Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/14863/22 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інтелектуальна власність; Товарні марки і розпорядження правами на них; Інший спір про товарні марки і розпорядження правами на них.
Надіслано для оприлюднення: 22.11.2024. Зареєстровано: 22.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2024.
Дата набрання законної сили: 12.11.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 листопада 2024 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  910/14863/22 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,
		 
		за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
		 
		представників учасників справи:
		позивача за первісним позовом (відповідача-1 за зустрічним позовом) - ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) [далі - Компанія, позивач за первісним позовом, відповідач-1 за зустрічним позовом, скаржник-1] - Камінська І.В. (адвокатка), Дзяткевич А.В. (адвокатка), 
		відповідача-1 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - товариства з обмеженою відповідальністю «ОРХЕЙ-ВІТ» (ORHEI-VIT S.R.L.) [далі - ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ», відповідач-1 за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом] - Сопільняк В.Ю. (адвокатка),
		відповідача-2 за первісним позовом (відповідача-2 за зустрічним позовом) - державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (далі - Організація, відповідач-2 за первісним позовом, відповідач-2 за зустрічним позовом) - Поліщук Н.В. (самопредставництво),
		третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 за первісним позовом (третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом) - товариства з обмеженою відповідальністю «Дистреко» (далі - ТОВ «Дистреко», третя особа) - Коваль А.М. (адвокат),
		особи, яка не брала участі у справі та подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції - спільного підприємства «Вітмарк-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Підприємство, скаржник-2) - Іверук Н.О. (адвокатка), Грунський В.О. (адвокат),
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Компанії
		на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 (головуючий - суддя Мандриченко О.В.)
		та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 (головуючий - суддя Поліщук В.Ю., судді Доманська М.Л., Пантелієнко В.О.) та 
		касаційну скаргу Підприємства
		на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 (головуючий - суддя Поліщук В.Ю., судді Доманська М.Л., Пантелієнко В.О.)
		 
		у справі первісним позовом Компанії
		до відповідачів:
		1) ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ»;
		2) Організація,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: ТОВ «Дистреко»,
		про визнання недійсною міжнародної реєстрації торговельної марки та зобов`язання вчинити дії,
		та за зустрічним позовом ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» 
		до відповідачів:
		1) Компанії;
		2) Організації,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ТОВ «Дистреко»,
		про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг, зобов`язання вчинити дії. 
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		ВСТУП
		 
		Предметом судового розгляду є наявність/відсутність підстав для визнання недійсною міжнародну реєстрацію торговельної марки (первісний позов) та визнання недійсним повністю свідоцтва України на знак для товарів і послуг (зустрічний позов).
		 
		1. Короткий зміст позовних вимог 
		 
		1.1. Компанія звернулася до суду з позовом про:
		 
		- визнання недійсною міжнародну реєстрацію торговельної марки від 05.01.2007 №927822 «», права на яку належать ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ";
		- зобов`язання Організації здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" про визнання недійсною міжнародної реєстрації торговельної марки від 05.01.2007 №927822 на території України повністю, та повідомити Міжнародне бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності про визнання недійсною міжнародної реєстрації торговельної марки від 05.01.2007 №927822 на території України повністю.
		 
		1.2. Первісний позов обґрунтовано тим, що знак для товарів і послуг "Naturalis", зареєстрований за ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ" є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим за Компанією знаком для товарів і послуг "Natura" стосовно наведених у свідоцтві товарів 29, 32 класу МКТП.
		 
		1.3. ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» звернулося до суду із зустрічною позовною заявою про:
		 
		- визнання недійсним повністю свідоцтва України від 25.11.2008 №99608 на знак для товарів і послуг «», що належить Компанії;
		- зобов`язання Організації " внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки, ведення якого здійснюється в електронній формі, стосовно визнання недійсним повністю свідоцтва України від 25.11.2008 №99608 та здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені "Промислова власність".
		 
		 
		1.4. Зустрічний позов мотивовано тим, що торговельна марка "Natura" не відповідає встановленим чинним законодавством України умовам надання правової охорони, а саме: 1) складається лише з позначень, що є описовими під час використання щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв`язку з ними, свідчать про якість, склад, властивості товарів і послуг; 2) вводить в оману щодо товарів чи послуг, зокрема, щодо їх властивості та якості та 3) не має розрізняльної здатності та не набула такої внаслідок її використання.
		 
		2. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		2.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 30.01.2024, яке залишив без змін Північний апеляційний господарський суд постановою від 24.06.2024 у справі №910/14863/22, зокрема, в задоволенні первісного позову відмовив повністю; зустрічний позов задовольнив повністю; визнав недійсним свідоцтво України від 25.11.2008 №99608 на знак для товарів і послуг "Natura", що належить Компанії; зобов`язав Організацію внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торгівельні марки, ведення якого здійснюється в електронній формі, стосовно визнання недійсним повністю свідоцтва України від 25.11.2008 №99608 та здійснити публікацію в офіційному електронному бюлетені "Промислова власність".
		 
		2.2. Північний апеляційний господарський суду ухвалою від 24.06.2024 у справі №910/14863/221 клопотання Організації, наведене у відзиві на апеляційну скаргу Підприємства від 17.06.2024 про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Підприємства задовольнив; клопотання ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ», наведене у відзиві на апеляційну скаргу Підприємства від 14.06.2024 про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Підприємства задовольнив; клопотання ТОВ «Дистреко», наведене у відзиві на апеляційну скаргу Підприємства від 14.06.2024 про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Підприємства задовольнив; апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/14863/22 закрив з підстав, визначених пунктом 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); клопотання Підприємства, наведене в пунктах 1,2 резолютивної частини додаткових пояснень у справі від 17.06.2024, про приєднання доказів у справі залишив без розгляду.
		 
		3. Короткий зміст вимог касаційних скарг Компанії та Підприємства
		 
		3.1. У касаційній скарзі (оновленій) Компанія на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024, посилаючись на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Також, скаржник-1 просить судові витрати з розгляду справи в суді касаційної інстанції покласти на ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ».
		 
		3.2. У касаційній скарзі Підприємства на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 скаржник-2 просив скасувати зазначену ухвалу, а справу передати для продовження розгляду до Північного апеляційного господарського суду. Також, скаржник-2 просив стягнути з ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» понесені судові витрати.
		 
		4. Доводи осіб, які подали касаційні скарги
		 
		4.1. Доводи Компанії, які викладені у касаційній скарзі
		 
		4.1.1. У поданій оновленій касаційній скарзі Компанія з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що судами попередніх інстанцій:
		 
		- неправильно застосовано норми статті 6, частини п`ятнадцятої статті 10, статті 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (далі - Закон) в частині визначення дати, станом на яку необхідно встановити обставини, що мають значення для справи (а саме, обставини щодо недійсності ТМ) та, як наслідок, обставини встановлені на підставі неналежних доказів. При застосуванні відповідних норм матеріального права судами попередніх інстанцій не враховано висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №910/9610/18;
		- проявлено надмірний формалізм при дослідженні висновку експерта №188-02/23 на предмет відповідності нормі частини п`ятої статті 101 ГПК України. При застосуванні відповідних норм процесуального права не враховано висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі №904/244/23 (за первісним позовом);
		- здійснено невиправдане втручання в методи проведення експертизи судовим експертом Соповою К.А. при складенні висновку експерта №188-02/23, що суперечить пункту 1.4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 (далі - Інструкція №53/5). При застосуванні пункту 1.4 Інструкції №53/5 не враховано висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у cправі №925/400/21 (за первісним позовом);
		- неправильно застосовано норми абзацу другого пункту 4.12 Інструкції №53/5, пункту 5.5 Розділу V Науково-методичних рекомендацій при дослідженні висновків експертів від 30.08.2023 №G-002-CIB/23 та від 06.04.2023 №37/02-2023 в частині відповіді на питання, що входять в предмет доказування по зустрічному позову, та не приведенням судовими експертами відповідного питання до редакції, яка відповідає вимогам законодавства про судові експертизи. При застосуванні відповідних норм матеріального права судами попередніх інстанцій не враховано висновок щодо застосування норми права у тотожних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №910/22770/15, від 13.11.2019 у справі №760/5618/17, від 17.06.2021 у справі №910/15156/18, від 02.11.2021 у справі №910/16653/19 (за зустрічним позовом).
		 
		4.2. Також, Компанія посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та зазначає, що:
		 
		- проявлено надмірний формалізм при дослідженні висновку експерта від 23.02.2023 №188-02/23 на предмет відповідності нормам статті 98 ГПК України, пункту 7, розділу ІІІ, пунктам 3- 5, 7, 10 розділу IV Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 №3505/5; пункту 4.12 Інструкції №53/5. Скаржник-1 заявляє про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та зазначає, що ним не виявлено постанов Верховного Суду, в яких би досліджувались подібні правовідносини щодо «необхідності зазначення чіткого місця безпосереднього проведення судової експертизи», «зазначення конкретного міста, вулиці, дому та, при наявності, офісу де висновок його було складено» та «вказівки періоду часу коли його було складено» (за первісним та зустрічним позовами);
		- неправильно застосовано норми пункту 2.1.22 Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджені наказом Держпатенту України від 28.07.1995 №116, правила 3(11) Правил до Сінгапурського договору, абзацу четвертого пункту 6.3.2 Методичних рекомендацій з окремих питань проведення експертизи заявки на знак для товарів і послуг, затверджені наказом державного підприємства «Український інститут промислової власності» від 07.04.2014 №91 щодо транслітерації чи довільної транскрипції досліджуваних позначень із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України «Про впорядкування транслітерації українського алфавіту латиницею» від 27.01.2010 №55. Скаржник-1 заявляє про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та зазначає, що ним не виявлено постанов Верховного Суду, в яких би досліджувались подібні правовідносини щодо застосування згаданої постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.2010 №55 (за первісним позовом);
		- неправильно застосовано норми пункту 6 статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а саме не застосовано принцип добросовісності та доктрину venire contra faktum proprium, або ж заборону суперечливої поведінки при дослідженні обставин визнання ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» факту схожості позначень «Natura» та «Naturalis» при розгляді справи судом в Республіці Молдова, згоду із рішеннями судів Республіки Молдова щодо схожості позначень «Natura» та «Naturalis» до ступеню сплутування та неоскарження таких рішень в майбутньому, і одночасне заперечення цих обставин ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» у цій справі, що розглядається українськими судами. Скаржник-1 заявляє про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та зазначає, що ним не виявлено постанов Верховного Суду, в яких би досліджувались подібні правовідносини щодо застосування пункту 6 статті 3 ЦК України (за первісним позовом);
		- неправильно застосовано норми статті 15 ЦК України, частини другої статті 4 ГПК України, а саме судами попередніх інстанцій не досліджено чи все ще існували обставини, які б підтверджували наявність порушених, невизнаних та/або оспорюваних прав та/або законних інтересів позивача за зустрічним позовом після відмови в задоволенні первісного позову (за зустрічним позовом).
		 
		4.3. Крім того, скаржник-1 з посиланням на пункти 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України зазначає, що суд не дослідив зібрані у справі докази, а також встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, що узгоджується з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України як підстави для оскарження судових рішень.
		 
		4.4. Скаржник-1 з посиланням на статті 124, 126, 129 ГПК України, статті 26, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначає й про те, що при задоволенні вимог ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» та ТОВ «Дистреко» щодо компенсації судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, суди попередніх інстанцій не з`ясували обставин, що мають значення для справи, а саме щодо відсутності порядку обчислення гонорару згаданих учасників справи, не застосували норми матеріального та процесуального права і не врахували правові позиції Верховного Суду в частині підтвердження факту понесення витрат на правову допомогу, а також компенсували витрати, пов`язані із залученням експертів, попри те, що відповідні висновки експертів є неналежними та недопустимими (постанови Верховного Суду від 14.02.2019 у справі №916/24/18, від 21.06.2022 у справі №908/574/20, від 21.08.2019 у справі №922/2821/18, від 31.01.2023 у справі №910/15803/19, від 06.12.2022 у справі №910/19720/21, від 23.11.2022 у справі №918/193/22, від 19.10.2022 у справі №751/11211/16-ц та постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №904/4494/18).
		 
		4.5. Доводи Підприємства, які викладені у касаційній скарзі
		 
		4.5.1. У поданій касаційній скарзі Підприємство з посиланням на абзац другий частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що у оскаржуваній ухвалі апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, внаслідок неналежної оцінки наявних у справі доказів, а саме:
		 
		- порушено норми процесуального права (статті 86, 236, 237 та частину першу статті 264 ГПК України) та неправильно застосовано норми матеріального права (статті 424, 494 Цивільного кодексу України, статтю 16 Закону);
		- порушено приписи статей 2, 7, 13 ГПК України щодо рівності сторін, вимоги статті 2 ГПК України щодо доступу до правосуддя, а також порушено й статті 76- 78 ГПК України щодо встановлення обставин, що не відповідають дійсності.
		 
		5. Позиція інших учасників справи
		 
		5.1. У відзиві на касаційну скаргу Компанії ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» заперечило проти доводів скаржника-1, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Також, відповідач-1 за первісним позовом просив покласти на Компанію відшкодування усіх понесених ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» у межах касаційного провадження у справі судових витрат.
		 
		5.2. У відзиві на касаційну скаргу Компанії Організація просила скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення зустрічного позову, а справу №910/14863/22 у вказаній частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині оскаржувані судові рішення Організація просила залишити без змін.
		 
		5.3. У відзиві на касаційну скаргу Компанії ТОВ «Дистреко» заперечило проти доводів скаржника-1, зазначаючи про їх необґрунтованість, просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Також, третя особа просила покласти на Компанію відшкодування на користь ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» усіх понесених ТОВ «Дистреко» у межах касаційного провадження у справі судових витрат.
		 
		5.4. У відзиві на касаційну скаргу Підприємства ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» заперечило проти доводів скаржника-2, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Також, відповідач-1 за первісним позовом просив покласти на Підприємство відшкодування усіх понесених ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» судових витрат на правову допомогу у справі №910/14863/22 на стадії касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження.
		 
		5.5. У відзиві на касаційну скаргу Підприємства Організація заперечила проти доводів скаржника-2, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просила відмовити у її задоволенні, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
		 
		5.6. У відзиві на касаційну скаргу Підприємства ТОВ «Дистреко» заперечило проти доводів скаржника-2, зазначаючи про їх необґрунтованість, просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Також, третя особа просила покласти на Підприємство відшкодування усіх понесених ТОВ «Дистреко» судових витрат на правову допомогу у справі №910/14863/22 на стадії касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження.
		 
