Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/13175/23 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту права власності; усунення перешкод у користуванні майном.
Надіслано судом: 22.11.2024. Зареєстровано: 22.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2024.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРЕМА ДУМКА
		 
		15 листопада 2024 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  910/13175/23 
		 
		 
		судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Малашенкової Т.М. на ухвалу об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2024
		 
		у справі за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Крейсерська швидкість" (далі - ТОВ "Крейсерська швидкість", скаржник) 
		на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024
		у справі за позовом ТОВ "Крейсерська швидкість"
		до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця")
		про заборону вчиняти дії та зобов`язання вчинити дії,
		 
		ПІДСТАВИ ДЛЯ ВИСЛОВЛЕННЯ ОКРЕМОЇ ДУМКИ
		 
		Із ухвалою Верховного Суду від 15.11.2024 у справі №910/13175/23, якою справу за касаційною скаргою ТОВ "Крейсерська швидкість" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, не погоджуюся, вважаю, що у Суду відсутні правові підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. 
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		1. Короткий зміст позовних вимог та оскаржуваного судового рішення
		1.1. ТОВ "Крейсерська швидкість" звернулося до суду з позовом до АТ "Укрзалізниця" про заборону вчиняти будь-які дії щодо заборони допуску вагонів, вказаних у додатку №1, для курсування на шляхах загального користування залізницями України у навантаженому стані відповідно до дат, вказаних у додатку №1, через закінчення граничного строку (терміну) експлуатації вагонів. Просило також зобов`язати АТ "Укрзалізниця" внести до автоматизованої бази даних парку вантажних вагонів зміни в частині дати граничного строку (терміну) експлуатації вагонів відповідно до інформації про строк служби, вказаної у технічних рішеннях щодо вагонів, перелік яких наведений у прохальній частині позовної заяви.
		1.2.          Господарський суд міста Києва рішенням від 29.11.2023 позов задовольнив.
		1.3.          Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 23.04.2024 задовольнив клопотання АТ "Укрзалізниця" та зупинив провадження у справі №910/13175/23 до закінчення перегляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/3992/23 на підставі пункту сьомого частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
		1.4. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Верховний Суд у справі №910/3992/23 розглядає питання відступлення від висновків, викладених у справі №910/8493/22 (на яку посилається ТОВ "Крейсерська швидкість" та послався суд першої інстанції в рішенні Господарського суду міста Києва від 29.11.2023) і таке відступлення матиме безпосередній вплив на розгляд справи №910/13175/23 в частині правозастосування норм Наказу №647 до вагонів позивача. 
		 
		2. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу
		2.1. ТОВ "Крейсерська швидкість" 09.05.2024 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024, в якій просило її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		2.1.1. В обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ "Крейсерська швидкість" посилається на абзац другий частину другу статті 287 ГПК України та зазначає про порушення судом апеляційної інстанції статей 234, 273 ГПК України, затягування розгляду справи, а також порушення прав учасників судового процесу на розгляд справи упродовж розумного строку.
		2.1.2. Скаржник також вказує, що суд апеляційної інстанції не навів мотивів, на підставі яких він дійшов висновку про те, що розгляд Верховним Судом справи №910/3992/23 перешкоджає розгляду справи №910/13175/23, унеможливлює встановлення обставин, які мають суттєве значення для вирішення цього спору, на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Стверджує, що Наказ №647 не має зворотної дії у часі, зокрема, в частині визнання нечинними технічних рішень про продовження строків експлуатації вагонів, прийнятих до набрання чинності цим наказом.
		2.2. До Верховного Суду 24.06.2024 від відповідача надійшов відзив, в якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
		 
		3. Рух справи у суді касаційної інстанції
		3.1. Верховний Суд ухвалою від 27.05.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Крейсерська швидкість", її розгляд призначив у порядку письмового провадження.
		3.2. Верховний Суд ухвалою від 26.06.2024 передав справу №910/13175/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - об`єднана палата) для відступу від висновку об`єднаної палати, викладеного у постанові від 01.03.2024 у справі №910/17615/20, про те, що реалізація судом апеляційної інстанції обов`язку зупинити провадження у справі у випадку, передбаченому частиною першою статті 227 ГПК України, має відбуватись у межах, встановлених частиною третьою статті 195 ГПК України (подібно частини третьої статті 195 ГПК України застосовується і щодо статті 228 ГПК України).
		3.2.1. Верховний Суд в ухвалі від 26.06.2024 зазначив, зокрема, що об`єднана палата постановою від 01.03.2024 у справі №910/17615/20, скасовуючи ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі №910/17615/20 та направляючи справу для продовження розгляду, виснувала, що суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу про зупинення провадження у справі 04.04.2023 після початку розгляду справи по суті порушив статті 195, 227 ГПК України.
		3.2.2. Колегія суддів не погодилася із таким висновком, вказавши, що із вказаної норми статті 195 ГПК України вбачається, що вона визначає строки розгляду справи по суті, який (розгляд по суті) здійснюється саме судом першої інстанції, а не апеляційним господарським судом та не поширюється на право чи обов`язок апеляційного господарського суду зупинити провадження у справі на підставі статей 227, 228 ГПК України.
		3.3. Об`єднана палата ухвалою від 08.08.2024 прийняла до розгляду справу №910/13175/23, її розгляд призначила у порядку письмового провадження.
		 
