Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/13093/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, з них; примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства.
Надіслано для оприлюднення: 21.11.2024. Зареєстровано: 22.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 22.11.2024.
Дата набрання законної сили: 21.11.2024
Номер судового провадження: К/990/41935/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 листопада 2024 року 
		м. Київ
		справа № 755/13093/23
		адміністративне провадження № К/990/41935/23  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді - Мацедонської  В.  Е.,
		суддів: Білак  М.  В., Губської  О.  А.,
		розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
		за позовом громадянина Еквадору ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління ДМС у місті Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито
		за касаційною скаргою адвоката Ворсуляка Олександра Валентиновича, який діє в інтересах громадянина Еквадору ОСОБА_1 , на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 06 вересня 2023 року (суддя Арапіна  Н.  Є.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року (головуючий суддя Мєзєнцев  Є. І., судді: Епель  О.  В., Файдюк  В.В.)
		І. Суть спору
		У вересні 2023 року громадянин Еквадору ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДМС у місті Києві та Київській області (далі - відповідач, Управління ДМС), у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області від 14 лютого 2023 року про примусове повернення громадянина Еквадору ОСОБА_1 до країни походження із забороною в`їзду на територію України строком на 3 роки.
		На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Управління ДМС не повинно було приймати спірне рішення, оскільки громадянин Еквадору ОСОБА_1 є студентом у двох вищих навчальних закладах в Україні (Вінницький національний технічний університет, Національний авіаційний університет), що підтверджується виданими останньому студентськими квитками. Крім того, позивач має посвідку на тимчасове проживання від 11  листопада 2021  року №  НОМЕР_1 терміном дії до 31  серпня 2025  року. Громадянин Еквадору ОСОБА_1 уважає, що вжиті відповідачем заходи шляхом заборони йому в`їзду на територію України строком на 3 роки є непропорційним втручанням у життя позивача, порушує його право на вільне пересування, обрання місця проживання, а також право на освіту.
		ІІ. Установлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх ухвалення.
		14 лютого 2023 року Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області прийняло рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Еквадору ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов`язання його покинути територію України у термін до 24  лютого 2023  року. Заборонено в`їзд на територію України строком на 3 (три) роки до 14  лютого 2026  року.
		Уважаючи таке рішення протиправним, 29 серпня 2023 року позивач звернувся до суду з позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів. 
		Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 вересня 2023 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року, у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ворсуляка Олександра Валентиновича про поновлення строку на звернення до адміністративного суду відмовлено повністю. Позовну заяву громадянина Еквадору ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення повернуто позивачу.
		Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що подаючи заяву про поновлення строку на звернення до адміністративного суду представник позивача не вказує жодної поважної причини такого пропуску, окрім того, що поданий ним до суду позов раніше (14 серпня 2023 року), в межах встановленого строку, був повернутий позивачу через його процесуальні недоліки, а саме: ненадання належних документів наявності повноважень на підписання позовної заяви. 
		Суди попередніх інстанцій уважають, що вказані представником позивача у заяві про поновлення строку на звернення до суду обставини не є достатніми та переконливими для поновлення пропущеного строку. Невиконання позивачем вимог процесуального закону, що призвело до повернення позову раніше, на думку суду, не відносяться до непереборних обставин, які пов`язані із дійсними істотними труднощами. Зазначені обставини не належать до тих, що виникли об`єктивно та незалежно від волі особи, яка пропустила строк, оскільки відповідно статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
		Також суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що представник позивача, як особа, яка має відповідні професійні знання (є адвокатом), обізнана з правами та обов`язками учасників справи; діями суду після одержання позову, зокрема, правовою регламентацією процедури вирішення питання про відкриття провадження у справі, порядком та строками, протягом яких судом ухвалюються рішення про повернення позовної заяви, скарги, відмову у відкритті та відкритті провадження у справі; процесуальними вимогами до заяв по суті спору. 
		IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
		12 грудня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга адвоката Ворсуляка Олександра Валентиновича, який діє в інтересах громадянина Еквадору ОСОБА_1 , на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 06 вересня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 грудня 2023  року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі частини другої статті 328 КАС України.
		ІV. Касаційне оскарження
		У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і направити справу для продовження розгляду до Дніпровського районного суду міста Києва.
		На обґрунтування вимог скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі №  460/2864/18, в якій сформовано правовий висновок щодо застосування статтей 120-123 КАС України та зазначено, що самий лише факт повернення позовної заяви через недоліки в її оформленні не є поважною причиною пропуску цього строку. Однак, вирішуючи питання про поважність наведених позивачем причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої позовної заяви, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду.