		5.4. Від Компанії відзив на касаційну скаргу Підприємства до Верховного Суду не надійшов.
		 
		6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		 
		6.1. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції встановлено, що Компанія є власником Свідоцтва України №99608 на торговельну марку "Natura". 
		 
		6.1.1. Вказана реєстрація діє на території України з дати подання заявки, а саме з 15.12.2006.
		 
		6.1.2. Торговельна марка "Natura" зареєстрована для наступних товарів 29, 32 класу Міжнародної класифікації товарів та послуг (далі - МКТП):
		 
		- клас 29: законсервовані, несирі фрукти та овочі; желе, повидла, компоти; молоко та молочні продукти; боби законсервовані; бульйони; складники для готування бульйонів; бульйонні концентрати; варення; вершки збиті; вершки молочні; горох законсервований; джеми; заморожені фрукти, ягоди та овочі; зацукровані фрукти, ягоди і горіхи; кисломолочні продукти; кефір; йогурт; молоко; молочні напої з перевагою молока; молоко згущене; молочні і сирні десерти; ряжанка; сири; сири тверді; сирки глазуровані шоколадом; сирні палички; молочний крем з какао та горіхами; конфітюр; м`якуш фруктовий; м`ясні консерви; м`ясо законсервоване; овочеві консерви; овочеві салати; овочеві соки для куховарення; овочеві супи; овочі законсервовані; овочі скуховарені; оливки законсервовані; повидла; мармелад; масло; масло арахісове; масло шоколадне; масляний крем; поглазуровані цукром фрукти; подрібнені овочі в маринаді; риба законсервована; рибні консерви; рибні харчові продукти; соєве молоко (замінник молока); соєві боби законсервовані харчові; супи; суміші для готування супів; томатна паста; томатний сік для куховарення; фрукти законсервовані; фрукти зацукровані; фрукти, законсервовані спиртом; фруктова цедра; фініки; фісташки; фруктові желе, ягідно-фруктові, овочево-ягідні желе; фруктові закуски; фруктові компоти, узвари; фруктові консерви; фруктові салати; цибуля законсервована; яблучні пюре; пюре овочеве, фруктове та овочево-фруктове;
		- клас 32: мінеральні і газовані води та інші безалкогольні напої; фруктові напої і фруктові соки; сиропи та інші складники для готування напоїв; арахісове молоко (неалкогольний напій); безалкогольні напої на основі меду; безалкогольні фруктові напої; вода зельтерська; води (напої); води столові; газовані води; квас (безалкогольні напої); коктейлі неалкогольні; лимонади; мигдалеве молоко (напій); мінеральні води (напої); напої з молочної сироватки; нектар фруктовий неалкогольний; овочеві соки (напої); содова вода; соки фруктові; томатний сік (напій).
		 
		6.2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ" є власником прав на торговельну марку за міжнародною реєстрацією від 05.01.2007 №927822 для позначення "Naturalis", зареєстрованим для товарів 29, 32 класів МКТП:
		 
		- клас 29: консервовані фрукти та овочі;
		- клас 32: фруктові напої та фруктові і овочеві соки, безалкогольні напої з вмістом фруктів, нектари, натуральні фруктові соки без добавок, яблучні соки, виноградні соки, апельсинові соки, ананасові соки, грейпфрутові соки, вишневі соки, сливові соки, персикові соки, абрикосові соки, яблучно-смородинові соки, яблучно-вишневі соки, мультифруктові соки, овочеві соки, томатні соки, морквяні соки, яблучно-морквяні соки.
		 
		6.3. Позивач за первісним позовом вказував, що знак для товарів і послуг "Naturalis", зареєстрований за ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ" є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим за Компанією знаком для товарів і послуг "Natura", стосовно наведених у свідоцтві товарів 29, 32 класу МКТП.
		 
		6.4. Позивач за зустрічним позовом вказував на те, що торговельна марка "Natura" не відповідає встановленим чинним законодавством України умовам надання правової охорони, а саме: 1) складається лише з позначень, що є описовими під час використання щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв`язку з ними, свідчать про якість, склад, властивості товарів і послуг; 2) вводить в оману щодо товарів чи послуг, зокрема, щодо їх властивості та якості та 3) не має розрізняльної здатності та не набула такої внаслідок її використання.
		 
		6.5. Суд апеляційної інстанції вказав, що у матеріалах справи містяться висновок експерта від 23.02.2023 №188-02/23, складений судовим експертом Соповою К.А. за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності (далі - Висновок №188-02/23), та висновок експертів від 30.08.2023 №G-002-CIB/23 за результатами проведення комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності, складеного судовими експертами Стародубовим І.В. та Ткачук Т.М. (далі - Висновок №G-002-CIB/23).
		 
		6.5.1. За результатами проведеної експертизи щодо визначення схожості знаків для товарів і послуг, експертом у Висновку №188-02/23 було встановлено, що:
		 
		- позначення "Naturalis", зареєстроване як знак для товарів і послуг за міжнародною реєстрацією №927822, є схожим настільки, що його можна сплутати зі знаком "Natura", за Свідоцтвом №99608, раніше заявленим на реєстрацію Компанією, для таких самих або споріднених з ними товарів 29 та 32 класів МКТП;
		- позначення "Naturalis" за міжнародною реєстрацією №927822 є схожим із зареєстрованою торговельною маркою "Natura" за Свідоцтвом №99608, стосовно наведених у свідоцтві товарів 29 та 32 класів МКТП, настільки, що внаслідок його використання, ці позначення можна сплутати, зокрема, може виникнути асоціація позначення "Naturalis" із торговельною маркою "Natura".
		 
		6.5.2. Однак, у Висновку №G-002-CIB/23 міститься, зокрема: 
		 
		- торговельна марка "Naturalis" за міжнародною реєстрацією від 05.01.2007 №927822 не є схожою настільки, що її можна сплутати із раніше заявленою на реєстрацію торговельною маркою "Natura" за Свідоцтвом України від 25.11.2008 №99608 для таких самих або споріднених з ними товарів 29 та 32 класів МКТП.
		 
		6.5.3. Оцінюючи Висновок №G-002-CIB/23, на думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції правильно зауважив, що зазначений висновок містить відповідь на порушені питання, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи. У цьому висновку зазначено, що, відповідно до вимог частини п`ятої статті 101 ГПК України, експерт обізнаний про відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтею 384 Кримінального кодексу України (далі - КК України), а також про те, що висновок експерта підготовлений для подання до суду.
		 
		6.5.4. Висновок №G-002-CIB/23, підготовлений для подання до Господарського суду міста Києва на замовлення третьої особи у справі №910/14863/22 ТОВ "Дистреко", згідно з договором від 22.06.2023 №Е-08/23, складений кваліфікованими атестованими судовими експертами Стародубовим І.В. та Ткачук Т.М. , дослідження було проведено особисто експертами Стародубовим І.В. та           Ткачук Т.М. , за адресою: вул. Грушевського, 28/2, н.п. 43, м. Київ, 01021 , без присутності інших осіб протягом періоду часу з 23.06.2023 до 30.08.2023.
		 
		6.5.5. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що як правильно вказав суд першої інстанції, Стародубов І.В. має науковий ступінь кандидата юридичних наук, вищу технічну (освітньо-кваліфікаційний рівень - магістр), економічну освіту (освітньо-кваліфікаційний рівень - магістр), юридичну (освітньо-кваліфікаційний рівень - магістр) та вищу освіту у сфері інтелектуальної власності (освітньо-кваліфікаційний рівень - магістр), є атестованим судовим експертом з правом проведення експертиз у сфері інтелектуальної власності, у тому числі за спеціальністю 13.4 "Дослідження, пов`язані з промисловими зразками" та 13.6 "Дослідження, пов`язані з комерційними (фірмовими) найменуваннями, торговельними марками (знаками для товарів і послуг), географічними зазначеннями" [свідоцтво від 24.06.2016 №1798, видане Центральною експертно-кваліфікаційною комісією Міністерства юстиції України, термін дії до 09.06.2022, подовжене у відповідності до наказу Міністерства юстиції України від 14.03.2022 №1138/5 "Про деякі питання забезпечення судово-експертної діяльності в умовах воєнного стану" (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.03.2022 №326/37662), до закінчення військового стану]. Стаж експертної роботи з 04.04.2006. Робота у сфері інтелектуальної власності з 2005 року. В свою чергу Ткачук Т.М. має вищу філологічну (освітньо-кваліфікаційний рівень - магістр), юридичну освіту (освітньо-кваліфікаційний рівень - спеціаліст) та спеціальну освіту у сфері інтелектуальної власності (освітньо-кваліфікаційний рівень - спеціаліст), є атестованим судовим експертом з правом проведення експертиз у сфері інтелектуальної власності, у тому числі за спеціальністю 13.6 "Дослідження, пов`язані з комерційними (фірмовими) найменуваннями, торговельними марками (знаками для товарів і послуг), географічними зазначеннями" (свідоцтво від 15.12.2017 №1909, видане Центральною експертно-кваліфікаційною комісією Міністерства юстиції України, термін дії до 25.05.2024). Стаж експертної роботи з 02.10.2007. Робота у сфері інтелектуальної власності з 2006 року.
		 
		6.5.6. Колегія суддів апеляційної інстанції погодилася з висновком суду першої інстанції, що Висновок №G-002-CIB/23 відповідає наведеним вимогам і не викликає сумнівів у його правильності, оскільки, висновки надані в межах компетенції експертів, чіткі, логічні, послідовні і відповідають фактичним обставинам справи.
		 
		6.5.7. Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, Висновок №G-002-CIB/23 правильно прийнято судом першої інстанції в якості належного та допустимого доказу.
		 
		6.5.8. Суд апеляційної інстанції зазначив, що як правильно встановив суд першої інстанції, Висновок №188-02/23, підготовлений на замовлення Компанії на підставі договору від 10.01.2023 №221 та заяви про проведення експертизи від 26.12.2022, складений кваліфікованим атестованим судовим експертом Соповою К.А., яка має вищу юридичну освіту (освітній рівень "спеціаліст"), спеціальну вищу освіту з інтелектуальної власності (освітній рівень "спеціаліст"), науковий ступінь кандидата юридичних наук, кваліфікацію судового експерта з питань досліджень об`єктів інтелектуальної власності, у тому числі за спеціальністю 13.6 "Дослідження, пов`язані з комерційними (фірмовими) найменуваннями, торговельними марками (знаками для товарів і послуг), географічними зазначеннями" (Свідоцтво про присвоєння кваліфікації (підтвердження кваліфікації) судового експерта від 20.01.2022 №10-22, дійсне до 20.01.2025). Стаж експертної роботи з 2003 року. Стаж роботи у сфері інтелектуальної власності з 2005 року. Дослідження проведено в період з 10 січня до 23 лютого 2023 року. При дослідженні були присутні виключно судовий експерт Сопова К.А.
		 
		6.5.9. Дослідивши зміст Висновку №188-02/23, суд першої інстанції погодився із доводами відповідача-2 за первісним позовом та третьої особи про те, що під час проведення дослідження експертом порівнювалися лише словесні елементи "Naturalis" позначення за міжнародною реєстрацією №927822 та "Natura" позначення за Свідоцтвом України від 25.11.2008 №99608. Сам висновок містить прогалини та суперечності, а відтак, на думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказаний висновок експерта не відповідає вимогам всебічності, повноти, об`єктивності і ґрунтовності та, як наслідок, викликає сумніви у його правильності.
		 
		6.5.10. Пунктом 5.5 Інструкції №53/5 визначено орієнтовний перелік питань експертизи об`єктів інтелектуальної власності, зокрема, щодо такої підстави для визнання недійсним свідоцтва на торговельну марку як схожість до ступеню сплутування (із знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім`я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг) Інструкція включає таке питання: «Чи є знак для товарів і послуг за Свідоцтвом України (номер) тотожним або схожим зі знаком для товарів і послуг за Свідоцтвом (номер) настільки, що їх можна сплутати».
		 
		6.5.11. На переконання колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції правильно встановив, що на таке питання відповідає перша частина Висновку №188-02/23 (відповідь на питання №1), а відповідь на питання №2, - а саме схожість позначення саме внаслідок використання, не стосується предмета доказування у цій справі.
		 
		6.5.12. У матеріалах справи наявні відомості зі Спеціальної інформаційної системи (далі - CIC) УКРНОВІ, відповідно до яких в Україні також зареєстровано 56 торговельних марок, що містять у собі загальний елемент "Natura" (https://sis.ukrpatent.org/uk/search/simple/?form-TOTAL_FORMS=1&form-INITIAL FORMS=1&form-0-param_type=9&form-0-value natura& filter registration status tag1-green&page=1&show=100).
		 
		6.5.13. На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції правильно встановив, що усі наведені вище торговельні марки мають загальний елемент "Natura" і тому споживач звик до їх широкого використання різними виробниками протягом тривалого часу, у зв`язку з чим зазначений елемент втратив свою визначальну дистинктивність і не може визначати схожість оскаржуваних та протиставлених знаків.
		 
		6.15.14. Суд апеляційної інстанції вказав, що наявність загального елемента "Natura" створює лише часткову та слабку звукову подібність, якої недостатньо для підтвердження ймовірності плутанини з боку споживачів.
		 
		6.15.15. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що методично є неправильним штучно розбивати торговельну марку на частини та визначати схожість лише за однією частиною, необхідно враховувати розрізняльні і домінуючі компоненти і надавати необхідної ваги будь-яким іншим ознакам та обставинам, якими не можна знехтувати і які сприяють формуванню загального враження від знаків в цілому.
		 
		6.15.16. Водночас, місцевий господарський суд, на думку суду апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що незважаючи на наявність спільного елемента, за сукупною дією звукових, графічних та смислових ознак порівнюваних знаків, останні в цілому створюють різне загальне зорове враження та в цілому не асоціюються між собою.
		 
