Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 751/5286/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано судом: 22.11.2024. Зареєстровано: 22.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2024.
Дата набрання законної сили: 29.01.2025
Номер судового провадження: 2-а/751/120/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа№751/5286/24 
		Провадження №2-а/751/120/24 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		20 листопада 2024 року                         місто Чернігів
		Новозаводський районний суд міста Чернігова
		 
		у складі: головуючого-судді Деркача О.Г., 
		секретаря судового засідання Курач В.С.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Чернігові адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
		 
		 В С Т А Н О В И В :
		 
		14.06.2024 року представник позивача ОСОБА_1  адвокат Бредюк О.М., звернувся до Новозаводського районного суду міста Чернігова з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА №00020102 від 29.05.2024 року про накладання на нього адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, та закриття провадження у справі. 
		Позов обґрунтовано тим, що 29.05.2024 року старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Конаревою В.В., винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА №00020102, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, за те, що 29.05.2024 року о 12 год. 40 хв. за адресою: Н-11, км 76+700, Дніпропетровська область останній керував транспортним засобом DAF СF 85.460, державний номерний знак НОМЕР_1 , в зчеплені спеціалізованим напівпричепом - контейнеровозом KOEGEL, реєстраційний номер НОМЕР_2 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху: загальної маси транспортного засобу на 12,725% (5,09 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон. Вважає, що оскаржувана постанова винесена без урахування усіх обставин у справі, оскільки фахівцями відповідача невірно визначено вагові параметри транспортного засобу та не враховано, що напівпричіп KOEGEL, реєстраційний номер НОМЕР_2 , є спеціалізованим напівпричепом н/пр  контейнеровоз, то відповідно має допустимі параметри фактичної маси 44 тони, а тому розрахунок мав здійснюватися виходячи із дозволеної загальної маси 44 тони, які є дозволеними п.п. б п.22.5 ПДР України для трьохвісного автомобіля (тягача) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровозом), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 м, а не із 40, як здійснено відповідачем. Таким чином, оскаржувана постанова є протиправною, винесеною всупереч положенням чинного законодавства та підлягає скасуванню.
		21.06.2024 року ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова, в зв`язку з несплатою судового збору, позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків. (а.с.21-23)
		22.06.2024 року на виконання вказаної ухвали представником позивача ОСОБА_1  адвокатом Бредюком О.М. подано до суду заяву разом з копією квитанції про сплату судового збору. (а.с.26-28а)
		05.07.2024 року ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного провадження без виклику сторін. (а.с.28-29)
		23.07.2024 року, через систему «Електронний суду», від представника відповідача - Державної служби України з безпеки на транспорті, надійшов відзив на позов (з додатками). У відзиві відповідач заявлені позивачем вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції вказують, що оскаржена позивачем постанова винесена уповноваженою на те особою без порушень та відповідає дійсним обставинам справи. За вказане правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. Вищевказане правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу: WIM 78, WAGA-WIM35, зав №16; свідоцтво про повірку: №04/4783; 168; дійсне до 16.02.2025 року. Вказує, що в оскаржуваній постанові наявні відомості про найменування органу та посадової особи, який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак), технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, зазначення реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності, а також дату та час фіксації здійснення вимірювання, навантаження на вісь. Також відповідач зазначає, що перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу, визначених пунктом 22.5 ПДР, було встановлено із врахуванням допустимої похибки вагового комплексу, як передбачено ДСТУ OIML R 134-1:2010 (OIML R 134-1:2006, IDT). Відсоткове та натуральне