Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 204/10053/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано судом: 22.11.2024. Зареєстровано: 22.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2024.
Дата набрання законної сили: 20.12.2024
Номер судового провадження: 2/204/3894/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  Справа № 204/10053/24 
		Провадження № 2/204/3894/24 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		19 листопада 2024 року      м. Дніпро
		   
		Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
		головуючого  судді                    Черкез Д.Л.,
		за участю секретаря судового засідання        Карнаух В.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою  ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, -
		   
		   В С Т А Н О В И В:    
		 
		11 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, яку уточнила 15 листопада 2024 року, в якій остаточно просила стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 130029,00 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 18 липня 2024 року по день ухвалення рішення суду у розмірі 76084,32 грн., моральну шкоду, спричинену невиплатою заробітної плати у розмірі 25000,00 грн., а також судові витрати. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказала на те, що вона працювала у Державному підприємстві «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» на різних посадах у період з 31 жовтня 2002 року по 17 липня 2024 року. 17 липня 2024 року вона була звільнена з підприємства відповідача за власним бажанням згідно зі ст. 38 КЗпП України. Під час перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем, за період з січня 2022 року по липень 2024 року відповідачем було нараховано, але не виплачено позивачу заробітну плату у загальному розмірі 130029,00 грн. Заборгованість по заробітній платі у вищевказаному розмірі позивачу відповідачем так і не виплачена. Крім того, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Зазначила, що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день ухвалення судом рішення, що за розрахунками позивача становить 76084,32 грн. Також, наполягає на тому, що у зв`язку з порушенням трудових прав позивача на своєчасне одержання винагороди за працю їй була завдана моральна шкода. Невиплата заробітної плати відбувалась протягом значного періоду часу. Внаслідок невиплати заробітної плати позивач та її син були поставлені у скрутне матеріальне становище, вони відчували стрес та занепокоєння, позивач не мала можливості оплатити навчання сина в ДНУ. У зв`язку з цим позивач відчувала тривогу, страх, занепокоєння про можливість відрахування суду з навчального закладу з причини несплати за навчання, а також була вимушена докладати додаткових зусиль для організації своєчасної оплати. Позивач втратила нормальні життєві зв`язки. Розмір моральних страждань позивач оцінює в сумі 25000,00 грн., що на переконання позивача буде відповідати ступеню та характеру її моральних страждань. На підставі викладеного позивач звернулась до суду з даним позовом. 
		Ухвалою суду від 14 жовтня 2024 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 14 жовтня 2024 року, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.
		13листопада 2024року відвідповідача досуду надійшоввідзив напозовну заяву.Відповідач позовнівимоги невизнав тапросив судвідмовити узадоволенні позову.В обґрунтуваннясвоїх запереченьзазначив,що суманевиплаченої заробітноїплати таостаточного розрахункустановить 130029,00грн. Несвоєчасна виплата заробітної плати обумовлена складною економічною ситуацією та фінансовою кризою, а також розірванням контрактів з РФ, що призвело до великих фінансових збитків. Звертає увагу, що з січня 2023 року підприємство працює в одноденному режимі роботи. Також вважає, що позивач пропустила встановлений статтею 233 КЗпП України строк на звернення до суду з даним позовом. Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності просив не стягувати з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку. Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, то відповідач такі вимоги вважає недоведеними, посилаючись на те, що позивачем не обґрунтовано та не доведено, що позивач зазнала моральних страждань. 
		Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.
		Суд розглядає справу у відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
		Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
		Судом встановлено, що  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працювала у Державному підприємстві «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на різних посадах, наказом № 551 вк від 17 липня 2024 року звільнена за власним бажанням, згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки  ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (а.с. 12-13).
		При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.
		Звернувшись досуду позивачзазначила,що відповідачне виплачував позивачу нараховану їй заробітну плату, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по заробітній платі та при звільненні відповідач не провів з нею розрахунок.
		Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
		У частині 1 статті 116 КЗпП України закріплено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
		Однак, відповідач при звільненні так і не провів з позивачем остаточний розрахунок та не виплатив позивачу нараховану йому заробітну плату. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
		Нормами ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
		Аналогічні положення має ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України.
		Статтею 43 Конституції України визначено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Разом з тим, відповідач не в повному обсязі виплачував позивачу нараховану йому заробітну плату.
		Відповідно до статті 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбаченихчастиною другоюцієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). 
