Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 331/5385/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Дезертирство.
Надіслано для оприлюднення: 22.11.2024. Зареєстровано: 22.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/331/638/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62024080100004633

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                           
		Справа № 331/5385/24
		                           Провадження № 1-кп/331/638/2024
		                           
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		22листопада 2024рокуЖовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючої- судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Запоріжжі кримінальне провадження № 62024080100004633 від 05.06.2024 з обвинувальним актом щодо 
		ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, який має середню-спеціальну освіту, неодруженого, військовослужбовця за мобілізацією, який перебуває на посаді санітара відділення передових хірургічних груп військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України,
		за участі: 
		прокурора ОСОБА_4 
		обвинуваченого ОСОБА_3 
		захисника ОСОБА_5 
		 
		УСТАНОВИВ:
		1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним
		Наказом командира військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_1 № 294 від 30.11.2023 солдата ОСОБА_3 призначено на посаду санітара відділення передових хірургічних груп. З цієї дати він вважається таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання обов`язків за посадою.
		Відповідно до Указу Президента України ОСОБА_6 від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Відповідними Указами Президента України ОСОБА_6 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.
		Згідно з вимогами ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
		Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою
		Разом з цим, солдат ОСОБА_3 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
		Так, 14.05.2024 солдат ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, з метою ухилення від проходження військової служби, самовільно залишив місце служби - місце розташування військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , після чого, свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби до 11.07.2024, до моменту доставки його до ТУ ДБР у м. Мелітополі.
		 
		2. Кваліфікація дій обвинуваченого за законом України про кримінальну відповідальність 
		Дії обвинуваченого ОСОБА_3 необхідно кваліфікувати за ч.4ст.408 КК Українидезертирство, тобто самовільне залишення місця служби, з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
		 
		3. Позиція обвинуваченого
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 провину у вчиненні інкримінованому йому злочині визнав частково та пояснив, що з 2022 року був мобілізований на військову службу. Спочатку працював санітаром у військову шпиталі, потім був переведений до міської лікарні № 5, на базі якої розташовувався шпиталь. Зазначає, що у травні 2024 року керівництво направило його у м. Дніпро для проходження військово-лікарської комісії, однак він не бажав проходити медичне обстеження саме у наркологічному диспансері, оскільки не вважав себе залежною особою, тому вирішив повернутися додому. З травня місяця знаходився удома у м. Запоріжжя та на службу не ходив, у липні на вулиці був затриманий працівниками поліції. Наголошує на тому, що він мав намір повернутися на службу, однак більше місяця зловживав алкогольними напоями, тому не міг вірно оцінити свої дії та їх наслідки. За час перебування у СІЗО він позбувся негативних залежностей, тому готовий продовжити військову службу, однак, через позбавлення волі, не зміг знайти собі військову частину. Просив суд розглянути можливість пом`якшення його покарання. 
		 
