Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/17192/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 21.11.2024. Зареєстровано: 22.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 22.11.2024.
Дата набрання законної сили: 21.11.2024
Номер судового провадження: К/990/8926/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 листопада 2024 року 
		м. Київ
		справа № 380/17192/22
		адміністративне провадження № К/990/8926/24 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
		суддів: Єресько Л.О.,  Соколова В.М., 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Лосина Олега Богдановича, в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року (суддя Мартинюк В.Я.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року (колегія у складі суддів Пліша М.А., Курильця А.Р., Мікули О.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання дії та бездіяльності протиправними,
		УСТАНОВИВ:
		Історія справи
		25 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської міської ради, в якому просив:
		- визнати протиправною та скасувати ухвалу від 29 грудня 2020 року №7 "Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради" в частині Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області;
		- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови комісії з припинення Малехівської сільської ради від 11 лютого 2021 року №4 "Про попередження працівників Малехівської сільської ради про наступне вивільнення у зв`язку із реорганізацією за пунктом 1 статті 40 КЗпПУ" в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
		- визнати протиправним та скасувати персональне попередження ОСОБА_1 від 11.02.2021 року про майбутнє звільнення із займаної посади;
		- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови комісії з припинення Малехівської сільської ради від 22.06.2021 року №21 "Про звільнення ОСОБА_1 ";
		- поновити позивача на посаді спеціаліста-землевпорядника І категорії Малехівської сільської ради з 01 липня 2021 року.
		У позовній заяві позивач ставив питання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та просив поновити цей строк.
		Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 05 грудня 2022 року залишив позовну заяву без руху та запропонував позивачеві протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом долучення до неї належним чином засвідчених копій листа Департаменту міської агломерації Львівської міської ради від 14 листопада 2022 року №38 вих.-98843; ухвали Львівської міської ради №7 від 29 грудня 2020 року "Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради" з додатком 1 із офіційного сайту Львівської міської ради; розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року №718-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області" з додатком із офіційного сайту Урядового порталу; постанови Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року у справі №640/14698/20; рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року у справі №640/14698/20 та подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважних причин пропуску та доказів, що підтверджуються причини пропуску такого.
		Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року, яку залишив без змін Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 28 лютого 2023 року, позовну заяву повернуто позивачеві. Суди обох попередніх інстанцій керувалися тим, що позивач у встановлений судом строк не виконав наведених в ухвалі від 05 грудня 2022 року вимог та не усунув недоліків позову.
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Суд касаційної інстанції мотивував свої висновки тим, що останнім днем установленого судом десятиденного строку для усунення недоліків позовної заяви було 15 грудня 2022 року. 14 грудня 2022 року позивач засобами поштового зв`язку надіслав до Львівського окружного адміністративного суду відповідні документи на виконання вимог ухвали від 05 грудня 2022 року, тож позовну заяву суд першої інстанції повернув передчасно.
		Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 12 червня 2023 року повернув позовну заяву позивачеві керуючись положеннями частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки вважав, що позивач подав позовну заяву з порушенням визначеного процесуальним Законом строку і судом не встановлено підстав для його поновлення.
		Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 06 вересня 2023 року ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року скасував, а справу направив до того ж суду для продовження розгляду. Свої висновки суд апеляційної інстанції мотивував тим, що за правилами частини сьомої статті 169 КАС України у разі скасування ухвали про повернення позовної заяви за результатами її перегляду та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву.
		Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 09 жовтня 2023 року прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі. Водночас суд зауважив, що оскільки судами апеляційної та касаційної інстанцій не надавалася оцінка строку звернення до адміністративного суду, позивач має надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням причин його пропуску та доказів, що підтверджують причини пропуску такого.
		Ухвалою від 06 листопада 2023 року Львівський окружний адміністративний суд залишив адміністративний позов ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування ухвали й інших актів індивідуальної дії без розгляду.
		Восьмий апеляційний адміністративний суд погодився з висновками суду першої інстанції та постановою від 07 лютого 2024 року залишив зазначену ухвалу без змін.
		Короткий зміст оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій
		Оскаржувану ухвалу від 06 листопада 2023 року Львівський окружний адміністративний суд мотивував тим, що за правилами частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Позивача було звільнено з публічної служби розпорядженням голови комісії з припинення Малехівської сільської ради 22 червня 2021 року, проте до суду він звернувся 25 листопада 2022 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду більше ніж на один рік.