		Згідно здовідкою №102/18від 22жовтня 2024року,виданою Державнимпідприємством «Виробничеоб`єднання Південниймашинобудівний заводім.О.М.Макарова»,вбачається,що Державнепідприємство «Виробничеоб`єднання Південниймашинобудівний заводім.О.М.Макарова» станом на 22 жовтня 2024 року має перед ОСОБА_1  заборгованість звиплати заробітноїплати у загальному розмірі 130029,00 грн., з яких: за січень 2022 року  2441,00 грн., за лютий 2022 року  4189,00 грн., за березень 2022 року  511,00 грн., за березень 2024 року  14612,00 грн., за квітень 2024 року  14660,00 грн., за травень 2024 року  14612,00 грн., за червень 2024 року  14792,00 грн., за липень 2024 року  64212,00 грн. (а.с. 45).
		За таких обставин, суд приходить до переконливого висновку, що зДержавного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь  ОСОБА_1  слід стягнути нараховану, але не виплачену заробітну плату, у розмірі 130029,00 грн., а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
		Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
		Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
		Вирішуючи питання щодо розміру заробітної плати, яка повинна бути стягнута за рішенням суду шляхом негайного виконання, суд виходить з наступних розрахунків: розмір заборгованості по заробітній платі, який стягнуто судом  130029,00 грн.; період стягнення дорівнює 8 повних місяців. Отже, розмір заробітної плати який підлягає стягненню шляхом негайного виконання за один місяць становить: 130029,00 грн. / 8 = 16253,63 грн.
		Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
		У позовній заяві позивач просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18липня 2024року по день винесення судом рішення, оскільки розрахунок з позивачем так і не проведений.
		Позивач дійсно має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 18 липня 2024 року, тобто з дня, наступного за днем звільнення, по день ухвалення судом рішення, тобто по 19 листопада 2024 року.
		Відповідно до пункту 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 10, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
		Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. 
		З довідки № 102/19 від 22 жовтня 2024 року, виданої Державним підприємством «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова», вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача становила 854,88 грн. (а.с. 46).
		У відзиві на позовну заяву відповідач просив врахувати, що Державне підприємство «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» працює в одноденному режимі роботи.
		Однак, будь-яких доказів, що у третьому та четвертому кварталах 2024 року на підприємстві відповідача встановлений скорочений режим роботи, стороною відповідача суду не надано (відповідачем до відзиву на позовну заяву долучені накази ДП «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» про режим роботи підприємства лише за попередні періоди  2 квартал 2022 року, 4 квартал 2022 року, 1 квартал 2023 року, 2 квартал 2023 року, 3 квартал 2023 року, 4 квартал 2023 року, 1 квартал 2024 року, 2 квартал 2024 року), а тому, оскільки на підставі ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи виключно на підставі наявних в матеріалах справи доказів, кількість робочих днів за період з 18 липня 2024 року по 19 листопада 2024 року розраховується судом з урахуванням п`ятиденного режиму роботи.
		У зв`язка з викладеним кількість робочих днів за період з 18 липня 2024 року по 19 листопада 2024 року включно складає 89 днів, а саме: липень 2024 року  10 днів, серпень 2024 року  22 дні, вересень 2024 року  21 день, жовтень 2024 року  23 дні, листопад 2024 року  13 днів.
		Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 18 липня 2024 року по 19 листопада 2024 року включно складає 76084,32 грн. (854,88 грн. х 89 днів = 76084,32 грн.).
		У зв`язкуз викладеним суд приходить до переконливого висновку, що з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь  ОСОБА_1  слід стягнути суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 76084,32 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
		Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 25000,00 грн. суд виходить з наступного.
		Відповідно дост. 23 ЦК України,особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокремау душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Частиною 2 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Крім того, у частині 1 статті 237-1 КЗпП України визначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		Стаття 23 ЦК України та стаття 237-1 КЗпП України передбачають можливість відшкодування моральної шкоди завданої працівнику власником або уповноваженим ним органом внаслідок порушення його законних прав, що призвели до моральних страждань.
		Судом встановлено, що Державним підприємством «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» було порушено право позивача  ОСОБА_1  на своєчасне отримання заробітної плати. Відповідач тривалий час не виплачував позивачу в повному обсязі заробітну плату та не виплатив її навіть після звільнення позивача з підприємства відповідача у липні 2024 року. Не виплатив відповідач позивачу заробітну плату і до теперішнього часу. 
		Отже, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 як працівник має право на відшкодування завданої їй моральної шкоди, яка виразилася у порушенні її права на своєчасне отримання заробітної плати, що призвело до порушення права на працю, та як наслідок до моральних страждань.
		Крім того, внаслідок неправомірних дій відповідача позивач вимушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а саме у зв`язку з відсутністю грошових коштів на існування шукати додаткове джерело доходів.
		Виходячи з наведеного суд зазначає, що позивач як працівник має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй неправомірними діями відповідача, та саме відповідач є особою, внаслідок дії якого було завдано моральну шкоду позивачу.