		6.15.17. Всупереч наведеному, судовий експерт під час проведення дослідження перевіряла схожість протиставлених позначень саме за їх словесними частинами за правилами визначення схожості словесних позначень, в той час як ці словесні частини, які співставляла судовий експерт, є досить слабкими елементами. Тобто, словесні частини обох порівнюваних позначень є доволі слабким елементом та часто використовується різними виробниками, що знижує її розрізняльну здатність в цілому, тому наявність таких елементів, що доволі часто включається до складу знака, на думку суддів апеляційної інстанції, не може бути підставою для визнання таких позначень схожими до ступеню сплутування.
		 
		6.15.18. Суд апеляційної інстанції вказав, що саме тому обраний судовим експертом метод порівняння словесних частин, як домінуючих, є хибним та призвів до неправильного результату всього дослідження, про що правильно зазначено господарським судом першої інстанції.
		 
		6.15.19. Крім того, як вказує суд апеляційної інстанції, суд першої інстанції слушно зауважив, що у Висновку №188-02/23 не вказано де саме проводилась експертиза, а відтак при його складенні також не було додержано вимог частини шостої статті 98 ГПК України, з огляду на що господарський суд вважав цей висновок неналежним доказом, а тому не врахував його при вирішенні справи.
		 
		6.15.20. При цьому, на переконання колегії суддів апеляційної інстанції, такі висновки господарського суду не спростовують доводи позивача за первісним позовом про те, що за відсутності доказів іншого, презюмується, що Висновок складений за адресою, зазначеною на бланку Висновку №188-02/23, оскільки, вказане твердження не узгоджується із приписами ГПК України та нормативними актами, які встановлюють необхідність зазначення чіткого місця безпосереднього проведення судової експертизи. А відтак і витяг з Реєстру атестованих судових експертів, наданий позивачем за первісним позовом, не дозволяв господарському суду встановити місце проведення вказаної конкретної експертизи та не підтверджує, що такий висновок був складений саме за адресою, зазначеною у вказаному Реєстрі.
		 
		6.16. Суд апеляційної інстанції вказав, що, підсумовуючи наведене, враховуючи специфіку спірних правовідносин у сфері інтелектуальної власності, яка полягає у тому, що оцінка доказів для цілей порівняння спірних знаків, зокрема, висновків експертів, здійснюється з точки зору пересічного споживача, враховуючи, що загальне зорове (візуальне) сприйняття спірних знаків абсолютно різне, порівнювані знаки не мають графічної схожості, відмінне звучання складу, на який падає наголос, суд першої інстанції правильно прийняв в якості належного та допустимого доказу лише Висновок №G-002-CIB/23, який, в свою чергу, спростовує наведені позивачем за первісним позовом у первісній позовній заяві обставини щодо того, що торговельна марка "Naturalis", зареєстрована на ім`я відповідача-1 за первісним позовом, за міжнародною реєстрацією від 05.01.2007 №927822 є схожим настільки, що її можна сплутати із зареєстрованою на ім`я позивача торговельною маркою "Natura" за Свідоцтвом України №99608, стосовно наведених у свідоцтві товарів 29, 32 класу МКТП.
		 
		6.17. Враховуючи це, на думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявлені у первісному позові вимоги та доводи щодо наявності підстав для визнання недійсною міжнародної реєстрації торговельної марки від 05.01.2007 №927822, права на яку належать ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ", не знайшли свого підтвердження під час розгляду цієї справи, у зв`язку з чим у задоволенні цих вимог слід відмовити.
		 
		6.18. Враховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсною міжнародної реєстрації торговельної марки від 05.01.2007 №927822, на думку суду апеляційної інстанції, відсутні підстави для задоволення похідної вимоги про зобов`язання Організації здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" про визнання недійсною міжнародної реєстрації торговельної марки від 05.01.2007 №927822 на території України повністю та повідомити Міжнародне бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності про визнання недійсною міжнародної реєстрації торговельної марки від 05.01.2007 №927822 на території України повністю.
		 
		6.19. Колегія суддів апеляційної інстанції погодилася з висновком суду першої інстанції щодо задоволення зустрічних вимог ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ", з огляду на таке.
		 
		6.19.1. На підтвердження зустрічних позовних вимог, ТзОВ "ОРХЕЙ-ВІТ" надало до матеріалів справи висновок експертів від 06.04.2023 №37/02-2023 (далі - Висновок №37/02-2023), складений за результатами проведення комісійної експертизи у сфері інтелектуальної власності атестованими судовими експертами      Дорошенко О.Ф. та Мінченко Н.В.
		 
		6.19.2. Крім цього, в матеріалах справи (як вже зазначалося вище), є Висновок №G-002-CIB/23 наданий до місцевого господарського суду третьою особою.
		 
		6.19.3. За результатами проведеної комісійної експертизи, експертами у Висновку №37/02-2023 встановлено, що:
		 
		- знак для товарів і послуг "Natura" за Свідоцтвом України від 25.11.2008 №99608 складається лише з позначень, що є описовими при використанні щодо зазначених у Свідоцтві товарів 29, 32 класів МКТП, оскільки, свідчать про якість та властивість товарів;
		- знак для товарів і послуг "Natura" за Свідоцтвом України від 25.11.2008 №99608 є таким, що вводить в оману щодо зазначених у свідоцтві товарів 29, 32 класів МКТП, зокрема, щодо їх властивості та якості, за умови, що зазначені товари не відносяться до натуральних продуктів (напоїв);
		- знак для товарів і послуг "Natura" за Свідоцтвом України від 25.11.2008 №99608 є таким, що складається лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо товарів "соки" або у зв`язку з ними, оскільки свідчать про якість та властивості товарів. При цьому, знак для товарів і послуг "Natura" за Свідоцтвом України від 25.11.2008 №99608 є таким, що вводить в оману щодо товарів "соки", якщо вони містять у своєму складі інгредієнти неприродного походження (штучні або модифіковані), зокрема, щодо їх властивості та якості;
		- позначення "Natura" за Свідоцтвом України від 25.11.2008 №99608 не має розрізняльної здатності для товарів 29, 32 класів МКТП.
		 
		6.19.4. У Висновку №G-002-CIB/23 міститься, зокрема:
		 
		- торговельна марка "Natura" за Свідоцтвом України від 25.11.2008 №99608 складається лише з позначень, що є описовими при використанні для зазначених у свідоцтві товарів 29, 32 класів МКТП, оскільки, свідчать про якість та властивості товарів, за умови, що такі товарі є натурального походження;
		- торговельна марка "Natura" за Свідоцтвом України від 25.11.2008 №99608 може вводити в оману щодо зазначених у Свідоцтві товарів 29, 32 класів МКТП, зокрема, щодо їх властивості або якості, за умови, що такі товари матимуть не натуральний склад;
		- торговельна марка "Natura" за Свідоцтвом України від 25.11.2008 №99608 є такою, що складається лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо товарів "соки" або у зв`язку з ними, оскільки свідчать про якість та властивості товарів, та такою, що може вводити в оману щодо товарів "соки", зокрема, щодо їх властивості або якості, за умови, що такі товари матимуть не натуральний склад;
		- позначення "Natura" зареєстроване у якості торговельної марки за Свідоцтвом України від 25.11.2008 №99608 не має розрізняльної здатності для товарів 29, 32 класів МКТП.
		 
		6.19.5. У свою чергу, відповідач-1 за зустрічним позовом подав до суду Висновок експерта Андрєєвої А.В. від 01.12.2023 №02-11/2023 (далі - Висновок №02-11/2023) за результатами проведення дослідження об`єктів інтелектуальної власності.
		 
		6.19.6. За результатами проведеної експертизи, експертом у Висновку №02-11/2023 встановлено, що:
		 
		- позначення "Natura" за Свідоцтвом України від 25.11.2008 №99608 мало розрізняльну здатність станом на дату 15.12.2006 для товарів 29 та 32 класу МКТП;
		- знак для товарів та послуг "Natura" за Свідоцтвом України від 25.11.2008 №99608 не складається лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні для зазначених у свідоцтві товарів 29, 32 класів МКТП та не є описовим;
		- знак для товарів та послуг "Natura" за Свідоцтвом України від 25.11.2008 №99608 не є таким, що складається лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо товарів "фруктові напої і фруктові соки; овочеві соки (напої); соки фруктові; томатний сік (напій)" або у зв`язку з ними; 
		- знак для товарів та послуг "Natura" за Свідоцтвом України від 25.11.2008 №99608 не є таким, що вводить в оману щодо товарів "фруктові напої і фруктові соки; овочеві соки (напої); соки фруктові, томатний сік (напій)", а також позначення "Natura", як таке не можна віднести до таких, що можуть ввести в оману.
		 
		6.19.7. Надаючи оцінку Висновку №G-002-CIB/23, за результатами проведення комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності від 30.08.2023 року, який складений судовими експертами Стародубовим І.В. та Ткачук Т.М. , на думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зазначений висновок містить відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи. Так, у висновку зазначено, що, відповідно до вимог частини п`ятої статті 101 ГПК України, експерт обізнаний про відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтею 384 КК України, а також про те, що висновок експерта підготовлений для подання до суду.
		 
		6.19.8. Висновок №G-002-CIB/23 підготовлений для подання до Господарського суду міста Києва на замовлення учасника справи у справі №910/14863/22, складений кваліфікованими атестованими судовими експертами Стародубовим І.В. та Ткачук Т.М. , дослідження було проведено особисто експертами Стародубовим І.В. та Ткачук Т.М. за адресою: вул. Грушевського, 28/2, н.п. 43, м. Київ, 01021 , без присутності інших осіб протягом періоду часу з 23.06.2023 до 30.08.2023. Головою комісії призначено Стародубова І.В .
		 
		6.19.9. У цьому випадку, оцінивши наведений висновок, господарським судом, на думку суду апеляційної інстанції, правильно встановлено, що Висновок №G-002-CIB/23 відповідає переліченим вимогам і не викликає сумнівів у його правильності, оскільки, висновки надані в межах компетенції експертів, висновки чіткі, логічні, послідовні і відповідають фактичним обставинам справи.
		 
		6.19.10. Суд апеляційної інстанції вказав, що Висновок №G-002-CIB/23 правомірно прийнято судом першої інстанції в якості належного та допустимого доказу.
		 
		6.19.11. Оцінюючи Висновок №37/02-2023, за результатами проведення комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності від 06.04.2023, який складений судовими експертами Дорошенком О.Ф. та Мінченко Н.В. , господарським судом першої інстанції, на думку суду апеляційної інстанції, правильно встановлено, що цей висновок містить відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи. У висновку зазначено, що, відповідно до вимог частини п`ятої статті 101 ГПК України, експерт обізнаний про відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтею 384 КК України, а також про те, що висновок експерта підготовлений для подання до суду.
		 
		6.19.12. Висновок №37/02-2023 підготовлений для подання до Господарського суду міста Києва на замовлення учасника справи у справі №910/14863/22, складений кваліфікованими атестованими судовими експертами Дорошенком О.Ф. та Мінченко Н.В. , комісійна експертиза проведена особисто експертами Дорошенком О.Ф. та Мінченко Н.В. за адресою: вул. К. Малевича, 11, 13 поверх, офіс 1303, м. Київ, 03150, без присутності інших осіб протягом періоду часу з 13.02.2023 до 06.04.2023.
		 
		6.19.13. При цьому, на думку суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд правильно зауважив, що Дорошенко О.Ф. має вищу освіту в сфері інтелектуальної власності, вищу технічну освіту, науковий ступінь кандидата юридичних наук, кваліфікацію судового експерта з питань інтелектуальної власності, у тому числі за спеціальністю 13.6 "Дослідження, пов`язані з комерційними (фірмовими) найменуваннями, торговельними марками (знаками для товарів і послуг), географічними зазначеннями" (свідоцтво Міністерства юстиції України №933 безстрокове, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України від 28.11.2008), стаж роботи в галузі інтелектуальної власності - з 1997 року, стаж судово-експертної роботи - з 2001 року. В свою чергу, Мінченко Н.В. має вищу освіту у сфері інтелектуальної власності, вищу технічну освіту, вищу юридичну освіту, кваліфікацію судового експерта з питань інтелектуальної власності, у тому числі за спеціальністю 13.6 "Дослідження, пов`язані з комерційними (фірмовими) найменуваннями, торговельними марками (знаками для товарів і послуг), географічними зазначеннями" (свідоцтво Міністерства юстиції України видане 23.122016 №1849, строк дії до 10.02.2023 (продовжено на період воєнного стану), стаж експертної роботи у сфері інтелектуальної власності з 2007 року.
		 
		6.19.14. А відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що, оцінивши наведений висновок, господарським судом правильно встановлено, що Висновок №37/02-2023 відповідає вимогам нормативних актів і не викликає сумнівів у його правильності, оскільки, висновки надані в межах компетенції експертів, висновки чіткі, логічні, послідовні і відповідають фактичним обставинам справи.
		 
		6.19.15. Висновок №37/02-2023, на думку суду апеляційної інстанції, правомірно прийнято місцевим господарським судом в якості належного та допустимого доказу.
		 
		6.19.16. Суд апеляційної інстанції вказав, що зазначеними висновками комісійних експертиз підтверджено наявність обставин, на які ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ" посилається як на підставу задоволення вимог за зустрічним позовом.
		 
		6.19.17. Крім цього, на думку суду апеляційної інстанції, судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги доводи Компанії про те, що вказані висновки експертів не є належними доказами у справі, оскільки, поставлене у них запитання про наявність розрізняльної здатності не містить вказівку на конкретну дату, а тому не може доводити обставини невідповідності оспорюваної торговельної марки умовам надання правової охорони станом на дату подання заявки, з огляду на таке.
		 
		6.19.18. Висновку №37/02-2023 вказано, що експерти дійшли висновку, що позначення "Natura" не мало розрізняльної здатності на дату подачі заявки №m200619903 (16.12.2006) та не набуло її в процесі використання.
		 
		6.19.19. У Висновку №G-002-CIB/23 при вирішенні питання, поставленого перед експертами, предметом дослідження визначили те, чи відповідало позначення "Natura" за Свідоцтвом України №99608, умовам у пункту 4.3.1.4 Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг №116.
		 
		6.19.20. Тобто, на думку суду апеляційної інстанції, у вказаних висновках експертів містяться чіткі та повні відповіді на поставлені питання, що доводять те, що торговельна марка "Natura" за Свідоцтвом України № 99608 не мала розрізняльної здатності саме станом на дату подання заявки, а саме 16.12.2006 та не набула такої внаслідок її використання.
		 