		У матеріалах справи наявна заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду від 14 грудня 2022 року, мотивована посиланням на постанову Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року у справі №640/14698/20, якою залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року. В зазначеній справі суди визнали протиправним та скасували розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року №718-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області" в частині включення Малехівської територіальної громади Жовківського району Львівської області до Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м.Львові, яке було покладено в основу спірної ухвали №7 від 29 грудня 2020 року "Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради" та наступного звільнення позивача.
		Із цього приводу суд першої інстанції зауважив, що за змістом частини другої статті 255 КАС України згадане рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 березня 2021 року набрало законної сили 30 червня 2021 року, після його перегляду судом апеляційної інстанції, тож позивач мав можливість захистити своє порушене право на працю з 30 червня 2021 року. Водночас ухвалення Верховним Судом в згаданій справі постанови від 31 жовтня 2022 року про залишення судових рішень судів попередніх інстанцій без змін, за висновком суду, не є об`єктивно непереборною, не впливає на волевиявлення особи та не пов`язана з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду із цим позовом. Разом із цим, позивач не навів поважних причин, які б перешкоджали йому звернутись до суду у проміжку від дати набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 березня 2021 року до постанови Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року у справі №640/14698/20.
		Із цих міркувань суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не наведено об`єктивних обставин, які б не дозволяли йому звернутися до суду у визначений законодавством строк, а твердження, на які позивач раніше посилався у своїй заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, не можуть вважатись поважними для поновлення такого строку, тому позовну заяву належить залишити без розгляду відповідно до вимог частини п`ятої статті 122 КАС України.
		Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 07 лютого 2024 року залишив ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року без змін оскільки вважав, що суд першої інстанції прийняв оспорюване судове рішення з додержанням норм процесуального права. За висновком цього суду, позовну заяву слід залишити без розгляду, з підстав передбачених статтею 122 КАС України, оскільки позивачем не наведено об`єктивних обставин, які б не дозволяли йому звернутися до суду у визначений законодавством строк.
		Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
		У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року й направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Свої доводи скаржник обґрунтовує тим, що суди обох попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, а зроблені ними висновки не відповідають обставинам справи. На його переконання, суди не мали жодних правових підстав для ухвалення оскаржуваних судових рішень, що призвело до порушення частини першої, пунктів 1, 2, 4 частини третьої статті 2, частини третьої статті 123, частини першої статті 240 КАС України.
		Заявник касаційної скарги вважає, що суд першої інстанції після скасування судами вищих інстанцій ухвал від 22 грудня 2022 року та 12 червня 2023 року мав -з дотриманням вимог КАС України розглянути заяви позивача від 24 листопада та 14 грудня 2022 року про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, які були наявні у матеріалах справи на той час, а не робити це після відкриття провадження у справі, за наслідками чого безпідставно залишати позов без розгляду.
		Крім цього, скаржник зауважив, що суди обох попередніх інстанцій у своїх рішеннях не навели конкретної визначеної статтею 240 КАС України правової підстави залишення позовної заяви без розгляду, натомість послалися лише на частину п`яту статті 122 цього Кодексу, положення якої не визначають підстав залишення позову без розгляду.
		Позиція інших учасників справи
		Відповідач у встановлений судом строк відзиву на касаційну скаргу не подав, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
		10 травня 2024 року до Верховного Суду від Львівської міської ради надійшли додаткові пояснення, в яких вона просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
		Рух касаційної скарги
		Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Лосина Олега Богдановича, в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у цій справі.
		Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2024 року справу призначено до розгляду.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядається, та аргументів учасників справи.
		Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
		Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
		Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, яку відповідно до частини першої статті 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		Відповідно до частин другої та третьої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Згідно із частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
		Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
		Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
		Таким чином, строк, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними
		Згідно із частинами першою та другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
		Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
		За частиною третьою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
		Зазначена норма корелюється із пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України, як одна з підстав для залишення позову без розгляду.
		У позовній заяві від 24 листопада 2022 року позивач самостійно вказує на пропущення ним встановленого строку до суду. Проте вважаючи, що строк звернення до суду пропущений ним з поважних підстав просив його поновити.