		При визначенні розміру відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди суд виходить з наступного.
		Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
		Як зазначено у пункті 3Постанови Пленум Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Відповідно до пункту 9 вказаної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд враховує те, що внаслідок порушення права позивача на своєчасне отримання заробітної плати за виконану ним роботу, що призвело до моральних страждань, порушився нормальний ритм життя позивача, вона була вимушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя, у зв`язку з відсутністю грошових коштів на існування шукати додаткове джерело доходів.
		За таких обставин, суд прийшов до висновку про те, що неправомірними діями відповідача позивачу також була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях через неправомірну поведінку відповідача та вважає доведеним факт душевних страждань позивача, реальність яких не викликає сумніву, а тому позивач має право на відшкодування заподіяної моральної шкоди.
		Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди суд враховує те, що заборгованість по заробітній платі виникла ще з 2022 року та не була погашена відповідачем до теперішнього часу.
		Разом з цим, виходячи з засад розумності, справедливості та об`єктивності суд вважає, що розмір завданої позивачу моральної шкоди пред`явлений до стягнення є завищеним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 3000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. 
		Отже, за таких обставин, вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди суд визнає доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню.
		Щодо наведених у відзиві на позовну заяву тверджень відповідача про пропуск позивачем строку на звернення до суду з даним позовом, то такі твердження є безпідставними, помилковими та такими, що не відповідають вимогам статті 233 КЗпП України, оскільки позивач була звільнена з підприємства відповідача 17 липня 2024 року, а до суду з даним позовом звернулась 11 жовтня 2024 року, тобто вочевидь в межах встановленого Законом тримісячного строку. Таким чином, строк звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди позивачем не пропущений.
		Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно дост. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить довисновку, що позовні вимоги  ОСОБА_1  підлягають частковому задоволенню, а порушені права позивача судовому захисту. 
		Крім того, відповідно дост.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		Оскільки позовні вимоги майнового характеру про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволені та позивач була звільнена від сплати судового збору за цими позовними вимогами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
		Також, оскільки позовні вимоги майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, задоволені частково, на загальну суму 79084,32 грн. (76084,32 грн. + 3000,00 грн. = 79084,32 грн.), за які позивачем було сплачено судовий збір, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (у мінімальному розмірі для позовних вимог майнового характеру).
		Разом з цим, судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме замість встановленого розміру 1211,20 грн. (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб)сплачено 3028,00грн.(квитанція№ 0.0.3934017854.1від 10жовтня 2024року).За такихобставин, суд вважає за потрібне повернути позивачу надміру сплачений судовий збір у розмірі 1816,80 грн. (3028,00 грн.  1211,20 грн. = 1816,80 грн.).
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 38, 47, 115, 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України, Законом України «Про оплату праці», ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 279, 352, 430 ЦПК України, -
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позовну заяву  ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди  задовольнити частково.
		Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (місцезнаходження:49008,м.Дніпро,вул.Криворізька,1,ЄДРПОУ -14308368) накористь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцепроживання: АДРЕСА_1 ,РНОКПП  НОМЕР_2 ) нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 130029,00 грн. (сто тридцять тисяч двадцять дев`ять гривень, 00 копійок), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 76084,32 грн. (сімдесят шість тисяч вісімдесят чотири гривні, 32 копійки), а також в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000,00 грн. (три тисячі гривень, 00 копійок).
		Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (місцезнаходження:49008,м.Дніпро,вул.Криворізька,1,ЄДРПОУ -14308368) накористь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцепроживання: АДРЕСА_1 ,РНОКПП  НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень, 20 копійок). 
		Судовий збір у розмірі 1816,80 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень, 80 копійок), сплачений  ОСОБА_1  на розрахунковий рахунок ГУК у Дн-кій обл/Чечел.р/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ)  37988155, Рахунок отримувача  UA658999980313141206000004632 квитанцією № 0.0.3934017854.1 від 10 жовтня 2024 року  повернути  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ).
		В іншій частині позовних вимог - відмовити.
		Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (місцезнаходження: 49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, 1, ЄДРПОУ - 14308368) судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень, 20 копійок) на користь держави.
		Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в межах суми платежу за один місяць, у розмірі 16253,63 грн. (шістнадцять тисяч двісті п`ятдесят три гривні, 63 копійки).
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		 
		 
		 
		Суддя  Д.Л. Черкез

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...