		4. Підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		4.1. Об`єднана палата ухвалою від 15.11.2024 справу №910/13175/23 за касаційною скаргою ТОВ "Крейсерська швидкість" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 більшістю голосів вирішила передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		4.2. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати від 01.03.2024 у справі №910/17615/20 щодо застосування статей 227, 228, частини третьої статті 195 ГПК України, які кореспондують положенням статей 251, 252, частини третьої статті 210 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), об`єднана палата з`ясувала, що подібні висновки містяться також у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 19.04.2021 у справі №393/135/19, від 29.03.2023 у справі №205/8622/21.
		4.3. У зазначених вище постановах міститься висновок, що обмеження, встановлені частиною третьою статті 195 ГПК України (провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пункту першого частини першої статті 228 ГПК України) поширюється і на стадію апеляційного розгляду справи. 
		4.4. Об`єднана палата дійшла висновку про те, що частина третя статті 195 ГПК України (та аналогічно  частиною третьою статті 210 ЦПК України) підлягає застосуванню лише при розгляді справи судом першої інстанції, а отже вважає за необхідне відступити від висновків, викладених як у постанові об`єднаної палати від 01.03.2024 у справі №910/17615/20, так і у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 19.04.2021 у справі №393/135/19, від 29.03.2023 у справі №205/8622/21. З цих підстав справа передається на розгляд Великої Палати. 
		 