		Представник позивача зазначає, що первинна позовна заява подана ним в межах строку, установленого статтею 122 КАС України (14 серпня 2023 року), що не заперечувалося судами попередніх інстанцій. Однак, ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24 серпня 2023 року у справі №  755/12287/23 позовну заяву було повернуто позивачу. Скаржник стверджує, що одразу після отримання цієї ухвали суду (28  серпня 2023  року), без невиправданих затримок та зайвих зволікань, представник позивача скористався своїм правом на повторне подання до суду першої інстанції належним чином оформленої позовної заяви (29 серпня 2023 року). При цьому, скаржник зауважує, що до позовної заяви він долучив заяву про поновлення строку на звернення до суду, з аргументами стосовно поважності причин пропуску такого строку. 
		На думку скаржника, указане свідчить про вжиття ним послідовних дій, направлених на звернення до суду першої інстанції та невідкладних заходів щодо повторного подання належним чином оформленої позовної заяви після її повернення, тобто про добросовісну його поведінку. Проте, у цій справі суди першої та апеляційної інстанцій зазначених обставин не врахували і належної оцінки їм не надали.
		Відповідач відзив на касаційну скаргу не подавав, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
		V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
		Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно з частиною другою статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
		Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
		Згідно з частиною першою, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до приписів статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
		Поряд з цим, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу (пункт 9 частини четвертої статті 169 КАС України).
		VІ. Висновки Верховного Суду
		Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).
		Верховний Суд зауважує, що на стадії касаційного провадження спірним у цій справі є виключно питання дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення.
		Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
		Повертаючи позовну заяву, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 122 КАС України, а причини такого пропуску (звернення до суду з цим позовом повторно після повернення первинної позовної заяви позивачу з підстав неналежного її оформлення) не є поважними. 
		Водночас, повертаючи цю позовну заяву на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України, суди застосували положення частини другої статті 123 цього Кодексу.
		На обґрунтування позиції скаржник наголошує на тому, що він вперше звернувся до суду з позовною заявою вчасно (у шестимісячний строк, визначений КАС України), однак така заява була повернута позивачу у зв`язку з невідповідністю її вимогам, установленим цим Кодексом (підписана особою, яка не надала суду належні документи наявності повноважень на її підписання). При цьому, дізнавшись 29  серпня 2023  року про повернення судом позову, адвокат Ворсуляк  О.  В. усунув недоліки, на які звернув увагу суд у своїй ухвалі від 24  серпня 2023  року, належним чином посвідчив свої повноваження і без зволікань (у цей же день) направив позов повторно.
		Крім того, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не було враховано висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 квітня 2020 року у справі №  460/2864/18.
		З цього приводу Верховний Суд зазначає таке.
		Обмеження строків звернення до адміністративного суду викликано, насамперед, специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
		Процесуальний строк звернення до суду передбачає забезпечення принципу правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
		Поряд з цим, з аналізу положень статей 123, 169 КАС України (які застосовані судами попередніх інстанцій у цій справі) випливає, що питання дотримання позивачем строку звернення з позовом з`ясовується судом на стадії відкриття провадження, а його пропуск є підставою для повернення позовної заяви, якщо суд дійде висновку, що причини, з яких його пропущено, не відповідають критеріям поважності. 
		При цьому, колегія суддів зауважує, що передумовою такого повернення є обов`язок суду залишити без руху позовну заяву для надання можливості позивачу заявити клопотання про поновлення строку на звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку (або зазначення інших, відмінних від попередньо зазначених, причин для поновлення строку на звернення до суду з відповідним позовом). 
		Як убачається з матеріалів справи, разом з позовною заявою представник позивача подав до суду заяву про поновлення строку на звернення з цим позовом.
		Однак, дійшовши висновку про відмову у задоволенні такого клопотання, з мотивів недоведення представником позивача поважності причин пропуску строку на звернення до суду з цим позовом, суд першої інстанції одразу повернув його позивачу. Матеріали справи не містять процесуальних рішень щодо надання можливості позивачу скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропуску строку звернення до суду.