значення перевищення максимально допустимої маси транспортних засобів отримується з врахуванням допустимої похибки вимірювання вагового комплексу, яка складає до 10% щодо визначення загальної маси транспортного засобу та 16% щодо навантаження на осі. Постановою АА №00020102 зафіксовано фактичні параметри транспортного засобу: кількість осей - 6 шт.; спарені колеса - 3 вісь; відстань між осями 1-2: 2950 мм, 2-3: 1100 мм, 3-4: 5670 мм; 4-5: 1320 мм; 5-6: 1310 мм, навантаження на вісь 1 - 7450 кг, 2 - 4300 кг, 3 - 11050 кг, 4 - 9050 кг, 5 - 8850 кг, 9 400 кг; загальна маса  50 100 кг; висота - 4,031 м; ширина - 2,667 м; довжина  17,762 м. Тобто, було зафіксовано перевищення нормативних параметрів навантаження (з урахуванням похибки пристрою) на 12,725% (5,09 тон), при дозволеній максимальній максимальній фактичній масі 40 тон. Стверджує, що в даному випадку позивача притягнуто до відповідальності за перевищення загальної маси транспортного засобу, адже транспортний засіб не використовувався як контейнеровоз, оскільки перевезення вантажу не здійснювалось у контейнері. Водночас, в контексті пункту 22.5 ПДР України, відповідальна особа, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язана обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме повну масу транспортного засобу. Визначальним фактором при застосуванні нормативу загальної маси 44 тони є не лише наявність підтверджуючого документа про те, що транспортний засіб рухався із напівпричепом-контейнеровозом, а й те, щоб контейнеровоз здійснював перевезення одного або більше контейнерів, або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра. Одне лише зазначення в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, що напівпричіп є контейнеровозом, не є свідченням того, що вантаж перевозився у контейнерах. Контейнеровоз є лише платформою, на яку кріпляться контейнери або змінні кузови для перевезення вантажу. Так як перевезення вантажу контейнеровозом з контейнером дає можливість здійснювати перевезення більшої маси, то відповідні норми мають бути дотримані. Втім, за даними фотофіксації спеціалізований сідловий тягач на платформі для контейнерів перевозив не контейнер, на контейнеровоз встановлено кузов із переобладнаних контейнерів (зрізано їх верхню частину) з метою збільшення ваги перевезення вантажу. Така зміна функціонального призначення контейнеровоза не надає права позивачу можливості збільшити норматив навантаження транспортного засобу. Отже, якщо в реєстраційних документах транспортного засобу вказано «контейнеровоз», він має тип причепа або напівпричепа для перевезення контейнерів по автомобільним дорогам, то лише при використанні такого транспортного засобу як засобу спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій контейнерів, допускається навантаження, передбачене в п. 22.5 ПДР. Таким чином позивач здійснював вантажні перевезення контейнеровозом з порушенням правил їх експлуатації в розумінні вищезазначених міжнародних та національних норм, а тому він мав право перевозити вантаж з дотриманням 22.5 Правил дорожнього руху, тобто не більше 40 тон, адже навантаження 44 тони допускається лише у разі експлуатації контейнеровоза за його прямою спеціалізацією при перевезенні контейнерів. У відзиві, представник відповідача також, просила витребувати у позивача копію договору на підставі заявки, а при відсутності договору  разового договору та копію товарно-транспортної накладної, де зазначено тип вантажу що перевозився транспортним засобом DAF СF 85.460, державний номерний знак НОМЕР_1 . (а.с.39-98)
		27.08.2024 року ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова клопотання представника відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті  Риженко І.С. про витребування доказів задоволено, витребувано у ОСОБА_1 належно завірені копії Договору на підставі заявки, а при відсутності Договору  разовий договір; копію товарно-транспортної накладної, де зазначено тип вантажу, що перевозився транспортним засобом DAF СF 85.460, д.н.з. НОМЕР_1  та номер контейнеру в якому перевозився вантаж. (а.с.99-100)