		5. Мотиви незгоди з ухвалою об`єднаної палати
		5.1. За частиною першою статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Водночас, як верховенство права, так і розумність строків розгляду справи судом належить до основних засад (принципів) господарського судочинства за частиною третьою цієї ж статті.
		5.2. Розумний строк судового розгляду є невід`ємним елементом права на справедливий судовий розгляд, який безпосередньо закріплений в пункті 1 статті 6 ЄКПЛ. При тлумаченні поняття «розумні строки» ЄСПЛ визначив момент початку та закінчення цих строків, а також вивів критерії, які повинні враховуватися при оцінці певного строку як розумного, а саме: складність справи, важливість для заявника питання, що розглядається судом, поведінка заявника, поведінка державних органів. 
		5.3. Аналізуючи питання зупинення провадження у господарській справі, Суди неодноразово виходили з того, що цей правовий інструмент процесуального законодавства зумовлює тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи та щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
		5.4. Глава 8 розділу ІІІ ГПК України містить норми, які регулюють в тому числі зупинення провадження у справі. 
		5.5. По своїй суті зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №П/9901/54/18 (800/146/170), об`єднаної палати від 10.12.2018 у справі №910/9883/17 тощо).
		5.6. Зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків (частина перша статті 117 ГПК України), який продовжується з дня поновлення провадження у справі (частина друга статті 117 ГПК України), а самі випадки, які регламентують зупинення провадження у справі чітко передбачені статтями 227, 228 ГПК України і є вичерпними.
		5.7. Так, частиною першою статті 227 ГПК України передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: 
		1) смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво; 
		2) необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи; 3) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції; 
		3-1) звернення обох сторін з клопотанням про зупинення провадження у справі у зв`язку з проведенням медіації; 
		4) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді; 
		5) об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
		5.8. Згідно з частиною першою статті 228 ГПК України передбачено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: 
		1) перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі; 
		2) призначення судом експертизи; 
		3) направлення судового доручення щодо збирання доказів у порядку, встановленому ст.84 цього Кодексу; 
		4) звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави; 
		6) прийняття ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом; 
		7) перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
		5.9. Також положення статей 227, 228 ГПК України кореспондуються з положенням статей 251, 252 ЦПК України, де визначено обов`язок та право суду зупинити провадження у справі.
		5.10. Таким чином ГПК України та ЦПК України закріплює два види зупинення провадження у справі: (1) обов`язковий, за наявності якого суд зобов`язаний зупинити провадження у справі (стаття 227 ГПК України, стаття 251 ЦПК України); (2) необов`язковий (факультативний), коли зупинення провадження у справі є правом суду (стаття 228 ГПК України, стаття 252 ЦПК України).
		5.11. Статтею 229 ГПК України та 253 ЦПК України врегульовано строки, на які зупиняється провадження у справі. 
		5.12. Разом з тим, норма частини третьої статті 195 ГПК України визначає, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки із підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу. Такі ж положення закріплені у частині третій статті 210 ЦПК України.
		5.13. Аналізуючи положення частини третьої статті 195 ГПК України та частини третьої статті 210 ЦПК України слід дійти до висновку, що вони містять підстави для зупинення провадження у справі на стадії на стадії її розгляду по суті.
		5.14. Водночас, об`єднана палата передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду дійшла до висновку, що частина третя статті 195 ГПК України та аналогічно  частиною третьою статті 210 ЦПК України підлягає застосуванню лише при розгляді справи судом першої інстанції, а отже вважає за необхідне відступити від висновків, викладених як у постанові об`єднаної палати від 01.03.2024 у справі №910/17615/20, так і у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 19.04.2021 у справі №393/135/19, від 29.03.2023 у справі №205/8622/21. З цих підстав справа передається на розгляд Великої Палати. 
		5.15. Разом з тим, не погоджуюсь із висновком об`єднаної палати про те, що обмеження щодо зупинення провадження у справі, встановлені частиною третьою статті 195 ГПК України та частиною третьою статті 210 ЦПК України, застосовуються виключно під час розгляду справ судом першої інстанції і не підлягають застосуванню при апеляційному перегляді справи. 
		5.16. На мою думку, зазначені обмеження поширюються також і на суд апеляційної інстанції, що узгоджується з принципами процесуального права, необхідності дотримання розумних строків судового розгляду, системним тлумаченням законодавства та розмежуванням поняття «провадження», зокрема:
		1) видів провадження, як то наказне чи позовне, яке (позовне) у свою чергу поділяється на спрощене та загальне провадження; 
		2) розгляд справи у різних інстанціях: розгляд справи у суді першої інстанції, апеляційне та касаційне провадження;
		3) стадії/етапи розгляду справи у кожній із вказаних інстанцій з огляду на повноваження суду певної інстанції.
		5.17. Частина третя статті 195 ГПК України та частина третя статті 210 ЦПК України прямо не обмежують свою дію виключно судом першої інстанції. 
		Норми вказаних статей покликані забезпечити баланс між правом на доступ до правосуддя та необхідністю оперативного розгляду справи. Цей баланс є актуальним для всіх стадій процесу, зокрема й для апеляційного провадження, оскільки саме на цій стадії забезпечується перевірка законності та обґрунтованості рішень суду першої інстанції, дослідження доказів, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, і сторони мають право на ефективний судовий розгляд з дотриманням строків розгляду справи в апеляційній інстанціі.
		5.18. Виходжу з того, суд апеляційної інстанції діє в межах встановлених процесуальним законодавством повноваженнях та межах.
		5.19. Так, у главі першій «Апеляційне провадження» параграфі третьому «Апеляційний розгляд» ГПК України фактично встановлено етапи/стадії перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