		При цьому, у позовній заяві, поважною причиною пропуску строку позивач зазначав ухвалення Верховним Судом постанови від 31 жовтня 2022 року у справі №640/14698/20, з якою пов`язував виникнення необхідних та суттєвих підстав для звернення до суду з метою належного відновлення та захисту порушених прав.
		Суд першої інстанції підтвердив факт пропуску позивачем строку звернення до суду до відкриття провадження у справі, про що свідчить ухвала від 05 грудня 2022 року про залишення позовної заяви без руху, в якій суд зазначив, що наведена позивачем обставина пропуску строку звернення до суду (ухвалення Верховним Судом постанови від 31 жовтня 2022 року у справі №640/14698/20) не може вважатися поважною. У цій же ухвалі суд указував, зокрема, на потребу подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважних причин пропуску та доказів, що підтверджуються причини пропуску такого.
		Позивач, на виконання вимог зазначеної ухвали, направив таку заяву суду 14 грудня 2022 року, яка надійшла до суду засобами поштового зв`язку 23 грудня 2022 року.
		Проте за день до отримання судом вищевказаної заяви позивача, а саме 22 грудня 2022 року, судом першої інстанції постановлена ухвала про повернення позовної заяви через невиконання вимог ухвали від 05 грудня 2022 року про залишення позовної заяви без руху.
		Враховуючи наведені обставини, внаслідок передчасного повернення позову, наведеним у заяві від 14 грудня 2022 року про поновлення пропущеного строку доводам позивача суд оцінки не надав. 
		Натомість ухвала місцевого адміністративного суду про повернення позовної заяви від 22 грудня 2022 року та постанова суду апеляційної інстанції від 28 лютого 2023 року, якою це судове рішення залишено без змін, були скасовані постановою Верховного Суду від 16 травня 2023 року з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, через передчасність постановлення судом ухвали про повернення позовної заяви.
		Верховний Суд ухваленою 16 травня 2023 року постановою жодної оцінки поважності наведених позивачем причин пропуску строку звернення до адміністративного суду не надавав, у тому числі тим, що були визнані судом першої інстанції, як неповажні, в ухвалі від 05 грудня 2022 року про залишення позовної заяви без руху.
		Після цього Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 12 червня 2023 року знову повернув позовну заяву позивачеві, керуючись положеннями частини другої статті 123 КАС України, оскільки вважав, що позивач подав позовну заяву з порушенням визначеного процесуальним Законом строку і судом не встановлено підстав для його поновлення.
		Однак, цю ухвалу скасував Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 06 вересня 2023 року та направив справу до Львівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду з тієї підстави, що за правилами частини сьомої статті 169 КАС України у разі скасування ухвали про повернення позовної заяви за результатами її перегляду та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву.
		При цьому Восьмий апеляційний адміністративний ухваленою 06 вересня 2023 року постановою жодної оцінки поважності наведених позивачем причин пропуску строку звернення до адміністративного суду не надавав, у тому числі тим, що були визнані судом першої інстанції, як неповажні, в ухвалі від 05 грудня 2022 року про залишення позовної заяви без руху.
		Тоді Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 09 жовтня 2023 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Суд вирішив справу розглядати в порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 06 листопада 2023 року.
		Водночас у цій ухвалі суд зазначив, що оскільки судами апеляційної та касаційної інстанцій не надавалася оцінка строку звернення до адміністративного суду, позивач має надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням причин його пропуску та доказів, що підтверджують причини пропуску такого.
		Сторони у судове засідання не з`явилися. Позивач нової заяви з обґрунтуванням інших причин пропуску строку звернення до суду, ніж ті, що були вказані у позовній заяві від 24 листопада 2022 року та в заяві про поновлення строку звернення до суду від 14 грудня 2022 року (подану на виконання вимог ухвали суду від 05 грудня 2022 року про залишення позовної заяви без руху) не надав.
		06 листопада 2023 року Львівський окружний адміністративний суд оскаржуваною ухвалою, яку залишив без змін суд апеляційної інстанції, залишив позов без розгляду. У цій ухвалі суд надав оцінку клопотанню позивача про поновлення строку звернення до суду від 14 грудня 2022 року та дійшов висновку, що позивач не навів об`єктивних обставин, які б не дозволяли йому звернутися до суду у визначений законодавством строк, а твердження, на які він раніше посилався у своїй заяві про поновлення пропущеного строку, не є поважними для його поновлення.
