та статутними документами господарського товариства.
		Таким чином, умовою для звільнення працівника, який є посадовою особою, за цією статтею КЗпП України є припинення повноважень цієї посадової особи, яке має відбуватися відповідно до законодавства та передувати звільненню, оскільки поняття «припинення повноважень» не є тотожним поняттю «звільнення».
		Разом із цим, передбачена пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України підстава розірвання трудового договору не передбачає необхідності попереднього повідомлення про звільнення, з`ясування вини працівника, доцільності та причини звільнення, врахування попередньої роботи та інших позитивних результатів.    […]
		…основними критеріями при визначенні кола посадових осіб, до яких може бути застосована ця норма, є, по-перше, належність конкретної посади до органу управління (керівного, виконавчого, наглядового тощо) юридичної особи, в тому числі закріплення статусу посадової особи в статуті, й, по-друге, передбачена законодавством чи статутом процедура припинення повноважень такої посадової особи за рішенням власника, адже наявність юридичного факту - припинення повноваження посадової особи за рішенням власника в особі відповідного органу управління, повинно передувати звільненню на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
		Вказане підтверджується правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною при розгляді спору про розірвання трудового договору на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, яка вказала, що:  «має значення не наявність підстав для припинення повноважень (звільнення) посадової особи, а дотримання органом управління (загальними зборами, наглядовою радою) передбаченої цивільним законодавством та установчими документами юридичної особи процедури ухвалення рішення про таке припинення (постанови Великої Палати Верховного Суду: від                        15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18, провадження № 14-670цс19, від 13 жовтня 2020 року у справі № 683/351/16-ц, провадження № 14-113цс20, від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17, провадження № 14-115цс20, від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19, провадження № 14-163цс20)».
		31. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі № 573/1020/22     (провадження № 14-40цс23) зроблено висновок, що:
		«як КЗпП України, так і ЦК України визначають чіткий критерій можливості застосування пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, який полягає у порядку створення юридичної особи.
		По перше, відповідно до частини другої статті 81 ЦК України юридичні особи залежно від порядку їх створення поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.
		Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
		Ця норма права містить вказівку на одну зі складових порядку створення юридичних осіб публічного права. У частині третій статті 81 ЦК України вказується, що в ЦК України встановлюється порядок створення виключно юридичних осіб приватного права, тоді, як порядок створення юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом.
		За частиною другою статті 169 ЦК України територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.
		Однією з ознак юридичної особи публічного права є реалізація публічних інтересів держави чи територіальної громади.
		Головна відмінність між ними полягає в тому, що юридичні особи приватного права створюються на підставі установчих документів (статуту або засновницького договору, якщо інше не встановлено законом) рівноправними суб`єктами на договірних засадах, що й визначає приватноправовий характер їх взаємовідносин.
		Юридичні особи публічного права створюються на підставі розпорядчого акта Президента України, органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування.
		Під час здійснення своєї діяльності юридичні особи приватного права керуються главою 8 підрозділу 2 розділу ІІ ЦК України та іншими спеціальними законами.
		Діяльність юридичних осіб публічного права визначена Конституцією України та спеціальними законами, зокрема Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації».
		По друге, статті 96-1-100 ЦК України (зі статтею 99 включно) регулюють діяльність учасників корпоративних відносин у вигляді товариства.
		Текстуальний системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що критеріями застосування частини третьої статті 99 ЦК України і пункту 5 частини третьої статті 41 КЗпП України є:
		- порядок створення юридичної особи (юридична особа приватного права)
		- форма організації (товариство).
		Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування у подібних правовідносинах пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, які викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі №815/3200/16 (адміністративне провадження                                               № К/9901/19991/18), від 06 серпня 2020 року у справі № 186/294/16-а (адміністративне провадження № К/9901/10359/19), зазначивши, що повноваження посадових осіб публічного права, зокрема органів державної влади та місцевого самоврядування, припиненню на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України не підлягають».
		Наведе дає підстави для висновку про те, що додаткова підстава розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, передбачена пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, - припинення повноважень члена виконавчого органу товариства (правління, дирекції, тощо в розумінні частини четвертої статті 99 ЦК України) поширюється лише на членів виконавчого органу  юридичних осіб - господарських товариств.
		32. Відповідно до статуту Спортивної школи вбачається, що засновником останньої є Громадська організація (відповідач 1). Громадська організація здійснює управління відповідачем 2 в межах повноважень, передбачених чинним законодавством. Метою роботи Спортивної школи не є та не може бути одержання прибутку. 