		5.19.1.Апеляційне провадження передбачає такі етапи (стадії) розгляду судових справ, як підготовка до апеляційного розгляду справи, розгляд справи та вирішення справи по суті. 
		5.19.2.Кожна стадія судочинства характеризується сукупністю процесуальних дій, об`єднаних однією найближчою метою.
		5.19.3.Одним із етапів апеляційного провадження є підготовка до апеляційного розгляду справи. Підготовка до апеляційного розгляду справи складається з послідовних дій суду та передбачає реєстрацію, оформлення справи в апеляційній інстанції та призначення справи до розгляду.
		5.19.4.Розглянувши апеляційну скаргу, за відсутності підстав, що зумовлюють її повернення, колегія суддів у складі трьох осіб постановляє ухвалу про прийняття скарги до апелційного провадження, в якій зазначаються місце, дата та час слухання справи.
		5.19.5.Розгляд апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду відбувається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
		5.19.6. Апеляційний господарський суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі у межах статті 269  ГПК України. 
		5.20. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, подані у справі, а також додатково надані учасниками провадження, і визначає межі обставин, які підлягають встановленню в межах розгляду апеляційної скарги. Отже, суд апеляційної інстанції має стадію/етап розгляду справи як розгляд справи так і  вирішення справи по суті. 
		5.21. Однак, попри специфіку апеляційного провадження, діяльність суду апеляційної інстанції залишається підпорядкованою загальним принципам господарського процесуального права, зокрема принципу дотримання розумних строків судового розгляду.
		5.22. Наголошую, що апеляційна інстанція, згідно з частиною першою статті 269 ГПК України та частиною першою статті 367 ЦПК України, здійснює повторний перегляд справи в межах, визначених кодексами. Обмеження щодо зупинення провадження, встановлені для суду першої інстанції, повинні застосовуватися і судом апеляційної інстанції, оскільки в межах свого перегляду апеляційний суд діє як суд, що оцінює правомірність і обґрунтованість попереднього рішення, враховуючи загальні правила провадження, та є судом факту.
		5.23. Безпідставне зупинення провадження на стадії апеляційного перегляду призведе до порушення принципу розумних строків судового розгляду, закріпленого у статті 55 Конституції України та у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, застосування обмежень на зупинення провадження також на апеляційній стадії сприяє забезпеченню права на справедливий суд.
		5.24.  Виходжу з того, що у системі судочинства України суди першої та апеляційної інстанцій виконують функції "судів факту", тоді як суд касаційної інстанції виступає як "суд права". Цей розподіл функцій відображає принципи процесуального права та спрямований на забезпечення ефективності та інстанційності суду, а також кожної стадії судового розгляду.
		5.25. Суд першої інстанції розглядає справу по суті, досліджуючи всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.  Апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		5.26. Водночас суд касаційної інстанції, з огляду на статтю 300 ГПК України, не встановлює обставини справи та не оцінює докази. Його основне завдання - перевірка правильності застосування норм матеріального та процесуального права попередніми інстанціями. Таким чином, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та підстав касаційної скарги, не встановлює нових обставин і не досліджує докази, адже це належить до компетенції судів факту.
		5.27. Таке розмежування функцій забезпечує насамперед чітке дотримання принципу інстанційності судів, принципу юридичної визначеності та верховенства права, ефективність судового розгляду, оскільки кожна інстанція вирішує питання у межах своєї компетенції.
		5.28. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій досліджують фактичні обставини у справі на підставі наданих учасниками справи доказів, які суди (першої та апеляційної інстанцій) оцінюють за своїм внутрішнім переконанням, тоді як суд касаційної інстанції здійснює перевірку правильності застосування норм права, забезпечуючи єдність судової практики.
		5.29. Отже, вважаю, що обмеження зупинення провадження у справі, встановлені частиною третьою статті 195 ГПК України та частиною третьою статті 210 ЦПК України, поширюються також і на суди апеляційної інстанції, адже суд апеляційної інстанції розглядає справи та має стадію розгляду справи по суті спору, а інше тлумачення цих норм не відповідає повноваженням апеляційної інстанції як суду факту так і межам розгляду справи судом апеляційної інстанції.
		5.30. Крім того, посилання об`єднаної палати на те, що усталеною є й інша практика Верховного Суду з цього питання на стадії касаційного перегляду судових рішень, оскільки Верховний Суд неодноразово зупиняв провадження у справах на підставі пункту сьомого частини першої статті 228 ГПК України після початку розгляду касаційної скарги по суті, який починається після розгляду процесуальних заяв та клопотань або через п`ятнадцять днів з дня відкриття касаційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи (ухвали від 28.07.2021 у справі №911/1850/18, від 15.11.2023 та від 10.04.2024 у справі №911/433/22, від 14.09.2022 та від 20.12.2023 у справі №909/578/17, від 02.02.2023 у справі №911/884/22, від 11.04.2023 у справі №916/2458/18, від 04.04.2023 у справі №906/1323/21, від 06.09.2023 у справі №908/818/22, від 31.10.2023 у справі №922/1151/22, від 11.04.2023 у справі №902/1100/21, від 07.12.2023 у справі №917/272/23, від 17.05.2024 у справі №910/9725/23) не є релевантним у даній справі. Адже важливим і ключовим є повноваження Верховного Суду як суду права, який має забезпечувати єдність судової практики щодо застосування норм права.
		5.31. Відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
		5.32. Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.
		5.33. Отже, проаналізувавши норми права, що регулюють спірні правовідносини, вважаю, що відсутні підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та відсутні підстави для відступу від правових позицій КЦС ВС.
		 
		Окрему думку викладено у порядку статті 34 ГПК України.
		 
		 
		Суддя                                                            Тетяна МАЛАШЕНКОВА

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...