		З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, застосовуючи положення статтей 123, 169 КАС України, передчасно повернув позовну заяву позивачу, оскільки в силу частини першої статті 123 КАС України суд не залишив позовну заяву без руху із зазначенням недоліків, які необхідно усунути, чим не надав позивачеві можливості повідомити про інші причини поважності пропуску строку на звернення до суду. При цьому, суд апеляційної інстанції на вказані особливості повернення позовних заяв з підстав пропуску строку звернення до суду уваги не звернув і процесуальних порушень суду першої інстанції не виправив.
		Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у цій адміністративній справі.
		Поряд з цим, колегія суддів уважає, що оскільки скаржник у касаційній скарзі посилається на правові позиції Верховного Суду щодо можливості визнання поважними причини пропуску строку на звернення до суду з позовом, у тому разі, якщо він поданий повторно (без зволікань або у межах розумного строку), а первинний позов був поданий у строки, установлені КАС України, також необхідно переглянути рішення судів попередніх інстанцій в частині висновків про відмову у задоволенні заяви представника громадянина Еквадору ОСОБА_1 - адвоката Ворсуляка  О.  В. про поновлення строку на звернення до адміністративного суду.
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Згідно з усталеною позицією Європейського суду з прав людини у справах, які стосуються порушень статті 6 Конвенції, правило встановлення обмеження доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи («Іліан проти Туреччини» (llhan v. Turkey), заява №  22277/93).
		Скаржник у касаційній скарзі наголошує, що відмовляючи у поновленні строку на звернення до суду з цим позовом, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28  квітня 2020  року у справі №  460/2864/18.
		Так, у згаданій постанові Верховний Суд зазначив, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Процесуальний строк звернення до суду передбачає забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку. Самий лише факт повернення позовної заяви через недоліки в її оформленні не є поважною причиною пропуску цього строку. Однак, вирішуючи питання про поважність наведених позивачем причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої позовної заяви, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду.
		Водночас, Верховний Суд у постанові від 28  квітня 2020  року у справі №  460/2864/18 звернув увагу, що специфіка повернення позовної заяви з підстав, що визначені пунктом 3 частини четвертої статті 169 КАС України, полягає, зокрема в тому, що у разі відсутності доказів на підтвердження повноважень особи, яка підписала позовну заяву, остання без руху не залишається і в позивача в силу вимог закону відсутній час на усунення недоліків такої позовної заяви. З огляду на це суд повинен звертати увагу на усі доводи учасників справи, на тривалість строку, який пропущено, на поведінку учасників протягом цього строку, на дії, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з підготовкою до звернення до суду тощо. Суд повинен всі ці обставини оцінювати в їх сукупності. Суд повинен гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин.
		Як убачається з матеріалів справи, первинна позовна заява громадянина Еквадору ОСОБА_1 була повернута Дніпровським районним судом міста Києва ухвалою від 24  серпня 2023  року на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України (справа №  755/12287/23). Указана ухвала суду надіслана до Єдиного державного реєстру судових рішень 25  серпня 2023  року, зареєстрована 26  серпня 2023  року та оприлюднена 28  серпня 2023  року. При цьому, вперше позивач звернувся до суду з позовною заявою в строки, визначені КАС України.
		Водночас, представник позивача - адвокат Ворсуляк  О.  В. повторно звернувся з позовом 29  серпня 2023  року, що підтверджується пакетом кур`єрської доставки кур`єрської служби KisExpress. Тобто, наступного дня після оприлюднення ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 24  серпня 2023  року у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
		Колегія суддів уважає, що вказане свідчить про те, що зі свого боку як позивач, так і його представник не продемонстрували умисного зволікання з реалізацією наданого їм права на судовий захист та не допускали зловживання цим правом, а тому застосований судами попередніх інстанцій підхід до оцінки наведених представником позивача обставин поважності причин пропуску строку звернення до суду є проявом формалізму.
		З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що висновки судів попередніх інстанцій про повернення позовної заяви є помилковими, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду до Дніпровського районного суду міста Києва.
		Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		Отже, оскільки оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції перешкоджають подальшому провадженню у справі, а також не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, то вони підлягають скасуванню.
		З огляду на результат касаційного розгляду суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
		Керуючись ст. 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу адвоката Ворсуляка Олександра Валентиновича, який діє в інтересах громадянина Еквадору ОСОБА_1 , задовольнити.
		Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 06 вересня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2023  року скасувати. 
		Справу направити до Дніпровського районного суду міста Києва для продовження розгляду.
		Судові витрати розподілу не підлягають.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий суддя                                                                                В.  Е.  Мацедонська
		Судді                                                                                                    М.  В.  Білак
		                                                                                                    О.  А.  Губська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...