		6.19.21. З тих самих причин господарський суд першої інстанції, на думку суду апеляційної інстанції, правильно відхилив доводи Компанії про те, що обставини, які підлягають доказуванню у цій справі, обмежуються саме датою подання заявки на реєстрацію оспорюваного позначення у якості торговельної марки, а відтак ряд доказів є неналежним, а тому і висновки експертів ґрунтуються на неналежних доказах.
		 
		6.19.22. Крім цього, як вказує суд апеляційної інстанції, при обґрунтуванні відповіді на питання про наявність чи відсутність розрізняльної здатності у оспорюваної торговельної марки, експерти у Висновку №37/02-2023 вказали, що позначення "Natura", при використанні його щодо товарів 29 та 32 класів МКТП, не має певних індивідуальних ознак, за допомогою яких споживач має можливість вирізняти товари одних осіб з поміж таких самих товарів інших осіб, тобто, використання цього позначення не допомагає споживачу відрізнити товар одного виробника від товарів іншого виробника. Таким чином, враховуючи наведене, позначення "Natura" не є придатним для вирізнення товарів 29, 32 класів МКТП, що виробляються однією особою, з поміж таких самих товарів 29, 32 класів МКТП, що виробляються іншими особами. Як наслідок, при оцінці наявності у оспорюваної торговельної марки розрізняльної здатності, експертами було взято до уваги не лише докази використання позначення "Natura" у складі інших торговельних марок та на товарах інших осіб, але й сама по собі здатність позначення вирізняти одні товари серед інших.
		 
		6.19.23. За таких обставин, на думку суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що наявні у матеріалах справи докази, зокрема, висновки експертів, зразки продукції із нанесенням оспорюваного позначення, приклади тривалого використання позначення "Natura" у складі інших торговельних марок та на товарах інших осіб, у сукупності, належним чином підтверджують доводи ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ" про невідповідність оспорюваного позначення умовам надання правової охорони.
		 
		6.19.24. При цьому, як вказує суд апеляційної інстанції, суд першої інстанції правильно встановив, що Висновок №02-11/2023, складений за результатами проведення дослідження об`єктів інтелектуальної власності, підготовлений на замовлення адвоката Падох О.І., на підставі договору від 09.10.2023 №01-10/23 та заяви (звернення) від 06.10.2023 №38827, складений кваліфікованими атестованими судовим експертом Андрєєвою А.В., яка має вищу юридичну, економічну, спеціальну освіту в галузі інтелектуальної власності, освітньо-кваліфікаційний рівень "спеціаліст", кваліфікацію за ступенем вищою освіти магістр у галузі знань "журналістика", кваліфікацію судового експерта, з правом проведення судових експертиз, у тому числі за спеціальністю 13.6 "Дослідження, пов`язані з комерційними (фірмовими) найменуваннями, торговельними марками (знаками для товарів і послуг), географічними зазначеннями", (свідоцтво Міністерства юстиції України від 15.12.2017 №1910, продовжене 10.12.2020 та діє до 10.12.2023, що видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України) та стаж експертної роботи з досліджень об`єктів інтелектуальної власності з 2005 року.
		 
		6.19.25. Як визначено у вказаному висновку, він складений 01.12.2023, особисто експертом Андрєєвою А.В. без присутності інших осіб за адресою реєстрації експерта, наведеної в Реєстрі атестованих судових експертів, висновок підготовлений для подання до Господарського суду міста Києва у судовій справі №910/14863/22.
		 
		6.19.26. Окрім цього, у Висновку №02-11/2023 вказано, що Андрєєва А.В. обізнана про те, що цей висновок експерта буде подано до Господарського суду міста Києва як доказ, а також експерт обізнана про відповідальність, у тому числі кримінальну, згідно із статтею 384 КК України, за надання завідомо неправдивого висновку, та про передбачені Законом України "Про судову експертизу" та чинним процесуальним законодавством права і обов`язки експерта.
		 
		6.19.27. На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції правильно встановив, що у Висновку №02-11/2023 не вказано, де саме з зазначенням конкретного міста, вулиці, та (при наявності), офісу його було складено.
		 
		6.19.28. Посилання експерта на те, що висновок складено за адресою реєстрації експерта, наведеної в Реєстрі атестованих судових експертів, на думку суду апеляційної інстанції, правомірно не прийняті судом, оскільки, положеннями статті 98 ГПК України на експерта покладено обов`язок, при складанні висновку, вказати місце де саме його було складено, без посилання на дані Реєстру атестованих судових експертів.
		 
		6.19.29. Водночас, місцевим господарським судом, на думку суду апеляційної інстанції, слушно зауважено, що, як вбачається з Висновку №02-11/2023 його складено 01.12.2023, при цьому експертом не вказано в який період часу його було складено.
		 
		6.19.30. Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно надав оцінку тій обставині, що Висновок №02-11/2023 має значний розмір та складається з 62 сторінок. При цьому, складення об`єктивного та обґрунтованого висновку за один день є неможливим з огляду на його значний об`єм, об`єм наданих матеріалів на дослідження, кількість використаної довідкової та спеціальної літератури, нормативних актів, методик.
		 
		6.19.31. Як наслідок цього, висновки наведені у Висновку №02-11/2023 суперечать висновкам, наведеним у Висновках №37/02-2023 та №G-002-CIB/23, які визнані місцевим господарським судом належними та допустимими доказами у справі.
		 
		6.19.32. На думку суду апеляційної інстанції, оцінюючи Висновок №02-11/2023 в сукупності із іншими наявними у матеріалах справи доказами, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказаний висновок експерта не відповідає вимогам всебічності, повноти, об`єктивності і обґрунтованості та, як наслідок, викликає сумніви у його правильності.
		 
		6.19.33. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що Висновок №02-11/2023 не може бути прийнятий як більш вірогідний доказ, аніж Висновки №37/02-2023 та №G-002-CIB/23, а відтак і не може бути визнаний належним та допустимим доказом у справі.
		 
		6.19.34. Враховуючи наведене, на думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність заявлених позовних вимог ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ" про визнання недійсним повністю Свідоцтва України від 25.11.2008 №99608 на знак для товарів і послуг "Natura", що належить Компанії, враховуючи, що торговельна марка "Natura" за Свідоцтвом України від 25.11.2008 №99608 не відповідає встановленим чинним законодавством України умовам надання правової охорони, позначення "Natura" є описовим, не має розрізняльної здатності та не дозволяє виконати цьому позначенню основну дистинктивну функцію, тобто виділити товар одного виробника від товару іншого виробника.
		 
		6.20. Щодо поданої до господарського суду Компанією заяви про застосування строків позовної давності до позовних вимог ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ" суд апеляційної інстанції вказав, зокрема, таке:
		 
		- як вбачається з матеріалів справи, Компанією 28.12.2022 подано до суду позовну заяву про визнання недійсною міжнародну реєстрацію торговельної марки від 05.01.2007 №927822, права на яку належать ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ" повністю та зобов`язання Організації здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" про визнання недійсною міжнародної реєстрації торговельної марки від 05.01.2007 №927822 на території України повністю, та повідомити Міжнародне бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності про визнання недійсною міжнародної реєстрації торговельної марки від 05.01.2007 №927822 на території України повністю;
		- у свою чергу, ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ" подано до суду зустрічну позовну заяву про визнання недійсним повністю Свідоцтва України від 25.11.2008 №99608 на знак для товарів і послуг "Natura", що належить Компанії та зобов`язання Організації внести зміни до Державного реєстру Свідоцтва України на торговельні марки, ведення якого здійснюється в електронній формі, стосовно визнання недійсним повністю Свідоцтва України від 25.11.2008 №99608 та здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені "Промислова власність";
		- зустрічний позов у цій справі був поданий саме з метою довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом;
		- колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оспорюване право ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ" виникло саме в момент звернення Компанії із позовною заявою про визнання недійсною міжнародної реєстрації торговельної марки від 05.01.2007 №927822  на території України повністю, а саме з 28.12.2022;
		- таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що посилання відповідача-1 за зустрічним позовом, на те, що трирічний строк для заявлення вимог про визнання спірного свідоцтва недійсними станом на дату подання зустрічної позовної заяви (11.09.2023) закінчився у зв`язку із тим, що ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ", починаючи з 15.12.2006 мало змогу дізнатись про те, що Компанія є власником знаку для товарів і послуг за Свідоцтвом України від 25.11.2008 №99608, суперечить приписам частини першої статті 261 ЦК України;
		- при цьому, місцевим господарським судом правильно встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що Компанія зверталась до ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ" з запереченнями, претензіями чи зауваженнями щодо схожості торговельних марок "Natura" та "Naturalis";
		- крім цього, матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ" зверталось до Компанії із запереченнями, претензіями чи зауваженнями щодо схожості торговельних марок "Natura" та "Naturalis";
		- з огляду на це, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ" звернулось до суду з позовними вимогами у цій справі у межах трирічного строку позовної давності.
		 
		6.21. У зв`язку із задоволенням вимог в частині визнання недійсним повністю Свідоцтва України від 25.11.2008 №99608 на знак для товарів і послуг "Natura", що належить Компанії, на думку суду апеляційної інстанції, господарський суд дійшов правильного висновку, що вимоги в частині зобов`язання Організації внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки, ведення якого здійснюється в електронній формі, стосовно визнання недійсним повністю Свідоцтва України від 25.11.2008 №99608 та здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені "Промислова власність", є обґрунтованими, а тому позов у цій частині вимог також підлягає задоволенню.
		 
		6.22. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника-1, що не має значення кількість висновків експертів, наявних в матеріалах справи, а має значення саме суть кожного висновка експерта. Тому, при здійсненні оцінки доказів та застосовуючи принцип вірогідностей доказів, необхідно оцінювати не кількість висновків, а зміст кожного висновку. Водночас, в цьому випадку вказані доводи скаржника-1 є необґрунтованими, оскільки, у рішенні суду першої інстанції відсутня вказівка саме на кількісну перевагу висновків, відповідні твердження скаржника-1 ґрунтуються на особистому помилковому сприйнятті тексту судового рішення. Господарським судом першої інстанції правильно здійснено оцінку кожного з висновків як окремого доказу, в тому числі і проаналізовано зміст таких висновків. Лише надавши таку оцінку, суд дійшов висновку про суперечність Висновку №02-11/2023, щодо якого судом вже було встановлено дефекти форми, двом іншим висновкам експертів у справі, які були визнані належними та допустимими доказами.
		 
		6.23. Колегія суддів апеляційної інстанції вказала, що:
		 
		- критично оцінює доводи скаржника-1 щодо неналежності електронних доказів, з огляду на неможливість встановлення адреси веб-сайту чи веб-сторінки, оскільки вказані твердження спростовуються наявністю тих чи інших ідентифікаторів (QR-кодів, колонтитулів з адресою веб-сайту) на кожному із поданих доказів, або зазначення про те, що відповідні дані взято з офіційного джерела, що дозволяє встановити конкретне джерело походження та/або перевірити достовірність наданої інформації;
		- таким чином, доводи скаржника-1 щодо неналежності Висновків №37/02-2023 та №G-002-CIB/23 на підставі доктрини «плодів отруйного дерева» спростовано належністю та допустимістю відповідних доказів та їх належним врахуванням експертами під час проведення відповідних експертних досліджень;
		- вважає безпідставними доводи скаржника-1 відносно того, що господарським судом першої інстанції здійснено втручання в методи проведення експертизи судовим експертом Соповою К.А. при складенні Висновку №188-02/23, а також те, що суд першої інстанції перебрав на себе функції експерта, оскільки, господарський суд першої інстанції правильно дослідив вказаний висновок експерта;
		- доводи скаржника-1 стосовно того, що Висновок №G-002-CIB/23 є недопустимим доказом, оскільки, у вступній частині вказаного висновку не зазначено, ні спосіб доставки об`єктів дослідження експертній установі, ні вид упаковки таких об`єктів, не вказана кількість аркушів не впливають на законність, об`єктивність та повноту експертного дослідження, правильність та обґрунтованість висновку;
		- крім того, на сторінці 3 вказаного висновку міститься підтвердження експертів про те, що «Матеріали, що надійшли, відповідають матеріалам, зазначеним у супровідних листах. Пошкоджень не виявлено, спосіб доставки та вид упаковки не вплинули на збереженість матеріалів». Таким чином, експертами, що були обізнані про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, було підтверджено, що усі матеріали були надані їм на дослідження у спосіб та в упаковці, що не вплинули на збереженість матеріалів, а отже, і на законність, незалежність, об`єктивність та повноту експертного дослідження;
		- критично оцінює доводи скаржника-1 стосовно того, що Висновок №G-002-CIB/23 є неналежним доказом, з огляду на те, що експертами транслітеровано торговельну марку "Naturalis" з порушенням вимог законодавства;
		- зауважує, що наведене Компанією правило пункту 6.3.2 Методичних рекомендацій передбачає лише можливість транслітерації такого елемента, а не обов`язкову його транслітерацію;
		- користуючись свободою, наданою чинним законодавством, зокрема, в частині вільного вибору методики дослідження, експерти здійснили саме практичну транскрипцію, а не транслітерацію позначення, та детально дослідили оспорювані позначення на предмет фонетичної схожості;
		- таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що скаржник-1 підмінює поняття «транскрипція»/ «транслітерація»;
		- водночас, із зіставлення фонетичних ознак торговельних марок, що надане на сторінці 47-48 Висновку №G-002-CIB/23, вбачається, що навіть за умови використання транслітерації існує розбіжність у двох кінцевих літерах, що жодним чином не впливає на результат такого зіставлення, оскільки не змінює висновків за результатами такого співставлення (довжина позначень є різною (6 та 9 звуків), об`єкти дослідження мають різну кількість складів, а спільним є лише тотожні частини [натура], що є описовою та такою, що не має розрізняльної здатності, а тому досліджувані об`єкти мають різне звучання та не є схожими за фонетичними ознаками;
		- вважає належним чином необґрунтованими доводи скаржника-1 щодо того, що судом першої інстанції проявлено надмірний формалізм в оцінці Висновку №188-02/23 та порушено принцип рівності учасників спору перед законом і судом;
		- зауважує, що висновки господарського суду першої інстанції щодо оцінки вказаного Висновку №188-02/23 є результатом ретельного аналізу дійсних обставин справи із урахуванням принципів законності, змагальності сторін та диспозитивності, на підставі відповідних норм ГПК України;
		- вважає недостатньо аргументованими доводи апеляційної скарги відносно того, що задоволення зустрічного позову виключить повністю задоволення первісного позову, оскільки, на момент розгляду справи господарським судом першої інстанції було правильно встановлено наявність оспорюваного права та, відповідно, права на звернення ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» до місцевого господарського суду із зустрічним позовом;
		- інші доводи скаржника-1 судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого спірного судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.
		 