		10.09.2024 року на виконання даної ухвали представником позивача  адвокатом Бредюком О.М., на адресу суду надійшли письмові пояснення (з додатками), в яких зазначає, що процедура сертифікації контейнерів уведена для додаткової перевірки правильності введення номерів контейнерів у інформаційну систему міжнародних контейнерних перевезень, а автомобіль DAF СF 85.460, д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався в зчепленні спеціалізованим напівпричепом  контейнеровоз марки KOEGEL, реєстраційний номер НОМЕР_3 міжнародних перевезень не здійснює. Звертає увагу, що не нанесення маркування на контейнер ніяким чином не впливає на його властивості і за своєю природою і функціональним призначенням залишається контейнеровозом за допомогою якого здійснюються вантажні перевезення. При цьому не нанесення маркування на контейнер не є складом адміністративного правопорушення передбаченого ст.132-1 КУпАП. Крім того, контейнер не відноситься до нових частин контейнеровоза та не є його обладнанням, а тому наявність на його сертифікату не передбачена чинним законодавством. Вважає, посилання відповідача, що перевезення здійснювалися не контейнером є безпідставними. Також зазначає, що товарно-транспортна накладна не може беззаперечно свідчити про достовірність важення транспортного засобу, проте проїзд через автоматичний пункт фіксації за допомогою якого здійснюється вимірювання вагових або габаритних параметрів транспортного засобу вказує на фактичну загальну масу фактичні зафіксовані параметри транспортного засобу. В зв`язку із зазначеним, вважає заперечення відповідача є не обгрунтованими, а винесена постанова є незаконною. (а.с.106-117) 
		На підставі ст. 262 КАС України, розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами. 
		Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
		Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
		Судом встановлено, що власником транспортного засобу марки DAF СF 85.460, державний номерний знак НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 , що підтверджується копією відповідного свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_4 . (а.с. 15) 
		Також, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , ОСОБА_1 є власником спеціалізованого напівпричепу  контейнеровоз марки KOEGEL, реєстраційний номер НОМЕР_3 , особливі відмітки спеціалізований напівпричіп н/пр-контейнеровоз СТР 541670 31.05.2023 (а.с. 16-17).
		29.05.2024 року старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Конаревою В.В., винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА №00020102, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. 00 коп. (а.с.10)
		Відповідно до оскаржуваної постанови 29.05.2024 року о 12 год. 40 хв., за адресою: Н-11, км 76+700, Дніпропетровська область був зафіксований транспортний засіб DAF СF 85.460, державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідальна особа  ОСОБА_1 , допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України загальної маси транспортного засобу на 12,725% (5,09 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон. (а.с. 10).
		Вказана постанова містить інформацію про технічний засіб, яким в автоматичному режимі зафіксовано правопорушення: WIM 78, WAGA-WIM35, зав №16; свідоцтво про повірку: №04/4783; 168; дійсне до 16.02.2025 року WIM77, посилання на веб-сайт (https://wim.dsbt.gov.ua/r/a/АА00020102/) з ідентифікатором доступу (fMqiedtiam1p7), на якому розміщені фотографії транспортного засобу, в момент вчинення правопорушення, які також були долучені відповідачем до матеріалів справи.
		Також, постановою АА №00020102 зафіксовано фактичні параметри транспортного засобу: кількість осей - 6 шт.; спарені колеса - 3 вісь; відстань між осями 1-2: 2950 мм, 2-3: 1100 мм, 3-4: 5670 мм; 4-5: 1320 мм; 5-6: 1310 мм, навантаження на вісь 1 - 7450 кг, 2 - 4300 кг, 3 - 11050 кг, 4 - 9050 кг, 5 - 8850 кг, 9 400 кг; загальна маса  50 100 кг; висота - 4,031 м; ширина - 2,667 м; довжина  17,762 м.
		Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
		Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
		До основних завдань Укртрансбезпеки віднесено, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
		Відповідно до п.5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:
		- здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті;
		- здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зоні габаритно-вагового контролю;
		- у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.
		Згідно п.7 Положення, Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право використовувати у своїй діяльності транспортні засоби, зокрема спеціалізовані та засоби вимірювальної техніки, використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема, в автоматичному режимі.