		4. Докази на підтвердження встановлених судом обставин вчинення кримінального правопорушення
		Винуватість ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушенні підтверджується наступними доказами.
		Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що він перебуває на посаді позаштатного начальника передових хірургічних груп Запорізького військового госпіталю, а ОСОБА_3 ніс службу у військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , юридична адреса: АДРЕСА_2 ), виконував функціональні обов`язки санітара приймального відділення та був у його безпосередньому підпорядкуванні. Епізоди не прибуття ОСОБА_3 на службу відбувались періодично, зазначає, що ОСОБА_3 міг з`явитись на робочу місці в стані алкогольного чи іншого сп`яніння, у зв`язку з чим неодноразово був госпіталізований до лікарні окремого лікування, після чого виписувався. Однак приблизно за місяць знову допускав перебування на службі у стані сп`яніння. У травні 2024 року вони підготували всі документи на проходження ОСОБА_3 військово-лікарської комісії у м. Дніпро для того, щоб встановити його придатність до військової служби, та відправили ОСОБА_3 у м. Дніпро. Однак, через деякий час той йому зателефонував та повідомив, що ВЛК він проходити не буде та назад на службу не повернеться. У подальшому ОСОБА_3 на телефонні дзвінки не відповідав. Він особисто намагався зателефонувати родичам ОСОБА_3 , а також шукав його за адресою мешкання, однак останнього знайдено не було. Наголошує на тому, що вони неодноразово виконували пошуки ОСОБА_3 , але на раз розшукати його не змогли, тому підготували відповідні документи та подали заяву про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 у вигляді самовільного залишення військової служби. Через деякий час від слідчого він дазнався, що ОСОБА_3 знайдено та поміщено до слідчого ізолятору. Зазначає, що ним були подані рапорти про те, що ОСОБА_3 самовільно залишив військову частину та про те, що ОСОБА_3 не прибув на службу. Крім того, вказав, що дати проведення службового розслідування та неприбуття ОСОБА_3 на службу він не пам`ятає, однак вони прописані у його рапортах, які містяться в матеріалах справи. Також наголосив на тому, що ОСОБА_3 працював з ним з 31 листопада 2023 року, приблизно пів року до подій. ОСОБА_3 може охарактеризувати, як військовослужбовця, який потребує постійної уваги, оскільки епізоди зловживання наркотичними засобами та алкоголем відбувались декілька разів. Також зазначив, що юридичне місце розташування військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , однак фактично вони виконували свої обов`язки на базі КНП "Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги за адресою: АДРЕСА_3 . 
		Свідок ОСОБА_8 у судовомузасіданні пояснив,що на теперішній час він перебуває на посаді т.в.о. начальника відділення передових хірургічних груп, знайомий з ОСОБА_3 по військовій службі. Зазначає, що обвинувачений проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , працював санітаром у приймальному відділенні. Вказує на те, що він бачив ОСОБА_3 декілька разів, приблизно у травні 2024 року останній не з`являвся на військову службу. Йому відомо про той факт, що ОСОБА_3 неодноразово лікувався у стаціонарах психоневрологічного диспансеру, після чого керівництво військової частини запропонували ОСОБА_3 пройти стаціонарне ВЛК з метою визначення придатності до військової служби та виключення з військового обліку, від якого останній категорично відмовлявся. Крім того, зазначив, що йому відомо про те, що ОСОБА_3 до ВЛК у м. Дніпрі не доїхав, начальник відділення ОСОБА_7 телефонував ОСОБА_3 , однак той на телефонні дзвінки не відповідав та в подальшому до військової частини не прибув. Пізніше, під час телефонної розмови ОСОБА_3 , зазначив, що ми робимо з нього дурного та повідомив, що він пішов у СЗЧ. Після чого, начальник підготував відповідні документи до правоохоронних органів. Наголошує на тому, що під час праці ОСОБА_3 задовільно виконував свої обов`язки що саме спонукало його до залишення служби, не знає. 
		Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомила суду про те, що вона працевлаштована медичною сестрою-анестезистом у ВЧ НОМЕР_1 . З ОСОБА_3 знайома по роботі, оскільки останній працював санітаром на приймальному відділенні. Приблизно у травні 2024 року, точну дату не пам`ятає, ОСОБА_3 шукали, оскільки він не прибув на службу, начальник ОСОБА_7 йому дзвонив, однак останній не брав слухавку. Більш їй нічого не відомо. 
		Крім того, провина обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується наступними доказами:
		- актом проведення службового розслідування затвердженого    ТВО командира військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_10 24.05.2024 за фактом нез`явлення ОСОБА_3 вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, та так само ті самі дії, тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану (т.1 а.с.81-86);
		- копією рапорту начальника ПХГ старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_11 № 2111 від 14.05.2024, з якого вбачається, що з 14.05.2024 санітар відділення ПХГ солдат ОСОБА_12 відсутній на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 . При телефонні розмові 14.05.2024 солдат ОСОБА_12 зазначив, що відмовляється від проходження військової служби, інформацію про своє місцезнаходження не надав, до місця служби не повернувся (т.1 а.с.87);
		- копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) підполковника медичної служби Кузіва Р. «Про проведення службового розслідування» за фактом самовільно залишення військової частини НОМЕР_1 санітаром відділення передових хірургічних груп солдатом ОСОБА_3 № 153 від 15.05.2024 (т.1 а.с.88);
		- копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) ТВО командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_10 «Про результати службового розслідування» № 158 від 24.05.2024, відповідно до якого наказано солдата ОСОБА_3 вважати таким, що здійснив самовільне залишення військової частини з 14.05.2024 та зняти останнього з усіх видів забезпечення (т.1 а.с.89-91);
		- копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) підполковника медичної служби ОСОБА_13 №43 від 02.03.2022, відповідно до якого солдата запасу ОСОБА_3 , призваного на військову службу у ЗСУ по мобілізації до закінчення воєнного стану, відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_3 , призначеного на посаду молодшої медичної сестри стоматологічного кабінету ВЧ НОМЕР_1 , ВОС-878265А та з 02 березня 2022 року зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення (т.1 а.с.92);
		- копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) підполковника медичної служби ОСОБА_13 №170 від 08.09.2022, відповідно до якого солдата ОСОБА_3 , призначеного наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 28 липня 2022 року № 32-РС на посаду санітара приймального відділення ВЧ НОМЕР_1 ВЧ НОМЕР_2 медичних сил ЗСУ, ВОС-878658А, вважати таким, що з 08.09.2022 справи та посаду санітара приймального відділення прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою (т.1 а.с.93);
		- копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) підполковника медичної служби ОСОБА_13 № 294 від 30.11.2023, відповідно до якого солдата ОСОБА_3 санітара приймального відділення  санітара відділення передових хірургічних груп, ВОС-878658А, вважати таким, що з 30.11.2023 справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків (т.1 а.с.94);
		- копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) підполковника медичної служби ОСОБА_13 № 270 від 01.11.2023, відповідно до якого солдата ОСОБА_3 санітара відділення передових хірургічних груп, вважати таким, що вибув на стаціонарне лікування КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР з 01.11.2023 (т.1 а.с.95);
		- копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) підполковника медичної служби ОСОБА_13 № 290 від 25.11.2023, відповідно до якого солдата ОСОБА_3 санітара відділення передових хірургічних груп, вважати таким, що 25.11.2023 прибув з КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР та приступив до своїх обов`язків (т.1 а.с.96);
		- копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) підполковника медичної служби ОСОБА_13 № 9 від 09.01.2024, відповідно до якого солдата ОСОБА_3 санітара відділення передових хірургічних груп, вважати таким, що 09.01.2024 прибув після стаціонарного лікування та приступив до своїх обов`язків (т.1 а.с.97);
		- копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) підполковника медичної служби ОСОБА_13 № 104 від 13.04.2024, відповідно до якого солдата ОСОБА_3 санітара відділення передових хірургічних груп з 13.04.2024 звільнено від виконання службових обов`язків у зв`язку з стаціонарним лікуванням у КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР(т.1 а.с.98);
		- копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) підполковника медичної служби ОСОБА_13 № 130 від 09.05.2024, відповідно до якого солдата ОСОБА_3 санітара відділення передових хірургічних груп, вважати таким, що 09.05.2024 прибув з КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР після стаціонарного лікування та приступив до своїх обов`язків (т.1 а.с.99);
		- копією доповіді командира військової частини НОМЕР_1 підполковника медичної служби ОСОБА_13 про відсутність військовослужбовця на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,  ІНФОРМАЦІЯ_4 від 15.05.2024 (т.1 а.с.100);
		- копією повідомлення командира військової частини НОМЕР_1 підполковника медичної служби ОСОБА_13 про відсутність військовослужбовця на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,  ІНФОРМАЦІЯ_4 від 15.05.2024 (т.1 а.с.101);
		- копією рапорту начальника ПХГ старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_11 № 2170 від 17.05.2024, з якого вбачається, що з 14.05.2024 санітар відділення ПХГ солдат ОСОБА_12 відсутній на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 . При телефонній розмові 14.05.2024 солдат ОСОБА_12 зазначив, що відмовляється від проходження військової служби, інформацію про своє місцезнаходження не надав, з 14.05.2024 по 16.05.2024 до місця не повернувся, зв`язок з солдатом ОСОБА_14 відсутній, на телефонні дзвінки не відповідає, з родичами зв`язок підтримує (мати), з її слів додому не повертався. Проведення пошуковий дій результату не дали (т.1 а.с.102);
		- копією доповіді ТВО командира військової частини НОМЕР_1 ТВО командира ВЧ НОМЕР_1 підполковника медичної служби ОСОБА_10 про вчинення кримінального правопорушення (в порядку ст.214 КПК України) № 557/10978 від 24.05.2024, відповідно до якої солдат ОСОБА_12 в період з 14.05.2024 по теперішній час протизаконно не виконує свій конституційний обов`язок та проводить час на власний розсуд. Отже, у діях солдата ОСОБА_15 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України(т.1 а.с.103);
		- копією військового квитка ОСОБА_3 серії  НОМЕР_3 (т.1 а.с.104-108). 
		 