		6.24. Щодо розподілу судових витрат суд апеляційної інстанції вказав таке.
		 
		6.24.1. ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ" просило суд першої інстанції стягнути з Компанії судові витрати у розмірі 649 083,90 грн.
		 
		6.24.2. Як правильно встановлено судом першої інстанції, 06.12.2022 ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ" (в тексті договору - клієнт) та адвокатським об`єднанням "Дубинський і Ошарова" (в тексті договору - виконавець) укладено договір №061222 (далі - Договір №061222), відповідно до пунктів 1.1,1.2 якого за Договором клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання по здійсненню нижчезазначеного: надання юридичних послуг та правової допомоги; надання інших послуг, передбачених статутом виконавця та не заборонених діючим законодавством України.
		 
		6.24.3. За умовами пункту 2.1 Договору №061222 клієнт звертається до виконавця з проханням надати йому послуги, та/або представляти його у справах, які є у клієнта, або можуть виникнути у майбутньому.
		 
		6.24.4. Згідно з пунктом 2.2 Договору №061222 формою звернення клієнта є доручення та/або інструкції, які мають бути здійснені письмово та підписані належною посадовою особою. У термінових випадках звернення клієнта може бути в усній формі, однак, з наступним підтвердженням письмово.
		 
		6.24.5. Як передбачено пунктом 6.1. Договору № 061222 виконавець регулярно, як правило, один раз на місяць виставляє клієнту рахунки.
		 
		6.24.6. Пунктом 6.2 Договору №061222 визначено, що клієнт здійснює оплату банківським переказом на розрахунковий рахунок виконавця протягом 3 (трьох) банківських днів після отримання рахунку.
		 
		6.24.7. Відповідно до пунктів 10.1, 10.2 Договору №061222 цей Договір укладений на невизначений термін, і він є дійсним, доки одна з сторін не заявить про своє бажання його припинити. Договір може бути припинений за взаємною згодою сторін.
		 
		6.24.8. При цьому, у пункті 11.1 Договору №061222 визначено, що Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до його припинення згідно з положеннями статті 10 цього Договору.
		 
		6.24.9. Як вбачається з матеріалів справи, листом від 25.01.2023 №250123/14125 ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ" звернулось до адвокатського об`єднання "Дубинський і Ошарова" із проханням про підготовку та подачу апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.09.2023.
		 
		6.24.10. Додатковою угодою №011207/22 до Договору №061222 визначено, що загальна вартість наданих послуг не перевищуватиме 6 500 євро.
		 
		6.24.11. Як вбачається з акта від 10.04.2023 №U33306 про надання послуг, відповідно до рахунку від 03.04.2023 №U33306 та виписки по рахунку за 04.04.2023 з печаткою відповідного банку, ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ" сплачено послуги правової допомоги у розмірі 5 000 євро, що еквівалентно 198 805 грн.
		 
		6.24.12. Як вказувалось місцевим господарським судом, постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі №910/14863/22, апеляційну скаргу ТОВ"ОРХЕЙ-ВІТ" задоволено частково, ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 у справі №910/14863/22 в частині заборони ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ" надавати ліцензії на використання торговельної марки за міжнародною реєстрацією від 05.01.2007 №927822 будь-яким особам скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви Компанії про забезпечення позову в частині заборони ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ" надавати ліцензії на використання торговельної марки за міжнародною реєстрацією від 05.01.2007 №927822 будь-яким особам відмовлено. В іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 у справі №910/14863/22 залишено без змін.
		 
		6.24.13. У свою чергу, 07.04.2023 сторонами укладено Додаткову угоду №010407/23 до Договору №061222, в якій визначено, що враховуючи бажання клієнта повністю припинити дію Договору №061222 з виконавцем, сторони спільно вирішили повністю припинити дію Договору №061222, починаючи з 07.04.2023.
		 
		6.24.14. Однак, 30.08.2023 ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ" та адвокатським об`єднанням "Дубинський і Ошарова" укладено договір №300823 (далі - Договір  300823), відповідно до пункту 1.1,1.2 якого за Договором клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання по здійсненню нижчезазначеного: надання юридичних послуг та правової допомоги; надання інших послуг, передбачених статутом виконавця та не заборонених діючим законодавством України.
		 
		6.24.15. За умовами пункту 2.1 Договору №300823 клієнт звертається до виконавця з проханням надати йому послуги, та/або представляти його у справах, які є у клієнта, або можуть виникнути у майбутньому.
		 
		6.24.16. Згідно з пунктом 2.2 Договору №300823 формою звернення клієнта є доручення та/або інструкції, які мають бути здійснені письмово та підписані належною посадовою особою. У термінових випадках звернення клієнта може бути в усній формі, однак, з наступним підтвердженням письмово.
		 
		6.24.17. Як передбачено пунктом 6.1 Договору №300823 виконавець регулярно, як правило, один раз на місяць виставляє клієнту рахунки.
		 
		6.24.18. Пунктом 6.2 Договору №300823 встановлено, що клієнт здійснює оплату банківським переказом на розрахунковий рахунок виконавця протягом 3 (трьох) банківських днів після отримання рахунку.
		 
		6.24.19. Відповідно до пунктів 10.1, 10.2 Договору №300823 цей Договір укладений на невизначений термін, і він є дійсним, доки одна з сторін не заявить про своє бажання його припинити. Договір може бути припинений за взаємною згодою сторін.
		 
		6.24.20. При цьому, у пункті 11.1 Договору №300823 визначено, що Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до його припинення згідно з положеннями статті 10 цього Договору.
		 
		6.24.21. Додатковою угодою №013108/23 до Договору №300823 сторонами погоджено, що загальна вартість наданих послуг не перевищуватиме 10 500 євро.
		 
		6.24.22. Як вбачається з акта від 01.12.2023 №U33318 про надання послуг відповідно до рахунку від 13.09.2023 №U33318 та випискою по рахунку за дату 26.09.2023 з печаткою відповідного банку, ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ" сплачено послуги правової допомоги у розмірі 10 040 євро (еквівалент 390 278,90 грн).
		 
		6.24.23. Враховуючи наведене, оцінивши подані ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ" докази на підтвердження понесених ним витрат, врахувавши заперечення на заяву про відшкодування судових витрат, які подані Компанією, виходячи з обставин справи, господарський суд першої інстанції, на думку суду апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що витрати на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи підлягають розподілу у розмірі 478        575 грн, оскільки, такі витрати співрозмірні з виконаною роботою.
		 
		6.24.24. Крім того, ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ" просить стягнути з Компанії понесені судові витрати, пов`язані з замовленням Висновка №37/02-23, який прийнятий судом як належний та допустимий доказ у справі.
		 
		6.24.25. Як вбачається з матеріалів справи, а саме копії договору від 13.02.2023 №37/02-2023, копії рахунку від 13.02.2023 №37, копії платіжної інструкції від 15.02.2023 №96 та копії акта здавання-приймання робіт (надання послуг) від 31.03.2023 ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ" понесено витрати, пов`язані з замовленням Висновка №37/02-23 у розмірі 60 000 грн.
		 
		6.24.26. Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, місцевий суд дійшов правильного висновку про покладення на Компанію понесених витрат ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ", пов`язаних із замовленням Висновку №37/02-23 у розмірі 60 000 грн.
		 
		6.24.27. Відтак, з урахуванням наведеного, судові витрати ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ", які пов`язані з розглядом цієї справи покладаються на Компанію у розмірі 538 575 грн.
		 
		6.25. Щодо заяви ТОВ "Дистреко" про відшкодування судових витрат, апеляційний суд вказав таке.
		 
		6.25.1. Наявність договірних відносин адвокатським об`єднанням "Дубинський і Ошарова" та ТОВ "Дистреко" підтверджується ордером серії АІ №1408556 від 13.06.2022, виданому на підставі договору про надання правової допомоги від 08.11.2022 №221108.
		 
		6.25.2. ТОВ "Дистреко" до матеріалів справи надало на підтвердження понесених витрат на правову допомогу такі докази: рахунки від 13.09.2023 №U35311 та від 22.08.2023 №U35310, виписки по рахунку за дату 12.09.2023 за 08.11.2023, що підтверджують проведення платежів за відповідними рахунками ТОВ "Дистреко".
		6.25.3. Із вказаних доказів вбачається, що ТОВ "Дистреко" у цій справі понесено витрати на правову допомогу у розмірі 122 880 грн та 75 840 грн відповідно, що разом становить 198 720 грн.
		 
		6.25.4. Господарським судом першої інстанції, на думку суду апеляційної інстанції, враховано, що Компанією подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якій заявник просить відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Дистреко" про відшкодування судових витрат, а у разі задоволення такої заяви - зменшити такі витрати до 14 000 грн.
		 
		6.25.5. Оцінивши подані ТОВ "Дистреко" докази на підтвердження понесених ним витрат та беручи до уваги заперечення на заяву про відшкодування судових витрат, які подані Компанією, виходячи з обставин справи, суд першої інстанції, на думку суду апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що витрати на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи підлягають розподілу у розмірі 198 720 грн, оскільки, такі витрати співрозмірні з виконаною роботою та підтверджуються доказами, наявними у матеріалах справи.
		 
		6.25.6. Заперечуючи проти вказаних доводів, Компанія вказувала на те, що третьою особою не дотримано вимог чинного законодавства для компенсації витрат на правову допомогу, а саме: не подано попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, не підтверджено розмір понесених витрат на правову допомогу, тому не вдається можливим встановити за які саме послуги було сплачено винагороду.
		 
		6.25.7. У той же час, господарським судом першої інстанції, на думку суду апеляційної інстанції, правильно зазначено, що вказані доводи повністю спростовуються доказами, що містяться у матеріалах справи, зокрема, із наданих ТОВ "Дистреко" рахунків вбачається перелік послуг, за які має бути здійснена оплата, та вказана погодинна ставка адвоката із зазначенням кількості витрачених адвокатом годин.
		 
		6.25.8. Що ж стосується попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат на правову допомогу, то відповідно до статті 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Водночас, господарським судом першої інстанції, на думку суду апеляційної інстанції, правильно зазначено, що неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат (аналогічний Висновок наведено у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №161/20630/18).
		 
		6.25.9. Крім того, ТОВ "Дистреко" просить стягнути з Компанії понесені судові витрати, пов`язані з замовленням Висновка №G-002-СІВ-23, який прийнятий судом першої інстанції як належний та допустимий доказ у справі.
		 
		6.25.10. Як вбачається з матеріалів справи, а саме копії договору від 22.06.2023 №Е/08/23, копії рахунку-фактури від 22.06.2023 №24 та платіжної інструкції від 23.06.2023 №453, ТОВ "Дистреко" понесено витрати, пов`язані з замовленням Висновка №G-002-СІВ-23 у розмірі 79 819,32 грн.
		 
		6.25.11. На думку суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про покладення на Компанію, понесених витрат ТОВ "Дистреко", пов`язаних із замовленням Висновка №G-002-СІВ-23 у розмірі 79 819,32 грн.
		 
		6.26. Суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу від 24.06.2024, встановив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/14863/22, зокрема, в задоволенні первісного позову відмовлено повністю; зустрічний позов задоволено повністю; визнано недійсним свідоцтво України від 25.11.2008 №99608 на знак для товарів і послуг "Natura", що належить Компанії; зобов`язано Організацію внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торгівельні марки, ведення якого здійснюється в електронній формі, стосовно визнання недійсним повністю свідоцтва України від 25.11.2008 №99608 та здійснити публікацію в офіційному електронному бюлетені "Промислова власність".
		 
		6.27. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 у справі №910/14863/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Компанії.
		 
		6.28. Поряд з цим, не погоджуючись із вказаним судовим рішенням місцевого господарського суду, Підприємство звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить:
		 
		- скасувати повністю рішення суду першої інстанції;
		- прийняти нове судове рішення, яким задовольнити вимоги Компанії за первісним позовом; 
		- визнати недійсною міжнародну реєстрацію торгової марки від 05.01.2007 №927822, права на яку належать ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» повністю; 
		- зобов`язати Організацію здійснити публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність» про визнання недійсною міжнародної реєстрації торгової марки від 05.01.2007 №927822 на території України повністю та повідомити Міжнародне бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності про визнання недійсною міжнародної реєстрації торговельної марки від 05.01.2007 №927822 на території України повністю;
		- у задоволенні позовних вимог ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» за зустрічним позовом про визнання недійсним повністю Свідоцтва України від 25.11.2008 №99608 на знак для товарів і послуг «Natura», що належить Компанії та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.
		 
		6.29. Апеляційна скарга Підприємства мотивована тим, що в межах цієї справи розглядається питання дійсності свідоцтва України №99608, що належить Компанії та використовується Підприємством у своїй господарський діяльності на підставі ліцензійного договору.
		 
		6.30. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024, зокрема, прийнято апеляційну скаргу Підприємства до свого провадження, залучено Підприємство до участі у справі №910/14863/22 (апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою Компанії).
		 
		6.31. У судовому засіданні 24.06.2024 колегія суддів апеляційного господарського суду, розглянувши доводи апеляційної скарги Підприємства та клопотання про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Підприємства, подані ТОВ «Дистреко», ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» та Організацією, вважає, що вказані клопотання про закриття апеляційного провадження підлягають задоволенню, з огляду на таке.
		 
		6.31.1. Як вбачається з матеріалів справи №910/14863/22 Підприємство не було залучено в якості сторони у вказаній справі в суді першої інстанції.
		 
		6.31.2. Предмет позову у справі №910/14863/22 стосується визнання недійсною міжнародної реєстрації торговельної марки, яка належить ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» (за первісним позовом), та визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг, який належить Компанії (за зустрічним позовом).
		 
		6.31.3. При цьому, Підприємство не є власником зазначених свідоцтв, не було учасником справи, а оскаржуваним судовим рішенням не вирішувалися права, інтереси та/або обов`язки Підприємства. Разом з цим, оскаржуване рішення не стосується ні сокової продукції оспорюваної торговельної марки, ані використання Підприємством цієї торговельної марки.
		 