		33. Згідно з статутом відповідача 1, останній є неприбутковою громадською організацією, тобто не є господарським товариством. 
		34. Водночас Велика Палата Верховного Суду у справі № 573/1020/22 (провадження № 14-40цс23) чітко вказала, що додаткова підстава розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця поширюється лише на членів виконавчого органу  юридичних осіб - господарських товариств.
		35. Господарське товариство - це юридична особа, статутний капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарськими товариствами визначаються підприємства, установи та організації, створені на засадах угоди юридичними особами та громадянами, шляхом об`єднання їх майна та підприємницької діяльності, з метою одержання прибутку. 
		36. Відповідно до статті 1 Закону України "Про господарські товариства", до господарський товариств належать: акціонерні товариства, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. 
		37. Отже, як відповідач 1 так і відповідач 2 не підпадають під визначення господарського товариства, тому додаткова підстава для припинення повноважень не могла бути застосована до позивачки.  
		38. З огляду на викладене, застосування відповідачем 1 цієї норми (пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України) як підстави для звільнення позивачки є незаконним, а позовні вимоги про поновлення на роботі обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.
		39. Проте суди на це уваги не звернули, неправильно застосували норму пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, у зв`язку з чим судові рішенні в частині відмови в задоволенні вимоги про поновлення на роботі не можуть вважатися законними та обґрунтованими.
		40. Отже, оскаржувані судові рішення в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження Громадської організації від 29.11.2019 № 45-к "Про припинення повноважень директора ДЮСШ м. Києва з плавання ОСОБА_1. на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП України",  а також  зобов`язання Громадську організацію негайно поновити ОСОБА_1 на посаді директора ДЮСШ м. Києва з плавання,  підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про їх задоволення. 
		41. В частині позовної вимоги про стягнення з відповідача 2 на користь позивачки середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, з розрахунку 896,17 грн за кожен день вимушеного прогулу, до дати поновлення ОСОБА_1 на роботі відповідним розпорядженням, а також недоплачену суму вихідної допомоги у розмірі 42 079,45 грн та компенсацію за невчасну виплату вихідної допомоги у розмірі 22 404,25 грн, оскаржувані судові рішення слід  скасувати, оскільки суди не встановили фактичних обставин необхідних для її задоволення (розмір середньої заробітної плати, виплату вихідної допомоги та компенсацію за невчасну виплату вихідної допомоги), та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 300 ГПК України.
		Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 311 ГПК України). 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		42. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
		43. Пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		44. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 311 ГПК України). Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. (частина третя статті 311 ГПК України).
		45. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
		46. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. 
		47. Доводи касаційної скарги, з урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Велика Палата Верховного Суду у справі                            № 573/1020/22 (провадження № 14-40цс23) та постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі                                      № 766/23789/19 (провадження № 61-3796сво 21), дають підстави для висновку про те, що оскаржувані позивачкою судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням процесуального права.
		48. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково; судові рішення скасувати; позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування  розпорядження Громадської організації від 29.11.2019 № 45-к "Про припинення повноважень директора ДЮСШ м. Києва з плавання ОСОБА_1 на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП України» та поновлення на роботі задовольнити;    справу в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також недоплачену суму вихідної допомоги у розмірі 42 079,45 грн та компенсацію за невчасну виплату вихідної допомоги у розмірі 22 404,25 грн, направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 300, 301, пунктами 2, 3 частини першої статті 308, статтями 310, 311, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		2. Постанову Північного  апеляційного господарського суду  від 28.03.2023  та рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі                                  №  910/11337/21 скасувати.
		3.Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження Громадської організації від 29.11.2019 № 45-к "Про припинення повноважень директора ДЮСШ м. Києва з плавання ОСОБА_1 на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП України" та поновлення її на роботі задовольнити.
		4. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Громадської організації від 29.11.2019 № 45-к "Про припинення повноважень директора ДЮСШ м. Києва з плавання ОСОБА_1 на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП України».
		5. Поновити ОСОБА_1 на посаді директора ДЮСШ м. Києва з плавання.
		6. Справу № 910/11337/21 в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Дитячо-юнацької спортивної школи міста Києва з плавання на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, з розрахунку 896,17 грн за кожен день вимушеного прогулу, до дати поновлення ОСОБА_1 на роботі відповідним розпорядженням, а також недоплачену суму вихідної допомоги у розмірі 42 079,45 грн та компенсацію за невчасну виплату вихідної допомоги у розмірі 22 404,25 грн передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуюча                                                                                І. Кондратова
		 
		Судді                                                                                          О. Баранець
		 
		                                                                                            Н. Губенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...