		5. Мотиви суду
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 заперечував наявність у його діях мети ухилитися від військової служби, оскільки він не був згоден із рішенням командування та направленням його на обстеження до наркологічного диспансеру, оскільки не вважав себе особою, яка залежна від наркотичних засобів або алкогольних напоїв, вважав, що безпідставне встановлення йому такого діагнозу принизить його гідність, тому не прибув до лікарського закладу, про що повідомив свого командира. У подальшому він знаходився за місцем свого проживання, дійсно зловживав алкогольними напоями, тому не усвідомлював наслідки своєї поведінки.
		Аналізуючи обставини вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, суд зазначає, що об`єктом злочину, передбаченого ст. 408 КК України (дезертирство), є порядок проходження військової служби.
		З об`єктивної сторони дезертирство полягає у діях або бездіяльності, які мають дві відповідні форми: 1) самовільне залишення військової частини або місця служби; 2) нез`явлення на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу. У першій формі дезертирство є закінченим злочином з моменту, коли суб`єкт фактично залишив розташування військової частини (місця служби), а у другій - коли він не з`явився в частину (до місця служби) в установлений строк.
		Фактичний термін відсутності військовослужбовця в місці служби при дезертирстві може не перевищувати навіть і однієї доби, але це має значення лише для призначення покарання.
		Від злочину, передбаченого ст. 407 КК України (самовільне залишення військової служби), злочин, передбачений ст. 408 КК України, відрізняється в основному за своєю суб`єктивною стороною. Обов`язковою ознакою дезертирства є мета: військовослужбовець має намір ухилятися від військової служби протягом не трьох діб, місяця, двох місяців тощо, тобто не тимчасово, а ухилитися від військової служби взагалі, назавжди. При цьому військовослужбовець може заявляти про свій намір ухилитися від військової служби взагалі або ухилятися від неї протягом невизначеного часу (наприклад, доки його не затримають).
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального судуу справі № 297/2178/21 від 01.12.2022, констатовано, що для наявності складу дезертирства немає значення, в який момент у особи виник намір ухилитися від служби - безпосередньо в момент самовільного залишення частини/не з`явлення на службу, або вже в період незаконного перебування за її межами. Коли військовослужбовець після самовільного залишення частини або не з`явлення на службу приймає рішення ухилитися від військової служби, його дії слід кваліфікувати як дезертирство, оскільки будь-яке за способом самовільне залишення частини чи нез`явлення на службу може виступати і способом дезертирства, а отже, поглинається останнім і не утворює множинності злочинів.
		Кваліфікуючими ознаками дезертирства, у тому числі, є вчинення його в умовах воєнного стану.
		Так, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 був направлений для проходження ВЛК у м. Дніпро, що підтверджується копією направлення від 08.05.2024, однак до вказаного медичного закладу не прибув, до того ж до місця служби ВЧ НОМЕР_1 також не повернувся, вказані дії ОСОБА_3 тривали з 14.05.2024 до 11.07.2024 та були припинені правоохоронними органами.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду повідомив, що після неприбуття ОСОБА_3 до медичного закладу, він особисто намагався його розшукати, однак не зміг, встановити причини, чому він не приходить на службу, йому не вдалося. Зазначив, що він неодноразово проводив спілкування із ОСОБА_16 з приводу припинення вживання наркотичних засобів та алкоголю, однак останній не реагував, медичне лікування не допомагало йому позбутися залежності. З 14.06.2024 до його затримання ОСОБА_3 із ним на зв`язок не виходив. 
		Отже, суд уважає доведеним, що ОСОБА_3 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені діючим законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, не прибув до місця служби після направлення на медичне обстеження до м. Дніпро саме з метою ухилитися від військової служби, оскільки ОСОБА_3 більше двох місяців перебував поза місцем розташування військової частини, проводив час на власний розсуд, заходів щодо самостійного повернення до місця несення служби не вживав, допоки його не було затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
		До того ж під час судового розгляду не було встановлено жодних поважних причин, які б перешкодили обвинуваченому продовжити військову службу належним чином, а перебування обвинуваченого тривалий час під дією наркотичних засобів та інших шкідливих речовин не можуть бути визнані судом такими причинами, а, навпаки, підтверджують низьку самодисципліну військового та небажання продовжувати військову службу. 
		Посилання обвинуваченого на те, що він не бажав проходити обстеження у наркологічному диспансері, що не свідчить про його небажання продовжувати свої посадові обов`язки вподальшому, тому у його діях відсутні ознаки дезертирства, суд оцінює критично, оскільки поведінка обвинуваченого у вигляді нез`явлення на службу протягом тривалого періоду, неповідомлення про місце свого перебування командира, відсутність поважних причин такої поведінки, припинення дій обвинуваченого саме правоохоронними органами, переконують суд у безпідставності доводів ОСОБА_3 . Отже, суд приходить до переконання, про наявність у діях ОСОБА_3 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України як дезертирство, вчинене в умовах воєнного стану.
		 