		6.31.4. Крім того, ні мотивувальна, ні резолютивна частина оскаржуваного судового рішення не містить будь-яких тверджень та/або посилань, які б стосувалися прав, інтересів та/або обов`язків Підприємства.
		 
		6.31.5. Враховуючи наведене, вбачається, що оскаржуване судове рішення безпосередньо не впливає на права та обов`язки Підприємства та не зачіпає його інтересів, у зв`язку з чим, наявні підстави для закриття апеляційного провадження, відповідно до пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.
		 
		6.31.6. Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що частиною першою статті 50 ГПК України встановлено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Тобто, скаржник-1 не був позбавлений права звернутися до місцевого господарського суду із відповідною заявою про залучення його до участі у справі в якості третьої особи.
		 
		6.31.7. При цьому, в матеріалах справи наявні докази, які вказують, Підприємство було обізнано про наявність права власності на знак для товарів і послуг «Naturalis» у ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» (ORHEI-VIT S.R.L.) та наявність провадження у цій справі в господарському суді першої інстанції. Наведене підтверджується такими доказами:
		 
		- рішенням від 21.12.2015 Григоріопольського суду міста Кишинів у справі №2-4362/14 (додаток №2 до відзиву ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ») та рішенням від 05.07.2016 Апеляційного суду міста Кишинів у справі №2а-578/16 (додаток №3 до відзиву ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ») у яких Підприємство брало участь у судових справах разом з ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ»;
		- матеріалами позовної заяви Компанії у справі №916/2921/22 та відповідними листами, долучених до неї, з яких вбачається, що саме Підприємство першим дізналось та повідомило Компанію про продаж сокової продукції під позначенням «Naturalis» (додаток №5 до позовної заяви Компанії);
		- довідкою від Підприємства від 18.09.2023 (додаток №4 до заперечень від 21.09.2023 №38574), внутрішньою документацією Підприємства (додаток №35 до відзиву на зустрічний позов від 06.10.2023 №38828), з яких вбачається, що Підприємство збирало та надавало відомості та докази Компанії для сприяння захисту прав останнього в межах цієї справи.
		 
		6.31.8. Вказана поведінка та дії Підприємства дозволяє зробити висновок, що Підприємство було обізнано про спірну торговельну марку та про процесуальні дії Компанії під час розгляду цієї справи в господарському суді першої інстанції, та Підприємство мало право заявити себе стороною провадження у цій справі під час її розгляду в місцевому господарському суді. Однак, вказаним правом на звернення до господарського суду першої інстанції не скористалось.
		 
		6.31.9. З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення клопотань ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ», ТОВ «Дистреко», Організації про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Підприємства з підстав, визначених пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України.
		 
		7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
		 
		7.1. Ухвалою Верховного Суду від 16.08.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №910/14863/22 за касаційною скаргою Компанії на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
		 
		7.2. Ухвалою Верховного Суду від 16.08.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №910/14863/22 за касаційною скаргою Підприємства на підставі абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України, у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
		 
		7.3. Від Підприємства 06.09.2024 до Суду надійшла відповідь на відзиви ТОВ «Дистреко» та ТОВ «Орхей-Віт».
		 
		7.4. Від ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» 09.09.2024 до Суду надійшли письмові пояснення щодо відзиву Організації на касаційну скаргу Компанії.
		 
		7.5. Від ТОВ «Дистреко» 12.09.2024 до Суду надійшли письмові пояснення щодо відповіді Підприємства на відзиви ТОВ «Дистреко» та ТОВ «Орхей-Віт».
		 
		7.6. Від ТОВ «Орхей-Віт» 12.09.2024 до Суду надійшли письмові пояснення щодо відповіді Підприємства на відзиви ТОВ «Дистреко» та ТОВ «Орхей-Віт».
		 
		7.7. Суд ухвалою від 17.09.2024, яка занесена до протоколу судового засідання призначив спільний розгляд касаційних скарг Компанії та Підприємства у відкритому судовому засіданні, та з метою надання часу для ознайомлення з матеріалами справи, колегія суддів оголосила перерву у судовому засіданні у межах строку розгляду справи до 24.10.2024.
		 
		7.8. Від Підприємства 21.10.2024 до Суду надійшла заява, в якій Підприємство, зокрема, просило врахувати заперечення та задовольнити його касаційну скаргу у повному обсязі.
		 
		7.9. Від Підприємства 22.10.2024 до Верховного Суду надійшла заява про розподіл судових витрат.
		 
		7.10. Від ТОВ «Орхей-Віт» 22.10.2024 до Суду надійшли письмові пояснення щодо касаційних скарг Компанії та Підприємства.
		 
		7.11. Від ТОВ «Дистреко» 22.10.2024 до Суду надійшли письмові пояснення щодо касаційних скарг Компанії та Підприємства.
		 
		7.12. Від Компанії 24.10.2024 до Суду надійшли додаткові пояснення у справі.
		 
		7.13. Від ТОВ «Дистреко» 24.10.2024 до Суду надійшли письмові пояснення щодо процесуальних документів, поданих Підприємством 21.10.2024.
		 
		7.14. Суд ухвалами, які занесені до протоколу судового засідання від 17.09.2024 та від 24.10.2024 долучив вказані вище письмові пояснення, з огляду на статтю 42 ГПК України до матеріалів справи, та оцінюватиме їх у межах статті 300 ГПК України.
		 
		7.15. Колегія суддів 24.10.2024 оголосила перерву у судовому засіданні у межах розумного строку розгляду справи до 12.11.2024.
		 
		7.16. Від ТОВ «Орхей-Віт» 05.11.2024 до Суду надійшли додаткові письмові пояснення щодо судових витрат. 
		 
		7.17. Від Підприємства 11.11.2024 до Суду надійшли додаткові пояснення у справі.
		 
		7.18. Від Компанії 12.11.2024 до суду надійшло клопотання про зменшення судових витрат на оплату правничої допомоги.
		 
		7.19. Суд ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання від 12.11.2024 долучив вказані письмові пояснення, з огляду на статтю 42 ГПК України до матеріалів справи, та оцінюватиме їх у межах статті 300 ГПК України.
		 
		7.20. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		7.21. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
		 
		7.22. Верховний Суд виходить з того, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
		 
		7.23. Забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права Верховний Суд на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
		 
		7.24. Суд розглянув справу з дотриманням розумних строків, ураховуючи характер спірних правовідносин, які виникли у сфері захисту інтелектуальної власності, пояснення, доводи та заперечення сторін, кількісний склад учасників справи, відпустку судді доповідача.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
		 
		8.1. За касаційною скаргою скаржника-1 касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		 
		8.2. Аналіз положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України надає підстави виснувати, що касаційний перегляд з цього пункту цієї статті може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
		 
		8.3. Для з`ясування наявності/відсутності висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду Верховний Суд виходить з наступного:
		 
		-висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору (така правова позиція щодо є висновком щодо застосування норми права, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, від 03.04.2024 у справі №910/10501/19 у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, ухвалах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 27.09.202у у справі № 922/3929/23 , від 223.05.2024 у справі №910/2440/23, 10.05.2024 у справі №904/1557/23);
		- правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (такий правовий висновок означений, зокрема, у пункті 7.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09. 2020 у справі № 907/29/19, у пункті 9.8 постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20, у пункті 7.19 постанови Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі  №926/3347/22 від 01.12.2023),
		- обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків (такий правовий висновок означений, зокрема, у пункті 7.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09. 2020 у справі № 907/29/19)
		- саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права не є висновком щодо застосування норми права про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах (стала правова позиція означена у низці у постановах Верховного Суду від 29.10.2024 у справі №912/3258/21, від 22.10.2024 №911/1683/23, від 15.10.2024 №910/13952/23, 02.10.2024 у справі №922/2826/23,  від 18.06.2024 у справі №910/10122/23, від 22.12.2022 у справі №903/34/22);
		- неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.04.2023 у справі №910/12405/21, від 21.03.2023 у справі №908/125/18, від 19.04.2023 у справі №921/64/22, від 06.06.2023 у справі №914/217/22, від 09.04.2024 у справі №910/6316/23). 
		 
		8.4. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин:
		 
		- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями;
		- з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими;
		- подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
		 
		8.5. Оцінюючи і досліджуючи положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, як підставу касаційного оскарження судових рішень, Верховний Суд виходить з того, що при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на встановлені судами обставини справи. У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних нормативно-правових актів.
		 
		8.6. Наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
		 
		8.7. Скаржник-1 посилається на постанови Верховного Суду у справах №914/1667/18 та №910/15741/17, зазначаючи про те, що судом апеляційної інстанції застосовано положення пункту 4 статті 1 та положення частини другої та третьої статті 6 Закону без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.12.2020 у справі №914/1667/18 та від 09.06.2020 у справі №910/15741/17.
		 
		8.10. Предметом розгляду у цій справі є:
		 
		- визнання недійсною міжнародну реєстрацію торговельної марки та зобов`язання вчинити дії (первісний позов);
		- визнання недійсним повністю свідоцтва України на знак для товарів і послуг і зобов`язання вчинити дії (зустрічний позов).
		 
		8.10.1. Підставою позову є те, що знак для товарів і послуг відповідача-1 за первісним позовом є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим за позивачем за первісним позовом знаком для товарів і послуг стосовно наведених у свідоцтві товарів.
		 
		8.10.2. Зустрічний позов мотивовано тим, що торговельна марка не відповідає встановленим чинним законодавством України умовам надання правової охорони, а саме: 1) складається лише з позначень, що є описовими під час використання щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв`язку з ними, свідчать про якість, склад, властивості товарів і послуг; 2) вводить в оману щодо товарів чи послуг, зокрема, щодо їх властивості та якості та 3) не має розрізняльної здатності та не набула такої внаслідок її використання.
		 
		8.11. Предметом розгляду справи №910/9610/18 було:
		 
		- визнання права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг за заявкою для товарів 22 класу МКТП: "пакувальні або перев`язувальні стрічки неметалеві; стрічки із поліпропілену для обгортання", та товарів 30 класу МКТП: "борошняні кондитерські вироби, торти";
		- визнання недійсним висновку Укрпатенту про невідповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи, який набув статусу рішення про відмову в реєстрації знака за заявкою;
		- визнання недійсним рішення апеляційної палати про відмову в реєстрації знака у вигляді червоного кольору (pantone 485с) за заявкою;
		- зобов`язання внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про реєстрацію знаку для товарів і послуг за заявкою, здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність" та видати відповідне свідоцтво за умови сплати збору за видачу свідоцтва та збору за публікацію про видачу свідоцтва у встановленому законом розмірі.
		 
		8.11.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач подав до Укрпатенту заявку для реєстрації знаку для товарів і послуг. Однак, за результатами проведеної кваліфікаційної експертизи Укрпатентом винесено висновок про невідповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи, який набув статусу рішення про відмову в реєстрації знака за заявкою.
		 
		8.12. Предметом розгляду справи №904/244/23 було:
		стягнення заборгованості за необлікований (донарахований) об`єм та обсяг природного газу та його вартість і витрат на проведення експертизи.
		 
		8.12.1. Позовні вимоги обґрунтовані встановленням факту несанкціонованого втручання в роботу комерційного вузла обліку газу, шляхом пошкодження пломб на крані вентильного блоку, датчиках перепаду тиску, що призвело до викривлення даних обліку природного газу, у зв`язку з чим було здійснено розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу.
		 
		8.13. Предметом розгляду справи №925/400/21 було:
		стягнення збитків, а саме: вартості капітального ремонту тепловоза; витрат на проведення експертного дослідження; суми амортизації, нарахованої за період вимушеного невиробничого простою тепловозу; витрат на подавання та збирання вагонів; упущеної вигоди.
		 
		8.13.1. Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем прийнятих на себе за договором про надання послуг обов`язків щодо гарантійного ремонту дизеля тепловозу після виходу його з ладу, капітальний ремонт якого був виконаний відповідачем за умовами вказаного договору.
		 
		8.14. Предметом розгляду справи №910/22770/15 було:
		 
		- визнання свідоцтва України на знак для товарів і послуг недійсним повністю щодо всіх товарів і послуг 29, 31, 35 класів МКТП, для яких цей знак зареєстровано;
		 
		- зобов`язання внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знак для товарів і послуг та здійснити відповідну публікацію про це у своєму офіційному бюлетені.
		 
		8.14.1. Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на приписи пункту 2 статті 6 та статті 19 Закону невідповідністю зареєстрованого за свідоцтвом України знака (торговельної марки), умовам надання правової охорони.
		 
		8.15. Предметом розгляду справи №760/5618/17 було:
		визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів та послуг.
		 
		8.15.1. Позовна заява мотивована з посиланням на статтю 19 Закону невідповідністю знака умовам надання правової охорони.
		 
		8.16. Предметом розгляду справи №910/15156/18 було:
		визнання недійсними свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та зобов`язання вчинити певні дії.
		 
		8.16.1. Позовна заява з посиланням, зокрема, на приписи, статей 418, 420, 424 ЦК України, абзаців третього та шостого пункту 2 статті 6 та підпункту «а» пункту 1 статті 19 Закону, мотивована невідповідністю знаків умовам надання правової охорони, оскільки, вони складаються лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів певного виду та із загальновживаних термінів.
		 
		8.17. Предметом розгляду справи №910/16653/19 було:
		визнання недійсними свідоцтв України на знак для товарів і послуг та зобов`язання вчинити певні дії.
		 
		8.17.1. Позовні вимоги мотивовано тим, що спірні позначення є:
		 
		- схожими настільки, що їх можна сплутати із знаками для товарів і послуг позивача, що є підставою для відмови у наданні правової охорони таким позначенням згідно з пунктом 3 статті 6 Закону;
		- можуть викликати у споживача асоціативне уявлення про товар, яке не відповідатиме дійсності, що не виключає можливість введення споживача в оману стосовно певної якості та виробника товарів, що є підставами для відмови у наданні правової охорони згідно з пунктом 2 статті 6 Закону.
		 
		8.18. Що ж до справ №910/9610/18, №904/244/23, №925/400/21, то слід зазначити, що правовідносини у них в контексті змістовного, суб`єктного та об`єктного критеріїв, визначених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, не є подібними з правовідносинами у цій справі, з огляду на предмет і підстави позову, нормативно-правове регулювання, доказову базу, тощо.
		 