		Тобто законодавством чітко передбачено можливість Укртрансбезпеки здійснювати державний нагляд (контролю) за безпекою на автомобільному, міському, електричному, залізничному транспорті, зокрема в частині здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, що включає:
		- здійснення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 р. № 1567);
		- фіксацію адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 р. № 1174 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 2021 р. № 623).
		Відповідальність за ч. 2 до ст. 132-1 КУпАП настає за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
		Участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у п. 22.5 ПДР, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративна відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
		Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27грудня 2019 року № 1174 (далі - Порядок № 1174).
		Суд вважає, що зміст оскаржуваної постанови співвідноситься з дослідженою інформацією на веб-сайті (https://wim.dsbt.gov.ua/r/a/АА00020102/) та відображає усі істотні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.132-1 КУпАП, вказана постанова підписана уповноваженою службовою особою відповідача шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису.
		Позивачем не надано доказів порушень порядку розгляду справи, передбаченого ст. 279-5 КУпАП, а отримана відповідачем з технічного засобу для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WIM 78, WAGA-WIM35, зав №16 та викладена в оскаржуваній постанові інформація є належним і допустимим доказом перевищення навантаження на строєні осі транспортного засобу позивача.
		Як убачається із змісту оскаржуваної постанови, відповідальна особа допустила рух транспортного засобу DAF СF 85.460, державний номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: а адресою: Н-11, км 76+700, Дніпропетровська область, із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України, загальної маси транспортного засобу на 12,725% (5,9 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн.
		Отже, оскаржувана постанова містить посилання на технічний засіб, спеціалізований напівпричіп, номер свідоцтва про його повірку та строк його дії, що призводить до можливості його точної ідентифікації.
		Оскаржувана постанова в повній мірі відповідає вимогам Інструкції №512.
		Згідно зі ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженням з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 18.01.2001 № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у п. 22.5 Правил дорожнього руху.
		Згідно з п. 22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
		Відсоткове значення перевищення максимально допустимої маси транспортних засобів отримується з врахуванням допустимої похибки вимірювання вагового комплексу, яка складається до 10% щодо визначення загальної маси транспортного засобу, та 16 % щодо навантаження на осі. Можлива максимальна дозволена похибка автоматичного комплексу габаритно-вагового контролю, відсоткове перевищення загальної маси транспортного засобу здійснюється за формулою: (Мфакт-Ммакс - 10 %*Мфакт)/Ммакс)*100, (Мфакт - фактична маса транспортного засобу, зафіксована в автоматичному режимі; Ммакс - максимально допустима п. 22. Правил дорожнього руху України, загальна маса транспортного засобу), а навантаження на строєні осі за формулою: (Мфакт-Ммакс -16 %*Мфакт)/Ммакс)*100.
		У контексті п. 22.5 ПДР перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.
		Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 803/1540/16.
		Доводи позивача, що розрахунки спеціаліста щодо перевищення нормативних параметрів є помилковими внаслідок використання невірних вихідних даних, оскільки транспортний засіб є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем який рухався з напівпричепом  контейнеровозом є помилковими з огляду на наступне.
		Згідно з п. 22.5 ПДР України при визначенні максимально допустимої ваги перевезення для контейнеровозів як 44000 кг визначено як умову не лише здійснення такого перевезення контейнеровозом, а здійснення перевезення контейнеровозом саме контейнерів або змінних кузовів.
		У наказі Міністерства транспорту України від 14 січня 1997 року № 363 «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (далі - Правила № 363) міститься визначення н/причеп-контейнеровоз - транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій - контейнерів.
		Згідно п.17.6. Правил № 363, для перевезення контейнерів перевізник повинен надавати автомобілі (автопоїзди) із бортовими платформами або спеціалізований рухомий склад (низькорамні напівпричепи - контейнеровози, автомобілі із вантажопіднімальними пристроями тощо).
		Відповідно до п. 17.4-17.6 Правил № 363 універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об`єм контейнера, куб.м, місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. 
		Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера. 
		Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов`язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об`єм контейнера (куб.м). 
		Після завантаження вантажу вантажовідправник повинен зачинити контейнер, закріпити ручку замка контейнера дротом діаметром не менше 2 мм, опломбувати контейнер у порядку, передбаченому розділом 9 цих Правил, навісити бирку довжиною 120-150 мм і шириною 80-100 мм, на якій зазначаються пункти відправлення та призначення вантажу і найменування вантажоодержувача (п. 17.15 Правил № 363).
		Позивачем не надано доказів перевезення контейнеру із відповідним маркуванням. 
		Із фотознімків, зроблених під час фіксації факту порушення норм чинного законодавства вбачається, що кузов, який перевозився, не відповідає зовнішнім характерним ознакам контейнера чи змінного кузова, адже відсутні кутові фітинги (кріплення), не вбачається наявності відповідного опломбування та маркування яке має бути нанесено на контейнер відповідно до вимог чинного законодавства. На спеціалізований сідловий тягач на платформі встановлено переобладнаний з контейнера кузов, у якого зрізано верх.
		Таким чином, доказів того, що зазначений напівпричіп перевозив саме конкретний контейнер чи змінний кузов позивачем не надано, не доведено наявності підстав для застосування у даному випадку для транспортного засобу позивача збільшених вагових параметрів загальної маси, а тому застосуванню підлягають нормативні вагові параметри для трьохвісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом - максимальна фактична маса 40 тон.
		Суд звертає увагу, що визначальним в справах такого типу, є встановлення використання перевізником саме контейнера, оскільки відсутність такого дає можливість для недобросовісної маніпуляції перевізниками шляхом встановлення кузовів, зовні схожих на контейнери, з одного боку, та уникнення дотримання вимог контролю по вазі вантажу, з іншого.
		Крім того, відповідно до п.17.9 Правил № 363, приймання вантажів для перевезення в контейнерах здійснюється при наявності Договору на підставі заявки, а при відсутності Договору - разового договору.
		Тобто, саме договір про перевезення вантажів контейнером є належним доказом надання послуг з перевезення вантажу контейнеровозом, який на вимогу суду не було надано позивачем.
		Також, відповідно до вимог чинного законодавства забороняється перевезення вантажів у контейнерах, які завантажені з порушенням Міжнародної конвенції щодо безпечних контейнерів.
		Отже, позивач здійснював перевезення транспортним засобом, який не є контейнеровозом в розумінні вищезазначених норм та не використовувався в момент зафіксованого порушення як такий, а тому маса для такого транспортного засобу, встановлена законодавцем - не більше 40 тон.
		Згідно ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
		Відповідно до ч. 1 ст. 245 КАС України передбачено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
		Суд дійшов висновку, що факт перевищення позивачем нормативних параметрів транспортних засобів, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України доведено належними, допустимими та достовірними доказами, що пов`язано із правомірністю порядку проведення габаритно-вагового контролю, а також використання при проведенні останнього належного технічного приладу.
		Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
		При ухваленні рішення, суд також враховує загальні засади недопустимості притягнення особи до адміністративної відповідальності на припущеннях та усі сумніви щодо доведеності провини особи тлумачить на її користь (ч. 2 ст. 62 Конституції України).
		Відповідно до вимог ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
		Враховуючи вищевикладене, зважаючи на повне та об`єктивне дослідження всіх доказів, які наявні у матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, суд приходить до висновку щодо законності спірної постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому позовні вимоги про її скасування задоволенню не підлягають.
		На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 77, 241-246, 286 КАС України, ст. ст. 283-284, 288, 289, 293 КУпАП, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		 
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
		На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ).
		Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті (юридична адреса: 03150, місто Київ, вул. Антоновича, буд.51, ЄДРПОУ 39816845).
		Повний текст рішення складено 20.11.2024 року.
		 
		 
		Суддя             О.Г. Деркач

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...