		6. Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання
		Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченої суд визнає щире каяття у вчиненому. Обставин, що обтяжують покарання, передбачених ст. 67 КК України, не встановлено.
		7. Мотиви призначення покарання
		Так, ОСОБА_3 вчинив кримінальнеправопорушення,яке згідност.12КК Українивідноситься докатегорії особливо тяжкихзлочинів, раніше не судимий, є військовослужбовцем, займав посаду санітара відділення передових хірургічних груп військової частини НОМЕР_1 , під наглядом лікаря-психіатра не перебуває, однак з 2023 неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні, востаннє з 13.04.2024 по 08.05.2024, діагноз: психотичний шизофреноподібний розлад внаслідок вживання ПАР. Гостра інтоксикація ПАР 13.04.2024. Гостра алкогольна інтоксикація 18.04.2024. З 2023 неодноразово оглядався лікарем-наркологом, востаннє 13.04.2024, діагноз: психічні на поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, психостимуляторів, синдром залежності. 
		На підставі вищевикладеного, з урахуванням вчиненого та відомостей про особу обвинуваченого, його відношення до скоєного, наявність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд доходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, та з цих підстав вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції статті, за якою кваліфікуються його діяння, у виді позбавлення волі, вважаючи, що таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
		7. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку
		Ураховуючи висновок суду про призначення реального терміну покарання у вигляді позбавлення волі, суд вважає, що обраний раніше запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити до дня набрання вироком законної сили включно.
		Згідно з частиною п`ятою статті 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
		Відповідно до ст.1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
		   За положеннями статті 3 Закону України «Про попереднє ув`язнення" підставою для попереднього ув`язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 Кримінального процесуального кодексу України.
		   У судовому засіданні встановлено, що 15.07.2024 слідчим суддею до ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому продовжено на час судового розгляду, також судом прийнято рішення про продовження строку запобіжного заходу до дня набрання вироком суду законної сили, тому суд уважає, що увесь термін попереднього ув`язнення ОСОБА_3 належить зарахувати до строку покарання у вигляді позбавлення волі на підставі ч.5 ст. 72 КК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 374, 376 КПК України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_3  визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, та призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з наступного дня після набрання вироком суду законної сили. 
		На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати до строку відбування покарання строк попереднього ув`язнення ОСОБА_3 з 15 липня 2024 року (з моменту обрання слідчою суддею запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою) до дня набрання вироком законної сили включно із розрахунку одиндень попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Запобіжний західщодо ОСОБА_3  у вигляді тримання під вартою залишити без змін до дня набрання вироком законної сили включно.
		Вирок суду може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом 30 діб з моменту його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати у Жовтневому районному суді м. Запоріжжя копію цього вироку, подавши відповідну заяву.
		 
		 
		 
		   Суддя                                                ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...