		8.19. З огляду на вищевикладене, у результаті аналізу змісту судових рішень у цій справі та у справах №910/22770/15, №760/5618/17, №910/15156/18, №910/16653/19, Суд дійшов висновку, що у контексті спірних правовідносин у вказаних справах, з урахуванням предмету (визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг) та підставами позову, нормативно-правове регулювання (Закон), то правовідносини у вказаних справах є схожими.
		 
		8.20. Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).
		 
		8.21. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
		 
		8.22. Сама по собі різниця судових рішень не свідчить про безумовне підтвердження незастосування правового висновку.
		 
		8.23. Покликанням на правові висновки, які викладені у постановах Верховного Суду, означених у пункті 8.19 цієї постанови, на думку скаржника-1, суди першої та апеляційної інстанції допустили неправильне застосування судами попередніх інстанцій норми абзацу другого пункту 4.12 Інструкції №53/5, пункту 5.5 Розділу V Науково-методичних рекомендацій при дослідженні висновків експертів від 30.08.2023 №G-002-CIB/23 та від 06.04.2023 №37/02-2023 щодо відповіді на питання, які відносяться до кола доказування за зустрічним позовом, та не приведенням судовими експертами відповідного питання до редакції, яка відповідає вимогам законодавства про судові експертизи. 
		 
		8.23. Слід зазначити, що касаційне провадження у цій справі також відкрито за касаційною скаргою на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України та пунктів 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України.
		 
		8.24. Так, скаржник-1 вказує, що відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування низки норм права, які вказані у пункті 4.2 цієї постанови.
		 
		8.25. Відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		 
		8.26. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		8.27. Означені у пункті 4.2 цієї постанови висновки Верховного Суду стосовно питання застосування положень у контексті спірних правовідносин, враховуючи предмет розгляду даної справи, відсутні.
		 
		8.28. Отже, з огляду на відсутність таких висновків, необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, у тому числі, ураховуючи пункти 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України .
		 
		8.29. За таких міркувань, Суд розглядає доводи касаційної скарги скаржника-1 щодо підстав касаційного оскарження за пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України з огляду на пункт 8.23 цієї постанови в їх логічному взаємозв`язку та послідовності та зазначає таке.
		 
		8.30. Суд виходить з того, що причиною спору у цій справі стало питання про наявність/відсутність підстав для визнання недійсними міжнародної реєстрації торговельної марки та свідоцтва України на знак для товарів і послуг.
		 
		8.31. Узагальнено доводи скаржника -1, які викладені у касаційній скарзі, зводяться до того, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права в контексті дослідження та оцінки низки висновків експертів наданих як на підтвердження доводів позивача за первісним позовом, так і на підтвердження доводів позивача за зустрічним позовом, а відтак відхилення/прийняття їх судами.
		 
		8.32. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами досліджено та надано оцінку чотирьом експертизам, зокрема: Висновок №188-02/23; Висновок №G-002-CIB/23; Висновок №37/02-2023; Висновок №02-11/2023.
		 
		8.33. Верховний Суд виходить з того, що мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому.
		 
		8.34. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню.
		 
		8.35. До предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов`язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
		 
		8.36. Верховний Суд послідовно та стало у власних правових позиціях висловлювався, що сприйняття торговельних марок пересічним споживачем відіграє вирішальну роль при їх порівнянні і оцінюванні. Такі висновки, зокрема містяться у постановах Верховного Суду від 09.02.2023 №910/5028/21, від 20.02.2018 у справі №922/3136/16, від 15.07.2019 у справі №910/18587/16, від 09.06.2020 у справі №910/15741/17.
		 
		8.37. Відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.
		 
		8.38. Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		 
		8.39. У вирішенні спорів, пов`язаних із визнанням недійсними свідоцтв на знаки для товарів і послуг з підстав невідповідності зареєстрованих знаків умовам надання правової охорони, для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань (зокрема, про те, чи займає певний елемент домінуюче положення у зображенні знака; чи є підстави вважати, що знак може вводити споживача в оману щодо місця походження та якості товарів, позначених цим знаком; які частини зображення є тотожними з іншим зображенням; чи є схожими знаки настільки, що їх можна сплутати тощо), господарському суду необхідно, якщо схожість не має очевидного характеру, призначати судову експертизу, не перебираючи на себе не притаманні суду функції експерта. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.07.2022 у справі №910/16653/19, на яку покликається скаржник-1.
		 
		8.40. У постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №902/834/20, від 13.08.2021 у справі №917/1196/19, від 30.09.2021 у справі №927/110/18 Верховний Суд неодноразово зазначав, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку у разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. 
		 
		8.41. Оцінка доказів - це визначення їх об`єктивної дійсності, правдивості та достовірності.
		 
		8.42. Верховний Суд висновує, що відповідність процесуальної дії щодо оцінки доказів у справі має здійснюватися на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідженні наявних у справі доказів, у порядку передбаченому статтею 86 ГПК України з дотриманням статті 210 ГПК України, ураховуючи, що встановлення фактичних обставин у конкретній справі залежить від всіх юридично значущих фактів і обставин, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується виходячи з предмету спору та підстав, аргументів і заперечень учасників справи.
		 
		8.43. Відповідно до статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
		 
		8.44. Водночас оцінка (стаття 86 та 104 ГПК України) кожного висновку, долученого до матеріалів справи, має здійснюватися як доказу в контексті належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (статті 78 ГПК України), вірогідності (стаття 79 ГПК України).
		 
		8.45. З огляду на те, що сприйняття торговельних марок пересічним споживачем відіграє вирішальну роль при їх порівнянні і оцінюванні (дивись міркування викладені у пункті 8.36 цієї постанови), враховуючи наведену сталу та послідовну позицію Верховного Суду, з огляду на характер спірних правовідносин, з урахування якого оцінка експертних висновків відповідно до статті 104 ГПК України здійснюється, у тому числі, з точки зору звичайного пересічного споживача відповідних товарів (послуг), суди попередніх інстанцій, оцінюючи наданий скаржником-1 Висновок №188-02/23, виснували, зокрема таке:
		 
		- наявність загального елемента "Natura" створює лише часткову та слабку подібність, якої недостатньо для підтвердження ймовірності плутанини з боку споживачів;
		- методично є неправильним штучно розбивати торговельну марку на частини та визначати схожість лише за однією частиною, необхідно враховувати розрізняльні та домінуючі компоненти і надавати необхідної ваги будь-яким іншим ознакам та обставинам, якими не можна знехтувати, і які сприяють формуванню загального враження від знаків в цілому;
		- незважаючи на наявність спільного елемента, за сукупною дією звукових, графічних і смислових ознак порівнюваних знаків, останні в цілому створюють різне загальне зорове враження та в цілому не асоціюються між собою.
		 
		8.46. Приписи статей 76-79, 86, 104 ГПК України хоч і є нормами процесуального права, мають загальний характер, водночас їх застосування відбувається з урахуванням особливостей конкретної справи, доказів, доводів, предмету доказування тощо.
		 
		8.47. У контексті доводів сккаржника-1 в цій частині Верховний Суд зазначає, що суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір у цій справі (за первісним позовом) дослідили та надали оцінку Висновку №188-02/23, наданому скаржником-1, та викладеним у ньому твердженням разом із іншими доказами наявними у матеріалах справи за правилами, встановленими статтею 86 ГПК України. При цьому помилкове додаткове (як «крім того») посилання судів попередніх інстанцій на те, що Висновок №188-02/23 не містить вказівки, де саме проводилась експертиза (що по своїй суті є проявом надмірного формалізму) не вплинуло на правильність застосування судами в оцінці Висновку №188-02/23 приписів статті 104 ГПК України (з огляду на фактичну оцінку змісту такого висновку, з урахуванням того, що сприйняття марок пересічним споживачем відіграє вирішальну роль у їх порівнянні й оцінюванні).
		 
		8.48. Суд відхиляє покликання скаржника-1 про те, що суди попередніх інстанцій здійснили невиправдане втручання в методи проведення експертизи судовим експертом при складенні висновку №188-02/23. Адже у висновку про те, що обраний судовим експертом метод порівняння словесних частин як домінуючих є хибним та призвів до неправильного результату всього дослідження, мова йде не про метод дослідження як такий (у розумінні методики проведення експертизи), а про безпідставне надання експертом переваги порівнянню словесних частин та визначення схожості лише за однією цією частиною. Тобто, суд першої та апеляційної інстанцій у цьому випадку не втручалися в методику проведення, як про це стверджує скаржник-1, а з`ясовували, зокрема, повноту відповідей на поставлені питання, їх відповідність іншим фактичним даним, узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи, обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з матеріалами справи, що є безпосередньо компетенцією суду, та входить до повноважень суду.
		 
		8.49. Щодо покликань скаржника-1 на встановлення судами обставин за первісним позовом на підставі недопустимих доказів, Суд зазначає таке:
		 
		- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 ГПК України);
		- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (частини перша та друга статті 77 ГПК України);
		- допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи;
		- недопустимі докази - це докази, отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що суд використав недопустимий доказ. Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №922/2319/20, від 16.02.2021 у справі №913/502/19, від 13.08.2020 у справі №916/1168/17, від 16.03.2021 у справі №905/1232/19;
		- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення ( статті 76 ГПК України);
		- належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом (така ж за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 зі справи №925/2301/14, від 19.06.2019 зі справи №910/4055/18);
		- з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову;
		- неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття. Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №910/13647/19;
		- законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		 
		8.50. Колегія суддів відзначає, що в цій частині доводи скаржника-1 фактично зводяться до незгоди з оцінкою експертиз та не погодження з висновками судів попередніх інстанцій. Сам висновок експертизи у контексті приписів статті 77 ГПК України у цьому разі не може вважатись недопустимим доказом.
		 
		8.51. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що скаржник-1 не довів факту встановлення судами попередніх інстанцій обставин за первісним позовом, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів у справі. При цьому такі доводи скаржника-1 зводяться передусім до намагань здійснити переоцінку наявних у справі доказів, тоді як згідно з імперативними положеннями частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		8.52. Щодо доводів скаржника-1 у частині проявлення надмірного формалізму при дослідженні висновку №02-11/2023, наданого скаржником-1 в підтвердження обставин за зустрічним позовом, то в цій частині вказані доводи є слушними. 
		 
		8.53. Як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень, суди вказали, що:
		 
		- у висновку не вказано, де саме із зазначенням конкретного міста, вулиці та (при наявності) офісу його було складено;
		- посилання експерта на те, що вказаний висновок складено за адресою реєстрації експерта, наведеної в Реєстрі атестованих судових експертів, відхилені, оскільки положеннями статі 98 ГПК України на експерта покладено обов`язок при складанні висновку, вказати місце, де саме його було складено, без посилання на дані Реєстру атестованих судових експертів;
		- висновок складено 01.12.2023, при цьому експертом не вказано в який період часу його було складено;
		- висновок має значний розмір та складається з 62 сторінок. При цьому складення об`єктивного та обґрунтованого висновку за один день є неможливим з огляду на його значний об`єм, об`єм наданих на дослідження матеріалів, кількості використаної довідкової та спеціальної літератури, нормативних актів, методик.
		 
		8.54. Тобто, суд апеляційної інстанції, відхиляючи Висновок №02-11/2023 фактично сконцентрував свою увагу на тому, що він не містив вказівки щодо зазначення конкретного міста, вулиці, дому та, при наявності, офісу де висновок було складено та вказівки періоду коли його було складено.
		 
		8.55. Відповідно до частини шостої статті 98 ГПК України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
		 
		8.55. Слід зазначити, що скаржник-1 наголошував на тому, що у Висновку №02-11/2023 вказано де проведено експертизу, а саме за адресою реєстрації експерта, наведеної у Реєстрі атестованих судових експертів і зазначено дату складання висновку, а саме 01.12.2023 та звертав увагу, що період часу складення висновку не міг розпочатись до дати підписання договору між замовником і судовим експертом (09.10.2023) та не міг тривати після 01.12.2023.
		 
		8.56. Також, скаржник-1 вказує, що відсутні будь-які докази, які б надавали підстави вважати, що експертиза була проведена в іншому місці, ніж за адресою реєстрації експерта, наведеної у Реєстрі атестованих судових експертів, і в інший період, ніж з 09.10.2023 до 01.12.2023.
		 
		8.57. Втім, ці аргументи скаржника-1 не знайшли своєї оцінки в оскаржуваних судових рішеннях.
		 
		8.58. Суд зазначає, що відсутність у висновку експерта окремих положень або недотримання окремих вимог, які ставляться згідно із законом до його змісту (за умови, що останній містить повні, логічні та послідовні відповіді на поставлені питання, які відповідають обставинам справи, а експерт повідомлений про кримінальну відповідальність) не є беззаперечною підставою вважати такий висновок таким, що не відповідає вимогам статті 73 ГПК України, та підлягає перевірці у загальному порядку з дотриманням  вимог за статтями 76-78 ГПК України.
		 
		8.59. Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції щодо оцінки висновків №G-002-СІВ/23, №37/02-2023, вказали, що вони відповідають вимогам і не викликають сумнівів у їх правильності, оскільки, надані в межах компетенції експертів, є чіткими, логічними, послідовними і відповідають фактичним обставинам справи. За таких міркувань суд апеляційної інстанції зазначив, що ці висновки правомірно прийняті судом першої інстанції в якості належних та допустимих доказів.
		 
		8.60. При цьому зі змісту оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій вбачається, що суди вказали, що висновки, наведені у Висновку №02-11/2023 (який наданий скаржником-1 в підтвердження обставин за зустрічним позовом), суперечать висновкам, наведеним у Висновках №37/02-2023 (який стосується зустрічного позову) та №G-002-СІВ/23 (який стосується як первісного, так і зустрічного позовів), які, у свою чергу, визнані належними та допустимими доказами у справі.
		 
		8.61. Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
		 
		1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
		2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
		 
		8.62. Суд, розглядаючи доводи скаржника-1, відзначає, що суди попередніх інстанцій у розгляді зустрічного позову у справі, встановивши, що в матеріалах справи містяться докази, які є взаємовиключними, а саме висновки експертів, з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи, які потребують спеціальних знань, мали можливість у силу приписів статті 99 ГПК України призначити судову експертизу об`єктів інтелектуального власності, проте зазначеною можливістю не скористалися. 
		 