		Таким чином позивач двічі скористався своїм правом подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, а саме при поданні позовної заяви та виконуючи ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху. При цьому позивачем в обох випадках були зазначені тотожні підстави, які він вважав такими, що є поважними (ухвалення Верховним Судом постанови від 31 жовтня 2022 року у справі №640/14698/20).
		Суд першої інстанції двічі визнав наведені позивачем підстави пропущення строку звернення до суду неповажними, один раз залишаючи позовну заяву без руху (ухвала від 05 грудня 2022 року), другий раз - залишаючи позовну заяву без розгляду (ухвала від 06 листопада 2023 року).
		Верховний Суд враховує, що відкриваючи провадження у справі (ухвала від 09 жовтня 2023 року), суд першої інстанції надавав додаткову можливість позивачу навести інші підстави для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, проте позивач наданою можливістю не скористався.
		За таких обставин Верховний Суд приходить до висновку, що з урахуванням особливостей цієї справи, судом першої інстанції вжито достатні заходи спрямовані на забезпечення позивачу можливостей обґрунтувати поважність пропущення строку звернення до суду.
		Оцінюючи поважність причин пропуску строків звернення до суду, які наведені позивачем Верховний Суд виходить з наступного.
		Головним аргументом позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом є посилання на постанову Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року у справі №   640/14698/20, якою залишено без змін судові рішення Окружного адміністративного суду           м. Києва від 29 березня 2021 року та Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року.
		При цьому, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2021 року у справі № 640/14698/20, серед іншого, визнано протиправним та скасовано   розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року №718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області»   в частині включення Малехівської територіальної громади Жовківського району Львівської області до Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м.Львові, яке було покладено в основу спірної ухвали № 7 від 29 грудня 2020 року «Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради» та наступного звільнення позивача.
		Скаржник зазначає, що в ході розгляду даної справи судом встановлено порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивачів шляхом включення Малехівської територіальної громади Жовківського району Львівської області до Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львові, за відсутності волевиявлення громади села Малехів та наявності відповідних заперечень. Ознайомившись та проаналізувавши в сукупності постанову Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року у справі №640/14698/20, ухвалу Львівської міської ради від 29 грудня 2020 року №7 «Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради», розпорядження голови комісії з припинення Малехівської сільської ради від 11 лютого 2021 року №4 «Про попередження працівників Малехівської сільської ради про наступне вивільнення у зв`язку із реорганізацією за пунктом 1 статті 40 КЗпПУ», персональне попередження ОСОБА_1 від 11 лютого 2021 року, розпорядження голови комісії з припинення Малехівської сільської ради від 22 червня 2021 року №21 «Про звільнення ОСОБА_1 », позивачу стало відомо, що звільнення його із займаної посади відбулося протиправно з порушенням його прав, свобод та законних інтересів, оскільки базувалося та було похідним від розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року №718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області».
		Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 жовтня 2020 року у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
		Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
		Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
		Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.
		Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
		Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
		Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.
		Суди першої та апеляційної інстанції правильно зауважили, що позивач щонайменше мав можливість захистити своє порушене право на працю з 30 червня 2021 року - дати набрання законної сили рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2021 року. 
		Проте позовну заяву подано лише 24 листопада 2022 року, тобто більш ніж через півтора року, що значно перевищує визначений частиною п`ятою статті 122 КАС України місячний строк звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби.
		Наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду (постанова Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року у справі №   640/14698/20) не є об`єктивно непереборними, не впливають на волевиявлення особи та не пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
		Враховуючи вищенаведене Верховний Суд погоджується з наявністю підстав у суду першої інстанції для залишення позовної заяви без розгляду, враховуючи вимоги частини п`ятої статті 122, частини третьої статті 123 та пункту 8 частини першої статті 240 КАС України, оскільки позивачем не наведено об`єктивних обставин, які б не дозволяли йому звернутися до суду у визначений законодавством строк.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
		За правилами пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
		Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, Верховний Суд уважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у цій справі - без змін.
		Судові витрати
		З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу адвоката Лосина Олега Богдановича, в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		СуддіА.Г. Загороднюк Л.О. Єресько   В.М. Соколов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...