		8.63. Однак, суди означеною можливістю не скористалися.
		 
		8.64. З огляду на викладене, доводи скаржника-1 щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права у розгляді зустрічного позову у справі, зокрема, приписів статей 86, 98, 104 ГПК України, частково знайшли своє підтвердження.
		 
		8.65. Суд касаційної інстанції в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
		 
		8.66. Щодо доводу скаржника-1 про неврахування судами попередніх інстанцій визнання ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» факту схожості позначень "Natura" і "Naturalis" у розгляді справи судом в Республіці Молдова (в аспекті необхідності застосування доктрини "заборона суперечливої поведінки"), то Верховний Суд виходить зі статті 6 Паризької конвенції про охорону промислової власності, яка набула чинності для України 25.12.1991, відповідно до якої знак, який належним чином зареєстрований в будь-якій країні Союзу, розглядається як незалежний від знаків, зареєстрованих в інших країнах Союзу, включаючи країну походження.
		 
		8.67. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частини друга та п`ята статті 236 ГПК України).
		 
		8.68. Згідно з частиною першою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
		 
		8.69. Враховуючи викладене вище у цій постанові, судові рішення попередніх інстанцій в частині вирішення спору за зустрічним позовом зазначеним вимогам процесуального закону (зокрема, статтям 86, 98, 104, 236-268 ГПК України) не відповідають.
		 
		8.70. Оцінку аргументів касаційної скарги скаржника-1 в частині його незгоди з розподілом судових витрат, Верховний Суд вважає передчасним, з огляду на допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права у вирішенні спору за зустрічним позовом, які, у свою чергу, вплинули на встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи за зустрічним позовом.
		 
		8.71. Верховний Суд вважає частково прийнятними доводи, викладені у відзивах Організації, "ТОВ ОРХЕЙ-ВІТ" та ТОВ "Дистреко" на касаційну скаргу Компанії, з огляду на викладене у цій постанові та вказаних у цій постанові міркувань.
		 
		8.72. Щодо касаційної скарги Підприємства на ухвалу суду апеляційної інстанції слід зазначити таке.
		 
		8.73. Предметом касаційного оскарження є ухвала Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 у справі №910/14863/22 якою, зокрема, апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/14863/22 закрито з підстав, визначених пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України.
		 
		8.74. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
		 
		8.75. Суд апеляційної інстанції, закриваючи апеляційне провадження, дійшов висновків про те, що оскаржуване судове рішення безпосередньо не впливає на права та обов`язки Підприємства та не зачіпає його інтересів.
		 
		8.76. Верховний Суд виходить з того, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 1, 2, 4, 5, 8, 10, 11 частини третьої статті 2 ГПК України).
		 
		8.77. Відповідно до частини другої статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження є однією з основних засад судочинства.
		 
		8.78. Отже, Держава гарантує право на апеляційний перегляд справи, який здійснюється після її розгляду в суді першої інстанції, а касаційне оскарження допускається у визначених законом випадках.
		 
		8.79. Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		 
		8.80. Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
		 
		8.81. Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
		 
		8.82. ЄСПЛ у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006 вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
		 
		8.83. За правилами статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		 
		8.84. Відповідно до частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Тобто частиною першою статті 254 ГПК України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким, зокрема розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник-2, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову.
		 
		8.85. Одночасно вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків. 
		 
		8.86. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
		 
		8.87. У вирішенні цього питання суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому тощо. Тобто, суд має розглянути та вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
		 
		8.88. Як вказано вище, згідно з пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
		 
		8.89. За таких обставин, чинний ГПК України передбачає необхідність з`ясування апеляційним господарським судом наявності правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі; чи вирішено місцевим господарським судом питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням.
		 
		8.90. Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.
		 
		8.91. Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.
		 
		8.92. Рішення є таким, що прийнято про права/інтереси та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права/інтереси та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права/інтереси та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.
		 
		8.93. Вказані правові висновки є усталеними в практиці Верховного Суду та викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/3, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі №904/897/19, Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №910/9016/16, від 21.07.2020 у справі №914/1971/18, від 22.03.2023 у справі №905/1397/21, від 11.03.2024 у справі №922/5628/14.
		 
		8.94. Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:
		 
		- предмет позову у справі №910/14863/22 стосується визнання недійсною міжнародної реєстрації торговельної марки, яка належить ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» (за первісним позовом), та визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг, який належить Компанії (за зустрічним позовом);
		- при цьому, Підприємство не є власником зазначених свідоцтв, не було учасником справи, а оскаржуваним судовим рішенням не вирішувалися права, інтереси та/або обов`язки Підприємства. Разом з цим, оскаржуване рішення не стосується ні сокової продукції оспорюваної торговельної марки, ані використання Підприємством цієї торговельної марки;
		- крім того, ні мотивувальна, ні резолютивна частина оскаржуваного судового рішення не містить будь-яких тверджень та/або посилань, які б стосувалися прав, інтересів та/або обов`язків Підприємства;
		- оскаржуване судове рішення безпосередньо не впливає на права та обов`язки Підприємства та не зачіпає його інтересів, у зв`язку з чим, наявні підстави для закриття апеляційного провадження, відповідно до пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.
		 
		8.95. Узагальнено доводи Підприємства зводяться до того, що оскаржуване рішення безпосередньо стосується його прав, оскільки, внаслідок, визнання недійсним свідоцтва від 25.11.2008 №99608, скаржник-2, як ліцензіат, позбавляється права використовувати торговельну марку «Natura», зважаючи на те, що в силу приписів пункту 2 статті 16 Закону саме свідоцтво надає його власнику право використовувати торговельну марку та інші права, визначені цим Законом.
		 
		8.95.1. Доводи Підприємства про те, що воно є володільцем торговельної марки «Natura» за свідоцтвом України від 25.11.2008 №99608 на підставі ліцензійного договору від 01.01.2022 №01-01-22 (далі - Ліцензійний договір), укладеного з Компанією (позивач за первісним позовом, відповідач-1 за зустрічним позовом), яка є власником вказаної торговельної марки Верховний Суд досліджує та оцінює, та ураховує таке.
		 
		8.96. Відповідно до пункту 2 Ліцензійного договору скаржник-2 має право використовувати торговельну марку такими способами: наносити торговельну марку на продукцію, товари, для яких торговельна марка зареєстрована, упаковку, в якій містяться такі товари, вивіску, пов`язану з ними, етикетку, бірку чи інший прикріплений до товарів предмет, а також зберігати такі товари із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу; застосовувати торговельну марку в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет; використовувати окремі елементи торговельної марки самостійно, а також використовувати торговельну марку зі зміненими елементами.
		 
		8.97. Згідно з частиною першою статті 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності визначеним способом (способами) протягом певного строку на певній території, а ліцензіат зобов`язується вносити плату за використання об`єкта, якщо інше не встановлено договором.
		 
		8.98. Отже, за доводами скаржника-2, він як ліцензіат на підставі Ліцензійного договору отримав право використовувати торговельну марку за свідоцтвом України від 25.11.2008 №99608, яке в подальшому було визнано недійсним рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/14863/22.
		8.99. Ураховуючи міркування зазначені у пунктах 8.85, 8.87-8.82 цієї постанови, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи прийнято оскаржуване судове рішення про права та/або інтереси та/або обов`язки скаржника, про які саме, в якій саме частині судового рішення прямо вказано про таке, та після встановлення цих обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права та/або інтереси та/або обов`язки заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права та/або обов`язки, та/або інтереси стосовно сторін у справі судом не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду. Правові висновки щодо застосування Верховним Судом частини першої статті 264 в системному зв`язку зі статтями 17, 254 ГПК України є сталими та послідовними і викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №910/22354/15, від 11.07.2018 у справі №911/2635/17, від 04.10.2018 у справі №5017/461/2012, від 29.11.2018 у справі №918/115/16, від 04.12.2018 у справі №906/1764/15, від 06.12.2018 у справі №910/22354/15, від 16.04.2019 у справі №12/91, від 11.04.2019 у справі №8/71-НМ, від 11.09.2019 у справі №4/2023-10.
		 
		8.100. Судом апеляційної інстанції встановлено, що:
		 
		- предмет позову у справі №910/14863/22 стосується визнання недійсною міжнародної реєстрації торговельної марки, яка належить ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» (за первісним позовом), та визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг, яке належить Компанії (за зустрічним позовом);
		- Підприємство не є власником свідоцтва, 
		- апеляційна скарга Підприємства мотивована тим, що в межах цієї справи розглядається питання дійсності свідоцтва України, що належить Компанії та використовується у своїй господарський діяльності Підприємством на підставі ліцензійного договору;
		- ні мотивувальна, ні резолютивна частина оскаржуваного судового рішення не містить будь-яких тверджень та/або посилань, які б стосувалися прав, інтересів та/або обов`язків Підприємства;
		- оскаржуване судове рішення безпосередньо не впливає на права та обов`язки Підприємства та не зачіпає його інтересів, у зв`язку з чим наявні підстави для закриття апеляційного провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.
		 
		8.101. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник-2 не спростував наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ним норм процесуального права, як необхідної передумови скасування прийнятого ним судового рішення у контексті обставин оскаржуваного рішення.
		 
		8.102. При цьому Верховний Суд зазначає, що дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності визначеним способом (способами) протягом певного строку на певній території не є тотожнім з поняттям власник торговельної марки.
		 
		8.103. Наведені скаржником-2 доводи у касаційній скарзі щодо ймовірних можливих негативних наслідків для нього у випадку задоволення зустрічного позову у справі за наведених у касаційній скарзі доводів наразі не свідчать про очевидний та безумовний правовий зв`язок між скаржником-2 і сторонами спору. Скаржник-2 не обґрунтував, яким чином можливе задоволення судом зустрічного позову у справі про визнання недійсним повністю свідоцтва України на знак для товарів і послуг вплине на можливість як таку подальшого використання ним позначення. 
		 
		8.104. Суд приймає до уваги доводи, зазначені у відзивах ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ», Організації, ТОВ «Дистреко» на касаційну скаргу Підприємства та письмових поясненнях, з огляду на міркування, викладені у цій постанові.
		 
		8.105. Отже, підстави для скасування/зміни ухвали Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 у цій справі в частині закриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Підприємства, відсутні.
		 
		8.106. При цьому, Верховний Суд зазначає, що дійшов висновку, що судові рішення попередніх інстанцій в частині вирішення спору за зустрічним позовом ухвалені з порушенням норм права, і в частині вирішення спору за зустрічним позовом судові рішення підлягають скасуванню, що є підставою для передачі справи у скасованій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		8. 107. Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах і приймає письмові, усні пояснення в тій мірі, в якій вони узгоджуються з мотивуванням цієї постанови.
		 
		9. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
		 
		9.1. Доводи скаржника-1 про порушення судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень в частині вирішення спору за зустрічним позовом за результатами перегляду справи в касаційному порядку знайшли своє часткове підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 8 цієї постанови.
		 
		9.2. Спочатку суд першої інстанції, а потім суд апеляційної інстанції допустили порушення норм права в частині вирішення спору за зустрічним позовом.
		 
		9.2.1 Порушення судами попередніх інстанцій норм права у вирішенні спору за зустрічним позовом унеможливило, з огляду на доводи і докази, надані учасниками справи, встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору за зустрічним позовом, не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції.
		 
		9.2.2. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		 
		9.2.3.Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).
		 
		9.2.4. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу скаржника-1 задовольнити частково, оскаржувані судові рішення скасувати в частині вирішення спору за зустрічним позовом, а справу у скасованій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції, ураховуючи, що спочатку суд першої інстанції, а потім і суд апеляційної інстанції допустили порушення норм права.
		 
		9.2.5. Під час нового розгляду справи у переданій частині судам слід звернути увагу на викладене у розділі 8 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.
		 
		9.3. Доводи скаржника-2 за результатами касаційного розгляду не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї постанови.
		 
		9.4. Касаційну скаргу Підприємства на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 у справі №910/14863/22 щодо закриття апеляційного провадження слід залишити без задоволення.
		 
		10. Судові витрати
		 
		10.1. Оскільки, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Підприємства без задоволення, то судовий збір за розгляд касаційної скарги Підприємства покладається на скаржника.
		 
		10.2. Судовий збір, сплачений Компанією за розгляд касаційної скарги на судові рішення попередніх інстанцій, які ухвалені за первісним позовом, покладається на Компанію, оскільки, у зазначеній частині касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій про відмову в задоволенні первісного позову, - без змін.
		 
		10.3. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги Компанії на судові рішення попередніх інстанцій, які ухвалені за зустрічним позовом, а також заявлених витрат на оплату послуг адвоката в цій частині, не здійснюється, оскільки, Суд не змінює та не ухвалює нове рішення, а скасовує судові рішення попередніх інстанцій в частині вирішення спору за зустрічним позовом і передає справу у скасованій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, відповідно, за результатами нового розгляду справи у переданій на новий розгляд частині має бути вирішено й питання, зокрема, щодо остаточного розподілу судових витрат, у тому числі, судового збору з касаційної скарги Компанії на судові рішення попередніх інстанцій, які ухвалені за зустрічним позовом.
		 
		10.4. Щодо означених у відзивах, письмових поясненнях вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в частині, що стосується розгляду первісного позову, то суд касаційної інстанції зазначає, що вказані клопотання будуть розглянуті у строки і спосіб, передбачені ГПК України. У разі неподання відповідних доказів і невиконання приписів статті 80 ГПК України протягом встановленого ГПК України строку, наступатимуть наслідки, передбачені абзацом третім частини восьмої статті 129 ГПК України.
		 
		Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) задовольнити частково.
		 
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 в частині вирішення спору за зустрічним позовом та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 у справі №910/14863/22 в частині вирішення спору за зустрічним позовом скасувати.
		 
		3. Справу №910/14863/22 у скасованій частині передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
		 
		4. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 щодо первісного позову та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 щодо первісного позову у справі №910/14863/22 залишити без змін.
		 
		5. Касаційну скаргу спільного підприємства «Вітмарк-Україна» у формі товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 у справі №910/14863/22 щодо закриття апеляційного провадження - без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Суддя                                                                                              Т. Малашенкова
		 
		 
		Суддя                                                                                               І. Бенедисюк
		 
		 
		Суддя                                                                                               А. Ємець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...